Постанова 4803 № 180/429/21

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/701/22 Справа № 180/429/21 Суддя у 1-й інстанції - Янжула О. С. Суддя у 2-й інстанції - Лаченкова О. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 21 квітня 2022 року Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі: головуючого - Лаченкової О.В. суддів - Городничої В.С., Петешенкової М.Ю. розглянула у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 , на рішення Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 26 квітня 2021 року, по справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства "Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат" про відшкодування моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров`я, внаслідок виконання трудових обов`язків, - ВСТАНОВИЛА: В березні 2021 року до Марганецького міського суду Дніпропетровської області надійшов позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства "Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат" про відшкодування моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров`я, внаслідок виконання трудових обов`язків. В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилався на те, що він знаходився у трудових відносинах з АТ "Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат". За час роботи на даному підприємстві він отримав професійні захворювання, які обумовлені умовами в яких він працював. Важка праця, пил, шум, марганець, перевищення гранично допустимого рівня небезпечних та шкідливих факторів виробничого середовища та трудового процесу сприяли розвитку професійних захворювань. Згідно виписки із акту огляду МСЕК від 14.12.2020 року йому первинно, визначено ступінь втрати професійної працездатності у відсотках - 65% та встановлена третя група інвалідності, дата чергового переогляду - 01.12.2021 року. Внаслідок втрати професійної працездатності вважає, що у нього наявна моральна шкода, оскільки він відчуває постійно фізичний біль та душевні страждання, погіршилишися його здібності, переживання викликані наслідками професійного захворювання, він втратив професійну працездатність, позбавлений можливості реалізації своїх здібностей, потребує у постійному лікуванні та прийманні лікарських препаратів, постійно відчуває наслідки професійного захворювання. Все це постійно і негативно позначалося і позначається сьогодні на його душевному та фізичному стані. Просить стягнути з відповідача моральну шкоду в сумі 150 000,00 гривень без утримання податку з доходів фізичних осіб, а також витрати на правничу допомогу. Рішенням Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 26 квітня 2021 року позовні вимоги ОСОБА_1 до Акціонерного товариства "Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат" про відшкодування моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров`я, внаслідок виконання трудових обов`язків - задоволено частково. Стягнуто з Акціонерного Товариства "Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат" (ідентифікаційний код юридичної особи 00190911 згідно ЄДРПОУ, місцезнаходження: 53400, Дніпропетровська область, м. Марганець, вул. Єдності, 62) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (паспорт НОМЕР_1 , ІПН - НОМЕР_2 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , в відшкодування моральної шкоди 65 000 (шістдесят п`ять тисяч) гривень 00 копійок, з утриманням податку та обов`язкових платежів. В задоволенні решти позовних вимог - відмовлено. Стягнуто з Акціонерного Товариства "Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат" (ідентифікаційний код юридичної особи 00190911 згідно ЄДРПОУ, місцезнаходження: 53400, Дніпропетровська область, м. Марганець, вул. Єдності, 62) судовий збір на користь держави в розмірі 908,00 грн. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 на рішення Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 26 квітня 2021 року просить змінити рішення Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 26 квітня 2021 року, яким позовні вимоги ОСОБА_1 до Акціонерного товариства "Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат" про відшкодування моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров`я, внаслідок виконання трудових обов`язків задоволено частково та ухвалити рішення, яким : - задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 до Акціонерного товариства "Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат" повністю, стягнувши з відповідача на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , рнокпп НОМЕР_2 в відшкодування моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров`я, внаслідок виконання трудових обов`язків,150 000,00 грн., а також стягнути з Акціонерного товариства "Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат" на користь ОСОБА_1 , витрати на правову допомогу в сумі 15000,00 гривень. У відзиві Акціонерне товариство "Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат" на апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 26 квітня 2021 року просить апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 26.04.2021 року залишити без задоволення. Рішення Марганецького міського суду Дніпропетровської області по справі № 180/429/21 від 26.04.2021 року залишити без змін. Оскільки апеляційним судом у складі колегії суддів не приймалось рішення про виклик учасників справи для надання пояснень у справі, то справа розглядатиметься в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, а копія судового рішення у такому разі надсилається у порядку, передбаченому ч. 5 ст. 272 ЦПК України. Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 знаходився у трудових відносинах з АТ «Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат», що підтверджується копією трудової книжки серії НОМЕР_3 , заведеною 01 жовтня 2004 року на ім`я ОСОБА_1 . За час роботи на даному підприємстві він отримав професійні захворювання, які обумовлено умовами в яких він працював. Медичним висновком лікарсько-експертної комісії високоспеціалізованого профпатологічного закладу охорони здоров`я ДУ «Український науково-дослідний інститут промислової медицини» про наявність хронічного професійного захворювання (м. Кривий Ріг) від 10.11.2020 року ОСОБА_1 встановлено діагноз: 1) радікулопатія попереково-крижова L4, L5, S1 з вираженим порушенням біомеханіки хребта, стійким больовим і м`язово-тонічним синдромами, часто рецидивуючий перебіг з нейродистрофічними проявами у вигляді остеоартрозу у поєднанні з періартрозом колінних суглобів (ПФ другого ступеня); 2) вібраційна хвороба другої стадії від дії локальної вібрації з синдромом вегетативно-сенсорної полінейропатії верхніх кінцівок, двобічним плечолопатковим періартрозом (ПФ другого ступеня), остеохонрозом у поєднанні з періартрозом ліктьових суглобів (ПФ другого ступеня), остеоартрозом дрібних суглобів кистей та трофічними розладами на кистях; 3) хронічне обструктивне захворювання легень першої стадії (пиловий бронхіт першої стадії, емфізема легенів першої стадії), група "А», Легенева недостатність першого-другого ступеня; 3) нейросенсорна приглухуватість першого ступеню (з легким зниженням слуху). Захворювання професійні. З п.17 Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 03 грудня 2020 року вбачається, що професійне захворювання в ОСОБА_1 виникло за обставин тривалої роботи в умовах дії шкідливих факторів виробничого середовища на його організм, недосконалості механізмів, робочого інструменту, неефективності засобів індивідуального захисту. Відповідно п.18 Акту, причиною виникнення професійного захворювання ОСОБА_1 визначено, що важкість праці на підприємстві відповідача, а саме: маса вантажу, яка підіймається та переміщується вручну складала 40 кг при допустимому значенні до 30 кг, робоча поза - незручна 83 % при допустимому значенні до 25%, величина статичного навантаження на зміну при утриманні вантажу, докладання зусиль в кг/с складала 72000 при допустимому значенні - до 70000 згідно з Державними санітарними нормами та правилами "Гігієнічна класифікація праці за показниками шкідливості та небезпечності факторів виробничого середовища, важкості та напруженості трудового процесу затверджених наказом МОЗ України від 08.04.2014 року №248; еквівалентний корегований рівень віброшвидкості при дії локальної вібрації 5дБ перевищував нормативні параметри вимог ДСН 3.3.6.039-99 "Державні сантарні норми виробничої загальної та локальної вібрації" і складав 117 дБ при нормативному значенні 112 дБ; концентрація в повітрі робочої зони хімічних речовин, у тому числі аерозолі переважно фіброгенної дії, перевищувала нормативні значення згідно ГОСТ 12.1.005-88 "Загальні санітарно-гігієнічні вимоги до повітря робочої зони» в 2,6 рази по вмісту пилу (5,177 мг/м3 при нормативному значенні- 2,0 мг/м3) та в 1,4 рази по вмісту оксиду марганцю (0,417 мг/м3 при нормативному значенні 0,3 мг/м3); еквівалентний рівень шуму на 13 дБА перевищував нормативні параметри вимог ДСН 3.3.6.037-99 "Санітарні норми виробничого шуму, ультразвуку та інфразвуку" і складав 93 дБа при нормативному значенні 80 дБа. За висновком МСЕК Серії 12 ААА №079439 від 14.12.2020 року ОСОБА_1 первинно визначено ступінь втрати професійної працездатності у відсотках - 65% у зв`язку із професійними захворюваннями та встановлено третю групу інвалідності, дата чергового переогляду - 01.12.2021 року. Виходячи з медичних висновків, акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння) від 03 грудня 2020 року, суд прийшов до висновку про те, що у зв`язку з небезпечними умовами праці, низьким рівнем техніки безпеки та впливом комплексу виробничих шкідливих факторів на шахті, позивач отримав професійні захворювання. Внаслідок втрати професійної працездатності, у позивача наявна моральна шкода, оскільки він відчуває фізичний біль та душевні страждання, погіршилися його здібності, переживання викликані наслідками професійного захворювання, він втратив професійну працездатність, позбавлений можливості реалізації своїх здібностей, змушений постійно приймати лікарські препарати, постійно відчуває наслідки професійного захворювання, що свідчить про заподіяння позивачу моральної шкоди. Відповідно до ч. 2 статті 153 ЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган. Стаття 173 КЗпП України закріплює за потерпілим право на відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків. Згідно абзацу 9 пункту 5 Рішення Конституційного Суду України №20-рп/2008 від 08.10.2008 року, положеннями пункту 1, абзацу третього пункту 5, пункту 9, абзацу третього пункту 10, пункту 11 розділу І Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», скасовано право застрахованих громадян, що потерпіли на виробництві від нещасного випадку або професійного захворювання, на відшкодування моральної шкоди за рахунок Фонду, яке вони мали відповідно до вказаного закону. Проте, право цих громадян на відшкодування моральної шкоди не порушено, оскільки ст.1167 ЦК України та ст.237-1 КЗпПУ їм надано право відшкодувати моральну шкоду за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця). Встановлений законодавством розподіл обов`язків щодо відшкодування моральної шкоди потерпілим на виробництві від нещасного випадку та професійного захворювання не суперечить вимогам ст.22 Конституції України. Частина 1 ст. 237-1 КЗпП України передбачає відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зав`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством. Відповідно до ст.23 ЦК України, моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Згідно положень статті 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала. Згідно ч.1 ст.1168 ЦК України, моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів. Відповідно Рішення Конституційного Суду України від 08.10.2008 року № 20-рп, громадянам надано право на відшкодування моральної шкоди за рахунок власника, або уповноваженого ним органу (роботодавця). У відповідності до ст. 4 ЗУ «Про охорону праці», державна політика в області охорони праці, базується; зокрема, на принципах пріоритету життя і здоров`я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці, соціального захисту працівників, повного відшкодування шкоди особам, які постраждали від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань. У пункті 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз`яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності. Відповідно до п.1 ч.3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу. Матеріалів справи містять договір про надання правової допомоги від 17.01.2021 року, укладений між ОСОБА_1 та адвокатом Чепурновим В.І., копію посвідчення адвоката за № 2211, копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 2535 від 15.06.2012 року; квитанцію про отримання адвокатом грошових коштів від 17 січня 2021 року на суму 15 000,00 гривень, ордер Серії ДП № 01004 від 17.01.2021 року; акт виконаних робіт від 30 січня 2021 року, акт виконаних робіт від 22 березня 2021 року. Всі надані документи не посвідчені відтиском печатки адвоката. Відповідно до постанови Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року в справі №301/1894/17 вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має з`ясувати склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Отримання грошових коштів у розмірі 15000,00 грн. за надання правничої допомоги оформлене у вигляді квитанції - не у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Вирішуючи питання щодо відшкодування витрат на правову допомогу, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що позивачем не надано суду документів, які свідчать про оплату адвокату гонорару, пов`язаного із наданням правової допомоги, оформлених у встановленому законом порядку, оскільки квитанція особи, яка надає правову допомогу, не є належним та допустимим доказом такої оплати, отже відсутні підстави для стягнення витрат на користь позивача за договором про надання правової допомоги. Задовольняючи частково позовні вимоги суд першої інстанції дійшов до правильного та обґрунтованого висновку, що враховуючи ступінь, тривалість та характер моральних переживань, що пов`язані з перенесенням позивачем фізичного болю, необхідністю вжиття додаткових зусиль для організації свого життя у зв`язку з ушкодженням здоров`я та втратою працездатності; враховуючи, що третя група інвалідності встановлена позивачу тимчасово - по 01.12.2021 року з урахуванням вимог розумності і справедливості, слід стягнути з відповідача на користь позивачки, в рахунок відшкодування моральної шкоди суму 65000,00 грн., з утриманням податку та обов`язкових платежів. Доводи апеляційної скарги позивача про те, що суд першої інстанції не в повному обсязі з`ясував обставини, що мають значення для справи, не врахував тяжкість заподіяних позивачу моральних та фізичних страждань, тяжкість наслідків, які настали, втрату позивачем професійної працездатності, не можуть бути прийняті колегією суддів до уваги, оскільки висновків суду першої інстанції не спростовують. Доводи апеляційної скарги, що суд першої інстанції незаконно відмовив у задоволенні стягнення з відповідача судових витрат на професійну правничу допомогу та не в повній мірі встановив дійсні обставини справи, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки жодних додаткових обґрунтувань чи нових доказів, що не були подані позивачем до суду першої інстанції, апеляційна скарга не містить. Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. Отже, суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини у справі та правильно визначив характер спірних правовідносин і закон, який їх регулює та застосував норми права, які регулюють ці правовідносини, вирішив спір з урахуванням меж заявлених вимог та конкретних обставин справи на підставі наданих сторонами доказів з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не містять передбачених законом підстав для скасування судового рішення. Тож, враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги, матеріали справи та зміст оскаржуваного судового рішення не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, які передбачені нормами ЦПК України, як підстави для скасування рішень. Приведені в апеляційній скарзі доводи апелянтом не можуть бути прийняті до уваги, оскільки зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх переоцінці та особистого тлумачення апелянтом норм процесуального закону. Відповідно до ст.89 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному повному та об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Відповідно до рішення «Проніна проти України» № 63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року, п. 1 статті 6 Конвенції ( 995_004 ) зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пунктом 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE (Серявін та інші проти України), №4909/04, §58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). Таким чином, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи. Відповідно ст.141 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишаючи рішення суду без змін не змінює розподіл судових витрат. Керуючись ст.ст. 259, 367, 374, 375 ЦПК України, колегія суддів,- ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 26 квітня 2021 року - залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, установлених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України. Головуючий суддя О.В.Лаченкова Судді В.С.Городнича М.Ю.Петешенкова