Постанова Київський апеляційний суд № 369/16049/21

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 07 листопада 2023 року м. Київ єдиний унікальний номер судової справи 369/16049/21 номер провадження 22-ц/824/8857/2023 Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - суддіЛапчевської О.Ф., суддівБерезовенко Р.В., Мостової Г.І., розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області 23 січня 2023 року /суддя Фінагеєва І.О./ у справі за позовом ОСОБА_1 до Боярської об`єднаної територіальної громади Київської області, третя особа приватний нотаріус Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Гончар Тетяни Миколаївни про визнання права на спадщину, встановлення факту родинних відносин, - В С Т А Н О В И В: Позивачка ОСОБА_1 звернулася до Києво-Святошинського районного суду Київської області з указаним позовом. Ухвалою судді Києво-Святошинського районного суду Київської області Фінагеєвої І.О. від 19 листопада 2021 року позовну заяву було залишено без руху, оскільки вона не відповідала вимогам ст.ст. 175,177 ЦПК України та позивачу було роз`яснено право протягом десяти днів з дня отримання ухвали усунути виявлені недоліки. Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області 23 січня 2023 року вирішено позовну заяву ОСОБА_1 до Приватного нотаріуса Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Гончар Тетяни Миколаївни про надання додаткового строку для прийняття спадщини, - вважати неподаною та повернути позивачу. /а.с. 32/ Не погоджуючись з вказаним рішенням, представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 звернулась з апеляційною скаргою, в якій просила ухвалу суду скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. На підтвердження вимог, викладених в апеляційній скарзі, апелянт посилався на необґрунтованість висновків суду першої інстанції. Вважає, що судом першої інстанції не враховано те, що ст. 175 і 177 ЦПК України не містять вимоги до позовної заяви щодо надання копій документів, засвідчених належним чином відповідно до ч. 5 ст. 95 ЦПК України та відповідно не усунення вказаних недоліків не може бути підставою для повернення позовної заяви. Виходячи з вимог процесуального закону, оцінка наданих позивачем доказів у справі, в тому числі з підстав їх належності, допустимості і достовірності проводиться судом за результатами розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження у справі. Також зазначала, що визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів є завданням підготовчого провадження (п. 3 ч. 1 ст. 189 ЦПК України). Відповідач та третя особа про розгляд справи в порядку письмового провадження поінформовані належним чином, з відзивом на апеляційну скаргу до суду не звертались. Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, матеріали справи в межах апеляційного оскарження, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а судове рішення скасуванню з поверненням справи для продовження розгляду, на підставі наступного. Судом встановлено, що ухвалою судді Києво-Святошинського районного суду Київської області Фінагеєвої І.О. від 19 листопада 2021 року позовну заяву було залишено без руху, оскільки вона не відповідала вимогам ст.ст. 175,177 ЦПК України. Позивачеві судом наголошено на тому, що відповідно до ст. 95 ЦПК України письмові докази подають в оригіналі або в належним чином посвідченій копії. Позивач, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), має зазначити наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Позивач підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який заходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення. Порядок засвідчення копій документів визначений п.п. 5.26, 5.27 Національного стандарту України Державної уніфікованої системи документації, Уніфікованої системи організаційно розпорядчої документації Вимоги до оформлювання документів ДСТУ 4163-2003, затвердженого наказом Держспоживстандарту України від 07 квітня 2003 року №55. За вказаним нормативно-правовим актом, відмітка про засвідчення копії документа складається: зі слів "Згідно з оригіналом"; назви посади; особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища; дати засвідчення копії, яка проставляється нижче підпису. Судом вказано, що всупереч вимог ст. 95 ЦПК України позивачем копії документів, додані до позову додатки не засвідчені належним чином, не засвідчені належним чином і додані до позовної заяви копії документів, для відповідача по справі. На адресу Києво-Святошинського районного суду Київської області надійшло повідомлення про вручення поштового відправлення (рекомендованого) по справі 369/16049/21, відповідно до якого, позивачем ОСОБА_1 25 лютого 2022 року отримано копію ухвали Києво-Святошинського районного суду від 19 листопада 2021 року про залишення поданої нею позовної заяви без руху. Таким чином, судом першої інстанції встановлено, що вимоги ухвали Києво-Святошинського районного суду Київської області від 19 листопада 2021 року про залишення позовної заяви без руху, позивачем не усунуто, а отже, оскільки, позивач не усунув недоліки позовної заяви, суд першої інстанції дійшов висновків, що позовну заяву слід вважати неподаною та повернути позивачу. Однак з таким висновком суду погодитись не можна з наступних підстав. За змістом п. 8 ч. 3 ст. 175 ЦПК України позовна заява повинна містити: перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви. Відповідно до ч. 1 ст. 177 ЦПК України позивач повинен додати до позовної заяви її копії та копії всіх документів, що додаються до неї, відповідно до кількості відповідачів і третіх осіб. Згідно з ч. 2 ст. 95 ЦПК України письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Частиною 4 ст. 95 ЦПК України встановлено, що копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Згідно з ч. 5 ст. 95 ЦПК України учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення. Якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не подано, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги (ч. 6 ст. 95 ЦПК України). При цьому, Вимоги до оформлення документів ДСТУ 4163-2003, затверджені наказом Держспоживстандарту України від 07 квітня 2003 року №55, на які посилається суд першої інстанції не є обов`язковим нормативним актом для фізичних осіб, що регулює їх порядок звернення до суду, а посвідчення копій для відповідача не передбачено жодним нормативним актом. При цьому, ст. 175 і 177 ЦПК України не містять вимоги до позовної заяви щодо надання копій документів, засвідчених належним чином відповідно до ч. 5 ст. 95 ЦПК України та відповідно не усунення вказаних недоліків не може бути підставою для повернення позовної заяви. Виходячи з вимог процесуального закону, оцінка наданих позивачем доказів у справі, в тому числі з підстав їх належності, допустимості і достовірності проводиться судом за результатами розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження у справі. Визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів є завданням підготовчого провадження (п. З ч. 1 ст. 189 ЦПК України). Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Важливим елементом верховенства права є гарантія справедливого судочинства. Так, у справі Bellet V. France Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначив, що "стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів якого є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві». Згідно з позицією ЄСПЛ основною складовою права на суд є право доступу в тому розумінні, що особі має бути забезпечено можливість звернутися до суду для вирішення певного питання і держава не повинна чинити правових чи практичних перешкод для здійснення цього права. Згідно висновків, викладених в рішеннях Європейського суду з прав людини, суворе трактування національним законодавством процесуального правила (надмірний формалізм) можуть позбавити заявників права звертатись до суду (Белеш та інші проти Чеської Республіки). Отже, надмірний формалізм під час вирішення питання про відкриття провадження у справі суперечить принципу верховенства права, завданням цивільного судочинства та порушує, гарантоване п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, право на доступ до суду. Окремо суд апеляційної інстанції зазначає про те, що судом першої інстанції не вірно зазначено склад сторін спору та неправильно визначено предмет справи - вимоги заявлені до Боярської об`єднаної територіальної громади Київської області, нотаріус не є відповідачем у справі а предмет позову - визнання права на спадщину та встановлення родинних відносин, а не надання додаткового строку для прийняття спадщини. Відповідно до ч. 1 ст. 379 ЦПК України підставою для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали. Керуючись ст.ст. 379, 381, 382 ЦПК України, суд, - П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області 23 січня 2023 року - задовольнити. Ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області 23 січня 2023 року - скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Постанова суду апеляційної інстанції касаційному оскарженню не підлягає. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Головуючий: Судді: