Постанова КГС ВС № 927/231/25(750/9526/23)

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 03 червня 2026 року м. Київ cправа № 927/231/25(750/9526/23) Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Жукова С.В. - головуючого, Картере В.І., Огородніка К.М., за участі секретаря: Купрейчук С.П., Представники сторін у судове засідання не з`явились, про причини неявки суд не повідомили, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Чернігівської області від 22.09.2025 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.03.2026 у справі № 927/231/25(750/9526/23) за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кроп-Інкріс", Товариства з обмеженою відповідальністю "Цензур", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - розпорядник майна Товариства з обмеженою відповідальністю "Цензур" - арбітражний керуючий Пода Вячеслав Володимирович про визнання договору недійсним в межах справи №927/231/25 за заявою ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Цензур" про відкриття провадження у справі про банкрутство,- ВСТАНОВИВ:

1. Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 10.04.2025 у справі № 927/231/25 відкрито провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Цензур"; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів; введено процедуру розпорядження майном боржника; розпорядником майна боржника призначено арбітражного керуючого Поду В.В. 2. 28.06.2023 до Деснянського районного суду м. Чернігова надійшла позовна заява від ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кроп-Інкріс" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Цензур" про визнання недійсним договору, поруки від 02.03.2020 № 00263-ЧН.

3. Звертаючись з даним позовом ОСОБА_1 посилається на Висновок експерта від 21.06.2022 № 3485/3486/21-24 за результатами проведення судово-почеркознавчої експертизи у справі № 927/335/21, згідно з яким під час експертного дослідження було встановлено, що підпис у спірному правочині виконаний не ОСОБА_1 .

4. На думку позивача, даний факт свідчить про те, що він не мав наміру вчиняти спірний правочин, а тому існують підстави для визнання його недійсним.

5. Ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова від 28.08.2023 передано справу № 750/9526/23 за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Цензур", Товариства з обмеженою відповідальністю "Кроп-Інкріс" про визнання недійсним договору поруки на розгляд до Роменського міськрайонного суду Сумської області.

6. Ухвалою Роменського міськрайонного суду Сумської області від 22.09.2023 постановлено прийняти до свого провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Цензур", Товариства з обмеженою відповідальністю "Кроп-Інкріс" про визнання недійсним договору поруки.

7. Рішенням Роменського міськрайонного суду Сумської області від 05.09.2024 у задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Цензур", Товариства з обмеженою відповідальністю "Кроп-Інкріс" про визнання недійсним договору поруки відмовлено.

8. Постановою Сумського апеляційного суду від 12.06.2025 рішення Роменського міськрайонного суду Сумської області від 05.09.2024 скасовано; провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Цензур", Товариства з обмеженою відповідальністю "Кроп-Інкріс" про визнання недійсним договору поруки закрито.

9. Ухвалою Сумського апеляційного суду від 25.06.2025 передано справу № 750/9526/23 за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Цензур", Товариства з обмеженою відповідальністю "Кроп-Інкріс" про визнання недійсним договору поруки до Господарського суду Чернігівської області.

10. Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 23.07.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 927/231/25 (750/9526/23); зазначено, що розгляд позовної заяви буде здійснюватись в межах справи № 927/231/25 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Цензур" за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами; залучено арбітражного керуючого Поду Вячеслава Володимировича до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Цензур". Короткий зміст оскаржуваних судових рішень

11. Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 22.09.2025 у справі №927/231/25 (750/9526/23), яке залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 18.03.2026, позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кроп-Інкріс" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Цензур" про визнання недійсним договору залишено без задоволення. 11.1. Суди виходили з того, що після звернення Товариства з обмеженою відповідальністю "Кроп-Інкріс" з позовом про солідарне стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Цензур" та ОСОБА_1 заборгованості за Договором поставки № 00263-ЧН на умовах товарного кредиту від 02.03.2020 і Договором поруки від 02.03.2020 № 00263-ЧН та вирішення цього спору (справа № 927/1103/20) позивач не може окремо ініціювати спір про визнання договору поставки та договору поруки недійсним; такий окремий позов не є належною формою (способом) захисту, а тому відсутні підстави для його задоволення. Наявність у позивача відповідного боргу чи відсутність такого, як і відсутність підстав для нарахування заборгованості, був предметом доказування у спорі про стягнення коштів; оскільки Товариство з обмеженою відповідальністю "Кроп-Інкріс" ініціювало вирішення такого спору, позивач міг ефективно захистити своє право саме під час розгляду справи № 927/1103/20, заперечуючи проти позову з тих підстав, що він не підписував та не укладав договір поруки, та доводячи це належними доказами у справі. Оскільки в спорі про солідарне стягнення заборгованості позивач не довів того, що він не підписував договір поставки і договір поруки та не виконував його, суди виснували, що обраний позивачем спосіб захисту, такий як визнання недійсним неукладеного (непідписаного) договору в окремому спорі, ініційованому після набрання чинності судовим рішенням про стягнення солідарно заборгованості за договором поставки та договору поруки, є неефективним, суперечить принципам процесуальної економії та юридичної визначеності, що узгоджується з правовими висновками, викладеними у постановах Великої Палати Верховного Суду від 26.01.2021 у справі № 522/1528/15-ц (провадження № 14-67цс20) та від 22.09.2022 у справі № 462/5368/16-ц (провадження № 14-143цс20). Короткий зміст вимог касаційної скарги

12. До Верховного Суду від ОСОБА_1 надійшла касаційна скарга, у якій скаржник просить Суд скасувати рішення Господарського суду Чернігівської області від 22.09.2025 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.03.2026 у справі №927/231/25(750/9526/23), а справу передати на новий розгляд до Господарського суду Чернігівської області. 12.1. Скаржник вказує, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування: статей 15, 16, 203, 215 ЦК України; статті 75 ГПК України; статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства у правовідносинах, де:

1. У попередній справі про стягнення заборгованості проведення почеркознавчої експертизи щодо підпису поручителя не було допущено;

2. У пов`язаній справі належною судовою експертизою встановлено, що підпис у договорі поруки виконано не цією особою;

3. Після цього особа звернулася з окремим позовом про визнання договору поруки недійсним;

4. Суди відмовили в такому позові виключно з мотивів неналежності способу захисту та існування попереднього рішення про стягнення. -Питання права, щодо якого, на думку скаржника, відсутній висновок Верховного Суду, полягає в тому, чи може підхід про неналежний спосіб захисту після вже ухваленого рішення про стягнення застосовуватися автоматично і без додаткового розмежування у спорі, де особа послідовно заперечує сам факт підписання договору поруки, а в пов`язаній справі належною судовою експертизою встановлено, що підпис у договорі поруки виконано не нею. Касаційна скарга подається також на підставі пункту 4 частини 2 статті 287 ГПК України, у зв`язку з порушенням норм процесуального права, яке, на думку скаржника, передбачене пунктом 1 частини 3 статті 310 ГПК України, оскільки суди попередніх інстанцій не дослідили належним чином зібраний у справі доказ - висновок судово- почеркознавчої експертизи від 21.06.2022 № 3485/3486/21-24 - у його визначальному значенні для встановлення факту наявності чи відсутності волевиявлення скаржника на укладення договору поруки, та не надали цьому доказу самостійної правової оцінки, обмежившись посиланням на рішення у справі № 927/1103/20 і висновком про неналежність обраного способу захисту. Узагальнений виклад позиції інших учасників у справі та клопотання

13. Відзиву не надано. Провадження у Верховному Суді

14. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №927/231/25(750/9526/23) визначено колегію суддів у складі: Жукова С.В. - головуючого, Картере В.І., Огородніка К.М., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.04.2026.

15. Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.04.2026 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Чернігівської області від 22.09.2025 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.03.2026 у справі №927/231/25(750/9526/23) та призначено до розгляду на 03 червня 2026 року о 12:30 год. у відкритому судовому засіданні у приміщенні Касаційного господарського суду за адресою: м. Київ, вул. О. Копиленка, 6, в залі судових засідань №330.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

16. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи та заперечення проти них, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, з огляду на таке.

17. Відповідно статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

18. Предметом судового розгляду у цій справі є питання наявності/відсутності правових підстав для визнання договору поруки від 02.03.2020 № 00263-ЧН недійсним.

19. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (п. 2 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України).

20. Відповідно до ч. 1, 2, 4 ст. 202 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

21. Статтею 553 ЦК України передбачено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.

22. За змістом ст. ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

23. Положення ч. 2 ст. 16 ЦК України передбачають такий спосіб захисту порушеного права, як визнання правочину недійсним.

24. Відповідно до ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

25. Частинами 1, 3 ст. 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

26. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

27. Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

28. Тобто для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред`явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорення правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду.

29. ОСОБА_1 , викладаючи обставини, якими обґрунтовувались позовні вимоги та правові підстави позову, зазначав, що: оспорюваний договір підписаний не ОСОБА_1 , а іншою особою, що свідчить про відсутність волевиявлення ОСОБА_1 на укладення вказаного договору, що є безумовною підставою для визначення його недійсним у судовому порядку. Обставини, які зазначає позивач підтверджуються висновком судово-початкової експертизи від 21.06.2022 № 3485/3486/21-24, який, на думку заявника, є належним доказом, оскільки експертиза проведена з дотриманням вимог Закону України "Про судову експертизу" та на підставі нормативно правових актів, які регулюють дані правовідносини. ОСОБА_1 зазначає, що заперечував факт укладення спірного договору у справі № 927/1103/20, тому стороною Відповідачів у справі №927/1103/20 було заявлено клопотання про призначення почеркознавчої експертизи, проте, суд безпідставно протокольною ухвалою відмовив у призначенні почеркознавчої експертизи, у зв`язку з цим ТОВ "Цензур" звернулось з вимогою про визнання недійсним спірного договору у справі № 927/335/21. Крім того, позивач зазначає, що у справі № 927/335/21 за клопотанням позивача призначено судову почеркознавчу експертизу документу, проведення якої доручено Чернігівському відділенню Київського науково-дослідного інституту судових експертиз, на розгляд експертизи поставлено, крім іншого, таке питання: чи виконані підписи від імені директора ТОВ "Цензур" ОСОБА_1 та поручителя ОСОБА_1 саме ОСОБА_1 в договорі поруки від 02.03.2020 № 00263-ЧН. За результатами проведення судово-почеркознавчої експертизи складено висновок експерта від 21.06.2022 №3485/3486/21-24, згідно з яким підпис в договорі поруки від 02.03.2020 № 00263-ЧН виконано не ОСОБА_1 , а іншою особою.

30. Судами попередніх інстанцій встановлено, що під час вирішення спору в межах справи № 927/1103/20, де позивач у цій справі був солідарним відповідачем, встановлений факт укладення 02.03.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Кроп-Інкріс" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Цензур" Договору поставки №00263-ЧН на умовах товарного кредиту та вчинення останніми дій, спрямованих на його виконання, а також факт укладення 02.03.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Кроп-Інкріс", Товариством з обмеженою відповідальністю "Цензур" та ОСОБА_1 Договору поруки № 00263-ЧН.

31. Також, судами встановлено, що суд у наведеній справі встановив, що позивач свої зобов`язання за Договором поставки № 00263-ЧН від 02.03.2020 на умовах товарного кредиту відповідач-1 не виконав, а тому відповідно до Договору поруки № 00263-ЧН з Товариства з обмеженою відповідальністю "Цензур" та ОСОБА_1 з відповідача 1 та 2 солідарно підлягає стягненню 517 173,32 грн основної заборгованості, 103 434,66 грн штрафу, 58 511,04 грн - 28% річних від суми простроченої заборгованості, 25 091,10 грн пені, 73 645,12 грн заборгованості за відсотками за користування товарним кредитом, 30 649,71 грн втрат від курсових коливань. Отже, суд задовольнив позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю ""Кроп-Інкріс" до обох солідарних відповідачів.

32. Обставини подання зустрічного позову Товариством з обмеженою відповідальністю "Цензур" та/або ОСОБА_1 в межах справи №927/1103/20 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Цензур" про визнання недійсними Договору поставки № 00263-ЧН від 02.03.2020 та Договору поруки № 00263-ЧН, судами не встановлено.

33. Тож, рішенням Господарського суду Чернігівської області від 26.08.2021 у справі №927/1103/20, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 15.02.2022 стягнуто солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Цензур" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Кроп-Інкріс" 517 173,32 грн основної заборгованості, 103434,66 грн штрафу, 58511,04 грн - 28% річних від суми простроченої заборгованості, 25091,10 грн пені, 73645,12 грн заборгованості за відсотками за користування товарним кредитом, 30649,71 грн втрат від курсових коливань; стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Кроп-Інкріс" 517 173,32 грн основної заборгованості, 103434,66 грн штрафу, 58511,04 грн - 28% річних від суми простроченої заборгованості, 25 091,10 грн пені, 73645,12 грн заборгованості за відсотками за користування товарним кредитом, 30649,71 грн втрат від курсових коливань та розподілено судові витрати.

34. Наведені рішення набули законної сили.

35. Відповідно ж до приписів частини четвертої статті 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

36. Крім того, судами встановлено, що в межах справи № 927/335/21 було проведено судову почеркознавчу експертизу і з висновку експерта від 21.06.2022 №3485/3486/21-24 за результатами її проведення вбачається, що досліджуваний підпис в Договорі поруки № 00263-ЧН від 02.03.2020 виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою, що стало обґрунтуванням позову, що розглядається.

37. Водночас, рішенням Господарського суду Чернігівської області від 01.09.2022 у справі № 927/335/21 відмовлено повністю у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Цензур" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кроп-Інкріс" та ОСОБА_1 про визнання недійсними Договору поставки від 02.03.2020 №00263-ЧН та додатків до нього, а також Договору поруки від 02.03.2020 № 00263-ЧН.

38. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 28.03.2023 рішення Господарського суду Чернігівської області від 01.09.2022 у справі № 927/335/21 постановлено змінити в частині висновків щодо договору поруки № 00263-ЧН від 02.03.2020, виклавши мотивувальну частину в редакції цієї постанови; резолютивну частину рішення Господарського суду Чернігівської області від 01.09.2022 у справі № 927/335/21 залишити без змін.

39. Наведене судове рішення апеляційного господарського суду мотивовано тим, що оскільки в спорі про солідарне стягнення заборгованості (справа №927/1103/20) позивач не довів того, що він не підписував договір поставки і договір поруки та не виконував його, колегія суддів дійшла до висновку, що обраний позивачем такий спосіб захисту, як визнання недійсним неукладеного (непідписаного) договору в окремому спорі, ініційованому після набрання чинності судовим рішенням про стягнення солідарно заборгованості за договором поставки та договором поруки, є неефективним, суперечить принципам процесуальної економії та юридичної визначеності.

40. У справі, що розглядається суди відмовили у задоволенні позовних вимог, пославшись на те, що після звернення Товариства з обмеженою відповідальністю "Кроп-Інкріс" з позовом про солідарне стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Цензур" та ОСОБА_1 заборгованості за Договором поставки № 00263-ЧН на умовах товарного кредиту від 02.03.2020 і Договором поруки від 02.03.2020 № 00263-ЧН та вирішення цього спору (справа № 927/1103/20) позивач не може окремо ініціювати спір про визнання договору поставки та договору поруки недійсним; такий окремий позов не є належною формою (способом) захисту, а тому відсутні підстави для його задоволення.

41. Суд касаційної інстанції погоджується з такими висновками, з огляду на таке.

42. Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

43. Велика Палата Верховного Суду у своїх постановах неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (див., зокрема, постанови від 05.06.2018 у справі № 338/180/17 (пункт 57), від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16 (пункт 40), від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц (пункт 89), від 16.06.2020 у справі № 145/2047/16-ц (пункт 7.23), від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17).

44. Велика Палата Верховного Суду у постановах від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19, від 26.01.2021 у справі № 522/1528/15-ц, висновки якої враховані судами попередніх інстанцій, вказала, що такий спосіб захисту цивільних прав та інтересів, як визнання права, що визначений у пункті 1 частини другої статті 16 ЦК України, означає як наявність права, так і його відсутність. Визнання права як у позитивному значенні (визнання існуючого права), так і в негативному значенні (визнання відсутності права і кореспондуючого йому обов`язку) є способом захисту інтересу позивача у правовій визначеності.

45. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.01.2021 у справі № 522/1528/15-ц виснувала, що для належного захисту інтересу від юридичної невизначеності у певних правовідносинах особа може на підставі пункту 1 частини другої статті 16 ЦК України заявити вимогу про визнання відсутності як права вимоги в іншої особи, що вважає себе кредитором, так і свого кореспондуючого обов`язку, зокрема у таких випадках: -кредитор у таких правовідносинах без звернення до суду з відповідним позовом може звернути стягнення на майно особи, яку він вважає боржником, інших осіб або інакше одержати виконання поза волею цієї особи-боржника в позасудовому порядку; -особа не вважає себе боржником у відповідних правовідносинах і не може захистити її право у межах судового розгляду, зокрема, про стягнення з неї коштів на виконання зобов`язання, оскільки такий судовий розгляд кредитор не ініціював (наприклад, кредитор надсилає претензії, виставляє рахунки на оплату тощо особі, яку він вважає боржником). (аналогічні висновки викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2022 у справі № 910/12525/20, на яку посилається скаржник в касаційній скарзі) Водночас Велика Палата Верховного Суду знову звертає увагу, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Спосіб захисту порушеного права або інтересу має бути таким, щоб у позивача не виникала необхідність повторного звернення до суду. Тому спосіб захисту інтересу, передбачений пунктом 1 частини другої статті 16 ЦК України, може застосовуватися лише в разі недоступності позивачу можливості захисту його права. Задоволення позову про визнання відсутності права вимоги в особи, що вважає себе кредитором, і відсутності кореспондуючого обов`язку особи-боржника у відповідних правовідносинах є спрямованим на усунення правової невизначеності. Тобто, відповідне судове рішення має забезпечити, щоби обидві сторони правовідносин могли у майбутньому знати про права одна одної та діяти, не порушуючи їх. А тому такий спосіб захисту є виключно превентивним. Якщо кредитор, який діяв в умовах правової невизначеності, у минулому порушив права особи, яку він вважає боржником, то для останнього ефективним способом захисту буде той, який спрямований на захист порушеного права, а не на превентивний захист інтересу. Тобто звернення з позовом для усунення правової невизначеності, яка існувала у минулому, в означеній ситуації не є ефективним способом захисту. Зокрема, якщо суд розглядає справу про стягнення з боржника коштів, то останній має захищати свої права саме в цьому провадженні, заперечуючи проти позову та доводячи відсутність боргу, зокрема відсутність підстав для його нарахування, бо вирішення цього спору призведе до правової визначеності у правовідносинах сторін зобов`язання. Наявність відповідного боргу чи його відсутність, як і відсутність підстав для нарахування боргу, є предметом доказування у спорі про стягнення з відповідача коштів незалежно від того, чи подав останній зустрічний позов про визнання відсутності права кредитора, зокрема про визнання поруки припиненою. Тому для захисту права відповідача у ситуації, коли кредитор вже звернувся з вказаним позовом про стягнення коштів, не потрібно заявляти зустрічний позов, а останній не може бути задоволений. Аналогічно після звернення кредитора з позовом про стягнення коштів боржник не може заявляти окремий позов про визнання відсутності права вимоги в кредитора та кореспондуючого обов`язку боржника. Такий окремий позов теж не може бути задоволений, оскільки боржник має себе захищати у судовому процесі про стягнення з нього коштів, заперечуючи проти відповідного позову кредитора, наприклад, і з тих підстав, що порука припинилася. Застосування боржником способу захисту інтересу, спрямованого на усунення правової невизначеності у відносинах із кредитором, є належним лише в разі, якщо така невизначеність триває, ініційований кредитором спір про захист його прав суд не вирішив і відповідне провадження не було відкрите. У разі, якщо кредитор уже ініціював судовий процес, спрямований на захист порушеного, на його думку, права, або такий спір суд уже вирішив, звернення боржника з позовом про визнання відсутності права вимоги у кредитора та кореспондуючого обов`язку боржника не є належним способом захисту.

46. Колегія суддів також звертає увагу, що завданням суду є вирішення спору, який виник між учасниками справи, у найбільш ефективний спосіб з метою запобігання ситуаціям, які б спричинили повторне звернення до суду з іншим позовом, або захисту порушеного права в інший спосіб, тобто вирішення спору між сторонами у такий спосіб, щоб учасники правовідносин не мали необхідності докладати зайвих зусиль для врегулювання спору повторно, або врегулювання спору в іншій спосіб, або врегулювання іншого спору, який виник у зв`язку із судовим рішенням тощо (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 13 лютого 2024 року у справі № 910/2592/19).

47. Обрання позивачем неналежного та неефективного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови в позові. Подібний висновок сформульований, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19 (пункт 6.21), від 02.02.2021 у справі № 925/642/19 (пункт 52), від 22.06.2021 у справі № 200/606/18 (пункт 76), від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (пункт 155).

48. Отже, за встановлених у цій справі судами попередніх інстанцій обставин, позивач звернувся з позовом про визнання договору поруки від 02.03.2020 №00263-ЧН недійсним вже після ухвалення рішення про стягнення солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Цензур" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Кроп-Інкріс" 517 173,32 грн основної заборгованості, 103434,66 грн штрафу, 58511,04 грн - 28% річних від суми простроченої заборгованості, 25091,10 грн пені, 73645,12 грн заборгованості за відсотками за користування товарним кредитом, 30649,71 грн втрат від курсових коливань; стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Кроп-Інкріс" 517 173,32 грн основної заборгованості, 103434,66 грн штрафу, 58511,04 грн - 28% річних від суми простроченої заборгованості, 25 091,10 грн пені, 73645,12 грн заборгованості за відсотками за користування товарним кредитом, 30649,71 грн втрат від курсових коливань. (справа № 927/1103/20)

49. Відхиляючи доводи касаційної скарги про те, що у пов`язаній справі належною судовою експертизою встановлено, що підпис у договорі поруки виконано не цією особою, Суд виходить з того, що оскільки самостійною та достатньою підставою для відмови у позові стало обрання позивачем неналежного способу захисту, доводи щодо оцінки окремих доказів, у тому числі висновку експерта, не впливають на законність та обґрунтованість оскаржуваних судових рішень.

50. Доводи скаржника про послідовне заперечення факту підписання договору не мають вирішального значення для правильного вирішення цього спору.

51. Незалежно від того, чи заперечував позивач факт укладення спірного договору, суди встановили, що на момент звернення з даним позовом же існувало судове рішення, яке набрало законної сили, про стягнення заборгованості за оспорюваним договором.

52. Саме з цієї підстави, з урахуванням правових висновків Великої палати Верховного Суду, що наведені вище у цій постанові, суди дійшли висновку про неналежність обраного позивачем способу захисту, а не про недоведеність обставин, на які посилається позивач.

53. Отже, доводи касаційної скарги не знайшли підтвердження під час розгляду цієї справи, фактично стосуються обґрунтованості вимог про недійсність оспорюваного договору, в той час, як суди відмовили у позові з іншої самостійної підстави - у зв`язку з неналежністю обраного способу захисту.

54. Тому, навіть підтвердження обставин, на які посилається скаржник, не могло б вплинути на висновки судів та змінити результати розгляду справи.

55. Враховуючи викладене, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку, що доводи касаційної скарги про неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права не підтвердилися, у зв`язку з чим Суд дійшов висновку про відмову в задоволенні касаційної скарги та залишення оскаржуваних судових рішень без змін. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги Суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення (п. 1 ч. 1 ст. 308 ГПК України). Відповідно до ст. 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань. Враховуючи вищевикладене та керуючись пунктом 1 частини першої статті 308, статтею 309 Господарського процесуального кодексу України, касаційна скарга ДП "Метелик" підлягає залишенню без задоволення, а прийняті у справі постанова Північного апеляційного господарського суду від 15.09.2025 та рішення Господарського суду міста Києва від 12.05.2025 - залишенню без змін. Розподіл судових витрат У зв`язку з тим, що Суд відмовляє в задоволенні касаційної скарги та залишає без змін раніше ухвалені судові рішення Суд покладає на скаржника витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги. Керуючись статтями 240, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд,-

ПОСТАНОВИВ: 1.Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Чернігівської області від 22.09.2025 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.03.2026 у справі №927/231/25(750/9526/23) залишити без змін. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає. Головуючий С.В. Жуков Судді В.І. Картере К.М. Огороднік