Постанова 4873 № 927/407/25

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "20" травня 2026 р. Справа№ 927/407/25 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Тищенко О.В. суддів: Гончарова С.А. Сибіги О.М. за участю секретаря судового засідання Сабалдаш О.В. за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання від 20.05.2026 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ТВІЙ ГАЗЗБУТ" на рішення Господарського суду Чернігівської області від 23.03.2026 (повний текст рішення складено та підписано 23.03.2026) у справі №927/407/25 (суддя Моцьор В.В.) за позовом Керівника Корюківської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Менської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТВІЙ ГАЗЗБУТ" про визнання додаткових угод недійсними та стягнення безпідставно отриманих коштів у розмірі 97 937,62 грн В С Т А Н О В И В : 25.04.2025 до Господарського суду Чернігівської області звернувся керівник Корюківської окружної прокуратури, в інтересах держави в особі позивача: Менської міської ради з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТВІЙ ГАЗЗБУТ» про визнання додаткових угод недійсними та стягнення безпідставно отриманих коштів у розмірі 97937,62 грн, у якому прокурор просив суд: - визнати недійсною додаткову угоду № 7 від 26.09.2023 щодо внесення зміни ціни до Договору про постачання/закупівлю електричної енергії споживачу №60АВ200-390-23 від 12.01.2023, укладену між Менською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю «ТВІЙ ГАЗЗБУТ»; - визнати недійсною додаткову угоду №8 від 11.12.2023 щодо внесення зміни ціни до Договору про постачання/закупівлю електричної енергії споживачу №60АВ200-390-23 від 12.01.2023, укладену між Менською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю «ТВІЙ ГАЗЗБУТ»; - визнати недійсною додаткову угоду № 9 від 28.12.2023 щодо припинення Договору № 60АВ200-390-23 від 12.01.2023, укладену між Товариством з обмеженою відповідальністю «ТВІЙ ГАЗЗБУТ» та Менською міською радою; - стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТВІЙ ГАЗЗБУТ» на користь Менської міської ради кошти в сумі 97937,62 грн. Позовні вимоги обґрунтовані порушенням законодавства в сфері публічних закупівель при укладенні та виконанні зобов`язань за додатковими угодами: №7 від 26.09.2023, №8 від 11.12.2023, №9 від 28.12.2023 до Договору про постачання/закупівлю електричної енергії споживачу № 60АВ200-390-23 від 12.01.2023, що призвело до нераціонального та неефективного використання бюджетних коштів (безпідставної зміни істотних умов договору: зростання ціни товару, як наслідок, зменшення його обсягу закупівлі), що не відповідає положенням Закону України «Про публічні закупівлі» та законодавчо визначеним принципам закупівель максимальної економії та ефективності. Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 23.03.2026 позов задоволено повністю. Визнано недійсними додаткові угоди №7 від 26.09.2023, № 8 від 11.12.2023, №9 від 28.12.2023 до Договору про постачання/закупівлю електричної енергії споживачу № 60АВ200-390-23 від 12.01.2023, укладені між Товариством з обмеженою відповідальністю "ТВІЙ ГАЗЗБУТ" та Менською міською радою. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТВІЙ ГАЗЗБУТ" на користь Менської міської ради кошти в сумі 97 937,62 грн. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТВІЙ ГАЗЗБУТ" на користь Чернігівської обласної прокуратури судовий збір в сумі 12 112,00 грн. Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "ТВІЙ ГАЗЗБУТ" звернулося 13.04.2026 до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, сформованою в системі "Електронний суд" 13.04.2026, у якій просить суд скасувати рішення Господарського суду Чернігівської області від 23.03.2026 повністю та постановити нове рішення, яким відмовити повністю у задоволенні позову. В обґрунтування апеляційної скарги скаржник вказав, що місцевий господарський суд, не повно та не об`єктивно з`ясував усі фактичні обставини справи, не дослідив і не надав правової оцінки наявним у матеріалах справи доказам, а тому, на думку скаржника, рішення суду прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню. Скаржник (відповідач) стверджує, що між державою, в особі органів законодавчої, виконавчої, судової влади і територіальними громадами, в особі органів місцевого самоврядування, існує певна різниця. Останні не є частиною державної влади, оскільки можуть самостійно (тобто незалежно від держави та її органів) вирішувати питання місцевого значення. Відповідно інтереси територіальної громади, не є тотожними з інтересами держави. В свою чергу, виходячи з норм ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор має право здійснювати представництво в суді законних інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган місцевого самоврядування як суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження. Звертаючись до суду у цій справі прокурор вважав, що позивач не здійснює захист законних інтересів держави, при цьому, у позовній заяві прокурор не зазначив в чому саме полягають у даному випадку інтереси держави, якою конкретно нормою законодавства України передбачені владні повноваження Менської міської ради по захисту відповідних інтересів держави, а також чи є ці повноваження власними (самоврядними) чи делегованими. За таких обставин, позовні вимоги прокурора фактично спрямовані на захист порушених прав органів місцевого самоврядування, а тому не підлягають розгляду по суті. Крім того, скаржник стверджує, що Державна аудиторська служба України є самостійною юридичною особою з відповідною процесуальною дієздатністю щодо здійснення захисту прав та охоронюваних законом інтересів держави у судовому порядку, функції якої прокурор безпідставно перейняв на себе, здійснюючи вивчення стану законності у сфері публічних закупівель товарів, робіт та послуг та представництво інтересів держави в суді. З огляду на вищевикладене, на переконання Відповідача, суд першої інстанції повинен був залишити позов прокурора без розгляду на підстав пункту 2 частини першої статті 226 ГПК України. Щодо самих додаткових угод, то скаржник зазначає, що підвищення ціни на електричну енергію відбувалось внаслідок коливання ціни електричної енергії на ринку в бік збільшення, що підтверджувалося експертним висновком Харківської ТПП від 31.08.2023 за №865/23, ціновою довідкою №19-09/1321 від 30.11.2023, що у відповідності до п. 13.9 Договору і було підставою для зміни ціни за одиницю електричної енергії. А тому, додаткові угоди, як і укладений договір містять підстави зміни ціни договору і такі умови повністю відповідають законодавству про публічні закупівлі та консультаціям, наданим про укладення та зміну договору про публічні закупівлі. Також скаржник вважає, що суд першої інстанції необґрунтовано відхилив Окрему думку висловлену суддями Великої Палати Верховного Суду 21.11.2025 у справі №920/19/24, яка має зовсім протилежні висновки щодо тлумачення пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» і, як наслідок, відсутність підстав для визнання додаткових угод недійсними та стягнення коштів по спірним додатковим угодам. Крім того, відповідач стверджує, що суд першої інстанції безпідставно відмовив у задоволенні клопотання про зупинення розгляду справи №927/407/25 до розгляду справи №927/994/23. У справі №927/407/25 прокурором подано позов в інтересах держави в особі органу місцевого самоврядування до ТОВ «ТВІЙ ГАЗЗБУТ» про визнання додаткових угод недійсними та стягнення безпідставно отриманих коштів у зв`язку з порушенням законодавства в сфері публічних закупівель при укладенні та виконанні зобов`язань за додатковими угодами, що призвело до нераціонального та неефективного використання бюджетних коштів (безпідставної зміни істотних умов договору: зростання ціни товару, як наслідок, зменшення його обсягу закупівлі). У справі №927/994/23 позов подано ПАТ «Украгро НПК» до СТОВ «Батьківщина» про стягнення заборгованості за поставлений товар, пені та інфляційних втрат за неналежне виконання зобов`язань за договором поставки в частині оплати вартості поставленого товару. Водночас, Верховний Суд у вказаній справі дійшов висновку про необхідність передачі справи на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, оскільки предметом судового розгляду у цій справі є стягнення з покупця за договором поставки вартості придбаного ним, але не оплаченого товару, а також штрафних санкцій та інфляційних втрат, нарахованих на суму заборгованості на користь ПрАТ "Украгро НПК", зокрема з підстав того, що кінцевим бенефіціарним власником ПрАТ "Украгро НПК" є особа, на яку накладені персональні економічні санкції, крім того його дружина є громадянкою рф. Враховуючи, що кінцевим бенефіціарним власником відповідача у справі №927/407/25 є ОСОБА_1 , на якого накладено персональні економічні санкції, а також на сьогодні існують різні підходи до тлумачення положень пункту 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 03.03.2022 №187 "Про забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави Україна у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації" щодо застосування мораторію щодо виконання грошових зобов`язань на користь осіб, пов`язаних з державою-агресором, та чи є це підставою для відмови в позові, чи лише підставою для відмови у зверненні судового рішення для примусового виконання, то відповідач вважає, що суд першої інстанції зобов`язаний був зупинити провадження у справі №927/407/25 до розгляду справи №927/994/23 об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду. Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу №927/407/25 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В. судді: Гончаров С.А., Сибіга О.М. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.04.2026 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ТВІЙ ГАЗЗБУТ" на рішення Господарського суду Чернігівської області від 23.03.2026 у справі №927/407/25 залишено без руху, запропоновано апелянту усунути недоліки, а саме надати докази, що підтверджують сплату судового збору у розмірі 14 534,40 грн. 23.04.2026 через канцелярію Північного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "ТВІЙ ГАЗЗБУТ" надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги, до якого долучено докази сплати судового збору за подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.04.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ТВІЙ ГАЗЗБУТ" на рішення Господарського суду Чернігівської області від 23.03.2026 у справі №927/407/25. Розгляд справи призначено на 20.05.2026. 07.05.2026 до Північного апеляційного господарського суду від Корюківської окружної прокуратури надійшов відзив на апеляційну скаргу відповідача, в якому прокурор заперечив проти доводів відповідача та просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення без змін. 11.05.2026 до Північного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "ТВІЙ ГАЗЗБУТ" надійшло клопотання про зупинення провадження у справі №927/407/25 до розгляду справи №927/994/23 об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, оскільки у вказаній справі має бути сформований висновок щодо застосування мораторію на виконання грошових зобов`язань, встановленого Постановою Кабінету Міністрів України від 03.03.2022 N187 "Про забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави Україна у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації", до юридичної особи, кінцевим бенефіціарним власником якої є особа, на яку накладені персональні економічні санкції. 12.05.2026 на адресу Північного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "ТВІЙ ГАЗЗБУТ" надійшло клопотання, сформоване в системі «Електронний суд» 12.05.2026, про забезпечення участі представника у судовому засіданні у справі №927/407/25, призначеному на 20.05.2026, в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів. 13.05.2026 до Північного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "ТВІЙ ГАЗЗБУТ" надійшло клопотання про зупинення провадження у справі №927/407/25 до вирішення Конституційним Судом України справи за конституційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР ГАЗ РЕСУРС» щодо відповідності Конституції України приписів пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі». Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.05.2026 клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "ТВІЙ ГАЗЗБУТ" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів задоволено, вирішено проводити судове засідання по справі №927/407/25, призначене на 20.05.2026, у режимі відеоконференції. 19.05.2026 до Північного апеляційного господарського суду від Корюківської окружної прокуратури надійшли заперечення на клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "ТВІЙ ГАЗЗБУТ" про зупинення провадження у справі до розгляду справи №927/994/23 об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, в яких прокурор просив залишити клопотання відповідача без задоволення. В судове засідання 20.05.2026 з`явився прокурор. Представник відповідача брав участь у судовому засіданні 20.05.2026 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів. Представник позивача в судове засідання не з`явився, про причини неявки до суду не повідомив, про дату та час судового засідання був повідомлений належним чином. Представник відповідача підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, просив її задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати. Прокурор надав свої пояснення, в яких заперечив проти доводів, викладених в апеляційній скарзі, просив залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Щодо клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "ТВІЙ ГАЗЗБУТ" про зупинення провадження у справі №927/407/25 до розгляду об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи №927/994/23, колегія суддів зазначає наступне. Порядок та умови зупинення провадження у справі врегульовано нормами статей 227, 228 ГПК України, в яких наведено вичерпний перелік підстав, за яких суд, відповідно, зобов`язаний та має право зупинити провадження у справі. Відповідно до пункту 7 частини 1 статті 228 ГПК України суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадку перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду. Предметом позову у цій справі є матеріально-правові вимоги про визнання недійсними додаткових угод № 7 від 26.09.2023, №8 від 11.12.2023 та № 9 від 28.12.2023 щодо внесення змін ціни до Договору про постачання/закупівлю електричної енергії споживачу №60АВ200-390-23 від 12.01.2023, укладених між Менською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю «ТВІЙ ГАЗЗБУТ» та застосування наслідків недійсності правочину у вигляді стягнення з відповідача на користь позивача 97937,62 грн. Підставами позовних вимог слугують обставини укладення вказаних додаткових угод з порушенням норм пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі». Водночас, відповідач, обґрунтовуючи своє клопотання зазначає, що вказані додаткові угоди укладено із юридичною особою, кінцевим бенефеціарним власником якої є особа, щодо якої рішенням РНБО від 18.06.2021 застосовано персональні спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи. Також відповідач зазначає, що Об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду розглядається справа №927/994/23 за касаційною скаргою Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Батьківщина" на рішення Господарського суду Чернігівської області від 05.09.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.07.2025. У межах вказаної справи Приватне акціонерне товариство "Украгро НПК" просить стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Батьківщина" 31 219 436,87 грн., з яких 28 685 872,82 грн. заборгованості за поставлений товар, 2 268 035,12 грн. пені та 265 528,93 грн. інфляційних втрат. При передачі вказаної справи на розгляд об`єднаної палати Верховний Суд зазначив, що спірне питання, передане на розгляд касаційного суду, полягає у тому, чи правомірним є стягнення заявлених у позові грошових коштів з відповідача на користь позивача, при тому, що: - кінцевим бенефіціарним власником товариства позивача є особа, на яку накладені персональні економічні санкції, крім того його дружина є громадянкою рф; - договір є недійсним, оскільки був укладений під впливом тяжкої обставини та з перевищенням директором СТОВ "Батьківщина" своїх повноважень, а також нікчемним, оскільки порушує публічний порядок і законодавство про захист економічної конкуренції; - відсутнє порушене право кредитора і невиконане зобов`язання боржника, оскільки судом у межах справи №927/730/25 вжито заходи забезпечення позову, якими, зокрема, заборонено позивачу та відповідачу виконувати умови Договору. У свою чергу, приймаючи справу до розгляду, об`єднана палата вказала, що існує неоднакове правозастосування Верховним Судом пункту 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 03.03.2022 №187 "Про забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави Україна у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації" в аспекті того, чи підлягає застосуванню зазначений у цьому пункті мораторій щодо виконання грошових зобов`язань на користь осіб, пов`язаних з державою-агресором, на будь-якій стадії судового процесу, обмежуючи суб`єктивне право осіб-кредиторів (стягувачів) у реалізації ними права вимоги до зобов`язаної сторони як шляхом звернення за судовим захистом, так і шляхом примусового виконання, чи вказаний мораторій, як такий, що означає відстрочення виконання певних зобов`язань, а не звільнення юридичних осіб України від виконання зобов`язань за укладеними ними угодами, не має бути підставою для припинення зобов`язання та відмови у захисті порушеного права. Колегія суддів Верховного Суду зазначила, що законодавець передбачив певні особливості, пов`язані із примусовим виконанням рішень, якщо стягувачами у виконавчому провадженні є особи, пов`язані з державою-агресором, з метою акумулювання майна для майбутнього звернення стягнення. Водночас законодавством не передбачено такої підстави для відмови в позові про стягнення заборгованості як пов`язаність особи з державою-агресором або введення мораторію на виконання грошового зобов`язання. Проте, колегія суддів вважає, що правовий висновок, який очікується у межах справи №927/994/23, буде сформовано у правовідносинах, відмінних від тих, що є предметом розгляду у межах справи №927/407/25. Так, якщо у межах справи №927/407/25 вирішуватиметься питання про наявність підстав для визнання недійсними додаткових угод до договору з підстав порушення п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», то у справі №927/994/23 спірним є питання щодо можливості стягнення заборгованості на користь юридичної особи, до власника якої застосовано санкції. А тому колегія суддів апеляційного суду залишає клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "ТВІЙ ГАЗЗБУТ" про зупинення провадження у справі №927/407/25 до розгляду об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи №927/994/23 без задоволення. Також, Товариство з обмеженою відповідальністю "ТВІЙ ГАЗЗБУТ" звернулось з клопотанням про зупинення провадження у справі №927/407/25 до вирішення Конституційним Судом України справи за конституційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР ГАЗ РЕСУРС» щодо відповідності Конституції України приписів пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі». Згідно з пунктом 5 частини першої статті 227 Господарського процесуального кодексу України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у випадку об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду. Для вирішення питання про зупинення провадження у справі з огляду на вимоги п. 5 ч. 1 ст. 227 ГПК України суд повинен у кожному конкретному випадку з`ясувати: - чи існує вмотивований зв`язок між предметом судового розгляду у справі, яка розглядається судом, з предметом доказування в конкретній іншій справі, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства; - чим обумовлюється об`єктивна неможливість розгляду цієї справи з вказівкою на обставини, які встановлюються судом в іншій справі. Реалізація судом обов`язку зупинити провадження у справі у випадках, передбачених ч. 1 ст. 227 ГПК України має відбуватись у межах, встановленими ч. 3 ст. 195 Кодексу. Питання застосовності (незастосовності) до встановлених господарським судом обставин справи певного нормативно-правового акта як джерела права підлягає вирішенню судом у порядку ч. 6 ст. 11 ГПК України, оскільки жодним чином не належить до обставин господарської справи, які входять до кола доказування, та не є фактами, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін. Вирішення питання про конституційність/неконституційність закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, не є підставою для зупинення провадження в господарській справі, адже господарський суд в межах вирішення господарського спору не лише може, але й зобов`язаний самостійно, дотримуючись завдань та принципів господарського судочинства, встановити обставини, які є предметом доказування у ній, застосувати джерела права та розглянути спір у відповідності до статей 2 та 11 ГПК України. Крім того, відповідно до частини другої статті 152 Конституції України закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення. Аналогічні положення містяться у статті 91 Закону України "Про Конституційний Суд України". Частиною третьою цієї ж статті Основного Закону України встановлено, що матеріальна чи моральна шкода, завдана фізичним або юридичним особам актами і діями, що визнані неконституційними, відшкодовується державою у встановленому законом порядку, а встановлена Конституційним Судом України неконституційність (конституційність) закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконане, є підставою для перегляду судових рішень у зв`язку з виключними обставинами у розумінні пункту 1 частини третьої статті 320 ГПК України. Тобто, ухвалення Конституційним Судом України рішення у справі за конституційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Газ Ресурс» щодо конституційності пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» не матиме впливу на норми матеріального права, які були застосовані судом першої інстанції у цій справі та правильність застосування яких належить перевірити апеляційному суду під час апеляційного розгляду цієї справи, і не зумовлює зміну правової регламентації спірних правовідносин у законодавстві, чинним станом на час виникнення останніх, а отже й зупинення провадження у даному конкретному випадку не можна вважати виправданим і таким, що є необхідним за цих обставин. З урахування зазначеного підстави для задоволення цього клопотання відсутні. Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 від 24 лютого 2022 року, затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року №2102-ІХ, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України. Указом Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 14.03.2022 №133/2022, затвердженим Законом України від 15.03.2022 №2119-ІХ, зі змінами, внесеними Указом Президента України від 18.04.2022 №259/2022, затвердженим Законом України від 21.04.2022 №2212-ІХ, Указом Президента України від 17.05.2022 №341/2022, затвердженим Законом України від 22.05.2022 №2263-ІХ, Указом Президента України від 12.08.2022 №573/2022, затвердженим Законом України від 15.08.2022 №2500-ІХ, Указом Президента України від 07.11.2022 №757/2022, затвердженим Законом України від 16.11.2022 №2738-ІХ, Указом Президента України від 06.02.2023 №58/2023, затвердженим Законом України від 07.02.2023 №2915-IX, Указом Президента України від 01.05.2023 №254/2023, затвердженим Законом України від 02.05.2023 №3057-IX, Указом Президента України від 26.07.2023 №451/2023, затвердженим Законом України від 27.07.2023 №3275-IX, Указом Президента України від 06.11.2023 №734/2023, затвердженим Законом України від 08.11.2023 №3429-IX, Указом Президента України від 05.02.2024 №49/2024, затвердженим Законом України від 06.02.2024 №3564-ІХ, Указом Президента України від 06.05.2024 №271/2024 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 08.05.2024 №3684-IX, Указом Президента України від 23.07.2024 №469/2024 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України №3891-IX, Указом Президента України від 28.10.2024 №740/2024 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України №4024-IX, Указом Президента України від 14.01.2025 №26/2025 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України №4220-IX від 15.01.2025, Указом Президента України від 15.04.2025 №235/2025 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 16.04.2025 № 4356-IX, Указом Президента України від 14.07.2025 №478/2025 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 15.07.2025 №4524-IX, Указом Президента України від 20.10.2025 №793/2025 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 21.10.2025 №4643-IX, Указом Президента України від 12.01.2026 №40/2026 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 14.01.2026 №4757-IX, Указом Президента України від 27.04.2026 №342/2026 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 28.04.2026 № 4857-IX, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 04 травня 2026 року строком на 90 діб, тобто до 02 серпня 2026 року. В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку. Розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Суду у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012). Колегія суддів вважає за можливе здійснити розгляд справи у розумний строк, застосувавши ст. ст. 2, 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 3 Конституції України та ст.ст. 2, 11 ГПК України. У відповідності до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Згідно до ч.1 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі. Колегія суддів апеляційного господарського суду, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін з наступних підстав. Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, Менською міською радою 15.12.2022 на веб-порталі публічних закупівель «Prozorro» розміщено оголошення UA-2022-12-15-009034-а про проведення відкритих торгів із закупівлі електричної енергії обсягом 211 238 кВт очікуваною вартістю 971 694,80 грн. За результатами проведених торгів переможцем визнано Товариство з обмеженою відповідальністю «ТВІЙ ГАЗЗБУТ». 12.01.2023 між Менською міською радою (споживач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ТВІЙ ГАЗЗБУТ» (постачальник) укладено Договір № 60АВ200-390-23 про постачання/закупівлю електричної енергії споживачу (далі - Договір). Відповідно до п.1.2. Договору умови договору розроблені відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії» та Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 №

312. Згідно з п. 2.1., 2.3. Договору постачальник продає електричну енергію за ДК 021:2015 09310000-5-Електрична енергія споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами Договору. Інформація про об`єкти споживача, постачання електричної енергії на потреби яких здійснюється на умовах Договору та точки комерційного обліку, в яких відбувається зміна власника електричної енергії, наведена в заяві-приєднанні, яка є додатком 1 до Договору. Очікуваний обсяг постачання електричної енергії за Договором становить 211 238 кВт*год. За умовами п. 3.1.,3.3. Договору початком постачання електричної енергії споживачу є дата, зазначена в Заяві-приєднанні, яка є Додатком 1 до Договору. Постачальник за Договором не має права вимагати від споживача будь-якої іншої плати за електричну енергію, що не визначена у Комерційній пропозиції, яка є додатком 2 до Договору. Пунктами 5.1., 5.2. Договору сторони погодили, що споживач розраховується з постачальником за електричну енергію за цінами, що визначаються відповідно до способу визначення ціни електричної енергії, згідно з обраною споживачем комерційною пропозицією, яка є додатком 2 до цього Договору. Ціна за одиницю товару за 1 кВт*год електричної енергії за Договором складає 4,439999 грн, у тому числі: ціна електричної енергії 3,699999 грн; податок на додану вартість у розмірі 20% до ціни електричної енергії 0,74 грн. Ціна Договору становить 781 580,58 грн, крім того ПДВ 20% 156 316,12 грн, разом з ПДВ 937 896,70 грн. Виходячи з приписів п. 5.13. Договору Комерційна пропозиція, яка є додатком 2 до Договору, містить, зокрема, ціну (тариф) електричної енергії та/або спосіб визначення ціни електричної енергії, у тому числі диференційовані ціни (тарифи), або порядок визначення ціни. За змістом п. 6.1 Договору споживач має право отримувати електричну енергію на умовах, зазначених у Договорі. Відповідно до заяви-приєднання до Договору про постачання електричної енергії споживачу (додаток 1), підписаної сторонами, початок постачання з 18.01.2022. За умовами Комерційної пропозиції, що є додатком № 2 до Договору, ціна електричної енергії включає вартість послуг з передачі електричної енергії та становить 4,439999 грн з ПДВ за 1 кВт/год; вартість послуг з передачі з ПДВ 0,34564 грн. Розрахунковим періодом є календарний місяць. Рахунок за спожиту електричну енергію надається до 10 числа місяця, наступного за місяцем поставки. Акт наданих послуг за спожиту електричну енергію має бути оплачений протягом 20 робочих днів від дня отримання рахунку споживачем. Згідно з п. 13.1. Договору Договір укладається на строк, зазначений в комерційній пропозиції, яку обрав споживач, та набирає чинності з моменту погодження (акцептування) споживачем заяви-приєднання, яка є додатком 1 до Договору і діє по 31.12.2023 (включно), а в частині проведення розрахунків до їх повного виконання. Зміни до Договору про закупівлю можуть вноситись у випадках, зазначених у Договорі та оформляються у письмовій формі шляхом укладення додаткової угоди (п. 13.2. Договору). Відповідно до п. 13.9. Договору істотні умови про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, зокрема, погодження зміни ціни за одиницю товару в договорі про закупівлю у разі коливання ціни такого товару на ринку, що відбулося з моменту укладення договору про закупівлю або останнього внесення змін до договору про закупівлю в частині зміни ціни за одиницю товару. Зміна ціни за одиницю товару здійснюється пропорційно коливанню ціни такого товару на ринку (відсоток збільшення ціни за одиницю товару не може перевищувати відсоток коливання (збільшення) ціни такого товару на ринку) за умови документального підтвердження такого коливання та не повинна призвести до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю на момент його укладення. У разі коливання ціни такого товару на ринку, що відбулося з моменту укладення договору про закупівлі або останнього внесення змін до договору про закупівлю в частині зміни ціни за одиницю товару, постачальник письмово звертається до споживача щодо зміни ціни за одиницю товару. Споживач у 20-денний термін розглядає пропозицію та у разі наявності підстав укладає додаткову угоду про зміну ціни. Наявність факту коливання ціни такого товару на ринку підтверджується даними офіційного сайту АТ «Оператор ринку». До розрахунку ціни за одиницю товару приймається ціна щодо розміру ціни на товар на момент укладання Договору (з урахуванням внесених раніше змін до Договору про закупівлю) та на момент звернення до споживача щодо укладення додаткової угоди. За ініціативою ТОВ «ТВІЙ ГАЗЗБУТ» з Менською міською радою укладено ряд додаткових угод до Договору, а саме: - 17.04.2023 між ТОВ «ТВІЙ ГАЗЗБУТ» та Менською міською радою укладено додаткову угода № 3 щодо зміни тарифу на передачу (далі - Додаткова угода №3), якою змінено умови Договору п. 2.3., 5.2. Договору, відповідно до яких очікуваний обсяг постачання електричної енергії за Договором становить 207 016 кВт*год; збільшено ціну електричної енергії за 1 кВт*год до 4,541531 грн з ПДВ; ціна Договору становить 937 896,70 грн з ПДВ. Відповідно до п. 3 Додаткової угоди №3 ця угода набуває чинності з 01.04.2023; - 03.07.2023 між ТОВ «ТВІЙ ГАЗЗБУТ» та Менською міською радою укладено додаткову угода № 5 щодо зміни тарифу на передачу (далі - Додаткова угода №5), якою змінено умови Договору п. 2.3., 5.2. Договору, відповідно до яких очікуваний обсяг постачання електричної енергії за Договором становить 205 004 кВт*год; збільшено ціну електричної енергії за 1 кВт*год до 4,6073508 грн з ПДВ; ціна Договору становить 937 896,70 грн з ПДВ. Відповідно до п. 3 Додаткової угоди №5 ця угода набуває чинності з 01.07.2023; - 26.09.2023 між ТОВ «ТВІЙ ГАЗЗБУТ» та Менською міською радою укладено додаткову угода № 7 щодо зміни ціни (далі - Додаткова угода №7), якою змінено умови Договору п. 2.3., 5.2. Договору, відповідно до яких очікуваний обсяг постачання електричної енергії за Договором становить 178 125 кВт*год; збільшено ціну електричної енергії за 1 кВт*год до 5,75412 грн з ПДВ; ціна Договору становить 937 896,70 грн з ПДВ. Відповідно до п. 3 Додаткової угоди №7 ця угода набуває чинності з 01.09.2023. Підставою для укладення Додаткової угоди №7 та підтвердженням зростання ціни на електричну енергію став експертний висновок Харківської торгово-промислової палати №865/23 від 31.08.2023, у якому зазначено, що середньозважена ціна електроенергії на РДН в ОЕС України за 1 мВт/год: - станом на 09.12.2022 становила 3 394,26 грн; станом на 10.08.2023 4 452,53 грн; відсоток коливання ціни +31,18%; - за січень (01.01-31.01) 2023 року становила 3 466,83 грн; за серпень (01.08-31.08) 2023 року 4 162,23 грн; відсоток коливання ціни +20,06%; - за липень (01.07-31.07) 2023 року становила 3 669,87 грн; за серпень (01.08-31.08) 2023 року 4 162,23 грн; відсоток коливання ціни +13,42%. - 11.12.2023 між ТОВ «ТВІЙ ГАЗЗБУТ» та Менською міською радою укладено додаткову угода № 8 щодо зміни ціни (далі - Додаткова угода №8), якою змінено умови Договору п. 2.3., 5.2. Договору, відповідно до яких очікуваний обсяг постачання електричної енергії за Договором становить 178 125 кВт*год; збільшено ціну електричної енергії за 1 кВт*год до 5,99148 грн з ПДВ; ціна Договору становить 937 896,70 грн з ПДВ. Відповідно до п. 3 Додаткової угоди №8 ця угода набуває чинності з 01.12.2023; Підставою для укладення Додаткової угоди №8 та підтвердженням зростання ціни на електричну енергію стала цінова довідка Львівської торгово-промислової палати №19-09/1321 від 30.11.2023, за даними офіційного сайту ДП «Оператор ринку» про середньозважені ціни електричної енергії за результатами торгів на ринку електричної енергії РДН, середньозважена ціна електроенергії на РДН ОЕС України (без ПДВ) за 1 мВт/год у жовтні 2023 року 4357,80 грн, у листопаді 2023 року 4065,58 грн, зміна величини цін електричної енергії +7,19%. - 28.12.2023 між ТОВ «ТВІЙ ГАЗЗБУТ» та Менською міською радою укладено додаткову угода № 9 щодо припинення Договору (далі - Додаткова угода №9), якою у зв`язку з закінченням строку дії Договору змінено умови Договору п. 2.3., 5.2. Договору, відповідно до яких очікуваний обсяг постачання електричної енергії за Договором становить 159 592 кВт*год; ціна електричної енергії за 1 кВт*год складає 5,99148 грн з ПДВ; ціна Договору становить 826 741,94 грн з ПДВ. Відповідно до п. 4 Додаткової угоди №9 ця угода набирає чинності з дати підписання та скріплення печатками сторін, а в частині розрахунків діє до повного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань за цим Договором. Упродовж вересня-грудня 2023 року між ТОВ «ТВІЙ ГАЗЗБУТ» та Менською міською радою підписано Акти приймання-передачі електроенергії загальним обсягом 79 821 кВт*год, за яку Менською міською радою перераховано ТОВ «ТВІЙ ГАЗЗБУТ» кошти у сумі 465 700,97 грн, а саме: 1) Згідно Акту №ТГ383175058 від 19.10.2023, відповідачем у вересні 2023 року поставлено електричну енергію в обсязі 14 090 кВт*год на суму 81 075,55 грн, за яку позивачем сплачено кошти за платіжною інструкцією №1933 від 19.10.2023 на суму 27 061,63 грн, а також 54 013,92 грн, що підтверджується роздруківкою з деталями трансакції; 2) Згідно Акту №ТГ383194465 від 16.11.2023, відповідачем у жовтні 2023 року поставлено електричну енергію в обсязі 19 044 кВт*год на суму 109 581,46 грн, за яку позивачем сплачено кошти за платіжною інструкцією №2155 від 16.11.2023 на суму 54 808,00 грн, а також 54 773,46 грн, що підтверджується роздруківкою з деталями трансакції; 3) Згідно Акту №ТГ383201290 від 13.12.2023, відповідачем у листопаді 2023 року поставлено електричну енергію в обсязі 19 718 кВт*год на суму 113 459,74 грн, за яку позивачем сплачено кошти за платіжною інструкцією №2383 від 13.12.2023 на суму 45 699,22 грн, а також 67 760,52 грн, що підтверджується роздруківкою з деталями трансакції; 4) Згідно Акту №ТГ383216411 від 22.12.2023, відповідачем у грудні 2023 року поставлено електричну енергію в обсязі 26 969 кВт*год на суму 161 584,22 грн, за яку позивачем сплачено кошти за платіжною інструкцією №2544 від 22.12.2023 на суму 64 666,04 грн, а також 96 918,18 грн, що підтверджується роздруківкою з деталями трансакції; За доводами прокурора, недійсність додаткових угод до Договору означає, що зобов`язання сторін регулюються договором, а також додатковими угодами, які не оспорюються, у зв`язку з чим, в даному випадку, ціна за поставлену електроенергію повинна застосовуватися згідно з додатковою угодою №5 від 03.07.2023 до Договору, що становить 4,6073508 грн за 1 кВт*год, а тому вартість поставленої відповідачем електроенергії повинна становити 367 763,35 грн (79 821 кВт*год х 4,6073508 грн). Проте, відповідач за вказаний обсяг спожитої електричної енергії сплатив 465 700,97 грн, тому внаслідок укладення з порушенням Закону України «Про публічні закупівлі» спірних додаткових угод №7, №8, №9 розмір безпідставно сплачених позивачем коштів відповідачу становить 97 937,62 грн, які прокурор просить стягнути з відповідача. Враховуючи зазначене, прокурор звернувся з вищевказаним позовом. Щодо підстав представництва інтересів держави прокурором в даній справі. Колегія суддів відхиляє доводи скаржника, що органи місцевого самоврядування, не є частиною державної влади, оскільки можуть самостійно (тобто незалежно від держави та її органів) вирішувати питання місцевого значення, а тому, суд першої інстанції повинен був залишити позов прокурора без розгляду на підстав пункту 2 частини першої статті 226 ГПК України, виходячи з наступного. Відповідно до частини третьої статті 3 ГПК України до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб. Згідно із частиною третьою статті 41 ГПК України у господарських справах можуть також брати участь органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб. Стаття 53 ГПК України встановлює, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача. Відповідно до частини четвертої статті 53 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує: 1) в чому полягає порушення інтересів держави, 2) необхідність їх захисту, 3) визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає 4) орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що у випадку, коли держава вступає в цивільні правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими їх учасниками. Держава набуває і здійснює цивільні права й обов`язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Отже, поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у відповідних, зокрема цивільних, правовідносинах. Тому у відносинах, в які вступає держава, органи, через які вона діє, не мають власних прав і обов`язків, а наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних правовідносинах (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 у справі № 5023/10655/11 (підпункти 6.21, 6.22), від 26.02.2019 у справі № 915/478/18 (підпункти 4.19, 4.20), від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц (пункт 26), від 18.03.2020 у справі № 553/2759/18 (пункт 35), від 06.07.2021 у справі № 911/2169/20 (підпункт 8.5), від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (пункт 80), від 20.07.2022 у справі № 910/5201/19 (пункт 75), від 05.10.2022 у справах № 923/199/21 (підпункт 8.16) і № 922/1830/19 (підпункт 7.1)). Велика Палата Верховного Суду також звертала увагу на те, що в судовому процесі держава бере участь у справі як сторона через її відповідний орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах (див. постанови від 27.02.2019 у справі № 761/3884/18 (пункт 35), від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (пункт 81), від 20.07.2022 у справі № 910/5201/19 (пункт 76), від 05.10.2022 у справах № 923/199/21 (підпункт 8.17) і № 922/1830/19 (підпункт 7.2)). Тобто під час розгляду справи в суді фактичною стороною у спорі є держава, навіть якщо позивач визначив стороною у справі певний орган (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц (пункт 27), від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (пункт 81), від 05.10.2022 у справах № 923/199/21 (підпункт 8.18) і № 922/1830/19 (підпункт 7.3)). У пункті 55 постанови від 14.12.2022 у справі № 2-3887/2009 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що ці висновки актуальні також щодо участі територіальної громади в цивільних правовідносинах та судовому процесі. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (частина друга статті 19 Конституції України). Пунктом 3 частини першої статті 131-1 Конституції України передбачено, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом. Питання представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано у статті 23 Закону № 1697-VII, який набрав чинності 15.07.2015. Частина перша цієї статті визначає, що представництво прокурором держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Згідно з абзацами першим та другим частини третьої статті 23 Закону № 1697-VII прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини. Звертаючись із позовом у цій справі, Прокурор зазначав, зокрема, що сторони Договору всупереч інтересам держави, уклали додаткові угоди за відсутності належного підтвердження факту коливання ціни на електроенергію в період після укладення договору і до внесення змін до нього та з перевищенням 10% максимального ліміту щодо зміни ціни, визначеної в Договорі, з порушенням вимог Закону №922-VIII, що призвело до нераціонального та неефективного використання 97 937,62 грн з місцевого бюджету, що не відповідає меті цього Закону та гарантованим державою принципам, за якими мають здійснюватися публічні закупівлі за бюджетні кошти. При цьому правовідносини, пов`язані з використанням коштів місцевого бюджету, становлять суспільний інтерес, а витрачання цих коштів за такими угодами такому інтересу не відповідає і порушує права та інтереси територіальної громади в особі ради, яка не вживала заходів для повернення зазначених коштів, хоча була обізнана про вказані порушення. Здійснивши аналіз абзацу першого частини третьої статті 23 Закону № 1697-VII, Велика Палата Верховного Суду в пункті 37 постанови від 26.06.2019 у справі №587/430/16-ц дійшла висновку, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави в разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах. У пункті 76 постанови від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 Велика Палата Верховного Суду підтримала вищевказаний висновок та зазначила, що відповідно до частини третьої статті 23 Закону № 1697-VII прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу. При цьому поняття «компетентний орган» у цій постанові вживається в значенні органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження (див. пункт 27 зазначеної постанови). За висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними в пункті 69 постанови від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц, підпункті 8.19 постанови від 06.07.2021 у справі № 911/2169/20 та пункті 40 постанови від 18.01.2023 у справі № 488/2807/17, оскільки повноваження органів влади, зокрема і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, суд згідно з принципом jura novit curia («суд знає закони») під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах. В Україні визнається і гарантується місцеве самоврядування (стаття 7 Конституції України). Відповідно до частин першої та другої статті 2 Закону № 280/97-ВР місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України. Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст. Частиною першої статті 10 Закону № 280/97-ВР передбачено, що сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами. При цьому орган місцевого самоврядування може бути позивачем та відповідачем у судах загальної юрисдикції, зокрема, звертатися до суду, якщо це необхідно для реалізації його повноважень і забезпечення виконання функцій місцевого самоврядування (стаття 18-1 Закону № 280/97-ВР). Територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров`я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об`єкти, визначені відповідно до закону як об`єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження. (частини перша статті 60 Закону № 280/97-ВР). Частинами другою та четвертою статті 61 Закону № 280/97-ВР передбачено, що районні та обласні ради затверджують районні та обласні бюджети, які формуються з коштів державного бюджету для їх відповідного розподілу між територіальними громадами або для виконання спільних проектів та з коштів, залучених на договірних засадах з місцевих бюджетів для реалізації спільних соціально-економічних та культурних програм, контролюють їх виконання. Самостійність місцевих бюджетів гарантується власними та закріпленими за ними на стабільній основі законом загальнодержавними доходами, а також правом самостійно визначати напрями використання коштів місцевих бюджетів відповідно до закону. За висновками КГС ВС, викладеними у постанові від 22.12.2022 у справі №904/123/22, органам місцевого самоврядування надано широкі права для здійснення економічного і соціального розвитку на своїй території. Так, частинами першою та другою статті 143 Конституції України передбачено, зокрема, що територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності; затверджують програми соціально-економічного та культурного розвитку і контролюють їх виконання; затверджують бюджети відповідних адміністративно-територіальних одиниць і контролюють їх виконання; утворюють, реорганізовують та ліквідовують комунальні підприємства, організації і установи, а також здійснюють контроль за їх діяльністю; вирішують інші питання місцевого значення, віднесені законом до їхньої компетенції. Обласні та районні ради затверджують програми соціально-економічного та культурного розвитку відповідних областей і районів та контролюють їх виконання; затверджують районні і обласні бюджети, які формуються з коштів державного бюджету для їх відповідного розподілу між територіальними громадами або для виконання спільних проектів та з коштів, залучених на договірних засадах з місцевих бюджетів для реалізації спільних соціально-економічних і культурних програм, та контролюють їх виконання; вирішують інші питання, віднесені законом до їхньої компетенції. Згідно зі статтею 172 ЦК України територіальні громади набувають і здійснюють цивільні права та обов`язки через органи місцевого самоврядування у межах їхньої компетенції, встановленої законом. Отже, використання коштів місцевого бюджету становить суспільний інтерес та стосується прав та інтересів великого кола осіб. Завданням органу місцевого самоврядування є забезпечення раціонального використання майна та інших ресурсів, що перебувають у комунальній власності. Оскільки Менська міська рада зобов`язана контролювати законність та ефективність використання коштів бюджету за договорами про закупівлю товарів, колегія суддів дійшла висновку про те, що Менська міська рада є особою, уповноваженою на вжиття заходів представницького характеру щодо захисту інтересів територіальної громади, інтереси якої є складовою інтересів держави, пов`язаних із законним та ефективним витрачанням коштів міського бюджету, а тому є належним позивачем у цій справі. Схожі висновки викладені у постановах КГС ВС від 22.12.2022 у справі № 904/123/22, від 26.10.2022 у справі №904/5558/20 (підпункти 5.50, 5.51) та від 21.12.2022 у справі № 904/8332/21 (пункт 33). Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно. Прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу. Згідно з ч. 4, 7 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень. У разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов`язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження. Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення. Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо. Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим. Листом №51-77-4211вих-24 від 03.10.2024 прокурор звертався до Менської міської ради з повідомленням про те, що внаслідок укладення спірних додаткових угод було порушено норми ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» та просив надати інформацію про вжиття заходів щодо усунення вказаних порушень, зокрема, щодо оскарження у судовому порядку додаткових угод та стягнення до бюджету безпідставно сплачених коштів. Менська міська рада у листі від 12.12.2024 №04-17/2350 зазначила, що не зверталася до суду з позовом до ТОВ «ТВІЙ ГАЗБУТ» щодо стягнення надміру сплачених коштів через недостатність бюджетних призначень для сплати судового збору та вважає за доцільне подання такого позову безпосередньо прокурором. З наведеного слідує нездійснення компетентним органом у спірних правовідносинах жодних дій, спрямованих на звернення до суду з відповідним позовом та свідчить про вияв пасивної поведінки уповноваженого суб`єкта після отримання повідомлення прокурора про порушення інтересів держави та необхідності захисту цих інтересів, а відтак і про його бездіяльність щодо захисту інтересів держави. При цьому, Закон України «Про прокуратуру» не зобов`язує прокурора подавати позов в особі усіх органів, які можуть здійснювати захист інтересів держави у спірних відносинах і звертатися з позовом до суду. Належним буде звернення в особі хоча б одного з них. Аналогічний висновок міститься в постановах Верховного Суду від 25.02.2021 у справі № 912/9/20, від 19.08.2020 у справі № 923/449/18. Листом від 21.03.2025 №51-77-1100ВИХ-25 прокурор у порядку ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» повідомив позивача про намір подати позов в інтересах держави в особі Менської міської ради до ТОВ «ТВІЙ ГАЗБУТ» про визнання додаткових угод недійсними та стягнення коштів у сумі 97 937,62 грн. За таких обставин у їх сукупності, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про доведення з боку прокурора бездіяльності Менської міської ради як підстави для звернення органу прокуратури до суду за захистом інтересів держави та про наявність підстав для звернення прокурора з цим позовом до суду, а відтак доводи відповідача про відсутність таких підстав відхиляються судом. А можливість використання відповідачем безпідставно набутого майна, яким виступають у даному випадку грошові кошти, становить суспільний інтерес, а їх неповернення не може відповідати суспільному інтересу та порушує інтереси держави, як гаранта дотримання принципу верховенства права у країні. Разом з тим, потенційно факт перерахування на адресу відповідача зайвих бюджетних коштів порушує вимоги чинного законодавства, принципи максимальної економії та ефективності, а тому призводить до протиправного витрачання публічних коштів, унеможливлює раціональне та ефективне їх використання. Зазначене підриває фінансово-економічні основи держави та не сприяє забезпеченню виконання нею основних функцій та завдань. Таким чином, у зазначеному випадку наявний як державний, так і суспільний інтерес. Щодо визнання недійсними додаткових угод. Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Частина 1 ст. 638 ЦК України встановлює, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Відповідно до частини першої статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом. Згідно із частиною першою статті 628, статтею 629 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами. Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається. Згідно з частиною першою статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до частини першої статті 652 ЦК України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах. Згідно із частинами третьою, четвертою статті 653 ЦК України у разі зміни договору зобов`язання змінюється з моменту досягнення домовленості про зміну договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов`язанням до моменту зміни договору, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Згідно із частинами першою, другою статті 334 ЦК України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом. Переданням майна вважається вручення його набувачеві або перевізникові, організації зв`язку тощо для відправлення, пересилання набувачеві майна, відчуженого без зобов`язання доставки. Відповідно до частини четвертої статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі, крім випадків визначення грошового еквівалента зобов`язання в іноземній валюті та/або випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції учасника без зменшення обсягів закупівлі. Виключні випадки зміни істотних умов договору про закупівлю після його підписання до виконання зобов`язань наведені у ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі». Згідно з пунктом 2 частини п`ятої статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадку збільшення ціни за одиницю товару до 10 % пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, газу та електричної енергії. Із системного тлумачення наведених норм ЦК України та Закону України «Про публічні закупівлі» вбачається, що ціна товару є істотною умовою договору про закупівлю. Зміна ціни товару в договорі про закупівлю після виконання продавцем зобов`язання з передачі такого товару у власність покупця не допускається. Зміна ціни товару в бік збільшення до передачі його у власність покупця за договором про закупівлю можлива у випадку збільшення ціни такого товару на ринку, якщо сторони договору про таку умову домовились. Якщо сторони договору про таку умову не домовлялись, то зміна ціни товару в бік збільшення у випадку зростання ціни такого товару на ринку можлива, лише якщо це призвело до істотної зміни обставин, в порядку статті 652 ЦК України, якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах. У будь-якому разі ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами в договорі за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору. Тобто під час дії договору про закупівлю сторони можуть неодноразово змінювати ціну товару в бік збільшення за наявності умов, встановлених у статті 652 ЦК України та пункті 2 частини п`ятої статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі», проте загальне збільшення такої ціни не повинно перевищувати 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі. В іншому випадку не досягається мета Закону України «Про публічні закупівлі», яка полягає в забезпеченні ефективного та прозорого здійснення закупівель, створенні конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобіганні проявам корупції в цій сфері та розвитку добросовісної конкуренції, оскільки продавці з метою перемоги можуть під час проведення процедури закупівлі пропонувати ціну товару, яка нижча за ринкову, а в подальшому, після укладення договору про закупівлю, вимагати збільшити цю ціну, мотивуючи коливаннями ціни такого товару на ринку. Такі правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.01.2024 у справі №922/2321/22. Інший підхід до розуміння положень пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону, який передбачає щоразу з кожним внесення змін можливість збільшення ціни договору до 10 %, тобто можливість необмеженого збільшення ціни (понад 10 % ціни договору закупівлі) при незмінному загальному розмірі суми закупівлі, може призвести до нівелювання мети законодавчого регулювання процедур закупівлі, адже відкриває шлях до маніпулювання учасниками загальною вартістю пропозицій, внаслідок чого відкривається можливість під час процедури усунути конкурентів, запропонувавши найнижчу ціну, та після укладення договору підвищити ціну до рівня економічно обґрунтованої. Укладення додаткових угод до договору про закупівлю щодо зміни ціни на товар із урахуванням подібного підходу спотворюватиме результати торгів та зводитиме нанівець економію, яку було отримано під час підписання договору, та, як наслідок, робитиме результат закупівлі невизначеним й зумовлюватиме неефективне використання бюджетних коштів, що є прямим порушенням принципів процедури закупівлі, визначених преамбулою та статтею 5 Закону. Окрім того, збільшення ціни може призвести до того, що кількість товарів настільки зменшиться, що виконання договору закупівлі в такому обсязі не відповідатиме господарській меті укладення замовником договору закупівлі. До того ж застосування підходу, який передбачає можливість збільшувати ціну за одиницю товару більше ніж на 10 % пропорційно збільшенню ціни товару на ринку, у разі коливання ціни цього товару, спотворюватиме принцип добросовісної конкуренції серед учасників. З урахуванням наведеного вище аналізу нормативного припису пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону, беручи до уваги усталену та послідовну судову практику, вважає, що зміна тлумачення зазначеної норми та запровадження протилежного підходу щодо можливості неодноразового збільшення ціни товару на 10 % при кожному внесенні змін до договору про закупівлю більше нагадує власне зміну цієї норми та, як наслідок, порушуватиме принцип правової визначеності. Таку ж позицію викладено у постанові Велика Палата Верховного Суду від 21.11.2025 у справі №920/19/24. Крім того, у вказаній вище постанові Велика Палата Верховного Суду виснувала, що зміна умов договору про закупівлю щодо збільшення ціни за одиницю товару більше ніж на 10 % не допускається, зокрема, у випадку закупівлі бензину та дизельного пального, природного газу та електричної енергії. Внесені зміни Законом № 1530-ІХ до пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону не стосуються встановленої первісною редакцією цього Закону заборони збільшення ціни за одиницю товару більше ніж на 10 %, в тому числі і при здійсненні закупівлі бензину та дизельного пального, природного газу та електричної енергії. Виняток з обмежень, викладений в останньому реченні пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону, повинен тлумачитися суто буквально, а тому він стосується лише строків зміни ціни за одиницю товару у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, природного газу та електричної енергії (дотримання умови про зміну лише раз на 90 днів в цьому випадку не діє) і не визначає верхньої межі збільшення (зміни) ціни за одиницю товару. Відповідно до статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та статті 236 Господарського процесуального кодексу України висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права; при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду; органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи не можуть приймати рішення, які скасовують судові рішення або зупиняють їх виконання. Згідно з пунктом 6 частини 2 статті 36 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» Верховний Суд забезпечує однакове застосування норм права судами різних спеціалізацій у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом. Забезпечення єдності судової практики є реалізацією принципу правової визначеності, що є одним із фундаментальних аспектів верховенства права та гарантує розумну передбачуваність судового рішення. Крім того, саме така діяльність Верховного Суду забезпечує дотримання принципу рівності всіх осіб перед законом, який втілюється шляхом однакового застосування судом тієї самої норми закону в однакових справах щодо різних осіб. Постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 № 1178 затверджено Особливості здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України "Про публічні закупівлі", на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування (далі - Особливості). Згідно з пунктом 19 Особливостей істотні умови договору про закупівлю, укладеного відповідно до пунктів 10 і 13 (крім підпункту 13 пункту 13) цих особливостей, не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадку, зокрема, погодження зміни ціни за одиницю товару в договорі про закупівлю у разі коливання ціни такого товару на ринку, що відбулося з моменту укладення договору про закупівлю або останнього внесення змін до договору про закупівлю в частині зміни ціни за одиницю товару. Зміна ціни за одиницю товару здійснюється пропорційно коливанню ціни такого товару на ринку (відсоток збільшення ціни за одиницю товару не може перевищувати відсоток коливання (збільшення) ціни такого товару на ринку) за умови документального підтвердження такого коливання та не повинна призвести до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю на момент його укладення. Отже, на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, неухильним аспектом при застосуванні підпункту 2 пункту 19 Особливостей при збільшенні ціни за одиницю товару є підтвердження (наявність) факту коливання ціни такого товару на ринку. Суд першої інстанції обґрунтовано відхилив доводи відповідача про неможливість врахування висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постановах від 24.01.2024 у справі №922/2321/22 та від 21.11.2025 у справі №920/19/24, так як вони були ухвалені після укладення Договору та спірних додаткових угод, оскільки постанова Верховного Суду не є нормативно-правовим актом, а відтак до неї не застосовуються правило дії закону у часі, такі висновки стосуються застосування норм права щодо збільшення ціни товару в договорі про закупівлю, які є правовими підставами цього позову. Щодо доводів відповідача про необхідність врахування окремої думки щодо зазначених постанов ВП ВС суд першої інстанції вірно зазначив, з чим погоджується і суд апеляційної інстанції, що окрема думка судді це сформований суддею письмовий документ, який є формою визначення власної позиції судді в разі незгоди з прийнятим (наданим) рішенням (висновком) або викладенням обставин, що доповнюють мотивувальну частину рішення (висновку). Суддя, не згодний з рішенням, може письмово викласти свою окрему думку. Про наявність окремої думки повідомляються учасники справи без оголошення її змісту в судовому засіданні. Окрема думка приєднується до справи і є відкритою для ознайомлення (ч. 3 ст. 34 ГПК України). Таким чином, окрема думка судді містить незгоду з прийнятим рішенням або наданими висновками, однак не є обов`язковою для суду. Як встановив суд, позивач та відповідач уклали Договір за результатами процедури відкритих торгів на виконання вимог Закону України «Про публічні закупівлі», а на момент підписання Договору сторонами були погоджені всі істотні умови предмет, ціну та строк виконання зобов`язань за Договором відповідно до вимог Закону України «Про публічні закупівлі». Так, відповідно до п. 2.3. Договору очікуваний обсяг постачання електричної енергії становить 211 238 кВт*год. Згідно з п. 5.2. Договору та Комерційною пропозицією (додаток № 2 до Договору) ціна за 1 кВт/год електричної енергії становить 4,439999 грн. З матеріалів справи вбачається, що додатковою угодою №3 від 17.04.2023 до Договору з 01.04.2023 збільшено ціну електричної енергії за 1 кВт*год до 4,541531 грн з ПДВ; очікуваний обсяг постачання електричної енергії за Договором становить 207 016 кВт*год; а додатковою угодою №5 від 03.07.2023 до Договору з 01.07.2023 збільшено ціну електричної енергії за 1 кВт*год до 4,6073508 грн з ПДВ; очікуваний обсяг постачання електричної енергії за Договором становить 205 004 кВт*год. При цьому додаткові угоди №3 від 17.04.2023 та №5 від 03.07.2023 до Договору прокурором не оспорюються. Водночас згідно з Додатковими угодами №7 від 26.09.2023, №8 від 11.12.2023 до Договору змінено істотні умови Договору, а саме: збільшено ціну за одиницю товару з 4,6073508 грн з ПДВ до 5,99148 грн з ПДВ за 1 кВт/год. Фактично ціна за 1 кВт/год (одиницю товару) збільшилася на 1,3841292 грн або на +30,04%. Додатковою угодою №9 від 28.12.2023 до Договору зменшено загальний обсяг електричної енергії на 18 533 кВт/год у порівнянні з додатковою угодою №8 від 11.12.2023, а також безпідставно зафіксовано ціну товару на рівні 5,99148 грн за 1 кВт/год. При цьому фактичний обсяг поставленої електричної енергії за спірний період становить 79 821 кВт*год. Необхідність укладення оспорюваних Додаткових угод №7 від 26.09.2023, №8 від 11.12.2023 до Договору обґрунтовано відповідачем коливанням ціни електричної енергії на ринку, а додаткової угоди №9 від 28.12.2023 до Договору закінченням строку дії Договору. Проте, що кожна зміна до договору має містити окреме документальне підтвердження. Документ про зміну ціни повинен містити належне підтвердження викладених у ньому даних, проведених досліджень коливання ринку, джерел інформації тощо (див. постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13 жовтня 2020 року у справі № 912/1580/18, від 02 грудня 2020 року у справі № 913/368/19, від 11 травня 2023 року у справі № 910/17520/21). Тобто сам факт збільшення ціни товару на ринку не обов`язково тягне підвищення ціни на аналогічний товар, який є предметом договору. При зверненні до замовника з пропозиціями підвищити ціну постачальник має обґрунтувати, чому таке підвищення цін на ринку зумовлює неможливість виконання договору по ціні, запропонованій замовнику на тендері, навести причини, через які виконання укладеного договору стало для постачальника вочевидь невигідним. Крім того, постачальник також має довести, що підвищення ціни є непрогнозованим (його неможливо було передбачити і закласти в ціну товару на момент подання постачальником тендерної пропозиції). Як коливання ціни необхідно розуміти зміну за певний період часу ціни товару на ринку чи то в сторону зменшення, чи в сторону збільшення. І таке коливання має відбуватись саме в період укладання договору і до внесення відповідних змін до нього. Коливання ціни на ринку повинно розцінюватися саме після підписання договору, оскільки ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» урегульовано саме зміну істотних умов у разі виникнення такого явища після підписання договору та до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі. Тобто внесення змін до договору є правомірним лише у випадку документального підтвердження коливання ціни на товар у період з моменту укладення договору до моменту укладення додаткової угоди (або отримання пропозиції про її укладення). На підтвердження факту коливання ціни на товар, у документі, який видає компетентна організація, має бути зазначена діюча ринкова ціна на товар і її порівняння з ринковою ціною станом на дату, з якої почали змінюватися ціни на ринку, - як у бік збільшення, так і у бік зменшення (тобто наявність коливання). Необхідність зазначення такої інформації зумовлюється також тим, що у випадку коливання цін зміни до договору про закупівлю вносяться з урахуванням показників коливання цін, що стали підставою для здійснення попередніх змін до договору. Кожна зміна до договору має містити окреме документальне підтвердження. Законом України «Про публічні закупівлі» не передбачено форму/вигляд інформації щодо такого коливання, внесення змін до договору про закупівлю можливе у випадку саме факту коливання ціни такого товару на ринку та повинно бути обґрунтованим і документально підтвердженим (див. постанову Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06 лютого 2025 року у справі № 916/747/24). Параграфом 1 глави 5 розділу І ГПК України унормовані основні положення про докази. При цьому, спеціальним законодавством у сфері публічних закупівель не визначено певний орган чи особу, яку законодавець наділив би повноваженнями надавати інформацію на підтвердження коливання ціни товару на ринку. Під час визначення щодо доказів на підтвердження коливання ціни товару на ринку слід виходити як з аналізу норм чинного законодавства щодо повноважень та функцій суб`єктів надання такої інформації (наприклад, до цих суб`єктів можна віднести, Державну службу статистики України, на яку постановою КМУ від 10 вересня 2014 року № 442 "Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади" покладено функцію з контролю за цінами в частині здійснення моніторингу динаміки цін (тарифів) на споживчому ринку; державне підприємство «Державний інформаційно-аналітичний центр моніторингу зовнішніх товарних ринків», яке на замовлення суб`єкта господарювання виконує цінові / товарні експертизи, зокрема, щодо відповідності ціни договору наявній кон`юнктурі певного ринку товарів; ТПП України, яка у межах власних повноважень надає послуги щодо цінової інформації, тощо), так і положень щодо доказів, які закріплені у главі 5 розділу І ГПК України. Таким чином, з-поміж іншого, довідки, експертні висновки ТПП України, тощо можуть використовуватися для підтвердження коливання ціни товару на ринку. Втім судам у порядку статті 86 ГПК України слід їх досліджувати та оцінювати за критеріями належності, допустимості, достовірності, вірогідності з точку зору саме факту коливання ціни на товар (див. постанову Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05 вересня 2023 року у справі № 926/3244/22). На підтвердження необхідності укладення оспорюваної додаткової угоди №7 від 26.09.2023 відповідач надав експертний висновок Харківської торгово-промислової палати №865/23 від 31.08.2023, у якому зазначено, що середньозважена ціна електроенергії на РДН в ОЕС України за 1 мВт/год: - станом на 09.12.2022 становила 3 394,26 грн; станом на 10.08.2023 4 452,53 грн; відсоток коливання ціни +31,18%; - за січень (01.01-31.01) 2023 року становила 3 466,83 грн; за серпень (01.08-31.08) 2023 року 4 162,23 грн; відсоток коливання ціни +20,06%; - за липень (01.07-31.07) 2023 року становила 3 669,87 грн; за серпень (01.08-31.08) 2023 року 4 162,23 грн; відсоток коливання ціни +13,42%. Разом з тим, як вірно звернув увагу суд першої інстанції, виходячи з аналізу середньозважених цін РДН в ОЕС України, розміщеного на веб-сайті AT «Оператор ринку» (https://www.oree.com.ua), середньозважена ціна на електроенергію РДН в об`єднаній енергетичній системі України на дату укладання додаткової угоди № 5 від 03.07.2023 становила 3 762,76 грн МВт/год., а станом на 26.09.2023 (дата укладення додаткової угоди № 7) 3 816,08 грн/МВт/год. (без ПДВ), тобто відбулося незначне збільшення ціни лише на 1,4%, в той час як ціну за 1 кВт/год збільшено на 24,89%. Таким чином, наданий ТОВ «ТВІЙ ГАЗЗБУТ» експертний висновок Харківської торгово-промислової палати №865/23 від 31.08.2023 не може виступати в якості належного і беззаперечного підтвердження коливання ціни на електроенергію на ринку та не може бути розцінений, як достатнє обґрунтування необхідності внесення змін до Договору в частині збільшення вартості ціни, оскільки в ньому не підтверджено факт коливання ціни на товар, не зазначена діюча ринкова ціна на товар і її порівняння з ринковою ціною станом на дату, з якої почали змінюватися ціни на ринку, як у бік збільшення, так і у бік зменшення (тобто наявності коливання). Крім того, додаткова угода №7, якою збільшено ціну за 1 кВт/год на 24,89% укладена 26.09.2023 та розповсюджує свою дію з 01.09.2023, в той час коли товар, поставлений відповідачем до 26.09.2023, був не тільки прийнятий позивачем у власність, а й спожитий. Отже, підстави для укладення додаткової угоди №7 від 26.09.2023 відсутні. На підтвердження необхідності укладення оспорюваної додаткової угоди №8 від 11.12.2023 відповідач надав та посилається на цінову довідку Львівської торгово-промислової палати №19-09/1321 від 30.11.2023, у якій зазначено, що за даними офіційного сайту ДП «Оператор ринку» про середньозважені ціни електричної енергії за результатами торгів на ринку електричної енергії РДН, середньозважена ціна електроенергії на РДН ОЕС України (без ПДВ) за 1 мВт/год у жовтні 2023 року 4357,80 грн, у листопаді 2023 року 4065,58 грн, зміна величини цін електричної енергії +7,19%. Проте, ні пропозиція відповідача, ні сама додаткова угода №8 від 11.12.2023 не містять доказів на підтвердження ціни такого товару на ринку за попередні періоди, що дало б можливість порівняти рівень цін щодо зменшення або збільшення ціни після укладення попередньої додаткової угоди, у зв`язку з чим цінова довідка Львівської торгово-промислової палати №19-09/1321 від 30.11.2023 не може бути належним підтвердженням коливання ціни на електроенергію на ринку та розцінюватися як достатнє обґрунтування необхідності внесення змін до Договору в частині збільшення ціни з 01.12.2023. Крім того, додаткова угода №8, якою збільшено ціну за 1 кВт/год до 5,99148 грн з ПДВ укладена 11.12.2023 та розповсюджує свою дію з 01.12.2023, в той час коли товар, поставлений відповідачем до 11.12.2023, був не тільки прийнятий позивачем у власність, а й спожитий. При цьому, суд зауважує, що у ціновій довідці Львівської торгово-промислової палати №19-09/1321 від 30.11.2023, яка згідно примітки носить виключно фактографічно-інформаційний характер, вказані періоди не відповідають ні даті укладення Договору, ні даті, з якої збільшується ціна. Порівняння має бути проведено починаючи з моменту укладення Договору до виникнення підстав для укладення нової додаткової угоди про збільшення ціни, що відображатиме реальну тенденцію коливання ціни на ринку. Як встановлено судом, відповідач ініціював укладення додаткової угоди №9 від 28.12.2023 до Договору, у зв`язку з закінченням строку дії Договору, якою зафіксував очікуваний обсяг постачання електричної енергії за Договором на рівні 159 592 кВт*год (тобто зменшено загальний обсяг електричної енергії на 18 533 кВт/год у порівнянні з додатковою угодою №8 від 11.12.2023), а також зафіксував ціну товару на рівні 5,99148 грн за 1 кВт/год. Обставини відповідності додаткової угоди №9 від 28.12.2023 до Договору вимогам Закону України «Про публічні закупівлі» випливають із законності укладення додаткових угод № 7 від 26.09.2023 та № 8 від 11.12.2023. Законні підстави фіксації додатковою угодою №9 від 28.12.2023 до Договору ціни товару на рівні 5,99148 грн за 1 кВт/год відповідачем належними доказами не доведено. Як зазначила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24.01.2024 у справі №922/2321/22, ціна товару є істотною умовою договору про закупівлю. Зміна ціни товару в договорі про закупівлю після виконання продавцем зобов`язання з передачі такого товару у власність покупця не допускається відповідно до частини третьої статті 632 ЦК України. Визнання недійсною будь-якої додаткової угоди тягне за собою визнання недійсними всіх послідуючих додаткових угод, оскільки кожна наступна додаткова угода має фіксовану ціну за одиницю товару, а тому є похідною від попередніх додаткових угод та автоматично є незаконною. Недійсність додаткових угод є наслідком того, що ціна за послідуючими угодами фактично перевищуватиме ціну за одиницю товару більше, ніж на 10%, визначених у п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», у порівнянні із основним договором. Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про те, що вартість 1 кВт/год електроенергії за Договором, з урахуванням змін, внесених додатковою угодою №5, протягом його дії шляхом безпідставного укладання додаткових угод № 7-9 зросла з 4,6073508 грн за 1 кВт/год до 5,99148 грн за 1 кВт/год, або на + 30,04% від ціни, визначеної додатковою угодою №5, що свідчить про недобросовісність дій відповідача та суперечить положенням п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» та висновкам Великої Палати Верховного Суду у постановах від 24.01.2024 у справі №922/2321/22, від 21.11.2025 у справі №920/19/24 щодо їх застосування. Згідно з ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Статтею 215 Цивільного кодексу України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього кодексу. Частиною третьою статті 215 ЦК України передбачено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Враховуючи вищевикладене, колегія суддів апеляційного суду погоджується з судом першої інстанції, що встановивши наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання додаткових угод №7 від 26.09.2023, №8 від 11.12.2023, №9 від 28.12.2023 до Договору недійсними на момент їх укладення, що спірні додаткові угоди суперечать наведеним вище положенням ЦК України та Закону України «Про публічні закупівлі», а відтак про наявність підстав для визнання їх недійсними відповідно до ст. 203, 215 Цивільного кодексу України. Щодо стягнення безпідставно набутих коштів у розмірі 97 937,62 грн. Згідно із частиною першою статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Відповідно до частини першої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 1212 ЦК України положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином. Верховний Суд у постанові від 18.06.2021 у справі №927/491/19 зазначав, що ст. 1212 ЦК України регулює випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав. Системний аналіз положень статей 11, 177, 202, 1212 ЦК України дає можливість дійти висновку про те, що чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання грошей). Загальна умова ч.1 ст.1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах. Набуття однією зі сторін зобов`язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов`язання не вважається безпідставним. Тобто в разі, коли правочин утворює правову підставу для набуття (збереження) майна, ст.1212 ЦК України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі. Оскільки додаткові угоди №7 від 26.09.2023, №8 від 11.12.2023, №9 від 28.12.2023 до Договору є недійсними та не породжують правових наслідків, правовідносини між позивачем та відповідачем щодо ціни електроенергії, поставленої за Договором, регулюються договором, а також додатковими угодами, які не оспорюються, в даному випадку додатковою угодою №5 від 03.07.2023, підписаною позивачем та відповідачем, згідно з якою ціна за одиницю електричної енергії складає 4,6073508 грн за 1 кВт/год з ПДВ. Судом встановлено, що згідно із зазначеними вище Актами приймання-передачі електроенергії за Договором за період вересень-грудень 2023 року позивачу поставлено 79 821 кВт*год електричної енергії, яку останнім оплачено на загальну суму 465 700,97 грн. Враховуючи ціну, обумовлену ТОВ «ТВІЙ ГАЗЗБУТ» та Менською міською радою у додатковій угоді №5 від 03.07.2023 до Договору, остання повинна була сплатити відповідачу за спожиту у вересні-грудні 2023 року електроенергію загальним обсягом 79 821 кВт*год кошти у розмірі 367 763,35 грн, натомість сплатила 465 700,97 грн, а отже розмір надмірно сплачених коштів становить 97 937,62 грн. Таким чином, грошові кошти в сумі 97 937,62 грн. є такими, що були безпідставно одержані відповідачем, підстава їх набуття відпала, а тому відповідач зобов`язаний повернути їх позивачу, що відповідає приписам статей 216, 1212 ЦК України. Аналогічні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.01.2024 у справі №922/2321/22. У даному випадку визнання недійсними спірних додаткових угод має наслідком повернення безпідставно сплачених коштів позивачу Менській міській раді, чим буде відновлене порушене право позивача. Отже, за наведених у їх сукупності обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню. Щодо інших аргументів скаржника колегія суддів зазначає, що вони були досліджені та не наводяться у судовому рішенні, позаяк не покладаються в його основу, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України, § 58, рішення від 10.02.2010). Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України). Отже, колегія суддів приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, на законність оскаржуваного судового рішення не впливають, зводяться до незгоди зі встановленими судом обставинами та до переоцінки доказів. Відповідно до п.1 ч.1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Таким чином, в задоволенні апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "ТВІЙ ГАЗЗБУТ" на рішення Господарського суду Чернігівської області від 23.03.2026 у справі №927/407/25 слід відмовити, а оскаржуване рішення - залишити без змін. Судові витрати розподіляються відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України. Керуючись ст.ст. 129, 232-241, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, П О С Т А Н О В И В:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ТВІЙ ГАЗЗБУТ" на рішення Господарського суду Чернігівської області від 23.03.2026 у справі №927/407/25 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Чернігівської області від 23.03.2026 у справі №927/407/25 залишити без змін.

3. Судові витрати (судовий збір) за розгляд апеляційної скарги покладаються на скаржника.

4. Матеріали справи №927/407/25 повернути до Господарського суду Чернігівської області. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена відповідно до ст. 287-291 Господарського процесуального кодексу України. Повний текст постанови складено 11.06.2026. Головуючий суддя О.В. Тищенко Судді С.А. Гончаров О.М. Сибіга