Постанова 4873 № 910/1773/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "25" червня 2024 р. Справа № 910/1773/24 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Шапрана В.В. суддів: Буравльова С.І. Андрієнка В.В. за участю секретаря судового засідання Місюк О.П. та представників сторін: позивача - Кострець Є.В.; відповідача - Остапенко С.Л. розглянувши матеріали апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" на рішення Господарського суду міста Києва від 16.04.2024 та додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 30.04.2024 у справі №910/1773/24 (суддя - Ващенко Т.М.) за позовом Акціонерного товариства "ДТЕК Дніпроенерго" до Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" про стягнення заборгованості. ВСТАНОВИВ: Акціонерне товариство "ДТЕК Дніпроенерго" звернулося з позовом до Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" про стягнення 1093281220,64 грн, з яких: 1080961757,96 грн - заборгованість за договором про участь у балансуючому ринку №0421-41013 від 27.05.2019 за період вересень 2023 року - січень 2024 року, 8227234,34 грн - інфляційні втрати та 4092228,34 грн - 3% річних. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором про врегулювання небалансів електричної енергії №0421-41013 від 27.05.2019 щодо вчасної оплати за балансуючу електричну енергію, придбану за період вересень 2023 року - січень 2024 року. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.02.2024 відкрито провадження у справі №910/1773/24, вирішено здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання. 29.03.2024 від відповідача надійшло клопотання про відстрочення виконання рішення суду на 1 рік. Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.04.2024 (повне рішення складене 30.04.2024) у справі №910/1773/24 позов Акціонерного товариства "ДТЕК Дніпроенерго" задоволено повністю. При цьому суд відмовив Приватному акціонерному товариству "Національна енергетична компанія "Укренерго" у задоволенні клопотання про відстрочення виконання рішення. 22.04.2024 до Господарського суду міста Києва надійшла заява Акціонерного товариства "ДТЕК Дніпроенерго" про стягнення з відповідача 350000,00 грн судових витрат на професійну правничу допомогу. Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 30.04.2024 (повне рішення складене 02.05.2024) заяву Акціонерного товариства "ДТЕК Дніпроенерго" задоволено частково, стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" на користь позивача 50000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу. Не погоджуючись з рішенням Господарського суду міста Києва від 16.04.2024 та додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 30.04.2024 Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, згідно якої просить скасувати оскаржувані рішення та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі. Апеляційна скарга відповідача мотивована тим, що оскаржувані рішення прийняті за неповного з`ясування обставин справи, з порушенням приписів матеріального та процесуального права. В обґрунтування вимог апеляційної скарги скаржник вказує на відсутність його вини в порушенні грошових зобов`язань, оскільки, враховуючи особливий порядок розрахунків на ринку електричної енергії та вимоги ст. 75 Закону України "Про ринок електричної енергії", відповідач не може користуватись коштами на рахунку зі спеціальним режимом використання, адже і джерела надходжень на вказаний рахунок, і напрямки сплати коштів з такого рахунку визначено законом. В підтвердження своєї позиції скаржник покликається на окрему думку судді Верховного Суду від 08.06.2022 у справі №910/6636/21. Також відповідач стверджує про неправомірність обчислення позивачем строку для розрахунків, з дня розміщення рахунку відповідачем у системі управління ринком, оскільки саме на позивача покладено обов`язок по формуванню та направленню на адресу відповідача платіжних документів. Крім того, заявник апеляційної скарги вважає хибним висновок суду першої інстанції стосовно обґрунтованості та арифметичної правильності розрахунку розміру інфляційних втрат, оскільки позивач при його здійсненні використовував сукупний індекс інфляції без округлення, що суперечить висновку, викладеному у постановах Верховного Суду від 23.09.2021 у справі №924/2/21 та від 26.06.2020 у справі №905/21/19. Згідно із контррозрахунком Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" сума інфляційних втрат за період №1 (із суми основного боргу 21620829,24 грн) складає 518899,90 грн, а не 523479,30 грн, як заявлено позивачем, за період №2 - 1618359,01 грн та за період №3 - 5210258,07 грн. Насамкінець відповідач вказує, що позивачем обрано неналежний спосіб захисту його інтересів, оскільки вимога про стягнення коштів суперечить положенням ст. 75 Закону України "Про ринок електричної енергії". Стосовно незгоди з додатковим рішенням суду апелянт відмічає, що у випадку скасування судового рішення від 16.04.2024 додаткове рішення втрачає свою силу, а тому необхідно скасувати і додаткове судове рішення. Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 20.05.2024 апеляційну скаргу у справі №910/1773/24 передано на розгляд колегії суддів у складі: Шапран В.В. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Буравльов С.І., Андрієнко В.В. Перевіривши матеріали апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго", суддею-доповідачем виявлено недоліки такої скарги, а саме відсутність доказів сплати судового збору у встановленому розмірі, з огляду на що ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.05.2024 апеляційну скаргу у справі №910/1773/24 залишено без руху на підставі ч. 2 ст. 260 ГПК України та надано заявникові строк на усунення недоліків. Після усунення недоліків апеляційної скарги, ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.06.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" на рішення Господарського суду міста Києва від 16.04.2024 та додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 30.04.2024 у справі №910/1773/24, справу призначено до розгляду на 25.06.2024, встановлено позивачу строк для подання відзиву на апеляційну скаргу. 13.06.2024 до суду апеляційної інстанції від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, згідно якого, посилаючись на законність і обґрунтованість оскаржуваних рішень суду, останній просить залишити їх без змін, апеляційну скаргу - без задоволення. Аргументи відзиву на апеляційну скаргу зводяться до наступного: - в силу положень Закону України «Про ринок електричної енергії» та Правил ринку, виставлення відповідних рахунків відбувається через систему управління ринком. Посилання відповідача на поточний рахунок зі спеціальним режимом використання та відсутності на ньому коштів є безпідставним, оскільки згідно з ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання; - надані позивачем роздруківки знімків екранів ПК із СУР про виставлені рахунки підтверджують факт направлення відповідачу рахунків на оплату та актів за спірний період. При цьому відповідачем без будь-яких зауважень підписано помісячні акти купівлі-продажу балансуючої електричної енергії; - п. 7.7.4 Правил ринку визначено момент відліку строку на оплату платіжного документа; - витрати позивача на професійну правничу допомогу відповідають критеріям складності справи. До суду 25.06.2024 представником відповідача подано клопотання про відкладення розгляду справи, оскільки Приватним акціонерним товариством "Національна енергетична компанія "Укренерго" вживаються заходи, спрямовані на врегулювання спору на підставі взаємних домовленостей. На підтвердження даної обставини до клопотання додано копію листа "Про розгляд питання щодо укладення мирової угоди" вих. №01/38277 від 24.06.2024, адресованого позивачеві. У призначене засідання суду 25.06.2024 з`явилися представники сторін. Присутній представник відповідача підтримав подане ним клопотання, натомість представник позивача заперечив щодо відкладення розгляду справи та зауважив на тому, що клопотання спрямоване лише на затягування розгляду апеляційної скарги. Судом ухвалено відмовити у задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи та продовжити розгляд справи з огляду на наступне. Згідно з ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає її розгляду. При цьому, відповідно до ч. 11 вказаної статті суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними. Частиною 2 ст. 202 ГПК України встановлено, що суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим кодексом строку з таких підстав: 1) неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання; 2) перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними; 3) виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи; 4) необхідність витребування нових доказів, у випадку коли учасник справи обґрунтував неможливість заявлення відповідного клопотання в межах підготовчого провадження. Апеляційний суд зазначає, що відповідачем не доведено підстав, передбачених процесуальним законом, що унеможливлюють розгляд апеляційної скарги у даному судовому засіданні та зумовлюють необхідність відкладення розгляду. При цьому, пропозиція щодо мирного врегулювання даного спору була надіслана позивачу лише 24.06.2024, тобто у переддень судового засідання, що свідчить лише про бажання Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" затягнути розгляд апеляційної скарги. До того ж, представник позивача не підтвердив намір Акціонерного товариства "ДТЕК Дніпроенерго" до врегулювання спору. Після розгляду вказаного клопотання судом розпочато розгляд апеляційної скарги та заслухано пояснення представників сторін по суті спору. Представник скаржника підтримав вимоги апеляційної скарги, просив суд оскаржувані рішення скасувати та відмовити в задоволенні позовних вимог. Представник позивача заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив залишити без змін оскаржувані рішення суду, як такі, що прийняті у відповідності до норм законодавства та з повним дослідженням усіх обставин справи. Відповідно до ст. 269, ч. 1 ст. 270 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених при перегляді справ в порядку апеляційного провадження. Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, Північний апеляційний господарський суд встановив наступне. Я слідує з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, Акціонерне товариство "ДТЕК Дніпроенерго" (постачальник послуг з балансування, ППБ) є виробником електричної енергії на підставі ліцензії, виданої Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП/Регулятор). Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго" є оператором системи передачі (ОСП) - юридичною особою, відповідальною за експлуатацію, диспетчеризацію, забезпечення технічного обслуговування, розвиток системи передачі та міждержавних ліній електропередачі, а також за забезпечення довгострокової спроможності системи передачі щодо задоволення обґрунтованого попиту на передачу електричної енергії, на якого, зокрема, покладені функції адміністратора розрахунків (АР) - юридичної особи, яка забезпечує організацію проведення розрахунків на балансуючому ринку та ринку допоміжних послуг. 27.05.2019 між Акціонерним товариством "ДТЕК Дніпроенерго" та Приватним акціонерним товариством "НАК "Укренерго" укладено договір про врегулювання небалансів електричної енергії №0421-41013, типова форма якого є невід`ємною частиною Правил ринку, затверджених постановою НКРЕКП від 14.03.2018 №307. Відповідно до п. п. 1.2, 1.3 договору, ППБ зобов`язується надавати балансуючу електричну енергію на завантаження або розвантаження для здійснення ОСП балансування об`єднаної енергетичної системи України. ОСП зобов`язується продавати балансуючу електричну енергію ППБ або купувати балансуючу електричну енергію у ППБ та отримувати оплату за продану ППБ балансуючу електричну енергію або сплачувати кошти за куплену балансуючу електричну енергію у ППБ відповідно до умов цього договору та Правил ринку. Надання ППБ ОСП заяви-приєднання в цілому до цього договору (далі - заява-приєднання), що є додатком 1 до цього договору, є погодженням пропозиції на приєднання до цього договору, а також зобов`язанням щодо виконання Правил ринку. Заява-приєднання надається з відкладальною обставиною, якою є реєстрація ППБ ОСП. Відповідно до п. 2.1. договору його загальна вартість складається із суми придбаних та проданих обсягів електричної енергії на балансуючому ринку протягом дії цього договору та відповідно до умов цього договору. За підсумками місяця визначається індикативна величина - середньозважена ціна небалансів електричної енергії за розрахунковий місяць, яка розраховується шляхом ділення загальної вартості балансуючої електричної енергії на загальний обсяг балансуючої електричної енергії. Пунктом 2.2. договору визначено, що розрахунок ціни купівлі-продажу електричної енергії визначається відповідно до Правил ринку. Виставлення рахунків та здійснення платежів здійснюється відповідно до процедур та графіків, визначених у Правилах ринку (п. 4.1 договору). Подання платіжних документів здійснюється сторонами відповідно до Правил ринку (п. 4.2 договору). Відповідно до п. 4.4. договору, ОСП формує та направляє акт купівлі-продажу до ППБ не пізніше 13 календарного дня місяця, наступного за розрахунковим. Підписання акта відбувається в електронній формі. Протягом двох робочих днів з дня направлення ОСП до ППБ акта ППБ розглядає та повертає ОСП один примірник акта, підписаного зі своєї сторони. У разі незгоди з розрахунками ОСП відповідно до акта ППБ протягом двох робочих днів надсилає ОСП обґрунтовані зауваження щодо цього акта та ініціює спір відповідно до норм чинного законодавства. Згідно з п. 5.4. договору ОСП зобов`язується здійснювати вчасно та в повному обсязі оплату проданої ППБ балансуючої електричної енергії на умовах, визначених Правилами ринку та цим договором. Цей договір набирає чинності з дати реєстрації ОСП СВБ відповідно до її заяви-приєднання до цього договору і є чинним до 31 грудня включно року, у якому була надана заява-приєднання. Після реєстрації учасника ринку ОСП зобов`язаний надати такій СВБ витяг з відповідного реєстру (п. 9.1 договору). Якщо жодна зі сторін не звернулася до іншої сторони не менше ніж за 1 місяць до закінчення терміну дії цього договору з ініціативою щодо його розірвання, договір вважається продовженим на наступний календарний рік на тих же умовах (п. 9.2 договору). На виконання умов договору позивач у період з вересня 2023 року по січень 2024 року здійснив продаж відповідачу балансуючої електричної енергії загальною вартістю 1080961757,96 грн, що підтверджується автоматично сформованими (виставленими) в СУР відповідними подекадними рахунками на оплату вартості балансуючої електроенергії, подекадними рахунками за балансуючу електроенергію, які направлялись позивачем на офіційні електроні адреси відповідача (settlement@ua.energy, nec-kanc@ua.energy), підписаними між сторонами за допомогою КЕП помісячними актами купівлі-продажу балансуючої електроенергії: №БР/23/09-0421 від 30.09.2023 (за вересень 2023 року); №БР/23/10-0421 від 31.10.2023 (за жовтень 2023 року); №БР/23/11-0421 від 30.11.2023 (за листопад 2023 року); №БР/23/12-0421 від 31.12.2023 (за грудень 2023 року) на суму 214838677,15 грн; №БР/24/01-0421 від 31.01.2024 (за січень 2024 року), копії яких містяться в матеріалах справи. Проте відповідач, у порушення умов договору та Правил ринку, взяті на себе грошові зобов`язання належним чином не виконав та не сплатив позивачу в установлені строки вартість отриманої балансуючої електричної енергії за вказаний період, що стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом про стягнення з відповідача заборгованість зі сплати вартості отриманої балансуючої електричної енергії у сумі 1080961757,96 грн. Крім того, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх грошових зобов`язань за договором, позивач просив стягнути інфляційні втрати у розмірі 8227234,34 грн та 3% річних у розмірі 4092228,34 грн за період прострочення вересень-грудень 2023 року. Заперечуючи проти задоволення позовних вимог відповідач зазначав про те, що неповна та несвоєчасна сплата коштів учасниками балансуючого ринку на рахунок відповідача зі спеціальним режимом використання, перешкоджає своєчасному та повному розрахунку з позивачем. З огляду на наведене, відповідач також стверджував про відсутність його вини у несвоєчасному виконанні зобов`язань перед позивачем. При цьому, відповідач зазначав, що позивач не надав підтверджень отримання відповідачем надісланих йому рахунків. Також з урахуванням того, що належні до сплати позивачеві грошові кошти знаходилися на поточному рахунку зі спеціальним режимом використання та через "особливий порядок розрахунків" визначений ст. 75 Закону України "Про ринок електричної енергії" відповідач вважає, що відсутні підстави для нарахування інфляційних втрат та 3% річних. Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що Приватне акціонерне товариство "НАК "Укренерго" свій обов`язок з оплати виставлених рахунків не виконало та не сплатило в установлені Правилами ринку строки вартість отриманої балансуючої електричної енергії. Перевіривши наданий позивачем розрахунок заявлених до стягнення 3% річних та інфляційних втрат, суд визнав його правомірним та обґрунтованим. Північний апеляційний господарський суд погоджується з висновком місцевого господарського суду про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення з відповідача основної суми заборгованості та 3% річних. Разом з тим суд вважає помилковими висновки місцевого господарського суду про арифметичну вірність нарахованих позивачем сум інфляційних втрат. За змістом ст. 193 Господарського кодексу України (далі - ГК країни) суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Положеннями ст. 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Виходячи з підстав та предмету позову, в даному спорі необхідно встановити наявність обставин прострочення Приватним акціонерним товариством "НАК "Укренерго" оплати відповідних платежів. Як було встановлено, між сторонами данного спору укладено договір про участь у балансуючому ринку від 27.05.2019. За змістом ч. 1 ст. 68 Закону України "Про ринок електричної енергії" в Україні функціонує єдиний балансуючий ринок. Відповідно до п. 55 ч. 1 ст. 1 цього Закону оператором системи передачі є юридична особа, відповідальна за експлуатацію, диспетчеризацію, забезпечення технічного обслуговування, розвиток системи передачі та міждержавних ліній електропередачі, а також за забезпечення довгострокової спроможності системи передачі щодо задоволення обґрунтованого попиту на передачу електричної енергії. Приватне акціонерне товариство "НЕК "Укренерго" є оператором системи передачі, та на нього покладено функції адміністратора розрахунків. Згідно з умовами укладеного між Акціонерним товариством "ДТЕК Дніпроенерго" як ППБ та Приватним акціонерним товариством "НАК "Укренерго" як ОСП, АР договору про участь у балансуючому ринку, ППБ зобов`язується надавати балансуючу електричну енергію на завантаження або розвантаження для здійснення ОСП балансування об`єднаної енергетичної системи України. ОСП зобов`язується продавати балансуючу електричну енергію ППБ або купувати балансуючу електричну енергію у ППБ та отримувати оплату за продану ППБ балансуючу електричну енергію або сплачувати кошти за куплену балансуючу електричну енергію у ППБ відповідно до умов цього договору та Правил ринку. Даний договір укладається за умови приєднання ППБ до договору про врегулювання небалансів електричної енергії. Відповідно до розділу 4 договору «Порядок розрахунків» вбачається, що відповідач (ОСП) зобов`язаний проводити розрахунки з позивачем (ППБ) у порядку та в терміни, визначені Правилами ринку. Виставлення рахунків, здійснення платежів щодо оплати вартості небалансів, а також подання платіжних документів відбувається відповідно до процедур та у строки, передбачені Правилами ринку. Як передбачено п. 1.1.1 Правил ринку ці Правила визначають порядок реєстрації учасників ринку, порядок та вимоги до забезпечення виконання зобов`язань за договорами про врегулювання небалансів електричної енергії, правила балансування, правила функціонування ринку допоміжних послуг, порядок проведення розрахунків на балансуючому ринку та ринку допоміжних послуг, порядок виставлення рахунків, порядок внесення змін до цих Правил, положення щодо функціонування ринку при виникненні надзвичайної ситуації в об`єднаній енергетичній системі України. Згідно з п. 1.1.2 Правил ринку система управління ринком - це програмно-інформаційний комплекс, що включає низку підсистем, що забезпечують управління всіма необхідними базами даних, реєстрами та виконання розрахунків, що визначені цими Правилами. Пунктом 1.14.1 Правил ринку передбачено, що за допомогою системи управління ринком здійснюється управління всіма процесами, зокрема, виконанням необхідних розрахунків, реєстрацією ринкових даних і результатів. Система управління ринком (надалі MMS платформа) забезпечує, серед іншого, проведення розрахунків за небаланси електричної енергії. Відповідно до п. 1.14.8 Правил ринку, АР надає кожному учаснику ринку через його персональний кабінет доступ до записів даних розрахунків, що створив АР щодо цього учасника ринку, відповідно до інструкції з користування системою управління ринком. Пунктом 4.3.5 Правил ринку передбачено, що участь у балансуючому ринку обов`язкова для всіх ППБ, які управляють генеруючими одиницями, в обсягах усієї їхньої залишкової доступної потужності для забезпечення балансуючої електричної енергії на завантаження та розвантаження незалежно від факту продажу (непродажу) будь-якого типу резерву. За п. п. 7.2.1, 7.3.1 Правил ринку АР на щоденній основі надсилає через систему управління ринком платіжний документ кожному ППБ із зазначенням суми, яка повинна бути сплачена ППБ за відповідний період щодо закупівлі балансуючої енергії, та окремий платіжний документ із зазначенням суми, яка має бути сплачена ППБ щодо платежів за невідповідність. ППБ щодекадно надсилає АР платіжний документ із зазначенням суми, що повинна бути сплачена АР за відповідний період за закупівлю балансуючої енергії. Згідно з п. 7.7.4 Правил ринку визначено, що оплата платіжного документа з банківського рахунку АР на банківський рахунок учасника ринку здійснюється протягом чотирьох робочих днів з дати направлення рахунка. У постановах Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 01.12.2023 у справі №910/9216/22 та від 03.02.2023 у справі №910/9374/21 зазначено, що обов`язком щодо формування, надсилання платіжних документів та здійснення розрахунків між учасниками ринку в системі наділений саме адміністратор розрахунків. При цьому, у розумінні положень Правил ринку (зокрема пункти 1.1.4, 1.1.2, 1.8.1, 1.11.1, 1.11.8, 5.11.1, 5.11.2, 5.28.1, 7.2.1, 7.7.4), направлення (надсилання, виставлення) рахунків на оплату учасникам ринку здійснюється адміністратором розрахунків (АР) через систему управління ринком. Іншого порядку та способу направлення рахунків, ані Правилами ринку, ані умовами договору не передбачено, а тому суд вважає належним їх направлення (формування) АР у системі управління ринком. Отже, матеріалами справи підтверджується, що відповідач, будучи одночасно АР та ОСП, перебуває в цілком різних самостійних статусах учасника ринку електричної енергії, має можливість не тільки отримувати рахунки та ознайомлюватись з їх змістом у момент виставлення таких рахунків у системі, а й проводити розрахунки за ними. Крім того, відповідачем не надано доказів неможливості ознайомлення з виставленими рахунками. Таким чином, колегія суддів зауважує, що обов`язком щодо формування, надсилання платіжних документів та здійснення розрахунків між учасниками ринку, зокрема, між Акціонерним товариством "ДТЕК Дніпроенерго" та Приватним акціонерним товариством "НАК "Укренерго" в системі наділений саме АР, в даному випадку відповідач. Тобто, враховуючи п. 7.7.4 Правил ринку, строк на оплату платіжного документа здійснюється протягом чотирьох днів саме з дати направлення рахунків АР у системі, позаяк ані Правилами ринку, ані умовами договору не передбачено направлення рахунків у інший спосіб, як-то, засобами поштового зв`язку або електронною поштою, що спростовує твердження скаржника про обов`язок позивача формувати та направляти на адресу відповідача платіжні документи. Відповідна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 13.09.2022 у справі №910/8901/20. Як вбачається з матеріалів справи, у системі управління ринком АР сформував подекадні рахунки на оплату вартості балансуючої електричної енергії за період з вересня 2023 року по січень 2024 року, про що свідчать долучені до матеріалів справи скріншоти витягів з СУР. Слід зауважити, що роздруківки знімків екранів комп`ютера є паперовою копією електронного доказу (п. 82 постанови Верховного Суду від 15.07.2022 у справі №914/1003/21). Відтак, надані позивачем скріншоти є належними та допустимими доказами у справі. Крім того, з матеріалів справи слідує, що позивач направляв на офіційні електроні адреси відповідача (settlement@ua.energy, nec-kanc@ua.energy) підписані КЕП подекадні рахунки за балансуючу електроенергію. Також між сторонами шляхом накладення ЕЦП були оформлені та підписані помісячні акти купівлі-продажу балансуючої електроенергії №БР/23/09-0421 від 30.09.2023, №БР/23/10-0421 від 31.10.2023, №БР/23/11-0421 від 30.11.2023, №БР/23/12-0421 від 31.12.2023 та №БР/24/01-0421 від 31.01.2024 на загальну суму 1080961757,96 грн. Жодних зауважень щодо помісячних актів купівлі-продажу балансуючої електричної енергії відповідачем не висунуто. Північний апеляційний господарський суд зазначає, що оскільки обов`язок щодо виставлення рахунків на суми, які АР зобов`язаний сплатити ППБ за балансуючу електричну енергію протягом відповідного періоду покладений саме на відповідача - Приватне акціонерне товариство "НЕК "Укренерго", останній повинен був оплатити вартість отриманої балансуючої електричної енергії протягом чотирьох робочих днів з дати виставлення рахунків. Проте, відповідач не сплатив позивачу в установлені строки вартість отриманої балансуючої електричної енергії за період з вересня 2023 року по січень 2024 року на суму 1080961757,96 грн, внаслідок чого права позивача є порушеними та підлягають захисту судом, у зв`язку з чим, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про стягнення з відповідача на користь позивача зазначеної суми основного боргу. Посилання скаржника на відсутність його вини у виникненні прострочення, з огляду на те, що він міг сплачувати вартість балансуючої електричної енергії виключно з поточного рахунка із спеціальним режимом використання відповідно до Правил ринку та за наявності коштів, що надійшли від інших учасників, колегією суддів відхиляються, з урахуванням наступного. Частиною 1 статті 614 ЦК України визначено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 ЦК України доводить особа, яка порушила зобов`язання. Відповідно до ч. 1 ст. 75 Закону України "Про ринок електричної енергії" розрахунки за електричну енергію та послуги, що надаються на ринку електричної енергії, між учасниками цього ринку здійснюються в грошовій формі відповідно до укладених договорів у порядку, визначеному цим Законом, правилами ринку, правилами ринку "на добу наперед" та внутрішньодобового ринку. Згідно ч. 4 ст. 75 Закону України "Про ринок електричної енергії" постачальники послуг з балансування та сторони, відповідальні за баланс, в яких виникли зобов`язання перед оператором системи передачі в результаті діяльності на балансуючому ринку, вносять плату за електричну енергію виключно на поточні рахунки із спеціальним режимом використання оператора системи передачі в уповноважених банків. Кошти з поточного рахунку із спеціальним режимом використання оператора системи передачі перераховуються відповідно до правил ринку на: 1) поточні рахунки постачальників послуг з балансування та сторін, відповідальних за баланс, крім електропостачальників; 2) поточні рахунки із спеціальним режимом використання електропостачальників; 3) поточний рахунок оператора системи передачі. З метою здійснення розрахунків з постачальниками послуг з балансування під час врегулювання системних обмежень оператор системи передачі може вносити на свій поточний рахунок із спеціальним режимом використання кошти з власного поточного рахунка. Колегія суддів ураховує, що в постанові Верховного Суду від 08.06.2022 у справі №910/6636/21 сформовано таку правову позицію щодо застосування положень ст. 75 Закону України "Про ринок електричної енергії. Зокрема, "…зміст статті 75 Закону України "Про ринок електричної енергії" не містить імперативної заборони щодо розрахунку відповідача з постачальником електричної енергії (позивачем) тільки грошовими коштами, які надходять від інших учасників балансуючого ринку на поточний рахунок із спеціальним режимом використання, навпаки, передбачено можливість відповідача для належного виконання грошових зобов`язань, вносити грошові кошти з інших власних рахунків на рахунок зі спеціальним режимом використання, що в свою чергу свідчить про те, що відповідач (боржник) не позбавлений можливості здійснити перерахування на такий рахунок коштів з інших рахунків, зокрема з поточного рахунку, задля належного виконання своїх зобов`язань. Ненадходження коштів від інших учасників балансуючого ринку не може бути відкладальною обставиною для невиконання відповідачем своїх зобов`язань з оплати за договором". Також у цій справі Верховний Суд, спростовуючи твердження скаржника, що прострочення виникло не з його вини, оскільки він міг сплачувати вартість балансуючої електричної енергії виключно з поточного рахунка із спеціальним режимом використання відповідно до Правил ринку та за наявності коштів, що надійшли від інших учасників, зазначив, що "наявність рахунку із спеціальним режимом використання не виключає застосування до споживача пені за прострочення в оплаті отриманої електричної енергії, а також відповідальності за прострочення грошового зобов`язання у порядку частини другої статті 625 ЦК України у вигляді сплати 3% річних та інфляційних втрат (постанова Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 16.10.2020 у справі №903/918/19)". Зазначену правову позицію також підтримано і об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 03.02.2023 зі справи №910/9374/21. Крім того подібні за змістом висновки щодо застосування ч. 4 ст. 75 Закону України "Про ринок електричної енергії" викладено також у постановах Верховного Суду від 02.03.2023 у справі №910/18611/21 та від 09.03.2023 у справі №910/18613/21. За наведених обставин, відсутні й підстави стверджувати про обрання позивачем неналежного способу захисту його порушених прав з огляду на заявлення ним вимоги про стягнення заборгованості без конкретизації рахунку, з якого така заборгованість підлягатиме стягненню, адже така вимога не суперечить ні нормам ст. 16 ЦК України та ст. 20 ГПК України, ні нормам наведеної ст. 75 Закону України "Про ринок електричної енергії." Водночас суд апеляційної інстанції не приймає до уваги покликання відповідача на окрему думку судді Верховного Суду від 08.06.2022 у справі №910/6636/21, оскільки юридичне значення для правозастосовчої практики мають саме постанови Верховного Суду як остаточні рішення суду касаційної інстанції, які є обов`язковими до виконання і не підлягають оскарженню. Окрема думка, при цьому, має теоретично-правовий та довідковий характер, відображає позицію конкретного судді і не є обов`язковою для врахування. За таких обставин колегією суддів відхиляються доводи скаржника про те, що прострочення виконання грошового зобов`язання виникло не з його вини, оскільки ця обставина не впливає на обсяг його зобов`язань як боржника, що прострочив грошове зобов`язання, а наявність особливого алгоритму розподілу коштів на спеціальних рахунках, впровадженого у зв`язку з особливістю здійснення розрахунків на ринку електричної енергії, не виключає можливість застосування до спірних правовідносин положень загальних норм матеріального права. Аналогічна висновки викладено у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду України від 03.02.2023 у справі №910/9374/21, у постановах Верховного Суду від 08.02.2022 у справі №910/6635/21, від 15.06.2022 у справі №910/6639/21, від 08.06.2022 у справі №910/6636/21. Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 8227234,34 грн та 3% річних у розмірі 4092228,34 грн за загальний період прострочення вересень-грудень 2023 року, суд апеляційної інстанції відмічає наступне. Згідно з ч. 2 ст. 193 ГК України сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Принцип належного виконання полягає в тому, що виконання має бути проведене: належними сторонами; щодо належного предмета; у належний спосіб; у належний строк (термін); у належному місці. Статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. За прострочення виконання грошового зобов`язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. З огляду на викладене, враховуючи встановлені обставини несвоєчасної оплати Приватним акціонерним товариством "НЕК "Укренерго" вартості балансуючої електричної енергії за спірний період, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що такі дії відповідача є порушенням договірних зобов`язань та підставою для застосування встановленої ст. 625 ЦК України відповідальності. До позовної заяви Акціонерним товариством "ДТЕК Дніпроенерго" долучено детальний розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, з якого слідує, що розрахунок здійснено стосовно заборгованості за кожний місяць (згідно рахунків-фактур). Так, позивач у поданому до суду розрахунку інфляційних втрат нарахованих на суму боргу за вересень 2023 року у розмірі 21620829,24 грн (період нарахувань з 12.10.2023 по 13.02.2023 - 1 період) застосовував сукупний індекс інфляції у розмірі 1,02421181, за жовтень 2023 року у розмірі 101147438,33 грн (період нарахувань з 11.11.2023 до 13.02.2024 - 2 період) - 1,01608314, за листопад 2023 року у розмірі 473659824,57 грн (період нарахувань з 12.12.2023 до 13.02.2024 - 3 період) - 1,01102800, за грудень 2023 року у розмірі 213366520,84 грн (період нарахувань з 11.01.2024 до 13.02.2024 - 4 період) - 1,00400000. Проте скаржник вказує на помилковість нарахувань інфляційних втрат без заокруглення сукупного індексу інфляції до десяткового числа після коми покликаючись на практику Верховного Суду від 23.09.2021 у справі №924/2/21 та від 26.06.2020 у справі №905/21/19. Також відповідачем наведено контррозрахунок суми інфляційних втрат за періоди №№1, 2,

3. Дослідивши розрахунок позивача та врахувавши заперечення відповідача щодо наданого розрахунку, суд відмічає наступне. Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" визначено індексацію грошових доходів населення як встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодувати подорожчання споживчих товарів і послуг (ст. 1 Закону). Статтею 2 цього Закону передбачено як об`єкти індексації грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України, що не мають разового характеру, перелік яких визначено у частині першій цієї статті. Водночас ч. 2 ст. 2 цього Закону законодавець передбачив право Кабінету Міністрів України встановлювати інші об`єкти індексації, поряд з тими, що зазначені у частині першій цієї статті. З метою реалізації Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" Кабінет Міністрів України постановою №1078 від 17.07.2003 затвердив Порядок проведення індексації грошових доходів населення (далі - Порядок), пунктом 1 якого передбачено, що цей Порядок визначає правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення. Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків (п. п. 1-1, 4 Порядку). Отже, при розрахунку інфляційних втрат у зв`язку з простроченням боржником виконання грошового зобов`язання до цивільних відносин, за аналогією закону, підлягають застосуванню норми Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" та приписи Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003 та Методика розрахунку базового індексу споживчих цін, затверджена наказом Державного комітету статистики України №265 від 27.07.2007. Порядок індексації грошових коштів для цілей застосування ст. 625 ЦК України визначається із застосуванням індексу споживчих цін (індексу інфляції) за офіційними даними Державного комітету статистики України у відповідний місяць прострочення боржника, як результат множення грошового доходу на величину приросту споживчих цін за певний період, поділену на 100 відсотків (абз. 5 п. 4 постанови КМУ №1078). Статтею 625 ЦК України передбачено розрахунок індексу інфляції не за окремі інтервали часу, а в цілому за весь період прострочення і якщо індекс інфляції в окремі періоди є меншим за одиницю та має при цьому економічну характеристику - "дефляція", то це не змінює його правової природи та не може мати наслідком пропуску такого місяця, оскільки протилежне зруйнує послідовність математичного ланцюга розрахунків, визначену Порядком проведення індексації грошових доходів населення. Встановлення компетентним органом (Кабінетом Міністрів України) механізму перемножування індексів інфляції за певний період для обрахування інфляційних збитків означає, що "вартість грошей з індексом інфляції за попередній період" є визначальною при індексації грошової суми за кожний наступний період. У математиці це називається послідовність, утворена за певною закономірністю. У судовій практиці часто виникають проблеми із застосуванням механізму розрахунку інфляційних збитків у випадку часткового помісячного погашення суми основного боргу. З огляду на таке, обєднана палата Касаційного господарського суду в постанові від 26.06.2020 у справі №905/21/19 роз`яснила, що при зменшенні суми боргу у конкретному місяці "А" на певну суму (до прикладу 100 грн.), до уваги приймається сума боргу на початок розрахункового періоду "Х", помножена на індекс інфляції у цьому місяці (до прикладу " і-1"), і від зазначеного добутку необхідно віднімати суму погашення (100 грн.) Отже, у математичному викладі це можна відобразити такою формулою: "Х" * "і-1" - 100 грн. = "ЗБ", де "Х" - залишок боргу на початок розрахункового періоду, "і-1" - офіційно встановлений індекс інфляції у розрахунковому місяці та 100 грн. - умовна сума погашення боргу у цьому місяці, а "ЗБ" - залишок основного боргу з інфляційною складовою за цей місяць (вартість грошей з урахуванням інфляції у цьому місяці та часткового погашення боргу у цьому ж місяці). А за наступний місяць базовою сумою для розрахунку індексу інфляції буде залишок боргу разом з інфляційною складовою за попередній місяць ("ЗБ" відповідно до наведеної формули), який перемножується на індекс інфляції за цей місяць, а від зазначеного добутку має відніматися сума погашення боржником своєї заборгованості у поточному місяці (якщо таке погашення відбувалося). У випадку якщо погашення боргу не відбувалося декілька місяців підряд, то залишок основного боргу з інфляційною складовою за перший розрахунковий місяць такого періоду ("ЗБ") перемножується послідовно на індекси інфляції за весь період, протягом якого не відбувалося погашення боргу та ділиться на 100%. Для відокремлення інфляційних збитків за певний період від основної заборгованості, від остаточного розрахунку основного боргу з інфляційною складовою, проведеного із застосуванням такої послідовності, необхідно відняти основний борг, який залишився непогашеним на кінець розрахункового періоду. У постанові від 23.09.2021 у справі №924/2/21, на яку посилається скаржник у апеляційній скарзі, Верховний Суд, перевіряючи правильність нарахування сукупного індексу інфляції відповідно до ст. 625 ЦК України, не погодився з правильністю визначення судами попередніх інстанцій величини приросту індексу споживчих цін (сукупного індексу інфляції) та зазначив, що такий індекс має заокруглюватися до десяткового числа після коми. Так, Верховний Суд, зокрема, зауважив, що за період з червня по жовтень 2019 року сукупний індекс інфляції складає 100%, а не 99,99% (як визначено в мотивувальній частині рішення суду першої інстанції), а за період із травня по жовтень 2020 року при заокруглюванні до десяткового числа після коми сукупний індекс інфляції має визначатись як 101,2%, а не 101,19%, оскільки саме так визначаються місячні та річні індекси споживчих цін Державним комітетом статистики України. Аналогічний висновок щодо правильності визначення величини приросту індексу споживчих цін, який має заокруглюватися до десяткового числа після коми, викладено у постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 26.06.2020 у справі №905/21/19, постановах Верховного Суду від 03.04.2024 у справі №910/4170/23, від 17.012024 у справі №910/18308/21. Як було зазначено, позивач у поданому розрахунку інфляційних втрат застосовував сукупний індекс інфляції, заокруглений не до десятих, а до «мільйонних» (шести знаків після коми) визначив індекс інфляції: за 1 період - 1,02421181, тобто 102,421181%; за 2 період - 1,01608314, тобто 101,608314%; за 3 період - 1,01102800, тобто 101,102800%; за 4 період - 1,00400000, тобто 100,400000%. При цьому правильний індекс інфляції у вказані періоди мав складати 102,4%, 101,6%, 101,1% та 100,4% відповідно, а відтак інфляційні втрати становили б іншу суму. З огляду на вимоги ст. 86 ГПК України господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд, з урахуванням конкретних обставин справи, самостійно визначає суми нарахувань, які підлягають стягненню, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру стягуваних сум (подібні висновки наведено у постановах Верховного Суду від 05.03.2019 у справі №910/1389/18, від 14.02.2019 у справі №922/1019/18, від 02.03.2018 у справі №927/467/17). Вирішуючи спір у справі, що розглядається, суд першої інстанції при застосуванні ч. 2 ст. 625 ЦК України погодився із наданим позивачем розрахунком інфляційних втрат та вважав його арифметично правильним, проте не врахував висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 26.06.2020 у справі №905/21/19 та від 23.09.2021 у справі №924/2/21 щодо заокруглення індексу інфляції, не визначивши при цьому правильної суми інфляційних втрат за спірний період. З огляду на викладене висновки Господарського суду міста Києва щодо обґрунтованості позовних вимог в частині стягнення з Приватного акціонерного товариства "НЕК "Укренерго" інфляційних втрат за спірний період у загальному розмірі 8227234,34 грн є помилковими, оскільки визначення величини приросту індексу споживчих цін має здійснюватися із заокругленням до десяткового числа після коми. Перевіривши розрахунок нарахованої позивачем до стягнення з відповідача суми інфляційних втрат, колегія суддів вважає, що стягненню підлягають: - за вересень 2023 року (період нарахувань з 12.10.2023 по 13.02.2023 - 1 період) з урахуванням індексу інфляції 102,4% інфляційні втрати в розмірі 518899,90 грн (виходячи з розрахунку 21620829,24*102,4%/100%-21620829,24), а не 523479,30 грн як визначив позивач у розрахунку; - за жовтень 2023 року (період нарахувань з 11.11.2023 по 13.02.2024 - 2 період) з урахуванням індексу інфляції 101,6% інфляційні втрати в розмірі 1618359,01 грн (виходячи з розрахунку 101147438,33*101,6%/100%-101147438,33), а не 1626768,41 грн як визначив позивач у розрахунку; - за листопад 2023 року (період нарахувань з 12.12.2023 по 13.02.2024 - 3 період) з урахуванням індексу інфляції 101,1% інфляційні втрати в розмірі 5210258,07 грн (виходячи з розрахунку 473659824,57*101,1%/100%-473659824,57), а не 5223520,55 грн як визначив позивач у розрахунку; - за грудень 2023 року (період нарахувань з 11.01.2024 по 13.02.2024 - 4 період) з урахуванням індексу інфляції 100,4% інфляційні втрати в розмірі 853466,08 грн (виходячи з розрахунку 213366520,84*100,4%/100%-213366520,84), що співпадає з сумою визначеною позивачем у розрахунку. Отже, безпідставно нарахованими є інфляційні втрати у розмірі 879717,36 грн (8227234,34 грн - 518899,90 грн - 1618359,01 грн - 5210258,07 грн). Звідси позовні вимоги в частині стягнення з відповідача інфляційних втрат є обґрунтованими на суму 7347516,98 грн (8227234,34 грн - 879717,36 грн). За наведеного, аргументи відповідача стосовно невірного нарахування позивачем інфляційних втрат знайшли своє підтвердження під час розгляду спору. Водночас здійснивши перевірку поданого позивачем розрахунку 3% річних суд апеляційної інстанції погоджується з висновком судом першої інстанції та вважає, що він є арифметично вірним та здійсненим у відповідності до приписів чинного законодавства та в межах визначеного позивачем періоду прострочення, тобто судом правомірно стягнуто з відповідача 3% річних у розмірі 4092228,34 грн. Відповідно до ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. За змістом ч. 1 ст. 237 ГПК України при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин. Зважаючи на встановлені судом обставини, з урахуванням наведених норми законодавства, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції від 16.04.2024 в частині стягнення інфляційних втрат зазначеним вимогам процесуального закону не відповідає, а тому вказане рішення не можна визнати законним і обґрунтованим. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення. Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення, зокрема, є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права (п. 4 ч. 1 ст. 277 ГПК України). Враховуючи вищевикладене, Північний апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга Приватного акціонерного товариства "НАК "Укренерго" на рішення Господарського суду міста Києва від 16.04.2024 у даній справі підлягає частковому задоволенню, а оскаржуване рішення, на підставі п. 4 ч. 1 ст. 277 ГПК України, підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про часткове задоволення позовних вимог. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. З огляду на часткове задоволення позовних вимог, з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 1058952,16 грн (відповідно до пропорції, розмір задоволених позовних вимог становить 99,92%). Також зважаючи на часткове задоволення апеляційної скарги, враховуючи положення ст. 129 ГПК України, з позивача на користь відповідача слід стягнути судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 1017,41 грн (відповідно до пропорції, розмір задоволених апеляційних вимог становить 0,08%). Частиною 11 статті 129 ГПК України передбачено, що при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. В такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат. Враховуючи положення ч. 11 ст. 129 ГПК України, з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір у розмірі 1057934,75 грн (1058952,16 грн - 1017,41 грн). Стосовно апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства "НАК "Укренерго" на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 30.04.2024. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Як слідує з матеріалів справи, 22.04.2024 Акціонерне товариство "ДТЕК Дніпроенерго" подало до Господарського суду міста Києва заяву про стягнення з відповідача 350000,00 грн судових витрат на професійну правничу допомогу. Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 30.04.2024 стягнуто з Приватного акціонерного товариства "НАК "Укренерго" на користь Акціонерного товариства "ДТЕК Дніпроенерго" витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 50000,00 грн. Ухвалюючи дане рішення місцевий господарський суд, зважаючи на складність справи, ціну позову, принципи співмірності та розумності судових витрат, а також беручи до уваги заперечення відповідача щодо розміру заявлених витрат, дійшов висновку, що обґрунтованими до стягнення є витрати позивача на професійну правничу допомогу в розмірі 50000,00 грн. Суд апеляційної інстанції погоджується із вказаним висновком суду першої інстанції враховуючи наступне. Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України). Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору. Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (ст. 124 ГПК України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (ст. 126 ГПК України): подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; 3) розподіл судових витрат (ст. 129 ГПК України). Разом з тим чинне процесуальне законодавство також визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу. Відповідно до ч. 4 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У розумінні положень ч. 5 ст. 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим адвокатом на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 126 ГПК України). Загальне правило розподілу судових витрат визначене в ч. 4 ст. 129 ГПК України: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Разом із тим у ч. 5 зазначеної статті цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу. Зокрема, відповідно до ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись. При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат. Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого ч. 4 ст. 129 ГПК України, визначені також положеннями ч. ч. 6, 7, 9 ст. 129 цього Кодексу. Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог ч. 4 ст. 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (ч. ч. 5-6 ст. 126 ГПК України). Аналогічна правова позиція викладена у постановах об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, від 22.11.2019 у справі №902/347/18, від 06.12.2019 у справі №910/353/19. Отже, для включення всієї суми гонору у відшкодування за рахунок відповідача відповідно до ст. 129 ГПК України має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір є розумний та виправданий, що передбачено у ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою. Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та є неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Відповідно до ч. 3 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (надання послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див., наприклад, рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява N19336/04, п. 269). Таку правову позицію викладено і у постановах Великої Палати Верховного Суду від 30.11.2020 по справі №922/2869/19, від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц, від 12.05.2020 у справі №904/4507/18. Принцип пропорційності - загальноправовий принцип, спрямований на забезпечення у правовому регулюванні розумного балансу приватних і публічних інтересів, відповідно до якого цілі обмежень прав мають бути істотними, а засоби їх досягнення обґрунтованими і мінімально обтяжливими для осіб, чиї права обмежуються; дозволяє досягти розумного співвідношення між цілями державного впливу та засобами їх досягнення Принцип пропорційності являє собою загальний, універсальний принцип права, який вимагає співрозмірного обмеження прав та свобод людини для досягнення публічних цілей. Обґрунтованість та співмірність понесених витрат на професійну правничу допомогу слід досліджувати з урахуванням ч. 3 ст. 13 ГПК України, згідно якої кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Такі висновки викладені у постановах Верховного Суду від 17.02.2021 у справі №922/2875/18, від 19.08.2021 у справі №910/11547/19 та від 20.07.2021 у справі №922/2604/20. За змістом ст. 16 ГПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Частиною 3 статті 237 ЦК України унормовано, що однією з підстав виникнення представництва є договір. Відповідно до ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (далі - Закон №5076-VI) адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Так, договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (ст. 1 Закону №5076-VI). Закон №5076-VI формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту визначає гонорар. Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (п. 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц; п. 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі №910/12876/19). Частинами 2 та 2 статті 30 Закону №5076-VI встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами ст. 30 Закону №5076-VI, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу. Північний апеляційний господарський суд також звертається до правової позиції, зазначеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21. Так, Велика Палата зазначила про те, що ч. 3 ст. 126 ГПК України конкретного складу відомостей, що мають бути зазначені в детальному описі робіт (наданих послуг), не визначає, обмежуючись лише посиланням на те, що відповідний опис має бути детальним. Тому, враховуючи принципи рівності і справедливості, правової визначеності, ясності і недвозначності правової норми як складові принципу верховенства права, визначення необхідного і достатнього ступеня деталізації опису робіт у цьому випадку є виключною прерогативою учасника справи, що подає такий опис. Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права. Як слідує з матеріалів справи, правову допомогу Акціонерному товариству "ДТЕК Дніпроенерго" у ході розгляду даної справи надавало Адвокатське об`єднання "Перший Радник" на підставі договору про надання правової допомоги №1350-ДЭ від 05.05.2019. Так, згідно договору №1350-ДЭ від 05.05.2019 укладеного між Адвокатським об`єднанням "Перший Радник" в особі керівника Геза А.В. та Акціонерним товариством "ДТЕК Дніпроенерго", виконавець зобов`язався надавати клієнту правову допомогу за окремими письмовими або усними дорученнями останнього. Відповідно до п. 3.1 договору приймання-передача послуг за цим договором здійснюється сторонами за актами наданих послуг. Вартість послуг, розмір витрат виконавця та порядок розрахунків погоджується сторонами в додаткових угодах, що є невід`ємною частиною даного договору (п. 4.1 договору). Згідно п. 5.1 договору, в редакції додаткової угоди №10 від 29.12.2023, договір набирає чинності з дати його підписання та діє до 31.12.2024, але у будь-якому разі до повного виконання сторонами своїх зобов`язань. 01.08.2023 сторони підписали додаткову угоду №2, згідно якої виконавець зобов`язався надавати клієнту правничу допомогу щодо належного представництва інтересів клієнта у справі за позовом Акціонерного товариства "ДТЕК Дніпроенерго" до Приватного акціонерного товариства "НАК "Укренерго" про стягнення заборгованості за договором про участь у балансуючому ринку №0421-41013 від 27.05.2019, яка буде розглядатися в Господарському суді міста Києва та подальше представництво в судах апеляційної та касаційної інстанції. Пунктом 2 додаткової угоди №2 погоджено, що вартість послуг виконавця становить: - 10000,00 грн - за участь одного адвоката в судовому засіданні за кожне судове засідання; - 10000,00 грн за інші вчинені юридичні дії за одну годину. Фактичний обсяг наданих послуг визначається сторонами в актах приймання-передачі наданих послуг (п. 2.2 додаткової угоди №2). 17.04.2024 між сторонами підписано акт наданих послуг №1, згідно якого виконавець надав, а клієнт прийняв послуги професійної правничої допомоги, у рамках справи №910/1773/24. Відповідно до наданого заявником акту, виконавцем надано наступну правову допомогу: - аналіз договірної документації, первинних документів - 8 годин - 80000,00 грн; - аналіз чинного законодавства з питань, що регулюють спірні відносини. Аналіз поточної практики Верховного Суду, з висновками щодо судової перспективи справи, розробка загальної стратегії ведення справи - 5 годин - 50000,00 грн; - аналіз судової практики в частині стягнення пені, 3% річних, інфляційних витрат - 5 годин - 50000,00 грн; - аналіз поточної практики Верховного Суду, з висновками щодо судової перспективи справи, розробка загальної стратегії ведення справи - 4 години - 40000,00 грн; - підготовка позовної заяви, розрахунку 3% річних, інфляційних витрат - 10 годин - 100000,00 грн; - участь в судовому засіданні в Господарському суді м. Києва 19.03.2024 - 1 година - 10000,00 грн; - участь в судовому засіданні в Господарському суді м. Києва 02.04.2024 - 1 година - 10000,00 грн; - участь в судовому засіданні в Господарському суді м, Києва 16.04.2024 - 1 година - 10000,00 грн. Згідно акту загальна кількість годин наданих послуг складає 35 год., загальний розмір винагороди - 350000,00 грн. Також в акті зазначено, що клієнт не має претензій по об`єму, якості та строкам надання послуг. З матеріалів справи слідує, що інтереси Акціонерного товариства "ДТЕК Дніпроенерго" у даній справі представляли адвокати Лозовицький М.С. та Куприянський Б.О. на підставі довіреностей виданих позивачем. При цьому адвокат Куприянський Б.О. надавав юридичні послуги щодо аналізу документації, судової практики та підготовку позовної заяви, тоді як адвокат Лозовицький М.С. брав участь у судових засіданнях, призначених для розгляду справи №910/1773/24, що підтверджується протоколами судових засідань, які містяться у даній справі. Таким чином, подані позивачем документи щодо наданих послуг на професійну правничу допомогу адвокатів, в рамках розгляду спору у даній справі в суді першої інстанції є належними і допустимими доказами в підтвердження обставин реальності понесених стороною витрат, визначених ст. 126 ГПК України. Як слідує з матеріалів справи, відповідач заперечував проти заявленого позивачем розміру витрат на правову допомогу вказуючи на те, що розмір заявлених витрат є неспівмірним обсягу робіт адвоката, не відповідає критерію реальності адвокатських витрат, а також критерію розумності їхнього розміру виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Зокрема, відповідач вказав, що заявлений позивачем розмір витрат за аналіз судової практики в частині стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат (5 год.) є завищеним, оскільки судова практика щодо вирішення даної категорії спорів є сталою. При цьому п. 4 акту повторює надані послуги, які відображені в п.

2. Також відповідач відмітив, що є завищеним витрачений позивачем час (10 год.) на підготовку позовної заяви, оскільки Адвокатське об`єднання "Перший Радник" представляє інтереси позивача і в інших судових справах. З огляду на викладене відповідач вважає, що обґрунтований розмір судових витрат на професійну правничу допомогу адвоката, який підлягає розподілу між сторонами, становить 10000,00 грн. Північний апеляційний господарський суд звертає увагу, що втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень ч. 4 ст. 126 ГПК України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях ст. 627 ЦК України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у ст. 43 Конституції України. Верховний Суд неодноразово викладав висновок щодо питання застосування положень ч. 4 ст. 126 ГПК України, з врахуванням критеріїв, що застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Досліджуючи обґрунтованість та пропорційність розміру заявлених до стягнення позивачем витрат на професійну правничу допомогу через призму принципу співмірності, який включає такі критерії: складність справи та виконаних робіт (наданих послуг); час, витрачений на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих послуг та виконаних робіт; ціна позову та (або) значення справи для сторони, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції стосовно їх неспівмірності, фактичності та неминучості їх надання, з огляду на наступне. Зі змісту наданих сторонами пояснень у справі слідує, що у провадженні господарських судів наявні декілька справ за позовом Акціонерного товариства "ДТЕК Дніпроенерго" до Приватного акціонерного товариства "НАК "Укренерго" про стягнення заборгованості за договором №0421-41013 від 27.05.2019 за різні періоди, але з аналогічних підстав (справа №910/3269/23 та №910/9203/22). Згідно відомостей з Єдиного державного реєстру судових рішень, представник позивача адвокат Куприянський Б.О. представляв інтереси Акціонерного товариства "ДТЕК Дніпроенерго" також і в справах №910/3269/23 та №910/9203/22. А відтак позиція адвоката Куприянського Б.О. та відповідно, Адвокатського об`єднання "Перший Радник" щодо спірних правовідносин є сталою. Зважаючи на це слід відмітити, що для вивчення та правового аналізу документації, первинних документів, законодавства, судової практики, підготовки позовної заяви не вимагається значних затрат часу та зусиль (з огляду на їх неодноразове подання в рамках виконання одного договору), а відтак заявлені до відшкодування витрати за надання вказаних послуг у розмірі 320000,00 грн (32 год.) є необґрунтованими, не відповідають критерію дійсності, розумності та реальності, оскільки відповідні дії вчинялися адвокатом також під час підготовки документів і в зазначених вище справах. Разом з тим послуги щодо правового аналізу процесуальних документів, законодавства, судової практики поглинаються такою послугою як підготовка позовної заяви. Щодо участі представника позивача в судових засіданнях суду першої інстанції та визначення розміру витрат за вказану послугу в розмірі 30000,00 грн, колегія суддів зазначає таке. Згідно матеріалів справи, під час розгляду даної справи судом першої інстанції відбулося 3 судових засідання: - 19.03.2024 - тривалість 11 хв; - 02.04.2024 - тривалість 15 хв; - 16.04.2024 - тривалість 47 хв; Отже, загальна тривалість 3 судових засідань у даній справі становила 1 год. 13 хв. У додатковій угоді №2 від 01.08.2023 до договору, сторони дійшли згоди, що вартість представництва інтересів клієнта в господарських справах становить 10000,00 грн за 1 годину роботи. А тому, враховуючи фактичну тривалість судових засідань, заявлений до стягнення розмір витрат за надані послуги в сумі 30000,00 грн є завищеними, неспівмірним з виконаною адвокатом роботою, а їх відшкодування матиме надмірний характер для відповідача, що не узгоджується із принципом розподілу таких витрат. Північний апеляційний господарський суд наголошує, що метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої ухвалене рішення, понесених збитків, але й спонукання боржника утримуватися від вчинення дій, що в подальшому спричиняють необхідність поновлення порушених прав та інтересів позивача (подібний висновок викладений в постановах Верховного Суду від 04.10.2021 від №640/8316/20, від 21.10.2021 у справі №420/4820/19 тощо). Водночас стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу (подібна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 24.01.2022 у справі №911/2737/17). З огляду на зазначене, вирішуючи питання про стягнення судових витрат за надання правової допомоги, з урахуванням критеріїв розумності і реальності таких витрат, їх співмірності зі складністю справи та виконаною адвокатами роботою (наданими послугами), наданих стороною доказів на підтвердження таких витрат, та зважаючи на заперечення відповідача щодо розподілу таких витрат, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про часткове задоволення заяви позивача та наявність підстав для зменшення заявленого до стягнення Акціонерним товариством "ДТЕК Дніпроенерго" розміру витрат на професійну правничу допомогу до 50000,00 грн. Отже, доводи апеляційної скарги відповідача в частині оскарження додаткового рішення суду є необґрунтованими. Водночас, враховуючи, що Північний апеляційний господарський суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, в силу положень п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, з Приватного акціонерного товариства "НАК "Укренерго" на користь Акціонерного товариства "ДТЕК Дніпроенерго" слід стягнути витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 49960,00 грн (відповідно до пропорції, розмір задоволених позовних вимог становить 99,92%). За наведеного, додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 30.04.2024 у справі №910/1773/24 підлягає частковому скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в стягненні з Приватного акціонерного товариства "НАК "Укренерго" на користь Акціонерного товариства "ДТЕК Дніпроенерго" 40,00 грн витрат на професійну правничу допомогу. Оскільки доводи апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства "НАК "Укренерго" в частині оскарження додаткового рішення колегія суддів визнала необґрунтованими, у задоволенні апеляційної скарги в зазначеній частині слід відмовити. Керуючись ст. ст. 267 - 285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 16.04.2024 у справі №910/1773/24 скасувати та прийняти нове рішення.

3. Позов Акціонерного товариства "ДТЕК Дніпроенерго" задовольнити частково.

4. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, 25; код ЄДРПОУ 00100227) на користь Акціонерного товариства "ДТЕК Дніпроенерго" (69006, м. Запоріжжя, вул. Фанатська (Добролюбова), 20; код ЄДРПОУ 00130872) 1080961757 (один мільярд вісімдесят мільйонів дев`ятсот шістдесят одну тисячу сімсот п`ятдесят сім) грн 96 коп. заборгованості, 7347516 (сім мільйонів триста сорок сім тисяч п`ятсот шістнадцять) грн 98 коп. інфляційних втрат, 4092228 (чотири мільйони дев`яносто дві тисячі двісті двадцять вісім) грн 34 коп. 3% річних та 1057934 (один мільйон п`ятдесят сім тисяч дев`ятсот тридцять дев`ять) грн 75 коп. судового збору.

5. У решті вимог - відмовити.

6. Додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 30.04.2024 у справі №910/1773/24 скасувати в частині стягнення з Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" на користь Акціонерного товариства "ДТЕК Дніпроенерго" 40,00 грн (сорок гривень) витрат на професійну правничу допомогу.

7. Ухвалити в зазначеній частині нове рішення про відмову в стягненні з Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" на користь Акціонерного товариства "ДТЕК Дніпроенерго" 40,00 грн (сорок гривень) витрат на професійну правничу допомогу.

8. В іншій частині додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 30.04.2024 у справі №910/1773/24 залишити без змін.

9. Видачу наказів доручити Господарському суду міста Києва.

10. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у строк двадцять днів з дня складення її повного тексту. Повний текст постанови складено 26.06.2024. Головуючий суддя В.В. Шапран Судді С.І. Буравльов В.В. Андрієнко