Постанова 4854 № 540/469/20

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 09 лютого 2024 р.м. ОдесаСправа № 540/469/20 П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді-доповідача Скрипченка В.О., суддів Осіпова Ю.В. та Турецької І.О., розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 15 грудня 2023 року (суддя Андрухів В.В., м. Одеса, повний текст рішення складений 15.12.2023) про прийняття звіту Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області про виконання рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 8 квітня 2020 року по справі №540/469/20 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області про визнання рішення протиправним та зобов`язання вчинити певні дії,- В С Т А Н О В И В: Відповідно до постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 3 липня 2020 року набрало законної сили рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 8 квітня 2020 року у справі №540/469/20, яким за адміністративним позовом ОСОБА_1 : - визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області щодо відмови ОСОБА_1 у проведенні перерахунку пенсії у зв`язку із підвищенням заробітної плати працівникам прокуратури на підставі довідки про заробітну плату №18-32 вих.19 від 20 грудня 2019 року, виданої прокуратурою Дніпропетровської області, викладеної у листі від 17.02.2020 №420-597/М-03/8-2100/20; - зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 у зв`язку з підвищенням заробітної плати працівникам прокуратури відповідно до ст. 86 Закону України від 14.10.2014 №1697 "Про прокуратуру" на підставі довідки прокуратури Дніпропетровської області №18-32 вих.19 від 20 грудня 2019 року, з розрахунку 90 відсотків середньомісячного заробітку, який був визначений на дату призначення пенсії, без обмеження максимального розміру пенсії, починаючи з дня звернення - 14.02.2020 року. Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 9 листопада 2023 року заяву ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням рішення у справі №540/469/20 задоволено. Встановлено Головному управлінню Пенсійного фонду України в Херсонській області строк для подання звіту про виконання судового рішення у справі №540/469/20. 12 грудня 2023 року до Одеського окружного адміністративного суду надійшов звіт про виконання ухвали від 9 листопада 2023 року. Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 15 грудня 2023 року прийнято поданий Головним управлінням Пенсійного фонду України в Херсонській області звіт про виконання судового рішення у справі №540/469/20. Не погоджуючись з вищезазначеною ухвалою позивач подав апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на неповне з`ясування судом першої інстанції обставин, які мають значення для справи, а також порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржену ухвалу та постановити нову, якою відмовити у затвердженні звіту відповідача - ГУ ПФУ в Херсонській області та визначити новий строк щодо подання звіту про виконання судового рішення від 08.04.2020 року у справі №540/469/20. Також апелянт просить винести окрему ухвалу щодо порушення законодавства Головним управлінням Пенсійного Фонду України в Херсонській області та окрему ухвалу щодо допущення Одеським окружним адміністративним судом порушення норм процесуального права та неправильного застосування норм матеріального права. В обґрунтування поданої скарги зазначається, що відповідач у справі - ГУ ПФУ в Херсонській області не виконав в повному обсязі рішення суду від 08.04.2020 року у справі №540/469/20, незаконно на власний розсуд змінив рішення суду та застосував інший знижений розмір пенсії 56745,00 грн., який не відповідає відомостям довідки прокуратури Дніпропетровської області про заробітну плату №18-32, що зазначена у резолютивної частині рішення суду. На думку апелянта, в діях пенсійного органу вбачається умисел на невиконання рішення суду від 08.04.2020 рок у справі № 540/469/20 та трактування рішення суду на власний розсуд. В обґрунтування порушення судом першої інстанції норм процесуального права апелянт посилався на те, що не зміг надати заперечень щодо поданого ГУ ПФУ в Херсонській області звіту, оскільки, надісланий на його адресу пенсійним органом екземпляр звіту він не зміг отримати за обставин, які від нього не залежали. Водночас, судом звіт та додані матеріали оприлюднено в електронному суді лише 13.12.2023 року та одразу ж оприлюднено повістку про призначення розгляду звіту на 15.12.2023 року, що позбавило позивача можливості у визначений судом строк подати заперечення щодо прийняття звіту. Відповідач надіслав до апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу, у якому зазначив про законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін. Апеляційним судом справа розглянута в порядку письмового провадження відповідно до статті 311 КАС України, якою передбачено, що суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, відзиву на неї, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду колегія суддів дійшла таких висновків. Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України; судове рішення є обов`язковим до виконання; держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку; контроль за виконанням судового рішення здійснює суд. Колегія суддів звертає увагу, що Верховним Судом уже сформована судова практика щодо застосування цих положень Основного Закону України, зокрема, у постановах від 14 серпня 2018 року у справі №826/4174/16, від 18 жовтня 2018 року у справі №802/2135/17-а, від 22 січня 2019 року у справі №813/142/16, від 11 листопада 2020 року у справі №191/1169/16-а (2-а/191/7/17), від 18 травня 2022 року у справі №140/279/21, від 1 червня 2022 року у справі №640/25836/20 та від 27 липня 2022 року у справі №540/606/20. Конституційний Суд України зазначив, що складовою права кожного на судовий захист є обов`язковість виконання судового рішення (абзац третій пункту 2.1 мотивувальної частини Рішення від 26 червня 2013 року №5-рп/2013). Це право охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 року №18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року №11-рп/2012). Також, Конституційний Суд України у Рішенні від 26 червня 2013 року взяв до уваги практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), який, зокрема, у пункті 43 рішення у справі "Шмалько проти України" (заява №60750/00, від 20 липня 2004 року) вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду. Крім того, у Рішенні від 15 травня 2019 року №2-р (II)/2019 Конституційний Суд України з посиланням на практику ЄСПЛ підкреслив, що визначене статтею 6 Конвенції право на суд було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне обов`язкове судове рішення не виконувалося на шкоду одній зі сторін; і саме на державу покладено позитивний обов`язок створити систему виконання судових рішень, яка була б ефективною як у теорії, так і на практиці, і гарантувала б їх виконання без неналежних затримок; ефективний доступ до суду включає право на те, щоб рішення суду було виконане без невиправданих затримок; держава та її державні органи відповідальні за повне та своєчасне виконання судових рішень, які постановлені проти них (пункт 84 рішення у справі "Валерій Фуклєв проти України" від 7 червня 2005 року, заява №6318/03; пункт 43 рішення у справі "Шмалько проти України" від 20 липня 2004 року, заява №60750/00; пункти 46, 51, 54 рішення у справі "Юрій Миколайович Іванов проти України" від 15 жовтня 2009 року, заява №40450/04; пункт 64 рішення у справі "Apostol v. Georgia" від 28 листопада 2006 року, заява №30779/04). На підставі аналізу статей 3, 8, частин першої та другої статті 55, частин першої та другої статті 129-1 Конституції України в системному взаємозв`язку Конституційний Суд України в пункті 2.1 мотивувальної частини Рішення від 15 травня 2019 року №2-р (II)/2019 констатував, що обов`язкове виконання судового рішення є необхідною умовою реалізації конституційного права кожного на судовий захист, тому держава не може ухилятися від виконання свого позитивного обов`язку щодо забезпечення виконання судового рішення задля реального захисту та відновлення захищених судом прав і свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави. Позитивний обов`язок держави щодо забезпечення виконання судового рішення передбачає створення належних національних організаційно-правових механізмів реалізації права на виконання судового рішення, здатних гарантувати здійснення цього права та обов`язковість судових рішень, які набрали законної сили, що неможливо без їх повного та своєчасного виконання. Відповідно до статті 14 КАС України судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їхніми посадовими та службовими особами, фізичними та юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, установлену законом. Аналогічні положення містяться у статті 370 КАС України, відповідно до якої судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом. Отже, обов`язковість виконання судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та однією з основних засад судочинства, визначених статтею 129-1 Конституції України, а також статтями 14 та 370 КАС України. Зазначені висновки узгоджуються із правовою позицією Верховного Суду, висловленою у постановах від 23 квітня 2020 року у справі №560/523/19, від 1 лютого 2022 року у справі 420/177/20 та від 18 травня 2022 року у справа №140/279/21. Подібний підхід був застосований Верховним Судом у постанові від 26 січня 2021 року у справі №611/26/17, у якій Суд зазначив, що обов`язковість судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантовано статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та однією з основних засад судочинства, визначених статтями 129, 129-1 Конституції України, статтями 2, 14, 370 КАС України та статтею 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів". Обов`язковість судового рішення означає, що таке рішення буде виконано своєчасно (у розумні строки), належним чином (у спосіб, визначений судом) та у повному обсязі (у точній відповідності до приписів мотивувальної та резолютивної частин рішення). Також колегія суддів зазначає, що в адміністративному судочинстві обов`язковість виконання судового рішення має особливо важливе значення, оскільки, виходячи із завдань адміністративного судочинства щодо ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, судовий захист може вважатися ефективним лише за умови своєчасного та належного виконання судового рішення, зазвичай, боржником в якому є держава в особі її компетентних органів, а тому адміністративні суди, які, здійснюючи судовий контроль та застосовуючи інші пов`язані процесуальні засоби, повинні максимально сприяти реалізації конституційної засади обов`язковості судового рішення. Зазначені висновки Суду узгоджуються із позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 1 лютого 2022 року у справі №420/177/20 та ухвалах від 26 січня 2021 року у справі №611/26/17, від 7 лютого 2022 року у справі №200/3958/19-а. З матеріалів справи вбачається, рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 8 квітня 2020 року у справі №540/469/20 зобов`язано ГУ ПФУ в Херсонській області провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 у зв`язку з підвищенням заробітної плати працівникам прокуратури відповідно до ст. 86 Закону України від 14.10.2014 №1697 "Про прокуратуру" на підставі довідки прокуратури Дніпропетровської області №18-32 вих. 19 від 20.12.2019 року, з розрахунку 90 відсотків середньомісячного заробітку, який був визначений на дату призначення пенсії, без обмеження максимального розміру пенсії, починаючи з дня звернення - 14.02.2020 року. Ухвалюючи рішення у згаданій справі суд зазначив, що відповідно до положень статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру" обчислення (перерахунок) пенсій провадиться за документами пенсійної справи та документами, додатково поданими пенсіонерами, виходячи з розміру місячного заробітку за відповідною посадою, з якою особа вийшла на пенсію, станом на час звернення за перерахунком. У звіті про виконання судового рішення відповідач зазначив, що у судовому рішенні не визначено окремого порядку визначення заробітної плати при обчисленні пенсії ОСОБА_1 , тому ГУПФУ було самостійно обчислено розмір заробітної плати (грошового забезпечення) позивача, який, з урахуванням положень статті 41 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", дорівнює п`ятнадцяти розмірам мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, в який нараховується єдиної внесок. Під час прийняття звіту суб`єкта владних повноважень по за увагою суду першої інстанції було залишено, що розрахунок перерахованої відповідачем на виконання рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 8 квітня 2020 року у справі №540/469/20 пенсії позивача не узгоджується з його резолютивною частиною, абзацом третім якого відповідача зобов`язано провести перерахунок та виплату пенсії відповідно до статті 86 Закону України від 14.10.2014 №1697 "Про прокуратуру" на підставі довідки прокуратури Дніпропетровської області №18-32вих.19 від 20 грудня 2019 року, з розрахунку 90 відсотків середньомісячного заробітку, який був визначений на дату призначення пенсії. Із вищезазначених обставин колегія суддів вбачає, що Головним управлінням не повністю виконано рішення суду у справі №540/469/20, зокрема, не подано доказів перерахунку пенсії позивача на підставі саме довідки прокуратури Дніпропетровської області №18-32вих.19 від 20 грудня 2019 року, з розрахунку 90 відсотків середньомісячного заробітку, який був визначений на дату призначення пенсії, відповідно до статті 86 Закону України від 14.10.2014 №1697 "Про прокуратуру". При цьому колегія суддів звертає увагу суду першої інстанції, що під час перерахунку пенсії відповідач самостійно визначив розмір заробітної плати позивача, що впливає на обчислення розміру пенсії при її перерахунку, при тому, що органи Пенсійного фонду не мають повноважень самостійно змінювати суми, зазначені в довідці про заробітну плату. З наведених міркувань колегія суддів погоджується з доводами апелянта про неправильне з`ясування обставин справи та порушення судом першої інстанції норм процесуального права, що призвело до прийняття звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду без з`ясування відповідних передумов для цього та, як наслідок, постановлення незаконної ухвали. Ураховуючи, що за приписами статті 382 КАС України повноваження щодо розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду покладено на суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, колегія суддів вважає, що оскаржена ухвала підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду. Належних підстав для постановлення у справі окремої ухвали щодо допущення Одеським окружним адміністративним судом порушення норм процесуального права та неправильного застосування норм матеріального права колегією суддів не встановлено. Відповідно до статті 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання. Враховуючи, що судом першої інстанції допущено неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи та порушено норми процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання, колегія суддів вважає, що оскаржена ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню. Відтак, апеляційна скарга позивача підлягає частковому задоволенню. Керуючись статтями 292, 308, 311, 312, 315, 320, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, апеляційний суд,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 15 грудня 2023 року про прийняття звіту Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області про виконання рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 8 квітня 2020 року по справі №540/469/20 скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Головуючий суддя-доповідач В.О.Скрипченко Суддя Ю.В.Осіпов Суддя І.О.Турецька