Постанова 4824 № 759/3164/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Апеляційне провадження Доповідач - Кулікова С.В. № 22-ц/824/1425/2024 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И м. Київ Справа № 759/3164/17 13 березня 2024 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді - Кулікової С.В. суддів - Музичко С.Г. - Болотова Є.В. при секретарі - Кіпрік Х.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві справу за апеляційноюскаргою представника ОСОБА_1 адвоката Боднар Богдани Євгеніївни на рішення Святошинського районного суду міста Києва від 20 липня 2023 року, ухвалене під головуванням судді П'ятничук І.В., у цивільній справі за позовом Акціонерного товариства «ОТП Банк» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором,- в с т а н о в и в: У лютому 2017 року ПАТ «ОТП Банк», правонаступником якого є АТ «ОТП Банк» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором, в якому просив стягнути солідарно з відповідачів на користь позивача заборгованість за кредитним договором № ML-003/269/2007, яка становить 85 616,58 доларів США, що еквівалентно курсу НБУ станом на 13.09.2016 року 2 280 030,40 грн., з яких заборгованості за кредитом в сумі 76 090,05 доларів США, що еквівалентно курсу НБУ станом на 13.09.2016 року 2 026 332,1315 грн. та заборгованість по відсоткам у сумі 9 526,53 доларів США, що еквівалентно курсу НБУ станом на 13.09.2016 року 253 698,2672 грн.; стягнути солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь позивача суму витрат судового збору. В обґрунтування позову зазначило, що 15 листопада 2007 року між ОСОБА_2 та Закритим акціонерним товариством «ОТП Банк», правонаступником якого є АТ «ОТП Банк» було укладено Кредитний договір № ML-003/269/2007, відповідно до якого ОСОБА_2 було надано кредит в сумі 98 485,00 доларів США, строком повернення до 15.11.2032 року, зі сплатою фіксованих відсотків у розмірі 3,49 % річних. Банк виконав зобов`язання передбачені кредитним договором, і надав ОСОБА_2 кредит в розмірі 98 485,00 дол. США. Для забезпечення виконання позичальником його боргових зобов`язань за кредитним договором № ML-003/269/2007 від 15.11.2007 р. між Закритим акціонерним товариством «ОТП Банк», правонаступником якого є АТ «ОТП Банк» та ОСОБА_1 15 листопада 2007 року було укладено Договір поруки № SR- 003/269/2007, відповідно до якого поручитель зобов`язується відповідати за повне та своєчасне виконання боржником його боргових зобов`язань перед кредитором за кредитним договором в повному обсязі. Крім того, відповідно до п.1.2. договору поруки поручитель та боржник відповідають як солідарні боржники, що означає, що кредитор може звернутися з вимогою про виконання боргових зобов`язань як до боржника, так і до поручителя, чи до обох одночасно. Зазначав, що станом на 13.09.2016 року заборгованість ОСОБА_2 за кредитним договором № ML-003/269/2007 становить 85 616,58 доларів США, що еквівалентно курсу НБУ станом на 13.09.2016 року 2 280 030,40 грн., з яких заборгованості за кредитом в сумі 76 090,05 доларів США, що еквівалентно курсу НБУ станом на 13.09.2016 року 2 026 332,1315 грн. та заборгованість по відсоткам у сумі 9 526,53 доларів США, що еквівалентно курсу НБУ станом на 13.09.2016 року 253 698,2672 грн. Позичальнику та поручителю були направлені вимоги від 16.09.2016 року про погашення заборгованості за кредитним договором № ML-003/269/2007, проте станом на дату подання позовної заяви вони виконані не були. Рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 20 липня 2023 року позов Акціонерного товариства «ОТП Банк» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором - задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «ОТП Банк» заборгованість за Кредитним договором № ML-003/269/2007, яка становить 85616,58 доларів США, що еквівалентно курсу НБУ станом на 13.09.2016 року 2 280 030,40 грн., з якої: заборгованість за кредитом в сумі 76 090,05 доларів США, що еквівалентно курсу НБУ станом на 13.09.2016 року 2 026 332,1315 грн., заборгованість по відсоткам у сумі 9 526,53 доларів США, що еквівалентно курсу НБУ станом на 13.09.2016 року 253 698,2672 грн. Стягнуто з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «ОТП Банк» сплачений судовий збір у розмірі 17 100 грн. 23 коп. з кожного. Не погоджуючись з рішенням суду, представник ОСОБА_1 адвокат Боднар Б.Є. звернулася з апеляційною скаргою, в якій просила скасувати рішення суду та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позову в частині солідарного стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором та суми витрат судового збору. Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зазначила, що суд не надав оцінки доводам, які були наведені в зустрічному позові. Так, суд не врахував, що змінивши 04 вересня 2015 року строк виконання основного зобов'язання, АТ «ОТП Банк» звернулося до суду із позовом про солідарне стягнення боргу лише у лютому 2017 року, тобто з пропуском шестимісячного строку, передбаченого ч. 4 ст. 559 ЦК України, а тому в силу зазначеної норми ЦК України, починаючи з 04 лютого 2016 року порука є припиненою, а відповідна вимога до ОСОБА_1 як до поручителя - неправомірною. В судовому засіданні представник ОСОБА_1 адвокат Боднар Б.Є. підтримала доводи апеляційної скарги та просила її задовольнити. Представник АТ «ОТП Банк» адвокат Храновський В.М. проти доводів апеляційної скарги заперечував та просив залишити її без задоволення. Заслухавши доповідь судді Кулікової С.В., пояснення учасників справи, які з'явилися в судове засідання, дослідивши матеріали справи, перевіривши рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено, що 15 листопада 2007 року між ОСОБА_2 та Закритим акціонерним товариством «ОТП Банк», правонаступником якого є АТ «ОТП Банк» було укладено Кредитний договір № ML-003/269/2007, відповідно до якого ОСОБА_2 було надано кредит в сумі 98485,00 доларів США, строком повернення до 15.11.2032 року, зі сплатою фіксованих відсотків у розмірі 3,49 % річних (т.1 а.с. 13-22). 14.04.2009 року та 15.10.2009 року між ОСОБА_2 та Закритим акціонерним товариством «ОТП Банк», правонаступником якого є АТ «ОТП Банк» було укладено додатковий договір № 1 та № 2 до кредитного договору № ML-003/269/2007, відповідно до яких сторони внесли зміни та доповнення до кредитного договору № ML-003/269/2007 (т.1 а.с. 23-24, 31-32). Для забезпечення виконання позичальником його боргових зобов`язань за кредитним договором № ML-003/269/2007 від 15.11.2007 р. між Закритим акціонерним товариством «ОТП Банк», правонаступником якого є АТ «ОТП Банк» та ОСОБА_1 15 листопада 2007 року було укладено Договір поруки № SR- 003/269/2007, відповідно до якого поручитель зобов`язується відповідати за повне та своєчасне виконання боржником його боргових зобов`язань перед кредитором за кредитним договором в повному обсязі (т.1 а.с.39). 15.10.2009 року між ПАТ «ОТП Банк», правонаступником якого є АТ «ОТП Банк» та ОСОБА_1 було укладено додатковий договір № 1 по договору поруки № SR- 003/269/2007 від 15.11.2007 року (т.1 а.с. 40). Банк виконав зобов`язання передбачені кредитним договором та на підставі кредитного договору № ML-003/269/2007 надав ОСОБА_2 грошові кошти в розмірі 98 485,00 доларів США (т.2 а.с. 3). З розрахунку заборгованості за кредитним договором № ML-003/269/2007 від 15.11.2007 р. вбачається, що станом на 13.09.2016 року заборгованість ОСОБА_2 за кредитним договором № ML-003/269/2007 становить 85616,58 доларів США, що еквівалентно курсу НБУ станом на 13.09.2016 року 2280030,40 грн. з яких заборгованості за кредитом в сумі 76 090,05 доларів США, що еквівалентно курсу НБУ станом на 13.09.2016 року 2026332,1315 грн. та заборгованість по відсоткам у сумі 9526,53 доларів США, що еквівалентно курсу НБУ станом на 13.09.2016 року 253698,2672 грн. Позичальнику було направлено досудову вимогу про погашення заборгованості за кредитним договором ML-003/269/2007, проте станом на дату подання позовної заяви вимога виконана не була (т.1 а.с. 7-9). Задовольняючи позовні вимоги про солідарне стягнення заборгованості, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги банку до поручитела як солідарного боржника за зобов`язаннями ОСОБА_2 єобґрунтованими. Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції. Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 цього Кодексу). Наслідки прострочення позичальником повернення позики визначено у частині другій статті 1050 ЦК України. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу. Пред`явлення вимоги про повне дострокове погашення заборгованості за кредитним договором обумовлює зміну строку виконання зобов`язання та початок перебігу позовної давності. Згідно зі статтями 526, 530, 610, частиною першою статті 612 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином у встановлений термін відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України). Якщо в зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін). У справі, яка переглядається, суд першої інстанції, врахувавши мету правочину, відносини між сторонами, їх поведінку та обставини, що мають значення для правильного вирішення спору, встановивши, що ОСОБА_2 отримала кредитні кошти у повному обсязі, однак належним чином не виконувала зобов`язань за кредитним договором щодо повернення кредиту із нарахованими на нього відсотками, унаслідок чого виникла заборгованість, дійшов висновку про стягнення такої заборгованості з позичальника. Оскільки ОСОБА_2 не оскаржувала рішення суду першої інстанції про стягнення з неї заборгованості за кредитним договором, то суд не перевіряє законність рішення суду в цій частині, оскільки суд апеляційної інстанції не має права перевіряти законність рішення щодо осіб, які скаргу на таке рішення не подавали. Щодо стягнення заборгованості з ОСОБА_1 як поручителя, то колегія суддів виходить з наступного. Статтею 546 ЦК України встановлено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, порукою. За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (стаття 526 цього Кодексу). Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником (частина перша статті 553 ЦК України). У разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що й боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (частини перша, друга статті 554 ЦК України). Припинення поруки пов`язане, зокрема, із закінченням строку її чинності. За змістом частини четвертої статті 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явить вимоги до поручителя. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 2-1169/11 (провадження № 14-265цс18) зазначено, що строк, передбачений частиною четвертою статті 559 ЦК України, є преклюзивним, тобто його закінчення є підставою для припинення поруки, а отже, і для відмови кредиторові в позові у разі звернення до суду. Цей строк не можна поновити, зупинити чи перервати. Суд зобов`язаний самостійно застосовувати положення про строк, передбачений вказаним приписом, на відміну від позовної давності, яка застосовується судом за заявою сторін. З огляду на зміст другого речення частини четвертої статті 559 ЦК України можна зробити висновок, що вимогу до поручителя про виконання ним солідарного з боржником зобов`язання за договором повинно бути пред`явлено в судовому порядку в межах строку дії поруки, тобто протягом шести місяців з моменту настання строку погашення чергового платежу за основним зобов`язанням (якщо умовами договору передбачено погашення кредиту періодичними платежами). У разі пред`явлення банком вимог до поручителя більш ніж через шість місяців після настання строку для виконання відповідної частини основного зобов`язання в силу положень частини четвертої статті 559 ЦК України порука припиняється в частині певних щомісячних зобов`язань щодо повернення грошових коштів поза межами цього строку (висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 13 червня 2018 року в справі № 408/8040/12). Однак у разі реалізації кредитором свого права вимоги на дострокове повернення кредиту відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України строк звернення кредитора до суду з вимогами до поручителя необхідно обраховувати з моменту настання строку дострокового повернення кредиту. Аналогічні висновки містяться у постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року в справі № 487/4327/16 (провадження № 61-1214св22). Частиною першою статті 251 ЦК України передбачено, що строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (частина перша статті 252 ЦК України). Строк, що визначений місяцями, спливає у відповідне число останнього місяця строку (частина третя статті 254 ЦК України). Аналіз вищенаведених норм дає підстави для висновку, що порука - це строкове зобов`язання, строк поруки відноситься до преклюзивних строків, а тому його сплив припиняє суб`єктивне право кредитора. Договором поруки від 15 листопада 2007 року № SR-003/269/2007 не встановлено строк, після настання якого порука припиняється, а тому в цьому випадку підлягають застосуванню положення частини четвертої статті 559 ЦК України (у вказаній редакції), відповідно до якої порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явить вимоги до поручителя. Апеляційним судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, відповідачі належним чином зобов`язання за кредитним договором і договором поруки не виконували. 04 вересня 2015 року, ПАТ «ОТП Банк» надіслало ОСОБА_2 досудову вимогу від 31.08.2015 року про дострокове виконання зобов'язань за кредитним договором в повному обсязі протягом 30 днів з дати відправлення Банком цієї вимоги (а.с. 150). Пред`явлення вимоги про повне дострокове погашення заборгованості за кредитним договором обумовлює зміну строку виконання зобов`язання та початок перебігу позовної давності. Оскільки у цій справі строк дострокового повернення кредиту настав 03 жовтня 2015 року, а АТ «ОТП Банк» звернулося до суду в лютому 2017року, то позивач пропустив встановлений частиною четвертою статті 559 ЦК України шестимісячний строк звернення з позовом до поручителя, тому порука ОСОБА_1 за договором поруки є припиненою, а отже, немає правових підстав для задоволення позовних вимог, пред`явлених банком до поручителя. Колегія суддів не приймає до уваги, досудові вимоги від 16 вересня 2016 року про погашення заборгованості за кредитним договором № ML-003/269/2007/(а.с. 8, 10), оскільки строк дострокового повернення кредиту було вже змінено, шляхом надсилання досудової вимоги від 31 серпня 2015 року. Виходячи з зазначеного висновки суду першої інстанції в частині стягнення заборгованості і з поручителя є неправильними та необґрунтованими, такими, що прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права. Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, рішення Святошинського районного суду міста Києва від 20 липня 2023 року в частині стягнення солідарно з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором підлягає скасуванню, а в задоволенні позову АТ «ОТП Банк» до ОСОБА_1 про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором слід відмовити. Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України , апеляційний суд,- п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Боднар Богдани Євгеніївни - задовольнити. Рішення Святошинського районного суду міста Києва від 20 липня 2023 року в частині стягнення солідарно з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором скасуватита ухвалити в цій частині нове судове рішення. У задоволенні позову Акціонерного товариства «ОТП Банк» до ОСОБА_1 про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішеннязазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту постанови. Повний текст постанови складено 18 березня 2024 року. Головуючий: Судді: