Постанова Полтавський апеляційний суд № 552/279/23

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 552/279/23 Номер провадження 33/814/288/24Головуючий у 1-й інстанції Шиян В. М. Доповідач ап. інст. Карпушин Г. Л. ПОСТАНОВА ПО СПРАВІ ПРО АДМІНПРАВОПОРУШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 05 березня 2024 року м. Полтава Суддя Полтавського апеляційного суду Карпушин Г.Л., при секретарі судового засідання Буйновій О.П , - розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою адвоката Ковжоги Олександра Івановича, який представляє інтереси ОСОБА_1 на постанову судді Київського районного суду міста Полтави від 24 жовтня 2023 року, - В С Т А Н О В И В : Постановою судді Київського районного суду міста Полтави від 24 жовтня 2023 року, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, та накладено на нього стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн. 00 коп, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік. Стягнуто із ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 536,80 на користь держави. Цією постановою гр. ОСОБА_1 визнаний винним у тому, що 09 січня 2023 року о 10 год. 59 хв. останній керував транспортним засобом ВАЗ 21101, д.н.з. НОМЕР_1 на вул. Зіньківська,буд.19б,в м. Полтава в стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан алкогольного сп`яніння зі згоди водія, проводився у встановленому законом порядку на місці зупинки із застосуванням приладу Drаger 7510, в присутності двох свідків. Результат тесту позитивний 0,76 ‰ проміле. Своїми діями ОСОБА_1 порушив п.2.9а ПДР України, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП. Не погодившись із вказаною постановою, її в апеляційному порядку оскаржив ОСОБА_2 , який представляє інтереси ОСОБА_1 подавши апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову Київського районного суду міста Полтави від 24 жовтня 2023 року, а провадження по справі закрити. В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що оскаржувана постанова підлягає скасуванню, адже судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права. На підтвердження своєї позиції апелянт посилається на те, що судом залишено поза увагою грубі порушення працівників поліції при складанні протоколу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 . Крім того, апелянт посилається на те, що незрозуміло з яких підстав був зупинений ОСОБА_1 , так як не зазначена жодна з причин ст.35 ЗУ «Про Національну поліцію». Звертає увагу в апеляційній скарзі, щодо наявного запису в матеріалах справи, що він є не належним доказом, так як відеозапис проведено не безперервно. Судове засідання проведено у відсутність ОСОБА_1 та його захисника, оскільки суд не знайшов підстав втретє відкладати судовий розгляд за клопотанням захисника, оскільки його клопотання не містило підтверджень наявності обставин на які він вказував, як причину відкладення. Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, дослідивши надані докази, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Цією постановою гр. ОСОБА_1 визнаний винним у тому, що 09 січня 2023 року о 10 год. 59 хв. ОСОБА_1 керував транспортним засобом ВАЗ 21101, д.н.з. НОМЕР_1 на вул. Зіньківська,буд.19б,в м. Полтава в стані алкогольного сп`яніння. Оглядна стан алкогольного сп`яніння, зі згоди водія, проводився у встановленому законом порядку на місці зупинки із застосуванням приладу Drаger 7510, в присутності двох свідків. Результат тесту позитивний 0,76 ‰ проміле. Своїми діями ОСОБА_1 порушив п.2.9а ПДР України, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП. Визнаючи ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП та накладаючи адміністративне стягнення у вигляді штрафу, суд першої інстанції виходив з того, що фактично дане адміністративне правопорушення встановлено та підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД №3848856 від 09.01.2023 року, результатами тесту проведеного за допомогою газоаналізатора (Drаger 7510) від 09.01.2023 року (а.с.2), прилад показав 0,76 проміле, актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням технічних засобів, який містить напис в графі "з результатами згоден" - містить підпис ОСОБА_1 (а.с.3), поясненнями, відеозаписами, відеофайли яких записані на диску, долученому до матеріалів справи(а.с.8). З такими висновками суду першої інстанції суд апеляційної інстанції погоджується, з огляду на наступне. Керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, тягне за собою адміністративну відповідальність, передбачену ч.1 ст.130 КУпАП. Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінетом Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Пунктом 2.9а. ПДР України встановлено, що водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Як можна спостерігати із наявних матеріалів справи, водій ОСОБА_1 не виконав вимоги п.2.9а. ПДР України. Доводи апелянта про те, що відсутні будь які підтвердження, факту порушення ПДР та факту керування транспортним засобом, суд дане твердження відхиляє зважаючи на наступне. Із матеріалів справи вбачається, що факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, підтверджується наявністю доказів у справі у сукупності, а саме - протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД №3848856 від 09.01.2023, даними висновку тестування на алкоголь від 09.01.2023 року за допомогою приладу газоаналізатора «Drаger 7510, в присутності двох свідків. Результат тесту позитивний 0,76 ‰ проміле, даними відеозаписами, на яких чітко видно рух автомобіля, не заперечував факт керування, транспортним засобом. Доводи апелянта про те, судом не правильно було застосовано норми матеріального та процесуального права, що призвело до передчасного прийняття рішення по справі та докази зазначені в матеріалах справи є не належно допустимими, суд відхиляє, з огляду на наступне. Із відеозапису долученого до матеріалів справи встановлено, що протокол про адміністративне правопорушення серії ААД № 433021 від 09.01.2023 року відносно ОСОБА_1 складено уповноваженою особою, з дотриманням вимог ст. 256, 266 КУпАП, та положень «Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі», затвердженої наказом МВС України №1395 від 07.11.2015 року, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 10.11.2015 р. за №1408/27853 (з внесеними змінами) КУпАП. Відтак, наявних ознак порушень працівниками поліції не виявлено. Тому, відхиляє доводи апеляційної скарги, як такі, що не спростовують факт керування транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння. Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. У рішенні ЄСПЛ від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпції факту (п.65). Відповідно до ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності. Згідно із ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. З огляду на встановлені обставини справи, надані на їх підтвердження докази, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про доведеність належними та допустимими доказами вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП. У рішення ЄСПЛ від 25.03.2021 по справі «Сміляніч проти Хорватії», Суд наголошує, що автомобілі можуть стати небезпечними через безвідповідальне чи необережне використання і можуть спричинити суспільну шкоду, тому держава повинна прагнути запобіганню ДТП, забезпечуючи за допомогою адекватних мір стримування та превентивних заходів дотримання відповідних правил, спрямованих на зниження ризиків небезпеки необережної, безвідповідальної поведінки під час дорожнього руху (п.76). Згідно з положеннями ст. 23 КУпАП України, адміністративні стягнення є мірою відповідальності і застосовуються з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобіганню вчинення нових правопорушень, як самим правопорушником, так і іншими особами. Таким чином, надаючи оцінку доказам у справі в її сукупності, апеляційний суд вважає, що постанова суду першої інстанції є законною і обґрунтованою, підстав для її скасування апеляційним переглядом не встановлено, а тому апеляційна скарга адвоката Ковжоги О.І., який представляє інтереси ОСОБА_1 задоволенню не підлягає. Керуючись ст. 294 КУпАП, суддя апеляційного суду, - П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу адвоката Ковжоги Олександра Івановича, який представляє інтереси ОСОБА_1 залишити без задоволення. Постанову судді Київського районного суду міста Полтави від 24 жовтня 2023 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною та оскарженню не підлягає. Суддя Полтавського апеляційного суду Г.Л. Карпушин