Ухвала КЦС ВС № 757/25074/20

УХВАЛА 10 липня 2024 року м. Київ справа № 757/25074/20 провадження № 61-8019св22 Верховний Суд у складі колегії суддів Третьоїсудової палати Касаційного цивільного суду: судді-доповідача - Петрова Є. В., суддів: Грушицького А. І., Литвиненко І. В., Пророка В. В., Ситнік О. М., учасники справи: позивач - ОСОБА_1 , відповідачі: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Укрфінанс Груп», ОСОБА_2 , розглянув у порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 , подану представником Скирдою Владиславом Євгеновичем , про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Укрфінанс Груп», ОСОБА_2 про визнання договорів відступлення права вимоги недійсними, ВСТАНОВИВ: Короткий зміст позовних вимог і рішень судів У червні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з указаним позовом, у якому просив визнати недійсними договори відступлення права вимоги за кредитним та іпотечним договорами, укладені 25 листопада 2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Укрфінанс Груп» (далі - ТОВ «ФК «Укрфінанс Груп») та ОСОБА_2 . Печерський районний суд міста Києва рішенням від 30 жовтня 2020 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 29 березня 2021 року,у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовив. Верховний Суд постановою від 08 грудня 2021 року касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_4 , задовольнив частково. Постанову Київського апеляційного суду від 29 березня 2021 року скасував, а справу направив на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. Київський апеляційний суд постановою від 06 липня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_4 , залишив без задоволення, а рішення Печерського районного суду міста Києва від 30 жовтня 2020 року - без змін. У серпні 2022 року ОСОБА_1 через представника Скирду В. Є. подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просив: скасувати рішення Печерського районного суду міста Києва від 30 жовтня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 06 липня 2022 року і ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов у повному обсязі; стягнути солідарно з відповідачів на свою користь судовий збір за подання позовної заяви, апеляційної та касаційної скарг. Верховний Суд постановою від 24 січня 2024 року касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником Скирдою В. Є. , задовольнив. Рішення Печерського районного суду міста Києва від 30 жовтня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 06 липня 2022 рокускасував і ухвалив нове рішення, яким позов ОСОБА_1 задовольнив. Визнав недійсним договір від 25 листопада 2019 року № 25-11/19/2, укладений між ТОВ «ФК «Укрфінанс Груп» та ОСОБА_2 , про відступлення права вимоги за кредитним договором від 16 лютого 2006 року № 014/0054/74/45897, укладеним між Акціонерним поштово-пенсійним банком «Аваль» та ОСОБА_1 Визнав недійсним договір від 25 листопада 2019 року, укладений між ТОВ «ФК «Укрфінанс Груп» та ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Черленюх Л. В., зареєстрований у реєстрі за № 2390, про відступлення права вимоги за договором іпотеки від 16 лютого 2006 року № б/н, укладеним між Акціонерним поштово-пенсійним банком «Аваль» та ОСОБА_1 . Стягнув із ТОВ «ФК «Укрфінанс Груп» на користь ОСОБА_1 5 465,21 грн судових витрат, понесених на сплату судового збору за подання позовної заяви, апеляційної та касаційних скарг. Стягнув із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 5 465,21 грн судових витрат, понесених на сплату судового збору за подання позовної заяви, апеляційної та касаційних скарг. Короткий зміст заяви про ухвалення додаткового рішення та її обґрунтування 30 січня 2024 року представник ОСОБА_1 - адвокат Скирда В. Є. подав засобами поштового зв`язку до Верховного Суду заяву про розподіл судових витрат, пов`язаних з розглядом справи в суді касаційної інстанції, в якій просив стягнути солідарно з ТОВ «ФК «Укрфінанс Груп», ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 228 000,00 грн витрат, понесених на професійну правничу допомогу. Заяву мотивовано тим, що ОСОБА_1 поніс витрати на професійну правничу допомогу під час розгляду Касаційним цивільним судом у складі Верховного Суду цієї справи за його касаційною скаргою у загальному розмірі 228 000,00 грн, що підтверджується договором про надання правової допомоги від 25 липня 2022 року, актом приймання-передачі наданих послуг від 29 січня 2024 року, розрахунком суми судових витрат від 29 січня 2024 року, доданими до заяви. До вказаних витрат належать: аналіз матеріалів справи (позовної заяви, документів сторін, судових рішень) - 40 000,00 грн (затрачений час - 10 годин); підготовка касаційної скарги, формування додатків - 60 000,00 грн (затрачений час - 15 годин); підготовка додаткових пояснень - 12 000,00 грн (затрачений час - 6 годин); аналіз відзиву на касаційну скаргу, ухвали про зупинення провадження у справі, постанови Великої Палати Верховного Суду від 08 листопада 2023 року у справі № 206/4841/20, підготовка та подання клопотання про поновлення провадження у справі - 24 000,00 грн (затрачений час - 12 годин); підготовка додаткових пояснень (конкретизованої позиції) та аналіз судової практики Верховного Суду - 12 000,00 грн (затрачений час - 6 годин); гонорар успіху відповідно до пункту 4.5 договору про надання правової допомоги - 80 000,00 грн. Позиція та висновки Верховного Суду Згідно з частиною третьою статті 3 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши наведені в заяві доводи, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку про відмову в задоволенні заяви з огляду на таке. Відповідно до пункту 3 частини першої статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. За загальним правилом у судовому рішенні повинні бути розглянуті всі заявлені вимоги, а також вирішено всі інші, в тому числі процесуальні, питання. Неповнота чи невизначеність висновків суду щодо заявлених у справі вимог, а також окремих процесуальних питань, зокрема розподілу судових витрат, є правовою підставою для ухвалення додаткового судового рішення. Додатковими судовими рішеннями є додаткове рішення, додаткова постанова чи додаткова ухвала, якими вирішуються окремі правові вимоги, котрі не вирішені основним рішенням, та за умови, якщо з приводу позовних вимог досліджувалися докази (для рішень, постанов) або вирішені не всі клопотання (для ухвал). Крім того, додаткові рішення можуть прийматися, якщо судом при ухваленні основного судового рішення не визначено способу його виконання або не вирішено питання про судові витрати. Додаткове судове рішення є невід`ємною складовою основного судового рішення. Тобто додаткове рішення - це акт правосуддя, яким усуваються недоліки судового рішення, пов`язані з порушенням вимог щодо його повноти. Згідно з частинами першою, другою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України постанова суду касаційної інстанції складається, в тому числі, з розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (пункт 3 частини першої статті 133 ЦПК України). У статті 134 ЦПК України передбачено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи. Суд може попередньо визначити суму судових витрат (крім витрат на професійну правничу допомогу), пов`язаних з розглядом справи або певною процесуальною дією. Така попередньо визначена судом сума не обмежує суд при остаточному визначенні суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи. Згідно зі статтею 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. У частині восьмій статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. У постанові Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/129 наведено правовий висновок про те, що «однією з основних засад (принципів) судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення. Метою запровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді та захиститися у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до врегулювання спору в досудовому порядку. Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається у такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу; 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами: - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; 3) розподіл судових витрат». Відповідно до частин першої, другої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі. За змістом статті 6 ЦПК України суд зобов`язаний здійснювати правосуддя на засадах рівності учасників цивільного процесу перед законом і судом незалежно від будь-яких ознак. Згідно з частинами першою-третьою статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. За змістом статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Особа має подати попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку з розглядом справи, до суду тієї інстанції, в якій такі витрати були понесені (постанова Верховного Суду від 14 лютого 2019 року у справі № 916/24/18). Сторона у справі має право подати попередній (орієнтовний) розрахунок суми витрат на професійну правничу допомогу до прийняття касаційною інстанцією постанови по суті справи (додаткова постанова Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 911/1803/17). З матеріалів справи відомо, що ані в касаційній скарзі, ані в інших поданих до прийняття Верховним Судом постанови по суті спору процесуальних документах представник ОСОБА_1 - адвокат Скирда В. Є. не наводив попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат на професійну правничу допомогу, які сторона понесла та які очікує понести у зв`язку з розглядом справи в суді касаційної інстанції. Лише в заяві, яка була надіслана Верховному Суду 30 січня 2024 року, тобто після прийняття ним постанови від 24 січня 2024 року за результатами розгляду касаційної скарги представника ОСОБА_1 - адвоката Скирди В. Є., названий адвокат вперше просив здійснити відшкодування судових витрат, понесених на професійну правничу допомогу у зв`язку з розглядом справи в суді касаційної інстанції. У постанові Верховного Суду від 21 серпня 2019 року у справі № 922/2821/18 зазначено, що попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат є обов`язковою складовою як позовної заяви (апеляційної та касаційної скарг), так і відзиву, оскільки з огляду на положення частин п`ятої-сьомої статті 129 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) (аналогічні положення містяться у частинах третій-п`ятій статті 141 ЦПК України) попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат враховується судом під час вирішення питання про розподіл судових витрат, пов`язаних з розглядом справи. При цьому слід зауважити, що поданий стороною попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми таких витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи. Відповідно до частини другої статті 124 ГПК України (яка кореспондується з частиною другою статті 134 ЦПК України) у разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Отже, наведена норма процесуального закону надає суду право у разі невиконання стороною обов`язку подати попередній розрахунок судових витрат відмовити у їх відшкодуванні, за винятком суми сплаченого стороною судового збору. Матеріалами справи підтверджується, що відповідач не подав попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат у порядку, визначеному процесуальним законом. З урахуванням наведеного, а також положень статті 13 ГПК України, за змістом якої судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін, за якими учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом, і кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій, суд касаційної інстанції вважає за необхідне відмовити у задоволенні заяви відповідача про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу у суді касаційної інстанції. У додатковій постанові Верховного Суду від 22 березня 2018 року у справі № 910/9111/17 вказано, що відшкодування судових витрат, у тому числі на професійну правничу допомогу, здійснюється за наявності відповідної заяви (клопотання) сторони, яку вона зробила до закінчення судових дебатів, а в суді касаційної інстанції - до прийняття постанови у справі. Відповідно, якщо учасник справи до закінчення судових дебатів (в суді касаційної інстанції - до прийняття постанови у справі) не заявив клопотання про компенсацію витрат на професійну правничу допомогу, суд не має підстав для розгляду питання про розподіл здійснених учасником витрат на професійну правничу допомогу (постанова Верховного Суду від 14 січня 2019 року у справі № 927/26/18). У разі коли заява (клопотання) про стягнення витрат на професійну правничу допомогу надійшла після ухвалення судом касаційної інстанції постанови у справі за результатами розгляду касаційної скарги, така заява (клопотання) учасника справи не розглядається, а питання розподілу судових витрат, про які йдеться у ній, не вирішується з огляду на відсутність поданої заяви (клопотання) до прийняття судом касаційної інстанції постанови у справі (ухвала Верховного Суду від 24 липня 2018 року у справі № 918/560/16, від 14 вересня 2022 року у справі № 761/24929/20). Враховуючи, що заява представника ОСОБА_1 - адвоката Скирди В. Є.про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу подана до Верховного Суду вже після прийняття постанови у справі за результатами розгляду поданої названим адвокатом касаційної скарги, то колегія суддів вважає за необхідне відмовити у задоволенні такої заяви. Верховний Суд зауважує, що у цьому конкретному випадку саме сторона позивача, яка не зазначила в касаційній скарзі (або в інших поданих до прийняття касаційним судом постанови по суті спору процесуальних документах) про її намір стягнути з іншої сторони витрати на професійну правничу допомогуі не надала попередній (орієнтовний) розрахунок суми цих витрат, які вона понесла та які очікує понести у зв`язку з розглядом справи в суді касаційної інстанції, а в подальшому також несвоєчасно подала заяву про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу, - несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій, а саме, що така заява не була вчасно отримана Верховним Судом та, відповідно, не була розглянута ним у день винесення постанови за результатами розгляду поданої цією стороною касаційної скарги. Керуючись статтями 141, 270, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ: У задоволенні заяви ОСОБА_1 , поданої представником Скирдою Владиславом Євгеновичем , про ухвалення додаткового рішення про відшкодування судових витрат, понесених на професійну правничу допомогу в суді касаційної інстанції, відмовити. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає. Суддя-доповідач Є. В. Петров Судді:А. І. Грушицький І. В. Литвиненко В. В. Пророк О. М. Ситнік