Постанова П'ятий апеляційний адміністративний суд № 420/22733/25

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 23 червня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/22733/25 П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Коваля М.П., суддів Джабурія О.В, суддів Вербицької Н.В., розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одеса апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 31 березня 2026 року, прийнятого у складі суду судді Бойко О.Я. в місті Одеса, по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність, зобов`язання нарахувати та виплатити додаткову грошову винагороду у розмірі до 100000 гривень, - В С Т А Н О В И В: У липні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому просив суд: - визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» №168 від 28.02.2022, у розмірі до 100000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць за період його перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я з 26.02.2024 року по 09.04.2024 року включно, з 17.01.2025 року по 22.01.2025 року включно, з 20.02.2025 року по 24.03.2025 року включно, внаслідок отримання поранення, пов`язаного із захистом Батьківщини. - зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову грошову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» №168 від 28.02.2022, у розмірі до 100000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць за період його перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я з 26.02.2024 року по 09.04.2024 року включно, з 17.01.2025 року по 22.01.2025 року включно, з 20.02.2025 року по 24.03.2025 року включно із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року №44. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 26.02.2024 року отримав поранення під час виконання бойового завдання в районі н.п. Миколаївка, Херсонської області. В подальшому, 17.01.2025 року отримав ще одне поранення під час виконання бойового завдання в районі н.п. Миколаївка, Херсонської області. Внаслідок отриманих поранень позивач неодноразово проходив стаціонарне лікування наслідків таких поранень. На думку позивача, у періоди його стаціонарного лікування відповідачем не було нараховано та виплачено додаткову винагороду після отримання травми та поранення з 26.02.2024 по 09.04.2024 року включно, з 17.01.2025 по 22.01.2025 року включно, з 20.02.2025 по 24.03.2025 року включно. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 31 березня 2026 року позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» №168 від 28.02.2022, у розмірі до 100000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць за період його перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я з 02.03.2024 року по 09.04.2024 року включно, з 20.02.2025 року по 24.03.2025 року включно, внаслідок отримання поранення, пов`язаного із захистом Батьківщини. Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову грошову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» №168 від 28.02.2022, у розмірі до 100000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць за період його перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я з 02.03.2024 року по 09.04.2024 року включно, з 20.02.2025 року по 24.03.2025 року включно із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року №44. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, Військова частина НОМЕР_1 звернулася до П`ятого апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, в якій вважає, що рішення суду першої інстанції прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, тому просить суд апеляційної інстанції скасувати оскаржуване рішення та постановити нове судове рішення, яким у задоволені позовних вимог позивача відмовити у повному обсязі. В обґрунтування апеляційної скарги відповідач зазначає, що рішення суду першої інстанції ухвалене з порушенням норм процесуального права, оскільки судом не досліджено факт пропуску позивачем тримісячного строку звернення до суду, встановленого ст. 233 КЗпП України, що відповідно до ч. 3 ст. 123 КАС України є самостійною підставою для скасування судового рішення та залишення позовної заяви без розгляду. Крім того, відповідач наголошує на відсутності правових підстав для нарахування додаткової винагороди в розмірі 100 000 гривень за спірні періоди через не видання командиром обов`язкових наказів про виплату та ненадання позивачем медичних документів і висновків ВЛК, які б підтверджували пов`язаність проходження лікування у ці періоди саме з травмою, отриманою під час захисту Батьківщини. Дана справа розглянута в порядку письмового провадження відповідно до приписів ст. 311 КАС України. Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з огляду на таке. Як встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_2 з 12.03.2022 по 19.02.2025 року, яка перебувала на фінансовому забезпеченні у Військовій частині НОМЕР_1 , та з 20.02.2025 по 23.05.2025 року у Військовій частині НОМЕР_1 . Відповідно до довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) військової частини НОМЕР_2 від 01.03.2024 року № 1/24/107 солдат ОСОБА_1 , 26.02.2024 року отримав вибухову травму, акуботравму без ушкодження барабанних перетинок. За обставин здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації та пов`язане з виконанням обов`язків військової служби із захисту Батьківщини, а саме виконання бойового (спеціального) завдання відповідно до бойового розпорядження командира військової частини НОМЕР_2 від 27 вересня 2023 року №779/дск в визначеному районі виконання в наслідок ворожого мінометного обстрілу в районі н.п. Миколаївка, Херсонської області, отримав поранення номер обслуги 1 мінометного взводу мінометної батареї військової частини НОМЕР_2 солдат ОСОБА_2 . Силами медичної евакуації 26 лютого 2024 року була надана перша медична допомога. Госпіталізований до Медичної роти військової частини НОМЕР_1 . Діагноз: «ВТ, аккубаротравма без ушкодження барабаних перетинок». В стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння НІ не перебував, ТАК перебував у засобах індивідуального захисту. Відповідно до перевідного епікризу із медичної карти стаціонарного хворого № 766 (форма первинної облікової документації № 027/о) ОСОБА_1 у період з 29.02.2024 р. по 09.04.2024 р. перебував у військовій частині НОМЕР_3 з повним діагнозом (основне захворювання, супутні захворювання та ускладнення): ВТ (26.02.24 внаслідок військових дій). Цефалгічний, вестибулоатактичний, гіпертензивний синдром. Акубаротравма без пошкодження барабанних перетинок. Вушний шум. Двобічна нейросенсорна приглухуватість. Відповідно до перевідного епікризу із медичної карти стаціонарного хворого № 278 (форма первинної облікової документації № 027/о) ОСОБА_1 у період з 02.03.2024 р. по 25.03.2024 р. перебував у КНП Багатопрофільний шпиталь ветеранів ООР, з клінічним діагнозом: ВТ (26.02.24 внаслідок військових дій). Акубаротравматичне ураження обох вух без ушкодження барабанних перетинок. Двобічна посттравматична змішана приглухуватість. Посттравматичний головний біль. Хронічний ерозивний гастрит, фаза загострення. ГЕРХ, ерозивна. Хронічна дискогенна полірадикулопатія з переважним ураженням шийного та поперекового відділів, загострення. ГРВІ, гострий ринофарингіт. Згідно виписки із медичної картки стаціонарного хворого № 278 (форма первинної облікової документації № 027/о) ОСОБА_1 у період з 25.03.2024 р. по 09.04.2024 р. перебував у КНП Багатопрофільний шпиталь ветеранів ООР, з клінічним діагнозом: ВТ (26.02.24 внаслідок військових дій). Дегенеративно-дистрофічне ураження шийного, грудного, поперекового відділів хребта. Компресія нервових корінців та сплетень при ураженнях міжхребцевих дисків з радикулопатією. Ураження поперекових міжхребцевих дисків у вигляді протрузій. Відповідно до довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) військової частини НОМЕР_2 від 19.02.2025 року № 1/24/103 солдат ОСОБА_1 , 17 січня 2025 року отримав АБТ, забій І пальця лівої кисті. За обставии здійснення заходів із забезпечення національної безпеки оборони, відсічі і стримувания збройної агресії російської федерації та пов`язане з виконанням обов`язків військової служби із захисту Батьківщини, внаслідок ворожого артилерійського обстрілу в районі н.п. Миколаївка, Бериславського району, Херсонської обл., отримав поранення номер обслуги 1 мінометного взводу мінометної батареї військової частини НОМЕР_2 матрос ОСОБА_2 . Силами медичної евакуаці був евакуйований 17 січня 2025 року до медичного пункту військової частини НОМЕР_2 . Палана перша медична допомога. Залишився у підрозділі. В подальшому направлений на консультаційний огляд у ВМКЦ ПР н.п. Снігурівка. Діагноз: «АБТ, забій І пальця лівої кисті». В стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння НІ не перебував, ТАК перебував у засобах індивідуального захисту. Згідно виписки із медичної картки стаціонарного хворого № 383/49 (форма первинної облікової документації № 027/о) ОСОБА_1 у період з 18.01.2025 року по 22.01.2025 року перебував у КНП ММР «Міська лікарня № 4», повний діагноз: МВТ (17.01.2025) закритий вивих 1-го п`ястково-фалангового суглобу лівої кісті. Струс головного мозку середньої важкості, дрібновогнищева симптоматика, нейрогенний сечовий міхур. Двобічна нейросенсорна втрата слуху: справа 3 ст, зліва 1 ст. Акуботравма 17.01.2025р. Відповідно до перевідного епікризу із медичної карти стаціонарного хворого № 238 (форма первинної облікової документації № 027/о) ОСОБА_1 у період з 20.02.2025 року по 10.03.2025 року перебував у КНП Багатопрофільний шпиталь ветеранів ООР, з клінічним діагнозом: МВТ (17.01.2025) Струс головного мозку, акубаротравматичне ураження обох вух без пошкоджения барабанних перетинок, двобічна нейросенсорна приглуховатість тяжкого та середнього ступеню (AD 65дБ, AS 35дБ), стійкий післятравматичний головний біль, вертигенозний синдром. Закритий вивих (17.01.2025) 1го п`ястно-фалангового суглобу лівої кисті. Післятравматичний артроз 1 п`ястно-фалангового суглобу ІІ-ІІІ ст. Больовий синдром. Хронічна вертеброгенна полірадикулопатія з вираженим больовим та м`язово-тонічним синдромами. Розповсюджений остеохондроз кили дисків СЗ-С4, C5-C6, C7-Тh1. Больовий синдром. Хронічний вірусний гепатит С. Псоріаз звичайний, стаціонарна стадія, локалізована форма. OU змішаний астигматизм. Пресбіопія. Ангіопатія сітківки. Гіпертонічна хвороба Іст. Згідно виписки із медичної картки стаціонарного хворого № 238 (форма первинної облікової документації № 027/о) ОСОБА_1 у період з 10.03.2025р. по 24.03.2025р. перебував у КНП Багатопрофільний шпиталь ветеранів ООР, з клінічним діагнозом: Дегенеративно-дистрофічне ураження шийного, грудного, поперекового відділів хребта, переважно шийного та поперекового відділів хребта. Остеохондроз, спондильоз, деформуючий спондильоз, ункоартроз шийного відділу хребта. Нестабільність хребцево-рухових сегментів С3-С4, С4-С5. Спондильоз, остеохондроз, спондилоартроз поперекового відділу хребта. Компресія нервових корінців та сплетень при ураженнях міжхребцевих дисків шийного, грудного відділу хребта, полірадикулопатія дисків, фаза загострення. Ураження п міжхребцевих дисків шийного та поперекового відділу хребта з наявністю гриж між дисків, протрузій дисків. Відносний стеноз хребетного каналу. Хронічна вертеброгенна цервікотораколюмбоішиалгія зі стійким больовим, корінцевим та мязово-тонічним синдромами, зі статико-динамічним порушенням функції хребта. Закритий вивих (17.01.25) 1-го п`ястково-фалангового суглобу лівої кісті. Післятравматичний артроз І п`ястно-фалангового суглобу ІІ-ІІІ т. Больовий синдром. Позивач вважає бездіяльність Відповідача щодо не нарахування та не виплати йому додаткової винагороди згідно Постанови №168 у вказані періоди протиправною, у зв`язку із чим звернувся до суду з адміністративним позовом. Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив з того, що додаткова винагорода в розмірі 100 000 гривень виплачується за весь час стаціонарного лікування військовослужбовця на підставі довідки про обставини бойової травми та медичних документів форми № 027/о, незалежно від безперервності госпіталізації, ступеня важкості поранення чи наявності рапорту. Суд встановив, що пов`язаність травм позивача із захистом Батьківщини підтверджена довідками військової частини НОМЕР_2 № 1/24/107 та № 1/24/103, а факт його лікування у спірні періоди - виписками з медичних карт. Оскільки за початкові дні госпіталізації з 26.02 по 01.03.2024 та з 18.01 по 22.01.2025 винагорода вже була виплачена, суд визнав протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати коштів за решту днів лікування та зобов`язав нарахувати винагороду за періоди з 02.03.2024 по 09.04.2024 та з 20.02.2025 по 24.03.2025 з компенсацією ПДФО. В задоволенні решти вимог відмовлено у зв`язку з повним розрахунком за перші дні лікування. Вирішуючи дану справу в апеляційній інстанції, колегія суддів виходить з наступного. Згідно положень статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Статтею 65 Конституції України визначено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону. Статтею 1 Закону № 2011-ХІІ передбачено, що соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Відповідно до ч.1 ст.9 Закону № 2011-ХІІ держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Згідно частинами 2, 4 статті 9 Закону № 2011-ХІІ до складу грошового забезпечення входять посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення та індексація грошового забезпечення. Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України. Відповідно до ч.9 ст.9 Закону № 2011-ХІІ, за військовослужбовцями, виведеними у розпорядження командира (начальника) військової частини у зв`язку з потребою у тривалому лікуванні, зберігаються виплати в розмірі посадового окладу за останнім місцем служби, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, інших щомісячних додаткових видів грошового забезпечення постійного характеру та інші види грошового забезпечення з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення протягом усього строку безперервного перебування на лікуванні в закладах охорони здоров`я, зокрема іноземних держав, та у відпустці для лікування у зв`язку з хворобою або відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва), встановленого абзацом першим пункту 11 статті 10-1 цього Закону. Відповідно до п. 2 постанови Кабінету Міністрів України № 704 від 30.08.2017 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення. Згідно з п. 2 Розділу І «Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам», затвердженого Наказом Міністерства оборони України 07.06.2018 року № 260 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26.06.2018 року за № 745/32197, грошове забезпечення включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення. До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать: посадовий оклад; оклад за військовим званням; надбавка за вислугу років. До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; винагорода військовослужбовцям, які обіймають посади, пов`язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту; винагорода за особливості проходження служби (навчання) під час воєнного стану (особливого періоду); премія. До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать: винагороди (крім винагороди військовослужбовцям, які обіймають посади, пов`язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту, винагороди за особливості проходження служби (навчання) під час воєнного стану (особливого періоду)), а також додаткова винагорода та одноразова винагорода на період дії воєнного стану; допомоги. На виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 року № 64 «Про введення воєнного стану в Україні» та № 69 «Про загальну мобілізацію», Кабінетом Міністрів України 28.02.2022 року прийнята постанова № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», пунктом 1 якої установлено, що на період воєнного стану особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, розмір такої додаткової винагороди збільшується до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Особам рядового і начальницького складу територіальних (міжрегіональних) воєнізованих формувань Державної кримінально-виконавчої служби, що залучаються Головнокомандувачем Збройних Сил до складу оперативно-стратегічного угруповання відповідної групи військ для безпосередньої участі у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів, виплачується додаткова винагорода в розмірі до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Згідно з п.1-2 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» виплата додаткової винагороди та одноразової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників). Відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди у розмірі 100000 гривень до таких наказів включаються особи, зазначені у пунктах 1 та 1-1, у тому числі такі, які у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, а для поліцейських та осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту - із участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв`язку із отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії. З урахуванням зазначеного, колегія суддів зазначає, що військовослужбовці за час несення військової служби отримують як основне грошове забезпечення, передбачене Постановою № 704 та Порядком № 260, а також на період дії воєнного стану військовослужбовцям, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), виплачується й додаткова винагорода, передбачена постановою Кабінету Міністрів України № 168, яка може становити до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Крім того, згідно із п.11-13 Розділу XXXIV «Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам», право на отримання такої додаткової винагороди також мають й військовослужбовці, які у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення до лікарняного закладу (в тому числі з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого), або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії, а підставою для виплати цієї додаткової винагороди за вказаних обставин слугує довідка про отримання поранення (травми, контузії, каліцтва), форму якої визначено додатком 5 до Положення № 402, що видається командиром військової частини, де проходить службу або перебуває у відрядженні військовослужбовець, яка містить інформацію про обставини отримання військовослужбовцем поранення (травми, контузії, каліцтва) під час захисту Батьківщини, та видається відповідно до наказу командира військової частини про отримання поранення/травми, контузії, каліцтва військовослужбовцем. В свою чергу, така довідка є підставою для включення військовослужбовця до наказу командира про виплату додаткової винагороди. Колегія суддів звертає увагу, що положеннями Постанови № 168 встановлено лише дві умови, необхідні для виплати збільшеної до 100 000 гривень винагороди, за час перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я, а саме: пов`язаність поранення (контузії, травми, каліцтва) із захистом Батьківщини та факт перебування на стаціонарному лікуванні внаслідок такого поранення. Тобто, з аналізу вищевикладеного, колегія суддів зауважує, що Постанова № 168 не містить жодних обмежень щодо періоду та/або кількості перебувань на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я, пов`язаних із пораненням, одержаним при захистом Батьківщини, за які виплачується збільшена до 100 000 гривень винагорода. Для виплати додаткової винагороди у розмірі 100 000 гривень у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, на період дії воєнного стану немає обов`язкової умови щодо безперервного перебування на стаціонарному лікуванні, або отримання поранення лише тяжкого ступеню. Тобто, у разі повторного та кожного наступного перебування військовослужбовця на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), за медичними показниками отриманого раніше поранення (контузії, травми, каліцтва), пов`язаного із захистом Батьківщини, виплата додаткової винагороди здійснюється в розмірі 100 000 гривень. Апелянт вказує, що додаткова винагорода не могла бути нарахована, оскільки командир військової частини не видавав відповідних наказів про виплату, а позивач не надав медичних документів, які б пов`язували лікування у спірні періоди з пораненням. Колегія суддів вважає ці доводи безпідставними та такими, що спростовуються матеріалами справи, оскільки пов`язаність поранень ОСОБА_1 із захистом Батьківщини підтверджується офіційними довідками про обставини травми, виданими Військовою частиною НОМЕР_2 від 01.03.2024 р. № 1/24/107 та від 19.02.2025 р. № 1/24/103. Обидва документи чітко фіксують отримання вибухових та акубаротравм внаслідок ворожих мінометних та артилерійських обстрілів у районі н.п. Миколаївка Херсонської області. Факт перебування на лікуванні саме внаслідок цих поранень підтверджується перевідними епікризами та виписками з медичних карт КНП «Багатопрофільний шпиталь ветеранів ООР» та КНП ММР «Міська лікарня № 4» (форми № 027/о). Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідач фактично визнав правомірність та обґрунтованість вимог позивача, оскільки в повному обсязі нарахував і виплатив додаткову винагороду за початкові дні госпіталізації за кожним із випадків отримання ушкоджень у періоди з 26.02.2024 по 01.03.2024 та з 18.01.2025 по 22.01.2025. Наступне переведення військовослужбовця до інших закладів охорони здоров`я (зокрема до КНП «Багатопрофільний шпиталь ветеранів ООР») для продолження безперервного лікування або проходження спеціалізованої терапії у періоди з 02.03.2024 по 09.04.2024 та з 20.02.2025 по 24.03.2025, що обумовлено виключно медичними показниками та характером травми, не може звужувати чи обмежувати його право на належне соціальне забезпечення. Постанова Кабінету Міністрів України № 168 гарантує право на отримання додаткової винагороди у розмірі 100 000 гривень за весь час перебування на стаціонарному лікуванні, включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу до іншого. На підставі вищевикладеного, колегія суддів вважає такі доводи апеляційної скарги безпідставними, необґрунтованими та такими, що не спростовують правильних по суті висновків суду першої інстанції. Щодо доводів апелянта про неможливість нарахування спірних сум у зв`язку з тим, що командиром Військової частини НОМЕР_1 не видавалися розпорядчі накази про виплату додаткової винагороди за решту днів стаціонарного лікування, колегія суддів з цього приводу зазначає, що не видання наказів про виплату додаткової винагороди за оскаржувані періоди є виключно наслідком бездіяльності самого органу військового управління, а тому не може слугувати правовою підставою для позбавлення військовослужбовця гарантованого державою матеріального забезпечення. У сфері публічно-правових відносин суб`єкт владних повноважень не має права виправдовувати невиконання свого законодавчо визначеного обов`язку відсутністю власного розпорядчого акта, оскільки право на отримання виплати виникає безпосередньо на підставі норми матеріального права та за наявності визначених нею юридичних фактів. Суб`єкт владних повноважень не може виправдовувати невиконання свого обов`язку відсутністю власного розпорядчого акта, а покладення на позивача негативних наслідків у вигляді позбавлення права на грошову винагороду через помилки або бездіяльність відповідача суперечить принципу правової визначеності та обов`язку держави гарантувати належне матеріальне забезпечення за виконання обов`язків військової служби. При вирішенні цього спору колегія суддів вважає за доцільне звернути увагу також на те, що у пункті 70 рішення від 20 жовтня 2011 року «Рисовський проти України» Європейський суд з прав людини (далі також - ЄСПЛ) підкреслив особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Крім того, ЄСПЛ звертає увагу на те, що на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси. Тобто у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема якщо справа стосується основоположних прав, державні органи повинні діяти вчасно та в належний спосіб, а ризики будь-якої помилки або бездіяльності державного органу повинні покладатися на саму державу і не можуть виправлятися за рахунок зацікавленої особи. В контексті даної справи колегія суддів наголошує, що процедурні дефекти та управлінська пасивність відповідача щодо не видання наказів про виплату додаткової винагороди за час перебування військовослужбовця в закладах охорони здоров`я не можуть нівелювати законне право позивача на отримання вказаних коштів, оскільки факт його безперервного стаціонарного лікування внаслідок отриманих поранень повністю підтверджений належними первинними медичними документами. На підставі вищевикладеного колегія суддів вважає такі доводи апеляційної скарги юридично необґрунтованими та відхиляє їх у повному обсязі. Стосовно доводів Військової частини НОМЕР_1 про порушення позивачем строку звернення до суду, встановленого ст. 233 КЗпП України, колегія суддів такі доводи відхиляє з огляду на таке. Так, як вбачається з матеріалів справи, предметом спору є протиправна бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати додаткової винагороди за періоди стаціонарного лікування у 2024 та 2025 роках. Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, відповідач зазначає, що позивач мав дізнатися про порушення свого права безпосередньо в моменти щомісячних виплат грошового забезпечення на банківську картку, а тому тримісячний строк, на думку апелянта, є пропущеним. Колегія суддів вважає такі доводи помилковими, оскільки сам по собі факт зарахування коштів на рахунок військовослужбовця без надання йому детального письмового розрахунку не свідчить про те, що особа довідалась або повинна була довідатись про порушення своїх прав. Даний правовий підхід відображено у постановах Верховного Суду у складі cудової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду від 21.03.2025 у справі №460/21394/23, від 19.11.2025 у справі №420/27284/24. Верховний Суд наголосив, що основним орієнтиром, який дозволяє однозначно визначити момент, з якого позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права на виплату належного йому розміру грошового забезпечення, зокрема додаткових винагород за Постановою КМУ №168, є дата ознайомлення військовослужбовця з письмовим документом, що відображає фактичні суми нарахувань та виплат. Тобто, саме з моменту ознайомлення з відповідними документами, які розкривають зміст виплат, а саме її складові, розміри, дні тощо, у військовослужбовця виникає реальна об`єктивна можливість оцінити правильність нарахувань та виявити допущені порушення чи неповноту виплат. Перевіряючи матеріали справи, колегія суддів зазначає, що Військова частина НОМЕР_1 не надала суду жодних доказів, які б підтверджували факт ознайомлення позивача з деталізованими складовими його грошового забезпечення за спірні періоди лікування з 02.03.2024 по 09.04.2024 та з 20.02.2025 по 24.03.2025. За відсутності належного ознайомлення військовослужбовця з документом, що розкриває структуру здійснених або нездійснених нарахувань, посилання апелянта на те, що позивач мав самостійно вирахувати недоплату за фактом надходження коштів на картку, є безпідставними. Враховуючи, що право на належне грошове забезпечення є невід`ємною складовою конституційної гарантії соціального захисту військовослужбовців, а відповідач не довів факт ознайомлення позивача з розрахунковими документами, суд першої інстанції дійшов законного та обґрунтованого висновку, що строк звернення до суду позивачем пропущений не був. Таким чином, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження, спростовуються матеріалами справи та не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваного рішення, судом першої інстанцій було порушено норми матеріального права. Суд правильно та повно з`ясував усі обставини справи та надав їм юридичну оцінку, відповідно до норм матеріального та процесуального права. Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись статтями 292, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, апеляційний суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 31 березня 2026 року залишити без задоволення. Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 31 березня 2026 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність, зобов`язання нарахувати та виплатити додаткову грошову винагороду у розмірі до 100000 гривень залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду. Головуючий суддя: М. П. Коваль Суддя: О.В. Джабурія Суддя: Н.В. Вербицька