Постанова 4854 № 420/15234/25

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 12 березня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/15234/25 Перша інстанція: суддя Андрухів В.В., повний текст судового рішення складено 26.11.2025, м. Одеса П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Федусика А.Г., суддів: Семенюка Г.В. та Шляхтицького О.І., розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 26 листопада 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Відділу державного нагляду (контролю) в Одеській області Державної служби України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) про визнання протиправною та скасування постанови, - В С Т А Н О В И В: ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Відділу державного нагляду (контролю) в Одеській області Державної служби України з безпеки на транспорті (далі Укртрансбезпека) та просив: - визнати протиправною та скасувати постанову Укртрансбезпеки про застосування адміністративно-господарського штрафу №117158 від 29 квітня 2025 року. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 26 листопада 2025 року позов задоволено. Не погоджуючись з даним рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій зазначено, що рішення судом першої інстанції ухвалене порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим апелянт просив його скасувати та ухвалити нове про відмову в позові. Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення з огляду на таке. Судом першої інстанції встановлено, що згідно відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (відповідь № 2051857 від 26.11.2025), ОСОБА_1 був зареєстрований як суб`єкт підприємницької діяльності 09.03.2016 (номер запису в Реєстрі 25430000000038996) з наступними КВЕД: 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля (основний), 82.99 Надання інших допоміжних комерційних послуг, н.в.і.у., 47.19 Інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах, 63.99 Надання інших інформаційних послуг, н.в.і.у., 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна, 17.22 Виробництво паперових виробів господарсько-побутового та санітарно-гігієнічного призначення, 22.29 Виробництво інших виробів із пластмас, 46.38 Оптова торгівля іншими продуктами харчування, у тому числі рибою, ракоподібними та молюсками, 52.10 Складське господарство, 52.29 Інша допоміжна діяльність у сфері транспорту, 47.91 Роздрібна торгівля, що здійснюється фірмами поштового замовлення або через мережу Інтернет, 49.41 Вантажний автомобільний транспорт. Надалі, 16.06.2023 року підприємницьку діяльність ФОП ОСОБА_1 було припинено за його власним рішенням, номер запису в Реєстрі 2005430060007038996. 29.03.2025 посадовими особами Державної служби України з безпеки на транспорті на підставі направлення на рейдову перевірку від 20.03.2025 № 000012 на автомобільній дорозі М-05 проводилась рейдова перевірка транспортних засобів перевізників, що здійснюють внутрішні та міжнародні перевезення пасажирів та вантажів. Відповідно до пунктів 3, 4 Порядку зупинення транспортного засобу, що здійснює автомобільні перевезення пасажирів та вантажів, посадовими особами Державної інспекції України з безпеки на наземному транспорті та її територіальних органів, затвердженого Постановою КМУ від 20.05.2013 №422, було зупинено транспортний засіб марки MERCEDES-BENZ , державний номерний знак НОМЕР_1 , водій ОСОБА_2 . Під час здійснення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом встановлено порушення, передбачене абзацом 3 частини першої статті 60 Закону України Про автомобільний транспорт: перевезення вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтею 48 Закону України Про автомобільний транспорт, а саме: перевезення вантажів за відсутності товарно-транспортної накладної на вантаж. Водій транспортного засобу з актом ознайомився та поставив підпис, жодних заперечень чи пояснень не надав. Зазначене порушення зафіксоване в акті проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 29.03.2025 №093233. На підставі вказаного акту перевірки, в.о. начальника Укртрансбезпеки 29.04.2025 винесено постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №ПШ 117158, якою застосовано до ОСОБА_1 адміністративно-господарський штраф у розмірі 17000 грн. Вважаючи таке рішення відповідача протиправним, позивач звернувся до суду з даним позовом. Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що суб`єктом правопорушення, відповідальність за яке передбачена статтею 60 Закону №2344-ІІІ, може бути лише суб`єкт господарювання, зокрема фізична особа-підприємець. Колегія суддів погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції і вважає їх такими, що відповідають вимогам статей 2, 6, 8, 9, 73, 74, 75, 76, 77, 78 КАС України, з огляду на таке. Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Положеннями ст.2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку. Відповідно до ч.1 ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси. Згідно ч.1 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначенні Законом України Про автомобільний транспорт від 05 квітня 2011 року №2344-ІІІ (далі - Закон №2344-ІІІ). Відповідно до статті 1 Закону №2344-ІІІ автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами; замовник транспортних послуг - юридична або фізична особа, яка замовляє транспортні послуги з перевезення пасажирів чи/та вантажів; пасажирські перевезення - перевезення пасажирів легковими автомобілями або автобусами; послуга з перевезення пасажирів чи вантажів - перевезення пасажирів чи вантажів транспортними засобами на договірних умовах із замовником послуги за плату. Згідно з частиною першою статті 34 Закону №2344-III автомобільний перевізник повинен: виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів; утримувати транспортні засоби в належному технічному і санітарному стані та забезпечувати їх зберігання відповідно до вимог статті 21 цього Закону; забезпечувати контроль технічного і санітарного стану транспортних засобів перед виїздом на маршрут; забезпечувати проведення медичного контролю стану здоров`я водіїв; організувати проведення періодичного навчання водіїв методам надання домедичної допомоги потерпілим від дорожньо-транспортних пригод; забезпечувати умови праці та відпочинку водіїв згідно з вимогами законодавства; забезпечувати проведення стажування та інструктажу водіїв у порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері транспорту; забезпечувати безпеку дорожнього руху; забезпечувати водіїв відповідною документацією на перевезення пасажирів. Відповідно до частин першої, другої статті 48 Закону України Про автомобільний транспорт автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення. Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством. Таким чином, положеннями спеціального закону покладено на перевізника обов`язок з забезпечення, а водія - пред`явлення для перевірки відповідних документів. Права, обов`язки і відповідальність власників автомобільного транспорту, перевізників та вантажовідправників і вантажоодержувачів, замовників визначають Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджені наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року №363, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 року за №128/2568 (далі Правила №363). Відповідно до глави 1 Правил №363 товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу документ, призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, та є одним із документів, що може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, що може бути складений у паперовій та/або електронній формі та має містити обов`язкові реквізити, передбачені цими Правилами. Таким чином, положеннями чинного законодавства визначений перелік документів, які повинні мати автомобільні перевізники та водії для здійснення внутрішніх перевезень, одним із яких є товарно-транспортна накладна, яку законодавець визначив як єдиний та основний документ, призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, який складається у паперовій та/або електронній формі та містить обов`язкові реквізити, передбачені Законом №2344 та Правилами №363. Тому, відсутність такого документа під час перевірки уповноваженим органом є підставою для притягнення перевізника до відповідальності, установленої абзацом 3 частини 1 статті 60 Закону № 2344. Виключенням з цього правила є лише випадки, якщо перевезення здійснюється фізичною особою за рахунок власних коштів та для власних потреб. За змістом частини першої статті 238, частини першої статті 239 Господарського кодексу України (далі - ГК України) за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб`єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади адміністративно-господарські санкції, до яких відноситься адміністративно-господарський штраф. Відповідно до частин першої, другої статті 241 ГК України адміністративно-господарський штраф - це грошова сума, що сплачується суб`єктом господарювання до відповідного бюджету у разі порушення ним встановлених правил здійснення господарської діяльності. Перелік порушень, за які з суб`єкта господарювання стягується штраф, розмір і порядок його стягнення визначаються законами, що регулюють податкові та інші відносини, в яких допущено правопорушення. Отже, за своєю правовою природою штраф, який застосовується до автомобільних перевізників відповідно до статті 60 Закону №2344-ІІІ, є адміністративно-господарським штрафом, а тому він може бути застосований виключно до суб`єкта господарювання та у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності у сфері автомобільного транспорту. Згідно з пунктом 2 частини другої статті 55 ГК України суб`єктами господарювання є громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці. Відповідно до частини першої статті 128 ГК України громадянин визнається суб`єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи відповідно до статті 58 цього Кодексу. Водночас, більш ширше поняття автомобільного перевізника наведено у статті 29 Закону №2344-ІІІ, згідно з приписами якої автомобільним перевізником та автомобільним самозайнятим перевізником, які здійснюють перевезення пасажирів на договірних умовах, є суб`єкти господарювання, які відповідно до законодавства та одержаної ліцензії надають послуги за договором перевезення пасажирів транспортним засобом, що використовується ними на законних підставах. Отже, як вірно зазначив суд 1-ї інстанції, суб`єктом правопорушення, відповідальність за яке передбачена статтею 60 Закону №2344-ІІІ, може бути виключно суб`єкт господарювання, зокрема фізична особа-підприємець, а не фізична особа. Вказане підтверджується також Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженим Постановою КМУ №1567 від 08 листопада 2006 року, пунктами 20 - 29 якого та додатком 5 до нього передбачено, що адміністративно-господарський штраф за порушення законодавства про автомобільний транспорт застосовується до фізичної особи - суб`єкта господарювання. Як вбачається з матеріалів справи, згідно відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ОСОБА_1 був зареєстрований як суб`єкт господарювання 09.03.2016, але в подальшому 16.06.2023 року здійснено державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності ФОП ОСОБА_1 . Тобто, на час складання акту перевірки від 29.03.2025 року та на момент прийняття оскаржуваної постанови від 29.04.2025 року позивач не був суб`єктом господарювання, що підтверджується відомостями з Реєстру та не оспорюється відповідачем. Колегія суддів також відхиляє доводи апелянта, що автомобільним перевізником може бути не лише суб`єкт господарювання, але і фізична особа, і оскільки позивачем здійснювались вантажні перевезення, то він повинен нести відповідальність за порушення вимог Закону №2344-ІІІ, оскільки позивач, хоч і є власником транспортного засобу, проте не є суб`єктом господарювання в розумінні Закону №2344-ІІІ, передав на законних підставах свій транспортний засіб ОСОБА_2 для власних потреб останнього, і саме ОСОБА_2 на час перевірки керував транспортним засобом та здійснював перевезення. Отже стверджувати, що саме позивач 29.03.2025 року на момент перевірки був автомобільним перевізником, підстави відсутні. Більш того, при складанні акту перевірки від 29.03.2025 року посадовими особами відповідача не встановлювалося чи ОСОБА_2 здійснює перевезення для себе чи працює як найманий працівник ОСОБА_1 . Таким чином, на підставі встановлених в ході судового розгляду обставин, суд першої інстанції дійшов правильного висновку стосовно спірних правовідносин. Доводи апеляційної скарги, яким була дана оцінка в мотивувальній частині рішення, ґрунтуються на суб`єктивній оцінці фактичних обставин справи та доказів. Зазначені доводи не містять посилань на конкретні обставини чи факти або на нові докази, які б давали підстави для скасування рішення суду першої інстанції. Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає. З огляду на залишення рішення суду першої інстанції без змін, відповідно до приписів статті 139 КАС України підстави для розподілу судових витрат відсутні. Керуючись статтями 308, 309, 315, 321, 322, 325 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) - залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 26 листопада 2025 року без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, за винятком випадків, перелічених у пункті 2 частини 5 статті 328 КАС України. Суддя-доповідач А.Г. Федусик Судді О.І. Шляхтицький Г.В. Семенюк