Постанова Київський апеляційний суд № 760/12200/23

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа №760/12200/23 Головуючий у 1 інстанції: Коробенко С.В. Провадження №22-ц/824/11897/2024 Суддя-доповідач: Гаращенко Д.Р. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 14 листопада 2024 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого Гаращенка Д.Р. суддів Олійника В.І., Сушко Л.П., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 29 березня 2024 року в справі за позовом Акціонерного товариства «Райффайзен Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,- ВСТАНОВИВ: Короткий зміст позовних вимог У квітні 2024 року АТ «Райффайзен Банк» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Просило стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ «Райффайзен Банк» достроково заборгованість за Заявою-Договором про відкриття Поточного рахунку та надання Кредиту «Кредит готівкою» № 014-RO-82-123216244 від 10.01.2022 у сумі 83 620,65 грн, яка складається з: заборгованості за кредитом у розмірі - 75 466,72 грн, в тому числі простроченої заборгованості за кредитом - 1 334,35 грн; заборгованості за відсотками у розмірі у розмірі - 8 153,93, в тому числі простроченої заборгованості за відсотками - 6 199,24 грн. Стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ «Райффайзен Банк» витрати по сплаті судового збору у сумі - 2 684,00 грн. В обґрунтування позову вказало, що АТ «Райффайзен Банк» є правонаступником АТ «Райффайзен Банк Аваль». 10 січня 2022 між АТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1 було укладено заяву договір про відкриття поточного рахунку та надання кредиту «Кредит готівкою» №014-RO-82-123216244, згідно з умовами якого Кредитор зобов`язався надати позичальнику кредитні кошти в розмірі 66496,69 грн строком на 60 місяців під 32,60% річних, а Позичальник зобов`язалася належним чином використати та повернути банку суму отриманого кредиту та сплатити проценти. Позивач виконав свої зобов`язання, надавши кредитні кошти в сумі, строки та на умовах, передбачених умовами Кредитного договору. Всупереч умовам договору позичальник не виконала взяті на себе договірні зобов`язання, у зв`язку з чим, станом на 15 лютого 2023 року у неї виникла заборгованість перед банком в сумі 83620,65 грн, з яких заборгованість за кредитом у розмірі 75466,72 грн, в тому числі прострочена заборгованості за кредитом - 1334,35 грн, заборгованість за відсотками у розмірі 8153,93 грн, в тому числі прострочена заборгованість за відсотками - 6199,24 грн. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 29 березня 2024 року позов АТ «Райффайзен Банк» задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Райффайзен Банк» заборгованість за Заявою-договором про відкриття поточного рахунку та надання кредиту «Кредит готівкою» №014-RO-82-123216244 від 10 січня 2022 року в сумі 83 620,65 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Райффайзен Банк» компенсацію понесених витрат, пов`язаних з розглядом справи, в розмірі суми судового збору 2684,00 грн. Задовольняючи позов суд першої інстанції дійшов до висновку, що на момент розгляду справи відповідач не сплатив зазначену суму заборгованості, будь-яких доказів, що підтверджують невідповідність розміру заборгованості умовам кредитного договору, суду надано не було, розрахунок заборгованості відповідачем жодним чином не спростований, а умови договору також не оскаржувались. Короткий зміст вимог апеляційної скарги та її узагальнені доводи Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, 24 квітня 2024 року ОСОБА_1 через свого представника ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 29 березня 2024 року та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини справи, висновки не відповідають фактичним обставинам справи з огляду на те, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів того, що саме відповідачем підписано електронним цифровим підписом заяву про приєднання до умов, тарифів АТ «Райффайзен Банк». Зазначила, що відсутні докази отримання відповідачем електронного цифрового підпису в акредитованому центрі сертифікації ключів. До позовної заяви не було додано фінансовий документ, що може підтвердити наявність факту отримання кредиту: видатковий ордер або заява на видачу готівки. Розрахунок заборгованості, підготовленого працівниками АТ «Райффайзен Банк», який є відображенням односторонніх арифметичних розрахунків АТ «Райффайзен Банку» і не може бути доказом розміру заборгованості. Із розрахунку заборгованості та виписки по особовому рахунку, в якому міститься інформація про рух коштів на рахунку, відображення операцій за кредитним договором за даними балансу суми, надходжень та їх розподілення на погашення складових заборгованостей вбачається, що частина відсотків, була нарахована та списана за рахунок збільшення заборгованості за тілом кредиту. В той же час, анкета-заява №014-RO-82-123216244 від 10.01.2022 не містить визначення домовленості сторін про сплату відсотків та їх розмір. Вважає, що всі суми сплачених відсотків, які були нараховані за рахунок збільшення заборгованості з тілом кредиту слід зараховувати на погашення тіла кредиту. Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи 24 червня 2024 року АТ «Райффайзен Банк» подав відзив на апеляційну скаргу. Позиція суду апеляційної інстанції Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. У порядку ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Згідно з ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до наступного. Частиною 1 ст. 367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Згідно з вимогами ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Фактичні обставини справи, встановлені судом Судом першої інстанції встановлено, що 09 червня 2021 року ОСОБА_1 звернулась до АТ «Райффайзен Банк» і підписала заяву про акцепт Публічної пропозиції/Угоду №CMDPI-1548993. Відповідно до цієї угоди Відповідач прийняла публічну пропозицію банку про надання послуг в порядку та на умовах, що викладені у правилах банківського обслуговування фізичних осіб, що оприлюднені та знаходяться на сайті банку. 10 січня 2022 року між АТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1 було укладено Заяву-договір про відкриття поточного рахунку та надання кредиту «Кредит готівкою» №014-RO-82-123216244, згідно з умовами якого Кредитор зобов`язався надати позичальнику кредитні кошти в розмірі 66496,69 грн строком на 60 місяців під 32,60% річних, а Позичальник зобов`язалася належним чином використати та повернути банку суму отриманого кредиту. Позивач виконав свої зобов`язання, надавши кредитні кошти в сумі, строки та на умовах, передбачених умовами Кредитного договору. Всупереч умовам договору позичальник не виконала взяті на себе договірні зобов`язання, у зв`язку з чим, станом на 15 лютого 2023 року у неї виникла заборгованість перед банком у сумі 836120,65 грн, з яких заборгованість за кредитом у розмірі 75466,72 грн, в тому числі прострочена заборгованість за кредитом - 1334,35 грн, заборгованість за відсотками у розмірі 8153,93 грн, в тому числі прострочена заборгованість за відсотками - 6199,24 грн. Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції враховуючи наступне. Згідно із частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Згідно з частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. З матеріалів справи вбачається, що 10 січня 2022 року ОСОБА_1 підписала Заяву-Договір № 014-RO-82-123216244 про відкриття Поточного рахунку та надання кредиту «Кредит готівкою» в сумі 66 496 грн 69 коп строком 60 місяців під 32,60 % річних. На підставі п. 1.1. Заяви-Договору, Банк відкриває Поточний рахунок «Для виплат» (далі - Поточний рахунок) в гривнях на ім`я Клієнта та на умовах пункту 4.1. Заяви-Договору здійснює його Розрахунково-касове обслуговування у відповідності до Правил та Тарифів Банку на ведення та обслуговування Поточних рахунків фізичних осіб. Відповідно до умов п. 1.3. Заяви-Договору Кредитор зобов`язався надати Позичальнику Кредит в сумі 66 496,69 грн, а позичальник зобов`язався повернути Банку кредит та сплатити проценти за його користування. В залежності від операційної моделі Банку, надання кредиту може здійснюватися в один з наступних способів: а) Кредит надається шляхом зарахування коштів кредиту на поточний рахунок клієнта, зазначений у пункті 1.2. Заяви-Договору. Клієнт доручає Банку здійснити в дату надання Кредиту Договірне списання коштів з Поточного рахунку у визначеній підпунктом 2.1.1. підпункту 2.1. Заяви-Договору сумі на Картковий рахунок № НОМЕР_1 ; б) Кредит надається шляхом зарахування коштів кредиту на платіжну картку з наступним відображенням операції надання кредиту на платіжну картку через Поточний рахунок в дату надання Кредиту (у разі його надання в Операційний час) або на наступний операційний день (у разі надання Кредиту після закінчення Операційного часу). Пунктом 2.6. Заяви-Договору сторони встановили, що у разі настання передбачених підпунктом 3.6.2. пункту 3.6. Статті 3 Розділу

6. Правил обставин Дефолту, Банк має право відмовити Клієнту в наданні Кредиту (з припиненням зобов`язання Банка надати Кредит) та/або вимагати дострокового виконання Клієнтом зобов`язань за Кредитом, включаючи повернення суми Кредиту, сплату Процентів, пені та інших платежів за Кредитом, про що направляє Клієнту письмове повідомлення. На письмову вимогу Банку Клієнт зобов`язаний здійснити дострокове погашення заборгованості за Кредитом у відповідності до умов, зазначених в письмовому повідомлені Банку. У разі невиконання цієї вимоги Банк має право вжити заходи для стягнення заборгованості Клієнта за Кредитом, які не суперечать законодавству України. На підтвердження видачі кредитних коштів позивачем надано виписку по рахунку за здійсненими операціями (платежами). Відповідач свої зобов`язання за Кредитним договором належним чином не виконував - не здійснював щомісячними платежами погашення кредитної заборгованості згідно графіку погашення кредиту та відсотків за кредитом, у зв`язку з чим станом на 15 лютого 2023 року утворилась заборгованість відповідача перед АТ «Райффайзен Банк» за Кредитним Договором в розмірі 83 620 грн 65 коп. АТ «Райффайзен Банк» надіслав позичальнику Вимогу про дострокове виконання грошових зобов`язань за кредитним договором. Відповідно до змісту вимоги банк вимагав від ОСОБА_1 не більше ніж протягом 30 календарних днів з дня отримання цієї вимоги здійснити дострокове погашення кредиту у повному обсязі зі сплатою процентів у сумі 83 620 грн 65 коп. Якщо протягом встановленого вище строку боржником буде усунуто порушення умов Кредитного договору, в частині сплати простроченої кредитної заборгованості (за кредитом та відсотками), то дана вимога втрачає чинність. Вказану вимогу АТ «Райффайзен Банк» направило за адресою зареєстрованого місця проживання ОСОБА_1 . Відповідно до відомостей про вручення згідно трекінгу 0600024100070, поштове відправлення було повернуто за закінченням терміну зберігання 3 квітня 2023 року (а.с. 23 т.1). Згідно з наданим банком розрахунком заборгованості за кредитним договором станом на 15 лютого 2023 року заборгованість Позичальника перед Банком за Заявою-Договором про відкриття Поточного рахунку та надання Кредиту "Кредит готівкою" складається з: заборгованості за кредитом у розмірі - 75 466,72 грн, в тому числі простроченої заборгованості за кредитом - 1 334,35 грн; заборгованості за відсотками у розмірі у розмірі - 8 153,93, в тому числі простроченої заборгованості за відсотками - 6 199,24 грн. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції виходив з підстав його доведеності. мірі враховуючи наступне. У статті 525 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно зі статтями 526, 530, 610, частиною першою статті 612 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Згідно з частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. У частині першій статті 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Згідно зі статтею 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. У частині другій статті 1054 ЦК України передбачено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Відповідно до частини першої статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. За правилом статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу. Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України "Про електронну комерцію". Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України "Про електронну комерцію" електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. Водночас одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (пункт 12 частини першої статті 3 Закону України "Про електронну комерцію"). Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України "Про електронну комерцію" електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта статті 11 Закону України "Про електронну комерцію"). Згідно з частиною шостою статті 11 Закону України "Про електронну комерцію" відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею. За правилом частини восьмої статті 11 Закону України "Про електронну комерцію" у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Стаття 12 Закону України "Про електронну комерцію" визначає порядок підписання угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину. В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Крім того, згідно з ст. 1 Закону України "Про електронний цифровий підпис" електронний підпис - дані в електронній формі, які додаються до інших електронних даних або логічно з ними пов`язані та призначені для ідентифікації підписувача цих даних. Підписавши Заяву-Договір про відкриття поточного рахунку та надання кредиту "Кредит готівкою" електронним підписом, відповідач добровільно погодилась у письмовому вигляді на умови кредитування, зокрема, розмір кредиту, порядок його надання та відсотки за користування кредитом. Аналогічний висновок викладено й у постановах Верховного Суду від 02 грудня 2020 року по справі № 284/157/20-ц та від 12 січня 2021 року по справі № 524/5556/19. Верховний Суд у постанові від 26 грудня 2019 року по справі № 467/555/19, враховуючи, що шляхом ознайомлення відповідача під підпис з паспортом споживчого кредиту між сторонами було досягнуто згоди за істотними умовами спірного кредитного договору, такий правочин, згідно з вимогами ст. 204 ЦК України, створює презумпцію правомірності правочину, у зв`язку з чим цей договір згідно зі ст. 629 ЦК України є обов`язковим для виконання сторонами, а зобов`язання за ним, відповідно до приписів ст. 526 ЦК України, мають виконуватися належним чином відповідно до закону та умов договору. Відповідно до умов п. 1.4. Заяви-Договору сторони встановили, що у разі настання передбачених підпунктом 3.6.2. пункту 3.6. Статті 3 Розділу 6 Правил обставин Дефолту, Банк має право відмовити Клієнту в наданні Кредиту (з припиненням зобов`язання Банка надати Кредит) та/або вимагати дострокового виконання Клієнтом зобов`язань за Кредитом, включаючи повернення суми Кредиту, сплату Процентів, пені та інших платежів за Кредитом, про що направляє Клієнту письмове повідомлення. На письмову вимогу Банка, Клієнт зобов`язаний здійснити дострокове погашення заборгованості за Кредитом у відповідності до умов, зазначених в письмовому повідомленні Банка. У разі невиконання цієї вимоги, Банк має право пред`явити вимогу поручителям та/або вжити заходи для стягнення заборгованості Клієнта за Кредитом, які не суперечать законодавству України (Витяг з Правил Банківського обслуговування фізичних осіб в АТ "Райффайзен Банк Аваль"). Колегія суддів звертає увагу апелянта, що сторони кредитних правовідносин врегулювали у договорі питання дострокового повернення кредиту, тобто зміни строку виконання основного зобов`язання, та визначили умови такого повернення. З аналізу вищенаведених пунктів кредитного договору слідує, що безумовною підставою для зміни строку виконання основного зобов`язання є виникнення у позичальника прострочення з погашення заборгованості, а не направлення банком письмової вимоги про дострокове виконання грошових зобов`язань за кредитом. За змістом статей 526, 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок відповідно до умов договору, тобто, як особа, яка порушила права або законні інтереси іншого суб`єкта - кредитора, зобов`язаний поновити їх, не чекаючи на повідомлення (вимогу) про дострокове повернення кредиту чи звернення до суду із відповідним позовом. Враховуючи, що вимоги кредитора та взяті позичальником зобов`язання за кредитним договором в добровільному порядку не виконані на час ухвалення судом рішення, а також частину другу статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час. Тому непред`явлення повідомлення (вимоги) про дострокове виконання зобов`язання з повернення кредиту, чи в разі її направлення: до встановленої дати дострокового добровільного повернення всієї суми кредиту й пов`язаних із ним платежів, або до закінчення терміну, визначеного кредитором у повідомленні (вимозі) для його дострокового добровільного повернення, саме по собі не є необхідною умовою подальшого задоволення позову. Направлення повідомлення (вимоги) про дострокове повернення кредиту стосується загального порядку досудового врегулювання цих спорів. Не направлення такого повідомлення кредитором не може свідчити про відсутність порушення його прав, а як наслідок, кредитор може вимагати їх захисту через суд - виконати боржником обов`язок з дострокового повернення кредиту. Вказаний висновок міститься у постанові від 27 березня 2019 року Великої Палати Верховного Суду у справі № 521/21255/13-ц. Водночас, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 травня 2020 року у справі № 638/13683/15-ц зазначила, що визначаючи зміст правовідносин, які виникли між сторонами кредитного договору, суди повинні встановити: на які потреби було надано кредит, чи здійснювалось кредитування з метою задоволення боржником особистих економічних та побутових потреб. Установивши, що кредитування здійснювалось на споживчі потреби, суд повинен застосувати до встановлених правовідносин законодавство щодо захисту прав споживачів. Доводи апеляційної скарги про те, що АТ «Райффайзен Банк» не надано суду первинних бухгалтерських документів відносно видачі кредиту (платіжні доручення, меморіальні ордери, розписки, чеки, та ін.), тому не має підстав вважати, що розмір заборгованості відповідача перед позивачем, а також суми відсотків, зазначені в розрахунку та довідці є правильними, колегія суддів відхиляє з наступних підстав. Убачається, що доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність". Згідно з указаними положенням закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі. Разом з тим, відповідно до пункту 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75 виписки виписка з клієнтського рахунку може слугувати первинним документом, що підтверджує факт списання/зарахування коштів з/на цього/цей рахунку/рахунок клієнта. Згідно пункту 3 вказаного Положення, клієнтські рахунки, за якими обліковуються кошти, розпорядником яких є клієнти банку. До клієнтських рахунків належать кореспондентські, поточні, вкладні (депозитні) рахунки, рахунки умовного зберігання, розрахункові рахунки. Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Тобто, виписки за картковими рахунками можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором. Подібні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 16 вересня 2020 року у справі № 200/5647/18, від 25 травня 2021 року у справі № 554/4300/16-ц. Наявна в матеріалах справи виписка по рахунку, за яким обліковуються кошти клієнта банку, в сукупності з іншими доказами, зокрема, наданим розрахунком заборгованості, де вказано, що заборгованість за кредитом становить 83 620,65 грн, що складається з заборгованості за кредитом у розмірі - 75 466,72 грн, в тому числі простроченої заборгованості за кредитом - 1 334,35 грн; заборгованості за відсотками у розмірі у розмірі - 8 153,93, в тому числі простроченої заборгованості за відсотками - 6 199,24 грн, підтверджує заборгованість відповідача за виданим кредитом. Виписки з клієнтського рахунку, наданого розрахунку заборгованості за кредитним договором, дають підстави для висновку, що банк правомірно звернувся до суду із позовними вимогами про стягнення заборгованості за тілом кредиту та нарахованими відсотками, оскільки матеріали справи не містять доказів того, що відповідач по справі у повному обсязі здійснив погашення заборгованості за наданим кредитом. Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно визначився із характером спірних правовідносин і нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази, надав їм належну правову оцінку та дійшов вірного висновку про задоволення позовних вимог АТ «Райффайзен Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Вказаний висновок суду апеляційної інстанції відповідає правовим висновкам Верховного Суду, викладеним у постановах від 07 жовтня 2020 року у справі № 127/33824/19, провадження № 61-9071св20, від 16 грудня 2020 року у справі № 561/77/19, провадження № 61-20799св19, від 28 квітня 2021 року у справі № 234/7160/20, провадження № 61-2903св21, від 10 червня 2021 року у справі № 234/7159/20, провадження № 61-18967св20, від 18 червня 2021 року у справі № 234/8079/20, провадження № 61-2904св21. Відповідач підписавши Заяву-Договір про відкриття Поточного рахунку та надання кредиту "Кредит готівкою" №014-RO-82-123216244, за яким кредитор надав позичальнику кредит у сумі 66 496,69 грн відповідач також був обізнаний про фіксовану процентну ставку в розмірі 32,60 % річних. Від так банк правомірно стягнув обумовлені договором відсотки. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів апелянта по суті спору та їх відображення в оскаржуваному судовому рішенні, питання вмотивованості висновків суду, колегія суддів виходить з того, що у справі, яка розглядається, сторонам надано мотивовану відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені у апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правильних висновків суду першої інстанції. В своєму рішенні у справі "Руїз Торія проти Іспанії" (RuizTorija v. Spai№) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 2958, ЄСПЛ зазначив про те, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції й зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії", п. 32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Бюрг та інші проти Франції" (Burg a№d others v. Fra№ce), (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Гору проти Греції" № 2) [ВП], § 41" (Gorou v. Greece №o.2). Доводи, викладені відповідачем в апеляційній скарзі, висновків суду першої інстанції не спростовують, на законність судового рішення не впливають. Відповідно до статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи наведене, колегія суддів апеляційного суду вважає, що рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 29 березня 2024 року ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому відсутні правові підстави для задоволення апеляційної скарги відповідача Оскільки апеляційну скаргу залишено без задоволення, а судове рішення без змін, то розподіл судових витрат судом апеляційної інстанції не здійснюється. Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, Київський апеляційний суд в складі колегії суддів, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Солом`янськогорайонного суду м. Києва від 29 березня 2024 року залишити без змін. Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дати складення повного судового рішення. Головуючий Д.Р. Гаращенко Судді В.І. Олійник Л.П. Сушко