Постанова Другий апеляційний адміністративний суд № 520/5759/24

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 13 грудня 2024 р. Справа № 520/5759/24 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Подобайло З.Г., Суддів: Чалого І.С. , Ральченка І.М. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Військової частини НОМЕР_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 17.07.2024, головуючий суддя І інстанції: Спірідонов М.О., повний текст складено 17.07.24 по справі № 520/5759/24 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною та скасування постанови, зобов`язання вчинити певні дії ВСТАНОВИВ ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 , в якому просить суд: визнати незаконною та скасувати постанову ВЛК військової частини НОМЕР_2 , оформлену довідкою ВЛК від 10.07.2023 №3143/1 в частині встановлення ступеня тяжкості травми; зобов`язати військову частину НОМЕР_2 зазначити у постанові ВЛК, оформленої довідкою ВЛК від 10.07.2023 №3143/1 в частині встановлення ступеня отриманої травми, вказавши: «Згідно Наказу МОЗ України від 04.07.2007 №370 травма кваліфікується як тяжка»; визнати незаконною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 , яка полягає в невключенні в наказ про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100 тис. грн, військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_1 за час перебування на стаціонарному лікуванні та у відпустці для лікування щодо отриманого поранення за періоди: з 15.12.2022 по 19.12.2022; з 19.12.2023 по 10.01.2023; з 11.01.2023 по 10.02.2023; з 15.03.2023 по 21.04.2023; з 21.04.2023 по 05.05.2023; з 31.05.2023 по 28.06.2023; зобов`язати військову частину НОМЕР_1 включити в наказ про виплату додаткової грошової винагороди, збільшеної до 100 тис. грн військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_1 за час перебування на стаціонарному лікуванні та у відпустці для лікування з приводу отриманого поранення за періоди: з 15.12.2022 по 19.12.2022; з 19.12.2023 по 10.01.2023; з 11.01.2023 по 10.02.2023; з 15.03.2023 по 21.04.2023; з 21.04.2023 по 05.05.2023; з 31.05.2023 по 28.06.2023. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 17.07.2024 адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 , яка полягає в невключенні в наказ про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100 тис. грн, військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_1 за час перебування на стаціонарному лікуванні та у відпустці для лікування з приводу отриманого поранення за періоди: з 15.12.2022 по 19.12.2022; з 19.12.2023 по 10.01.2023; з 11.01.2023 по 10.02.2023; з 15.03.2023 по 21.04.2023; з 21.04.2023 по 05.05.2023; з 31.05.2023 по 28.06.2023; зобов`язати військову частину НОМЕР_1 розглянути питання щодо включення в наказ про виплату додаткової грошової винагороди, збільшеної до 100 тис. грн військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_1 за час перебування на стаціонарному лікуванні та у відпустці для лікування з приводу отриманого поранення за періоди: з 15.12.2022 по 19.12.2022; з 19.12.2023 по 10.01.2023; з 11.01.2023 по 10.02.2023; з 15.03.2023 по 21.04.2023; з 21.04.2023 по 05.05.2023; з 31.05.2023 по 28.06.2023, з урахуванням висновків суду. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Військова частина НОМЕР_1 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне встановлення обставин, що мають значення для справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 17.07.2024 в частині задоволених позовних вимог та ухвалити нове рішення про відмову ОСОБА_1 у задоволенні позову в цій частині. В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на те, що додаткова винагорода в розмірі 100 тис. грн виплачується військовослужбовцям у зв`язку з пораненням, пов`язаним із захистом Батьківщини, які перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я - з дня отримання такого поранення, включаючи час переміщення до лікарняного закладу (зокрема з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого), або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії. Необхідна умова для додаткової винагороди - безперервне стаціонарне лікування в закладах охорони здоров`я. Зазначає, що безперервне лікування після бойового травмування, яке було отримано позивачем 14.12.2022, закінчилося 10.01.2023. Після завершення лікування у КНП «МЛШМД» КМР ХВ»1, позивача не було спрямовано до іншого лікувального закладу, встановлено легкій ступень поранення та було виписано. Стверджує, що згідно з рапортами командира та на підставі відповідних наказів, позивач отримав додаткову винагороду за відповідний період (підтверджено довідкою про нараховане грошове забезпечення). Звертає увагу, що згідно постанови ВЛК, оформленої довідкою ВЛК від 10.07.2023 №3143/1, висновок лікарської комісії - «вибухове поранення легкого ступеня», тому вимоги позивача стосовно зобов`язання військовій частини НОМЕР_1 включити в наказ про виплату додаткової грошової винагороди, збільшеної до 100 тис. грн військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_1 за час перебування на стаціонарному лікуванні та у відпустці для лікування щодо отриманого поранення за періоди: з 15.12.2022 по 19.12.2022; з 19.12.2023 по 10.01.2023; з 11.01.2023 по 10.02.2023; з 15.03.2023 по 21.04.2023; з 21.04.2023 по 05.05.2023; з 31.05.2023 по 28.06.2023, є передчасними. Зауважує, що оскільки за висновком лікарської комісії позивачу встановлено вибухове поранення легкого ступеня та мало місце закінчення лікування 10.01.2023, позивач не має права на отримання додаткової винагороди в розмірі до 100 тис. грн пропорційно в розрахунку на місяць у зазначений позивачем період. Учасники справи не скористались правом на подання відзиву на апеляційну скаргу, відповідно до вимог ст.304 КАС України. Відповідно до ч.1 ст.308, п.3 ч.1 ст.311 КАС України справа розглянута в межах доводів апеляційної скарги, в порядку письмового провадження. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що ОСОБА_1 перебуває на військовій службі за контрактом у в/ч НОМЕР_1 . 14.12.2022 позивач отримав поранення, у зв`язку з чим військовою частиною НОМЕР_1 відповідно до направлення від 08.07.2023 року №4007 ОСОБА_1 направлено на медичний огляд ВЛК. Позаштатною військово-лікарською комісією військової частини НОМЕР_2 проведена військово-лікарська експертиза військовослужбовця ОСОБА_1 , амбулаторно. Постановою військово-лікарської комісії військової частини НОМЕР_2 від 10.07.2023, яка була оформлена довідкою №3143/1 від 10.07.2023, встановлено: «Діагноз та постанова військово-лікарської комісії про причинний зв`язок захворювання (травми, поранення, контузії, каліцтва): Наслідки вибухової травми (14.12.2022): вогнепального осколкового сліпого поранення правої стопи з вогнепальним переламом медіальної клиновидної кістки, лігатурна нориця правої стопи, ліковано оперативно (14.12.2022) - первинна хірургічна обробка вогнепальної рани, (23.12.2022) - вторинна хірургічна обробка вогнепальної рани правої стопи з накладанням VAC системи, (29.12.2022) - аутодермопластика, (06.06.2023) - видалення лігатури післяопераційного рубця, у вигляді консолідованого переламу, зміцнілих післяопераційних рубців з незначним порушенням функції. Поранення, ТАК, пов`язане із захистом Батьківщини. Довідка про обставини травми від 28.01.2023 №371 надана командиром військової частини НОМЕР_1 . Згідно наказу МОЗ України від 04.07.2007 №370 травма кваліфікується як легка. Низхідна часткова атрофія дисків зорових нервів обох очей. Захворювання, НІ, не пов`язані з проходженням військової служби. На підставі статті 78 «в» графи ІІ Розкладу хвороб ПРИДАТНИЙ ДО ВІЙСЬКОВОЇ СЛУЖБИ». У зв`язку з отриманим поранення позивач перебував на стаціонарному лікуванні, а саме: з 15.12.2022 по 19.12.2022 у КНП «Новомосковська ЦМЛ» НМР»; з 19.12.2022 по 10.01.2023 у КНП «МЛИІМД» КМР ХВ»1; з 11.01.2023 по 10.02.2023 у відпустці для лікування; з 15.03.2023 по 21.04.2023 у АТ «Укрзалізниця «ЦЛЗ»» ДКЛЗТ; з 21.04.2023 по 05.05.2023 у КП «ДОСРЦ «Солоний лиман» ДОР»; з 31.05.2023 по 28.06.2023 у ВСП «Університетська лікарня» ДДМУ. В позовній заяві позивачем зазначено, що ВЛК не враховано, що тимчасова втрата працездатності становила більше 60 днів, що відповідно до Наказу МОЗ України від 04.07.2007 №370 кваліфікується як тяжка травма, не виплачено додаткове грошове забезпечення за час перебування на стаціонарному лікуванні щодо отриманого поранення (14.12.2022) та у відпустці для лікування після поранення, яке пов`язано із захистом Батьківщини. Позивач, вбачаючи в зазначеному порушення своїх прав, звернувся за їх захистом до суду. Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з протиправної бездіяльності військової частини НОМЕР_1 , яка полягає в не включенні в наказ про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100 тис. грн, військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_1 за час перебування на стаціонарному лікуванні та у відпустці для лікування щодо отриманого поранення за періоди: з 15.12.2022 по 19.12.2022; з 19.12.2023 по 10.01.2023; з 11.01.2023 по 10.02.2023; з 15.03.2023 по 21.04.2023; з 21.04.2023 по 05.05.2023; з 31.05.2023 по 28.06.2023. У зв`язку з чим, суд першої інстанції дійшов висновку, що належним способом захисту порушеного права позивача буде зобов`язання військової частини НОМЕР_1 розглянути питання щодо включення в наказ про виплату додаткової грошової винагороди, збільшеної до 100 тис. грн військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_1 за час перебування на стаціонарному лікуванні та у відпустці для лікування щодо отриманого поранення за періоди: з 15.12.2022 по 19.12.2022; з 19.12.2023 по 10.01.2023; з 11.01.2023 по 10.02.2023; з 15.03.2023 по 21.04.2023; з 21.04.2023 по 05.05.2023; з 31.05.2023 по 28.06.2023, з урахуванням висновків суду. Відмовляючи в задоволенні решти позовних вимог, суд першої інстанції виходив з їх необґрунтованості. Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Зі змісту апеляційної скарги вбачається, що рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог не оскаржується, отже, в межах розгляду цієї справи надається правова оцінка рішенню суду першої інстанції в частині задоволення позову. Колегія суддів частково погоджується з висновком суду першої інстанції в оскаржуваній частині, з огляду на наступне. Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно з ч.1 ст.2 Закону України від 25.03.1992 №2232-XII "Про військовий обов`язок і військову службу" військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Відповідно до ч.1 ст.9 Закону України від 20.12.1991 №2011-ХІІ "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності (ч.4 ст.9 цього Закону). Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Одночасно, військовому командуванню (Генеральному штабу Збройних Сил України, Командуванню об`єднаних сил Збройних Сил України, командуванням видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, управлінням оперативних командувань, командирам військових з`єднань, частин Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування постановлено запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України "Про правовий режим воєнного стану" заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави. Указами Президента України №133/2022 від 14.03.2022, №259/2022 від 18.04.2022, №341/2022 від 17.05.2022, №573/2022 від 12.08.2022, №757/2022 від 07.11.2022, №58/2023 від 06.02.2023, №254/2023 від 01.05.2023, №451/2023 від 26.07.2023, №734/2023 від 06.11.2023 строк дії воєнного часу продовжувався. На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 №64 "Про введення воєнного стану в Україні» та № 69 «Про загальну мобілізацію» Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (далі по тексту - Постанова №168; в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин). Пунктом 1 Постанови №168 установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Особам рядового і начальницького складу територіальних (міжрегіональних) воєнізованих формувань Державної кримінально-виконавчої служби, що залучаються Головнокомандувачем Збройних Сил до складу оперативно-стратегічного угруповання відповідної групи військ для безпосередньої участі у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів, виплачується додаткова винагорода в розмірі до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників). Згідно з абз. 4 п. 1 Постанови №168 відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень, включати осіб, зазначених у цьому пункті, у тому числі тих, які: у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, а для поліцейських та осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту - із участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії. З аналізу вищенаведеної норми вбачається, що виплата додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень, здійснюється особам, які перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, тоді як виплата такої додаткової винагороди особам, які перебувають у відпустці, здійснюється за умови, якщо така відпустка надана для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії. Військовослужбовець, який дістав поранення (контузію, травму, каліцтво), пов`язане із захистом Батьківщини, за весь час стаціонарного лікування отримує винагороду до 100000 грн. При цьому, таку винагороду зберігають за час відпустки після лікування, якщо поранення було важким, а ступінь важкості поранення визначають ВЛК. Під час лікування після поранення (без прив`язки до тяжкого), але обов`язково пов`язаного із захистом Батьківщини, військовослужбовці отримують і грошове забезпечення, і додаткову винагороду до 100000 грн, а під час відпустки за станом здоров`я (під час реабілітації) додаткову винагороду до 100000 грн отримують лише ті військовослужбовці, в кого поранення визнано тяжким за висновком ВЛК. Згідно з пунктом 1 глави 1 розділу І Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 №402 (далі по тексту - Положення №402), військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров`я до військової служби призовників, військовослужбовців та військовозобов`язаних, установлює причинний зв`язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям. Підпунктом «в» пункту 20.3 глави 20 розділу ІІ Положення №402 передбачено, що при медичному огляді військовослужбовців та інших контингентів ВЛК приймаються постанови такого змісту: «Потребує»: відпустки за станом здоров`я на ___ календарних днів. Згідно із підпунктом «а» пункту 21.5 глави 21 розділу ІІ Положення №402 постанови ВЛК про причинний зв`язок захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв приймаються в таких формулюваннях: «Поранення (контузія, травма, каліцтво), ТАК, пов`язане із захистом Батьківщини» - якщо поранення (травма, контузія, каліцтво) одержане під час захисту Батьківщини або виконання обов`язків військової служби під час служби у складі діючої армії і флоту у роки Громадянської війни, Великої Вітчизняної війни та війни з Японією (Другої світової війни), участі у бойових діях з розмінування боєприпасів часів Великої Вітчизняної війни (Другої світової війни), при безпосередній охороні державного кордону чи суверенних прав України в її виключній (морській) економічній зоні у складі прикордонного наряду, екіпажу корабля (катера), екіпажу літака (вертольота) або під час проведення оперативно-розшукових заходів, або здійснення самостійно чи в складі підрозділу відбиття збройного нападу чи вторгнення на територію України військових груп і злочинних угруповань, а також під час захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, під час безпосередньої участі у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів. Відповідно до пункту 6.11 глави 6 розділу ІІ Положення №402 постанова ВЛК про потребу військовослужбовця у відпустці за станом здоров`я приймається після закінчення стаціонарного лікування в разі, коли для повного відновлення функції і працездатності необхідний термін - не менше 30 календарних днів. Постанова про потребу у відпустці за станом здоров`я оформлюється довідкою ВЛК, яка підлягає контролю штатною ВЛК (без затвердження). Згідно із пунктом 6.15 глави 6 розділу ІІ Положення №402 відпустка за станом здоров`я надається військовослужбовцю командиром військової частини (закладу), де він проходить службу, на підставі постанови ВЛК. При вибутті військовослужбовця у відпустку за станом здоров`я довідка ВЛК з постановою ВЛК видається йому на руки. За приписами абзацу четвертого пункту 22.12 глави 22 розділу II Положення №402 постанова ВЛК про потребу військовослужбовця у звільненні від службових обов`язків або у відпустці за станом здоров`я повинна бути реалізована негайно. Спірним у даному випадку є право позивача на отримання додаткової винагороди у розмірі до 100 000 грн за час перебування на стаціонарному лікуванні (з 15.12.2022 по 19.12.2022; з 19.12.2022 по 10.01.2023; з 15.03.2023 по 21.04.2023; з 21.04.2023 по 05.05.2023; з 31.05.2023 по 28.06.2023) та у відпустці для лікування у зв`язку з отриманим пораненням (з 11.01.2023 по 10.02.2023). Як встановлено вище, до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100000 грн, підлягають включенню особи, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, в тому числі: у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого. Матеріалами справи підтверджено, що 14.12.2022 позивач отримав поранення, у зв`язку з чим військовою частиною НОМЕР_1 відповідно до направлення від 08.07.2023 року №4007 ОСОБА_1 направлено на медичний огляд ВЛК. Постановою військово-лікарської комісії військової частини НОМЕР_2 від 10.07.2023, яка була оформлена довідкою №3143/1 від 10.07.2023, встановлено: «Діагноз та постанова військово-лікарської комісії про причинний зв`язок захворювання (травми, поранення, контузії, каліцтва): Наслідки вибухової травми (14.12.2022): вогнепального осколкового сліпого поранення правої стопи з вогнепальним переламом медіальної клиновидної кістки, лігатурна нориця правої стопи, ліковано оперативно (14.12.2022) - первинна хірургічна обробка вогнепальної рани, (23.12.2022) - вторинна хірургічна обробка вогнепальної рани правої стопи з накладанням VAC системи, (29.12.2022) - аутодермопластика, (06.06.2023) - видалення лігатури післяопераційного рубця, у вигляді консолідованого переламу, зміцнілих післяопераційних рубців з незначним порушенням функції. Поранення, ТАК, пов`язане із захистом Батьківщини. Довідка про обставини травми від 28.01.2023 №371 надана командиром військової частини НОМЕР_1 . Згідно наказу МОЗ України від 04.07.2007 №370 травма кваліфікується як легка. Низхідна часткова атрофія дисків зорових нервів обох очей. Захворювання, НІ, не пов`язані з проходженням військової служби. На підставі статті 78 «в» графи ІІ Розкладу хвороб ПРИДАТНИЙ ДО ВІЙСЬКОВОЇ СЛУЖБИ». Отже, факт отримання ОСОБА_1 поранення, пов`язаного із захистом Батьківщини, підтверджений медичними документами. У зв`язку з отриманим пораненням позивач перебував на стаціонарному лікуванні, а саме: з 15.12.2022 по 19.12.2022 у КНП «Новомосковська ЦМЛ» НМР»; з 19.12.2022 по 10.01.2023 у КНП «МЛИІМД» КМР ХВ»1; з 15.03.2023 по 21.04.2023 у АТ «Укрзалізниця «ЦЛЗ»» ДКЛЗТ; з 21.04.2023 по 05.05.2023 у КП «ДОСРЦ «Солоний лиман» ДОР»; з 31.05.2023 по 28.06.2023 у ВСП «Університетська лікарня» ДДМУ. При цьому, матеріалами справи, зокрема, довідкою про доходи від 29.08.2023 №1274 та картками особового рахунку працівника за 2022 та 2023 роки, не підтверджено виплату позивачу збільшеної до 100 тис. грн винагороди за спірний період в належному розмірі. Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність у позивача права на отримання збільшеної до 100 тис. грн винагороди протягом строку перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я у зв`язку з пораненням, тому бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 , яка полягає в не включенні в наказ про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100 тис. грн, військовослужбовця Військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_1 за час перебування на стаціонарному лікуванні за періоди: з 15.12.2022 по 19.12.2022; з 19.12.2022 по 10.01.2023; з 15.03.2023 по 21.04.2023; з 21.04.2023 по 05.05.2023; з 31.05.2023 по 28.06.2023, є протиправною та такою, що порушує права позивача. Доводи апеляційної скарги відповідача про те, що необхідною умовою для виплати позивачу додаткової винагороди є безперервне стаціонарне лікування в закладах охорони здоров`я, яке закінчилося 10.01.2023, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки Постанова №168 не містить жодних обмежень щодо періоду та/або кількості перебувань на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я, пов`язаних із пораненням, одержаним при захисту Батьківщини, за які виплачується збільшена до 100 000 гривень винагорода. Тобто, у разі повторного та кожного наступного перебування військовослужбовця на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), за медичними показниками отриманого раніше поранення (контузії, травми, каліцтва), пов`язаного із захистом Батьківщини, виплата додаткової винагороди здійснюється в розмірі до 100000 гривень. Посилання апелянта на те, що за висновком лікарської комісії позивачу встановлено вибухове поранення легкого ступеня, тому позивач не має права на отримання додаткової винагороди в розмірі до 100 тис. грн пропорційно в розрахунку на місяць у спірний період, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки виплата додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень, здійснюється особам, які перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, тоді як виплата такої додаткової винагороди особам, які перебувають у відпустці, здійснюється за умови, якщо така відпустка надана для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії. Отже, доводи апеляційної скарги відповідача в цій частині позовних вимог спростовані приведеними вище обставинами та нормативно-правовим обґрунтуванням. Таким чином, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про визнання протиправною бездіяльності Військової частини НОМЕР_1 , яка полягає у не включенні в наказ про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100 тис. грн, військовослужбовця Військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_1 за час перебування на стаціонарному лікуванні за періоди: з 15.12.2022 по 19.12.2022; з 19.12.2023 по 10.01.2023; з 15.03.2023 по 21.04.2023; з 21.04.2023 по 05.05.2023; з 31.05.2023 по 28.06.2023, та зобов`язання Військової частини НОМЕР_1 розглянути питання щодо включення в наказ про виплату додаткової грошової винагороди, збільшеної до 100 тис. грн військовослужбовця Військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_1 за час перебування на стаціонарному лікуванні за періоди: з 15.12.2022 по 19.12.2022; з 19.12.2023 по 10.01.2023; з 15.03.2023 по 21.04.2023; з 21.04.2023 по 05.05.2023; з 31.05.2023 по 28.06.2023, з урахуванням висновків суду. При цьому, зазначення у рішенні суду першої інстанції періоду з 19.12.2023 по 10.01.2023, а не з 19.12.2022 по 10.01.2023 є фактично опискою, яка не має наслідком скасування такого рішення в апеляційному порядку, а підлягає вирішенню шляхом подання відповідної заяви про виправлення такої описки в порядку ст.253 КАС України. Разом з тим, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції в частині задоволення позову про визнання протиправною бездіяльності Військової частини НОМЕР_1 , яка полягає у не включенні в наказ про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100 тис. грн, військовослужбовця Військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_1 за час перебування у відпустці для лікування з приводу отриманого поранення за період з 11.01.2023 по 10.02.2023 та зобов`язання Військової частини НОМЕР_1 розглянути питання щодо включення в наказ про виплату додаткової грошової винагороди, збільшеної до 100 тис. грн, військовослужбовця Військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_1 за час перебування у відпустці для лікування з приводу отриманого поранення за період з 11.01.2023 по 10.02.2023, з урахуванням висновків суду, з наступних підстав. Як встановлено вище, виплата додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень, здійснюється особам, які перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, тоді як виплата такої додаткової винагороди особам, які перебувають у відпустці, здійснюється за умови, якщо така відпустка надана для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії. Згідно з довідкою військово-лікарської комісії від 10.01.2023 №7 діагноз та постанова ВЛК про причинний зв`язок захворювання (травма, поранення, контузії, каліцтва): стан після вибухового поранення (14.12.2022) легкого ступеня, у вигляді: вогнепального осколкового дотичного поранення правої стопи, сполучене з відкритим крайовим переломом мадіальної клиноподібної кістки. Стан після ВХО рани правої стопи з аутодермопластикою (29.12.2022). Поранення, ТАК, пов`язане з проходженням військової служби. Довідку про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) не надано. На підставі статті 81 графи ІІ Розкладу хвороб потребує відпустки за станом здоров`я на 30 календарних днів. Зі змісту довідки військово-лікарської комісії від 10.07.2023 №3143/1 встановлено, що поранення ОСОБА_1 , ТАК, пов`язане із захистом Батьківщини. Довідка про обставини травми від 28.01.2023 №371 надана командиром військової частини НОМЕР_1 . Згідно наказу МОЗ України від 04.07.2007 №370 травма кваліфікується як легка. Низхідна часткова атрофія дисків зорових нервів обох очей. Захворювання, НІ, не пов`язані з проходженням військової служби. На підставі статті 78 «в» графи ІІ Розкладу хвороб придатний до військової служби. Враховуючи, що ступінь тяжкості поранення ОСОБА_1 , отриманого 14.12.2022, за висновком (постановою) військово-лікарської комісії кваліфіковано як легке, та матеріали справи не містять доказів перебування позивача у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії, колегія суддів доходить висновку про відсутність підстав для виплати додаткової винагороди, збільшеної до 100 000 грн на місяць, за період перебування позивача у відпустці за станом здоров`я з 11.01.2023 по 10.02.2023. Таким чином, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що позивач набув право на отримання додаткової винагороди, передбаченої п.1 Постанови №168, за період перебування у відпустці за станом здоров`я з 11.01.2023 по 10.02.2023. Щодо доводів позивача про те, що відповідно до довідки ВЛК від 10.07.2023 №3141/1 травма зазначена як легка, однак, ВЛК не враховано, що тимчасова втрата працездатності становила більше 60 днів, що відповідно до наказу МОЗ України від 04.07.2007 №370 кваліфікується як тяжка, колегія суддів звертає увагу, що суд вправі перевірити законність висновку ВЛК лише в межах дотримання процедури прийняття цього висновку. Однак, суд не може здійснювати власну оцінку підставності прийняття певного висновку, що виходить за межі необхідного дослідження в контексті застосування норм матеріального права. Інші доводи і заперечення сторін, з урахуванням наведеного, на висновки суду апеляційної інстанції не впливають. Згідно зі ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. При цьому, суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain), серія A, 303-A, п. 29). Згідно з п.2 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. Відповідно до ч.1 ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. З огляду на вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи та неправильно застосував норми матеріального та процесуального права, що призвело до частково неправильного вирішення справи, а тому рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню в частині задоволення позову про визнання протиправною бездіяльності Військової частини НОМЕР_1 , яка полягає у не включенні в наказ про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100 тис. грн, військовослужбовця Військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_1 за час перебування у відпустці для лікування з приводу отриманого поранення за період з 11.01.2023 по 10.02.2023 та зобов`язання Військової частини НОМЕР_1 розглянути питання щодо включення в наказ про виплату додаткової грошової винагороди, збільшеної до 100 тис. грн, військовослужбовця Військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_1 за час перебування у відпустці для лікування з приводу отриманого поранення за період з 11.01.2023 по 10.02.2023, з урахуванням висновків суду, з прийняттям в цій частині нового рішення про відмову у задоволенні зазначених позовних вимог. За цим, апеляційна скарга відповідача підлягає частковому задоволенню. Враховуючи те, що справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження, рішення суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, відповідно до вимог ст.327, ч.1 ст.329 КАС України. Керуючись ст.ст. 311, 315, 317, 321, 325, 327, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ПОСТАНОВИВ Апеляційну скаргу задовольнити частково. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 17.07.2024 по справі № 520/5759/24 скасувати в частині задоволення позову про визнання протиправною бездіяльності Військової частини НОМЕР_1 , яка полягає у не включенні в наказ про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100 тис. грн, військовослужбовця Військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_1 за час перебування у відпустці для лікування з приводу отриманого поранення за період з 11.01.2023 по 10.02.2023 та зобов`язання Військової частини НОМЕР_1 розглянути питання щодо включення в наказ про виплату додаткової грошової винагороди, збільшеної до 100 тис. грн, військовослужбовця Військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_1 за час перебування у відпустці для лікування з приводу отриманого поранення за період з 11.01.2023 по 10.02.2023, з урахуванням висновків суду. Прийняти в цій частині нове рішення, яким у задоволенні зазначених позовних вимог відмовити. В іншій частині рішення Харківського окружного адміністративного суду від 17.07.2024 по справі № 520/5759/24 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України відповідно до вимог ст.327, ч.1 ст.329 КАС України. Головуючий суддя (підпис)З.Г. Подобайло Судді(підпис) (підпис) І.С. Чалий І.М. Ральченко