Ухвала КЦС ВС № 761/24929/20

Ухвала 14 вересня 2022 року м. Київ справа № 761/24929/20 провадження № 61-12418св21 Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Фаловської І. М., суддів: Ігнатенка В. М., Карпенко С. О., Мартєва С. Ю., Стрільчука В. А. (суддя-доповідач), учасники справи: позивач - ОСОБА_1 , відповідач - Державне підприємство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом», третя особа - Тимчасово виконуючий обов`язки президента Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» Котін Петро Борисович, розглянув у порядку письмового провадження заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Нефьодова Сергія Миколайовича про відшкодування судових витрат, понесених ОСОБА_1 на професійну правничу допомогу у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, ВСТАНОВИВ: Короткий зміст позовних вимог і судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій. У серпні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (далі - ДП «НАЕК «Енергоатом»), третя особа - Тимчасово виконуючий обов`язки президента ДП «НАЕК «Енергоатом» Котін П. Б., про визнання незаконним та скасування повідомлення про внесення змін до посадової інструкції, визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, посилаючись на те, що з 25 березня 2014 року він працював на посаді заступника директора з правових питань Відокремленого підрозділу «Атомкомплект» (далі - ВП «Атомкомплект») ДП «НАЕК «Енергоатом». 23 січня 2019 року директор ВП «Атомкомплект» затвердив повідомлення № 50-01-18-3 (Зміна № 1) (далі - Повідомлення), яким заступника директора з правових питань було віднесено до посадових осіб, у тому числі тих, на яких поширюються вимоги та обмеження, визначені антикорупційним законодавством та Антикорупційною програмою ДП «НАЕК «Енергоатом». Вважає, що Повідомлення про внесення змін до Посадової інструкції заступника директора з правових питань не є зміною істотних умов праці, оскільки такі зміни (умов праці) можуть впроваджуватися лише на підставі відповідного наказу роботодавця за наявності перерозподілу обов`язків між працівниками у зв`язку зі скороченням чисельності та раціональним розподілом праці. Крім того, про зміну істотних умов праці працівник має бути попереджений не пізніше, ніж за два місяці, однак про існування Повідомлення він дізнався лише 11 травня 2019 року,тобто майже через 3,5 місяці, про що свідчить складений відповідачем акт про його відмову від ознайомлення з цим документом. Наказом ДП «НАЕК «Енергоатом» від 16 липня 2020 року № 664-к він був звільнений з посади заступника директора з правових питань у зв`язку з відмовою від продовження роботи зі зміненими істотними умовами праці на підставі пункту 6 частини першої статті 36 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), хоча в період з 23 січня 2019 року по 16 липня 2020 року відповідач не пред`являв до нього жодних вимог, пов`язаних з Повідомленням. Крім того, трудові відносини з ним припиненні більш ніж через два місяці з моменту відмови від ознайомлення з Повідомленням, яке, у свою чергу, не було погоджено (наявні зауваження) начальником виробничо-технічного відділу, начальником юридичного відділу та цеховим профспілковим комітетом ВП «Атомкомплект». Враховуючи викладене, ОСОБА_1 просив: визнати незаконним та скасувати Повідомлення про внесення змін до Посадової інструкції заступника директора з правових питань, затверджене 23 січня 2019 року; визнати незаконним та скасувати наказ ДП «НАЕК «Енергоатом» від 16 липня 2020 року № 664-к про звільнення його з роботи за пунктом 6 частини першої статті 36 КЗпП України; поновити його на посаді заступника директора з правових питань ВП «Атомкомплект»; стягнути з ДП «НАЕК «Енергоатом» на свою користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 18 липня 2020 року до дня поновлення на роботі, який на день пред`явлення позову становив 66 497,22 грн. Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 03 грудня 2020 року у складі судді Саадулаєва А. І., з урахуванням ухвали цього ж суду від 09 грудня 2020 року про виправлення описки, позов задоволено частково. Визнано незаконним та скасовано наказ ДП «НАЕК «Енергоатом» від 16 липня 2020 року № 664-к «Про звільнення заступника директора з правових питань ВП «Атомкомплект» ОСОБА_1». Поновлено ОСОБА_1 на роботі у ВП «Атомкомплект» ДП «НАЕК «Енергоатом» на посаді заступника директора з правових питань. Стягнуто з ДП «НАЕК «Енергоатом» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 18 липня 2020 року по 02 грудня 2020 року в розмірі 395 788,13 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Додатковим рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 01 лютого 2021 року, з урахуванням ухвали цього ж суду від 01 лютого 2021 року про виправлення описки, стягнуто з ДП «НАЕК «Енергоатом» на користь ОСОБА_1 35 576,85 грн витрат на професійну правничу допомогу та 2 709,25 грн судового збору. Стягнуто з ДП «НАЕК «Енергоатом» на користь держави 1 248,63 грн судового збору. Постановою Київського апеляційного суду від 30 березня 2021 року апеляційну скаргу ДП «НАЕК «Енергоатом» задоволено. Рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 03 грудня 2020 року в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу скасовано і ухвалено в цій частині нове рішення, яким відмовлено в задоволенні позову. Додаткове рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 01 лютого 2021 року скасовано. Додатковою постановою Київського апеляційного суду від 03 серпня 2021 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ДП «НАЕК «Енергоатом»8 905 грн судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, а 554,93 грн - відшкодовано відповідачу за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. У липні 2021 року представник ОСОБА_1 - адвокат Нефьодов С. М. подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати постанову Київського апеляційного суду від 30 березня 2021 року, а рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 03 грудня 2020 року та додаткове рішення цього суду від 01 лютого 2021 року залишити в силі. Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 01 грудня 2021 року, яку оприлюднено 09 грудня 2021 року в Єдиному державному реєстрі судових рішень, касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Нефьодова С. М. задоволено. Постанову Київського апеляційного суду від 30 березня 2021 року скасовано, а рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 03 грудня 2020 року та додаткове рішення цього суду від 01 лютого 2021 року залишено в силі. Стягнуто з ДП «НАЕК «Енергоатом» на користь ОСОБА_1 7 915,80 грн судових витрат, понесених на сплату судового збору за подання касаційної скарги. Короткий зміст та доводи заяви про відшкодування судових витрат, понесених ОСОБА_1 на професійну правничу допомогу у зв`язку з переглядом цієї справи в суді касаційної інстанції. 01 серпня 2022 року до Верховного Суду надійшла заява про відшкодування судових витрат, пов`язаних з розглядом справи в суді касаційної інстанції, в якій представник ОСОБА_1 - адвокат Нефьодов С. М. просить вирішити питання про розподіл судових витрат за його касаційною скаргою в цій справі щодо витрат ОСОБА_1 на професійну правничу допомогу в розмірі 29 270 грн. Заява мотивована тим, що ОСОБА_1 поніс витрати на професійну правничу допомогу під час розгляду Касаційним цивільним судом у складі Верховного суду цієї справи за його касаційною скаргою в загальному розмірі 29 270 грн, що підтверджується: додатковою угодою від 12 квітня 2021 року № 7197 до Договору про надання правової допомоги № 25-06/2020-01 від 25 червня 2020 року; рахунком-фактурою від 12 квітня 2021 року № 7197; квитанціями про оплату від 15 квітня та 19 травня 2021 року, доданими до заяви. Представник ОСОБА_1 - адвокат Нефьодов С. М. також заявив клопотання про поновлення строку на подання вищезгаданої заяви, посилаючись на те, що про наявність постанови Верховного Суду від 01 грудня 2021 року сторона позивача дізналася лише 28 липня 2022 року з Єдиного державного реєстру судових рішень, що унеможливлювало подання заяви про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу раніше. 24 лютого 2022 року Російська Федерація почала повномасштабне вторгнення на територію України, у зв`язку з чим в Україні введено воєнний стан. З 24 лютого 2022 року також був призупинений доступ до Єдиного державного реєстру судових рішень. Крім того, 04 березня 2022 року Верховний Суд на офіційному сайті зазначив, що запровадження воєнного стану на певній території є поважною причиною для поновлення процесуальних строків. Таким чином, подання вищезгаданої заяви у встановлений строк було неможливим з об`єктивних причин, що не залежали від сторони позивача. Позиція та висновки Верховного Суду. Згідно з частиною третьою статті 3 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши наведені в заяві доводи, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку про відмову в задоволенні клопотання про поновлення процесуального строку та залишення заяви без розгляду з огляду на таке. Відповідно до пункту 3 частини першої статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. За загальним правилом у судовому рішенні повинні бути розглянуті всі заявлені вимоги, а також вирішено всі інші, в тому числі процесуальні питання. Неповнота чи невизначеність висновків суду щодо заявлених у справі вимог, а також окремих процесуальних питань, зокрема розподілу судових витрат, є правовою підставою для ухвалення додаткового судового рішення. Додатковими судовими рішеннями є додаткове рішення, додаткова постанова чи додаткова ухвала, якими вирішуються окремі правові вимоги, котрі не вирішені основним рішенням, та за умови, якщо з приводу позовних вимог досліджувалися докази (для рішень, постанов) або вирішені не всі клопотання (для ухвал). Крім того, додаткові рішення можуть прийматися, якщо судом при ухваленні основного судового рішення не визначено способу його виконання або не вирішено питання про судові витрати. Додаткове судове рішення є невід`ємною складовою основного судового рішення. Тобто додаткове рішення - це акт правосуддя, яким усуваються недоліки судового рішення, пов`язані з порушенням вимог щодо його повноти. Згідно з частинами першою, другою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України постанова суду касаційної інстанції складається, в тому числі з розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (пункт 3 частини першої статті 133 ЦПК України). Статтею 134 ЦПК України передбачено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи. Суд може попередньо визначити суму судових витрат (крім витрат на професійну правничу допомогу), пов`язаних з розглядом справи або певною процесуальною дією. Така попередньо визначена судом сума не обмежує суд при остаточному визначенні суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи. Згідно зі статтею 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. В постанові Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/129 наведено правовий висновок про те, що однією з основних засад (принципів) судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення. Метою запровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді та захиститися у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до врегулювання спору в досудовому порядку. Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу; 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами: - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; 3) розподіл судових витрат. Відповідно до частин першої, другої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі. За змістом статті 6 ЦПК України суд зобов`язаний здійснювати правосуддя на засадах рівності учасників цивільного процесу перед законом і судом незалежно від будь-яких ознак. Згідно з частинами першою-третьою статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. За змістом статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Особа має подати попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку з розглядом справи, до суду тієї інстанції, в якій такі витрати були понесені(див. постанову Верховного Суду від 14 лютого 2019 року у справі № 916/24/18). Сторона у справі має право подати попередній (орієнтовний) розрахунок суми витрат на професійну правничу допомогу до прийняття касаційною інстанцією постанови по суті справи (див. додаткову постанову Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 911/1803/17). З матеріалів справи вбачається, що в касаційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат Нефьодов С. М. не наводив попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат на професійну правничу допомогу, які сторона понесла та які очікує понести у зв`язку з розглядом справи в суді касаційної інстанції. Лише в заяві, яка була надіслана Верховному Суду 28 липня 2022 року, тобто після прийняття ним постанови від 01 грудня 2021 року за результатами розгляду касаційної скарги представника ОСОБА_1 - адвоката Нефьодова С. М., названий адвокат вперше просив здійснити відшкодування судових витрат, понесених на професійну правничу допомогу у зв`язку з розглядом справи в суді касаційної інстанції. В постанові Верховного Суду від 21 серпня 2019 року у справі № 922/2821/18 зазначено, що попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат є обов`язковою складовою як позовної заяви (апеляційної та касаційної скарг), так і відзиву, оскільки з огляду на положення частин п`ятої-сьомої статті 129 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) (аналогічні положення містяться в частинах третій-п`ятій статті 141 ЦПК України) попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат враховується судом під час вирішення питання про розподіл судових витрат, пов`язаних з розглядом справи. При цьому слід зауважити, що поданий стороною попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми таких витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи. Відповідно до частини другої статті 124 ГПК України (яка кореспондується з частиною другою статті 134 ЦПК України) у разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Отже, наведена норма процесуального закону надає суду право у разі невиконання стороною обов`язку подати попередній розрахунок судових витрат відмовити у їх відшкодуванні, за винятком суми сплаченого стороною судового збору. Матеріалами справи підтверджується, що відповідач не подав попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат у порядку, визначеному процесуальним законом. З урахуванням наведеного, а також положень статті 13 ГПК України, за змістом якої судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін, за якими учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом, і кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій, суд касаційної інстанції вважає за необхідне відмовити у задоволенні заяви відповідача про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу у суді касаційної інстанції. В додатковій постанові Верховного Суду від 22 березня 2018 року у справі № 910/9111/17 вказано, що відшкодування судових витрат, у тому числі на професійну правничу допомогу, здійснюється за наявності відповідної заяви (клопотання) сторони, яку вона зробила до закінчення судових дебатів, а в суді касаційної інстанції - до прийняття постанови у справі. Відповідно, якщо учасник справи до закінчення судових дебатів (в суді касаційної інстанції - до прийняття постанови у справі) не заявив клопотання про компенсацію витрат на професійну правничу допомогу, суд не має підстав для розгляду питання про розподіл здійснених учасником витрат на професійну правничу допомогу (див. постанову Верховного Суду від 14 січня 2019 року у справі № 927/26/18). В разі, коли заява (клопотання) про стягнення витрат на професійну правничу допомогу надійшла після ухвалення судом касаційної інстанції постанови у справі за результатами розгляду касаційної скарги, така заява (клопотання) учасника справи не розглядається, а питання розподілу судових витрат, про які йдеться у ній, не вирішується з огляду на відсутність поданої заяви (клопотання) до прийняття судом касаційної інстанції постанови у справі (див. ухвалу Верховного Суду від 24 липня 2018 року у справі № 918/560/16). Відповідно до статті 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Згідно з частинами першою-п`ятою статті 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду. Якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку, встановленого законом, розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк, а заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, - судом, який встановив строк, без повідомлення учасників справи. Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подана заява, скарга, документи тощо), щодо якої пропущено строк. Пропуск строку, встановленого законом або судом учаснику справи для подання доказів, інших матеріалів чи вчинення певних дій, не звільняє такого учасника від обов`язку вчинити відповідну процесуальну дію. За змістом наведених правових норм суд може поновити пропущений строк лише у разі його пропуску з поважних причин. При цьому поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій. Для поновлення процесуального строку суд має встановити наявність об`єктивно непереборних обставин, які перешкоджали вчасному зверненню із відповідною заявою, у зв`язку з чим заявник має довести суду їх наявність та непереборність, оскільки в іншому випадку нівелюється значення чіткого окреслення законодавчо закріплених процесуальних строків. Враховуючи, що відшкодування судових витрат, в тому числі на професійну правничу допомогу, здійснюється за наявності відповідної заяви сторони, яку вона зробила до ухвалення судом касаційної інстанції постанови у справі, то у клопотанні про поновлення строку мають бути зазначенні обставини, які об`єктивно перешкоджали заявнику реалізувати своє право на подання такої заяви саме до прийняття судом відповідного рішення. Однак представник ОСОБА_1 - адвокат Нефьодов С. М. обґрунтував поважність причин пропуску строку на подання заяви про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу лише обставинами, які існували після прийняття Верховним Судом постанови в цій справі, у зв`язку з чим відсутні підстави для задоволення клопотання названого представника про поновлення строку для подання згаданої заяви. Враховуючи, що заява представника ОСОБА_1 - адвоката Нефьодова С. М. про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу подана до Верховного Суду вже після ухвалення постанови у справі за результатами розгляду поданої названим адвокатом касаційної скарги, то колегія суддів вважає за необхідне залишити таку заяву без розгляду. Верховний Суд зауважує, що в даному випадку саме сторона позивача, яка не зазначила в касаційній скарзі про її намір стягнути з іншої сторони витрати на професійну правничу допомогута не надала попередній (орієнтовний) розрахунок суми цих витрат, які вона понесла та які очікує понести у зв`язку з розглядом справи в суді касаційної інстанції, а в подальшому також несвоєчасно подала заяву про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу, - несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій, а саме, що така заява не була вчасно отримана Верховним Судом та, відповідно, не була розглянута ним в день винесення постанови за результатами розгляду поданої цією стороною касаційної скарги. Керуючись статтями 141, 270, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ: Відмовити в задоволенні клопотання представника ОСОБА_1 - адвоката Нефьодова Сергія Миколайовича про поновлення строку для подання заяви про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу. Заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Нефьодова Сергія Миколайовича про відшкодування судових витрат, понесених ОСОБА_1 на професійну правничу допомогу в суді касаційної інстанції, залишити без розгляду. Ухвала набирає законної сили з моменту її постановлення, є остаточною та оскарженню не підлягає. ГоловуючийІ. М. Фаловська Судді:В. М. Ігнатенко С. О. Карпенко С. Ю. Мартєв В. А. Стрільчук