Постанова П'ятий апеляційний адміністративний суд № 519/764/23

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 01 лютого 2024 р.м. ОдесаСправа № 519/764/23 Перша інстанція: суддя Лемець С.П., П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: доповідача судді Турецької І. О., суддів Градовського Ю. М., Шевчук О. А. за участі секретаря Алексєєвої Н. М. представника виконкому Южненської міської ради Тімчишина С. Д.; позивачки ОСОБА_1 ; розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Виконавчого комітету Южненської міської ради Одеського району Одеської області на рішення Южного міського суду Одеської області від 30 листопада 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Южненської міської ради Одеського району Одеської області про скасування постанови та закриття справи про адміністративне правопорушення В С Т А Н О В И В: 02 травня 2023 року ОСОБА_1 звернулась до суду першої інстанції з позовом до Виконавчого комітету Южненської міської ради Одеського району Одеської області (далі виконком Южненської міської ради) в якому просила скасувати постанову у справі про адміністративне правопорушення, передбаченого статтею 152 Кодексу України про адміністративне правопорушення (далі КУпАП) від 20.04.2023 №18/23, якою, на неї накладено штраф в сумі 1700 грн. Також позивачка просила закрити справу про адміністративне правопорушення, у зв`язку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення. Обґрунтовуючи позов, ОСОБА_1 указувала на те, що вона як директор Виробничо-комерційної приватної фірми «ВЯЧЕСЛАВА» (далі ВКПФ «ВЯЧЕСЛАВА»), не вчиняла адміністративне правопорушення, передбачене статтею 152 КУпАП, оскільки безпосередньо не встановлювала жодних торгівельних місць на пішохідній доріжці біля проїжджої частини дороги. Так, ОСОБА_1 пояснювала, що між ВКПФ «ВЯЧЕСЛАВА» та підприємцями укладені договори про надання послуг для здійснення торгівлі на території продовольчого ринку, а саме: користування торгівельним місцем, прибирання, вивіз сміття, санітарна обробка торговельних місць, компенсація комунальних та експлуатаційно-технічних витрат, охорону та інше. Підприємцями сплачено ринковий збір за торгівельні місця на ринку. До того ж, позивачка акцентувала увагу на тому, що торгівля здійснювалась в межах території ринку, яка є спеціально відведеним місцем здійснення торгівлі і не належить до об`єктів благоустрою міста Южного, у розумінні статті 13 Закону України «Про благоустрій населених пунктів». Також позивачка зазначила, що торгівля здійснювалась за межами території ринку, тобто у невстановленому місці. Однак, відповідальність за здійснення торгівлі у невстановлених місцях передбачена статтею 160 КУпАП, а не статтею 152 даного Кодексу. Окрім того, ОСОБА_1 звертає увагу, що її фактично звинувачують у здійсненні торгівлі у невстановлених місцях , проте відповідальність за такі дії передбачена статтею 160 КУпАП, а не статтею 152 даного кодексу. Рішенням Южного міського суду Одеської області від 30 листопада 2023 року позов ОСОБА_1 задоволено. Суд скасував постанову у справі про адміністративне правопорушення від 20.04.2023 №18/23 та закрив провадження у справі про адміністративне правопорушення, у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 , події і складу адміністративного правопорушення. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що відповідач не довів факт встановлення ОСОБА_1 точок торгівлі у невідведених для цього місцях. Тобто, на думку суду, відсутній склад адміністративного правопорушення, а саме: об`єктивної сторони. Також суд першої інстанції звернув увагу на те, що самі по собі чеки про прийняття готівки, в яких зазначено «послуга ринку» та за відсутності угоди про надання торгівельного місця, не свідчать про самовільне встановлення ОСОБА_1 точок торгівлі у невідведених для цього місцях. Не погоджуючись з даним судовим рішенням, виконком Южненської міської ради подав апеляційну скаргу. У скарзі апелянт посилається на те, що суд неправильно застосував норми матеріального права та порушив норми процесуального права, а тому просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову. Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, скаржник наполягає на тому, що ОСОБА_1 вчинила адміністративне правопорушення, передбачене статтею 152 КУпАП (порушення державних стандартів, норм і правил у сфері благоустрою населених пунктів, правил благоустрою територій населених пунктів). Так, скаржник наполягає на тому, що з дозволу директора ВКПФ «ВЯЧЕСЛАВА» ОСОБА_1 встановлено точки торгівлі на пішохідній доріжці біля проїжджої частини дороги без наявності відповідних дозвільних документів, чим порушено положення підпункту 7.4.9 пункту 7.4 Правил благоустрою території міста Южного, затверджених рішенням Южненської міської ради від 31.05.2018 №965-VII (далі Правила благоустрою території міста Южного). Позивачка, скориставшись правом подання відзиву на апеляційну скаргу, просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Суть відзиву полягає у тому, що вона не вчиняла адміністративне правопорушення, передбачене статтею 152 КУпАП, оскільки об`єктивна сторона даного правопорушення полягає у самовільному розміщенні торгівельних лотків, павільйонів, кіосків тощо, а таких дій вона не вчиняла. Представник апелянта в судовому засіданні суду апеляційної інстанції підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити. Позивачка в судовому засіданні суду апеляційної інстанції проти апеляційної скарги заперечила та просила рішення суду залишити без змін. Фактичні обставини справи свідчать про таке. ОСОБА_1 є директором ВКПФ «ВЯЧЕСЛАВА», дане підприємство зареєстроване 05.11.1997, основним видом економічної діяльності за КВЕД є: 68.20 «Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна». Розпорядженням виконкому Южненської міської ради від 02.02.1998 №02-02-44 «Про надання дозволу ВКПФ «ВЯЧЕСЛАВА» на встановлення контейнерів на території, прилеглій до промринку», надано дозвіл ВКПФ «ВЯЧЕСЛАВА» на встановлення контейнерів на території, прилеглій до промринку (автостоянка біля промринку) при умові наявності у суб`єкта підприємницької діяльності дозволу на торгівлю у м. Южному. Також цим розпорядженням покладено персональну відповідальність на директора ВКПФ «ВЯЧЕСЛАВА» за додержанням громадського та санітарного порядку на території автостоянки (т.1 а.с.117). У зв`язку з введенням Указом Президента України №64/2022 воєнного стану в Україні, а також у зв`язку з важким матеріально-економічним становищем населення України, напливом постраждалих громадян від військової агресії Російської Федерації, тимчасово переміщених осіб, директор ВКПФ «ВЯЧЕСЛАВА» Кудрявцева О. В., керуючись розпорядженням виконкому Южненської міської ради від 02.02.1998 №02-02-44 «Про надання дозволу ВКПФ «ВЯЧЕСЛАВА» на встановлення контейнерів на території, прилеглій до промринку, прийняла наказ №3-П від 07.01.2023 року, яким забезпечила можливість розміщення лотків для здійснення господарської діяльності на відповідній прилеглій території приватного ринку ВКПФ «ВЯЧЕСЛАВА» по вулиці Хіміків 27, місто Южне (т.1 а.с.29). 01.04.2023 інспектор з благоустрою Южненського комунального підприємства «Муніципальна варта» Южненської міської ради, склав стосовно ОСОБА_1 протоколи про адміністративне правопорушення за №№ 000023, 000024, 000025, 000026 про вчинення адміністративного правопорушення за статтею 152 КУпАП. Згідно змісту вказаних протоколів, ОСОБА_1 01.04.2023 о 08:00 год. на АДРЕСА_1 на пішохідній доріжці біля проїжджої частини дороги самовільно встановила точки торгівлі зі столиків для здійснення підприємницької діяльності ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 у невідведеному для цього місці, без наявності відповідного дозволу. 20.04.2023, на підставі вказаних протоколів адміністративна комісія виконкому Южненської міської ради прийняла постанову у справі про адміністративне правопорушення №18/23, відповідно до якої ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за статтею 152 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 1700 грн. У цій постанові вказано, що ОСОБА_1 порушила підпункт 7.4.9 пункту 7.4 Правил благоустрою території міста Южного та статті 16, 42 Закону України «Про благоустрій населених пунктів». Переглянувши справу за наявними у ній доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що відсутні підстави для задоволення апеляції, з огляду на таке. Відповідно до статті 1 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» благоустрій населених пунктів комплекс робіт з інженерного захисту, розчищення, осушення та озеленення території, а також соціально-економічних, організаційно-правових та екологічних заходів з покращання мікроклімату, санітарного очищення, зниження рівня шуму та інше, що здійснюються на території населеного пункту з метою її раціонального використання, належного утримання та охорони, створення умов щодо захисту і відновлення сприятливого для життєдіяльності людини довкілля. Пунктом 5 частини 1 статті 16 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» на об`єктах благоустрою забороняється самовільно встановлювати об`єкти зовнішньої реклами, торговельні лотки, павільйони, кіоски тощо. Частина 1 статті 42 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» до відповідальності за порушення законодавства у сфері благоустрою населених пунктів притягаються особи, зокрема, винні у порушенні встановлених норм і правил у сфері благоустрою населених пунктів; порушенні правил благоустрою територій населених пунктів. Згідно підпункту 7.4.9. пункту 7.4 Правил благоустрою території міста Южного забороняється самовільно встановлювати точки торгівлі з лотків, автомобілів, причепів, столиків, візків у не відведених для цього місцях та без наявності відповідного дозволу, виданого у встановленому порядку. Стаття 152 КУпАП передбачає, що порушення державних стандартів, норм і правил у сфері благоустрою населених пунктів, правил благоустрою територій населених пунктів - тягнуть за собою накладення штрафу на громадян від двадцяти до вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб, громадян - суб`єктів підприємницької діяльності від п`ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Отже, аналіз викладених нормативно-правових актів дає підстави стверджувати, що, за порушення Правил благоустрою території міста Южного, особа, яка безпосередньо встановила торговельні лотки, має нести відповідальність, передбачену статтею 152 КУпАП. Водночас, слід погодитись з висновком суду першої інстанції, що матеріали справи не містять докази самовільного встановлення безпосередньо ОСОБА_1 точок торгівлі на об`єктах благоустрою. В апеляційній скарзі виконком Южненської міської ради указує на те, що з дозволу директора ВКПФ «ВЯЧЕСЛАВА» ОСОБА_1 , встановлено торгівельні лотки на пішохідній доріжці біля проїжджої частини дороги, без наявності відповідних дозвільних документів, чим порушено положення підпункту 7.4.9 пункту 7.4 Правил благоустрою території міста Южного. Однак, процитований вище підпункт 7.4.9 пункту 7.4 Правил благоустрою території міста Южного передбачає заборону самовільного встановлення точок торгівлі, зокрема, з лотків у не відведених для цього місцях та без наявності відповідного дозволу. Скаржник не наводить обставин, які саме дії по встановленню лотків у не відведених для цього місцях вчинила ОСОБА_1 , оскільки наведені вище нормативно-правові акти для кваліфікації дій правопорушника за статтею 152 КУпАП вимагають встановлення активної поведінки особи на порушення норм і правил у сфері благоустрою населених пунктів. За таких обставин, колегія суддів вважає, що вина ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбачене статтею 152 КУпАП не доведена належними доказами. Далі слід звернути увагу на те, що, на момент складення протоколів про адміністративне правопорушення та прийняття спірної постанови, було наявне розпорядження виконкому Южненської міської ради від 02.02.1998 №02-02-44 «Про надання дозволу ВКПФ «ВЯЧЕСЛАВА» на встановлення контейнерів на території, прилеглій до промринку», яким надано дозвіл ВКПФ «ВЯЧЕСЛАВА» на встановлення контейнерів на території, прилеглій до промринку (автостоянка біля промринку) при умові наявності у суб`єкта підприємницької діяльності дозволу на торгівлю у м. Южному. Дане розпорядження не скасовано та є діючим про що свідчить відповідь виконкому Южненської міської ради від 10.04.2023 на запит директора ВКПФ «ВЯЧЕСЛАВА» ОСОБА_1 (т.1 а.с.28). Скаржник у своїй апеляційній скарзі наполягає на тому, що суд першої інстанції не надав оцінки доказам у вигляді чеків, в яких зазначено «послуга ринку». Такі чеки отримали особи, які проводили торгівлю на території, прилеглій до промринку. Дійсно, в матеріалах справи є чеки про прийняття готівки, в яких зазначено «послуга ринку». Така послуга надає право займання місця для торгівлі на ринках усіх форм власності, в тому числі у павільйонах, на критих та відкритих столах, майданчиках (включаючи орендовані), з автомобілів, візків, мотоциклів, ручних візків тощо. Оцінюючи дані доводи скаржника, колегія суддів зазначає про наявність вказаного вище розпорядження виконкому Южненської міської ради від 02.02.1998 №02-02-44, яке надає повноваження на встановлення торгівельних лотків на прилеглій до промринку території. Про те, що прилегла територія промринку відноситься до об`єкту благоустрою міста Южного виконком Южненської міської ради, на якого, в силу частини 2 статті 77 КАС України, покладений обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, не довів належними доказами. Верховний Суд у постанові від 08.07.2020 (справа №463/1352/16-а) зазначив, що у силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи. Слід також зазначити, що в адміністративному судочинстві діє презумпція неправомірності рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень (стаття 77 КАС України), який зобов`язаний у порядку визначеної процесуальним законом судової процедури довести суду їх правомірність У справі Barbera, Messeque and Jabardo v. Spain (скарга № 10590/83 від 6 грудня 1988 року) Європейський суд з прав людини, зазначив, що докази, покладені в основі висновку суду про винність обвинуваченого, мають відповідати як вимогам достатності, так і переконливості. Обов`язок дотримання принципу презумпції невинуватості відноситься не тільки до судових органів, але й до інших державних установ (справа Daktaras v. Lithuania, скарга № 42095/98). Європейський суд з прав людини, що у своєму рішенні від 10 лютого 1995 р. у справі «Аллене де Рібермон проти Франції» підкреслив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: він обов`язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших органів держави. Правова природа адміністративної відповідальності по своїй суті аналогічна кримінальній, оскільки також є публічною, пов`язана із застосування державного примусу, ініціюється органами, які наділені владними повноваження, а застосовувані санкції можуть бути доволі суттєвими для особи, включаючи позбавлення волі. У справі Надточій проти України (скарга № 7460/03) Європейський суд з прав людини зазначив, що Уряд України визнав карний кримінально-правовий характер Кодексу про адміністративні правопорушення (пункт 21 рішення). Крім того, у рішенні від 22 грудня 2010 року № 23-рп/2010 Конституційний Суд України дійшов висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні. (пункт 4.1) За таких обставин, у зв`язку з відсутністю в матеріалах справи достовірних доказів вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена статтею 152 КУпАП, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про скасування спірної постанови у справі про адміністративне правопорушення №18/23 від 20.04.2023 та закриття справи про адміністративне правопорушення. Відповідно до пункту 3 частини 3 статті 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право, зокрема, скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення. Згідно з пунктом 1 статті 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у випадку відсутності події і складу адміністративного правопорушення. Отже, КАС України надає суду право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення. Підсумовуючи викладене та враховуючи те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, є всі підстави, відповідно до статті 316 КАС України, для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення без змін. Стаття 272 КАС України встановлює особливості оскарження даної категорії справ та встановлює, що судові рішення суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду справ, визначених статтями 273-277, 282-286 цього Кодексу, набирають законної сили з моменту проголошення і не можуть бути оскаржені. Розподіл судових витрат, відповідно до статті 139 КАС України, не здійснюється. Керуючись статтями 272, 286, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Виконавчого комітету Южненської міської ради Одеського району Одеської області залишити без задоволення. Рішення Южного міського суду Одеської області від 30 листопада 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Южненської міської ради Одеського району Одеської області про скасування постанови та закриття справи про адміністративне правопорушення залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає. Доповідач - суддя І. О. Турецька суддя Ю. М. Градовський суддя О. А. Шевчук