Ухвала КАС ВС № 160/20066/24

ф У Х В А Л А 30 грудня 2024 року м. Київ справа №160/20066/24 адміністративне провадження № К/990/50612/24 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Желєзного І.В., суддів: Мартинюк Н.М., Мацедонської В.Е., перевіривши касаційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2024 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 25 грудня 2024 року у справі № 160/20066/24 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, УСТАНОВИВ: ОСОБА_2 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - ІНФОРМАЦІЯ_2), у якому просив: - визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_2 індексації грошового забезпечення за час проходження служби за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року; - зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року із застосуванням базового місяця січень 2008 року з урахуванням виплачених сум; - визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо непроведення нарахування та виплату грошового забезпечення ОСОБА_2 з 01 січня 2020 року по 10 листопада 2023 року, з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законами України «Про державний бюджет України на 2020 рік», «Про державний бюджет України на 2021 рік», «Про державний бюджет України на 2022 рік» та «Про державний бюджет України на 2023 рік» на 01 січня відповідного року, що у відповідності до частини сьомої наведених законів складає 2102 грн (2020 рік), 2270 грн (2021 рік), 2481 грн (2022 рік) та 2684 грн (2023 рік); - зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 здійснити позивачу перерахунок грошового забезпечення (щомісячні основні види грошового забезпечення, щомісячні додаткові види грошового забезпечення та одноразові додаткові види грошового забезпечення) за період з 01 січня по 31 грудня 2020 року виходячи із розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, які визначити шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про державний бюджет України на 2020 рік», на 01 січня відповідного року, що у відповідності до частини сьомої цього Закону складає 2102 грн на відповідний тарифний коефіцієнт згідно додатків 1 і 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі - Постанова № 704 ), та здійснити виплату різниці з урахуванням виплачених сум; - зобов`язати відповідача здійснити ОСОБА_2 перерахунок грошового забезпечення (щомісячні основні види грошового забезпечення, щомісячні додаткові види грошового забезпечення та одноразові додаткові види грошового забезпечення) за період з 01 січня по 31 грудня 2021 року виходячи із розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, які визначити шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого «Про державний бюджет України на 2021 рік», на 01 січня відповідного року, що у відповідності до частини сьомої наведеного Закону складає 2270 грн на відповідний тарифний коефіцієнт згідно додатків 1 і 14 до Постанови № 704, та здійснити виплату різниці з урахуванням виплачених сум; - зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 здійснити позивачу перерахунок грошового забезпечення (щомісячні основні види грошового забезпечення, щомісячні додаткові види грошового забезпечення та одноразові додаткові види грошового забезпечення) за період з 01 січня по 31 грудня 2022 року виходячи із розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, які визначити шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого «Про державний бюджет України на 2022 рік», на 01 січня відповідного року, що у відповідності до частини сьомої наведеного Закону складає 2481 грн на відповідний тарифний коефіцієнт згідно додатків 1 і 14 до Постанови № 704, та здійснити виплату різниці з урахуванням виплачених сум; - зобов`язати відповідача здійснити ОСОБА_2 перерахунок грошового забезпечення (щомісячні основні види грошового забезпечення, щомісячні додаткові види грошового забезпечення та одноразові додаткові види грошового забезпечення) за період з 01 січня по 10 листопада 2023 року виходячи із розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, які визначити шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого «Про державний бюджет України на 2023 рік», на 01 січня відповідного року, що у відповідності до частини сьомої наведеного Закону складає 2684 грн на відповідний тарифний коефіцієнт згідно додатків 1 і 14 до Постанови № 704, та здійснити виплату різниці з урахуванням виплачених сум; - визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо не нарахування та виплати позивачу надбавки за вислугу років на військовій службі у відсотках посадового окладу (за основною займаною посадою) з урахуванням окладу за військовим званням за період з липня 2020 року по січень 2021 року, з урахуванням окладу за військовим званням, з урахуванням календарної та пільгової вислуги, що разом станом на 01 січня 2020 року становила 17 років 11 місяців 22 дні (з них пільгова ООС: 00 роки 06 місяців 06 дні), а станом на 01 січня 2021 року становила 20 років 07 місяців 20 дні (з них пільгова ООС: 02 роки 02 місяці 04 дні) у розмірі 40%, з урахуванням раніше виплачених сум надбавку за вислугу років; - зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_2 перераховану надбавку за вислугу років на військовій службі у відсотках посадового окладу (за основною займаною посадою), з урахуванням окладу за військовим званням за період з липня 2020 року по січень 2021 року, з урахуванням окладу за військовим званням, з урахуванням календарної та пільгової вислуги, що разом станом на 01 січня 2020 року становила 17 років 11 місяців 22 дні (з них пільгова ООС: 00 роки 06 місяців 06 дні), а станом на 01 січня 2021 року становила 20 років 07 місяців 20 дні (з них пільгова ОOC: 02 роки 02 місяці 04 дні) у розмірі 40%, з урахуванням раніше виплачених сум надбавку за вислугу років; - визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо не нарахування та виплати позивачу компенсацію за піднайом житла у розмірі, визначеному законодавством, виходячи з норм грошової компенсації для обласних центрів за 2023 рік у розмірі 2 850 грн щомісяця, за квітень 2023 року та липень 2023 року; - зобов`язати відповідача здійснити ОСОБА_2 донарахування та виплатити компенсацію за піднайом житла у розмірі, визначеному законодавством, виходячи з норм грошової компенсації для обласних центрів за 2023 рік у розмірі 2 850 грн щомісяця, за квітень 2023 року та липень 2023 року. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2024 року, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 25 грудня 2024 року, позов ОСОБА_2 задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_2 індексації грошового забезпечення за час проходження служби за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року. Зобов`язано відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_2 індексацію грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року із застосуванням базового місяця січень 2008 року з урахуванням виплачених сум. Визнано протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо непроведення нарахування та виплату грошового забезпечення позивачу з 01 січня 2020 року по 10 листопада 2023 року, з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня відповідного року Законами України «Про державний бюджет України на 2020 рік», «Про державний бюджет України на 2021 рік», «Про державний бюджет України на 2022 рік» та «Про державний бюджет України на 2023 рік». Зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_2 здійснити позивачу перерахунок грошового забезпечення (щомісячні основні види грошового забезпечення, щомісячні додаткові види грошового забезпечення та одноразові додаткові види грошового забезпечення) за період з 01 січня по 31 грудня 2020 року виходячи із розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, які визначити шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня 2020 року на підставі Закону України «Про державний бюджет України на 2020 рік» на відповідний тарифний коефіцієнт згідно додатків 1 і 14 до Постанови № 704 та здійснити виплату різниці з урахуванням виплачених сум. Зобов`язано відповідача здійснити ОСОБА_2 перерахунок грошового забезпечення (щомісячні основні види грошового забезпечення, щомісячні додаткові види грошового забезпечення та одноразові додаткові види грошового забезпечення) за період з 01 січня по 31 грудня 2021 року виходячи із розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, які визначити шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня 2021 року на підставі Закону України «Про державний бюджет України на 2021 рік» на відповідний тарифний коефіцієнт згідно додатків 1 і 14 до Постанови № 704 та здійснити виплату різниці з урахуванням виплачених сум. Зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_2 здійснити позивачу перерахунок грошового забезпечення (щомісячні основні види грошового забезпечення, щомісячні додаткові види грошового забезпечення та одноразові додаткові види грошового забезпечення) за період з 01 січня по 31 грудня 2022 року виходячи із розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, які визначити шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня 2022 року на підставі Закону України «Про державний бюджет України на 2022 рік» на відповідний тарифний коефіцієнт згідно додатків 1 і 14 до Постанови № 704 та здійснити виплату різниці з урахуванням виплачених сум. Зобов`язано відповідача здійснити ОСОБА_2 перерахунок грошового забезпечення (щомісячні основні види грошового забезпечення, щомісячні додаткові види грошового забезпечення та одноразові додаткові види грошового забезпечення) за період з 01 січня по 19 травня 2023 року виходячи із розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, які визначити шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня 2023 року на підставі Закону України «Про державний бюджет України на 2023 рік» на відповідний тарифний коефіцієнт згідно додатків 1 і 14 до Постанови № 704 та здійснити виплату різниці з урахуванням виплачених сум. Визнано протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо ненарахування та невиплати позивачу компенсації за піднайом житла за квітень 2023 року та липень 2023 року у розмірі 2 850 грн за кожний місяць. Зобов`язано відповідача здійснити ОСОБА_2 нарахування та виплатити компенсацію за піднайом житла за квітень 2023 року та липень 2023 року у розмірі 2 850 грн за кожний місяць. В іншій частині позовних вимог - відмовлено. Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, ІНФОРМАЦІЯ_2 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою. Вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за вказаною касаційною скаргою, колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду зазначає таке. Відповідно до частини першої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Згідно із статті 129 Конституції України однією із основних засад судочинства визначено забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Наведеним конституційним положенням кореспондує стаття 14 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів». За змістом частини першої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом. Аналіз наведеного законодавства дозволяє дійти висновку про те, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках. На підставі частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи. Судом установлено що розгляд справи в суді першої інстанції відбувався за правилами спрощеного позовного провадження. Пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України визначено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково. Частиною першою статті 257 КАС України передбачено, що за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності. Крім того, згідно із частиною другою статті 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті. Відповідно до частини четвертої статті 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: 1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом; 2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності; 4) щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. З матеріалів касаційної скарги та оскаржуваних судових рішень вбачається, що предметом позову в цій справі є визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_2 індексації грошового забезпечення за спірні періоди, зобов`язання ІНФОРМАЦІЯ_2 нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення, визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо непроведення нарахування та виплату грошового забезпечення ОСОБА_2 за спірні періоди, зобов`язання відповідача здійснити ОСОБА_2 відповідний перерахунок грошового забезпечення, визнання протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо не нарахування та виплати позивачу компенсацію за піднайом житла та зобов`язання відповідача здійснити ОСОБА_2 донарахування та виплатити таку компенсацію. Проаналізувавши встановлені судами обставини справи, предмет спору та обраний відповідачем спосіб захисту його прав, доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про те, що характер спірних правовідносин, предмет і категорія спору, коло учасників спірних правовідносин, правозастосовна практика, що складалася з приводу спорів цієї категорії, відсутність ознак, які відрізняють цю касаційну скаргу від інших, дають підстави вважати, що судові рішення, які ухвалені у справі за позовом ОСОБА_2 , розглянутої в порядку спрощеного позовного провадження, не підлягають касаційному оскарженню. Оскаржуючи судові рішення у справі, розглянутій за правилами спрощеного позовного провадження, відповідач не зазначає про наявність виняткових обставин, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України, які є передумовою для перевірки вмотивованості підстав, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України. При цьому, суди попередніх інстанцій при ухваленні оскаржуваних рішень керувались висновками, викладеними у постановах Верховного Суду: - від 05 лютого 2020 року у справі № 825/565/17, від 20 листопада 2019 року у справі № 620/1892/19, у яких указано, що індексація грошового забезпечення, як складова грошового забезпечення військовослужбовців, є однією з основних державних гарантій щодо оплати їх праці, а тому підлягає обов`язковому нарахуванню і виплаті; - від 05 лютого 2020 року в справі № 825/565/17, від 23 вересня 2020 року в справі № 620/3282/18, у яких указано, що місяць підвищення грошового забезпечення за рахунок зростання його складових, які не мають разового характеру, є базовим місяцем при обчисленні індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації; - від 10 вересня 2020 року у справі № 200/9297/19-а, де Верховним Судом прямо вказано, що базовий місяць для нарахування індексації грошового забезпечення з 01 грудня 2015 року має застосовуватись січень 2008 року; - від 11 грудня 2019 року у справі № 240/4946/18, від 18 лютого 2021 року у справі № 200/3775/20-а, від 11 лютого 2021року у справі №200/3757/20-а щодо застосування розрахункової величини у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року. Зміст касаційної скарги зводиться до викладення фактичних обставин справи та цитування норм права з посиланням на невірну оцінку судами попередніх інстанцій доказів у справі, водночас у силу частини другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. Інші, наведені у касаційній скарзі доводи та мотиви не дають підстав для висновку, що судові рішення, постановлені у зазначеній справі, можливо віднести до випадків, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України. Відповідно до практики Європейського суду з прав людини умови прийнятності касаційної скарги можуть бути більш суворими ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у цьому суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції. Отже, вичерпний перелік судових рішень, які можуть бути оскаржені до касаційного суду, жодним чином не є обмеженням доступу особи до правосуддя чи перепоною в отриманні судового захисту, оскільки встановлення законодавцем «розумних обмежень» в праві на звернення до касаційного суду не суперечить практиці Європейського суду з прав людини та викликане виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати формування єдиної правозастосовчої практики, а не можливість перегляду будь-яких судових рішень. На підставі пункту 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню. Ураховуючи викладене, суд дійшов висновку про необхідність відмови у відкритті касаційного провадження. Керуючись статтями 328, 333, 359 КАС України, Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду УХВАЛИВ: Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ІНФОРМАЦІЯ_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2024 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 25 грудня 2024 року у справі № 160/20066/24 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії. Копію цієї ухвали разом із касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та оскарженню не підлягає. Суддя-доповідач Судді І.В. Желєзний Н.М. Мартинюк В.Е. Мацедонська