Постанова 4803 № 185/9174/22

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/5624/23 Справа № 185/9174/22 Суддя у 1-й інстанції - Бондаренко В. М. Суддя у 2-й інстанції - Пищида М. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 28 червня 2023 року м. Дніпро Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі: головуючого Пищиди М.М. суддів Ткаченко І.Ю., Деркач Н.М. за участю секретаря судового засідання Лопакової А.Д. розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» на рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 20 лютого 2023 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» про відшкодування моральної шкоди, завданої працівнику внаслідок ушкодження здоров`я, - В С Т А Н О В И Л А : У жовтні 2022 року позивач звернувся до суду з позовом до приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» про відшкодування моральної шкоди, завданої працівнику внаслідок ушкодження здоров`я. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що більше 35 років він працював на підприємствах ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» у шкідливих умовах і отримав професійні захворювання. Висновком МСЕК йому встановлено 60 відсотків втрати професійної працездатності та третю групу інвалідності. Враховуючи зазначене, позивач просив суд стягнути з ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» моральну шкоду, завдану ушкодженням здоров`я у сумі 234 000,00 грн, оскільки саме з вини підприємства, яке не створило безпечних умов праці, він втратив своє здоров`я. Рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 20 лютого 2023 року позовну заяву ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» про відшкодування моральної шкоди, завданої працівнику внаслідок ушкодження здоров`я задоволено частково. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я, 120 000 (сто двадцять тисяч) грн. 00 коп. з відрахуванням податків та інших обов`язкових платежів. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» на користь держави судовий збір у розмірі 1 200 (одна тисяча двісті) грн. 00 коп. Не погодившись з вказаним рішенням суду, ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» звернулося до суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду, в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення. Судом першої інстанції встановлено, що згідно з записами у трудовій книжці ОСОБА_1 з 28.02.1986 року по 04.04.2016 року працював на підприємствах ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля». 04.04.2016 року ОСОБА_1 був звільнений у зв`язку з виявленою невідповідністю працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок стану здоров`я, що перешкоджає продовженню даної роботи (п.2 ст.40 КЗпП України). 20 липня 2016 року начальником Головного управління Держпраці Дніпропетровської області Снісар В.В. затверджено акт розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання, з якого вбачається, що ОСОБА_1 07.07.2016 року ДУ «Український науково-дослідний інститут промислової медицини» встановлений діагноз: 1) вібраційна хвороба другої стадії від дії загальної вібрації з вираженим церебрально-периферичним ангіодистонічним синдромом, ускладненим дисциркуляторною енцефалопатією з вести було-мозочковою дисфункцією, вираженим астенічним синдромом, у поєднанні з полірадикулонейропатією білатеральною попереко-крижовою L5, S1, шийною С5, C6, C7, з вираженими статико-динамічними порушеннями, стійким больовим і периферичним нейросудинним синдромами, з вазомоторно-трофічними порушеннями на кистях, двостороннім плечолопатковим періартрозом (ПФ другого ст.), остеоартрозом у поєднанні з пері артрозами ліктьових (ПФ другого ст.) і колінних ( ПФ другого ступеня) суглобів, код Т75.2, М17-М19; 2) хронічне обструктивне захворювання легень першої стадії (пиловий бронхіт першої стадії, емфізема легень першої стадії), група А. Легенева недостатність першого ступеня, код J44; J43.8; 3) нейросенсорна приглухуватість першого ступеня (з легким зниженням слуху), код Н90.3. Цим же актом встановлено обставини виникнення хронічного професійного захворювання: тривала дія шкідливих факторів виробничого середовища та трудового процесу на організм хворого, недосконалість технології, механізмів, робочого інструменту. Причини виникнення професійного захворювання: еквівалентний рівень загальної вібрації перевищує нормативний на 1 дБ (108 дБ при ГДР 107 дБ) по ДСН 3.3.6.039-99, робоча поза з вимушеними нахилами тулуба уперед під кутом більше 30 градусів 95 разів за зміну, при нормі 51-100 разів; маса вантажу, що постійно підіймається та переміщується вручну становила 20 кг, при нормі до 30 кг; фізичне динамічне навантаження при загальному навантаженні за участю м`язів рук, тулуба, ніг становило 5000 кг/м, при нормі до 44000 кг/м, величина статичного навантаження за зміну двома руками становило 48600 кг/с, при нормі до 70000 кг/с; переходи пішки становили 8 км за зміну при нормі до 8 км. Вміст пилу з вмістом вільного діоксину кремнію до 10% в повітрі робочої зони в 12 разів перевищує ГДК (48,5 мг/куб.м, при ГДК 4,0 мг/куб.м) по СанПІН 4617-88 «Предельно допустимые концентрации (ПДК) вредных веществ в воздухе рабочей зоны». Рівень відносної вологості повітря 76% по ДСП 3.3.6.042-99. Еквівалентний рівень шуму перевищує нормативний на 9 дБА (89 дБА при ГДР 80 дБА) по ДСН 3.3.6.037-99. Особи, які порушили законодавство про охорону праці, гігієнічні регламенти і нормативи: не встановлені. Згідно довідки Міжрайонної профпатологічної МСЕК серії 12 ААА № 042534 від 06.09.2016 року про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках потреби у наданні медичної та соціальної допомоги, вбачається, що після огляду ОСОБА_1 первинно встановлено третю групу інвалідності та 60 відсотків втрати професійної працездатності сукупно, у тому числі: 45 відсотків вібраційна хвороба з ДПП, 10 відсотків - ХОЗЛ, 5 відсотків - туговухість. Рекомендовано медикаментозне та санаторно-курортне лікування. Згідно довідки Міжрайонної профпатологічної МСЕК серії 12 ААА № 047212 від 08.08.2017 року про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках потреби у наданні медичної та соціальної допомоги, вбачається, що після повторного огляду ОСОБА_1 встановлено безстроково третю групу інвалідності та 60 відсотків втрати професійної працездатності сукупно, у тому числі: 45 відсотків вібраційна хвороба з ДПП, 10 відсотків - ХОЗЛ, 5 відсотків - туговухість. Рекомендовано медикаментозне та санаторно-курортне лікування. Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов до висновку про доведеність спричинення позивачу моральної шкоди, провини відповідача в її спричиненні та причинно-наслідковий зв`язок між винними діями відповідача та настанням у позивача негативних наслідків стійкої втрати професійної працездатності у загальному розмірі 60% та третю групу інвалідності. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного. Згідно зі ст. 3 Конституцією України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю, а утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави. Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. При цьому, кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Згідно з ст. 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган. Відповідно до ч.1 ст.13 Закону України «Про охорону праці» роботодавець зобов`язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Стаття 173 КЗпП України закріплює за потерпілим право на відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків. Частина 1 ст. 237-1 КЗпП України передбачає відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством. Згідно з ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених законом. Відповідно до ч. 1 ст. 1168 ЦК України моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів. Згідно з частинами першою та п`ятою статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом. В п. 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» судам роз`яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності. Згідно з пунктом 4.1. Рішення Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року № 1-рп/2004 моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я. Ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні та фізичні страждання. Встановлено, що позивачу встановлено 3 групу інвалідності та 60 % втрати професійної працездатності. Визначаючи розмір моральної шкоди, судом першої інстанції було враховано роз`яснення наведені в п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в правах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31.03.1995 року з подальшими змінами, та взято до уваги конкретні обставини по справі, глибину і ступінь його моральних страждань, пов`язаних з фізичним станом здоров`я, істотність вимушених змін у його життєвих стосунках, і наслідків, що настали та вірно визначив розмір моральної шкоди у розмірі 120 000 грн. Приведені в апеляційній скарзі доводи про те, що суд не дав оцінки наданим доказам не можуть бути прийняті до уваги, оскільки вони зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх оцінці, та особистого тлумачення апелянтом норм матеріального та процесуального права. Відповідно до ст.89 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному повному та об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Таким чином, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи. Враховуючи зазначене, відповідно до статті 375 ЦПК України апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення, в оскаржуваній частині, залишенню без змін. Що стосується судових витрат понесених апелянтом, то колегія суддів їх не переглядає, оскільки апеляційна скарга залишена без задоволення. На підставі викладеного, керуючись ст. 367, 368, 374, 375, 381 - 384 ЦПК України, колегія суддів,- П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» залишити без задоволення. Рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 20 лютого 2023 року, в оскаржуваній частині залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку відповідно до чинного законодавства. Судді: