Постанова Вінницький апеляційний суд № 127/10048/25

Справа № 127/10048/25 Провадження № 22-ц/801/1278/2025 Категорія: 11 Головуючий у суді 1-ї інстанції Борисюк І. Е. Доповідач:Береговий О. Ю. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 05 червня 2025 рокуСправа № 127/10048/25м. Вінниця Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого Берегового О.Ю. (суддя-доповідач), суддів: Ковальчука О.В., Сала Т.Б., учасники справи: позивач: ОСОБА_1 , відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Вінницька міська рада, Служба у справах дітей Вінницької міської ради, розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 адвоката Семенюка Івана Васильовича на ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 15 квітня 2025 року про повернення позовної заяви, постановлену місцевим судом під головуванням судді Борисюк І.Е., в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору - Вінницької міської ради, Служби у справах дітей Вінницької міської ради, про встановлення порядку користування нерухомим майном, встановив: Короткий зміст позовних вимог. В березні 2025 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору - Вінницької міської ради, Служби у справах дітей Вінницької міської ради, про встановлення порядку користування нерухомим майном. Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 03 квітня 2025 року позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про встановлення порядку користування нерухомим майном залишено без руху та надано позивачці п`ятиденний строк з дня отримання ухвали для усунення недоліків, шляхом: -зазначення у позовній заяві визначених процесуальним законом відомостей: -обґрунтування позовних вимог до відповідача ОСОБА_3 ; -щодо відомої електронної пошти позивачки та відповідачів; -про наявність або відсутність електронного кабінету учасників справи; -щодо наявності у позивачки або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви; -щодо попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. -надання суду: -належним чином засвідчених копій всіх документів, що додаються до позовної заяви, для відповідачів і третіх осіб; -клопотання про залучення до участі у справі в якості третіх осіб - Вінницької міської ради та Служби у справах дітей Вінницької міської ради, оформлене у відповідності до вимог процесуального закону (в разі необхідності). Судом роз`яснено, що позивач має право подати позовну заяву у новій редакції із усуненням визначених даним судовим рішенням недоліків у відповідній кількості екземплярів. Також роз`яснено, що у разі невиконання ухвали суду в зазначений строк позовна заява вважатиметься неподаною та буде повернена позивачці зі всіма доданими до неї документами. Рішення суду першої інстанції і мотиви його ухвалення. Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 15 квітня 2025 року позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про встановлення порядку користування нерухомим майном повернено позивачці. Копію позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про встановлення порядку користування нерухомим майном залишено в суді. Зазначено, що повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви. Ухвала суду мотивована тим, що адвокат позивачки всупереч вимог, визначених ухвалою суду від 03 квітня 2025 року, яка є обов`язковою для виконання, судове рішення не виконав. Провадження в суді апеляційної інстанції. Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду, представник позивача ОСОБА_1 адвокат Семенюк І.В. подав апеляційну скаргу, у якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, а також не з`ясування всіх обставин справи, просив оскаржувану ухвалу скасувати та направити справу до суду першої інстанції на новий розгляд. Апеляційна скарга мотивована тим, що на переконання скаржника ним було усунуто недоліки зазначені в ухвалі Вінницького міського суду Вінницької області від 03 квітня 2025 року, зокрема, обґрунтовано позовні вимоги до відповідача ОСОБА_3 , повідомлено про відсутність довіри до електронних поштових скриньок, зазначено про всі наявні докази та ті, які не можуть бути подані разом з позовною заявою, звернено увагу на покладення судових витрат на їх розсуд, визначено відповідачів та третіх сторін, які на думку позивача зачіпають її інтереси, обґрунтовано необхідність залучення третіх осіб, а також додано до позовної заяви всі наявні в неї докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, які належним чином посвідчені. Сторони не скористались своїм правом на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції не направили, що за положеннями ч. 3 ст. 360 ЦПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Позиція суду апеляційної інстанції. Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України. Відповідно до ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Враховуючи вищенаведені норми, дана справа розглядається судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з наступних підстав. Повертаючи позовну заяву у справі, суд виходив з того, що позивач, не виконав вимоги ухвали суду про залишення позовної заяви без руху, однак з правильністю таких висновків суду першої інстанції апеляційний суд погодитися не може з урахуванням такого. З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору - Вінницької міської ради, Служби у справах дітей Вінницької міської ради, про встановлення порядку користування нерухомим майном (а.с. 1-9). В ухвалі Вінницького міського суду Вінницької області від 03 квітня 2025 року про залишення позовної заяви ОСОБА_1 без руху, суд вказав позивачу на недоліки позову, які полягали у тому, що позивачем не зазначено відомостей передбачених п. 2,8,9 ч. 3 ст. 175 ЦПК України, не дотримано вимог ч. 1,5 ст. 177 ЦПК України, ч. 2,4,5 ст. 95 ЦПК України, а також не обґрунтовано вимог до відповідача ОСОБА_3 11 квітня 2025 року представником позивача подано відповідь на ухвалу від 03 квітня 2025 року, в якій по кожному з визначених недоліків надано пояснення. (а.с. 18-25). Натомість, суд першої інстанції вважав, що адвокат позивачки всупереч вимог, визначених ухвалою суду від 03 квітня 2025 року, яка є обов`язковою для виконання, судове рішення не виконав, а тому згідно зі ст. 185 ЦПК України позовна заява повернена позивачу (а.с. 27-29). Проте, з таким висновком суду погодитися не можна, оскільки суд дійшов його з порушенням норм процесуального права, що згідно з п. 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України є підставою для скасування ухвали із направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції. У відповідності до статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Згідно із статтею 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Згідно з частиною першою статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) визначено право людини на доступ до правосуддя, а статтею 13 Конвенції - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення. Пряма чи опосередкована заборона законом на захист певного цивільного права чи інтересу не може бути виправданою. Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), ухвалюючи рішення від 09 грудня 2010 року у справі «Буланов та Купчик проти України», вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право звернутися до суду з будь-якою вимогою щодо своїх цивільних прав та обов`язків. У такий спосіб здійснюється «право на суд», яке відповідно до практики ЄСПЛ включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати «вирішення» спору судом (пункт 25 рішення у справі «Кутій проти Хорватії»). Крім того, ЄСПЛ у пункті 35 рішення від 13 травня 1980 року в справі «Артіко проти Італії», пункті 32 рішення від 30 травня 2013 року в справі «Наталія Михайленко проти України» зазначив, що Конвенція призначена для гарантування не теоретичних або примарних прав, а прав практичних та ефективних. Посилання суду першої інстанції щодо невиконання ухвали про залишення позовної заяви без руху, не є достатньою підставою для повернення позовної заяви заявнику, з огляду на таке. ЄСПЛ зауважив, що внутрішньодержавним судам при застосуванні процесуальних норм належить уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до скасування процесуальних вимог, встановлених законом (пункт 110 рішення ЄСПЛ від 20 лютого 2014 року у справі «Шишков проти Росії»). Надмірний формалізм у трактуванні національного процесуального законодавства, згідно з усталеною практикою ЄСПЛ, визнається ним неправомірним обмеженням права на доступ до суду (як елемента права на справедливий суд згідно зі статтею 6 Конвенції. Не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, оскільки доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним але і реальним (рішення ЄСПЛ від 16 грудня 1992 року у справі «Жоффр де ля Прадель проти Франції»). У рішенні по справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії» від 13 січня 2000 року та у рішенні по справі «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії» від 28 жовтня 1998 року Європейський Суд з прав людини вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права на доступ до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнане порушенням пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Водночас встановлення обмежень доступу до суду повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру, перевіряючи його виконання, слід звертати увагу на обставини справи. Так, вимоги до форми та змісту позовної заяви, яка подається до суду, визначені у статтях 175, 177 ЦПК України. Відповідно до ч. 3 ст. 175 ЦПК України, позовна заява повинна містити: 1) найменування суду першої інстанції, до якого подається заява; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості позивачу відомі), відомі номери засобів зв`язку, офіційної електронної адреси та адреси електронної пошти; 3) зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються; 4) зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; 5) виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; 6) відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися, в тому числі, якщо законом визначений обов`язковий досудовий порядок урегулювання спору; 7) відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися; 8) перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви; 9) попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи; 10) підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав. Згідно з ч. 5 ст. 177 ЦПК України визначено, що позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів). Як вбачається з матеріалів справи, позивач на виконання вимог ухвали Вінницького міського суду Вінницької області від 03 квітня 2025 року надав суду відповідь в якій щодо визначених недоліків надано пояснення, зокрема: 1.На виконання вимог п. 2 ч. 3 ст. 175 ЦПК України зазначив, що не довіряє електронному суду та поштовому обігу в даній системі, що слід розцінювати як його відсутність. 2.Щодо вимог п. 9 ч. 3 ст. 175 ЦПК України вказав, що: «ставити питання про судові витрати, які можуть бути понесеними покладається на наш розсуд», що слід розцінювати, як відсутність понесених витрат або тих які сторона очікує понести у зв`язку із розглядом справи. Поряд з цим суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що відсутність попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат лише може бути підставою для відмови стороні у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. 3.На виконання ч. 5 ст. 177 ЦПК України зазначив, що позивачем було надано чотири примірника позовної заяви разом з додатками на 88 арк. для кожної з сторін, що відповідає матеріалам справи, зокрема п. 22 додатків позовної заяви (а.с. 9). Таким чином, вказані обставини підтверджують факт виконання стороною позивача саме вищезазначених вимог. Натомість колегія суддів зауважує, що стороною позивача так і не виконано інші вимоги ухвали суду, зокрема, не обґрунтовано вимог до відповідача ОСОБА_3 та не усунено недоліки визначені п. 8 ч. 3 ст. 175 ЦПК України, а саме не зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви. Поряд з цим, суд апеляційної інстанції наголошує, що за умови неповного виконання вимог ухвали про залишення позовної заяви без руху, відповідно до частини 2 статті 127 ЦПК України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку чи з ініціативи суду. Отже, часткове виконання вимог, зазначених в ухвалі про залишення позовної заяви без руху, може бути підставою для продовження процесуального строку з ініціативи суду для дотримання гарантій доступу до суду, а не повернення позовної заяви. Так подання відповіді на ухвалу від 03 квітня 2025 року, в якій міститься пояснення свідчить про добросовісність позивача та його намір виправити недоліки, зазначені судом, а не про ухилення від виконання вимог суду. Більш того, такі дії позивача вказують на його бажання продовжити розгляд справи, а не створюють підстав для відмови у прийнятті позовної заяви. Щодо вимоги місцевого суду передбаченої ч. 2,4,5 ст. 95 ЦПК України щодо надання посвідчених копій доказів для всіх учасників справи колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до вимог частин 2, 4, 5 статті 95 ЦПК України, письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення. Разом з тим, передбаченні статтю 95 ЦПК України вимоги визначені для документів, які є письмовими доказами. Відповідно до частини 6 цієї статті, якщо подано копію письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не подано, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги. Отже наслідком недотримання вимог статті 95 ЦПК України є виключення письмового доказу з числа доказів і розгляд справи на підставі інших доказів (частина 11 статті 83 ЦПК України), а не повернення позовної заяви. При цьому колегія суддів апеляційної інстанції наголошує, що перевірку обґрунтованості заявлених вимог, наявності доказів, їх оцінка, належність і допустимість має здійснювати судом в ході розгляду справи після вирішення питання про відкриття провадження у справі, за результатами розгляду справи. Крім того, суд першої інстанції не звернув уваги на те, що подання доказів можливе також і на наступних стадіях цивільного процесу. Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції на зазначені обставини і вимоги закону уваги не звернув та всупереч вимогам частини 5 статті 12 ЦПК України, яка зобов`язує суд зберігаючи об`єктивність і неупередженість сприяти учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом, підійшов до вирішення цього питання формально. Згідно з пунктом 4 частини першої статті 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направленню справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є, зокрема, порушення норм процесуального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали. За таких обставин ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження її розгляду, зі стадії вирішення питання про відкриття провадження у справі. Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 368, 374, 379, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд, постановив: Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 адвоката Семенюка Івана Васильовича задовольнити частково. Ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 15 квітня 2025 року скасувати і направити справу для продовження розгляду, зі стадії вирішення питання про відкриття провадження у справі до суду першої інстанції (Вінницького міського суду Вінницької області). Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий О.Ю. Береговий Судді: О.В. Ковальчук Т.Б. Сало