Постанова КГС ВС № 927/26/18

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 14 січня 2021 року м. Київ Справа № 927/26/18 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Багай Н. О. - головуючого, Дроботової Т. Б., Чумака Ю. Я., розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Житлово-комунального підприємства Чернігівської обласної корпорації агропромислового будівництва на постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.10.2020 (судді: Поляк О. І. - головуючий, Кропивна Л. В., Калантай Н. Ф.) та ухвалу Господарського суду Чернігівської області від 21.07.2020 (суддя Демидова М. О.) за заявою Житлово-комунального підприємства Чернігівської обласної корпорації агропромислового будівництва про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Господарського суду Чернігівської області від 29.03.2018 у справі за позовом заступника прокурора Чернігівської області в інтересах держави в особі: 1) Регіонального відділення Фонду державного майна України по Чернігівській області, 2) Чернігівської міської ради до Житлово-комунального підприємства Чернігівської обласної корпорації агропромислового будівництва, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: 1) ОСОБА_1 , 2) ОСОБА_2 , 3) ОСОБА_3 , 4) Комунального підприємства "Чернігівське тролейбусне управління", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Чернігівської обласної корпорації агропромислового будівництва, про спонукання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог 1.1. Заступник прокурора Чернігівської області (далі - прокурор) в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Чернігівській області (далі - регіонального відділення ФДМУ по Чернігівській області) та Чернігівської міської ради звернувся до Житлово-комунального підприємства Чернігівської обласної корпорації агропромислового будівництва (далі - ЖКП Чернігівської обласної корпорації агропромислового будівництва) з позовом про передачу у комунальну власність територіальної громади міста Чернігова в особі Чернігівської міської ради 1/2 гуртожитку державного житлового фонду, розташованого у місті Чернігові на просп. Перемоги 205, а саме: приміщення підвалу: № № 2-4, 2-5, 2-6, 2-11, 2-12, 2-13, 2-14, 2-15, 2-20; першого поверху: № № 1, 2, 4, 5, 6, 7, 10а, 11, 12, 13, 14, 14а, 14б, 15а, 16, 17, 18, 18а, ІІІ, IV, XIV, XV, XVI, XVII (9), XXI; другого поверху: (53), XXIII (54), XXIV, XXV (23), XXVI, XXVII, XXIX, XXX, XXXI (37), XXXII, XXXIII (38), XXXIV, XXXV, 24, 25, 26, 27, 28, 29, 30, 31, 32, 33, 34, 35, 36, 37, 38, 39, 40, 41, 42, 43, 44, 45, 46-1, 46-2, 46-3, 48, 49; третього поверху: № № XXXVI, XXXVII, XXXVIII, XXXIX, XXXX, XXXI, XXXXII, XXXXIII, XXXXIV, XXXXV, XXXXVI, XXXXVII, XXXXVIII, XXXXIX, L, 50, 51, 52, 53-1, 53-3, 53-4, 55, 56-1, 57-2, 57-3, 58, 59, 60, 61, 62, 63, 64, 65, 66-1, 66-3, 66-4, 68-1, 68-3, 68-4, 70, 71, 72, 73-1, 73-3, 73-4, 75 (далі - спірні приміщення) разом із вбудованими та прибудованими нежитловими приміщеннями, зовнішніми та внутрішніми мережами електро-, тепло-, газо-, водопостачання та водовідведення, а також будівлями, призначеними для їх обслуговування.

2. Короткий зміст судових рішень 2.1. Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 29.03.2018, яке залишене без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 01.04.2019, позов задоволено частково, зокрема, прийнято рішення про передачу ЖКП Чернігівської обласної корпорації агропромислового будівництва у комунальну власність територіальної громади міста Чернігова в особі Чернігівської міської ради 1/2 гуртожитку державного житлового фонду, розташованого у місті Чернігові на просп. Перемоги, 205, а саме: приміщення підвалу: № № 2-4, 2-5, 2-6, 2-11, 2-12, 2-13, 2-14, 2-15, 2-20; першого поверху: № № 1, 2, 4, 5, 6, 7, 10а, 11, 12, 13, 14, 14а, 14б, 15а, 16, 17, 18, 18а, ІІІ, IV, XIV, XV, XVI, XVII (9), XXI; другого поверху: (53), XXIII (54), XXIV, XXV (23), XXVI, XXVII, XXIX, XXX, XXXI (37), XXXII, XXXIII (38), XXXIV, XXXV, 24, 25, 26, 27, 28, 29, 30, 31, 32, 33, 34, 35, 36, 37, 38, 39, 40, 41, 42, 43, 44, 45, 46-1, 46-2, 46-3, 48, 49; третього поверху: № № XXXVI, XXXVII, XXXVIII, XXXIX, XXXX, XXXI, XXXXII, XXXXIII, XXXXIV, XXXXV, XXXXVI, XXXXVII, XXXXVIII, XXXXIX, L, 50, 51, 52, 53-1, 53-3, 53-4, 55, 56-1, 57-2, 57-3, 58, 59, 60, 61, 62, 63, 64, 65, 66-1, 66-3, 66-4, 68-1, 68-3, 68-4, 70, 71, 72, 73-1, 73-3, 73-4, 75 разом з вбудованими та прибудованими нежитловими приміщеннями, зовнішніми та внутрішніми мережами електро-, тепло-, газо-, водопостачання та водовідведення; в іншій частині позову відмовлено. 2.2. Постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.11.2019 постанову Північного апеляційного господарського суду від 01.04.2019 та рішення Господарського суду Чернігівської області від 29.03.2018 у справі № 927/26/18 залишено без змін.

3. Короткий зміст заяви про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Господарського суду Чернігівської області від 29.03.2018 у справі № 927/26/18 3.1. ЖКП Чернігівської обласної корпорації агропромислового будівництва 03.07.2020 звернувся до Господарського суду Чернігівської області із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Господарського суду Чернігівської області від 29.03.2018, в якій просив скасувати рішення Господарського суду Чернігівської області від 29.03.2018, позовну заяву від 22.12.2017 № 05-179-17 повернути до прокуратури Чернігівської області. 3.2. Заява про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами ЖКП Чернігівської обласної корпорації агропромислового будівництва обгрунтована тим, що відповідно до постанови Верховного Суду від 27.05.2020 у справі № 819/478/17 (адміністративне провадження № К/9901/55004/18) заступник прокурора області має повноваження підписувати позовну заяву тільки у разі відсутності прокурора чи першого заступника прокурора. Водночас адвокатом відповідача (Водолагіним С. М.) було направлено адвокатський запит до Офісу Генерального прокурора щодо повноважень заступника прокурора Чернігівської області Юшина Ігоря Володимировича, який підписав позовну заяву від 22.12.2017 № 05-179-17 у справі № 927/26/18. Відповідно до листа від 22.06.2020 № 07-897-20 наказами Генерального прокурора виконання обов`язків прокурора Чернігівської області 22.12.2017 (на час підписання позовної заяви) на Юшина І. В. не покладалося. Тому, на думку заявника, позовна заява у справі була підписана особою, яка не мала процесуальної дієздатності.

4. Короткий зміст оскаржуваних судових рішень 4.1. Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 21.07.2020, яка залишена без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 22.10.2020, відмовлено у задоволенні заяви ЖКП Чернігівської обласної корпорації агропромислового будівництва про перегляд рішення Господарського суду Чернігівської області від 29.03.2018 за нововиявленими обставинами; рішення Господарського суду Чернігівської області від 29.03.2018 у справі №927/26/18 залишено в силі. 4.2. Ухвала місцевого суду обґрунтована тим, що наведені ЖКП Чернігівської обласної корпорації агропромислового будівництва обставини не є нововиявленими у розумінні положень статті 320 Господарського процесуального кодексу України. Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції і, крім того, зазначив про помилковість доводів позивача щодо необхідності застосування правових позицій Верховного Суду, викладених у постановах від 25.09.2019 у справі № 819/198/17 та від 27.05.2020 у справі № 819/478/17, під час розгляду справи № 927/26/18.

5. Короткий зміст касаційної скарги та заперечень на неї 5.1. Не погоджуючись із ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 21.07.2020 та постановою Північного апеляційного господарського суду від 22.10.2020, ЖКП Чернігівської обласної корпорації агропромислового будівництва звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення та рішення Господарського суду Чернігівської області від 29.03.2018, позовну заяву від 22.12.2017 № 05-179-17 заступника прокурора Чернігівської області Юшина Ігоря Володимировича повернути (залишити без розгляду). 5.2. Обґрунтовуючи касаційну скаргу, скаржник посилається на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права. Скаржник вважає, що при вирішенні питання щодо прийняття позовної заяви прокурора суд повинен був керуватися вимогами пункту 5 частини 1 статті 174, пункту 2 частини 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України. Однак при відкритті провадження у справі зазначені положення не були враховані судом. Скаржник зазначає, що суди не врахували висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 25.09.2019 у справі № 819/198/17 та від 27.05.2020 у справі № 819/478/17. Окрім того, зауважує, що суд першої інстанції помилково послався на наказ Генерального прокурора України від 21.09.2018 № 186 "Про організацію діяльності прокурорів щодо представництва інтересів держави в суді та при виконанні судових рішень", який на час звернення прокурора до суду був відсутній. Скаржник зауважує, що суд апеляційної інстанції допустив помилку в резолютивній частині оскаржуваної постанови щодо дати оскаржуваної ухвали, а тому, на його думку, ухвала місцевого суду не була переглянута в апеляційному порядку. 5.3. У відзиві на касаційну скаргу прокурор зазначає, що підстави для задоволення касаційної скарги ЖКП Чернігівської обласної корпорації агропромислового будівництва відсутні. Прокурор зауважує, що обставини наявності підстав для представництва прокурором інтересів держави у цій справі були предметом дослідження судами у цій справі. Наказ Генерального прокурора України від 21.09.2018 № 186 "Про організацію діяльності прокурорів щодо представництва інтересів держави в суді та при виконанні судових рішень" не був покладений в основу судового рішення суду першої інстанції. Суд першої інстанції, мотивуючи своє рішення, посилався на норми Конституції України, положення Господарського процесуального кодексу України та Закону України "Про прокуратуру". Крім того, прокурор зазначає, що на час подання позовної заяви діяв інший наказ Генерального прокурора України від 28.05.2015 № 6-гн "Про організацію роботи органів прокуратури щодо представництва інтересів громадянина або держави в суді та їх захисту при виконанні судових рішень", пункт 6.1 якого був аналогічний за змістом із пунктом 6.1 наказу від 21.09.2018 №

186. Прокурор зауважує, що посилання заявника на постанови Верховного Суду від 25.09.2019 у справі № 819/198/17 та від 27.05.2020 у справі № 819/478/17 є безпідставними, оскільки у наведених справах позовна заява подана на захист прав, свобод та інтересів прокуратури як самостійного позивача із статусом юридичної особи, а не на виконання прокуратурою функцій представництва інтересів держави в суді.

6. Розгляд касаційної скарги та обставини справи, встановлені судами 6.1. Господарськими судами попередніх інстанцій під час розгляду заяви про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Господарського суду Чернігівської області від 29.03.2018 встановлено, що 02.01.2018 заступник прокурора Чернігівської області звернувся до Господарського суду Чернігівської області з позовом від 22.12.2017 № 05-179-17. Позов підписано заступником прокурора Чернігівської області Юшиним І. В. 6.2. Під час дослідження матеріалів справи суд першої інстанції встановив, що ЖКП Чернігівської обласної корпорації агропромислового будівництва у відзиві на позов від 18.01.2018 № 01/01 зазначало, що прокурор не довів наявності підстав для представництва інтересів держави в особі Чернігівської міської ради та регіонального відділення ФДМУ по Чернігівській області. Суд зазначив, що наведені обставини були предметом з`ясування безпосередньо під час розгляду справи судом, що підтверджується звукозаписами судових засідань. 6.3. Суди встановили, що адвокат (Водолагін С. М.) зробив адвокатський запит до Офісу Генерального прокурора щодо повноважень особи, яка підписала позовну заяву від 22.12.2017 № 05-179-17 у справі № 927/26/18. У листі Офісу Генерального прокурора від 22.06.2020 № 07-897-20 повідомлялося, що наказами Генерального прокурора України виконання обов`язків прокурора Чернігівської області 22.12.2017 на підписанта Юшина І. В. не покладалося. 7.

Позиція Верховного Суду 7.1. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі та у відзиві на касаційну скаргу, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга ЖКП Чернігівської обласної корпорації агропромислового будівництва не підлягає задоволенню з огляду на таке. 7.2. Касаційну скаргу з посиланням на пункти 2, 3 частини 1 статті 287 Господарського процесуального кодексу України мотивовано тим, що судові рішення є незаконними та такими, що прийняті з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, зокрема, пункту 5 частини 1 статті 174, пункту 2 частини 1 статті 226, статті 320 Господарського процесуального кодексу України. Скаржник зауважує, що судові рішення ухвалені без урахування висновків щодо застосування норм права, викладених у постановах Верховного Суду від 25.09.2019 у справі № 819/198/17 та від 27.05.2020 у справі № 819/478/17. 7.3. Відповідно до частини 2 статті 320 Господарського процесуального кодексу України підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є: 1) істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи; 2) встановлений вироком або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, факт надання завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного рішення у цій справі; 3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, що підлягає перегляду. До нововиявлених обставин відносяться матеріально-правові факти, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, що мають значення для правильного вирішення спору. Необхідними ознаками існування нововиявлених обставин є одночасна наявність таких трьох умов: по-перше, їх існування на час розгляду справи, по-друге, те, що ці обставини не були відомі та не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи, по-третє, істотність даних обставин для розгляду справи (тобто коли врахування їх судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте). Нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення. Ці обставини мають бути належним чином засвідчені, тобто підтверджені належними і допустимими доказами. Господарський суд вправі змінити або скасувати судове рішення за нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини впливають на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається (аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.08.2018 у справі № 19/5009/1481/11). При перегляді судового рішення за нововиявленими обставинами суд не може виходити за межі тих вимог, що були предметом розгляду при ухваленні судового рішення, яке переглядається, розглядати інші вимоги або інші підстави позову. Не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами: 1) переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи; 2) докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом. Виникнення нових або зміна обставин після вирішення спору також не можуть бути підставою для зміни або скасування судового рішення. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.05.2020 у справі № 927/943/16. 7.4. Не можуть вважатися такими обставинами також подані учасником судового процесу листи, накладні, розрахунки, акти тощо, які за своєю правовою природою є саме новими доказами. При цьому не можуть вважатися нововиявленими обставини, що встановлюються на підставі доказів, які не були своєчасно подані сторонами чи прокурором. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.11.2019 у справі № 905/2806/16. 7.5. Одним із аспектів принципу верховенства права є принцип правової певності, який, окрім іншого, передбачає, що якщо суд ухвалив остаточне рішення по суті спору, таке рішення не може бути піддане перегляду (рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) суду у справі "Брумареску проти Румунії" від 28.10.1999). Цей принцип встановлює, що жодна сторона не вправі порушувати питання про перегляд остаточного судового рішення, яке набрало чинності, лише задля нового судового розгляду і нового рішення по суті. Перегляд судового рішення не повинен бути замаскованою апеляційною процедурою, а саме лише існування двох позицій щодо способу вирішення спору не є підставою для повторного судового розгляду. Відхилення від цього принципу допустимі лише за наявності виняткових обставин (пункти 51 - 52 рішення ЄСПЛ у справі "Рябих проти Росії" від 24.06.2003; ухвала суду щодо прийнятності заяви № 62608/00 "Агротехсервіс проти України"; пункти 42-44 рішення ЄСПЛ у справі "Желтяков проти України" від 09.06.2011). Процедура скасування остаточного судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами передбачає, що існує доказ, який раніше не міг бути доступний, однак він міг би призвести до іншого результату судового розгляду. Особа, яка звертається із заявою про скасування рішення, повинна довести, що в неї не було можливості представити цей доказ на остаточному судовому слуханні, а також те, що цей доказ є вирішальним (пункти 27 - 34 рішення ЄСПЛ у справі "Праведная проти Росії" від 18.11.2004). 7.6. Як зазначалося, підставою для перегляду судового рішення місцевого суду за нововиявленими обставинами, позивач зазначив істотні, на його думку, для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і могли бути відомі ЖКП Чернігівської обласної корпорації агропромислового будівництва на час розгляду справи. Відповідач вважав, що до отримання листа Офісу Генерального прокурора від 22.06.2020 № 07-897-20 на запит адвоката щодо повноважень заступника прокурора Чернігівської області Юшина І. В., відповідач не знав та не міг знати, що позовна заява підписана особою, яка не має процесуальної дієздатності. Суди установили, що під час розгляду справи у суді першої інстанції обставини наявності/відсутності підстав для представництва прокурором інтересів держави у цій справі були предметом з`ясування. Відповідачу було відомо ким саме підписано позовну заяву, заявник не був позбавлений можливості перевірити повноваження конкретної посадової особи. Крім того, заявник жодним чином не обґрунтував причин незвернення із запитом до Офісу Генерального прокурора для з`ясування питання щодо повноважень заступника прокурора Чернігівської області Юшина І. В., під час розгляду справи по суті. 7.7. Досліджуючи доводи щодо наявності підстав для скасування рішення Господарського суду Чернігівської області від 29.03.2018, суди правильно зауважили, що подана заявником копія листа від 22.06.2020 № 07-897-20 є саме новим несвоєчасно поданим доказом. Отже, такий лист не може бути підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами відповідно до пункту 2 частини 4 статті 320 Господарського процесуального кодексу України. 7.8. Доводи скаржника про порушення судами положень процесуального закону під час відкриття провадження у справі, колегією суддів відхиляються з огляду на таке. Відповідно до статті 131-1 Конституції України на прокуратуру України покладається, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом. Право подання процесуальних документів при реалізації конституційної функції представництва інтересів держави визначено статтею 24 Закону України "Про прокуратуру". Право подання позовної заяви (заяв, подання) в порядку цивільного, адміністративного, господарського судочинства надається Генеральному прокурору, його першому заступнику та заступникам, керівникам регіональних та місцевих прокуратур, їх першим заступникам та заступникам (у редакції Закону на час звернення до суду з позовом). Як роз`яснив Конституційний Суд України в Рішенні від 8 квітня 1999 року № 3-рп/99, представництво прокуратурою України інтересів держави в суді є одним із видів представництва в суді. За правовою природою представництво в суді є правовідносинами, в яких одна особа (представник) на підставі певних повноважень виступає від імені іншої особи (довірителя) і виконує процесуальні дії в суді в її інтересах, набуваючи (змінюючи, припиняючи) для неї права та обов`язки. Представництво прокурором інтересів держави в суді відрізняється від інших видів представництва низкою специфічних ознак: складом представників та колом суб`єктів, інтереси яких вони представляють, обсягом повноважень, формами їх реалізації. Статус прокурора, що здійснює представництво інтересів держави в суді, не можна ототожнювати зі статусом представника в судовому процесі, оскільки відносини між представником і довірителем ґрунтуються на договорі доручення, як і не можна ототожнювати зі статусом особи, що здійснює самопредставництво в судових процесах для захисту прав та інтересів органу як юридичної особи. З урахуванням системного аналізу змісту положень частини 3 статті 13 і частини 1 статті 24 Закону України "Про прокуратуру" (в редакції, чинній станом на 22.12.2017), колегія суддів вважає, що право подання позовної заяви у порядку господарського судочинства належить як керівнику місцевої прокуратури, так і його першому заступнику та заступникам, а тому реалізація такого права заступником керівника місцевої прокуратури жодним чином не залежить від присутності чи відсутності керівника на робочому місці. Подібний за змістом висновок сформульовано у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 553/2759/18). Оскільки підписав і подав позовну заяву у цій справі заступник прокурора, то вимоги частини 1 статті 24 Закону України "Про прокуратуру" були дотримані, оскільки прокурор діяв у межах повноважень, визначених законом. 7.9. Посилання позивача на постанови Верховного Суду від 25.09.2019 у справі № 819/198/17, та від 27.05.2020 у справі № 819/478/17 є безпідставними з огляду на наступне. У справі № 819/198/17, на яку посилається скаржник, прокуратура Тернопільської області звернулася до суду з позовом до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про скасування постанови головного державного виконавця відділу примусового виконання цього Департаменту Рагімової А. Н. від 02.02.2017 у виконавчому провадженні № 52876084. Позовну заяву було підписано заступником прокурора регіональної прокуратури. Суд касаційної інстанції, скасовуючи судові рішення, залишив позовну заяву без розгляду. Суд касаційної інстанції виходив із того, що позовна заява в межах цієї справи була подана на захист прав, свобод та інтересів прокуратури як самостійного позивача у статусі юридичної особи, а не на виконання прокуратурою функції щодо представництва інтересів громадянина або держави в суді, тому повноваження щодо здійснення представництва регіональної прокуратури надані її керівнику і лише в разі відсутності останнього такі повноваження може виконувати перший заступник, а у разі відсутності першого заступника - один із заступників, відповідно. У справі № 819/478/17, на яку посилається скаржник, прокуратура Тернопільської області звернулася до Тернопільського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії є безпідставним. Позовну заяву підписано та подано заступником прокурора регіональної прокуратури. Постановою Верховного Суду у справі № 819/478/17 залишено без задоволення касаційну скаргу прокуратури Тернопільської області. Ухвалюючи постанову у цій справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що позовну заяву від імені прокуратури підписано заступником прокурора області, який не мав на це відповідних повноважень, оскільки, підписуючи позов, діяв від імені органу прокуратури як юридичної особи, а не реалізовував конституційну функцію представництва інтересів держави. Отже, колегія суддів відхиляє доводи скаржника про неврахування правових позицій, наведених у постановах Верховного Суду від 25.09.2019 у справі № 819/198/17, від 27.05.2020 у справі № 819/478/17, оскільки зазначені справи стосується правовідносин, в яких заступник керівника регіональної прокуратури, підписуючи позов, діяв від імені органу прокуратури як юридичної особи, а не реалізовував конституційну функцію представництва інтересів держави, тому наведені скаржником справи не є релевантними для цієї судової справи з огляду на різні обставини справи. 7.10. Доводи скаржника щодо відсутності рішення суду апеляційної інстанції щодо оскаржуваної ухвали Господарського суду Чернігівської області від 21.07.2020 з посиланням на описку в резолютивній частині постанови Північного апеляційного господарського суду від 22.10.2020 не можуть бути підставою для скасування оскаржуваної постанови. За змістом оскаржуваної постанови, предметом апеляційного перегляду є ухвала Господарського суду Чернігівської області від 21.07.2020, про що зазначено у вступній, описовій та мотивувальній частинах постанови апеляційної інстанції. Помилка, допущена судом апеляційної інстанції, щодо дати оскаржуваної ухвали місцевого суду може бути виправлена у порядку, передбаченому статтею 243 Господарського процесуального кодексу України. 7.11. Інші доводи, викладені в касаційній скарзі, стосуються з`ясування обставин, уже встановлених господарськими судами попередніх інстанцій, та переоцінки вже оцінених ними доказів у справі, тому суд касаційної інстанції не може взяти їх до уваги відповідно до положень частини 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України.

8. Висновки Верховного Суду 8.1. Згідно зі статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. 8.2. Відповідно до частини 3 статті 304 Господарського процесуального кодексу України касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанції розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції. 8.3. Суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення (пункт 1 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України). 8.4. Відповідно до статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань. 8.5. З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції колегія суддів вважає, що апеляційний господарський суд правомірно залишив без змін ухвалу місцевого суду за наслідками перегляду заяви відповідача про перегляд за нововиявленими обставинами рішення місцевого суду, постанова Північного апеляційного господарського суду від 22.10.2020 постановлена із додержанням норм матеріального і процесуального права, тому підстав для її скасування немає.

9. Розподіл судових витрат 9.1. Оскільки суд касаційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом касаційної інстанції не здійснюється (частина 14 статті 129 Господарського процесуального кодексу України). Керуючись статтями 300, 301, 304, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Житлово-комунального підприємства Чернігівської обласної корпорації агропромислового будівництва залишити без задоволення.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.10.2020 та ухвалу Господарського суду Чернігівської області від 21.07.2020 у справі № 927/26/18 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає. Головуючий Н. О. Багай Судді Т. Б. Дроботова Ю. Я. Чумак