Постанова Запорізький апеляційний суд № 335/3369/23

Дата документу 24.04.2024 Справа № 335/3369/23 ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Єдиний унікальний № 335/3369/23 Головуючий у 1-й інстанції: Шалагінова А.В. Провадження № 22-ц/807/231/24 Суддя-доповідач: Трофимова Д.А. № 22-ц/807/231/24-2 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 24 квітня 2024 року м. Запоріжжя Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого Трофимової Д.А. суддів: Бєлки В.Ю., Онищенка Е.А. розглянувши у порядку спрощеного письмового провадження без виклику учасників справи апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Українська акціонерна страхова компанія АСКА» на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 26 жовтня 2023 року та на додаткове рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 03 листопада 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Українська акціонерна страхова компанія АСКА» про відшкодування матеріальної шкоди, пов`язаної з фізичним знищенням транспортного засобу, В С Т А Н О В И В: У квітні 2023 року ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Горського А.О. звернувся до суду з вищевказаним позовом, в обґрунтування якого зазначав, що20.07.2021 року приблизно о 19:35 год. по АДРЕСА_1 , водій ОСОБА_2 , керуючи автомобілем «Chevrolet Lacetti», державний номер НОМЕР_1 , перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, не вибрав безпечної швидкості руху, не впорався з керуванням, при зміні напрямку руху не переконався в безпеці та виїхав на зустрічну смугу руху, де скоїв зіткнення з автомобілем «GEELY MR7151 A», державний номер НОМЕР_2 , що на праві власності належить позивачу ОСОБА_1 , під керуванням ОСОБА_3 , що призвело до пошкоджень транспортних засобів. Постановою Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 06.08.2021 по справі № 334/5354/21 ОСОБА_2 визнано винуватим у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст.ст. 124, 130 ч. 1 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу розміром 17 000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік. На момент вказаної дорожньо-транспортної пригоди (далі ДТП) цивільно-правова відповідальність водія ОСОБА_2 була застрахована в ПрАТ «Українська акціонерна страхова компанія АСКА». Висновком експертного авто-товарознавчого дослідження № 76 від 23.09.2022, складеного судовим експертом Шаховим О.В., визначено ринкову вартість автомобіля «GEELY MR7151 A», державний номер НОМЕР_2 , в сумі 64 187,07 грн., вартість відновлювального ремонту цього автомобіля з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу складових - 71 892,51 грн., та зроблено висновок про економічну недоцільність відновлення транспортного засобу. Утилізаційна вартість вказаного автомобіля визначена як сума ринкової вартості працездатних складових та вартість металобрухту складових загальною сумою 8 123,50 грн. Отже, різниця між вартістю транспортного засобу до та після ДТП складає 56 063,57 грн. Відповідач свої зобов`язання з відшкодування вартості матеріальної шкоди виконав частково, оскільки 04.10.2021 року перерахував позивачеві суму розміром 29 000 грн. Залишок невідшкодованої суми становить 27 063, 57 грн., яку позивач просив стягнути з відповідача на підставі ст. 30 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01.07.2004 № 1961-IV (далі Закон № 1961). Крім того, просив також стягнути з відповідача судові витрати зі сплати судового збору - 1 073,60 грн., оплати вартості експертного авто-товарознавчого дослідження - 3 700 грн., витрати на професійну правничу допомогу. Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 26 жовтня 2023 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Українська акціонерна страхова компанія АСКА» на користь ОСОБА_1 недонараховану страхову виплату, пов`язану з фізичним знищенням транспортного засобу «GEELY MR 7151 A», реєстраційний номер НОМЕР_2 , розміром 24 489 гривень 23 копійки, а також судові витрати зі сплати судового збору розміром 966 гривень 24 копійки. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Додатковим рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 03 листопада 2023 року стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Українська акціонерна страхова компанія АСКА» на користь ОСОБА_1 судові витрати на правничу допомогу розміром 8 190 грн. 00 коп. та витрати на підготовку експертного висновку розміром 3 330 грн. 00 коп. Не погоджуючись із зазначеними рішенням та додатковим рішенням суду, представник Приватного акціонерного товариства «Українська акціонерна страхова компанія АСКА» - адвокат Шилін В.А. подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, просить: скасувати рішення та додаткове рішення суду в частині стягнення з відповідача на користь позивача недонарахованої страхової виплати, пов`язаної з фізичним знищенням транспортного засобу «GEELY MR 7151 A», реєстраційний номер НОМЕР_2 , розміром 24 489 гривень 23 копійки та витрат на підготовку експертного висновку розміром 3 330 грн. 00 коп.; ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Українська акціонерна страхова компанія «АСКА» залишити без задоволення; зробити розподіл судових витрат в розмірі 4 000,00 грн.; розглянути справу за відсутності представника відповідача. В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що суд зробив помилкові висновки, що наявність звіту про розмір матеріальної шкоди від 09.09.2021 № 04/09/21, виконаного СПД ОСОБА_4 , виключає можливість укладання письмової угоди про узгодження розміру страхового відшкодування між сторонами і наявність доказів про порушене право, і про наявність підстав стягнення зі страховика доплати страхового відшкодування в розмірі 24 489,2 грн. Тобто, суд не взяв до уваги приписи частини першої статті 204 ЦК України, яка визначає, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (презумпція правомірності правочину) та відповідні висновки Верховного Суду. Факт перерахування ПрАТ «УАСК АСКА» на користь ОСОБА_1 страхового відшкодування у розмірі, погодженому між ними, свідчить про виконання страховиком свого зобов`язання з виплати страхового відшкодування та про відмову потерпілого від одержання відшкодування в більшому розмірі. Наявність висновку експертного дослідження №76 від 23.09.2022 року, отриманого позивачем поза розглядом справи та поданим ним до суду, не спростовує необхідність застосування наведених вище норм права і не вказує на те, що ОСОБА_1 відмовився від письмової угоди, яка в силу частини першої статті 202 ЦК України є правочином, тобто дією особи, спрямованої на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Висновки про презумпцію правомірності правочину, наведені у постановах Верховного Суду в справі №569/13697/15-ц (провадження № 61-5424св18), справі № 686/24003/18 (провадження № 61-14417св19) від 01 квітня 2020 року, не було взято до уваги судом першої інстанції. Зазначає, що ухвалюючи рішення про стягнення з відповідача доплати страхового відшкодування в розмірі 24 489,23 грн., суд не дотримався приписів статті 30, пункту 34.4 статті 34 та пункту 36.2 статті 36 Закону № 1961-IV. Також суд першої інстанції не врахував висновки Верховного Суду щодо відсутності порушеного права позивача та наявність підстав для відмови у задоволенні позовних вимог, про які зазначав представник скаржника у заявах по суті, зокрема висновок від 10 червня 2020 року у справі № 333/2096/17, провадження № 61-20343св18. Щодо стягнення витрат на підготовку експертного висновку в розмірі 3 330,00 грн. вказує, що суд не врахував приписи п. 2.1 ст. 2, п. 34.2, п. 34.3 ст. 34 Закону № 1961-IV, який визначає підстави стягнення зі страховика таких витрат у випадках, виключно, при невиконанні обов`язку огляду КТЗ та визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків. Звертає увагу, що замовлення експертизи та отримання експертного висновку за ініціативою позивача до звернення до суду не дають підстав для подальшого відшкодування витрат на його підготовку. Відповідне положення міститься у постанові КАС ВС від 16 грудня 2020 року у справі № 824/647/19-а. Вважає, що висновок, зроблений в рамках Кодексу адміністративного судочинства України, є тотожнім у відносинах, які визначає ЦПК України, а проведення експертизи поза межами судової справи порушує загальні засади цивільного судочинства, ст. 2 ЦПК України, та обмежує право іншої особи приймати участь у процесі проведення експертиза, зокрема подавати заяву про відвід експерта. Правову позицію Верховного Суду у постанові від 16 грудня 2020 року у справі № 824/647/19-а, адміністративне провадження № К/9901/31359/20, дотримуються і судді Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у Постанові від 20 липня 2022 року у справі № 524/710/21, провадження № 61-1693 св

22. Відзив на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції не надходив, що згідно з частиною 3 статті 360 ЦПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Відповідно до частин першої, третьої статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу. Згідно з ч. 1 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. За ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Зважаючи на вищевказані норми, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи та без проведення судового засідання в порядку ч. 1 ст. 369 та ч. 13 ст. 7 ЦПК України. Відповідно до вимог абзацу 2 частини 5 статті 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. Враховуючи наведені вище вимоги процесуального закону, датою ухвалення апеляційним судом судового рішення в даній справі є дата складення повного судового рішення 24.04.2024 року. Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення та додаткового рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду та додаткове рішення суду першої інстанції - без змін,з таких підстав. Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Згідно ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Відповідно до частин 1, 2, 5 статті 263 ЦПК Українисудове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Рішення та додаткове рішення суду першої інстанції відповідають зазначеним вище вимогам закону. Так, згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону. Статтею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Право особи на ефективний судовий захист закріплено у ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, Першому протоколі та протоколах №№2, 4, 7 та 11 до конвенції, яку ратифіковано законом «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №№2, 4, 7 та 11 до Конвенції» від 17.07.97 №475/97-ВР. Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» N 1961-IV від 01.07.2004 регулює відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів і спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України. За статтею 6 Закону № 1961-IV страховим випадком є дорожнього-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого. Відповідно до ст. 28 Закону № 1961-IV шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого, це шкода, пов`язана: з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу; з пошкодженням чи фізичним знищенням доріг, дорожніх споруд, технічних засобів регулювання руху; з пошкодженням чи фізичним знищенням майна потерпілого; з проведенням робіт, які необхідні для врятування потерпілих у результаті дорожньо-транспортної пригоди; з пошкодженням транспортного засобу, використаного для доставки потерпілого до відповідного закладу охорони здоров`я, чи забрудненням салону цього транспортного засобу; з евакуацією транспортних засобів з місця дорожньо-транспортної пригоди. Згідно пп. 30.1, 30.2 ст. 30 Закону № 1961-IV транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з звітом (актом) чи висновком про оцінку, виконаним оцінювачем або експертом відповідно до законодавства, витрати на відновлювальний ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди. Якщо транспортний засіб вважається знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, а також витрати на евакуацію транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди. За приписами п. 36.2 ст. 36 Закону № 1961-IV страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов`язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. Якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту. Якщо у зв`язку з відсутністю документів, що підтверджують розмір заявленої шкоди, страховик (МТСБУ) не може оцінити її загальний розмір, виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється у розмірі шкоди, оціненої страховиком (МТСБУ). Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна; у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). У пункті 22.1. статті 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи. Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц (провадження № 14-176цс18) зроблено висновок, що «відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. Велика Палата Верховного Суду вважає, що покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»)». Таким чином, обов`язок з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування покладається на страховика. У постанові Верховного Суду у справі № 757/13525/18-ц від 16.12.2020 в аналогічній справі були скасовані рішення судів попередніх інстанцій про відмову у задоволенні позову з тих підстав, що суди обмежились посиланням на досягнуту сторонами домовленість, фактично не вирішили спір по суті, не дослідили повно та всебічно наявні у справі докази, не встановили дійсний розмір завданої шкоди, обставини сплати страховиком на користь позивача страхової виплати, її розміру, та дійшли передчасних висновків про відмову в задоволенні позовних вимог. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом,20.07.2021 приблизно о 19:35 год. по АДРЕСА_1 , водій ОСОБА_2 , керуючи автомобілем «Chevrolet Lacetti», державний номер НОМЕР_1 , перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, не вибрав безпечної швидкості руху, не впорався з керуванням, при зміні напрямку руху не переконався в безпеці та виїхав на зустрічну смугу руху, де скоїв зіткнення з автомобілем «GEELY MR7151 A», державний номер НОМЕР_2 , що на праві власності належить позивачу ОСОБА_1 , під керуванням ОСОБА_3 , що призвело до пошкоджень транспортних засобів. Постановою судді Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 06.08.2021 по справі № 334/5354/21, провадження № 3/334/2182/21, ОСОБА_2 визнано винуватим у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст.ст. 124, 130 ч. 1 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу розміром 17 000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік (а.с. 33-34). На момент вказаної дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність водія ОСОБА_2 була застрахована в ПрАТ «Українська акціонерна страхова компанія АСКА». Висновком експертного авто-товарознавчого дослідження № 76 від 23.09.2022, складеного судовим експертом Шаховим О.В., визначено вартість матеріального збитку, завданого власникові автомобіля «GEELY MR7151 A», державний номер НОМЕР_2 , в результаті пошкодження останнього в ДТП 20.07.2021р., з ПДВ, в сумі 64 187,07 грн., вартість відновлювального ремонту цього автомобіля з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу складових - 71 892,51 грн., та зроблено висновок про економічну недоцільність відновлення транспортного засобу. Утилізаційна вартість вказаного автомобіля визначена як сума ринкової вартості працездатних складових та вартість металобрухту загальною сумою 8 123,50 грн. (а.с. 10-13, 14-30). Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду, що різниця між вартістю транспортного засобу до та після ДТП складає 56 063,57 грн. (з урахуванням ПДВ). Відповідно до наявної в матеріалах справи виписки по картковому рахунку позивача, відповідач 04.10.2021 перерахував позивачеві суму розміром 29 000 грн. (а.с. 35). Таким чином, залишок не відшкодованої суми страхового відшкодування становить 27 063,57 грн., саме цю суму позивач просив стягнути з відповідача. За змістом угоди № 18257/1 від 21.09.2021 ПрАТ «Українська акціонерна страхова компанія АСКА» на підставі п. 36.2 ст. 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» за результатами розгляду заяви позивача на виплату страхового відшкодування та документів, що підтверджують факт настання, причини, обставини страхового випадку та розмір збитку, приймає рішення про виплату страхового відшкодування за страховим випадком, що мав місце 21.07.2021, у розмірі 29 000 грн., про який сторони за взаємною згодою домовились (а.с. 58 зворот). На адвокатський запит представника позивача ПрАТ «Українська акціонерна страхова компанія АСКА» надала лист від 03.08.2023, в якому зазначено, що страховий акт № f-18257/1 не надавався для ознайомлення та узгодження ОСОБА_1 у зв`язку із підписанням вищезазначеної угоди. До цього листа долучено копію звіту про оцінку вартості майнової шкоди, завданої власнику КТЗ, № 04/09/21 від 09.09.2021, складеного СПД ОСОБА_4 , в якому визначено значення майнової шкоди - 56 100,15 грн., що дорівнює ринковій вартості майна до його пошкодження у ДТП (а.с. 84, 85-89). Таким чином, страховиком проводилась оцінка розміру шкоди. З копії страхового акту № f-18257/1 від 21.09.2021 (а.с. 57 зворот) вбачається, що до цього акту були внесені дані про розмір шкоди з вищезазначеного звіту № 04/09/21 від 09.09.2021, складеного СПД ОСОБА_4 . У п. 7 страхового акту № f-18257/1 від 21.09.2021 зроблено висновок про зменшення суми страхового відшкодування на вартість залишків в сумі 25 110,00 грн. На підтвердження розміру цієї суми (вартості залишків) з боку відповідача жодного доказу надано не було. У висновку СПД ОСОБА_4 вартість залишків не розраховувалась. В той же час, висновком експертного авто-товарознавчого дослідження № 76 від 23.09.2022, складеного судовим експертом Шаховим О.В., що наданий позивачем, така вартість визначена на рівні 8 123,50 грн. (а.с. 10-13). Отже, визначена відповідачем вартість залишків автомобіля позивача є вочевидь необґрунтованою. Акту огляду пошкодженого майна за участі позивача та представника відповідача суду надано не було. Як зазначалося вище, спеціальним Законом (п. 36.2 ст. 36 Закону №1961-IV) передбачено здійснення страховиком доплати потерпілій особі податку на додану вартість у випадку надання доказів про відновлення транспортного засобу на СТО, яке є платником цього податку. Разом з тим, у матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували вказану обставину, і це виключає правові підстави до стягнення зі страховика регламентної виплати з урахуванням зазначеного податку. У зв`язку з вищенаведеним, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що розмір оціненої шкоди підлягає зменшенню на суму ПДВ. Доводи апеляційної скарги стосовно того, що: факт перерахування ПрАТ «УАСК АСКА» на користь ОСОБА_1 страхового відшкодування у розмірі, погодженому між ними, свідчить про виконання страховиком свого зобов`язання з виплати страхового відшкодування та про відмову потерпілого від одержання відшкодування в більшому розмірі; наявність висновку експертного дослідження №76 від 23.09.2022 року, отриманого позивачем поза розглядом справи та поданим ним до суду, не вказує на те, що ОСОБА_1 відмовився від письмової угоди, яка в силу частини першої статті 202 ЦК України є правочином, зводяться до повторень заперечень проти позову, незгоди з рішенням суду першої інстанції, незгоди з наданою судом оцінкою зібраних у справі доказів та встановлених на їх підставі обставин, тобто стосуються переоцінки доказів, яким була надана належна оцінка судом, і не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, яким у повному обсязі з`ясовані обставини справи, доводи сторін перевірені та їм дана належна оцінка. Колегія суддів вважає, що в силу положень частини третьої статті 89 ЦПК України судом першої інстанції всебічно, повно та об`єктивно надано оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному окремому доказу, а підстави їх врахування чи відхилення є мотивованими. Щодо стягнення витрат на підготовку експертного висновку. На підтвердження вказаних витрат в матеріалах справи наявні: рахунок № 594 від 02.08.2022 на суму 3 700 грн., в якому зазначено вартість визначення матеріального збитку, завданого автомобілю позивача, розміром 3 500 грн. та вартість виїзду експерта до місця огляду автомобіля розміром 200 грн.; квитанція про сплату вищезазначених послуг на суму 3 733,30 грн., у т.ч. комісія 33,30 грн. (а.с. 31). Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що, враховуючи надані позивачем докази понесених витрат на підготовку експертного висновку, які є обґрунтованими та доведеними, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню ці витрати пропорційно до задоволених позовних вимог, тобто у розмірі 3 330 грн. (90% від 3 700 грн.). Посилання у скарзі на постанову Верховного Суду у справі адміністративної юрисдикції, а саме, постанову КАС ВС від 16.12.2020 по справі № 824/647/19-а, в якій сформульовано висновок про необґрунтованість стягнення витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони до звернення до суду з позовом, суд першої інстанції правильно вважав таким, що не може бути застосовано до цивільно-процесуальних правовідносин, оскільки у вказаній постанові Верховний Суд надав висновок щодо застосування відповідних процесуальних норм Кодексу адміністративного судочинства України. Крім того, відповідно до п.п. 34.2, 34.3 ст. 34 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» протягом 10 робочих днів з дня отримання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) зобов`язаний направити свого представника (працівника або експерта) на місце настання страхового випадку та/або до місцезнаходження пошкодженого майна для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків. Якщо представник страховика (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) не з`явився у визначений строк, потерпілий має право самостійно обрати експерта для визначення розміру шкоди. У такому разі страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) зобов`язаний відшкодувати потерпілому витрати на проведення експертизи (дослідження). Страховий випадок відбувся 20.07.2021 року. Відповідно до звіту № 04/09/21 від 09.09.2021, виконаному СПД « ОСОБА_4 », замовником проведення оцінки було ЗАО УСКА «АСКА», огляд проводився 06.08.2021 року, тобто на 13 робочий день. При проведенні оцінки ОСОБА_1 запрошений не був, з висновками дослідження ознайомлений також не був. З наведених підстав потерпілий самостійно звернувся до експерта для визначення дійсного розміру шкоди, повідомивши при це страхову компанію, що підтверджується описом поштового відправлення та поштовою квитанцією від 21.07.2022 року. Будь яких заперечень від страхувальника з цього приводу не надходило. Посилання в апеляційній скарзі на застосування судом першої інстанції норм права без урахування правових висновків, викладених у перелічених у скарзі постановах Верховного Суду, не спростовує правильність висновків суду першої інстанції по суті спору, оскільки в указаних справах були встановлені інші фактичні обставини, порівняно з обставинами у цій справі. Інші докази та обставини, на які посилається заявник в апеляційній скарзі, були предметом дослідження суду першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом були дотримані норми матеріального і процесуального права. Порушень норм процесуального права, що призвели до неправильного вирішення справи, а також обставин, які є обов`язковими підставами для скасування судового рішення, апеляційний суд не встановив. Висновки суду першої інстанції є достатньо аргументованими, тому апеляційний суд приходить до висновку про відсутність підстав повторно відповідати на ті самі аргументи скаржника, при цьому апеляційний суд враховує, що як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії»). Враховуючи наведене, колегія суддів уважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення та додаткове рішення суду першої інстанції - без змін, оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, на законність та обґрунтованість судового рішення не впливають. Щодо судових витрат, то відповідно до підпунктів "б" та "в" пункту 4 частини 1 статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про новий розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення, та про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції. Оскільки апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, немає. Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Українська акціонерна страхова компанія АСКА» на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 26 жовтня 2023 року та на додаткове рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 03 листопада 2023 року залишити без задоволення. Рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 26 жовтня 2023 року та додаткове рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 03 листопада 2023 року у цій справі залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови, лише у випадку якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково. Повний текст постанови складений 24 квітня 2024 року. Головуючий Д.А. Трофимова Судді: В.Ю. Бєлка Е.А. Онищенко