Постанова 4873 № 910/2279/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "19" вересня 2023 р. Справа№ 910/2279/23 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Шапрана В.В. суддів: Буравльова С.І. Корсака В.А. За участю секретаря судового засідання Місюк О.П. та представників сторін: позивача - Прилєпова О.А.; відповідача - Шемаєва В.В. розглянувши матеріали апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" на рішення Господарського суду міста Києва від 14.06.2023 у справі №910/2279/23 (суддя - Чебикіна С.О.) за первісним позовом Приватного акціонерного товариства "Харківенергозбут" до Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" про стягнення заборгованості, за зустрічним позовом Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" до Приватного акціонерного товариства "Харківенергозбут" про надання тлумачення пункту договору. ВСТАНОВИВ: У лютому 2023 року Приватне акціонерне товариства "Харківенергозбут" звернулося з позовом до Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" про стягнення 2618477,23 грн пені, 489016,69 грн 3% річних та 967537,58 грн інфляційних втрат за договором №0099-01021 від 03.04.2019 про врегулювання небалансів електричної енергії. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором про врегулювання небалансів електричної енергії №0099-01021 від 03.04.2019 в частині дотримання строків оплати вартості небалансів електричної енергії за період з серпня 2019 року по вересень 2021 року, у зв`язку з чим відповідачу нараховано 3% річних, інфляційні втрати та пеню. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.02.2023 відкрито провадження у справі №910/2279/23, вирішено здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання. 20.03.2023 до Господарського суду міста Києва надійшла зустрічна позовна заява Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" до Приватного акціонерного товариства "Харківенергозбут" з вимогами про надання тлумачення п. 4.2 договору про врегулювання небалансів електричної енергії №0099-01021 від 03.04.2019. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.03.2023 зустрічний позов прийнято до спільного розгляду та об`єднано в одне провадження з первісним позовом. Рішенням Господарського суду міста Києва від 14.06.2023 (повне рішення складено 26.06.2023) у справі №910/2279/23 первісний позов Приватного акціонерного товариства "Харківенергозбут" задоволено частково, стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" на користь Приватного акціонерного товариства "Харківенергозбут" 1309238,62 грн пені, 489016,69 грн 3% річних та 967537,58 грн інфляційних втрат. В іншій частині первісного позову відмовлено. У задоволенні зустрічного позову Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" відмовлено повністю. Не погоджуючись із вказаним рішенням в частині первісного позову, Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, згідно якої просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні первісного позову Приватного акціонерного товариства "Харківенергозбут" у повному обсязі. Апеляційна скарга відповідача мотивована тим, що рішення суду в оскаржуваній частині прийняте за неповного з`ясування обставин справи, з порушенням приписів матеріального та процесуального права. В обґрунтування вимог апеляційної скарги скаржник зазначив, що відповідно до п. 7.7.4 Правил ринку оплата платіжного документа з банківського рахунку АР (адміністратора розрахунків, відповідача) на банківський рахунок учасника ринку (позивача) здійснюється протягом чотирьох банківських днів з дати направлення рахунка. Проте, в своїх розрахунках 3% річних та інфляційних втрат позивач вказував не день направлення рахунка позивачем, а день його розміщення (формування) у системі управління ринком. Відтак позивач штучно збільшив період "прострочення". За твердженням відповідача, з огляду на те, що позивач не надав доказів направлення рахунків відповідачу і доказів їх отримання, вимоги про стягнення пені, 3 % річних та інфляційних збитків, з посиланням на строки виставлення (формування в системі управління ринком) рахунків Приватним акціонерним товариством "Національна енергетична компанія "Укренерго" є безпідставними та необґрунтованими. Скаржник також акцентував увагу на тому, що сплата 3% річних від простроченої суми, так само як і інфляційні нарахування, є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. Проте, враховуючи особливий порядок розрахунків на ринку електричної енергії та вимоги ст. 75 Закону України "Про ринок електричної енергії", відповідач не може користуватись коштами на рахунку зі спеціальним режимом використання, адже і джерела надходжень на вказаний рахунок, і напрямки сплати коштів з такого рахунку визначено законом. З огляду на зазначене, а також враховуючи неможливість використання відповідачем коштів, належних до сплати позивачу, позовні вимоги про стягнення пені, інфляційних втрат і 3% річних є необґрунтованими, а ст. 625 ЦК України не підлягала застосуванню. Крім того, на переконання відповідача, судом першої інстанції неправомірно відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про зменшення нарахованих пені, інфляційних втрат та 3% річних, без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18. Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.07.2023 апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" у справі №910/2279/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: Шапран В.В. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Корсак В.А., Буравльов С.І. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.07.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" на рішення Господарського суду міста Києва від 14.06.2023 у справі №910/2279/23, справу призначено до розгляду на 19.09.2023, надано позивачу строк для надання відзиву на апеляційну скаргу. 18.09.2023 до суду апеляційної інстанції від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, згідно якого, посилаючись на законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, останній просить залишити його без змін, апеляційну скаргу - без задоволення. Позивач наголошує, що в силу положень Закону України «Про ринок електричної енергії» та Правил ринку виставлення відповідних рахунків відбувається через систему управління ринком. Посилання відповідача на поточний рахунок зі спеціальним режимом використання, відсутності на ньому коштів є безпідставним, оскільки згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. На електронну адресу суду 14.09.2023 від представника Приватного акціонерного товариства "Харківенергозбут" надійшла заява про участь адвоката Шемаєва В.В. у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів та програмного забезпечення "EasyCon". Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.09.2023 задоволено заяву представника Приватного акціонерного товариства "Харківенергозбут" про участь у судовому засіданні 19.09.2023 у справі №910/2279/23 у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду. 18.09.2023 до суду апеляційної інстанції від Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" надійшло клопотання про зупинення провадження у справі №910/2279/23 до набрання чинності судовим рішенням об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі №910/9216/22. У судовому засіданні 19.09.2023 представник відповідача підтримав подане клопотання про зупинення розгляду справи, просив його задовольнити. Представник відповідача заперечував проти задоволення вказаного клопотання. Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін щодо заявленого клопотання про зупинення апеляційного провадження у справі до закінчення розгляду об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи №910/9216/22, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для зупинення провадження у справі №910/2279/23 з огляду на таке. З ухвали Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 18.08.2023 про прийняття до розгляду справи №910/9216/22 слідує, що приймаючи до розгляду дану справу суд, виходив, зокрема, із такого: - ухвала від 06.07.2023 мотивована необхідністю відступлення від висновку Верховного Суду у постанові від 03.02.2023 у справі №910/9374/21 шляхом його уточнення/конкретизації щодо імперативності/диспозитивності застосування пункту 7.7.4 Правил ринку та пункту 4.3 типового договору про участь у балансуючому ринку до спірних правовідносин у контексті урегульованості строку виникнення зобов`язання щодо оплати за поставлену електричну енергію, так і порядку оплати за таким зобов`язанням; - колегія суддів у цій справі, ураховуючи пункт 4.3 договору, вважає, що договором врегульовано як строк виникнення зобов`язання щодо оплати, так і сам порядок оплати за таким зобов`язанням; - втім, ураховуючи пункт 17.15 постанови об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.02.2023 у справі №910/9374/21, вбачається, що сторони у спірних правовідносинах мають керуватись умовами договору про участь у балансуючому ринку, а саме пунктом 4.3 договору, яким встановлені строки оплати. При цьому, колегія суддів відзначила, що Правила ринку регулюють лише питання направлення (надсилання, виставлення) рахунків і також не визначають строки (терміни) виконання зобов`язання щодо оплати; - у той же час, об`єднана палата у абзаці 2 пункту 17.16 даної постанови посилається на пункт 7.7.4 Правил ранку та відзначає, що оплата платіжного документа з банківського рахунку АР на банківський рахунок учасника ринку здійснюється протягом чотирьох банківських днів з дати направлення рахунка. При цьому у пункті 19 даної постанови вбачається висновок, що направлення (надсилання, виставлення) рахунків на оплату учасникам ринку здійснюється адміністратором розрахунків (АР) через систему управління ринком. Іншого порядку та способу направлення рахунків, ані Правилами ринку, ані умовами Договору не передбачено, а тому суд вважає належним їх направлення (формування) АР у системі управління ринком. АР має можливість не тільки отримувати рахунки та ознайомлюватись з їх змістом у момент виставлення таких рахунків у Системі, а й проводити розрахунки за ними; - відтак, на думку колегії суддів у справі №910/9216/22, існує необхідність у відступленні від вищенаведених висновків Верховного Суду, у тому числі можливо шляхом його уточнення, конкретизації щодо застосування пункту 7.4.4 Правил ринку до спірних правовідносин, ураховуючи пункт 4.3 договору в контексті виникнення зобов`язання щодо оплати за поставлену позивачем електричну енергію за договором про участь у балансуючому ринку. Північний апеляційний господарський суд зазначає, що предметом позову у справі №910/9216/22 є стягнення заборгованості за неналежне виконанням відповідачем грошового зобов`язання із оплати отриманої електричної енергії на підставі договору про участь у балансуючому ринку, а також стягнення з останнього пені, відсотків річних та інфляційних втрат. При цьому спірним в наведеній справі є питання строку виникнення зобов`язання щодо оплати за поставлену електричну енергію і порядку оплати за таким зобов`язанням, оскільки згідно з п. 7.7.4 Правил ринку визначено, що оплата платіжного документа з банківського рахунку АР на банківський рахунок учасника ринку здійснюється протягом чотирьох робочих днів з дати направлення рахунка. Поряд з цим відповідно до пункту 4.3 типового договору (у редакції до 06 травня 2022 року) ОСП здійснює остаточний розрахунок з ППБ протягом 7 робочих днів після підписання сторонами акта або з дати направлення його ППБ на адресу ОСП (у випадку не підписання та/або не направлення акта, та/або вмотивованих зауважень до нього у п`ятиденний строк) за умови реєстрації ППБ податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних відповідно до вимог статті 201 Податкового кодексу України шляхом перерахування на поточний рахунок ППБ грошових коштів в обсязі, що відповідає фактичній вартості наданих послуг з балансування. Отже, Верховний Суд у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду має надати висновок шляхом його уточнення, конкретизації щодо застосування п. 7.4.4 Правил ринку до правовідносин, які виникли на підставі договору про участь у балансуючому ринку, ураховуючи п. 4.3 договору в контексті урегульованості строку виникнення зобов`язання щодо оплати за поставлену електричну енергію, так і порядку оплати за таким зобов`язанням. Водночас, предметом позову в даній справі №910/2279/29 є стягнення заборгованості за договором про врегулювання небалансів електричної енергії. Згідно умов договору №0099-01021 від 03.04.2019 про врегулювання небалансів електричної енергії, а саме п. 5.1 розділу «Порядок розрахунків», виставлення рахунків та здійснення платежів щодо оплати вартості небалансів та розрахунків щодо виконання команди диспетчера на зменшення навантаження відбувається відповідно до процедур та графіків, передбачених Правилами ринку, та згідно з умовами даного договору. Розділом VII Правил ринку визначені питання щодо виставлення рахунків та платежів, у тому числі виставлення рахунків за небаланси електричної енергії. Зокрема, відповідно до пунктів 7.3.1 глави 7.3 розділу VII Правил ринку АР на щоденній основі надсилає платіжний документ кожній СВБ із зазначенням суми, що СВБ зобов`язана сплатити АР, або суми, що АР зобов`язаний сплатити СВБ через її небаланси електричної енергії протягом відповідного періоду. Згідно з п. 7.7.4 Правил ринку визначено, що оплата платіжного документа з банківського рахунку АР на банківський рахунок учасника ринку здійснюється протягом чотирьох робочих днів з дати направлення рахунка. Проаналізувавши вище наведене правове регулювання здійснення взаєморозрахунків між учасниками балансуючого ринку, ураховуючи умови договору, за яким виникли спірні правовідносини, колегія суддів відмічає, що розрахунки між учасниками ринку за небаланси електричної енергії здійснюються у відповідності до умов Правил ринку, що узгоджується з умовами договору. Відтак при вирішенні даного спору перед судом постає лише питання щодо направлення рахунків, у відповідності до Правил ринку, та можливість здійснення розрахунків на балансуючому ринку з рахунка зі спеціальним режимом використання. Тоді як відсутній спір про невірне визначення періоду нарахування 3% річних, інфляційних втрат, пені, з огляду, чи то на умови договору, чи то на Правила ринку. А відтак, правовідносини у справі №910/9216/22 та у даній справі не є подібними, оскільки мають різний предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини. Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 228 ГПК України суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадках перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду. З огляду на викладене, ураховуючи предмет та підстави позову, предмет оскарження та вимоги апеляційної скарги, колегія суддів відхиляє клопотання Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" про зупинення розгляду справи. Представники сторін надали пояснення по суті спору. Представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги, просив їх задовольнити, оскаржуване рішення суду в частині первісного позову скасувати та відмовити в задоволенні позовних вимог. Представник позивача заперечував проти доводів апеляційної скарги з підстав викладених у відзиві на апеляційну скаргу, просив її відхилити, оскаржуване рішення суду залишити без змін. Відповідно до ст. 269, ч. 1 ст. 270 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених при перегляді справ в порядку апеляційного провадження. Як вбачається зі змісту апеляційної скарги, Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго" не погоджується з оскаржуваним рішенням лише в частині задоволених позовних вимог за первісним позовом. Отже, з урахуванням положень ст. 269 ГПК України та беручи до уваги, що судом апеляційної інстанції не встановлено порушення місцевим господарським судом норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення суду, або неправильного застосування норм матеріального права, рішення Господарського суду міста Києва від 14.06.2023 переглядається лише в частині доводів апеляційної скарги, а саме в частині первісного позову. Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, Північний апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення апеляційної скарги в межах викладених скаржником доводів та вимог, виходячи з наступного. Зі встановлених матеріалів справи вбачається, що позивач є учасником ринку електричної енергії та здійснює діяльність на підставі ліцензії на право провадження господарської діяльності з постачання електричної енергії споживачу. Відповідач є оператором системи передачі на якого, зокрема, покладені функції адміністратора розрахунків. Згідно із ст. 52 Закону України "Про ринок електричної енергії" адміністратор розрахунків, забезпечує організацію роботи ринку електричної енергії відповідно до цього Закону, Правил та Кодексу комерційного обліку. Статтею 4 Закону України "Про ринок електричної енергії" передбачено, що учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладаються договори про врегулювання небалансів. Відповідно до ч. 3 ст. 3 Закону України "Про ринок електричної енергії" обов`язковою умовою участі в ринку електричної енергії (крім споживачів, які купують електроенергію за договором постачання електричної енергії споживачу) є укладення договору про врегулювання небалансів з оператором системи передачі. Згідно з п. 46 ст. 1 Закону України "Про ринок електричної енергії" небаланс електричної енергії - це розрахована відповідно до правил ринку для кожного розрахункового періоду різниця між фактичними обсягами відпуску або споживання, імпорту, експорту електричної енергії сторони, відповідальної за баланс, та обсягами купленої і проданої електричної енергії, зареєстрованими відповідно до правил ринку. За приписами ч. 1 ст. 68 Закону України "Про ринок електричної енергії" в Україні функціонує єдиний балансуючий ринок. Частиною п`ятою статті 70 Закону України "Про ринок електричної енергії" передбачено, що типовий договір про врегулювання небалансів електричної енергії затверджується Регулятором. Відповідно до ч. 72 ст. 1 Закону України "Про ринок електричної енергії" регулятор - Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП). Порядок розрахунку обсягів, ціни та вартості небалансів електричної енергії визначається Правилами ринку (далі - Правила ринку), затверджених постановою НКРЕКП №307 від 14.03.2018. Згідно з п. 1.3.2 Правил ринку для суб`єктів господарювання, визначених у підпункті 1.2.1 глави 1.2 цього розділу (крім споживачів, які купують електроенергію за договором постачання електричної енергії споживачу) обов`язковою умовою участі на ринку електричної енергії є укладення договору про врегулювання небалансів електричної енергії з оператором системи передачі (ОСП), що є договором приєднання, типова форма якого наведена в додатку 1 до цих Правил. Учасники ринку укладають договір про врегулювання небалансів електричної енергії шляхом приєднання до договору. Пунктом 1.3.5 Правил ринку передбачено, що кандидат в учасники ринку, який бажає здійснювати операції на ринку електричної енергії України, повинен надати ОСП (у якості адміністратора розрахунків (АР) належним чином заповнену заяву-приєднання до договору про врегулювання небалансів електричної енергії, що є додатком 2 до цих Правил. Відповідно до розділу 1.2 Правил ринку позивач (електропостачальник) і відповідач є учасниками ринку. Як вірно встановлено судом першої інстанції, 03.04.2019 року між Приватним акціонерним товариством "Національна енергетична компанія "Укренерго" (ОСП) та Приватним акціонерним товариством "Харківенергозбут" укладено договір про врегулювання небалансів електричної енергії (далі - договір), який затверджено наказом НЕК "Укренерго" від 21.12.2020 року №709 відповідно до ст. 634 ЦК України, Закону України "Про ринок електричної енергії" та Правил ринку, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 року №307 (із змінами та доповненнями, внесеними постановою НКРЕКП від 04.12.2020 року №2328). За умовами п. 1.1 договору, цей договір є договором приєднання, у розумінні ст. 634 ЦК України, умови якого мають бути прийняті іншою стороною не інакше, як шляхом приєднання до запропонованого договору в цілому. Згідно з п. п. 1.2, 1.5, 1.6 договору сторона, що приєднується, набуває статусу учасника ринку та здійснює свою діяльність у якості СВБ. СВБ врегульовує небаланси електричної енергії, що склалися в результаті діяльності її балансуючої групи на ринку електричної енергії, або передає свою відповідальність за небаланси електричної енергії іншій СВБ шляхом входження до її балансуючої групи. ОСП врегульовує небаланси електричної енергії з СВБ у порядку, визначеному Законом України "Про ринок електричної енергії" та Правилами ринку. Пунктами 2.1, 2.2 договору унормовано, що вартість небалансів електричної енергії та суми платежів, що передбачені до сплати зі сторони СВБ та ОСП, розраховуються адміністратором розрахунків (АР) для кожного розрахункового періоду доби відповідно до Правил ринку. Оплата платежів відповідно до цього договору здійснюється з урахуванням податків та зборів, передбачених діючим законодавством. Порядок розрахунку обсягів, ціни та вартості небалансів електричної енергії визначається Правилами ринку. При невиконанні або неналежному виконанні умов цього договору сторони несуть відповідальність, передбачену цим договором, Правилами ринку, Кодексом системи передачі, затвердженим постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 14 березня 2018 року №309, Законом та чинним законодавством України (п. 3.1 договору). ОСП зобов`язаний проводити розрахунки з СВБ у порядку та в терміни, визначені Правилами ринку (п. 3.3). СВБ має право отримувати плату за електричну енергію, продану ОСП за результатом врегулювання небалансів на ринку електричної енергії та за результатом інших платежів, передбачених Правилами ринку (п. 3.4). Пунктом 4.2 договору передбачено, що у разі несвоєчасного виконання грошових зобов`язань після підписання сторонами акта купівлі-продажу електричної енергії для врегулювання небалансів та сплати інших платежів винна сторона сплачує іншій стороні пеню в розмірі 0,01% за кожний день прострочення від суми простроченого платежу, але не більше розміру облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який стягується пеня. Відповідно до п. 5.1 договору виставлення рахунків та здійснення платежів щодо оплати вартості небалансів, визначеної главою 2 цього договору, відбувається відповідно до процедур та графіків, передбачених Правилами ринку, та згідно з умовами цього договору. Подання платіжних документів здійснюється сторонами відповідно до Правил ринку (п. 5.6 договору). Договір набирає чинності з дати реєстрації ОСП СВБ відповідно до її заяви-приєднання до цього договору і є чинним до 31 грудня включно року, у якому була надана заява-приєднання (п. 9.1 договору). На виконання умов укладеного договору позивач поставив, а відповідач отримав електричну енергію для врегулювання небалансів у період з 18.08.2019 по 02.09.2021 на загальну суму 13637654,42 грн, що підтверджується рахунками-фактурами (invoice) на оплату електричної енергії для врегулювання небалансів у період з 18.08.2019 по 02.09.2021, платіжними дорученнями за період з 29.08.2019 по 01.10.2021, актами купівлі-продажу електричної енергії для врегулювання небалансів та сплати інших платежів (актами-коригування до актів купівлі-продажу електричної енергії для врегулювання небалансів та сплати інших платежів), копії яких містяться в матеріалах справи. У свою чергу, АР (позивач) сформував у системі управління ринком рахунки за небаланси електричної енергії за договором, однак відповідач прострочив здійснення оплати таких рахунків. Додатково такі рахунки надсилались відповідачу в паперовому вигляді. Відтак спір у справі виник у зв`язку з тим, що відповідач, на думку позивача, прострочив здійснення оплати таких рахунків, у зв`язку з чим йому нараховано 3% річних, інфляційні втрати та пеню за період прострочення. Заперечуючи проти задоволення позовних вимог відповідач зазначав про те, що неповна та несвоєчасна сплата коштів учасниками балансуючого ринку на рахунок відповідача зі спеціальним режимом використання, перешкоджає своєчасному та повному розрахунку з позивачем. З огляду на наведене, відповідач також стверджував про відсутність його вини у несвоєчасному виконанні зобов`язань перед позивачем. При цьому, відповідач зазначав, що позивач не надав підтверджень отримання відповідачем надісланих йому рахунків. Також з урахуванням того, що належні до сплати позивачеві грошові кошти знаходилися на поточному рахунку зі спеціальним режимом використання та через "особливий порядок розрахунків" визначений статтею 75 Закону України "Про ринок електричної енергії" відповідач вважав, що відсутні підстави для нарахування інфляційних втрат, 3% річних та пені. Крім того відповідач просив суд зменшити заявлений до стягнення розмір інфляційних втрат, 3% річних та пені на 99%. Частково задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго" свій обов`язок з оплати виставлених позивачем рахунків-фактур виконало з порушенням строків на оплату, визначених Правилами ринку, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 №307. Перевіривши наданий позивачем розрахунок заявлених до стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат, суд визнав його правомірним та обґрунтованим. При цьому місцевий господарський суд розглянувши заяву відповідача про зменшення заявленого позивачем до стягнення розміру пені, 3% річних та інфляційних втрат на 99% відмовив в її задоволенні в частині зменшення заявленого до стягнення розміру 3% річних та інфляційних втрат вказавши, що заходи відповідальності за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання, передбачені ст. 625 ЦК України, не є неустойкою чи штрафними санкціями, тому не можуть бути зменшені судом на підставі ст. 233 ГК України, ст. 551 ЦК України. Водночас, врахувавши, що заявлені до стягнення розміри пені та штрафу є надмірно великими, відсутність основної заборгованості за договором, незначні періоди прострочення та відсутність збитків, завданих іншим учасникам господарських відносин, суд зменшив заявлений до стягнення розмір пені на 50%. Північний апеляційний господарський суд погоджується з наведеним вище висновком місцевого господарського суду зважаючи на наступне. За змістом ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Згідно зі ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Згідно з частиною першою ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Положеннями ст. 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Як передбачено п. 1.1.1 Правил ринку ці Правила визначають порядок реєстрації учасників ринку, порядок та вимоги до забезпечення виконання зобов`язань за договорами про врегулювання небалансів електричної енергії, правила балансування, правила функціонування ринку допоміжних послуг, порядок проведення розрахунків на балансуючому ринку та ринку допоміжних послуг, порядок виставлення рахунків, порядок внесення змін до цих Правил, положення щодо функціонування ринку при виникненні надзвичайної ситуації в об`єднаній енергетичній системі України. Згідно з п. 1.1.2 Правил ринку система управління ринком - це програмно-інформаційний комплекс, що включає низку підсистем, що забезпечують управління всіма необхідними базами даних, реєстрами та виконання розрахунків, що визначені цими Правилами. Пунктом 1.11.1 Правил ринку передбачено, що за допомогою системи управління ринком здійснюється управління всіма процесами, зокрема, виконанням необхідних розрахунків, реєстрацією ринкових даних і результатів. Система управління ринком забезпечує: 1) прогнозування загального навантаження; 2) проведення аукціонів на придбання допоміжних послуг (ДП); 3) повідомлення результатів аукціонів на ДП; 4) адміністрування графіків виробництва/споживання; 5) подання пропозицій на балансуючу електричну енергію; 6) проведення розрахунків за небаланси електричної енергії; 7) видачу ОСП команд з балансування в режимі реального часу ППБ; 8) проведення розрахунків на ринку (виконання всіх розрахункових процесів), включаючи адміністрування остаточних позицій СВБ та розрахунку розмірів дебетів/кредитів рахунків учасників ринку; 9) обмін інформацією з учасниками ринку і функціонування необхідних баз даних; 10) ведення реєстрів учасників ринку з можливістю зазначення відповідних ролей; 11) інтерфейс і зв`язок з програмним забезпеченням ринку "на добу наперед" (РДН) і внутрішньодобового ринку (ВДР), якими управляє оператор ринку (ОР); 12) інтерфейс і зв`язок з системою прогнозування виробництва електричної енергії з виробниками, що здійснюють виробництво електричної енергії із використанням альтернативних джерел енергії (ВДЕ), що продають електричну енергію гарантованому покупцю за "зеленим" тарифом, що працює в режимі, близькому до реального часу, управління якою здійснює гарантований покупець; 13) адміністрування комерційного обліку; 14) інтерфейс з системою диспетчерського управління і збору даних (SCADA); 15) інтерфейс та зв`язок з платформою моніторингу Регулятора;16) інтерфейс та зв`язок з платформою прозорості ENTSO-E. Відповідно до п. 1.11.8 Правил ринку АР надає кожному учаснику ринку через його персональний кабінет доступ до записів даних розрахунків, що створив АР щодо цього учасника ринку, відповідно до інструкції з користування системою управління ринком. Пунктом 7.3.1 Правил ринку передбачено, що АР на щоденній основі надсилає платіжний документ кожній СВБ із зазначенням суми, що СВБ зобов`язана сплатити АР, або суми, що АР зобов`язаний сплатити СВБ через її небаланси електричної енергії протягом відповідного періоду. З матеріалів справи слідує, що у Системі розрахунків за небаланси електричної енергії АР розмістив відомості щодо обсягу та вартості небалансів електричної енергії за період з серпня 2019 року по вересень 2021 року (рахунки-фактури), що мали бути сплачені зі сторони відповідача на користь СВБ (позивача). Відповідно до п. 7.6.4 Правил ринку оплата платіжного документа з банківського рахунку АР на банківський рахунок учасника ринку здійснюється протягом чотирьох банківських днів з дати направлення рахунка. Таким чином, колегія суддів зауважує, що обов`язком щодо формування, надсилання платіжних документів та здійснення розрахунків між учасниками ринку, зокрема, між Приватним акціонерним товариством "Харківенергозбут" та Приватним акціонерним товариством "Національна енергетична компанія "Укренерго", в Системі наділений саме адміністратор розрахунків. Отже, у розумінні положень Правил ринку, з урахуванням змісту укладеного договору, направлення (надсилання, виставлення) рахунків на оплату учасникам ринку здійснюється адміністратором розрахунків через систему управління ринком, зокрема, систему розрахунків за небаланси електричної енергії. Тобто, враховуючи п. 7.6.4 Правил ринку, строк на оплату платіжного документа здійснюється протягом чотирьох днів саме з дати направлення рахунків АР у Системі, позаяк ані Правилами, ані умовами договору не передбачено направлення рахунків у інший спосіб, як-то, засобами поштового зв`язку або електронною поштою, як помилково зазначає відповідач. Вказана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 13.09.2022 у справі №910/8901/20. За наведеного, твердження відповідача про штучне збільшення позивачем періоду прострочення внаслідок обчислення такого періоду з дати формування рахунків у системі управління ринком є безпідставними, оскільки колегія суддів вважає належним їх направлення (формування) АР у системі розрахунків за небаланси електричної енергії. Відповідно до ст. 611 ЦК України, в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. До позовної заяви Приватним акціонерним товариством "Харківенергозбут" долучено детальний розрахунок 3% річних, інфляційних втрат та пені, з якого слідує, що розрахунок здійснено від кожного рахунку-фактури з урахуванням періодів заборгованості. Контррозрахунку нарахованих фінансових санкцій відповідачем суду надано не було. Здійснивши перевірку поданого позивачем розрахунку 3% річних та інфляційних втрат суд апеляційної інстанції погоджується з судом першої інстанції та вважає, що він є арифметично вірним та здійсненим у відповідності до приписів чинного законодавства та в межах визначеного позивачем періоду прострочення з урахуванням правових висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 13.06.2018 року у справі №922/1008/16 (стосовно того, що день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та 3% річних), тому вказані вимоги позивача є обґрунтованими. Посилання скаржника на безпідставне нарахування 3% річних та інфляційних втрат, а також відсутність його вини у виникненні прострочення, з огляду на те, що він міг сплачувати вартість балансуючої електричної енергії виключно з поточного рахунка із спеціальним режимом використання відповідно до Правил ринку та за наявності коштів, що надійшли від інших учасників, колегією суддів відхиляються, з урахуванням наступного. Відповідно до ч. 1 ст. 75 Закону України "Про ринок електричної енергії" розрахунки за електричну енергію та послуги, що надаються на ринку електричної енергії, між учасниками цього ринку здійснюються в грошовій формі відповідно до укладених договорів у порядку, визначеному цим Законом, правилами ринку, правилами ринку "на добу наперед" та внутрішньодобового ринку. Частиною четвертою статті 75 Закону України "Про ринок електричної енергії" визначено, що постачальники послуг з балансування та сторони, відповідальні за баланс, в яких виникли зобов`язання перед оператором системи передачі в результаті діяльності на балансуючому ринку, вносять плату за електричну енергію виключно на поточні рахунки із спеціальним режимом використання оператора системи передачі в уповноважених банків. Кошти з поточного рахунку із спеціальним режимом використання оператора системи передачі перераховуються відповідно до правил ринку на: 1) поточні рахунки постачальників послуг з балансування та сторін, відповідальних за баланс, крім електропостачальників; 2) поточні рахунки із спеціальним режимом використання електропостачальників; 3) поточний рахунок оператора системи передачі. З метою здійснення розрахунків з постачальниками послуг з балансування під час врегулювання системних обмежень оператор системи передачі може вносити на свій поточний рахунок із спеціальним режимом використання кошти з власного поточного рахунка. Колегія суддів ураховує, що в постанові Верховного Суду від 08.06.2022 у справі №910/6636/21 сформовано таку правову позицію щодо застосування положень статті 75 Закону України "Про ринок електричної енергії. Зокрема, "…зміст статті 75 Закону України "Про ринок електричної енергії" не містить імперативної заборони щодо розрахунку відповідача з постачальником електричної енергії (позивачем) тільки грошовими коштами, які надходять від інших учасників балансуючого ринку на поточний рахунок із спеціальним режимом використання, навпаки, передбачено можливість відповідача для належного виконання грошових зобов`язань, вносити грошові кошти з інших власних рахунків на рахунок зі спеціальним режимом використання, що в свою чергу свідчить про те, що відповідач (боржник) не позбавлений можливості здійснити перерахування на такий рахунок коштів з інших рахунків, зокрема з поточного рахунку, задля належного виконання своїх зобов`язань. Ненадходження коштів від інших учасників балансуючого ринку не може бути відкладальною обставиною для невиконання відповідачем своїх зобов`язань з оплати за договором". Також у цій справі Верховний Суд, спростовуючи твердження скаржника, що прострочення виникло не з його вини, оскільки він міг сплачувати вартість балансуючої електричної енергії виключно з поточного рахунка із спеціальним режимом використання відповідно до Правил ринку та за наявності коштів, що надійшли від інших учасників, зазначив, що "наявність рахунку із спеціальним режимом використання не виключає застосування до споживача пені за прострочення в оплаті отриманої електричної енергії, а також відповідальності за прострочення грошового зобов`язання у порядку частини другої статті 625 ЦК України у вигляді сплати 3% річних та інфляційних втрат (постанова Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 16.10.2020 у справі №903/918/19)". Зазначену правову позицію також підтримано і об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 03.02.2023 зі справи №910/9374/21. Крім того подібні за змістом висновки щодо застосування частини четвертої статті 75 Закону України "Про ринок електричної енергії" викладено також у постановах Верховного Суду від 02.03.2023 у справі №910/18611/21 та від 09.03.2023 у справі №910/18613/21. Як слідує з матеріалів справи та вірно встановлено місцевим господарським судом, позивач свої зобов`язання за спірним договором виконав належним чином про що свідчать підписані відповідачем акти купівлі-продажу електричної енергії для врегулювання небалансів, тоді як відповідачем неналежно виконано взяті на себе за договором грошові зобов`язання. Таким чином, ураховуючи положення ст. ст. 614, 625 ЦК України та наведені вище висновки Верховного Суду щодо застосування ст. 75 Закону України "Про ринок електричної енергії", на думку колегії, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх грошових зобов`язань за договором до сплати відповідачем належить 489016,69 грн 3% річних та 967537,58 грн інфляційних втрат. Щодо позовних вимог про стягнення пені в розмірі 2618477,23 грн, суд відмічає слідуюче. Відповідно до ст. 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. Частиною 1 статті 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Згідно з ч. 1 та 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Відповідно до п. 4.2 договору (в редакції наказу від 21.12.2020 №709) у разі несвоєчасного виконання грошових зобов`язань після підписання сторонами акта купівлі-продажу електричної енергії для врегулювання небалансів та сплати інших платежів винна сторона сплачує іншій стороні пеню в розмірі 0,01% за кожен день прострочення від суми простроченого платежу, але не більше розмірі облікової ставки НБУ, та згідно з умовами цього договору. Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано. Таким чином, оскільки матеріалами справи підтверджується прострочення відповідачем виконання грошового зобов`язання, колегія суддів апеляційного господарського суду, перевіривши розрахунок суми пені, погоджується із висновками суду першої інстанції та вважає, що сума пені в розмірі 2618477,23 грн є арифметично правильною та обґрунтованою. Водночас, як вже було зазначено, відповідачем подано до Господарського суду міста Києва клопотання про зменшення на 99 % розміру пені, 3% річних та інфляційних втрат, враховуючи правову позицію, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18 За наслідками аналізу клопотання відповідача про зменшення розміру передбачених ст. 625 ЦК України санкцій, колегією суддів встановлено, що його обґрунтовано з посиланням на положення ст. 233 ГК України та відсутність збитків у позивача, скрутне фінансово-економічне становище відповідача та його значення у відновленні пошкодженої енергетичної інфраструктури. Вказані обставини відповідачем також покладені в основу доводів апеляційної скарги. Разом з тим ст. 233 ГК України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій. Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Вказане свідчить про те, що положеннями ст. 233 ГК України, на яку посилався скаржник передбачено право суду зменшити виключно розмір штрафних санкцій до яких ч. 1 ст. 230 ГК України інфляційні втрати та 3% річних не відносить. Сплата інфляційних нарахувань та 3% річних, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. Подібні висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 року у справах №703/2718/16-ц та №646/14523/15-ц, а також у постанові Верховного Суду від 16.01.2020 у справі №910/14522/18. Щодо тверджень скаржника про необхідність застосування викладених у постанові Верховного Суду від 18.03.2020 р. у справі №902/417/18 висновків колегія суддів зазначає, що у вказаній постанові зазначено про можливість суду зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України «за певних умов». Такого висновку Велика Палата Верховного Суду дійшла з урахуванням того, що у справі №902/417/18 умовами договору сторони передбачили відповідальність за прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання у вигляді пені та штрафу, збільшили позовну давність за відповідними вимогами, а також умовами пункту 5.5 договору змінили розмір процентної ставки, передбаченої в ч. 2 ст. 625 ЦК України, і встановили її в розмірі 40% річних від несплаченої загальної вартості товару протягом 90 календарних днів з дати, коли товар повинен бути сплачений покупцем та 96% річних від несплаченої ціни товару до дня повної оплати з дати закінчення дев`яноста календарних днів. Велика Палата Верховного Суду зазначила, що з огляду на очевидну неспівмірність заявлених до стягнення сум санкцій у вигляді штрафу, пені і процентів річних, враховуючи, що не є справедливим, коли наслідки невиконання боржником зобов`язання вочевидь більш вигідні для кредитора, ніж належне виконання такого зобов`язання, Велика Палата Верховного Суду вважає справедливим, пропорційним і таким, що відповідатиме обставинам цієї справи, які мають юридичне значення, та наведеним вище критеріям, обмежити розмір санкцій сумами штрафу і пені, які вже присуджені до стягнення судами попередніх інстанцій, та відмовити у їх стягненні з цих підстав. Таким чином, відповідне зменшення відсотків річних Велика Палата Верховного Суду допустила з урахуванням конкретних обставин справи №902/417/18, а саме - встановлення такої процентної ставки на рівні 40% та 96%, і її явної невідповідності принципу справедливості, в той час як у даній справі відсотки річних розраховані за встановленою у ст. 625 ЦК України ставкою у розмірі 3% та не встановлено порушення принципів розумності, справедливості та пропорційності під час нарахування позивачем відповідачу 3% річних. Порушення принципів розумності, справедливості та пропорційності, як винятковий випадок для зменшення відсотків річних, під час нарахування позивачем відповідачу 3% річних судом у спірних правовідносинах не встановлено. Відтак, правовідносини у справі №902/417/18 та №910/2279/23 не є подібними за встановленими фактичними обставинами. А тому, позовні вимоги з частині стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 489016,69 грн та 967537,58 грн інфляційних втрат правомірно задоволено Господарським судом міста Києва. Щодо клопотання відповідача про зменшення на 99% заявленого до стягнення розміру пені, суд встановив наступне. Обґрунтовуючи клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій відповідач посилався на те, що Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго" є одним з ключових учасників ринку електроенергії і виконує функції адміністратора комерційного обліку, адміністратора розрахунків, забезпечує баланс виробництва, споживання електроенергії і потужності в енергосистемі. При цьому відповідач просив врахувати його правовий статус, скрутне фінансове становище, військовий стан в країні на час розгляду справи, відсутність доказів понесення позивачем збитків, заборгованість учасників ринку електричної енергії, добросовісну поведінку відповідача, встановлений у ст. 75 Закону України "Про ринок електричної енергії" спеціальний алгоритм розрахунків. Верховний Суд неодноразово наголошував у своїх постановах, що визначення конкретного розміру, на який зменшуються належні до сплати штрафні санкції, належить до дискреційних повноважень суду. При цьому, реалізуючи свої дискреційні повноваження, які передбачені ст. 551 ЦК України та 233 ГК України щодо права зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій, суд, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені ст. 3 ЦК України (справедливість, добросовісність, розумність) має забезпечити баланс інтересів сторін, та з дотриманням правил ст. 86 ГПК України визначати конкретні обставини справи (як-то: ступінь вини боржника, його дії щодо намагання належним чином виконати зобов`язання, ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, дії/бездіяльність кредитора тощо), які мають юридичне значення, і з огляду на мотиви про компенсаційний, а не каральний характер заходів відповідальності з урахуванням встановлених обстави справи не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав. (Постанови Верховного Суду від 20.10.2021 у справі №910/8396/20 та від 10.11.202 у справі №910/15705/21). Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів для виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки), майновий стан сторін. Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Неустойка має на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може становити непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Таку правову позицію викладено у рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 №7-рп/2013. Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, і за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду, від 04.12.2018 у справі №916/65/18, від 03.07.2019 у справі №917/791/18, від 22.10.2019 у справі №904/5830/18, від 13.01.2020 у справі №902/855/18, від 27.01.2020 у справі №916/469/19. Так, колегія суддів зазначає, що Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго" є організацією, що створена для задоволення потреб споживачів в передачі електричної енергії, а тому сплата штрафних санкцій в повному обсязі, в даному випадку, зачіпає не лише майнові інтереси відповідача, а й інтереси інших споживачів, оскільки здатність відповідача здійснювати безперебійну передачу електричної енергії прямо залежить від фінансового стану Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" (тобто в спроможності організації в подальшому належним чином здійснювати свою господарську діяльність щодо обслуговування належних йому об`єктів, які забезпечують стале функціонування ОЕС України, адже руйнація або пошкодження яких призведе до порушення електропостачання суб`єктів господарювання і побутових споживачів, можливих людських жертв і значних матеріальних збитків для держави в цілому). Крім того, слід врахувати, що основна заборгованість за спірним договором у відповідача відсутня. З огляду на наведе, беручи до уваги фінансовий стан відповідача, незначне прострочення виконання зобов`язання, зважаючи на військову агресію російської федерації на території України та суспільну необхідність господарської діяльності Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" та її соціальну спрямованість (кошти відповідача спрямовуються на усунення наслідків пошкоджень об`єктів критичної інфраструктури та для функціонування об`єктів соціальної сфери), відсутність доказів понесення позивачем збитків, а також виходячи із загальних засад цивільного законодавства, а саме, справедливості, добросовісності, розумності, враховуючи поведінку самого відповідача, яким вживалися заходи щодо погашення заборгованості, з метою забезпечення балансу інтересів сторін, колегія суддів погоджується з місцевим господарським судом щодо наявності підстав для зменшення заявленої до стягнення неустойки (пені) на 50%. При цьому, чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно зі статтею 86 ГПК України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Отже місцевий господарський суд, застосувавши свої дискреційні повноваження щодо права на зменшення розміру штрафних санкцій, вірно застосував положення ст. 233 ГК України, ст. 551 ЦК України, оскільки суд, оцінивши за внутрішнім переконанням встановлені обставини та подані докази в сукупності обґрунтовано визначив, що такі обставини є винятковими та достатніми для зменшення неустойки. З урахуванням усіх фактичних обставин справи, встановлених судом під час апеляційного перегляду, інші доводи, викладені в апеляційній скарзі не заслуговують на увагу, оскільки не впливають на вирішення спору у даній справі. Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим кодексом. Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень. Згідно зі ст. ст. 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Статтею 276 ГПК передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З огляду на вказані обставини Північний апеляційний господарський суд вважає, що рішення Господарського суду міста Києва 14.06.2023 у справі №910/2279/23 (в частині первісних позовних вимог) прийнято з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим апеляційна скарга Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" не підлягає задоволенню. У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за її подання покладаються на скаржника. Керуючись ст. ст. 267 - 285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 14.06.2023 у справі №910/2279/23 залишити без змін.

3. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго".

4. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у строк двадцять днів з дня складення її повного тексту. Повний текст постанови складено 20.09.2023. Головуючий суддя В.В. Шапран Судді С.І. Буравльов В.А. Корсак