Постанова 4824 № 761/41930/19

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Апеляційне провадження № 22-ц/824/7616/2021 Справа № 761/41930/19 П О С Т А Н О В А Іменем України 07 червня 2021 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Кашперської Т.Ц. (суддя - доповідач), Фінагеєва В.О., Яворського М.А., розглянув в порядку письмового провадження в приміщенні Київського апеляційного суду справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «ОТП Банк» на ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва, постановлену у складі судді Макаренко І.О. в м. Київ 07 серпня 2020 року у справі за позовом Акціонерного товариства «ОТП Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, заслухавши доповідь судді, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, - в с т а н о в и в : В жовтні 2019 року позивач АТ «ОТП Банк» звернувся до суду із позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором, посилаючись на те, що 11 жовтня 2007 року між ОСОБА_1 та ЗАТ «ОТП Банк», правонаступником якого є АТ «ОТП Банк», був укладений кредитний договір № ML-002/958/2007 із 15 додатковими договорами. Банк виконав свої зобов`язання за кредитним договором і надав кредит в загальному розмірі 190400 швейцарських франків, в порушення умов кредитного договору і додаткових договорів ОСОБА_1 не погашено належні до сплати суми кредиту та не сплачено відсотки у строки, передбачені графіком платежів. Станом на 10 липня 2019 року заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором складає 1033666,01 грн., з яких 784084,60 грн. - заборгованість по кредиту за траншем № 1, 243846,28 грн. - заборгованість по відсоткам за траншем № 1, 3477,67 грн. - заборгованість по кредиту за траншем № 2, 230,86 грн. - заборгованість по відсоткам за траншем № 2, 2066,33 грн. - заборгованість по штрафним санкціям за траншем № 1, 20,27 грн. - заборгованість по штрафним санкціям за траншем №

2. Просив стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ «ОТП Банк» заборгованість за кредитним договором в розмірі 1033666,01 грн., покласти на відповідача судові витрати. Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 07 серпня 2020 року позовну заяву визнано неподаною та повернуто заявнику. Позивач АТ «ОТП Банк», не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 07 серпня 2020 року та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду. Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, посилався на зміст ст. 76, 86, 95, 177 ЦПК України, вказуючи, що дані норми закону регулюють подання та завірення письмових доказів, які подаються саме суду, але аж ніяк не сторонам по справі, і чинним ЦПК України не передбачено, що позивач повинен надати засвідчені належним чином копії позовної заяви та копії всіх документів, що додаються до неї для відповідачів. Вказував, що позовна заява разом з додатками для суду та для відповідача прошита, пронумерована, підписана, скріплена печаткою та засвідчувальним написом, відповідно до вимог п. 5.26, 5.27 Національного стандарту України Державної уніфікованої системи документації, Уніфікованої системи організаційно-розпорядчої документації «Вимоги до оформлення документів» (ДСТУ 4163-2003, затвердженого наказом Держспоживстандарту України від 07 квітня 2003 року № 55), а відтак не потребує засвідчення кожної сторінки окремо. Зазначав, що згідно рішень Європейського суду з прав людини право на доступ до суду має «застосовуватися на практиці і бути ефективним», і суворе трактування національним законодавством процесуального права (надмірний формалізм» може позбавити заявників права звертатись до суду. Посилався на правові висновки Верховного Суду в постанові від 18 грудня 2018 року у справі № 761/5894/17 (провадження № 61-34411св18). Відзивів на апеляційну скаргу не надійшло. Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України. Відповідно до ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Ухвала суду першої інстанції щодо повернення заяви позивачеві (заявникові) віднесена до п. 6 ч. 1 ст. 353 ЦПК України. Відповідно до ч. 3 ст. 369 ЦПК України з урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції може розглянути апеляційні скарги, зазначені в частинах першій та другій цієї статті, у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи. Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Враховуючи вищевикладене, оскільки із матеріалів справи не вбачається обставин, які б унеможливлювали розгляд справи без повідомлення учасників справи, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи. Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав. Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 13 квітня 2020 року позовна заява АТ «ОТП Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором була залишена без руху. Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що позивачем не дотримані вимоги ст. 177 ЦПК України, відповідно до якої позивач повинен додати до позовної заяви її копії та копії всіх документів, що додаються до неї, відповідно до кількості відповідачів і третіх осіб, та ст. 95 ЦПК України, якою передбачено, що письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення. Надано позивачу строк для усунення зазначених недоліків терміном 5 днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху, роз`яснено, що у разі неусунення недоліків у встановлений в ухвалі строк заява буде вважатись неподаною і повернута позивачеві. Копію ухвали Шевченківського районного суду м. Києва від 13 квітня 2020 року АТ «ОТП Банк» отримав 27 травня 2020 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а. с. 20). На виконання вказаної ухвали суду позивач АТ «ОТП Банк» засобами поштового зв`язку 28 травня 2020 року направив заяву про усунення недоліків, в якій посилався на положення ст. 76, 86, 95, 177 ЦПК України, п. 5.26, 5.27 Національного стандарту України Державної уніфікованої системи документації, Уніфікованої системи організаційно-розпорядчої документації «Вимоги до оформлення документів» (ДСТУ 4163-2003, затвердженого наказом Держспоживстандарту України від 07 квітня 2003 року № 55), не погодився з доводами, викладеними в ухвалі про залишення позову без руху, зазначив, що позовна заява разом з додатками для суду та для відповідача прошита, пронумерована, підписана, скріплена печаткою та засвідчувальним написом, відтак просив прийняти дану заяву до розгляду, відкрити провадження у справі та призначити справу до судового розгляду. Оцінюючи доводи апеляційної скарги та висновки суду першої інстанції, апеляційний суд враховує, що відповідно до ст. 177 ЦПК України позивач повинен додати до позовної заяви її копії та копії всіх документів, що додаються до неї, відповідно до кількості відповідачів і третіх осіб. Позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів). До заяви про визнання акта чи договору недійсним додається також копія (або оригінал) оспорюваного акта чи договору або засвідчений витяг з нього, а у разі відсутності акта чи договору у позивача - клопотання про його витребовування. До позовної заяви, підписаної представником позивача, додається довіреність чи інший документ, що підтверджує повноваження представника позивача. Як вбачається з переліку додатків до позовної заяви, АТ «ОТП Банк» додав до позову оригінал платіжного доручення про сплату судового збору, оригінал розрахунку заборгованості по кредитному договору, а також належним чином засвідчені копії виписок, договорів, листа вимоги, валютних меморіальних ордерів, кредитних заявок, паспортних даних відповідача, банківської ліцензії, дозволу з додатком, витягу зі Статуту, документів, що посвідчують повноваження представника позивача, а також копію позовної заяви з додатками для відповідача (а. с. 6 - 8). Визнаючи неподаною та повертаючи позовну заяву позивачу ухвалою від 07 серпня 2020 року, суд першої інстанції виходив із того, що недоліки у частині надання належним чином засвідчених у відповідності до ст. 95 ЦПК України копій додатків для суду та сторін у справі позивач не усунув, оскільки додатки до позовної заяви є окремими документами, які засвідчуються окремо один від одного. Однак з такими висновками апеляційний суд не може погодитися, виходячи із наступного. Відповідно до ч. 1- 5 ст. 95 ЦПК України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Учасники справи мають право подавати письмові докази в електронних копіях, посвідчених електронним цифровим підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до закону. Електронна копія письмового доказу не вважається електронним доказом. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення. Порядок засвідчення копій документів визначений п. 5.26, 5.27 Національного стандарту України Державної уніфікованої системи документації, Уніфікованої системи організаційно-розпорядчої документації «Вимоги до оформлювання документів» (ДСТУ 4163-2003, затвердженого наказом Держспоживстандарту України від 07 квітня 2003 року № 55). Відмітка про засвідчення копії документа складається зі слів «згідно з оригіналом», назви посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища, дати засвідчення копії, яка проставляється нижче підпису. Підпис відповідальної особи засвічують на документі відбитком печатки організації. Не надавши належної оцінки доводам, викладеним в заяві про усунення недоліків, поданій до суду першої інстанції, в якій позивач посилається на те, що позовна заява разом з додатками для суду та для відповідача прошита, пронумерована, підписана, скріплена печаткою та засвідчувальним написом, суд першої інстанції дійшов передчасного та помилкового висновку про невідповідність позовної заяви вимогам ст. 175-177 ЦПК України, та безпідставно повернув її. Верховний Суд у постанові від 18 грудня 2018 року у справі № 761/5894/17 визначив, що у випадку подання доказів прошитими та пронумерованими вони вважаються належним чином засвідченими, якщо всі необхідні реквізити, передбачені вищезгаданим Національним стандартом України, наявні лише на звороті останнього аркуша. Такого висновку касаційний суд дійшов з урахуванням практики застосування Європейським судом з прав людини (далі ЄСПЛ) статті 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 №475/97-ВР (далі Конвенція). Висновки про недопущення надмірного формалізму при вирішенні судом питань, пов`язаних з реалізацією особою свого права на доступ до правосуддя, викладені також у інших постановах Верховного Суду, зокрема від 26 грудня 2019 року у справі № 367/8573/17, від 18 грудня 2018 року у справі № 761/5894/17, від 09 липня 2019 року у справі № 826/6479/18. Відповідно до ст. 1 «Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод», Високі Договірні сторони гарантують кожному, хто перебуває під їхньою юрисдикцією права і свободи, визначені в розділі І «Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод». Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов`язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред`являється особі. Ключовими принципами цієї статті є верховенство права та належне здійснення правосуддя. Ці принципи також є основоположними елементами права на справедливий суд. Так, у справі Delcourt v. Belgium, Європейський суд з прав людини зазначив, що «у демократичному суспільстві у світлі розуміння Конвенції, право на справедливий суд посідає настільки значне місце, що обмежувальне тлумачення статті 6 не відповідало б меті та призначенню цього положення». У справі Bellet у. France Європейський суд з прав людини зазначив, що «стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права». Як свідчить позиція Європейського суду з прав людини у багатьох справах, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права. Постановою Пленуму Верховного Суду України від 01 листопада 1996 року № 9 «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя» визначено, що виходячи із зазначеного принципу та гарантування Конституцією судового захисту конституційних прав і свобод, судова діяльність має бути спрямована на захист цих прав і свобод від будь-яких посягань шляхом забезпечення своєчасного та якісного розгляду конкретних справ. Виходячи з вищевикладеного, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції передчасно повернув позовну заяву АТ «ОТП Банк». Сама по собі процесуальна неможливість оскарження ухвали про залишення позовної заяви без руху не зобов`язує позивача беззаперечно виконувати вимоги суду щодо усунення недоліків, якщо ці вимоги не відповідають вимогам закону. Визнаючи позовну заяву неподаною та повертаючи її ухвалою від 07 серпня 2020 року в зв`язку з невиконанням вимог ухвали від 13 квітня 2020 року, лише з підстав незасвідчення позивачем кожного додатку до позовної заяви, судом першої інстанції залишено поза увагою, що відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Крім того, відповідно до ч. 6 ст. 95 ЦПК України якщо оригінал письмового доказу не подано, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги. Виходячи із системного аналізу ст. 95, 175 ЦПК України, непідтвердження в судовому засіданні обставин, якими обґрунтовано позов, в тому числі з підстав ненадання позивачем певних доказів, може бути підставою для відмови в позові за результатами розгляду справи, а не для залишення позовної заяви без руху та її повернення. Питання про те, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення та якими доказами вони підтверджуються, у відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 264 ЦПК України вирішується судом в нарадчій кімнаті під час ухвалення рішення по суті справи, а не на стадії відкриття провадження у справі. Апеляційний суд приходить до висновку, що повернення позовної заяви із підстав, наведених судом першої інстанції, є формальним та сумнівним з точки зору дотримання права позивача на доступ до правосуддя, проголошеного ст. 55 Конституції України та ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Враховуючи вищевикладене, ухвала Шевченківського районного суду м. Києва від 07 серпня 2020 року не може вважатися законною і обґрунтованою. Відповідно до приписів п. п. 3, 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали. За таких обставин апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала суду - скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції відповідно до вимог ст. 379 ЦПК України, оскільки ухвала, що перешкоджає подальшому провадженню, постановлена із порушенням норм процесуального права. Керуючись ст. ст. 7, 367, 374, 379, 381, 382, 389 ЦПК України, суд, - п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «ОТП Банк» задовольнити. Ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 07 серпня 2020 року скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Судді: Кашперська Т.Ц. Фінагеєв В.О. Яворський М.А.