Постанова Третій апеляційний адміністративний суд № 160/20066/24
від 25.12.2024НЕ ВЕРХОВНИЙ СУДТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 25 грудня 2024 року м. Дніпросправа № 160/20066/24 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача: Шальєвої В.А. суддів: Чередниченка В.Є., Іванова С.М., розглянувши в порядку письмового провадження в залі судового засідання Третього апеляційного адміністративного суду у м. Дніпрі апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2024 року (суддя Калугіна Н.Є., повне судове рішення складено 07 жовтня 2024 року) в справі № 160/20066/24 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі ІНФОРМАЦІЯ_2 ) про: визнання протиправною бездіяльності щодо ненарахування та невиплати індексації грошового забезпечення за час проходження служби за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року; зобов`язання нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року із застосуванням базового місяця січень 2008 року з урахуванням виплачених сум; визнання протиправною бездіяльності щодо не проведення нарахування та виплату грошового забезпечення з 01 січня 2020 року по 10 листопада 2023 року з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законами України «Про Державний бюджет України на 2020 рік», «Про Державний бюджет України на 2021 рік», «Про Державний бюджет України на 2022 рік» та «Про Державний бюджет України на 2023 рік» на 01 січня відповідного року. що відповідно до частини сьомої наведених законів складає 2102,00 грн (2020 рік), 2270,00 грн (2021 рік), 2481,00 грн (2022 рік) та 2684,00 грн (2023 рік); зобов`язання здійснити перерахунок грошового забезпечення (щомісячні основні види грошового забезпечення, щомісячні додаткові види грошового забезпечення та одноразові додаткові види грошового забезпечення) за період з 01 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року, виходячи із розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, які визначити шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» на 01 січня відповідного року, що відповідно до частини 7 наведених законів складає 2102,00 грн на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1 і 14 до постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30 серпня 2017 р. № 704, та здійснити виплату різниці з урахуванням виплачених сум; зобов`язання здійснити перерахунок грошового забезпечення (щомісячні основні види грошового забезпечення, щомісячні додаткові види грошового забезпечення та одноразові додаткові види грошового забезпечення) за період з 01 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року, виходячи із розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, які визначити шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про державний бюджет України на 2021 рік» на 01 січня відповідного року, що відповідно до частини 7 наведених законів складає 2270,00 грн на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1 і 14 до постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30 серпня 2017 р. № 704, та здійснити виплату різниці з урахуванням виплачених сум; зобов`язання здійснити перерахунок грошового забезпечення (щомісячні основні види грошового забезпечення, щомісячні додаткові види грошового забезпечення та одноразові додаткові види грошового забезпечення) за період з 01 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року, виходячи із розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, які визначити шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» на 01 січня відповідного року, що відповідно до частини 7 наведених законів складає 2481,00 грн на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1 і 14 до постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30 серпня 2017 р. № 704, та здійснити виплату різниці з урахуванням виплачених сум; зобов`язання здійснити перерахунок грошового забезпечення (щомісячні основні види грошового забезпечення, щомісячні додаткові види грошового забезпечення та одноразові додаткові види грошового забезпечення) за період з 01 січня 2023 року по 10 листопада 2023 року, виходячи із розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, які визначити шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про державний бюджет України на 2023 рік» на 01 січня відповідного року, що відповідно до частини 7 наведених законів складає 2684,00 грн на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1 і 14 до постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30 серпня 2017 р. № 704, та здійснити виплату різниці з урахуванням виплачених сум; визнання протиправною бездіяльності щодо не нарахування та виплати надбавки за вислугу років на військовій службі у відсотках посадового окладу (за основною займаною посадою) з урахуванням окладу за військовим званням за період з липня 2020 року по січень 2021 року, з урахуванням окладу за військовим званням, з урахуванням календарної та пільгової вислуги, що разом станом на 01 січня 2020 року становила 17 років 11 місяців 22 дні (з них пільгова ООС: 00 роки 06 місяців 06 дні), а станом на 01 січня 2021 року становила 20 років 07 місяців 20 дні (з них пільгова ООС: 02 роки 02 місяці 04 дні), у розмірі 40%, з урахуванням раніше виплачених сум надбавку за вислугу років; зобов`язання нарахувати та виплатити перераховану надбавку за вислугу років на військовій службі у відсотках посадового окладу (за основною займаною посадою), з урахуванням окладу за військовим званням за період з липня 2020 року по січень 2021 року, з урахуванням окладу за військовим званням, з урахуванням календарної та пільгової вислуги, що разом станом на 01 січня 2020 року становила 17 років 11 місяців 22 дні (з них пільгова ООС: 00 роки 06 місяців 06 дні), а станом на 01 січня 2021 року становила 20 років 07 місяців 20 дні (з них пільгова ОOC: 02 роки 02 місяці 04 дні), у розмірі 40%, з урахуванням раніше виплачених сум надбавку за вислугу років; визнання протиправною бездіяльності щодо не нарахування та виплати компенсації за піднайом житла у розмірі, визначеному законодавством, виходячи з норм грошової компенсації для обласних центрів за 2023 рік у розмірі 2 850,00 гри шомісяця, за квітень 2023 року та липень 2023 року; зобов`язання донарахувати та виплатити компенсацію за піднайом житла у розмірі, визначеному законодавством, виходячи з норм грошової компенсації для обласних центрів за 2023 рік у розмірі 2 850,00 грн щомісяця, за квітень 2023 року та липень 2023 року. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2024 року позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за час проходження служби за період з 01.01.2016 року по 28.02.2018 року. Зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_3 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 із застосуванням базового місяця січень 2008 року з урахуванням виплачених сум. Визнано протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо не проведення нарахування та виплати грошового забезпечення ОСОБА_1 з 01.01.2020 року по 10.11.2023 року, з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня відповідного року Законами України «Про Державний бюджет України на 2020 рік», «Про Державний бюджет України на 2021 рік», «Про Державний бюджет України на 2022 рік» та «Про Державний бюджет України на 2023 рік». Зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_3 здійснити ОСОБА_1 перерахунок грошового забезпечення (щомісячні основні види грошового забезпечення, щомісячні додаткові види грошового забезпечення та одноразові додаткові види грошового забезпечення) за період з 01.01.2020 року по 31.12.2020 року виходячи із розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, які визначити шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня 2020 року на підставі Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» на відповідний тарифний коефіцієнт згідно додатків 1 і 14 до постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30 серпня 2017 № 704 та здійснити виплату різниці з урахуванням виплачених сум. Зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_3 здійснити ОСОБА_1 перерахунок грошового забезпечення (щомісячні основні види грошового забезпечення, щомісячні додаткові види грошового забезпечення та одноразові додаткові види грошового забезпечення) за період з 01.01.2021 року по 31.12.2021 року виходячи із розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, які визначити шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня 2021 року на підставі Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» на відповідний тарифний коефіцієнт згідно додатків 1 і 14 до постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30 серпня 2017 № 704 та здійснити виплату різниці з урахуванням виплачених сум. Зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_3 здійснити ОСОБА_1 перерахунок грошового забезпечення (щомісячні основні види грошового забезпечення, щомісячні додаткові види грошового забезпечення та одноразові додаткові види грошового забезпечення) за період з 01.01.2022 року по 31.12.2022 року виходячи із розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, які визначити шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня 2022 року на підставі Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» на відповідний тарифний коефіцієнт згідно додатків 1 і 14 до постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30 серпня 2017 № 704 та здійснити виплату різниці з урахуванням виплачених сум. Зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_3 здійснити ОСОБА_1 перерахунок грошового забезпечення (щомісячні основні види грошового забезпечення, щомісячні додаткові види грошового забезпечення та одноразові додаткові види грошового забезпечення) за період з 01.01.2023 року по 19.05.2023 року виходячи із розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, які визначити шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня 2023 року на підставі Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» на відповідний тарифний коефіцієнт згідно додатків 1 і 14 до постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30 серпня 2017 № 704 та здійснити виплату різниці з урахуванням виплачених сум. Визнано протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсації за піднайом житла за квітень 2023 року та липень 2023 року у розмірі 2 850,00 грн за кожний місяць. Зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_3 здійснити ОСОБА_1 нарахування та виплатити компенсацію за піднайом житла за квітень 2023 року та липень 2023 року у розмірі 2 850,00 грн за кожний місяць. В іншій частині позовних вимог відмовлено. В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати рішення. Стосовно виплати компенсації за піднайом житла за квітень та липень 2023 року вказує, що така компенсація нарахована та виплачена позивачу у травні 2023 року за квітень 2023 року та у серпні 2023 року за липень 2023 року. Щодо застосування розрахункової величини при визначенні розміру грошового забезпечення вказує, що відповідно до частини четвертої статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України. Пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 визначено, що розміри посадових окладів, окладів за військовим (спеціальним) званням військовослужбовців визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року (але не менше 50% розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13,
14. Тому розрахунковою величиною для визначення розмірів посадових окладів та окладів за військовим званням як складових грошового забезпечення військовослужбовців є стала величина розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначений законом на 01 січня 2018 року, а мінімальна заробітна плата (чи її частина) для розрахунків розмірів цих окладів не застосовується відповідно до пункту 3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06 грудня 2016 року № 1774-VIII. З питання індексації грошового забезпечення зазначає, що в 2016 році відбулося збільшення грошового забезпечення військовослужбовців, у зв`язку з чим на виконання вимог телеграми Міністра оборони України від 31 грудня 2015 року № 248/3/9/1/1150 щодо збільшення грошового забезпечення військовослужбовців Департаментом фінансів Міністерства оборони України доведені до військових частин (установ, організацій) роз`яснення від 04 січня 2016 року № 248/3/9/1/2, згідно з якими у зв`язку із внесенням змін до Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078 «Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення» (із змінами) індексацію грошового забезпечення військовослужбовців слід не нараховувати до окремого роз`яснення. Враховуючи підвищення розміру щомісячної премії військовослужбовцям Збройних Сил України відповідно до наказу Міністерства оборони України від 27 січня 2016 року № 44 (зі змінами) та значним підвищенням грошового забезпечення військовослужбовцям, індексація з 01 січня 2016 року військовослужбовцям не нараховувалась і відповідно, виплата її не проводилась. Апеляційна скарга також містить доводи стосовно нарахування індексації-різниці. Справа судом розглянута без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами на підставі п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України у зв`язку з поданням апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд доходить до висновку, що апеляційна скарга не може бути задоволена з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено, що згідно із послужним списком ОСОБА_1 з 02.08.2007 по 30.07.2019 проходив військову службу на посадах НОМЕР_1 Головного військового представництва (військового представництва) Міністерства оборони України, шо перебувало на фінансовому забезпеченні в ІНФОРМАЦІЯ_2 . З 30.07.2019 по 14.11.2023 позивач проходив військову службу безпосередньо на посадах в ІНФОРМАЦІЯ_2 . Згідно з витягом з наказу від 18.11.2023 №326 підполковник ОСОБА_1 вважається таким, що справи та посаду здав та вибув до нового місяця служби, АДРЕСА_1 . З 18 листопада 2023 року виключити зі списків особового складу ІНФОРМАЦІЯ_2 та всіх видів забезпечення а з котлового забезпечення - з 19 листопада 2023 року. Відповідно до вимог Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам затвердженого наказом Міністерства оборони України № 260 від 07 червня 2018 року, окремого доручення Міністра оборони України від 01 лютого 2023 року 2683/з за період з 01 листопада 2023 року по 10 листопада 2023 року виплатити: щомісячну премію за особистий, внесок у загальні результати служби у розмірі: 380,0 % посадового окладу - 90% від максимального (390,0 % ) посадового окладу (догана від начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 , оголошена наказом від 16.11.2023 № 469 за порушення вимог статті 16, Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, статті 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, пункту 8.22 розділу VIII наказу Міністерства оборони Україні «Про затвердження Інструкції з організації роботи із забезпеченням соціальними виплатами осіб, звільнених з військової служби у Збройних Силах Україніста членів їх сімей у Міністерстві оборони України» від 31.12.2014 року №937); надбавку за особливості проходження військової служби у розмірі 65% до посадового окладу урахуванням окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років; надбавку за роботу в умовах режимних обмежень у розмірі 10 %посадового окладу. Щорічна основна відпустка за 2022 рік не надавалася Щорічна основна відпустка за 2023 рік не надавалася. Відпустка за сімейними обставинами із збереженням грошового забезпечення у 2023 році надавалася терміном на 10 календарних днів з 04 квітня 2023 року по 13 квітня 2023 року. Додаткова відпустка, як учаснику бойових дій, передбачена статтею 16-2 Закону України «Про відпустки» від 15 листопада 1996 року № 504/96-ВР (із змінами) та пунктом 12 частини 1 статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22 жовтня 1993 року № 3551-ХЦ (із змінами), не надавалася в період проходження військової служби: у ІНФОРМАЦІЯ_4 за 2019 рік, за 2020 рік; у ІНФОРМАЦІЯ_2 - за 2020 рік, 2021 рік, 2022 рік, 2023 рік. Грошову допомогу для оздоровлення за 2023 рік відповідно до підпункту З пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704, пунктів 1, 2 розділу ХХІV Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженому наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року № 260, не отримав. Матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2023 рік відповідно до підпункту 3 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 пункту 1 розділу XXIV Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженому наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року № 260, не отримав. Підйомна допомога відповідно до Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил України підйомної допомоги, затвердженому наказом Міністерства, оборони України від 05 лютого 2018 року № 45, у 2023 році не виплачувалася. Військові перевізні документи на проїзд військовослужбовця членів його сім`ї та перевезення домашніх речей не видавалися. Постійним або службовим житлом не забезпечувався. 24.06.2024 року (вх.5660 від 24.06.2024 року) ОСОБА_1 звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_2 з листом щодо надання довідки про нараховане та отримане грошове забезпечення за період з 01.01.2008 року щодо здійснення перерахунку та виплати відповідної доплати за період з 01.01.2020 року по 31.12.2021 року, щодо надання витягів з наказів про оголошення вислуги років за період з 01.01.2019 року, в якому просив: повідомити чи проводився йому у період з 01.01.2016 по 28.02.2018 розрахунок та виплата індексації грошового забезпечення, виходячи при розрахунку індексації з базового місяця нарахування індексації - січень 2008 року відповідно до вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку індексації грошових доходів населення» від 07.07.2003 №1078; нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення за періоди з 01.01.2016 по 28.02.2018, виходячи при розрахунку індексації з базового місяця нарахування індексації - січень 2008 року, якщо такі виплат не були здійснені вчасно; повідомити чи проводився йому у період з 01.03.2018 по 31.12.2022 розрахунок та виплата індексації грошового забезпечення з урахуванням положень абз. 4-6 п. 5 Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку індексації грошових доходів населення» від 07.07.2003 №1078, та в якому розмір; нарахувати та виплатити йому індексацію грошового забезпечення за періоди з 01.03.2018 по 31,12.2022, з урахуванням положень абз. 4-6 п. 5 Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку індексації грошових доходів населення» від 07.07.2003 №1078, якщо такі виплати не здійснювались вчасно; повідомити чи проводився йому у період з 29.01.2020 по 01.05.2023 (включно) розрахунок грошового забезпечення із використанням для розрахунку посадового окладу та окладу за військовим званням прожиткового мінімуму станом на 01 січня календарного року, оскільки з 29.01.2020 постановою Шостого апеляційного адміністративного суду у справі №826/6453/13 від 29.03.2020 було фактично підновлено юридичну дію п. 4 Постанови КМУ № 704 у первісній редакції, де передбачалось, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого законом на 1 січня календарного року та така норма мала діяти до вступу в законну силу Постанови КМУ № 481 від 12.05.2023; нарахувати та виплатити грошове забезпечення та інші додаткові виплати в період з 29.01.2020 по 01.05.2023- з використанням для розрахунку посадового окладу та окладу за військовим званням прожиткового мінімуму станом на 01 січня календарного року, якщо такі виплати не було здійснені вчасно. 02.07.2024 ІНФОРМАЦІЯ_2 у відповіді (№09/02/597) на лист позивача зазначив, що: щодо надання довідки про нараховане та отримане грошове забезпечення за період з 01.01.2008року - інформація про нараховане та отримане грошове забезпечення за період з 01.01.2008 року була втрачена 24.02.2022 року у зв`язку з військовою агресією рф та початком нападу на м. Маріуполь Донецької області; щодо здійснення перерахунку та виплата відповідної доплати за період з 01.01.2020 року по 31.12.2021 року - повідомлено, що надбавка за вислугу років виплачувалась відповідно наданих наказів; щодо надання витягів з наказів про оголошення вислуги років за період з 01.01.2019 року - витяг про оголошення вислуги років на 01.01.2019 року у ІНФОРМАЦІЯ_2 були втрачені 24.02.2022 року у зв`язку з військовою агресією рф та початком нападу на м. Маріуполь Донецької області; щодо витягів з наказів про оголошення вислуги років за період з 2021 по 2022 рік станом на 01.01 календарного року, вони збереглись та були надані копії позивачу. Також позивачу надані архівні відомості про нараховане та виплачене грошове забезпечення за період з 01.01.2013 року по 30.06.2020 року та картка особового рахунку військовослужбовця за пері од з 01.07.2020 року по 10.11.2023 року. У листі від 02.07.2024 (№09/02/598) відповідач повідомив, що підстав для здійснення повторного розрахунку грошового забезпечення за період з 01.01.2020 року по 10.11.2023 року не має. У листі від 02.07.2024 (№09/02/599) відповідач повідомив, що індексація грошового забезпечення починаючи з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року не нараховувалась та не виплачувалась, у зв`язку з не закладенням до бюджету коштів для виплати індексації в період з січня 2016 року по лютий 2018 року. На думку суду першої інстанції, зазначені обставини свідчать про допущення протиправної бездіяльності з боку відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу індексації грошового забезпечення з 01.01.2016 по 28.02.2018. Оскільки січень 2008 року та березень 2018 року є місяцями підвищення тарифних ставок (посадових окладів), суд першої інстанції вважав, що відповідно до Порядку проведення індексації грошових доходів населення, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078, січень 2008 року є базовим місяцем для нарахування індексації грошового забезпечення з 18 червня 2015 року по 28 лютого 2018 року, а березень 2018 року є базовим місяцем для нарахування індексації грошового забезпечення починаючи з 01 березня 2018 року. Тому суд першої інстанції дійшов до висновку, що відповідач, починаючи з 01.01.2016 по 28.02.2018, повинен був застосовувати січень 2008 року як місяць, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення, оскільки саме з грудня 2015 року застосовуються нові єдині підходи щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення (заробітної плати), затверджені Порядком № 1078. Щодо позовних вимог про не нарахування позивачу грошового забезпечення за період з 01.01.2020 по 10.11.2023 із застосуванням прожиткового мінімуму станом на 2020-2023 роки суд першої інстанції вважав, що оскільки норма п. 3 розділу II Закону України від 06 грудня 2016 року №1774-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» стосовно незастосування для обчислення розміру окладів мінімальної заробітної плати не втратила чинності і за юридичною силою є вищою за приписи п. 4 постанови Кабінету Міністрів України №704, то відсутні правові підстави для обчислення розміру окладу за посадою позивача та окладу за військовим званням із використанням величини мінімальної заробітної плати, а не прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, тому дійшов висновку, що з 29 січня 2020 року по 19 травня 2023 року відновлена дія такої величини обчислення розміру окладу за посадою та окладу за військовим званням, як прожитковий мінімумом для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року, на відміну від попереднього правила обчислення розміру окладу за посадою та окладу за військовим званням як прожитковий мінімумом для працездатних осіб, встановлений законом на відповідний календарний рік, тому грошове забезпечення з 01 січня 2020 року по 19 травня 2023 року має обчислюватися із використанням прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01 січня відповідного року, встановленого відповідними законами про державний бюджет. Щодо позовних вимог в частині визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо не проведення нарахування та виплату грошового забезпечення позивача з 20 травня 2023 року по 10 листопада 2023 року, з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік», суд першої інстанції вказав, що 12 травня 2023 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову №481 "Про скасування підпункту 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 р. № 103, та внесення зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. № 704" (далі - постанова № 481), якою, зокрема, установлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і
14. Тому суд першої інстанції вважав, що з урахуванням змін, внесених постановою №481, пункт 4 постанови №704 передбачає обчислення посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з розрахункової величини 1762,00 грн, тому у період з 20 травня 2023 року по 10 листопада 2023 року нарахування та виплата позивачу посадового окладу, окладу за військовим (спеціальними) званням, виходячи з розміру 1762 грн, є правомірним, тому в цій частині позовних вимог відмовив. Щодо позовних вимог в частині невиплати надбавки за вислугу років за військовій службі у відсотках посадового окладу (за основною займаною посадою) з урахуванням окладу за військовим званням за період з липня 2020 року по січень 2021 року, з урахуванням окладу за військовим званням, з урахуванням календарної та пільгової вислуги, що разом станом на 01.01.2020 року становила 17 років 11 місяців 22 дні (з них пільгова ООС: 00 роки 06 місяців 06 дні), а станом на 01.01.2021 року становила 20 років 07 місяців 20 дні (з них пільгова ООС: 02 роки 02 місяці 04 дні), у розмірі 40%, суд першої інстанції зазначив, що з урахуванням вислуги років позивача, визначеної відповідними наказами, враховуючи норми п.п. 1-3 розділу IV Порядку № 260, які свідчать, що позивачу надбавка за вислугу років повинна становити 40%, відсутні порушені прав позивача під час нарахування та виплати відповідачем надбавки за вислугу років на військовій службі у відсотках посадового окладу (за основною займаною посадою) з урахуванням окладу за військовим званням за період з липня 2020 року по січень 2021 року, оскільки у цьому періоді позивачу виплачувалась надбавка за вислугу років виходячи із 40% посадового окладу та окладу за військове звання (5070 + 1340=6410), (6410*40* (0,4) = 2564). Тому суд першої інстанції відмовив у задоволенні цієї частини позовних вимог. Щодо позовних вимог про визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та невиплати компенсації за піднайом житла у розмірі, визначеному законодавством, виходячи з норм грошової компенсації для обласних центрів, за 2023 рік у розмірі 2 850,00 гри шомісяця за квітень 2023 року та липень 2023 року суд першої інстанції вказав, що відповідно до особової картки позивача на 2023 рік позивачу не нараховано та не виплачено компенсацію за піднайом житла у квітні 2023 та у липні 2023 році, а в інші місяці 2023 року така компенсація виплачена у розмірі 2850 грн на місяць, тому задовольнив позовні вимоги в цій частині. Відповідачем оскаржене рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог. Здійснюючи апеляційний перегляд справи в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд визнає приведені висновки обґрунтованими, з огляду на наступне. Судом встановлено, що ОСОБА_1 проходив військову службу на різних посадах НОМЕР_1 Головного військового представництва (військового представництва) Міністерства оборони України, шо перебувало на фінансовому забезпеченні в ІНФОРМАЦІЯ_2 , та в ІНФОРМАЦІЯ_2 з 02 серпня 2007 року по 14 листопада 2023 року, відповідно до наказу від 18 листопада 2023 року №326 (по стройовій частині) вважається таким, що справи та посаду здав та вибув до нового місяця служби, АДРЕСА_1 ; з 18 листопада 2023 року виключений зі списків особового складу ІНФОРМАЦІЯ_2 та всіх видів забезпечення а з котлового забезпечення - з 19 листопада 2023 року. В період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року відповідачем не нараховувалась та не виплачувалась позивачу індексація грошового забезпечення, що підтверджено листом ІНФОРМАЦІЯ_2 від 02 липня 2024 року № 09/02/599. Крім того, в період з 01 січня 2020 року по 10 листопада 2023 року позивачу здійснювалось нарахування грошового забезпечення, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року. Також позивачу за квітень та липень 2023 року не нарахована та не виплачена компенсація за піднайом житла. Спірним під час апеляційного перегляду справи є питання нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення - січня 2008 року, питання правомірності застосування відповідачем для розрахунку посадового окладу та окладу за військовим званням у 2020-2023 роках прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року, а також питання нарахування та виплати компенсації за піднайом житла у квітні та липні 2023 року. Стосовно питання індексації грошового забезпечення суд зазначає наступне. Статтею 1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» вид 20 грудня 1991 року № 2011-ХІІ (далі Закон № 2011-ХІІ) визначено, що соціальний захист військовослужбовців діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом. Згідно з частинами другою та третьою статті 9 Закону № 2011-ХІІ до складу грошового забезпечення входять посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до Закону. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України (абзац 2 частини четвертої статті 9 Закону № 2011-ХІІ). Відповідно до частини першої статті 2 Закону України від 03 липня 1991 року № 1282-ХІІ «Про індексацію грошових доходів населення» (у редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин, далі Закон - № 1282-ХІІ) індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. Статтею 4 Закону № 1282-ХІІ встановлено, що індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 101 відсотка (з 01 січня 2016 року - 103 відсотка). Статтею 5 Закону № 1282-ХІІ передбачено, що підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України. Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування на відповідний рік. Частиною другою статті 6 цього ж Закону визначено Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України. Відповідно до статті 9 Закону № 1282-ХІІ індексація грошових доходів населення здійснюється за місцем їх отримання за рахунок відповідних коштів. Індексацію доходів населення, яка встановлюється для підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін, віднесено до державних соціальних гарантій, що згідно зі статтею 19 цього Закону, є обов`язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (стаття 18 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії»). Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення, що поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників визначає Порядок проведення індексації грошових доходів населення, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 (далі - Порядок № 1078). Відповідно до пункту 1-1 Порядку № 1078 підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін. Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 101 відсотка (з 01 січня 2016 року - 103 відсотки). Пунктом 4 Порядку № 1078 встановлено, що індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. У межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, індексується, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Згідно з пунктом 6 Порядку № 1078 виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких провадяться відповідні грошові виплати населенню, зокрема підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету. У разі коли грошовий дохід формується з різних джерел і цим Порядком не встановлено черговість його індексації, сума додаткового доходу від індексації виплачується за рахунок кожного джерела пропорційно його частині у загальному доході. Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування на відповідний рік. Отже, приписами наведених нормативно-правових актів встановлено, що на підприємства, установи, організації незалежно від форм власності покладається обов`язок проводити індексацію заробітної плати (грошового забезпечення) у разі перевищення величини індексу споживчих цін встановленого порогу індексації. Як вказано вище, спірним в цій справі питанням є визначення місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця), оскільки під час служби позивача змінились правила визначення такого місяця. Позивач вважає, що базовим місяцем в спірний період повинен бути місяць, в якому відбулося підвищення тарифних ставок (окладів). Постановою Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2015 року № 1013 викладено в новій редакції пункт 10-2 Порядку № 1078, якою, в тому числі, внесено зміни, якими поширено його положення для новоприйнятих працівників, які застосовується з 1 грудня 2015 року: «Для працівників, яких переведено на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі або організації, а також переведено на роботу на інше підприємство, в установу або організацію або в іншу місцевість та у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці у разі продовження такими працівниками роботи, для новоприйнятих працівників, а також для працівників, які використали відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустку без збереження заробітної плати, передбачені законодавством про відпустки, обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення тарифної ставки (окладу), за посадою, яку займає працівник». При цьому, загальне правило визначення місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення встановлено у п. 5 Порядку № 1078: «У разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення». Відповідно до пункту 14 цього Порядку роз`яснення щодо застосування цього Порядку надає Мінсоцполітики. Мінсоцполітики в листі від 28 квітня 2016 року № 201/10/1.37-16 надало роз`яснення щодо індексації заробітної плати, яке полягає у тому, що «…обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації починаючи з грудня 2015 року здійснюється не індивідуально для кожного працівника в залежності від прийняття його на роботу або зростання його доплат та надбавок, а від моменту останнього перегляду тарифної ставки (окладу) за посадою, яку займає працівник». Тобто, з 1 грудня 2015 року змінились правила визначення місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення, у тому числі й військовослужбовців, і Порядок № 1078 з вказаної дати більше не містив правила, що таким місяцем є місяць прийняття особи на роботу. Єдиним правилом визначення місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення стало таке: місяцем для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення є місяць підвищення тарифної ставки (окладу), за посадою, яку займає працівник (військовослужбовець). Іншого правила з 1 грудня 2015 року чинне законодавство не містило. Відтак, для особи, яка проходила службу, обчислення індексу споживчих цін з 1 грудня 2015 року мало здійснюватися з місяця підвищення тарифної ставки (окладу) за посадою, яку займає така особа. Схема посадових окладів осіб офіцерського складу Збройних Сил України затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2007 року № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», яка набрала чинності з 01 січня 2008 року. Листом Міністерства соціальної політики України від 29 грудня 2017 року № 122/0/66-17 підтверджено, що посадові оклади військовослужбовців в останнє підвищувались в січні 2008 року. Лише після прийняття постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», якою затверджено схему тарифних розрядів за основними типовими посадами осіб офіцерського складу Збройних Сил, базовим місяцем для нарахування військовослужбовцям індексації став березень 2018 року. За таких обставин суд погоджується з висновком суду першої інстанції та доводами позивача щодо січня 2008 року як місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення для нарахування індексації відповідно до Порядку № 1078, оскільки в період з 01 січня 2008 року по 01 березня 2018 року встановлено незмінність посадових окладів військовослужбовців. Підвищення тарифних ставок (окладів) після 01 січня 2008 року, в тому числі в період проходження позивачем військової служби (до 01 березня 2018 року), що є підставою для встановлення іншого місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення, не відбувалося. Тобто, січень 2008 року є місяцем підвищенням тарифних ставок (посадових окладів), а тому відповідно до Порядку № 1078 саме січень 2008 року є місяцем для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення військовослужбовців. Враховуючи, що нарахування, виплата грошового забезпечення та проведення індексації належить до компетенції відповідачів, суд погоджує висновок суду першої інстанції про необхідність зобов`язання відповідачів нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення за спірні періоди з урахуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення - січня 2008 року. Відповідачем не доведено правомірності своїх дій при визначенні місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення позивача. Доводи апелянта про те, що позивачу індексація за спірний період нараховувалась відповідно до постанови Уряду та роз`яснень профільних відомств, суд відхиляє, адже за правовою позицією Верховного Суду, викладеної у постанові від 29 листопада 2021 року у справі №120/313/20-а, у разі настання визначених законодавством умов, відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку. Аргумент апелянта про те, що відповідач є бюджетною установою, здійснює видатки на грошове забезпечення лише в межах фонду грошового забезпечення, затвердженого у відповідних кошторисах, суд відхиляє, адже відповідачем не надано суду жодних належних та допустимих доказів того, що у бюджеті відповідного рівня, з якого фінансується військова частина, кошти на індексацію грошового забезпечення відсутні. При цьому судом враховано практику Європейського суду з прав людини, яка відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права. Так, Європейський суд з прав людини у рішенні від 08 листопада 2005 року у справі «Кечко проти України» (заява №63134/00) зауважив, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм працівникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни до законодавства. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними (пункт 23 рішення). Також Суд не прийняв аргумент Уряду України щодо відсутності бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань. Таким чином, суд зазначає, що реалізація особою права, що пов`язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних, чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань. Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 26 червня 2018 року у справі №750/5074/17. Відтак, суд погоджує висновок суду першої інстанції про протиправність не проведення відповідачами індексації грошового забезпечення позивача із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення - січня 2008 року та, відповідно, обраний спосіб захисту порушеного права позивача - зобов`язання нарахувати та виплатити таку індексацію із застосуванням цього базового місяця. Наступним спірним питанням є правомірність застосування відповідачем для розрахунку посадового окладу та окладу за військовим званням у 2020-2023 роках прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року. Частиною другою статті 9 Закону № 2011-ХІІ передбачено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. За приписами абзацу першого частини четвертої статті 9 Закону № 2011-ХІІ грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Кабінетом Міністрів України 30 серпня 2017 року ухвалено постанову № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі - постанова № 704), якою, зокрема, затверджено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів, додаткові види грошового забезпечення та розміри надбавки за вислугу років, у тому числі військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу. Ця постанова набрала чинності з 01 березня 2018 року. Відповідно до пункту 4 постанови № 704 у редакції, чинній до 24 лютого 2018 року, розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13,
14. У свою чергу додатки 1, 12, 13, 14 до пункту 4 постанови №704 містили примітки, у яких в якості розрахункової величини зазначений розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року). Кабінетом Міністрів України 21 лютого 2018 року ухвалено постанову № 103, пунктом 6 якої внесено зміни до постанов Кабінету Міністрів України, що додаються. Зокрема, пункт 4 постанови №704 викладено в такій редакції: «
4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.». Таким чином, на момент набрання чинності постановою № 704 (01 березня 2018 року) пункт 4 викладено в редакції змін, викладених згідно із пунктом 6 постанови № 103, а саме: «
4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14». Отже, станом на 01 березня 2018 року пункт 4 постанови № 704 визначав, що при обчисленні розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу використовується такий показник як розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року в справі №826/6453/18 визнано протиправним та скасовано пункт 6 постанови №103, яким внесено зміни до пункту 4 постанови №704. Водночас, пунктом 3 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06 грудня 2016 року № 1774-VIII (далі Закон №1774-VIII), який набрав чинності 01 січня 2017 року, передбачено, що після набрання чинності цим Законом мінімальна заробітна плата не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. Положення пункту 3 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1774-VIII були чинними як на дату прийняття постанови №704, так і станом на дату набрання законної сили судовим рішенням в справі № 826/6453/18 про визнання протиправним та скасування пункту 6 постанови №103, яким внесено зміни до пункту 4 постанови №704 (29 січня 2020 року), та неконституційними не визнавалися. Враховуючи юридичну силу законів та підзаконних нормативно-правих актів, яким є постанова №704, місце таких в системі нормативно-правових актів, суд доходить до висновку, що при розв`язанні колізії між нормами пункту 3 розділу ІІ Закону №1774-VIII та пункту 4 постанови №704, у редакції до внесення змін постановою №103, перевагу слід надати положенням Закону як акту вищої юридичної сили з урахуванням принципу верховенства права, закріпленого у статті 8 Конституції України. Отже, згідно з постановою №704 розрахунковою величиною для визначення розмірів посадових окладів та окладів за військовим званням як складових грошового забезпечення військовослужбовців, що проходять військову службу, є стала величина - розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Закон України від 05 жовтня 2000 року №2017-III «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» (далі - Закон №2017-III) визначає правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію закріплених Конституцією України та законами України основних соціальних гарантій, згідно із положеннями статті 1 якого державні соціальні стандарти - це встановлені законами, іншими нормативно-правовими актами соціальні норми і нормативи або їх комплекс, на базі яких визначаються рівні основних державних соціальних гарантій. У свою чергу базовим державним соціальним стандартом є прожитковий мінімум, встановлений законом, на основі якого визначаються державні соціальні гарантії та стандарти у сферах доходів населення, житлово-комунального, побутового, соціально-культурного обслуговування, охорони здоров`я та освіти (стаття 6 Закону № 2017-III). Прожитковий мінімум щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік. Згідно з частиною другою статті 92 Конституції України виключно законами України встановлюються, Державний бюджет України і бюджетна система України (пункт 1) та порядок встановлення державних стандартів (пункт 3). Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» від 14 листопада 2019 року № 294-IX установлено у 2020 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі з 1 січня 2020 року - 2027 гривень, з 1 липня - 2118 гривень, з 1 грудня - 2189 гривень, а для основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років: з 1 січня 2020 року - 1779 гривень, з 1 липня - 1859 гривень, з 1 грудня - 1921 гривня; дітей віком від 6 до 18 років: з 1 січня 2020 року - 2218 гривень, з 1 липня - 2318 гривень, з 1 грудня - 2395 гривень; працездатних осіб: з 1 січня 2020 року - 2102 гривні, з 1 липня - 2197 гривень, з 1 грудня - 2270 гривень; осіб, які втратили працездатність: з 1 січня 2020 року - 1638 гривень, з 1 липня - 1712 гривень, з 1 грудня - 1769 гривень. Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» від 15 грудня 2020 року № 1082-IX установлено у 2021 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі з 1 січня - 2189 гривень, з 1 липня - 2294 гривні, з 1 грудня - 2393 гривні, а для основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років: з 1 січня - 1921 гривня, з 1 липня - 2013 гривень, з 1 грудня - 2100 гривень; дітей віком від 6 до 18 років: з 1 січня - 2395 гривень, з 1 липня - 2510 гривень, з 1 грудня - 2618 гривень; працездатних осіб: з 1 січня - 2270 гривень, з 1 липня - 2379 гривень, з 1 грудня - 2481 гривня; працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді: з 1 січня - 2102 гривні; працездатних осіб, який застосовується для визначення посадових окладів працівникам інших державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами: з 1 січня - 2102 гривні; працездатних осіб, який застосовується для визначення посадового окладу прокурора окружної прокуратури: з 1 січня - 1600 гривень; осіб, які втратили працездатність: з 1 січня - 1769 гривень, з 1 липня - 1854 гривні, з 1 грудня - 1934 гривні. Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» від 02 грудня 2021 року № 1928-IX (даної Закон № 1928-ІХ) установлено у 2022 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі з 1 січня - 2393 гривні, з 1 липня - 2508 гривень, з 1 грудня - 2589 гривень, а для основних соціальних і демографічних груп населення, зокрема, працездатних осіб: з 1 січня - 2481 гривня, з 1 липня - 2600 гривень, з 1 грудня - 2684 гривні; працездатних осіб, який застосовується для визначення посадових окладів працівників інших державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами, а також працівників податкових і митних органів: з 1 січня - 2102 гривні. Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» від 03 листопада 2022 року № 2710-IX (далі Закон № 2710-ІХ) установлено з 1 січня 2023 року прожитковий мінімум для працездатних осіб - 2684 гривні; для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, - 2102 гривні; для працездатних осіб, який застосовується для визначення посадових окладів працівників інших державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами, а також працівників податкових і митних органів - 2102 гривні; для працездатних осіб, який застосовується для визначення посадового окладу прокурора окружної прокуратури, - 1600 гривень. Тобто закон не містить застережень щодо застосування у 2020-2023 роках як розрахункової величини для визначення, зокрема грошового забезпечення військовослужбовців, прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня 2018 року. Відповідно до статті 7 КАС України суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України. У разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України. З огляду на визначені в частині третій статті 7 КАС України правила, а також враховуючи те, що з 01 січня 2020 року положення пункту 4 постанови № 704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення посадових окладів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, згідно із якими прожитковий мінімум як базовий державний стандарт був змінений законодавцем на відповідний рік, у тому числі для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів, до спірних правовідносин підлягає застосуванню пункт 4 постанови № 704 в частині, що не суперечить нормативно-правовому акту, який має вищу юридичну силу - Закону № 294-IX, із використанням для визначення розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (через його збільшення на відповідний рік). Вищезазначені правові висновки викладені, зокрема, в постановах Верховного Суду від 14 вересня 2022 року у справі № 500/1886/21 та від 02 серпня 2022 року у справі №440/6017/21, від 19 жовтня 2022 року у справі № 400/6214/21. Таким чином, суд погоджує висновок суду першої інстанції в цій частині позовних вимог. Доводи апелянта зводяться до неврахування судом першої інстанції, що відповідно до пункту 4 постанови № 704 розрахунковою величиною для визначення розмірів посадових окладів та окладів за військовим званням як складових грошового забезпечення військовослужбовців є стала величина розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначений законом на 01 січня 2018 року, та спростовуються приведеними вище висновками суду. Позивачем не оскаржене рішення суду першої інстанції в частині правомірності у період з 20 травня 2023 року по 10 листопада 2023 року нарахування та виплати позивачу посадового окладу, окладу за військовим (спеціальними) званням, виходячи з розміру 1762 грн, а також відмови у задоволенні вимог щодо перерахунку надбавки за вислугу років, тому судом не надається оцінка таким висновкам суду першої інстанції. Щодо питання виплати позивачу компенсації за піднайом житла за квітень та липень 2023 року суд зазначає таке. Відповідно до частини першої статті 12 Закону №2011-XII держава забезпечує військовослужбовців жилими приміщеннями або за їх бажанням грошовою компенсацією за належне їм для отримання жиле приміщення на підставах, у межах норм і відповідно до вимог, встановлених Житловим кодексом Української РСР, іншими законами, в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Згідно з абзацами 3-5 частини першої статті 12 Закону № 2011-XII військовослужбовці (крім військовослужбовців строкової військової служби) та члени їх сімей, які проживають разом з ними, забезпечуються службовими жилими приміщеннями, що повинні відповідати вимогам житлового законодавства. Військовослужбовцям, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та членам їх сімей надаються жилі приміщення для постійного проживання або за їх бажанням грошова компенсація за належне їм для отримання жиле приміщення. Такі жилі приміщення або грошова компенсація надаються їм один раз протягом усього часу проходження військової служби за умови, що ними не було використано право на безоплатну приватизацію житла з урахуванням особливостей, визначених пунктом 10 цієї статті. У разі відсутності службового жилого приміщення військовослужбовці рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом і не перебувають у шлюбі, розміщуються безплатно в спеціально пристосованих казармах у розташуванні військової частини, а сімейні - у сімейних гуртожитках. Житлово-побутові умови в таких казармах повинні відповідати вимогам, які пред`являються до гуртожитків, що призначені для проживання одиноких громадян. У разі відсутності можливості розміщення зазначених військовослужбовців у спеціально пристосованих казармах у розташуванні військової частини та сімейних гуртожитках військова частина зобов`язана орендувати для військовослужбовців та членів їх сімей жиле приміщення або за їх бажанням виплачувати грошову компенсацію за піднайом (найом) жилого приміщення. Для військовослужбовців офіцерського складу у разі відсутності службового жилого приміщення військова частина зобов`язана орендувати житло для забезпечення ним військовослужбовців та членів їх сімей або за їх бажанням виплачувати грошову компенсацію за піднайом (найом) жилого приміщення. Розмір і порядок виплати військовослужбовцям грошової компенсації за піднайом (найом) ними жилих приміщень визначаються Кабінетом Міністрів України. Відповідно до пункту 2 Порядку забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1081 від 03 серпня 2006 року, військовослужбовці та члени їх сімей забезпечуються службовими житловими приміщеннями, що відповідають вимогам житлового законодавства. У разі відсутності можливості розміщення військовослужбовців у спеціально пристосованих казармах у розташуванні військової частини, гуртожитках (сімейних гуртожитках) для військовослужбовців офіцерського складу, в тому числі для тих, які проходять військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військовослужбовців рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом, та членів їх сімей військова частина орендує житло або за бажанням військовослужбовця виплачує йому грошову компенсацію за піднайом (найом) житлового приміщення відповідно до Порядку виплати грошової компенсації військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, розвідувальних органів, Державної прикордонної служби, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, Управління державної охорони та військовослужбовцям, відрядженим до Міністерства освіти і науки, Державного космічного агентства, за піднайом (найом) ними житлових приміщень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 450 від 26 червня 2013 року. Порядок виплати грошової компенсації військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, розвідувальних органів, Державної прикордонної служби, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, Управління державної охорони та військовослужбовцям, відрядженим до Міністерства освіти і науки, Державного космічного агентства, за піднайом (найом) ними житлових приміщень затверджено постановою Кабінету Міністрів України № 450 від 26 червня 2013 року (далі - Порядок № 450). Згідно з пунктом 2 Порядку № 450 особам, зазначеним у пункті 1 цього Порядку, грошова компенсація виплачується щомісяця (у поточному місяці за попередній) у розмірі, який не перевищує, зокрема, у мм. Сімферополі, Севастополі та обласних центрах - півтора розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого на 1 січня календарного року; в інших населених пунктах - одного розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого на 1 січня календарного року. При цьому військовослужбовцям за наявності в них трьох і більше членів сім`ї зазначені розміри грошової компенсації збільшуються в 1,5 рази. Відповідно до пункту 4 Порядку № 450 грошова компенсація виплачується починаючи з дня реєстрації поданого в установленому порядку рапорту військовослужбовця, зокрема особам офіцерського (у тому числі особам, які проходять військову службу за призовом осіб офіцерського складу), - за місцем проходження військової служби згідно з наказом командира (начальника) військової частини. Відповідно до пункту 3 Порядку № 450 виплата грошової компенсації військовослужбовцям здійснюється у межах відповідних бюджетних призначень, передбачених, зокрема Міноборони на відповідний рік. Окремим дорученням Міністра оборони України №2418/з установлено, що розмір виплати грошової компенсації військовослужбовцям за піднайом житлових приміщень з 1 січня 2023 року становить: у Києві 3 800 грн на місяць; в обласних центрах 2 850 грн на місяць; в інших населених пунктах 1 900 грн на місяць. Грошова компенсація виплачується щомісяця (у поточному місяці за попередній). Особова картка позивача на 2023 рік свідчить про те, що позивачу не нараховано та не виплачено компенсацію за піднайом житла у квітні 2023 та у липні 2023 році, а в інші місяці 2023 року така компенсація виплачена у розмірі 2850 грн на місяць. Відповідач в апеляційній скарзі вказує, що позивачу нарахована та виплачена така компенсація. Також відповідачем до апеляційної скарги надані відповідні докази. Вирішуючи питання прийняття поданих відповідачем до апеляційної скарги нових доказів, суд виходить з наступного. Частиною першою статті 308 КАС України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. За приписами частини четвертої статті 308 КАС України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Надані суду апеляційної інстанції докази не надавались відповідачем суду першої інстанції, апелянтом не обґрунтовано причин неможливості подання таких доказів до суду першої інстанції, не наведено наявність об`єктивних причин неможливості подання доказів до суду першої інстанції. Тому суд доходить до висновку, що відповідачем не доведено неможливість подання доказів до суду першої інстанції, та, відповідно, не приймає подані відповідачем докази. Отже, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для виплати позивачу компенсації за піднайом житла у квітні 2023 та у липні 2023 році. З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення. Оскільки ця справа є справою незначної складності у розумінні частини шостої статті 12 КАС України, розглянута за правилами спрощеного позовного провадження та не відноситься до справ, які відповідно до КАС України розглядаються за правилами загального позовного провадження, судове рішення суду апеляційної інстанції згідно з п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, передбачених цим пунктом, крім випадків, передбачених цим пунктом. Керуючись ст. ст. 6, 7, 8, 9, 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2024 року в справі № 160/20066/24 залишити без задоволення. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2024 року в справі № 160/20066/24 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття 25 грудня 2024 року та відповідно п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених цим пунктом. Повне судове рішення складено 25 грудня 2024 року. Суддя-доповідач В.А. Шальєва суддя В.Є. Чередниченко суддя С.М. Іванов