Постанова 4855 № 580/5851/24

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 580/5851/24 Суддя (судді) першої інстанції: Валентин ГАРАЩЕНКО ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 06 січня 2025 року м. Київ Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді - Заїки М.М., суддів - Ганечко О.М., Сорочка Є.О., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 16 липня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Києві, про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії, - ВСТАНОВИЛА: ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулась до суду з адміністративним позовом до Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Києві (далі - відповідач, ТУ ДБР), в якому просила суд: - визнати протиправними дії Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Києві, щодо надання неповної та недостовірної інформації на інформаційний запит ОСОБА_1 від 17.05.2024; - зобов`язати Територіальне управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Києві, надати повну та достовірну інформацію на інформаційний запит ОСОБА_1 від 17.05.2024. Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 16.07.2024 у задоволенні позову відмовлено. При цьому суд першої інстанції виходив з того, що запитувана позивачем інформація містить відомості досудового розслідування, надання якої здійснюється в порядку, встановленому Кримінальним процесуальним кодексом України, та така інформація не віднесена до категорії публічної і її отримання не може здійснюватися в порядку визначеному Законом України «Про доступ до публічної інформації» від 13.01.2011 № 2939-VI (далі - Закон № 2939-VI). Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, позивач подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 16.07.2024 скасувати, прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм права, невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до невірного вирішення справи та прийняття необґрунтованого рішення. В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що дана справа розглянута суддею Черкаського окружного адміністративного суду В. Гаращенком, який прийняв під час розгляду справ з подібними правовідносинами рішення, які повністю суперечать одне одному, що є доказом вибіркового правосуддя, не забезпечує єдність судової практики та свідчить про його свавільність. Також обставина передачі судді Черкаського окружного адміністративного суду В. Гаращенку двох справ підряд за позовами ОСОБА_2 до ТУ ДБР, розташованого у м. Києві, в один день -12.06.2024 з інтервалом в 1 секунду свідчить про порушення визначення судді для розгляду справи. Суддя В. Гаращенко, будучи особисто зацікавленим у розгляді справи до відповідача, незаконно надав переваги відповідачу. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 07.08.2024 (суддя - доповідач ОСОБА_3.) відкрито апеляційне провадження за вказаною апеляційною скаргою ОСОБА_1 . Ухвалами колегії Шостого апеляційного адміністративного суду від 15.08.2024 та 18.09.2024 призначено справу до розгляду в судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи; продовжено строк розгляду справи. Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу позивача, в якому вказав на законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, а також на безпідставність доводів апеляційної скарги. Зауважив, що справи № 580/5843/24 та № 580/5851/24 мають різні підстави та предмет, а тому не є подібними, як і не є релевантними рішення у них. Також вказав, що під час розгляду адміністративної справи № 580/5851/24 має місце безсторонність суду як за суб`єктивним, так і за об`єктивним критеріями, позивачем не надано доказів протилежного. Рішенням Вищої ради правосуддя від 29.10.2024 № 3148/0/15-24 ОСОБА_3 було звільнено з посади судді Шостого апеляційного адміністративного суду у зв`язку з поданням заяви про відставку. Рішенням зборів суддів Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 листопада 2024 року вирішено здійснити повторний автоматизований розподіл судових справ, які перебували у провадженні судді ОСОБА_3. Відповідно до п. 2.3.50 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, винятково у разі, коли суддя (судді) у передбачених законом випадках не може (не можуть) продовжувати розгляд справи, невирішені судові справи передаються для повторного автоматизованого розподілу за вмотивованим розпорядженням керівника апарату суду (особи, яка виконує його обов`язки), що додається до матеріалів справи. Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.11.2024, справа №580/5851/24 передана судді-доповідачу - Заїці М.М. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 27.12.2024 справу призначено до розгляду у порядку письмового провадження. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків. Встановлено, що 17.05.2024 позивач надіслала на електронну пошту Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Києві, інформаційний запит в межах Закону № 2939-VI, в якому просила надати точну, повну та достовірну інформацію щодо результату досудового розслідування №62019100000000182, прийнятого рішення та надати його копію. Запит зареєстровано Територіальним управлінням Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Києві, 17.05.2024 за вх. №173ПІ/к, Листом № 173ПІ/к/11-17-181/24 від 23.05.2024, який направлено 24.05.2024 на поштову адресу: АДРЕСА_1 , надано відповідь на інформаційний запит. Відмовлено позивачу у наданні запитуваної інформації, адже порядок доступу (ознайомлення) учасників кримінального провадження з інформацією, створеною (одержаною) у ході досудового розслідування та судового провадження відповідної кримінальної справи регламентовано Кримінальним процесуальним кодексом України. Відтак, положення Закону №2939-VI не поширюються на доступ до інформації та документів, створених під час здійснення досудового розслідування. Вважаючи, що відповідач не надав точну, повну та достовірну інформацію на запит, позивач звернулась до суду з даним позовом. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що запитувана позивачем інформація містить відомості досудового розслідування, надання якої здійснюється в порядку, встановленому Кримінальним процесуальним кодексом України, то така інформація не віднесена до категорії публічної і її отримання не може здійснюватися в порядку визначеному Законом № 2939-VI. Колегія суддів погоджується із вказаним висновком суду першої інстанції та враховує наступне. Відповідно до статті 19 Закону №2939-VI, запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні. Запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту. Частиною 1 статті 20 Закону № 2939-VI розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту. За змістом п. 2 ч. 1 ст. 22 Закону № 2939-VI розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту в таких випадках: інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону. Відповідно до ч. 2 ст. 6 Закону № 2939-VI право на інформацію може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку, з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров`я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя. Спеціальний порядок доступу (ознайомлення) учасників кримінального провадження з інформацією, створеною (одержаною) у ході досудового розслідування та судового провадження відповідної кримінальної справи регламентовано Кримінальним процесуальним кодексом України. Відповідно до ч. 1 ст. 221 Кримінального процесуального кодексу України слідчий, дізнавач, прокурор зобов`язаний за клопотанням сторони захисту, потерпілого, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, надати їм матеріали досудового розслідування для ознайомлення, за виключенням матеріалів про застосування заходів безпеки щодо осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві, а також тих матеріалів, ознайомлення з якими на цій стадії кримінального провадження може зашкодити досудовому розслідуванню. Відмова у наданні для ознайомлення загальнодоступного документа, оригінал якого знаходиться в матеріалах досудового розслідування, не допускається. За приписами статті 222 Кримінального процесуального кодексу України відомості досудового розслідування можна розголошувати лише з письмового дозволу слідчого або прокурора і в тому обсязі, в якому вони визнають можливим. Слідчий, прокурор попереджає осіб, яким стали відомі відомості досудового розслідування, у зв`язку з участю в ньому, про їх обов`язок не розголошувати такі відомості без його дозволу. Незаконне розголошення відомостей досудового розслідування тягне за собою кримінальну відповідальність, встановлену законом. Відповідно до ч. 6 ст. 284 Кримінального процесуального кодексу України копія постанови слідчого, дізнавача про закриття кримінального провадження надсилається заявнику, потерпілому, прокурору. Частинами 7, 8 статті 376 Кримінального процесуального кодексу України визначено, що учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку чи ухвали (постанови) суду. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому, представнику юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, та прокурору. Копія судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні. Отже, учасник кримінального провадження, який бажає дізнатись про стан розслідування кримінального провадження, вчинені процесуальні дії та результати розслідування, має право у порядку встановленому Кримінальним процесуальним кодексом України ознайомитись з матеріалами кримінального провадження та отримати копію відповідного процесуального документу. Інші особи, які не є учасниками кримінального провадження, можуть реалізувати своє право на отримання відповідної інформації за наявності підстав, передбачених у статті 222 Кримінального процесуального кодексу України. Відтак, якщо інформація є наслідком проведення досудового розслідування у конкретному кримінальному провадженні та містить таємницю досудового розслідування, то таку інформацію можна отримати виключно в порядку, визначеному Кримінальним процесуальним кодексом України. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верхового Суду від 8 квітня 2020 року у справі № 826/7244/18 та у постанові Верховного Суду від 21 січня 2021 року у справі № 160/7938/19. Оскільки запитувана позивачем інформація містить відомості досудового розслідування, надання якої здійснюється в порядку, встановленому Кримінальним процесуальним кодексом України, то така інформація не віднесена до категорії публічної і її отримання не може здійснюватися в порядку визначеному Законом № 2939-VI. У випадку надання відповіді на інформаційний запит, де зі змісту такої відповіді відбулося б розголошення відомостей кримінального провадження, це могло б вплинути на хід досудового розслідування та завдати шкоди повноті й об`єктивності встановлення обставин кримінального правопорушення, чим було б порушено вимоги Кримінального процесуального кодексу України. З урахуванням наведеного апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції про правомірність оскаржуваних дій відповідача. Щодо доводів апеляційної скарги про порушення порядку обрання судді Гаращенка В.В. для розгляду даної справи, упередженість такого судді, прийняття ним рішення під час розгляду справ № 580/5843/24 та № 580/5851/24 з подібними правовідносинами, які повністю суперечать одне одному, колегія суддів зазначає наступне. Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Згідно з усталеною практикою ЄСПЛ такий суд має бути утворений безпосередньо на підставі закону, діяти в законному складі в межах своєї предметної, функціональної та територіальної юрисдикції. Показовим у цьому сенсі є рішення ЄСПЛ від 20.07.2006 у справі «Сокуренко і Стригун проти України». Згідно п.24 цього рішення фраза «встановлений законом» стосується не лише правової основи самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, юрисдикцію, підсудність, повноваження судді (належний склад суду). Аналогічні висновки викладені також у рішеннях ЄСПЛ від 22 червня 2000 року у справі «Coeme та інші проти Бельгії», від 11 липня 2006 року у справі «Gurov проти Молдови», від 9 січня 2013 року у справі «Олександр Волков проти України», від 05 жовтня 2010 року у справі «DMD Group A.S. проти Словаччини». Європейський суд з прав людини у рішенні у справі «Білуха проти України» (Заява № 33949/02 від 9 листопада 2006 року) вказав, що наявність безсторонності відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції повинна визначатися за суб`єктивним та об`єктивним критеріями. Відповідно до суб`єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об`єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності. У кожній окремій справі слід вирішувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про небезсторонність суду. Стосовно суб`єктивного критерію, особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного. Щодо об`єктивного критерію слід визначити, що при вирішенні того, чи є у цій справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезсторонній, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним же є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими. Питання розподілу судових справ між суддями врегульоване Положенням про автоматизовану систему документообігу суду затвердженим рішенням Ради суддів України від 2 квітня 2015 року № 25 (далі - Положення № 25). Відповідно до п. 2.3.1. Положення № 25 розподіл судових справ здійснюється в суді в день їх реєстрації, на підставі інформації, внесеної до автоматизованої системи, уповноваженою особою апарату суду, відповідальною за здійснення автоматизованого розподілу судових справ. Згідно із п. 2.3.2. Положення № 25 визначення судді або колегії суддів для розгляду конкретної справи здійснюється автоматизованою системою шляхом: автоматизованого розподілу судових справ під час реєстрації відповідної судової справи; пакетного автоматизованого розподілу судових справ після реєстрації певної кількості судових справ; розподілу судових справ шляхом передачі судової справи раніше визначеному у судовій справі судді; визначення складу суду з метою заміни судді (суддів); повторного автоматизованого розподілу судових справ. На підставі п. 2.3.4. Положення № 25 автоматизований розподіл судових справ здійснюється в автоматизованій системі за такими правилами: із загального списку суддів визначаються судді, які мають повноваження щодо розгляду судової справи на момент автоматизованого розподілу; для суддів, які мають повноваження щодо розгляду судової справи на момент автоматизованого розподілу, здійснюється розрахунок коефіцієнтів навантаження; із числа суддів, які мають повноваження щодо розгляду судової справи на момент автоматизованого розподілу з урахуванням визначених автоматизованою системою коефіцієнтів навантаження здійснюється визначення судді для розгляду конкретної судової справи за принципом випадковості. Відповідно до п. 2.3.7. Положення № 25 обрання судді за випадковим числом здійснюється відповідно до коефіцієнту навантаження судді на момент автоматизованого розподілу судової справи. Згідно із п. 2.3.22. Положення № 25 судові справи підлягають автоматизованому розподілу між суддями, які мають на момент автоматизованого розподілу судових справ повноваження для здійснення процесуальних дій. Стверджуючи про порушення порядку обрання судді Гаращенка В.В. для розгляду даної справи, позивач посилається на передачу судді Гаращенку В.В. двох справ підряд за позовами ОСОБА_2 до ТУ ДБР, розташованого у м. Києві, в один день - 12.06.2024, з інтервалом в 1 секунду. Однак, згідно із протоколами автоматизованого розподілу справ, закінчення розподілу справи № 580/5843/24 відбулось 12.06.2024 о 15:55:14, а справи № 580/5851/24 - 12.06.2024 о 15:56:12. Крім того, матеріали справи не містять, а позивач не надала та не вказала про наявність доказів втручання до автоматизованої системи документообігу суду, яке зумовило розподіл справ № 580/5843/24 та № 580/5851/24 судді Гаращенку В.В. Так само, матеріали справи не містять, а позивач не надала та не вказала про наявність доказів упередженості судді Гаращенка В.В. під час розгляду даної справи. Доводи позивача про ухвалення суддею Гаращенком В.В. протилежних рішень за наслідками справ з подібними правовідносинами, колегія суддів розцінює критично. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 зазначає, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими. Встановлено, що у справі № 580/5851/24 ОСОБА_1 оскаржує дії посадових осіб ТУ ДБР у м. Києві щодо відмови у надані інформації на її інформаційний запит позивача від 17.05.2024, а у справі № 580/5843/24 позивач оскаржує бездіяльність ТУ ДБР у м. Києві щодо ненадання ТУ ДБР у м. Києві відповіді на її інформаційний запит від 31.05.2024. Тобто, правовідносин у справах № 580/5851/24 та № 580/5843/24 не є подібними, адже відмова у наданні запитуваної інформації та відмова у наданні відповіді на запит не є тотожними. Крім того, варто зауважити, що позивачем подано заяву про відвід від участі у розгляді адміністративної справи № 580/5851/24 судді Черкаського окружного адміністративного суду Гаращенка В.В. з аналогічними обґрунтуваннями. Ухвалою судді Черкаського окружного адміністративного суду Гаращенка В.В. від 04.07.2024 визнано необґрунтованою заяву ОСОБА_1 про відвід судді та передано заяву у порядку, визначеному ч. 1 ст. 31 КАС України, для визначення судді, який буде здійснювати її вирішення. Ухвалою судді Черкаського окружного адміністративного суду Рідзеля О.А. від 5 05.07.2024 відмовлено повністю у задоволенні заяви ОСОБА_1 від 02.07.2024 (вх. від 03.07.2024 № 32292/24) про відвід судді Гаращенка В.В. в адміністративній справі № 580/5851/24 за позовом ОСОБА_1 до ТУ ДБР у м. Києві про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії. Підсумовуючи наведене судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права і прийшов до обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції. Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 315 та статті 316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Таким чином, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Керуючись ст. ст. 242-244, 250, 271, 272, 286, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів, - ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 16 липня 2024 року - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не підлягає касаційному оскарженню, відповідно до пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України. Головуючий суддя М.М. Заїка Судді О.М. Ганечко Є.О. Сорочко Повний текст постанови складено та підписано 06 січня 2025 року.