Постанова Полтавський апеляційний суд № 537/3099/23

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 537/3099/23 Номер провадження 33/814/241/24Головуючий у 1-й інстанції МАХАНЬКОВ О. В. Доповідач ап. інст. Карпушин Г. Л. ПОСТАНОВА ПО СПРАВІ ПРО АДМІНПРАВОПОРУШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 16 квітня 2024 року м. Полтава Суддя Полтавського апеляційного суду Карпушин Г.Л., при секретарі судового засідання Буйновій О.П., за участі адвоката Кожаріна С.В. - розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу про адміністративне правопорушення за апеляційною захисника Кожаріна Сергія Валентиновича, який діє в інтересах ОСОБА_1 на постанову судді Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 24 серпня 2023 року, - В С Т А Н О В И В : Постановою судді Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 24 серпня 2023 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, та накладено на нього стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становило 17000 грн. 00 коп, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік. Стягнуто із ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 536 грн 80 коп. на користь держави. Цією постановою гр. ОСОБА_1 визнаний винним у тому, що 20.07.2023 року о 22 год. 55 хв. в м. Кременчуці на вул. Небесної Сотні 2 гр-н ОСОБА_1 керував автомобілем TOYOTA PROACE д.н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння. На вимогу працівників поліції пройти огляд на стан сп`яніння у встановленому законом порядку ОСОБА_1 відмовився, чим порушив вимоги пункту 2.5 Правил дорожнього руху, яким передбачено, що водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Не погодившись із вказаною постановою, її в апеляційному порядку оскаржив захисник Кожарін С.В., який діє в інтересах ОСОБА_1 подавши апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову судді Кременчуцького району Полтавської області від 24 серпня 2023 року, та закрити провадження стосовно ОСОБА_1 у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП. В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що оскаржувана постанова є необґрунтованою, безпідставною, такою, що винесена з порушенням норм матеріального права. На підтвердження своєї позиції посилається на те, що жодної пропозиції пройти огляд на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу ОСОБА_1 з боку співробітників патрульної поліції не було, внаслідок чого був порушений порядок огляду на стан сп`яніння. Акцентує увагу, що на території Кременчука та Кременчуцького району Полтавської області огляд водіїв на стан сп`яніння здійснює інший заклад охорони здоров`я, а саме Комунальне некомерційне медичне підприємство «Кременчуцька міська лікарня планового лікування» ( проспект Полтавський, буд. 40, м. Кременчук, 39627 код ЄДРПОУ 01999342). Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення учасника справи, дослідивши надані докази, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню зважаючи на наступне. Судом встановлено, що 20.07.2023 року о 22 год. 55 хв. в м. Кременчуці на вул. Небесної Сотні 2 гр-н ОСОБА_1 керував автомобілем TOYOTA PROACE д.н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння, від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп`яніння відмовився. На вимогу працівників поліції пройти огляд на стан сп`яніння у встановленому законом порядку ОСОБА_1 відмовився, чим порушив вимоги пункту 2.5 Правил дорожнього руху, яким передбачено, що водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Визнаючи ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП та накладаючи адміністративне стягнення у вигляді штрафу, суд першої інстанції виходив з того, що дане правопорушення підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД №236320; даними направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 20.07.2023 складеного о 2:50 годині, яким підтверджується, що ОСОБА_1 відмовився від проходження такого огляду (а.с.3); даними відеофайлів на CD-диск, де зафіксовано обстановку на місці зупинки транспортного засобу та факт відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу та в закладі охорони здоров`я (а.с.7), також судом встановлено, що відносно гр. ОСОБА_1 було винесено постанову про накладення адміністративного правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху. Зафіксованого не в автоматичному режимі Серії ЕАС №7369398 від 20.07.2023 року, яким визнано винним за ч.1 ст. 122 КУпАП. З такими висновками суду першої інстанції суд апеляційної інстанції погоджується, з огляду на наступне. Керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, тягне за собою адміністративну відповідальність, передбачену ч.1 ст.130 КУпАП. Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінетом Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Пунктом 2.5. ПДР України встановлено, що водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Як можна спостерігати із наявних матеріалів справи, водій ОСОБА_1 не виконав вимоги п.2.5 ПДР України. Доводи апелянта про те, що постанову суду першої інстанції є необґрунтованою, безпідставною, такою, що винесена з порушенням норм матеріального права, суд відхиляє дані доводи, виходячи з наступного. Крім того, із долученого до матеріалів справи відеозапису вбачається, що із відеореєстратора, який знаходився в автомобілі працівників поліції вбачається рух транспортного засобу TOYOTA PROACE д.н.з. НОМЕР_1 (хронологічний відрізок 22:54:56), (хронологічний відрізок 22:54:56) вбачається, що із-за керма водій ОСОБА_1 вийшов після зупинки транспортного засобу. Із долученого до матеріалів справи відеозапису вбачається, що працівники поліції в ході спілкування із ОСОБА_1 повідомили його, що у нього виявлені ознаки алкогольного сп`яніння, запропонували пройти огляд у встановленому законом порядку (хронологічний відрізок 22:59:04). ОСОБА_1 відповів, що він не вбачає підстав для проходження огляду на стан сп`яніння, так як не керував транспортним засобом, а тому відмовляється (хронологічний відрізок 22:59:21). Працівниками поліції було ще декілька разів запропоновано пройти огляд на місці зупинки т/з або в закладі охорони здоров`я, проте ОСОБА_1 знову відмовлявся(ні, мене можете не питати с приводу цього, хронологічний відрізок 22:59:37). Разом із тим, суд бере до уваги, що п.2.5 ПДР України встановлено імперативний обов`язок водія пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції на вимогу поліцейського. Тобто працівник поліції не має ходити за водієм та умовляти останнього пройти огляд. Адже п.1.3 ПДР України встановлено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Відтак, працівники поліції вірно розцінили дії ОСОБА_1 як такі, що спрямовані на ухилення від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку, та правомірно зафіксували дане правопорушення, склавши відповідні матеріали. Інші доводи апелянта не спростовують встановлених в ході розгляду справи судом першої інстанції та апеляційного перегляду фактів, зокрема, факту керування ОСОБА_1 вказаним вище транспортним засобом та факту його відмови від проходження у встановленому законом порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння, а тому суд їх не бере до уваги. Також матеріали справи місять інші докази, що дане правопорушення підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД №236320; даними направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 20.07.2023 складеного о 2:50 годині, яким підтверджується, що ОСОБА_1 відмовився від проходження такого огляду (а. с. 3). Для притягнення особи до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП необхідна наявність одночасно двох умов: 1) зафіксований належним чином факт керування транспортним засобом; 2) зафіксований належним чином факт перебування водія цього транспортного засобу в стані сп`яніння або його відмови від проходження відповідного огляду. Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Відповідно до ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності. Згідно із ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Європейський суд з прав людини у своїй практиці застосовує загальноприйнятий європейський стандарт доказування «поза розумним сумнівом», зі змісту якого, сформульованого у пункті 43 рішення Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) від 14 лютого 2008 року у справах «Кобець проти України» та «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey), п. 282), «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 року, «Барбера, Мессеге і Хабардо про Іспанії» від 6 грудня 1998 року; доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом. З огляду на встановлені обставини справи, надані на їх підтвердження докази, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про доведеність належними та допустимими доказами вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП. Згідно з положеннями ст. 23 КУпАП України, адміністративні стягнення є мірою відповідальності і застосовуються з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобіганню вчинення нових правопорушень, як самим правопорушником, так і іншими особами. Таким чином, надаючи оцінку доказам у справі в її сукупності, апеляційний суд вважає, що постанова суду першої інстанції є законною і обґрунтованою, а тому апеляційна скарга захисника Кожаріна С.В., який діє в інтересах ОСОБА_1 не підлягає задоволенню. Керуючись ст. 294 КУпАП, суддя апеляційного суду, - П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу захисника Кожаріна Сергія Валентиновича, який діє в інтересах ОСОБА_1 залишити без задоволення. Постанову судді Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 24 серпня 2023 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною та оскарженню не підлягає. Суддя Полтавського апеляційного суду Г.Л. Карпушин