Постанова 4876 № 904/5129/23

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 21.02.2024 року м.Дніпро Справа № 904/5129/23 Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Чус О.В. (доповідач), судді Кощеєв І.М., Дармін М.О. секретар судового засідання Солодова І.М. Представники сторін: від позивача: Васільєв В.О., довіреність №406/24 від 27.12.2023 р., адвокат; Інші учасники в судове засідання не з`явилися. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Дніпропетровськгаз" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 15.11.2023 (повний текст рішення складено 17.11.2023, суддя Дупляк С.А.) у справі №904/5129/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТВІЙ ГАЗЗБУТ" до Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Дніпропетровськгаз" про стягнення грошових коштів, ВСТАНОВИВ: Товариство з обмеженою відповідальністю "ТВІЙ ГАЗЗБУТ" (далі - позивач) звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою від 22.09.2023 за вих. №09/22/23 до Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Дніпропетровськгаз" (далі - відповідач) про стягнення 3.634.278,84 грн, з яких: 2.861.875,56 грн основної заборгованості, 727.420,89 грн пені, 44.982,39 грн трьох процентів річних. Судові витрати позивач просить суд покласти на відповідача. Позовні вимоги мотивовані тим, що наявними у справі письмовими доказами є доведеним факт прострочення виконання відповідачем зобов`язань за договором, а тому з відповідача підлягає стягненню сума заборгованості, пені та трьох відсотків річних. Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 15.11.2023, у даній справі, позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Дніпропетровськгаз" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТВІЙ ГАЗЗБУТ" 2.861.875,56 грн (два мільйони вісімсот шістдесят одну тисячу вісімсот сімдесят п`ять грн 56 к.) заборгованості, 31.487,67 грн (тридцять одну тисячу чотириста вісімдесят сім грн 67 к) трьох процентів річних, 509.194,62 грн (п`ятсот дев`ять тисяч сто дев`яносто чотири грн 62 к.) пені, 54.514,18 грн (п`ятдесят чотири тисячі п`ятсот чотирнадцять грн 18 к.) судового збору. У задоволенні решти позовних вимог (про стягнення 13.494,72 грн трьох процентів річних та 218.226,27 грн пені) відмовлено. Не погодившись з зазначеним рішенням, Акціонерне товариство "Оператор газорозподільної системи "Дніпропетровськгаз", звернулось до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій просить скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 15.11.2023 в частині задоволення позовних вимог щодо стягнення з відповідача на користь позивача 31 487,67 грн. 3% річних; 509 194,62 грн пені та ухвалити в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача суми пені та 3% річних, зменшити на 90%. Здійснити розподіл судових витрат. Скаргу Відповідач обґрунтовує тим, що він знаходиться у фінансовій кризі і для нього настали форс мажорні обставини, він відноситься до об`єкту критичної інфраструктури та є стратегічно важливим для забезпечення економіки та безпеки держави, судом першої інстанції надана узагальнену, а не об`єктивну оцінку обставинам справи, ним не здійснюється стягнення в примусовому порядку заборгованості з побутових споживачів, не отримує інших доходів окрім діяльності з розподілу природного газу, а також, що з 01.10.2023 призупинено дію ліцензії на розподіл природного газу. Також наголошує, що лист №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 року Торгово-промислової палати України є належним та допустимим доказом існування форс-мажорної обставини та, відповідно свідчить про наявність підстав для звільнення від відповідальності за невиконання зобов`язань за Договором. Неможливість передбачити на момент укладення Договору настання форс-мажорних обставин та вжиття заходів для виконання своїх зобов`язань виключає вину відповідача у невиконанні цих зобов`язань. Згідно до протоколу автоматичногорозподілу судової справи між суддямивід 07.12.2023 у даній справі визначена колегія суддів у складі: головуючий, доповідач суддя Чус О.В., судді: Дармін М.О., Кощеєв І.М. Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 08.12.2023 відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, до надходження до Центрального апеляційного господарського суду матеріалів справи № 904/5129/23. Доручено Господарському суду Дніпропетровської області надіслати до Центрального апеляційного господарського суду матеріали справи № 904/5129/23. 15.12.2023 матеріали даної справи надійшли до Центрального апеляційного господарського суду. Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 22.12.2023 апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Дніпропетровськгаз" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 15.11.2023 у справі №904/5129/23 - залишено без руху. Рекомендовано скаржнику усунути недоліки апеляційної скарги, а саме: подати до апеляційного суду належні докази сплати судового збору, надавши строк 10 днів з дня отримання копії цієї ухвали для усунення недоліків. Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 09.01.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Дніпропетровськгаз" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 15.11.2023 у справі №904/5129/23. Розгляд апеляційної скарги призначено у судовому засіданні на 21.02.2024 о 12 год. 20 хв. Від представника ТОВ «Твій Газзбут» до Центрального апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначено про те, що з матеріалів справи вбачається, що Відповідач споживав електричну енергію з ресурсу Позивача в серпні 2022 - квітні 2023 року. Відповідно до умов договору, кінцева дата розрахунку за спожиту електричну енергію - 15 число місяця, наступного за місяцем постачання. Останній платіж за отримані послуги з постачання електричної енергії Відповідачем було здійснено 17.07.2023 в сумі 5 000,00 грн. Даний платіж був сплатою частини заборгованості за лютий 2023 року, після цієї дати жодних платежів від Відповідача не надходило і з матеріалів справи вбачається, що Відповідачем здійснювалась оплата за спожиту електричну енергію із порушенням строків, визначених в договорі, починаючи з вересня 2022 року. Таким чином, станом на дату подання позову, за Відповідачем обліковувалась заборгованість за лютий 2023 - квітень 2023 в сумі 2 861 875,56 грн. Договір на постачання електричної енергії було підписано в липні 2022 року, тобто, вже після початку повномасштабного вторгнення російської федерації і Відповідач був обізнаний в якому становищі він знаходиться і тим не менш було погоджено умови відповідальності в договорі за яким останній зобов`язується оплатити пеню НБУ в разі прострочення оплат за спожиту електричну енергію. При підписанні договору на постачання електричної енергії сторонами було чітко узгоджено, що кожна із них несе відповідальність перед іншою за невиконання взятих на себе зобов`язань і однією із таких мір відповідальності є сплата пені за прострочення оплати отриманої послуги з постачання електричної енергії. Відповідач в повній мірі усвідомлюючи та володіючи інформацією про свою відповідальність, передбачену договором, не виконавши у строк зобов`язань з оплати послуг з постачання електричної енергії, продовжував її споживати з ресурсу Позивача, при цьому не здійснюючи оплати у строки, встановлені в договорі. Отже, сума пені складає лише не значну частину збитків, які зараз несе Позивач через не виконання Відповідачем своїх зобов`язань, дана відповідальність була погоджена сторонами у договорі, жодних вагомих доказів щодо причин не виконання взятих на себе зобов`язань, Відповідачем до суду не надано. Сам факт скрутного фінансового становища не може підставою для зменшення пені, оскільки, повинно оцінюватись ступінь виконання зобов`язання боржником та інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу, а як вбачається з матеріалів справи за дев`ять місяців (з серпня 2022 по квітень 2023) надання послуг з постачання електричної енергії, відповідачем було здійснено вчасно сплату лише за серпень 2022, з вересня 2022 по січень 2023 оплати здійснені із значним порушенням строків, а за лютий-квітень 2023 станом на сьогодні розрахунок не здійснено. В частині зменшення 3% річних Позивач зазначає, що такі нарахування не є надмірно великими, а тому не можуть бути зменшені. Позивач наполягає, що договір було укладено вже в період дії воєнного стану і незначні платежі частково здійснювалось і як вбачається з матеріалів справи. останній платіж було здійснено ще 17.07.2023 в сумі 5 000,00 грн., і за останні пів року не було здійснено жодного платежу і це пов`язується не з воєнним станом, а з тим, що Відповідач разом з іншими Операторами ГРМ перейшли до групи Нафтогаз, про що ГК «Нафтогаз України» 18.07.2023 року було зроблено відповідне оголошення на своєму сайті. Відповідач не надає жодного доказу на підтвердження невиконання господарських зобов`язань саме через військову агресію на території України і що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. Просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Дніпропетровськгаз». Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 15.11.2023 у справі №904/5129/23 залишити без змін. 21.02.2024 від представника Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Дніпропетровськгаз" до Центрального апеляційного господарського суду надійшло клопотання про відкладання (перенесення) розгляду справи через участь представника товариства, адвоката Азаренкова С.М., в інших судових засіданнях в Господарському суді Дніпропетровської області. Розглянувши клопотання представника відповідача про відкладання (перенесення) розгляду справи, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до частини 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: 1) неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; 2) повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки. У свою чергу суд зауважує, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (стаття 202 Господарського процесуального кодексу України). Аналогічну правову позицію викладено, зокрема в постановах Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 922/1200/18, від 04.06.2020 у справі № 914/6968/16. Слід також зауважити, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України). Враховуючи все вищевикладене у своїй сукупності, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні клопотання представника скаржника/відповідача про відкладення розгляду скарги та вважає за можливе здійснити розгляд скарги у даному судовому засіданні. 21.02.2024 в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови. Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, вислухавши присутніх представників сторін, перевіривши відповідність оскаржуваного рішення нормам діючого законодавства, Центральний апеляційний господарський суд дійшов наступних висновків. Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем (постачальник) та відповідачем (споживач) було укладено договір №60АР200-96430-22 про постачання електричної енергії споживачу від 11.07.2022 (далі - договір). Пунктом 1.1 договору визначено, що цей договір є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови постачання електричної енергії, як товарної продукції споживачу постачальником електричної енергії та укладається сторонами, з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України, шляхом приєднання споживача до умов цього договору. Відповідно до п. 1.2 договору умови договору розроблені відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії" та Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 №312 та є однаковими для всіх споживачів. За цим договором постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору. Інформація про об`єкти споживача, постачання електричної енергії на потреби яких здійснюється на умовах цього договору та точки комерційного обліку, в яких відбувається зміна власника електричної енергії, наведена в заяві-приєднання, яка є додатком 1 до цього договору (п. 2.1 договору). Відповідно до пункту 3.1 договору початком постачання електричної енергії споживачу є дата, зазначена в заяві-приєднанні, яка є додатком 1 до цього договору. Споживач разом із заявою до договору та не пізніше 01 грудня кожного поточного року, надає постачальнику на погодження відомості про розмір очікуваного щомісячного споживання електричної енергії на відповідні розрахункові періоди наступного року (додаток 3). Пунктом 3.9. договору на підставі отриманих від споживача даних та/або даних постачальника послуг комерційного обліку постачальник до 10-го числа місяця, наступного за місяцем поставки складає, підписує і скріплює печаткою акт приймання-передачі електричної енергії та акт прийому-передачі наданих послуг (компенсація) та направляє їх споживачу. Споживач протягом 2-х робочих днів з дати одержання актів приймання-передачі електричної енергії/прийому-передачі наданих послуг (компенсація) зобов`язується повернути постачальнику один примірник оригіналу акту приймання-передачі, підписаний уповноваженим представником споживача або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акту (п. 3.10 договору). Пунктом 3.11 Договору визначено, що у випадку невиконання обов`язку, передбаченого пунктом 3.10 договору, електрична енергія вважається поставленою та прийнятою споживачем від постачальника у відповідному розрахунковому періоді на підставі даних постачальника та/або документів та/або інформації, які складаються та/або надаються постачальником послуг комерційного обліку до врегулювання розбіжностей відповідно до договору або в судовому порядку. У разі виникнення спірних питань між споживачем та оператором комерційного обліку щодо повноти/достовірності показів розрахункових засобів обліку, постачальник може надавати споживачу консультації та іншу допомогу щодо врегулювання спірних питань. Але в будь-якому випадку інформація постачальника послуг комерційного обліку (оператора комерційного обліку) є пріоритетною для здійснення комерційних розрахунків за цим договором. Наявність заперечень з боку споживача або спорів щодо показів засобів обліку не є підставою для затримки та/або неповної оплати коштів згідно виставлених постачальником рахунків (п. 3.12 договору). Відповідно до пункту 5.1 договору споживач розраховується з постачальником за електричну енергію за цінами, що визначаються відповідно до способу визначення ціни електричної енергії, згідно з обраною споживачем комерційною пропозицією, яка є додатком 2 до цього договору. Ціна електричної енергії має зазначатися постачальником у рахунках про оплату електричної енергії за цим договором, у тому числі у разі її можливої зміни (п. 5.2 договору). Розрахунковим періодом є календарний місяць (пункт 5.4 договору). Пунктом 5.6 договору визначено, що порядок оплати за електричну енергію встановлюється згідно з обраною споживачем комерційною пропозицією, яка є додатком 2 до цього договору. Оплата рахунка постачальника за цим Договором має бути здійснена споживачем у строк, визначений у рахунку. При цьому, споживач не обмежується у праві здійснювати попередню оплату, оплату авансових та/або планових платежів за цим договором без отримання рахунку постачальника. З даними, щодо складових ціни на електричну енергію, необхідними для визначення величини авансових та/або планових платежів, споживач може ознайомитися на веб-сайті постачальника. Не отримання споживачем рахунку постачальника це звільняє споживача від виконання зобов`язань з оплати електричної енергії згідно з обраною споживачем комерційною пропозицією. Договір укладається на строк, зазначений в комерційній пропозиції, яку обрав споживач, та набирає чинності з моменту погодження (акцептування) споживачем заяви-приєднання, яка є додатком 1 до цього договору, та сплаченого рахунку (квитанції) постачальника. Термін дії даного договору не може бути більшим за термін дії договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії, що укладений споживачем з оператором системи розподілу (пункт 14.1 Договору). 25.08.2022 сторонами було підписано заяву-приєднання до договору про постачання електричної енергії споживачу (додаток 1 до договору): відповідно до якої початок постачання: з 01.08.2022; погодившись з цією заявою-приєднання (акцептувавши її), споживач засвідчує вільне волевиявлення щодо приєднання до умов договору в повному обсязі; з моменту акцептування цієї заяви-приєднання в установленому ПРРЕЕ порядку споживач та постачальник набувають всіх прав та обов`язків за договором і несуть відповідальність за її невиконання (неналежне виконання) згідно з умовами договору та чинного законодавства України (арк.12, том 1). Також сторонами було підписано Комерційну пропозиція вільна вартість - 7Б (додаток 2 до договору), предмет комерційної пропозиції: постачання електричної енергії як товарної позиції; термін дії цієї публічної комерційної пропозиції: початок 01.07.2022; кінець - 31.12.2022 (арк. 13, том 1). Відповідно до вказаної комерційної пропозиції після закінчення розрахункового місяця постачальник надає споживачу рахунок на оплату за фактичні обсяги споживання, компенсації вартості послуг передачі та розподілу електроенергії у попередньому місяці. Споживач здійснює оплату протягом 5 робочих днів від дня отримання рахунку, безготівковими грошовими коштами на рахунок постачальника, але не пізніше ніж до 15 числа місяця, що слідує за розрахунковим. Договір про постачання електричної енергії споживачеві набирає чинності з моменту погодження (акцептування) споживачем заяви-приєднання, яка є додатком 1 до договору, підписання комерційної пропозиції, яка є додатком 2 до договору та сплаченого рахунку постачальника. Договір на умовах цієї комерційної пропозиції укладається на строк до 31.12.2022, а в частині розрахунків договір діє до повного їх виконання. Договір вважається продовженим на кожний наступний календарний рік, якщо за 30 календарних днів до закінчення терміну дії договору жодної із сторін не буде заявлено про припинення його дії, і так щоразу. Додатковою угодою від 30.11.2022 №ДУ-1/60АР200-96430-22 до договору сторони дійшли згоди щодо внесення змін до додатку 3 до договору, щодо відомостей про розмір очікуваного щомісячного споживання електричної енергії на розрахункові періоди 2023 (по площадках вимірювання віднесених до групи "А" та "Б", АТ «Оператор газорозподільної системи «Дніпропетровськгаз» відповідно до якого прогнозований обсяг споживання за січень 319,45; лютий 295,85; березень 294,5; квітень 293,33; травень 253,11; червень 262,23; липень 266,63; серпень 281,02; вересень 265,41; жовтень 257,82; листопад 266,93; грудень 296,27; разом 3 352,55 (арк. 14, том 1). Додатковою угодою від 31.03.2023 №ДУ-2/60АР200-96430-22 до договору сторони дійшли згоди про припинення дії договору 30.04.2023 (останній день постачання електричної енергії 30.04.2023); також про те, що споживач не має претензій до постачальника щодо виконання обов`язків за договором (арк. 15, том 1). На виконання умов договору позивач у період з серпня 2022 по квітень 2023 поставив відповідачу електричну енергію на загальну суму 9.764.750,88 грн, що підтверджується актами приймання-передачі електроенергії, а саме: - у серпні 2022 року 259832 кВт.год. електроенергії на загальну суму 1.066.384,82 грн, що підтверджується актом прийманняпередачі електроенергії №ТГ382067042 від 31.08.2022; - у вересні 2022 року 245419 кВт.год. електроенергії на загальну суму 1.138.265,10 грн, що підтверджується актом приймання-передачі електроенергії №ТГ382084424 від 30.09.2022; - у жовтні 2022 року 238391 кВт.год. електроенергії на загальну суму 1.134.539,00 грн, що підтверджується актом приймання-передачі електроенергії №ТГ382101585 від 31.10.2022; - у листопаді 2022 року 249219 кВт.год. електроенергії на загальну суму 1.159.454,51 грн, що підтверджується актом приймання-передачі електроенергії №ТГ382120918 від 30.11.2022; - у грудні 2022 року 235324 кВт.год. електроенергії на загальну суму 1.093.288,01грн., що підтверджується актом приймання-передачі електроенергії №ТГ382142677 від 31.12.2022; - у січні 2023 року 251745 кВт.год. електроенергії на загальну суму 1.165.943,88 грн, що підтверджується актом приймання-передачі електроенергії №ТГ383020111 від 31.01.2023; - у лютому 2023 року 207386 кВт.год. електроенергії на загальну суму 883.150,79 грн, що підтверджується актом приймання-передачі електроенергії №ТГ383042549 від 28.02.2023; - у березні 2023 року 249440 кВт.год. електроенергії на загальну суму 1.116.092,34 грн., що підтверджується актом приймання-передачі електроенергії №ТГ383061899 від 31.03.2023; - у квітні 2023 року 249726 кВт.год. електроенергії на загальну суму 1.007.632,43 грн., що підтверджується актом приймання-передачі електроенергії №ТГ383084042 від 30.04.2023. Акти було підписано сторонами без зауважень шляхом накладення електронних підписів (арк. 16-24, том 1). Позивач зазначає, що всього було поставлено електроенергії на суму 9.764.750,88 грн, сплачено споживачем 6.902.875,32 грн, що вбачається з оборотно-сальдової відомості по рахунку 361 (арк. 25, том 1). Останній платіж споживачем було здійснено 17.07.2023 на суму 5.000,00 грн, даним платежем було погашено частину заборгованості за лютий 2023 року. Отже, станом на дату звернення з позовом споживачем повністю погашено заборгованість за серпень 2022 січень 2023 та частково за лютий 2023 на суму 145.000,00 грн. Таким чином у відповідача утворилась заборгованість за договором про постачання електричної енергії споживачу в сумі 2.861.875,56 грн. (738.150,79 грн. залишок боргу за лютий 2023 року + 2.123.724,77 грн. боргу за березень 2023 - квітень 2023). Позивачем нараховано пеню за невиконання відповідачем грошових зобов`язань у розмірі 727.420,89 грн за загальний період з 17.10.2022 по 14.09.2023 та три проценти річних за період з 17.10.2022 по 14.09.2023 на суму 44.982,39 грн. Наведені вище обставини і зумовили звернення позивача до суду з даним позовом. Отже, предметом позову позивач визначив 2.861.875,56 грн заборгованості за спожиту електроенергію, 727.420,89 грн пені, 44.982,39 грн трьох процентів річних. Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 15.11.2023, у даній справі, позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Дніпропетровськгаз" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТВІЙ ГАЗЗБУТ" 2.861.875,56 грн заборгованості; 31.487,67 грн трьох процентів річних; 509.194,62 грн пені; 54.514,18 грн судового збору. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Рішення суду в частині стягнення заборгованості за спожиту електроенергію не розглядаються апеляційною інстанцією, оскільки не оскаржуються. Рішення переглядається лише в частині задоволення позовних вимог щодо стягнення з відповідача на користь позивача 31.487,67 грн трьох процентів річних, 509.194,62 грн пені. Главою 24 Господарського кодексу України загальні засади відповідальності учасників господарських відносин врегульовано таким чином, що господарсько-правова відповідальність передбачена за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Справедливість, добросовісність, розумність як загальні засади цивільного законодавства є застосовними у питаннях застосування господарсько-правової відповідальності. Відповідно до частини другої статті 216 Господарського кодексу України застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання. Згідно з частинами першою, другою статті 217 Господарського кодексу України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 вказано, що загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою. Цій меті, насамперед, слугує стягнення збитків. Розмір збитків в момент правопорушення, зазвичай, ще не є відомим, а дійсний розмір збитків у більшості випадків довести або складно, або неможливо взагалі. Тому, з метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена компенсації своїх майнових втрат. Такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному, заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному, порівняно зі стягненням збитків, порядку, і ця спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру збитків. Такими правилами є правила про неустойку, передбачені статтями 549 - 552 Цивільного кодексу України. Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за неналежне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов`язань. Матеріалами справи встановлено, що Договір на постачання електричної енергії було підписано в липні 2022 року, тобто, вже після початку повномасштабного вторгнення російської федерації і Відповідач був обізнаний в якому становищі він знаходиться і тим не менш було погоджено умови відповідальності в договорі за яким останній зобов`язується оплатити пеню НБУ в разі прострочення оплат за спожиту електричну енергію. При підписанні договору на постачання електричної енергії сторонами було чітко узгоджено, що кожна із них несе відповідальність перед іншою за невиконання взятих на себе зобов`язань і однією із таких мір відповідальності є сплата пені за прострочення оплати отриманої послуги з постачання електричної енергії. (а.с. 07-11) Так, відповідно до Комерційної пропозиції у разі несвоєчасної оплати обумовлених даним Додатком платежів постачальник електричної енергії проводить споживачу нарахування за весь час прострочення, зокрема, пені у розмірі 0,5% за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу, що діяла в період, за який здійснюються нарахування. Статтею 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Верховний Суд у постанові від 08.06.2023 у справі №917/5/22 зазначив, що неустойка - це спосіб забезпечення виконання зобов`язання. Її завдання - сприяти належному виконанню зобов`язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Однак таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов`язання боржником. Після порушення боржником свого обов`язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Водночас, неустойка не є каральною санкцією, а має саме компенсаційний характер. У зазначеній вже постанові від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 Велика Палата Верховного Суду також вказала, що якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора. Відповідно до положень частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Згідно із статтею 233 Господарського кодексу України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій. Як вбачається з матеріалів справи, спірна заборгованість виникла у зв`язку із тим, що відповідачем були прострочені зобов`язання за договором та не було сплачено основну заборгованість, у зв`язку з чим позивач нарахував до стягнення пеню і три відсотки річних. Колегією суддів встановлено, що відповідач визнає основну заборгованість у розмірі 2.861.875,56 грн та просив суд зменшити на 90% розмір заявлених до стягнення пені та трьох відсотків річних. В обґрунтування вказаного клопотання відповідач зазначав про наступні обставини. АТ «Дніпропетровськгаз» знаходиться у скрутному фінансовому становищі, відповідно до звіту про фінансові результати за 2022 рік чистий фінансовий результат АТ «Дніпропетровськгаз» складає збиток у розмірі 1.310.798,00 грн. Утворення та накопичення збитків обумовлюється воєнним станом, який як прямо, так і опосередковано вплинув на фінансові можливості АТ «Дніпропетровськгаз». Згідно з балансом підприємства станом на 30 червня 2023 року дебіторська заборгованість за продукцію, товари, роботи, послуги складає 66.862,00 грн (на початок звітного періоду така заборгованість складала 150.826,00 грн). При цьому єдиним джерелом надходження коштів на рахунки товариства є оплата споживачами послуг, яка на сьогодні є надзвичайно низькою. Також найбільшими боржниками за спожиті послуги є теплопостачальні організації, які не розрахувались за минулий опалювальний сезон. Їх заборгованість за спожиту послугу в загальній сумі складає 11.482.732,94 грн. Також відповідач зазначає, що згідно балансу станом на 30 червня 2023 року кредиторська заборгованість за продукцію, товари, роботи, послуги складає 3.589.116,00 грн (на початок звітного періоду така заборгованість складала 3.409.206,00 грн). Суд першої інстанцій, надаючи оцінку доводам сторін в сукупності з встановленими фактичними обставинами справи та поданими доказами, дійшов висновку про можливе часткове задоволення заяви відповідача та вважав обґрунтованим зменшення розміру заявленої до стягнення пені та трьох відсотків річних на 30%, у зв`язку з чим стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 509.194,62 грн пені та 31.487,67 грн трьох відсотків річних, оскільки саме таке зменшення суд вважав оптимальним балансом інтересів сторін у спорі та запобігатиме настанню негативних наслідків для сторін. Колегія суддів наголошує, що зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки; довести наявність обставин, які можуть бути підставою для відповідного зменшення, має заінтересована особа, яка заявила пов`язане з цим клопотання; неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора; господарський суд повинен надати оцінку як поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і запереченням інших учасників щодо такого зменшення; закон не визначає ані максимального розміру, на який суди можуть зменшити нараховані відповідно до договору штрафні санкції, ані будь-який алгоритм такого зменшення; чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій, а тому таке питання вирішується господарським судом згідно статті 86 Господарського процесуального кодексу України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів; підприємництво за своєю суттю є ризикованою діяльністю, в Україні діє принцип свободи договору та заборони суперечливої поведінки, сторони добровільно уклали договір і визначили штрафні санкції, тому суд має зменшувати розмір таких санкцій саме у виключних випадках з урахуванням всіх обставин справи; обидва кодекси містять норми, які дають право суду зменшити розмір обрахованих за договором штрафних санкцій, але Господарський кодексу України вказує на неспівмірність розміру штрафних санкцій з розміром збитків кредитора як на обов`язкову умову, за наявності якої таке зменшення є можливим, тоді як Цивільний кодекс України виходить з того, що підставою зменшення можуть бути й інші обставини, які мають істотне значення. Такі правові висновки щодо застосування вказаних норм Господарського кодексу України та Цивільного кодексу України зроблено Верховним Судом у постановах від 14.04.2021 у справі №923/587/20, від 01.10.2020 у справі №904/5610/19, від 02.12.2020 у справі №913/698/19, від 26.01.2021 у справі №922/4294/19, від 24.02.2021 у справі №924/633/20, від 03.03.2021 у справі №925/74/19, від 16.03.2021 у справі №910/3356/20, від 30.03.2021 у справі №902/538/18, від 19.01.2021 у справі №920/705/19, від 27.01.2021 у справі №910/16181/18, від 31.03.2020 у справі №910/8698/19, від 11.03.2020 у справі №910/16386/18, від 09.07.2020 у справі №916/39/19, від 08.10.2020 у справі №904/5645/19, від 14.04.2021 у справі №922/1716/20, від 13.04.2021 у справі №914/833/19, від 22.06.2021 у справі №920/456/17. Тобто при вирішенні питання про зменшення розміру штрафних санкцій судам належить брати до уваги як обставини, прямо визначені у статті 233 Господарського процесуального кодексу України та статті 551 Цивільного кодексу України, так і інші обставини, на які посилаються сторони і які мають бути доведені ними. При цьому, суд не зобов`язаний встановлювати всі можливі обставини, які можуть вплинути на зменшення штрафних санкцій; це не входить в предмет доказування у справах про стягнення штрафу. Відповідно до принципу змагальності суд оцінює лише надані сторонами докази і наведені ними аргументи. Суд повинен належним чином мотивувати своє рішення про зменшення неустойки, із зазначенням того, які обставини ним враховані, якими доказами вони підтверджені, які аргументи сторін враховано, а які відхилено (статті 86, 236-238 Господарського процесуального кодексу України). Подібний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 17.07.2021 у справі №916/878/20. Стаття 86 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (частина п`ята статті 236 Господарського процесуального кодексу України). Таким чином, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки. За таких обставин, а також враховуючи, що зменшення неустойки є правом суду, яке він реалізує з урахуванням конкретних обставин справи, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про правомірність арифметично-правильного та обґрунтованого розміру заявленої до стягнення пені до 509.194,62грн. Щодо нарахування 3% річних колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до вимог ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір відсотків. Право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням інфляційних втрат та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору (ст. ст. 612, 625 Цивільного кодексу України). Верховний Суд неодноразово наголошував, що нарахування інфляційних втрат та 3% річних на суму боргу входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах №703/2718/16-ц та №646/14523/15-ц, постанови Верховного Суду від 04.10.2019 у справі №915/880/18, від 26.09.19 у справі №912/48/19, від 18.09.2019 у справі №908/1379/17, тощо). Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції та 3% річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу (постанова Верховного Суду від 05.07.2019 у справі №905/600/18). Визначені ч.2 ст.625 ЦК право стягнення інфляційних втрат і 3% річних є мінімальними гарантіями, які надають кредитору можливість захистити згадані вище інтереси; позбавлення кредитора можливості реалізувати це право порушуватиме баланс інтересів і сприятиме виникненню ситуацій, за яких боржник повертатиме кредитору грошові кошти, які, через інфляційні процеси, матимуть іншу цінність, порівняно з моментом, коли такі кошти були отримані (у тому числі у вигляді прострочення оплати відповідних товарів та послуг). Таким чином, в частині зменшення 3% річних колегія суддів зазначає, що такі нарахування є незначними та складають лише 1,6% від суми основного боргу, тобто, не є надмірно великими як того вимагає ст. 233 ГК України, як підставу для їх зменшення, а тому не можуть бути зменшені. З огляду на викладене, враховуючи умови договору, норми законодавства, якими врегульовано зобов`язальні правовідносини з постачання електричної енергії, суд апеляційної інстанції вважає позовні вимоги в частині стягнення з Відповідача 3% річних в заявленому розмірі - 44.982,39 грн. за період з 17.10.2022 по 14.09.2023 обґрунтованими та документально підтвердженими. Саме такий розмір відсотків річних (3%) за прострочення виконання грошового зобов`язання імперативно визначений у ст.625 ЦК України, тобто закріплений на законодавчому рівні. Щодо настання форс-мажорних обставин, колегія суддів зазначає наступне. За загальним правилом обов`язковою передумовою для покладення відповідальності за порушення зобов`язання є вина особи, яка його порушила (частина 1 статті 614 ЦК України), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Статтею 617 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. У пункті 1 частини першої статті 263 ЦК України наведено ознаки непереборної сили та визначено, що непереборна сила - це надзвичайна або невідворотна за даних умов подія. Отже, непереборною силою є надзвичайна і невідворотна зовнішня подія, що повністю звільняє від відповідальності особу, яка порушила зобов`язання, за умови, що остання не могла її передбачити або передбачила, але не могла її відвернути, та ця подія завдала збитків. За змістом частини другої статті 218 ГК України підставою для звільнення від відповідальності є тільки непереборна сила, що одночасно має ознаки надзвичайності та невідворотності. Так, частина друга статті 218 ГК України передбачає, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання згідно зі статтями 617 ЦК України, 218 ГК України особа, яка порушила зобов`язання, повинна довести: 1) наявність обставин непереборної сили; 2) їх надзвичайний характер; 3) неможливість попередити за даних умов завдання шкоди; 4) причинний зв`язок між цими обставинами і понесеними збитками (постанова Верховного Суду України від 10 червня 2015 року у справі № 904/6463/14 (3-216гс15)). Відповідно до частини другої статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, зокрема, викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо. Частиною першою цієї статті встановлено, що Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно. Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 19.08.2022 у справі №908/2287/17, зазначив, що сертифікат видається торгово-промисловою палатою за зверненням однієї зі сторін спірних правовідносин (сторін договору), яка (сторона) оплачує (за винятком суб`єктів малого підприємництва) послуги торгово-промислової палати. Водночас інша сторона спірних правовідносин (договору) позбавлена можливості надати свої доводи і вплинути на висновки торгово-промислової палати (пункт 75). Таке засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) може вважатися достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин для сторін договору, якщо вони про це домовилися, але не пов`язує суд у випадку виникнення спору між сторонами щодо правової кваліфікації певних обставин як форс-мажорних (пункт 76). Сертифікат торгово-промислової палати, який підтверджує наявність форс- мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом про їх існування, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами (подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 14.02.2018 у справі № 926/2343/16, від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18 та від 25.11.2021 у справі № 905/55/21). Адже визнання сертифіката торгово-промислової палати беззаперечним та достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) без надання судом оцінки іншим доказам суперечить принципу змагальності сторін судового процесу (позиція також викладена в постановах Верховного Суду від 16.07.2019 у справі №917/1053/18, від 09.11.2021 у справі №913/20/21.) Отже, для звільнення себе від відповідальності внаслідок настання форс-мажорних обставин (обставинами непереборної сили) сторона зобов`язана надати не лише сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а й довести, що такі обставини об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору. Як вбачається з матеріалів справи, відповідач не доказів на підтвердження невиконання господарських зобов`язань саме через військову агресію на території України і що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. Враховуючи викладене судова колегія вважає, що суд першої інстанції не надав оцінку всім обставинам справи в їх сукупності, не врахував інтереси обох сторін, виходячи із загальних засад, встановлених у статті 3 Цивільного кодексу України, дійшов не обґрунтованого висновку щодо зменшення розміру заявлених до стягнення трьох відсотків річних на 30%. Відповідно до п.п. 1, 3, 4 до ч. 1 ст. 277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є не з`ясування обставин, що мають значення справи, невідповідність висновків, що викладені у рішенні, фактичним обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права. За наведених вище обставин, які були встановлені у ході апеляційного провадження у даній справі, колегія суддів апеляційного господарського суду, проаналізувавши застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, доходить висновку, що доводи апеляційної скарги відповідача щодо зменшення пені та 3% річних на 30% не знайшли своє підтвердження. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Дніпропетровськгаз" слід залишити без задоволення; рішення в частині зменшення розміру заявлених до стягнення трьох відсотків річних на 30% слід змінити; стягнути з відповідача три проценти річних за період з 17.10.2022 по 14.09.2023 на суму 44.982,39 грн. В іншій частині рішення господарського суду слід залишити без змін. Судові витрати, понесені в суді першої інстанції, покласти на сторони пропорційно задоволеним вимогам. Стягнувши з Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Дніпропетровськгаз" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТВІЙ ГАЗЗБУТ" витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви у розмірі 51 240.79 грн. Судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, віднести на Акціонерне товариство "Оператор газорозподільної системи "Дніпропетровськгаз". Керуючись ст. ст. 269, 275, 277, 282-284 ГПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Дніпропетровськгаз" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 15.11.2023 у справі №904/5129/23 залишити без задоволення. Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 15.11.2023 у справі №904/5129/23 змінити та викласти в наступній редакції: Позовні вимоги задовольнити частково. Стягнути з Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Дніпропетровськгаз" (49000, Дніпропетровська область, місто Дніпро, ВУЛИЦЯ ШЕВЧЕНКА, будинок 2; ідентифікаційний код 03340920) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТВІЙ ГАЗЗБУТ" (01010, місто Київ, вул. Острозьких Князів, будинок 32/2; ідентифікаційний код 43965848) 2.861.875,56 грн (два мільйони вісімсот шістдесят одну тисячу вісімсот сімдесят п`ять грн 56 к.) заборгованості, 44.982,39 грн (сорок чотири тисячі дев`ятсот вісімдесят дві грн 39 к) трьох процентів річних, 509.194,62 грн (п`ятсот дев`ять тисяч сто дев`яносто чотири грн 62 к.) пені, 51 240.79 грн (п`ятдесят одна тисяча двісті сорок 79 к.) судового збору. У задоволенні решти позовних вимог (про стягнення 218.226,27 грн пені) відмовити. Доручити господарському суду Дніпропетровської області видати відповідний наказ. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення у порядку та випадках, передбачених ст. 287 ГПК України. Повний текст постанови складено 12.03.2024. Головуючий суддя О.В. Чус Суддя М.О. Дармін Суддя І.М. Кощеєв