Ухвала КЦС ВС № 208/5532/18

УХВАЛА 02 квітня 2025 року м. Київ справа № 208/5532/18 провадження № 61-9759св24 Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач), суддів: Гулейкова І. Ю., Гулька Б. І., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А. учасники справи: позивач - ОСОБА_1 ; відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ; представник ОСОБА_3 - адвокат Савін Сергій Олександрович; третя особа- Регіональний сервісний центр Міністерства внутрішніх справ в м. Києві, Регіональний сервісний центр Міністерства внутрішніх справ в Одеській області, Головний сервісний центр Міністерства внутрішніх справ України; розглянув у порядку спрощеного позовного провадження заяву представника ОСОБА_3 - адвоката Савіна Сергія Олександровича про відшкодування витрат на правничу допомогу у справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , треті особи: Регіональний сервісний центр Міністерства внутрішніх справ в м. Києві, Регіональний сервісний центр Міністерства внутрішніх справ в Одеській області, Головний сервісний центр Міністерства внутрішніх справ України, про визнання свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу недійсним, скасування державної реєстрації права власності, витребування майна із чужого незаконного володіння та користування, визнання права власності, ВСТАНОВИВ:

Описова частина Короткий зміст позовної заяви У вересні 2018 року ОСОБА_6 звернулася до суду з позовом, з урахуванням уточнень, до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , треті особи: Регіональний сервісний центр Міністерства внутрішніх справ в м. Києві, Регіональний сервісний центр Міністерства внутрішніх справ в Одеській області, Головний сервісний центр Міністерства внутрішніх справ України, про визнання свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу недійсним, скасування державної реєстрації права власності, витребування майна із чужого незаконного володіння та користування, визнання права власності. Короткий зміст судових рішеньсуду першої, апеляційної та касаційної інстанцій Рішенням Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 04 грудня 2023 року позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано недійсним свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_1 від 17 травня 2018 року, згідно з яким право власності на автомобіль марки Mitsubishi, модель-Pajero, об`єм двигуна - 2972 куб. см., колір - біла перлина, рік випуску - 2007, ідентифікаційний номер транспортного засобу (VIN) - НОМЕР_2 зареєстровано за ОСОБА_3 . Скасовано реєстрацію автомобіля марки Mitsubishi, модель - Pajero, об`єм двигуна - 2972 куб. см., колір - біла перлина, рік випуску - 2007, ідентифікаційний номер транспортного засобу (VIN) - НОМЕР_2 за ОСОБА_3 . Витребувано із чужого володіння та користування ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 транспортний засіб - автомобіль марки Mitsubishi, модель - Pajero, об`єм двигуна - 2972 куб. см., колір - біла перлина, рік випуску - 2007, ідентифікаційний номер транспортного засобу (VIN) - НОМЕР_2 . Визнано за ОСОБА_1 право власності на транспортний засіб - автомобіль марки Mitsubishi, модель - Pajero, об`єм двигуна - 2972 куб. см., колір - біла перлина, рік випуску - 2007, ідентифікаційний номер транспортного засобу (VIN) - НОМЕР_2 . Вирішено питання розподілу судових витрат. Постановою Дніпровського апеляційного суду від 20 червня 2024 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 - ОСОБА_7 залишено без задоволення. Рішення Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 04 грудня 2023 року залишено без змін. Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 січня 2025 року касаційну скаргу представника ОСОБА_3 - адвоката Савіна С. О. задоволено. Рішення Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 04 грудня 2023 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 20 червня 2024 року скасовано, ухвалено нове судове рішення. У задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної та касаційної скарг у розмірі 16 593 грн 30 коп. Короткий зміст вимог заяви та заперечення 21 січня 2025 року від представника ОСОБА_3 - адвоката Савіна С. О. через систему «Електронний суд» до Верховного Суду подано заяву про ухвалення додаткового судового рішення щодо вирішення питання стягнення витрат на професійну правничу допомогу. На обґрунтування підстав посилається на те, що 05 вересня 2022 року між адвокатом Савіним С. О. та ОСОБА_3 укладено договір про надання правової допомоги №05/09/22. Відповідно до пункту 5. 1. вказаного договору за надання правової допомоги клієнт зобов`язується виплатити адвокату гонорар у розмірі 40 000 грн, надавши відповідні докази. Вважає, що розмір заявлених витрат на професійну правничу допомогу у сумі 40 000 грн є обґрунтованим та співмірним з обсягом наданих адвокатом послуг, тривалістю розгляду справи, витраченим адвокатом часом на надання послуг та складністю самої справи. У березні 2025 року представник ОСОБА_1 - адвокат Стрижак Є. Ю. подав заперечення на заяву про вирішення питання стягнення витрат на професійну правничу допомогу, в якій просить відмовити в ухваленні додаткового судового рішення. Заперечення мотивоване тим, що відповідно до статті 134 ЦПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Умовами відшкодування судових витрат є дотримання законодавчих формальностей їх заявлення, надання всіх документів та дотримання співмірності витрат обставинам справи. У матеріалах справи відсутня заява про відшкодування витрат на правову допомогу. Рух справи у суді касаційної інстанції Згідно з протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу Верховного Суду від 21 січня 2025 року заяву представника ОСОБА_3 - адвоката Савіна С. О. про ухвалення додаткового судового рішення передано на розгляд судді-доповідачу Луспенику Д. Д., судді, які входять до складу колегії: Гулейков І. Ю., Гулько Б. І., Коломієць Г. В., Лідовець Р. А. 27 січня 2025 року Верховний Суд надіслав до Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області лист про витребування матеріалів справи № 208/5532/18 для розгляду вищезазначеної заяви представника ОСОБА_3 - адвоката Савіна С. О. 18 березня 2025 року матеріали справи № 208/5532/18 надійшли до Верховного Суду. Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосовані норми права Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Перевіривши наведені у заяві доводи представника ОСОБА_3 - адвоката Савіна С. О. про ухвалення додаткового судового рішення, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у її задоволенні. Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав. Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України). Частинами першою та другою статті 15 ЦПК України передбачено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Відповідно до частини першої статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати; 4) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення (частина третя статті 270 ЦПК України). Відповідно до частини першої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Згідно з пунктом третім частини третьої статті 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу. Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами (частини перша, друга статті 137 ЦПК України). З огляду на статтю 134 ЦПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи. Суд може попередньо визначити суму судових витрат (крім витрат на професійну правничу допомогу), пов`язаних з розглядом справи або певною процесуальною дією. Така попередньо визначена судом сума не обмежує суд при остаточному визначенні суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи. Відповідно до частин першої-четвертої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята та шоста статті 137 ЦПК України). У пункті 2 частини другої статті 141 ЦПК України зазначено, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача. Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо) (частина восьма статті 141 ЦПК України). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. Застосування статті 134 ЦПК України про необхідність подання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат та аналіз положень статті 134 ЦПК України свідчить про те, що у разі неподання попереднього (орієнтовного) розрахунку у суду є право відмовити у відшкодуванні відповідних судових витрат. Надання попереднього (орієнтовного) розрахунку судових витрат не є безумовною підставою для відмови у їх стягненні, якщо такий розрахунок попередньо (з першою заявою по суті спору) не надавався, оскільки закон використовує термін «може відмовити», а не «відмовляє». Для цього суд має застосувати положення закону про завдання та принципи цивільного судочинства, пропорційність у цивільному судочинстві, а також конкретні обставини справи, вимоги, з якими заявник звернувся до суду, їх значення для заявника. Таким чином, хоча відмова у відшкодуванні витрат на правову допомогу у зв`язку з неподанням заявником попереднього (орієнтовного) розрахунку судових витрат є правом суду, а не обов`язком, суд має враховувати конкретні обставини справи та принцип диспозитивності цивільного судочинства. Попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат є обов`язковою складовою як позовної заяви (апеляційної та касаційної скарг), так і відзиву, оскільки з огляду на положення процесуального закону попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат враховується судом під час вирішення питання про розподіл судових витрат, пов`язаних із розглядом справи. Подібний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22). Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків, актів виконаних робіт тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина восьма статті 141 ЦПК України). Подібні правові висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду: від 05 липня 2023 року у справі № 911/3312/21, (провадження № 12-43гс22), від 22 листопада 2023 року у справі № 712/4126/22, (провадження № 14-123цс23). Коли йдеться про розподіл витрат, понесених на професійну правничу допомогу, то ініціювати це питання має сторона, яка понесла ті витрати, й для цього треба щонайменше заявити/повідомити суд про необхідність їх розподілу за наслідками розгляду справи. Власне з цим з об`єктивованою формою вираження наміру сторони щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу ще до завершення розгляду справи (чи то в порядку письмового провадження, чи в судовому засіданні) пов`язується можливість як потім подати протягом п`яти днів докази на підтвердження цих витрат, так і ухвалення на цій підставі додаткового судового рішення (див.: ухвала Об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 07 липня 2023 року у справі № 340/2823/21, провадження № К/990/16360/22) Відповідно до частин першої та другої статті 182 ЦПК України при розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань. Заяви, клопотання і заперечення подаються в письмовій або усній формі. У випадках, визначених цим Кодексом, заяви і клопотання подаються тільки в письмовій формі. Тобто саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони. Верховний Суд у постанові від 14 лютого 2019 року у справі № 916/24/18 зазначив, зважаючи на положення про те, що суд апеляційної та касаційної інстанцій має вирішувати питання щодо розподілу судових витрат, здійснених у зв`язку з переглядом справи, Верховний Суд дотримується позиції, що особа має подати попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку з розглядом справи, до суду тієї інстанції, в якій такі витрати були понесені. Під час розгляду справи в судах першої, апеляційної та касаційної інстанцій ОСОБА_3 та її представник не подавали заяв із попереднім (орієнтовним) розрахунком суми судових витратна правову допомогу, а також доказів на їх підтвердження. Вперше із заявою про відшкодування витрат на правову допомогу та їх розрахунком ОСОБА_3 звернулася до Верховного Суду лише у цій заяві, яку подала 21 січня 2025 року, тобто після прийняття постанови судом касаційної інстанції від 15 січня 2025 року. Проте відповідні заяви у строк, передбачений нормами ЦПК України, заявник не зробив. Ураховуючи наведене, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_3 про вирішення питання щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 40 000 грн. Керуючись статтями 141, 270, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ: У задоволенні заяви представника ОСОБА_3 - адвоката Савіна Сергія Олександровича про відшкодування витрат на правничу допомогувідмовити. Ухвала суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає. Головуючий Д. Д. Луспеник Судді: І. Ю. Гулейков Б. І. Гулько Г. В. Коломієць Р. А. Лідовець