Постанова 4803 № 180/1640/19

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/4155/20 Справа № 180/1640/19 Суддя у 1-й інстанції - Тананайська Ю. А. Суддя у 2-й інстанції - Лаченкова О. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 14 серпня 2020 року Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі: головуючого - Лаченкової О.В. суддів - Варенко О.П., Городнича В.С. розглянула в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи. апеляційну скаргу ОСОБА_1 , на рішення Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 10 січня 2020 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу, - ВСТАНОВИЛА: В серпні 2019 року до Марганецького міського суду Дніпропетровської області надійшов позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу. Рішенням Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 10 січня 2020 року позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу задоволено. Розірвано шлюб, укладений між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований 11 жовтня 1997 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану по Томаківському району та місту Марганцю Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, актовий запис №

60. Повернуто ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 з Державного бюджету сплачений 23.08.2019 року судовий збір в розмірі 768 гривень 40 копійок. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , просить скасувати рішення Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 10 січня 2020 року та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 - відмовити. Відзивів на апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 10 січня 2020 року від інших учасників справи до суду не надходило. Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Оскільки апеляційним судом у складі колегії суддів не приймалось рішення про виклик учасників справи для надання пояснень у справі, то справа розглядатиметься в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи, а копія судового рішення у такому разі надсилається у порядку, передбаченому ч. 5 ст. 272 ЦПК України. Судом першої інстанції встановлено, що 11 жовтня 1997 року сторони уклали шлюб, що підтверджується повторним свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_2 , виданого Відділом державної реєстрації актів цивільного стану по Томаківському району та місту Марганцю Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, актовий запис №

60. Від шлюбу сторони малолітніх, неповнолітніх дітей не мають. З літа 2018 року сторони не ведуть спільного господарства та не підтримують шлюбних відносин. ОСОБА_2 зберігати сім`ю не бажає, вважає, що спільне життя не склалося у зв`язку з постійними сварками та різними поглядами на життя й сімейні цінності, подальше спільне життя і збереження шлюбу стало суперечити їхнім інтересам. Спору щодо поділу спільно нажитого майна між сторонами не існує. Відповідно до ч.3 ст.105 Сімейного Кодексу України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, беручи до уваги вимоги ст. 110 Сімейного Кодексу. Згідно зі ст. 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається. Згідно з вимогами ст. 112 СК України, суд ухвалює рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, що має істотне значення. Відповідно до вимог ст. 113 СК України, особа, яка змінила своє прізвище у зв`язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу відновити своє дошлюбне прізвище. Згідно ч.2 ст.114 СК України у разі розірвання шлюбу судом, шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу. Згідно з ч. 3 ст. 115 Сімейного кодексу України - документом, що засвідчує факт розірвання шлюбу судом, є рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили. Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, суд першої інстанції дійшов до правильного та обґрунтованого висновку, що причини, що спонукають позивача наполягати на розірванні шлюбу, є обґрунтованими і подальше спільне життя подружжя та збереження шлюбу суперечить інтересам сторін. Приведені в апеляційній скарзі доводи апелянта про те, що чоловік має бажання вижити її з власного будинку, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки не є предметом розгляду даної справи. Твердження апелянта, що вона має намір примиритися із позивачем та покладає надії на збереження сім`ї, колегія суддів не може прийняти до уваги, оскільки аргументи відповідача про можливість збереження сім`ї є необґрунтованими та недоведеними. Приведені в апеляційній скарзі доводи про те, що суд не дав оцінки наданих ним доказам не можуть бути прийняті до уваги, оскільки вони зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх оцінці, та особистого тлумачення апелянтом норм матеріального та процесуального права. Відповідно до ст.89 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному повному та об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Відповідно до рішення «Проніна проти України» № 63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року, п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пунктом 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE (Серявін та інші проти України), №4909/04, §58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). Таким чином, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи. Відповідно ст.141 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишаючи рішення суду без змін не змінює розподіл судових витрат. Керуючись ст.ст. 259, 367, 374, 375 ЦПК України, колегія суддів,- ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 10 січня 2020 року - залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, установлених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України. Головуючий суддя О.В.Лаченкова Судді О.П.Варенко В.С.Городнича