Постанова Закарпатський апеляційний суд № 308/15002/24

Справа № 308/15002/24 Закарпатський апеляційний суд П О С Т Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 06.03.2025 м. Ужгород Закарпатський апеляційний суд в особі судді Феєра І. С., за участю ОСОБА_1 , розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Ужгороді справу про адміністративне правопорушення № 33/4806/874/24 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 26.09.2024. Цією постановою: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, мешканець АДРЕСА_1 , заступник командира 3 піхотного батальйону з МПЗ військової частини НОМЕР_1 , визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-15 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) грн. На підставі п. 12 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» звільнено ОСОБА_1 від сплати судового збору, як військовослужбовця. З протоколу про адміністративне правопорушення ЛВУ № 81 від 10.09.2024 та постанови судді від 26.09.2024 вбачається, що 18.08.2024 у АДРЕСА_2 , в місці розташування військової частини НОМЕР_2 , під час дії особливого періоду, що настав з моменту введення воєнного стану в Україні, будучи військовою службовою особою, майор ОСОБА_1 , перебуваючи на посаді заступника командира 3 піхотного батальйону з МПЗ військової частини НОМЕР_1 , всупереч вимогам КУпАП, Статуту внутрішньої служби ЗСУ, Дисциплінарного Статут ЗСУ та своїх функціональних обов`язків, не направив вчасно протокол про військове адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_3 , який 16.08.2024 перебував у стані алкогольного сп`яніння. Указані дії майора ОСОБА_1 створили передумову для порушення вимог нормативних документів та не притягнення особи до адміністративної відповідальності. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить постанову суду від 26.09.2024 скасувати та закрити провадження у справі. Стверджує, що жодного недбалого ставлення до військової служби він не допускав, а порушення наведених у постанові норм нормативних документів не конкретизовані. Ним та його підпорядкованими працівниками було виявлено факт перебування військовослужбовця ОСОБА_3 , у стані алкогольного сп`яніння та проведено заходи по фіксації вказаного факту. З метою збору необхідних доказів вчинення ОСОБА_3 адміністративного правопорушення, ним було надано молодшому лейтенанту ОСОБА_4 , усний наказ зібрати та оформити необхідні матеріали щодо ОСОБА_3 до суду для притягнення останнього до адміністративної відповідальності, однак через велику завантаженість у роботі ОСОБА_4 невчасно доповів, що не встигає зібрати потрібні документи, що -2- призвело до несвоєчасної передачі матеріалів щодо ОСОБА_3 до суду. Відносно ОСОБА_4 було складено протокол за ч. 2 ст. 172-15 КУпАП, однак постановою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 11.10.2024 провадження у справі закрито за відсутністю складу правопорушення. Разом з тим, суд першої інстанції не врахував, що станом на день винесення оскаржуваної постанови від 26.09.2024, матеріали справи про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_3 вже перебували на розгляді суду першої інстанції. При цьому, постановою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 21.10.2024, ОСОБА_3 притягнуто до відповідальності за ч. 3 ст. 172-20 КУпАП, що в свою чергу свідчить про те, що його дії чи бездіяльність не призвели до уникнення ОСОБА_3 від адміністративної відповідальності. Даних про те, що ним порушено процес чи терміни збору матеріалів для притягнення ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності у матеріалах справи немає. У протоколі зазначено невірну дату його народження - ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки такою є ІНФОРМАЦІЯ_2 , що свідчить про те, що протокол не відповідає вимогам законодавства. Крім того, порушує питання про поновлення строку на апеляційне оскарження, посилаючись на те, що такий пропущено з поважних причин, оскільки він не брав участі в розгляді справи, так як не був належним чином повідомлений про час та місце судового засідання, а про наявність оскаржуваної постанови дізнався лише 28.10.2024 з ЄДРСР. Заслухавши доповідь судді, пояснення ОСОБА_1 , який підтримав клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд прийшов до висновку про те, що клопотання та апеляційна скарга підлягають задоволенню з таких підстав. З оскаржуваної постанови вбачається, що ОСОБА_1 не приймав участь у розгляді справи судом першої інстанції, а в матеріалах справи відсутні відомості про те, що останній був належним чином повідомлений про час та місце її розгляду. При цьому, в матеріалах справи відсутні відомості про те, що ОСОБА_1 у передбачений ч. 1 ст. 285 КУпАП триденний строк надсилалась копія оскаржуваної постанови від 26.09.2024. Із розписки ОСОБА_1 , яка міститься на форзаці справи, вбачається, що останній ознайомився з матеріалами справи та отримав копію оскаржуваної постанови 16.10.2024. З метою недопущення порушення права ОСОБА_1 на захист та доступ до правосуддя, доводи клопотання про поновлення пропущеного строку на оскарження судового рішення визнаються обгрунтованими, причини пропуску строку такими, що перешкодили ОСОБА_1 своєчасно подати апеляційну скаргу, а тому строк на апеляційне оскарження поновлюється. Відповідно до ч. 7 ст. 294 КУпАП України апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Статтею 7 КУпАП передбачено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Згідно з положеннями ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності. Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного -3- правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Відповідно до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Крім того, суд не може самостійно перебирати на себе «функції обвинувачення» і відшукувати докази вини особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, винуватість особи має доводитися саме в суді, що вимагає обережності дій суду при вирішенні питання про тягар доказування в такій категорії справ. Визнаючи ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-15 КУпАП, суд першої інстанції послався на те, що вина ОСОБА_1 у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-15 КУпАП, підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення ЛВУ № 81 від 10.09.2024, листом командира в/ч НОМЕР_1 з додатками, зі змісту яких видно, що ОСОБА_1 був відповідальний за підготовку матеріалів про адміністративні правопорушення для передачі їх до суду, зокрема щодо ОСОБА_3 , поясненнями ОСОБА_1 від 10.09.2024, де зазначено що у зв`язку з великою завантаженістю підписав протокол лише 22.08.2024. Тому суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 172-15 КУпАП. Проте, апеляційний суд не погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наявні у справі докази та доводи апеляційної скарги. Згідно ч. 1 ст. 2 КУпАП, законодавство України про адміністративні правопорушення складається з цього Кодексу та інших законів України. Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Диспозиція ч. 1 ст. 172-15 КУпАП визначає склад адміністративного правопорушення, яке полягає у недбалому ставленні військової службової особи до військової служби. Згідно ч. 2 ст. 172-15 КУпАП адміністративна відповідальність настає за діяння, передбачене частиною першою цієї статті, вчинене в умовах особливого періоду. З об`єктивної сторони правопорушення характеризується суспільно-небезпечною бездіяльністю у вигляді недбалого ставлення до служби та суспільно-небезпечними наслідками, які можуть настати в результаті цього, та причинно-наслідковим зв`язком між діянням і наслідками. Недбале ставлення до служби означає невиконання або неналежне виконання військовою службовою особою своїх службових обов`язків через недбале чи несумлінне ставлення до них. Для встановлення факту недбалого ставлення до військової служби є необхідним встановити не тільки факт невиконання військовослужбовцем певного обов`язку, але й те чи були покладені ті чи інші обов`язки на певну особу. З суб`єктивної сторони правопорушення характеризується необережністю, яка може виступати у двох формах: злочинна самовпевненість або злочинна недбалість. -4- Відповідно до положень статті 9 Статуту внутрішньої служби Збройних сил України на військовослужбовців покладаються обов`язки, що визначаються статутами та порадниками Збройних Сил України. Пункт 11 Статуту внутрішньої служби Збройних сил України зобов`язує військовослужбовців свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок. Згідно п. 12 Статуту, про все, що сталося з військовослужбовцем і стосується виконання ним службових обов`язків, та про зроблені йому зауваження військовослужбовець зобов`язаний доповідати своєму безпосередньому начальникові, крім тих обставин, щодо надання яких є пряма заборона у законі (таємниця сповіді, лікарська таємниця, професійна таємниця захисника, таємниця нарадчої кімнати тощо). Згідно пункту 16 Статуту внутрішньої служби Збройних сил України кожний військовослужбовець зобов`язаний виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов`язки визначаються статутами ЗС України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями. Відповідно до п. 107 Статуту заступник командира батальйону (корабля 3 рангу) з морально-психологічного забезпечення в мирний і воєнний час відповідає за організацію і проведення виховної роботи, за військову дисципліну, морально-психологічний стан особового складу, за морально-психологічне забезпечення бойової готовності, бойової підготовки, бойових завдань, повсякденної діяльності батальйону (корабля), за національно-патріотичну підготовку та інформаційну роботу, організацію дозвілля військовослужбовців роти, їх соціальний захист. Заступник командира батальйону (корабля 3 рангу) з морально-психологічного забезпечення підпорядковується командирові батальйону (корабля 3 рангу) і є прямим начальником усього особового складу батальйону. За змістом п. 108 Статуту, заступник командира батальйону (корабля 3 рангу) з морально-психологічного забезпечення зобов`язаний: брати участь у розробленні плану бойової підготовки батальйону (корабля); забезпечувати виконання рішень командира батальйону (корабля) з питань морально-психологічного забезпечення, подавати допомогу командирам рот та їх заступникам з морально-психологічного забезпечення у поліпшенні морально-психологічного стану особового складу; проводити роботу, спрямовану на виховання у військовослужбовців батальйону (корабля) відданості Українському народові, формування у особового складу високих морально-психологічних якостей громадянина - патріота України, готовності до свідомого виконання Конституції України і законів України, вимог Військової присяги, військових статутів Збройних Сил України, інших нормативно-правових актів і наказів командирів (начальників); виховувати особовий склад батальйону (корабля) в дусі свідомого ставлення до виконання військового обов`язку, вірності Військовій присязі, Бойовому Прапорові, традиціям дружби і військового товариства, любові до своєї військової частини, постійної пильності і бойової готовності; проводити роботу, спрямовану на якісне виконання завдань бойової підготовки, бойових завдань, підвищення боєздатності батальйону (корабля), зміцнення єдиноначальності, поліпшення морального стану особового складу; вживати конкретних заходів для зміцнення військової дисципліни та правопорядку, профілактики правопорушень серед особового складу, згуртування військових колективів; знати ділові та морально-психологічні якості кожного військовослужбовця офіцерського, сержантського (старшинського) складу батальйону (корабля); брати участь у роботі з кадрами, їх атестуванні, доборі кандидатів для прийняття на військову службу за контрактом на посадах рядового, сержантського (старшинського) складу, а також у розподілі за підрозділами поповнення, яке прибуло до -5- батальйону (корабля); організовувати проведення навчально-виховних заходів з офіцерами батальйону (корабля), проводити з ними заняття з воєнної педагогіки і психології, особисто навчати їх практиці роботи з особовим складом, надавати необхідну методичну допомогу; брати участь у здійсненні заходів професійного психологічного добору військовослужбовців і розподілі їх за підрозділами з урахуванням особливостей і нахилів; забезпечувати соціально-психологічну адаптацію військовослужбовців до умов військової служби; брати участь у плануванні та здійсненні у ротах заходів соціально-психологічного супроводу повсякденної діяльності особового складу; разом із штабом батальйону організовувати і здійснювати заходи щодо психологічної підготовки особового складу до дій в екстремальних умовах мирного і воєнного часу, захисту від інформаційно-психологічного впливу противника; брати участь у роботі, пов`язаній із забезпеченням якісного опанування і зразкового збереження військовослужбовцями озброєння, боєприпасів, бойової та іншої техніки, виконання ними завдань вартової та внутрішньої служб, додержання заходів безпеки та охорони довкілля; знати потреби і запити особового складу, вживати заходів для своєчасного розгляду скарг і заяв, підтримувати зв`язок з сім`ями військовослужбовців, піклуватися про здоров`я, харчування, поліпшення матеріально-побутового стану особового складу; організовувати роз`яснення законодавства України та брати участь у забезпеченні додержання військовослужбовцями його вимог; своєчасно доповідати командирові батальйону та заступникові командира бригади з морально-психологічного забезпечення про військовослужбовців та членів їх сімей, які потребують соціального захисту; організовувати й особисто проводити заняття з національно-патріотичної підготовки, подавати теоретичну та методичну допомогу керівникам груп та їх помічникам; постійно інформувати військовослужбовців про суспільно-політичну обстановку в Україні, воєнну політику держави та завдання Збройних Сил України; піклуватися про духовний і культурний розвиток військовослужбовців, розробляти план проведення вихідних, святкових та неробочих днів, разом з командирами підрозділів організовувати і проводити заходи культурологічної роботи та дозвілля особового складу бригади (полку, окремого батальйону) та членів їх сімей; ефективно використовувати технічні засоби для проведення заходів морально-психологічного забезпечення; вивчати і впроваджувати передовий досвід, вносити пропозиції про вдосконалення форм і методів виховної роботи; вести облік кримінальних та інших правопорушень, надзвичайних подій та дисциплінарних провинностей, вчинених особовим складом, та готувати аналітичні довідки щодо стану військової дисципліни; своєчасно доповідати командирові батальйону (корабля 3 рангу) та заступнику командира бригади з морально-психологічного забезпечення про стан військової дисципліни та морально-психологічний стан особового складу; готувати і своєчасно подавати у порядку підпорядкованості донесення про вчинені військовослужбовцями правопорушення. Як вбачається з протоколу серія ЛВУ № 81 від 10.09.2024, ОСОБА_5 ставиться у вину те, що він 18.08.2024 у АДРЕСА_2 , в місці розташування військової частини НОМЕР_2 , під час дії особливого періоду, що настав з моменту введення воєнного стану в Україні, будучи військовою службовою особою, перебуваючи на посаді заступника командира 3 піхотного батальйону з МПЗ військової частини НОМЕР_1 , всупереч вимогам КУпАП, Статуту внутрішньої служби ЗСУ, Дисциплінарного Статут ЗСУ та своїх функціональних обов`язків, не направив вчасно протокол про військове адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_3 , який 16.08.2024 перебував у стані алкогольного сп`яніння. Указані дії майора ОСОБА_1 створили передумову для порушення вимог нормативних документів та не притягнення особи до адміністративної відповідальності. Однак, апеляційним судом встановлено, що матеріали справи не містять будь-яких доказів на підтвердження того, що ОСОБА_5 недбало ставився до військової служби. -6- Зокрема, у матеріалах справи відсутні достовірні відомості про те, що саме на ОСОБА_5 було покладено обов`язок зі своєчасного направлення до суду протоколу про адміністративне правопорушення. З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_5 обіймав посаду заступника командира НОМЕР_3 піхотного батальйону, а з наказу т.в.о. командира в/ч НОМЕР_1 від 04.04.2023 вбачається, що оформлення протоколів та направлення їх до суду необхідно здійснювати командирами підрозділу (уповноваженими особами згідно п. 1 цього наказу). Відповідальність за несвоєчасне направлення до суду матеріалів покладено на осіб, визначених п. 1 наказу. У переліку немає посади заступника командира 3 піхотного батальйону (а. с. 25-28). Разом з тим, із матеріалів справи вбачається, що протокол про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 172-20 КУпАП щодо військовослужбовця ОСОБА_6 склав командир НОМЕР_3 піхотного батальйону ОСОБА_7 . У матеріалах справи відсутні будь-які докази (накази, посадова інструкція тощо), які б свідчили, що саме на ОСОБА_5 було покладено обов`язок з направлення указаного протоколу до суду. Крім того, апеляційним судом встановлено, що ОСОБА_6 не уник відповідальності, оскільки постановою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 21.10.2024 останній визнаний винуватим за ч. 3 ст. 172-20 КУпАП. Також, апеляційний суд бере до уваги те, що протокол відносно ОСОБА_6 складено 22.08.2024, однак у матеріалах справи немає відомостей про те, коли саме він був направлений до суду та за чиїм підписом, тобто відсутня копія супровідного листа із вихідним номером. Разом з тим, заслуговують на увагу і доводи апеляційної скарги про те, що порушення ОСОБА_5 наведених у постанові норм нормативних документів не конкретизовані. Знаходять своє підтвердження і доводи апеляційної скарги про те, що дії чи бездіяльність ОСОБА_5 не призвели до уникнення ОСОБА_3 від адміністративної відповідальності, а даних про те, що саме ним порушено процес чи терміни збору матеріалів для притягнення ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності у матеріалах справи відсутні. Наведені обставини у своїй сукупності свідчать про те, що складений щодо ОСОБА_5 протокол про адміністративне правопорушення не можна вважати належним доказом відповідно до вимог ст. 251 КУпАП, оскільки такий не відповідає вимогам ст. 256 цього Кодексу, так як у ньому не наведено таких відомостей, які б свідчили про порушення ОСОБА_5 будь-яких положень нормативно-правових актів, що давали б підстави для притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 172-15 КУпАП. Розглядаючи справу про притягнення ОСОБА_5 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 172-15 КУпАП України, суд першої інстанції залишив поза увагою наведені вище обставини, про що слушно заявляє в апеляційній скарзі ОСОБА_5 . За таких обставин, апеляційний суд приходить до висновку, що матеріали справи не містять таких доказів, які б із достовірністю свідчили про те, що дії чи бездіяльність ОСОБА_1 створили передумову для порушення вимог нормативних документів та не притягнення особи до адміністративної відповідальності Апеляційний суд вважає, що висновок судді про доведеність вини ОСОБА_5 з огляду на наведені вище обставини є необґрунтованим і не узгоджується як із вимогами КУпАП та наявними у матеріалах справи доказами, так і з установленими апеляційним судом обставинами. -7- Таким чином наявними у справі доказами не доведено поза розумним сумнівом факту недбалого ставлення ОСОБА_5 до військової служби, вчиненого в умовах особливого періоду, що у свою чергу не надає можливості зробити висновок про наявність в його діях події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-15 КУпАП. Відповідно до ст. 254 КУпАП найважливішим джерелом доказів у справі про адміністративне правопорушення є протокол про вчинення адміністративного правопорушення, який повинен містити ознаки правопорушення, передбаченого КУпАП. Водночас, протокол про адміністративне правопорушення сам по собі без підтвердження іншими належними та допустимими доказами не є беззаперечним доказом доведення вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення, а наведені у постанові суду докази не містять у собі достатніх даних про доведеність винуватості ОСОБА_5 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-15 КУпАП. Оцінка доказів відповідно до ст. 252 КУпАП, здійснюється за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, висновки викладені у постанові місцевого суду, давши оцінку фактичним обставинам справи, апеляційний суд приходить до висновку про те, що при винесенні оскаржуваної постанови суддя місцевого суду належної оцінки та аналізу наявним у справі доказам не надав та у порушення вимог ст. 245, 252, 280 КУпАП, не з`ясував усі обставини справи в їх сукупності і, як наслідок, за відсутності в матеріалах справи належних та допустимих доказів, дійшов помилкового висновку про наявність у діях ОСОБА_5 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-15 КУпАП. У справі «Малофєєва проти Росії» («Malofeyeva v. Russia», рішення від 30.05.2013, заява № 36673/04) Європейський суд з прав людини встановив, серед іншого, порушення ч. 3 ст. 6 Конвенції у зв`язку з тим, що в протоколі про адміністративне правопорушення фабула правопорушення була сформульована лише в загальних рисах без конкретизації обставин вчинення правопорушення («проведення несанкціонованого пікету»), але національні суди, розглянувши справу без участі сторони обвинувачення (згідно законодавства Російської Федерації така участь не передбачена), відредагували фабулу правопорушення, зазначивши в постанові суду конкретні обставини правопорушення. У зв`язку з чим, на думку Європейського суду з прав людини, заявниці була відома лише кваліфікація діяння, але не фактичні обставини обвинувачення, таким чином, вона була позбавлена можливості належної підготовки до захисту. У справі «Карелін проти Росії» («Karelin v. Russia», заява № 926/08, рішення від 20.09.2016) Європейський суд з прав людини розглянув ситуацію, коли національний суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення ініціював дослідження доказів обвинувачення та за результатами дослідження доказів притягнув особу до відповідальності, уточнивши в судовому рішенні фабулу правопорушення, усунувши певні розбіжності та неточності, які мали місце в протоколі про адміністративне правопорушення, що становить порушення ч. 1 ст. 6 Конвенції в частині дотримання принципу рівності сторін і вимог змагального процесу (за цих умов особа позбавлена можливості захищатися від висунутого проти неї обвинувачення перед незалежним судом, а навпаки вона має захищатися від обвинувачення, яке, по суті, судом підтримується). Відповідно до положень ст. 62 Конституції України, ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину, усі сумніви щодо доведення винуватості особи тлумачаться на її користь. -8- За таких обставин, рішення суду про притягнення ОСОБА_5 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 172-15 КУпАП є незаконним, а тому постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП. Приймаючи рішення про закриття провадження у справі апеляційний суд також зазначає, що відповідно до положень Кодексу України про адміністративні правопорушення вжиття заходів по встановленню осіб, які вчинили військові адміністративні правопорушення, складання протоколів про такі адміністративні правопорушення, з`ясування обставин, за яких вчинено правопорушення, вилучення речей та документів, покладаються на органи управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України; відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; саме на відповідних посадових осіб органів управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України покладено доведення винуватості особи у вчиненні того чи іншого правопорушення з точним дотриманням положень чинних нормативно-правових актів. Разом з тим, при прийнятті рішення апеляційний суд також бере до уваги положення передбаченого нормативно-правовими актами України принципу диспозитивності, відповідно до якого сторони провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених нормативно-правовими актами; ст. 294 КУпАП щодо перегляду апеляційним судом справи в межах апеляційної скарги та не обмеження доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права; що в підтвердження висновку про доведеність вини особи у вчиненні правопорушення суд вправі посилатись лише на докази, які зібрані відповідно до чинних нормативно-правових актів України, не містять суперечностей і не є суб`єктивною думкою окремих посадових осіб і не породжують сумнівів у достовірності зазначених у них відомостей; що всі сумніви щодо доведеності вини особи повинні тлумачитись на користь цієї особи. Керуючись ст. 247, 284, 294 КУпАП, апеляційний суд П О С Т А Н О В И В : Клопотання ОСОБА_1 задовольнити та поновити йому строк на апеляційне оскарження постанови судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 26.09.2024. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Постанову судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 26.09.2024 щодо ОСОБА_1 скасувати, а провадження у справі за ч. 2 ст. 172-15 КУпАП щодо нього закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення. Постанова апеляційного суду оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Суддя