Постанова 4803 № 180/1370/20

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/828/22 Справа № 180/1370/20 Суддя у 1-й інстанції - Хомченко С. І. Суддя у 2-й інстанції - Городнича В. С. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 26 квітня 2022 року м. Дніпро Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду у складі: головуючого - Городничої В.С., суддів: Лаченкової О.В., Петешенкової М.Ю., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 17 лютого 2021 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок вчинення дорожньо-транспортної пригоди, - ВСТАНОВИЛА: У вересні 2020 року ОСОБА_2 звернувся до суду з вищевказаним позовом, в обґрунтування якого посилався на те, що 22 червня 2020 року о 10 годині 30 хвилин, відповідач - водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом автомобілем «Renault Kangoo», д.н.з. НОМЕР_1 , рухаючись у м.Нікополь Дніпропетровської області, виїжджаючи на вул.Херсонську, не надав дорогу транспортному засобу, який рухався по головній дорозі, внаслідок чого допустив зіткнення з автомобілем «Chevrolet Aveo», д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_2 . Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди було спричинено матеріальну шкоду власнику автомобіля «Chevrolet Aveo». Оскільки відповідач не заперечував своєї вини у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди, сторонами було складено повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, а саме «Європротокол». Цивільно-правова відповідальність відповідача була застрахована у ПрАТ «СК «Арсенал Страхування», яке виплату позивачу страхового відшкодування не здійснило, оскільки останній на момент дорожньо-транспортної пригоди не мав чинного договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності володільця транспортного засобу. Транспортний засіб позивача був оглянутий незалежним експертом в галузі авто товарознавства та матеріальна шкода становить 39 417, 63 грн, при цьому, послуги експерта склали 2 200, 00 грн. Також у своїй позовній заяві ОСОБА_2 зазначив, що внаслідок неправомірних дій відповідача йому була завдана моральна шкода, оскільки він відчував моральні страждання, адже протягом довгого періоду часу був позбавлений можливості користуватися належним йому транспортним засобом за його призначенням. Разом з тим, вимушений був витрачати свій час та кошти для збору документів. У зв`язку з чим, позивач просив суд стягнути з відповідача на його користь матеріальну шкоду в розмірі 41 617, 63 грн та моральну шкоду в розмірі 5 000, 00 грн. Рішенням Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 17 лютого 2021 року позовні вимоги ОСОБА_2 - задоволено частково та стягнуто з ОСОБА_1 на його користь в рахунок відшкодування майнової шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки внаслідок дорожньо-транспортної пригоди у розмірі 39 417, 63 грн, витрати на оплату експертних послуг у розмірі 2 200 грн та в рахунок відшкодування моральної шкоди в розмірі 3 000, 00 грн. У задоволенні решти вимог - відмовлено. Також вирішено питання розподілу судових витрат. Не погодившись з таким рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить його скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції. Позивач не скористався своїм правом подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу у цій справі станом на час її розгляду апеляційним судом, але в силу вимог ч. 3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Згідно з ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Згідно з ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Оскільки апеляційним судом у складі колегії суддів не приймалось рішення про виклик учасників справи для надання пояснень, тому справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, а копія судового рішення у такому разі надсилається у порядку, передбаченому ч. 5 ст. 272 ЦПК України. Відповідно до вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду - без змін, з огляду на таке. Судом встановлено, що 22 червня 2020 року о 10 годині 30 хвилин, відповідач - водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом автомобілем «Renault Kangoo», д.н.з. НОМЕР_1 , рухаючись у м.Нікополь Дніпропетровської області, виїжджаючи на вул.Херсонську, не надав дорогу транспортному засобу, який рухався по головній дорозі, внаслідок чого допустив зіткнення з автомобілем «Chevrolet Aveo», д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_2 . Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди було спричинено матеріальну шкоду власнику автомобіля «Chevrolet Aveo». Відповідно до повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду у формі «Європротоколу» від 22 червня 2020 року ОСОБА_1 є винною особою у настанні ДТП (а.с. 8). Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 є винним у скоєнні ДТП, яка мала місце 22 червня 2020 року по вул.Херсонській в м.Нікополь Дніпропетровської області, в результаті якої належний ОСОБА_2 автомобіль «Chevrolet Aveo», д.н.з. НОМЕР_2 , отримав механічні пошкодження, а тому, оскільки вартість відновлювального ремонту автомобіля позивача складає 39 417,63 грн, дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача матеріальної шкоди підлягають задоволенню. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного. За змістом ст.22 ЦК України, збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Відповідно до ч.2 ст.1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Згідно з вимогами ч.1, ч.5 ст.1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого. У відповідності до абз.2 п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року №6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо). Частиною 1 ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилається на те, що «Європротокол», котрий був наданий позивачем в якості доказів, складений з порушенням вимог чинного законодавства, а тому суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про задоволення позовних вимог, зокрема, в частині стягнення з нього на користь ОСОБА_2 матеріальної шкоди. Однак, колегія суддів відхиляє такі доводи скаржника, з наступних підстав. Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо дорожньо-транспортних пригод та виплати страхового відшкодування» від 17 лютого 2011 року внесені зміни та доповнення до Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», які дозволили учасникам дорожнього руху, у випадку ДТП, за наявності встановлених пунктом 33.2 статті 33 наведеного Закону обставин, спільно складати повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду («Європротокол») та повідомити про ДТП уповноважений підрозділ Національної поліції. Відповідно до пункту 33.2 статті 33 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», що кореспондується з абзацом 3 пункту 2.11 Правил дорожнього руху України, у разі настання дорожньо-транспортної пригоди за участю лише забезпечених транспортних засобів, за умови відсутності травмованих (загиблих) людей, а також за згоди водіїв цих транспортних засобів щодо обставин її скоєння, за відсутності у них ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, ці водії мають право спільно скласти повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду. У такому разі водії транспортних засобів після складення зазначеного в цьому пункті повідомлення мають право залишити місце дорожньо-транспортної пригоди та звільняються від обов`язку інформувати відповідні підрозділи Національної поліції про її настання. На виконання умов Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо дорожньо-транспортних пригод та виплат страхового відшкодування», Моторним (транспортним) страховим бюро України було встановлено відповідний зразок повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду та за погодженням з Державною автомобільною інспекцією Міністерства внутрішніх справ України затверджено протоколом Президії МСТБУ від 11 серпня 2011 року №274/2011 Інструкцію щодо заповнення повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду. Відповідно до зазначеної Інструкції, у Європротоколі зазначаються фактична дата, час та місце настання дорожньо-транспортної пригоди, інформація про страхувальника згідно з даними полісу та інше. Виправлення у повідомленні категорично забороняються та замість зіпсованого бланку заповнюється інший. Як вбачається з матеріалів справи, а саме «Європротоколу», він складений обома учасниками ДТП у частинах, що стосуються інформації про транспортний засіб А та транспортний засіб Б, не містить виправлень, у відповідних пунктах зазначено дату, час та місце дорожньо-транспортної пригоди, наявна схема ДТП, визначені обставини ДТП для пояснення цієї схеми, а також відсутні будь-які відмітки про наявність з боку сторін зауважень стосовно відомостей, які зазначені у даному «Європротоколі». Згідно повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, складеного у відповідності до зазначеної норми, водіями-учасниками події, відповідач ОСОБА_1 визнав себе винним у даній ДТП. З огляду на вказане, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції, що вина відповідача у настанні дорожньо-транспортної пригоди доведена належним та допустимим доказом. Водночас, колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу, що будь-яких фактичних даних, які б ставили під сумнів добровільність складення даного повідомлення, відповідачем не було надано ні до суду першої, ні до апеляційної інстанції. Разом з тим, згідно листа №300620-02105/К/у від 30 червня 2020 року, наданого ПрАТ «СК «Арсенал Страхування», виплату страхування на користь ОСОБА_2 компанія не здійснила, оскільки позивач на дату ДТП не мав чинного договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності володільця транспортного засобу. При цьому, відповідно до Висновку експерта №864 від 27 липня 2020 року, складеного судовим експертом з автотоварознавчих експертиз Печерицею Г.В., величина матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу - автомобіля «Chevrolet Aveo», д.н.з. НОМЕР_2 , з урахуванням втрати товарної вартості становить 39 417, 63 грн (а.с.11-23). Зважаючи на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, встановивши вищезазначені обставини даної справи, дійшов правильного висновку щодо стягнення з ОСОБА_1 , як винного у скоєнні ДТП, яка мала місце 22 червня 2020 року по вул.Херсонській в м.Нікополь Дніпропетровської області, в результаті якої належний ОСОБА_2 автомобіль «Chevrolet Aveo», д.н.з. НОМЕР_2 , отримав механічні пошкодження, на користь позивача матеріальної шкоди у розмірі 39 417,63 грн. Також колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 в рахунок відшкодування моральної шкоди 3 000 грн, оскільки статтями 23, 1167, 1168 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав винним діями іншої особи, а тому з урахуванням тривалості позбавлення можливості користування транспортним засобом, порушення нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного життя, та, виходячи з принципів розумності, виваженості та справедливості, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди підлягають частковому задоволенню, що у свою чергу відповідає вимогам розумності і справедливості. Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що погоджується з рішенням суду першої інстанції також в частині розподілу судових витрат, оскільки, як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 було понесено судові витрати на проведення експертних послуг у розмірі 2 200 грн, що підтверджується товарним чеком №864 про оплату наданих експертних послуг від 27 липня 2020 року (а.с.24), які в порядку ст. 133, 141 ЦПК України підлягають стягненню з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 . Інші доводи апеляційної скарги щодо порушення судом першої інстанції норм процесуального права зводяться до незгоди з висновками суду, особистого тлумачення норм матеріального і процесуального права, не впливають на фактичні обставини справи, які встановлені судом відповідно до чинного законодавства, та не спростовують законність оскаржуваного судового рішення. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи, висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх. Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burgandothers v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no. 2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41). Враховуючи вищевикладене, колегія суддів, розглянувши справу в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги на момент винесення судового рішення, вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи не допустив, ним правильно визначено характер спірних правовідносин та встановлено дійсні обставини справи, рішення суду відповідає фактичним обставинам справи, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, тому підстави для скасування оскаржуваного судового рішення відсутні. Згідно із ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За таких обставин, апеляційний суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін. Відповідно до ст. 141 ЦПК України суд апеляційної інстанції, залишаючи судове рішення без змін, не змінює розподіл судових витрат. Керуючись ст. ст. 259, 367, 374, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів, - ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 17 лютого 2021 року - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Головуючий: В.С. Городнича Судді: О.В. Лаченкова М.Ю. Петешенкова