Постанова 4824 № 760/24076/19

Головуючий у І інстанції Українець В.В. Провадження №22-ц/824/7130/2020 Доповідач у ІІ інстанції Матвієнко Ю.О. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 18 червня 2020 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді: Матвієнко Ю.О., суддів: Мельника Я.С., Поливач Л.Д., при секретарі: Ковтун М.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 21 січня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Київського міського голови Кличка Віталія Володимировича, Ритуальної служби СКП «Київський крематорій» про поновлення на роботі, визнання незаконним та недійсним розпорядження та його скасування, ВСТАНОВИВ: У серпні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вищевказаним позовом, в якому просив поновити його на посаді головного інженера РС СКП «Київський крематорій» та визнати незаконним, недійсним і скасувати розпорядження № 810 від 06.11.2015 року «Про звільнення ОСОБА_2 з посади директора РС СКП «Київський крематорій» та призначення в.о. директора ОСОБА_3 », видане Київським Міським Головою В.Кличком . Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що 19 липня 2019 року при ознайомленні з матеріалами реєстраційної справи щодо змін керівника Ритуальної служби СКП «Київський крематорій» у 2015 році йому стало відомо про наказ № 275-к від 06 листопада 2015 року «Про виконання обов`язків директора Ритуальної служби СКП «Київський крематорій» та про обставини та підстави, за яких було видано розпорядження № 810 від 06 листопада 2015 року Київським міським головою Кличком В.В. «Про звільнення ОСОБА_2 з посади директора Ритуальної служби СКП «Київський крематорій» та призначення в.о. директора ОСОБА_3 ». Видання розпорядження № 810 відбулось незаконно та стало причиною звільнення позивача з посади головного інженера відповідно до наказу № 288-к від 01 грудня 2015 року, виданого в.о. директора ОСОБА_3 . Зокрема, подання Департаменту житлово-комунальної інфраструктури КМДА від 05 листопада 2015 року № 058/11-15387 «Щодо звільнення ОСОБА_2 з посади директора Ритуальної служби СКП «Київський крематорій» надійшло до КМДА 09 листопада 2015 року за № 35809, про що свідчить реєстраційний штамп. Тобто, розпорядження № 810 не могло бути виготовлено 06 листопада 2015 року на підставі подання, яке надійшло до КМДА лише 09 листопада 2015 року. Отже, при розірванні контракту, підписаного з ОСОБА_2 зі строком до 16 грудня 2015 року, мала б бути застосована ст. 39 КЗпП України - розірвання строкового трудового договору з ініціативи працівника. Таким чином, директор ОСОБА_2 був звільнений розпорядженням неправомірно, і як наслідок, призначення в.о. директора ОСОБА_3 також відбулось неправомірно, що свідчить про неправомірність видання наказу 275-к, який є причинно-наслідковим зв`язком з незаконним виданням наказу 288-к про звільнення позивача. Згідно наданої КМДА інформації, ОСОБА_2 у своїй заяві просив звільнити його у зв`язку з погіршенням стану здоров`я, проте жодного доказу на підтвердження цієї обставини ним надано не було. Крім того, директор ОСОБА_2 у своїй заяві просив звільнити його з посади директора неіснуючого підприємства РС «Київський крематорій», а не з посади директора Ритуальної Служби СКП «Київський крематорій», отже Розпорядження не відповідає змісту заяви ОСОБА_2 . Також позивач в позові зазначав, що ОСОБА_3 не міг бути призначеним на посаду в.о. директора, оскільки не підпадав під кваліфікаційні вимоги на цю посаду: повна вища освіта відповідного напряму підготовки (магістр, спеціаліст); післядипломна освіта в галузі управління, при цьому у ОСОБА_3 відсутня вища освіта, а наданий ним диплом НТУ (КАДІ) є підробленим. Таким чином, права ОСОБА_1 були істотно порушені, оскільки 01.12.2015 року особа, яка була призначена незаконним Розпорядженням №810 в.о. директора РС СКП «Київський крематорій» ОСОБА_3 звільнив позивача з посади головного інженера - першого заступника директора РС СКП «Київський крематорій». Враховуючи вищевикладене, позивач звернувся до суду з даним позовом та просив про його задоволення з викладених вище підстав. Рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 21 січня 2020 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. Не погоджуючись з рішенням суду, позивач ОСОБА_1 подав на нього апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та невідповідність висновків суду обставинам справи, просив рішення суду скасувати та ухвалити по справі нове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі. У відзиві на апеляційну скаргу, що надійшов від представника відповідача РС СКП «Київський крематорій» Левадної Л.В., остання проти задоволення скарги позивача заперечила та просила залишити її без задоволення, а рішення суду - без змін, як таке, що ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права. В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 апеляційну скаргу підтримав та просив про її задоволення з викладених у ній підстав. Представники відповідача РС СКП «Київський крематорій» - адвокати Левадна Л.В. та Чехоєва Н.М., проти задоволення скарги позивача заперечили та просили рішення суду залишити без змін, як таке, що ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права. Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про залишення скарги без задоволення, а рішення суду - без змін, виходячи з наступного. Відповідно до ч.ч.1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Згідно вимог ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції перевіряє справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Ухвалюючи рішення про відмову в позові, суд першої інстанції виходив з його недоведеності та необґрунтованості, і колегія суддів погоджується з такими висновками суду, виходячи з наступного. Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до розпорядження Київського міського голови Кличка В.В. від 06 листопада 2015 року № 810 звільнено ОСОБА_2 з посади директора Ритуальної служби СКП «Київський крематорій» за власним бажанням на підставі ст. 38 КЗпП України та покладено на ОСОБА_3 виконання обов`язків директора Ритуальної служби СКП «Київський крематорій» з 07 листопада 2015 року (а.с.38-40). Вищевказане розпорядження, на думку позивача, постановлене з порушенням встановленого порядку і є причиною його незаконного звільнення, в зв`язку із чим він і порушив питання про визнання розпорядження незаконним та скасування. Згідно ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Статтею 5 ЦПК України визначено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства. Відповідно до частин 1-4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Частиною 1 ст. 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. У ст. 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. За нормами ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Оспорюване позивачем розпорядження № 810 від 06 листопада 2015 року є актом індивідуальної дії, який вичерпав свою дію на момент виконання та не може бути скасований чи змінений органом місцевого самоврядування після його виконання. Крім того, акт індивідуальної дії породжує права та обов`язки лише для того суб`єкта, якому його адресовано, тобто, в даному випадку для ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Жодних прав та інтересів позивача ОСОБА_1 розпорядження №810 від 06 листопада 2015 року не порушує, в зв`язку із чим законним та обґрунтованим є висновок суду першої інстанції про відмову у визнанні цього розпорядження незаконним і скасуванні та, як наслідок, відмову у поновленні позивача на роботі. При цьому, як законність вищевказаного розпорядження, так і законність звільнення позивача ОСОБА_1 , були предметом судової перевірки, і у задоволенні вимог останнього про визнання розпорядження незаконним та його скасування, а також про поновлення на роботі, судами було відмовлено з підстав недоведеності та необґрунтованості цих вимог. Доводи апеляційної скарги про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, як підставу для скасування рішення суду, законності та обґрунтованості рішення суду не спростовують, оскільки відповідно до абз. 2 ч. 2 ст. 376 ЦПК України порушення норм процесуального права можуть бути підставою для скасування рішення суду лише, якщо ці порушення призвели до неправильного вирішення справи, натомість справа судом вирішена правильно, з повним, всебічним та об`єктивним з`ясуванням обставин справи та дотриманням норм матеріального права при її вирішенні. Інші доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 зводяться до незгоди з висновками суду першої інстанції, невірного розуміння скаржником вимог чинного законодавства та власного тлумачення характеру спірних правовідносин, і законності та обґрунтованості рішення суду ці доводи не спростовують. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Згідно ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Оскільки рішення судом ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, і доводи апеляційної скарги позивача цього не спростовують, колегія суддів дійшла висновку про залишення рішення суду першої інстанції без змін, а скарги ОСОБА_1 - без задоволення. Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382, 383 ЦПК України, Київський апеляційний суд в складі колегії суддів П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 21 січня 2020 року - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Головуючий: Судді: