Постанова 4818 № 627/768/23

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ Єдиний унікальний номер 627/768/23 Номер провадження 22-ц/818/1068/24 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 25 липня 2024 року м. Харків Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: головуючого судді Мальованого Ю.М., суддів Маміної О.В, Яцини В.Б., за участю секретаря судового засідання Шевченко В.Р., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Краснокутського районного суду Харківської області від 21 грудня 2023 року в складі судді Бугаєнко І. В. у справі № 627/768/23 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу, в с т а н о в и в : У серпні 2023 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу. Позов мотивований тим, що 21 жовтня 2006 року він вступив у шлюб з відповідачкою, який зареєстрований відділом РАЦС Московського районного управління юстиції в місті Харкові, актовий запис № 1276. Від шлюбу мають неповнолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Позивач зазначає, що протягом періоду подружнього життя у них з дружиною часто виникали непорозуміння через різні погляди на життя, сварки, вважає, що сімейні відносини між подружжям не склалися. На цей час ведення між ними спільного господарства та сумісне проживання припинено. За глибоким переконанням позивача подальшого сенсу підтримувати сімейні відносини він не бачить. Майнових спорів та спорів про місце проживання дітей немає. Посилаючись на вказані обставини, просив розірвати шлюб, укладений між сторонами. Ухвалою Краснокутського районного суду Харківської області від 13 жовтня 2023 року надано ОСОБА_2 та ОСОБА_1 строк на примирення строком два місяці. Провадження по справі зупинено до закінчення строку на примирення, визначеного судом. Рішенням Краснокутського районного суду Харківської області від 21 грудня 2023 року позов задоволено. Розірвано шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 зареєстрований 21 жовтня 2006 року, місто Харків, Відділом реєстрації актів цивільного стану Московського районного управління юстиції, актовий запис № 1276. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що сторони мають різні інтереси та погляди на життя, шлюбно-сімейні стосунки між сторонами припинені, у наданий судом строк для примирення сторони не примирилися, суд першої інстанції прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню. 12 січня 2024 року ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу в якій, посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, просила рішення суду першої інстанції скасувати та направити справу до іншого суду першої інстанції за встановленою підсудністю. Апеляційна скарга мотивована тим, що жодних підстав для розірвання шлюбу апелянт не вбачає, та більше того вважає поведінку та бажання позивача розірвати їх велику і дружню родину такою, що суперечить його дійсній волі та суперечить не тільки його інтересам, а й інтересам дітей. До недавнього часу їх сім`я була дружня і жила в повній злагоді та благополуччі. За час спільного проживання та ведення господарства сторони набули достатню кількість матеріальних благ і питання щодо їх розподілу обов`язково виникне у випадку розірвання шлюбу. Вважає, що при розгляді даної цивільної справи судом першої інстанції шляхом встановлення двомісячного терміну на примирення між подружжям було порушено права апелянта, права їх спільних з позивачем неповнолітніх дітей на збереження повноцінної сім`ї, так як апелянт розраховувала на те, що саме 6-ти місячний термін буде достатнім для примирення. ОСОБА_2 рішення суду першої інстанції не оскаржив, правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався. Відповідно до частини 3 статті 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. В судове засідання апеляційного суду учасники розгляду справи не з`явилися. Судові повістки-повідомлення про розгляд справи 25 липня 2024 року, надіслані апеляційним судом на адреси сторін-учасників: ОСОБА_2 отримано 19 липня 2024 року (том 1, а.с. 109); ОСОБА_1 отримано 10 липня 2024 року (том 1, а.с. 110). 24 липня 2024 року від ОСОБА_2 та ОСОБА_1 надійшли заяви про розгляд справи без їх участі. Апеляційний суд вважає можливим розглянути справу у відсутність учасників справи, явка яких у судове засідання обов`язковою не визнавалась, оскільки відповідно до частини 2 статті 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити, виходячи з наступного. Відповідно до частин 1, 2, 4, 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Частиною 3 статті 3 ЦПК України встановлено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення (пункт 1 частини 1 статті 374 ЦПК України). Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до вимог частини 1 статті 367 ЦПК України в межах доводів та вимог апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Матеріали справи свідчать, що сторони зареєстрували шлюб 21 жовтня 2006 року у місті Харків, відділ реєстрації актів цивільного стану Московського районного управління юстиції, актовий запис № 1276, що підтверджується оригіналом свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 (а.с.7). Від шлюбу сторони мають двох дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Ухвалою Харківського апеляційного суду від 21 березня 2024 сторонам по справі було надано строк для примирення тривалістю 3 місяці (а.с. 97, 98). 24 липня 2024 року від позивача ОСОБА_2 надійшла заява, якою він повідомив про відсутність примирення між сторін та просив шлюб розірвати (а.с. 112). Як визначено частиною 1 статті 21 Сімейного кодексу України (далі СК України), шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у органі державної реєстрації актів цивільного стану. Статтею 56 СК України передбачено, що кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження, у тому числі примушування до статевого зв`язку за допомогою фізичного або психічного насильства, є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканність і може мати наслідки встановлені законом. Згідно з частини 2 статті 104, частини 3 статті 105 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання, у тому числі за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до статті 110 цього Кодексу. Відповідно до частини 1 статті 110 СК України позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя. Згідно зі статті 112 СК України, суд з`ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення. Відповідно до роз`яснень п. 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна», проголошена Конституцією України охорона сім`ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо подальше спільне життя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам дитини. Із цією метою суди повинні уникати формалізму при вирішенні позовів про розірвання шлюбу, повно та всебічно з`ясовувати фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, враховувати наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя, забезпечувати участь у судовому засіданні, як правило, обох сторін, вживати заходів до примирення подружжя. Збереження шлюбу за відсутності згоди одного з подружжя вже є таким, що буде суперечити його інтересам виходячи з положень статті 24 СК України. Виходячи з засад сімейного законодавства, шлюб має добровільний характер та ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка і припиняється внаслідок його розірвання, що засвідчує стійкий розлад подружніх стосунків. Незгода лише будь-кого зі сторін продовжувати шлюбні стосунки є підставою для визнання її права вимагати розірвання шлюбу. Встановивши, що збереження шлюбу суперечать інтересам позивача, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про неможливість збереження шлюбу та наявності підстав для його розірвання, враховуючи конституційне право особи на шлюб за вільною згодою (стаття 51 Конституції України). Враховуючи особливий характер сімейних відносин та їх об`єктивну недоступність для оточуючих, покладення в ухваленому рішенні обов`язку збереження сім`ї на одного з подружжя при наявності на це його категоричного заперечення, не можна визнати законним та обґрунтованим і таким, що відповідає вимогам статей 24, 55, 56 СК України. Отже, суд першої інстанції правомірно врахував всі обставини справи та дійшов висновку про неможливість збереження сім`ї. Вирішуючи спір, суд з`ясував узагальнені причини фактичного припинення шлюбу та мотиви, на підставі яких дійшов висновку про те, що збереження сім`ї є неможливим, тоді як доводи апеляційної скарги зводяться до з`ясування взаємовідносин між сторонами, що не впливають на правильність встановлених судом фактичних обставин справи та його висновків. Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскільки апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, немає. Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Краснокутського районного суду Харківської області від 21 грудня 2023 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду. Повний текст постанови складено 25 липня 2024 року. Головуючий Ю.М. Мальований Судді О.В. Маміна В.Б. Яцина