Постанова Київський апеляційний суд № 753/3131/24

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Головуючий у суді першої інстанції Котвицький В.Л. Єдиний унікальний номер справи № 753/3131/24 Апеляційне провадження № 22-ц/824/13609/2024 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 05 вересня 2024 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді - Мережко М.В., суддів - Поліщук Н.В., Соколової В.В., секретар - Олешко Л.Ю. Розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 09 квітня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу. Заслухав доповідь судді апеляційного суду, дослідив матеріали справи, перевірив доводи апеляційної скарги, - В с т а н о в и в : У лютому 2024 року позивачка звернулася до суду із вказаним позовом. Позов обґрунтований тим, що 18 листопада 2011 року між сторонами був зареєстрований шлюб. Від шлюбу мають двох дітей - дочку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Як зазначає позивачка шлюб фактично припинив існування, подальше спільне життя і збереження шлюбу суперечить інтересам позивачки та інтересам відповідача , у зв`язку з чим позивачка наполягає на розірванні шлюбу. У подружжя відсутні спільні інтереси, наявні різні погляди на життя, відсутнє взаєморозуміння, втрачено почуття любові та поваги один до одного, тривалий час сторони не мешкають як одна сім`я. Намагання відновити сімейні стосунки виявилися безрезультатними та приводять до ще гірших відносин. Крім того ,як зазначає позивачка, спільні діти знаходяться на її утриманні, потребують забезпечення достатнього рівня проживання та навчання, а відтак є необхідність у стягненні аліментів з відповідача, оскільки самотужки вона не в змозі забезпечити належний рівень життя необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дітей. У позові просила: - розірвати шлюб між нею та ОСОБА_1 , - стягнути з ОСОБА_1 на її користь аліменти на утримання дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в розмірі 1/2 частин з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня подачі позовної заяви і до досягнення дітьми повноліття. Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 09 квітня 2024 року позов задоволений. Шлюб укладений між сторонами розірвано. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_6 аліменти на утримання дітей - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в розмірі 1/3 частин з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня подачі позовної заяви, а саме з 12 лютого 2024 року і до досягнення дитиною повноліття. Вирішено питання про розподіл судових витрат. В іншій частині позову відмовлено. Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду в частині розірвання шлюбу скасувати, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права, та постановити нове рішення, яким відмовити у позові, вжити заходів для примирення сторін. Зазначає, що суд в порушенням вимог законодавства не надав сторонам строк для примирення, що на думку апелянта є істотним порушенням вимог процесуального та матеріального права. В іншій частині рішення суду не оскаржене, а відтак перегляду в апеляційному порядку не підлягає. Відповідно до ст. 44 ЦПК України, особи , які беруть участь у справі зобов`язані добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки. Відповідно до ст.ст 128-131 ЦПК України сторони повідомлені про день та час розгляду справи на 05 вересня 2024 року за адресами, наявними в матеріалах справи. Представник апелянта - адвокат Тетеря І.А. повідомлений в установленому законом порядку через електронний суд. Заяв клопотань від сторін не надходило. Відповідно до ст. 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Враховуючи, що сторони, належним чином повідомлені про день та час розгляду справи, відсутні підстави вважати неявку сторін поважними, неявка сторін не перешкоджає розгляду справи. Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: 1) керує ходом судового процесу; 2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; 3) роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; 4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків. Апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Відповідно до ч. 1 ст. 21 Сімейного Кодексу України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у органі державної реєстрації актів цивільного стану. Згідно положення частини 2 статті 36 та статті 51 Сімейного Кодексу України, шлюб не може бути підставою для надання особі пільг чи переваг, а також для обмеження її прав та свобод, які встановлені Конституцією України. Дружина та чоловік мають рівне право на повагу до своєї індивідуальності, своїх звичок та уподобань. Проголошена Конституцією України охорона сім`ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей. Відповідно до ч.4 ст. 109 Сімейного Кодексу України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу після спливу одного місяця від дня подання заяви . До закінчення цього строку дружина і чоловік мають право відкликати заяву про розірвання шлюбу. Суд першої інстанції встановив що 18 листопада 2011 року між сторонами був зареєстрований шлюб. Від шлюбу мають двох дітей - дочку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Шлюб фактично припинив існування, подальше спільне життя і збереження шлюбу суперечить інтересам позивачки та інтересам відповідача, у зв`язку з чим позивачка наполягає на розірванні шлюбу. Сторони не підтримують подружніх відносин, спільного господарства не ведуть, проживають окремо, відсутні спільні інтереси, наявні різні погляди на життя, відсутнє взаєморозуміння, втрачено почуття любові та поваги один до одного, тривалий час сторони не мешкають як одна сім`я. Намагання відновити сімейні стосунки виявилися безрезультатними, шлюб існує лише формально. Як зазначила позивачка подальше спільне життя і збереження шлюбу є неможливим, суперечить її інтересам, а тому вважала примирення неможливим. Відповідно до ст. 76-81 ЦПК України відповідач не надав будь-яких належних та допустимих доказів на спростування доводів позовних вимог, матеріали справи таких доказів не містять. Не надано таких доказів і до апеляційної скарги. Відповідно до ст. 3 Сімейного Кодексу України, сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Судом встановлено, що сторони не підтримують сімейно-шлюбні стосунки, не ведуть спільне господарство, тож не мають спільного бюджету. Позивачка категорично наполягає на розірванні шлюбу, переконана, що примирення з відповідачем не відбудеться. Шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, який ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. За таких обставин, коли обов`язки дружини та чоловіка зі спільного піклування про побудову сімейних відносин на почуттях взаємної любові, поваги, дружби, взаємодопомоги припинені, подальше збереження шлюбу є не можливим. Згідно з ст. 24 Сімейного Кодексу України, шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у органі державної реєстрації актів цивільного стану. Шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається. Відповідно до вимог ст. 112 Сімейного Кодексу України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення. Відповідно до п.п. 10,11 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 « Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» проголошена Конституцією України охорона сім`ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей. Із цією метою суди повинні уникати формалізму при вирішенні позовів про розірвання шлюбу, повно та всебічно з`ясовувати фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, враховувати наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя, забезпечувати участь у судовому засіданні, як правило, обох сторін, вживати заходів до примирення подружжя. Передбачене ч. 1 ст. 111 Сімейного Кодексу України вжиття судом заходів щодо примирення подружжя застосовується у випадку відсутності згоди одного з них на розірвання шлюбу за ініціативою однієї зі сторін або суду у формі відкладення розгляду справи слуханням та надання сторонам строку на примирення (ч. 7 ст 240 ЦПК) . Судам слід використовувати надану законом можливість відкласти розгляд справи для примирення подружжя, особливо за наявності неповнолітніх дітей. При визначенні строку на примирення суд заслуховує думку сторін та враховує конкретні обставини справи. Як видно із матеріалів справи, суд першої інстанції заходів щодо примирення подружжя не застосував, що є порушенням вимог процесуального законодавства. Доводи апеляційної скарги, що суд мав би вжити заходи для примирення подружжя заслуговують на увагу, натомість, будь-яких доказів, що сторони самостійно намагались примиритися матеріали справи не містять. Апелянт ОСОБА_1 доказів, що ним вживались заходи для примирення із позивачкою не надав. Враховуючи, що справа перебуває у провадженні із лютого 2024 року, передбачені ч.7 ст. 240 ЦПК України строки для примирення сторін вичерпані. Відповідно до вимог ст. 81 ЦПК України, апелянт не надав доказів необхідності надання строку для примирення сторін для збереження сім`ї. Відповідно до ч. 2 ст. 104 Сімейного Кодексу України шлюб припиняється внаслідок його розірвання. Згідно ч. 3 ст. 105 Сімейного Кодексу України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до статті 110 цього Кодексу. При розгляді справи про розірвання шлюбу судом було всебічно досліджено мотиви розірвання шлюбу. Суд дійшов правильного висновку про розірвання шлюбу і колегія суддів погоджується з таким висновком, враховуючи, що причини, з яких позивачка наполягає на розірванні шлюбу, є обґрунтованими, сторони проживають окремо, подальше спільне життя подружжя і збереження сім`ї стали неможливим, оскільки сторони не підтримують сімейно-шлюбних стосунків, спільного господарства не ведуть, поновлення сімейно-шлюбних відносин є неможливим, сторони проживають окремо. За таких умов подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечить інтересам сторін та моральним засадам суспільства. Клопотання про відкликання заяви про розірвання шлюбу сторони не подавали . Згідно ч. 2 ст. 114 Сімейного Кодексу України, у разі розірвання шлюбу судом шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи («Проніна проти України», № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). Доводи апеляційної скарги щодо розгляду справи у відсутності відповідача є безпідставними, з огляду на повідомлення відповідача відповідно до вимог процесуального законодавства. Будь-яких доказів щодо можливого і необхідного збереження сім`ї апелянт суду не надав. Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, відповідно до ст. 367 ЦПК України , колегія суддів вважає рішення законним та обґрунтованим, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення в оскаржуваній частині. Керуючись ст.ст. 365, 367, 369,374, 375, 381 - 384 ЦПК України, суд, П о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 09 квітня 2024 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а в разі проголошення вступної та резолютивної частини судового рішення з дня складення повного судового рішення безпосередньо до суду касаційної інстанції. Повний текст постанови складено 10 вересня 2024 року. Головуючий: М.В. Мережко Судді: Н.В. Поліщук В.В. Соколова