Постанова Дніпровський апеляційний суд № 180/2301/21

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/410/22 Справа № 180/2301/21 Суддя у 1-й інстанції - Нанічкіна Н. М. Суддя у 2-й інстанції - Лаченкова О. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 18 квітня 2022 року Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду у складі: головуючого судді Лаченкової О.В, суддів Городничої В.С., Петешенкової М.Ю. розглянула в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 13 грудня 2021 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства "Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат" про відшкодування моральної шкоди, завданої працівнику внаслідок ушкодження його здоров`я, - ВСТАНОВИЛА: У вересні 2021 року до Марганецького міського суду Дніпропетровської області надійшов позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства "Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат" про відшкодування моральної шкоди, завданої працівнику внаслідок ушкодження його здоров`я. В обґрунтування позову зазначає, що він станом на 09.03.2004 року працював на посаді підземного електрослюсаря чергового та з ремонту обладнання у ВАТ «Марганецький ГЗК». Того дня, близько 13-50 години, по закінченню виконання вказаних робіт, він виїхав кліттю з шахти через ствол ВПС-1 на поверхню. В момент пересування від стволу до акумуляторної по підземному переходу, у зв`язку із неналежною організацією сходового маршруту, він, підіймаючись, оступився лівою ногою, внаслідок чого втратив рівновагу та впав, отримавши при цьому тілесні ушкодження. Внаслідок нещасного випадку йому спричинено ушкодження здоров`я у вигляді «забій лівого колінного суглобу». За результатами розслідування нещасний випадок визнано таким, що пов`язаний з виробництвом. За даним випадком були складені акти за формою Н-1 та формою Н-5. 20.05.2010 року при первинному огляді МСЕК йому встановлено ступінь втрати професійної працездатності 20%. При повторному огляді МСЕК 14.08.2012 року йому встановлено ступінь втрати професійної працездатності у розмірі 20%. При повторному огляді МСЕК 13.07.2016 року йому встановлено ступінь втрати професійної працездатності у розмірі 15%. При повторному огляді МСЕК 08.07.2020 року йому встановлено ступінь втрати професійної працездатності у розмірі 15% безстроково. Вважає, що внаслідок порушення законодавства про охорону праці зі сторони відповідача, він втратив своє здоров`я, йому завдана моральна шкода, яка полягає в тому, що він змушений тривалий час проходити чисельні медичні огляди та обстеження, медико-соціальні експертні комісії, відновлювальні процедури, лікування, терпіти біль. Просив суд стягнути з АТ «Марганецький ГЗК» на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди, спричиненої ушкодженням здоров`я, 120 000 гривень. Рішенням Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 13 грудня 2021 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат» про відшкодування моральної шкоди, завданої працівнику внаслідок ушкодження його здоров`я відмовлено. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 на рішення Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 13 грудня 2021 року, просить рішення Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 13 грудня 2021 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 до Акціонерного товариства "Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат" про відшкодування моральної шкоди задовольнити в повному обсязі. Відзиви на апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 13 грудня 2021 року від учасників справи до апеляційного суду не надходили. Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Оскільки апеляційним судом у складі колегії суддів не приймалось рішення про виклик учасників справи для надання пояснень у справі, то справа розглядатиметься в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи, а копія судового рішення у такому разі надсилається у порядку, передбаченому ч.5 ст.272 ЦПК України. Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 знаходився у трудових відносинах з АТ «Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат» з 09.12.1983 року по 18.04.2007 року, зокрема, працював підземним електрослюсарем черговим та з ремонту обладнання (а.с.45-50). 09.03.2004 року ОСОБА_1 отримав травму на виробництві забій лівого колінного суглобу. Згідно з Актом про нещасний випадок на виробництві форми Н-1, затвердженого 12.03.2004 року, 09.03.2004 року, о 13-50 годині, по закінченню виконання робіт, ОСОБА_1 виїхав кліттю з шахти через ствол ВПС-1 на поверхню. В момент пересування від стволу до акумуляторної по підземному переходу, підіймаючись по сходовому маршу, оступився лівою ногою на 4 сходинці, впав, отримавши при цьому забій лівої ноги в області колінного суглобу. Внаслідок нещасного випадку йому спричинено ушкодження здоров`я у вигляді «забій лівого колінного суглобу». Причина нещасного випадку особиста необережність. Особи, які допустили порушення законодавства про охорону праці ОСОБА_1 (а.с.16-19). Згідно з Актом форми Н-5 від 09.03.2004 року проведено розслідування нещасного випадку. Встановлено, що 09.03.2004 року, о 13-50 годині, по закінченню зміни, ОСОБА_1 виїхав кліттю з шахти через ствол ВПС-1 на поверхню. В момент пересування від стволу до акумуляторної по підземному переходу, підіймаючись по сходовому маршу, оступився лівою ногою на 4 сходинці, впав, отримавши при цьому забій лівої ноги в області колінного суглобу. Причина нещасного випадку особиста необережність. Висновки комісії: відповідальним за нещасний випадок є підземний електрослюсар черговий та з ремонту обладнання, який не здійснив особистий контроль (самоконтроль) з охорони праці в рамках обов`язкових для нього інструкцій та інших нормативних актів з охорони праці (а.с.20-23). Згідно протоколу засідання комісії з охорони праці ВАТ «Марганецький ГЗК» від 01.06.2010 року зменшено розмір одноразової допомоги ОСОБА_1 на 5% за порушення ним вимог законодавства про охорону праці (а.с.24). Первинним оглядом МСЕК 20.05.2010 року ОСОБА_1 встановлено 20% втрати професійної працездатності у зв`язку з травмою на виробництві (а.с.9). Повторним оглядом МСЕК 14.08.2012 року ОСОБА_1 було залишено 20% втрати професійної працездатності (а.с.10-11). Повторним оглядом МСЕК 13.07.2016 року ОСОБА_1 було визначено 15% втрати професійної працездатності (а.с.12-13). Повторним оглядом МСЕК 08.07.2020 року ОСОБА_1 було визначено 15% втрати професійної працездатності, безстроково (а.с.14-15). Відповідно до п.1 ч.2 ст.23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав, яка полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я. Частиною 1 ст.237-1 КЗпП України передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством. Згідно з ч.1 ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених законом. Пленум Верховного Суду України у своїй постанові від 31.03.1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» зазначає, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. Отже, обов`язок відшкодувати моральну шкоду працівнику виникає у власника або уповноваженого ним органа лише за таких умов: наявність шкоди; порушення власником або уповноваженим ним органом законних прав працівника; неправомірні рішення, дії чи бездіяльність особи, яка завдала моральну шкоду; наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. ОСОБА_1 отримав виробничу травму коли впав оступившись лівою ногою на 4 сходинці. Тобто, причина нещасного випадку особиста необережність, про що зазначено й в актах форми Н-1 та Н-5 за результатами розслідування нещасних випадків. Суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що відсутні підстави для задоволення позову та стягнення з АТ «Марганецький ГЗК» суми моральної шкоди, оскільки нещасний випадок з ОСОБА_1 стався не внаслідок протиправних дій (бездіяльності) відповідача та не з його вини. Позивачем не підтверджено належними та допустимими доказами ту обставину, що саме внаслідок неправомірних дій (бездіяльності) відповідача з ним стався нещасний випадок. Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 , що виробнича травма сталася з позивачем під час виконання ним трудових обов`язків, а отже наявні підстави для відшкодування моральної шкоди, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки відшкодування моральної шкоди, як вид відповідальності роботодавця за заподіяну працівникові моральну шкоду, передбачає наявність умов і підстав її настання, яких на практиці налічується чотири. Першою умовою настання такої відповідальності є вина, другою умовою є факт порушення роботодавцем законних трудових прав особи, третьою умовою є протиправність дій роботодавця, четвертою і обов`язковою, умовою настання відповідальності за заподіяну працівникові моральну шкоду є причинний зв`язок протиправної поведінки роботодавця і моральної шкоди, що настала, де протиправність виступає причиною, а моральна шкода наслідком. Як вбачається з матеріалів справи, Актом про нещасний випадок на виробництві форми Н-1, затвердженого 12.03.2004 року, 09.03.2004 року, о 13-50 годині ОСОБА_1 отримав «забій лівого колінного суглобу» внаслідок нещасного випадку причина якого особиста необережність. Особа, яка допустила порушення законодавства про охорону праці ОСОБА_1 (а.с.16-19). Отже, зазначеним Актом про нещасний випадок, пов`язаний з виробництвом №12/3, не була встановлена вина відповідача у нещасному випадку. Саме особиста необережність позивача та порушення п.46 Системи управління охорони праці, що знайшло також відображення у протоколі засідання комісії ПАТ «Марганецький ГЗК» від 01.06.2010 року, є причиною нещасного випадку. Враховуючи вимоги цивільного законодавства, позивач не надав докази підтвердження протиправних дій (бездіяльності) відповідача, докази спричинення йому моральної шкоди неправомірними діями (бездіяльністю) відповідача, а також наявності причинного зв`язку між діями (бездіяльністю) заподіювача та спричиненою шкодою. Інші доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, якими з`ясовані обставини справи, доводи сторін перевірені, їм дана належна оцінка, а доводи скаржника зводяться до неправильного тлумачення норм матеріального права та до переоцінки доказів, що не дає суду апеляційної інстанції підстав для задоволення вимог апеляційної скарги. Відповідно до ст.89 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному повному та об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пунктом 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE (Серявін та інші проти України), №4909/04, §58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). Таким чином, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи. Керуючись ст.ст. 259, 367, 374, 375 ЦПК України, колегія суддів,- ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 13 грудня 2021 року - залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, установлених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України. Головуючий суддя О.В.Лаченкова Судді В.С.Городнича М.Ю.Петешенкова