Постанова Харківський апеляційний суд № 953/885/23
від 22.01.2024НЕ ВЕРХОВНИЙ СУДХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ Справа № 953/885/23 Головуючий суддя І інстанції Карасава І. О. Провадження № 22-ц/818/155/24 Суддя доповідач Яцина В.Б. Категорія: про відшкодування матеріальної шкоди П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 22 січня 2024 року м. Харків. Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: головуючого судді Яцини В.Б., суддів колегії: Мальованого Ю.М., Пилипчук Н.П., розглянув в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Прасолова Ігоря Вадимовича на ухвалу Харківського районного суду Харківської області від 15 червня 2023 року по цивільній справі №953/885/23, за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди, встановив: Позивач ОСОБА_2 від імені якого діє його представник адвокат Світлична Я.О., звернулись до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди. У позовній заяві просить суд стягнути з відповідача на користь позивача в суму майнової шкоди у розмірі 130 982,00 грн., а також 1 319,00 грн. судовий збір. 07 лютого 2023 року Київський районний суд м. Харкова направив запит у порядку ч. 6 ст. 187 ЦПК України до Відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання Головного Управління ДМС України в Харківській області для уточнення місця реєстрації відповідача. 13 березня 2023 року Київський районний суд м. Харкова повторно направив запит у порядку ч. 6 ст. 187 ЦПК України до Відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання Головного Управління ДМС України в Харківській області для уточнення місця реєстрації відповідача. Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 06 квітня 2023 року позовну заяву було залишено без руху. Позивачці був наданий строк для усунення недоліків 10 днів з дня вручення копії ухвали. 11 квітня 2023 року позивачка надіслала на адресу суду уточнену позовну заяву. 14 квітня 2023 року на адресу Київського районного суду м. Харкова надійшла інформація про зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування) відповідача, отримана в порядку ч. 6 ст. 187 ЦПК України з Відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання Головного Управління ДМС України в Харківській області. Положеннями ст. 27 ЦПК України встановлено загальні вимоги щодо дотримання правил підсудності. Частиною 1 ст. 27 ЦПК України встановлено, що позови до фізичної особи пред`являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом. Згідно з відомостями з відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання ГУДМС України в Харківській області від 14 квітня 2023 року відповідачка ОСОБА_1 станом на 13 квітня 2023 року значиться зареєстрованою за адресою: АДРЕСА_1 . Зареєстроване у встановленому порядку місце проживання відповідачки ОСОБА_1 знаходиться на території, на яку не поширюється юрисдикція Київського районного суду м. Харкова. Ухвалою Київського районного суду м.Харкова від 10 травня 2023 року справу було направлено за підсудністю до Харківськогорайонного суду Харківської області. Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 15 червня 2023 року було справу передано на розгляд Київського районного суду м. Харкова. Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, 20 вересня 2023 року адвокат Прасолов І.В. подав до суду апеляційної інстанції апеляційну скаргу. На обґрунтування вказав, що оскільки відповідач зареєстрований у Харківському районі Харківської області, тому справу слід передати на розгляд до Харківського районного суду Харківської області, а оскаржувану ухвалу скасувати. Відзиву на апеляційну скаргу не надано. Згідно з ч.1,3 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених ст. 369 цього Кодексу. По справі оскаржується ухвала про передачу справи на розгляд іншого суду, що зазначена у п.9 ч.1 ст.353 ЦПК України. Частиною 2 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37- 40частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Згідно ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. У статті 263 ЦПК України визначено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Вказаним вимогам ухвала суду відповідає у повній мірі. Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Згідно Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, Закону України «Про виконання рішень, застосування практики Європейського суду з прав людини», інститут підсудності безпосередньо пов`язаний із забезпеченням права на справедливий судовий розгляд, який закріплений у п. 1 ст. 6 Конвенції, оскільки, за його допомогою визначається «належний суд», тобто суд, уповноважений розглядати конкретну справу. Відповідно норм ЦПК України існує загальна підсудність справ за місцезнаходженням відповідача (ст. 27 ЦПК України), альтернативна підсудність за вибором позивача (ст.28 ЦПК України) та виключна підсудність (ст. 30 ЦПК). За правилами загальної підсудності, ч. 1 ст. 27 ЦПК України встановлено, що позови до фізичної особи пред`являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом. Положеннями ст. 27 ЦПК України встановлено загальні вимоги щодо дотримання правил підсудності. Так, ч. 1 ст. 27 ЦПК України встановлено, що позови до фізичної особи пред`являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом. Згідно з відомостями з відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання ГУДМС України в Харківській області від 14 квітня 2023 року відповідачка ОСОБА_1 станом на 13 квітня 2023 року значиться зареєстрованою за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідно до вимог ч. 6 ст. 28 ЦПК України, позови про відшкодування шкоди, заподіяної майну фізичних або юридичних осіб, можуть пред`являтися також за місцем заподіяння шкоди. Відповідно до частини 1 статті 30 ЦПК України, позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред`являються за місцезнаходженням майна або основної його частини. Згідно зі змісту позовної заяви вбачається, що заявлені позивачем позовні вимоги відносяться до категорії справ, підсудність яких відноситься до виключної підсудності. У Постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.02.2021 №911/2390/18 зазначено, що виключна підсудність застосовується до тих спорів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, а спір може стосуватися як правового режиму нерухомого майна, так і інших прав та обов`язків, що пов`язані з нерухомим майном. У таких спорах нерухоме майно не обов`язково виступає як безпосередньо об`єкт спірного матеріального правовідношення. Верховний Суд дійшов висновку, що правила виключної підсудності поширюються на будь-які спори, які стосуються прав та обов`язків, що пов`язані з нерухомим майном. Позови, що виникають з приводу нерухомого майна, пред`являються за місцезнаходженням майна або основної його частини (частина перша статті 114 ЦПК України в редакції, чинній на час вирішення питання про відкриття провадження у справі). Відповідно до частини першої статті 181 ЦК України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. До позовів, що виникають з приводу нерухомого майна, належать, зокрема, позови про право власності на таке майно; про право володіння і користування ним (стаття 358 ЦК України); про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності та виділ частки із цього майна (статті 364, 367 ЦК України); про поділ нерухомого майна, що є у спільній сумісній власності та виділ частки із цього майна (статті 370, 372 ЦК України); про право користування нерухомим майном (визначення порядку користування ним); про право, яке виникло із договору найму жилого приміщення, оренди тощо; про визнання правочину з нерухомістю недійсним; про звернення стягнення на нерухоме майно - предмет іпотеки чи застави; розірвання договору оренди землі; стягнення орендної плати, якщо спір виник з приводу нерухомого майна; про усунення від права на спадкування та визначення додаткового строку для прийняття спадщини. Отже, як вбачається зі змісту позивної заяви та доданих документів, що позивач просить суд стягнути з відповідач на її користь суму майнової шкоди у розмірі 130 982,00 грн., у зв`язку із затопленням квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 у розмірі 130 982,00 грн. Позивач у позовній заяві звертає увагу, що спірні правовідносини, що виникли з приводу відшкодування шкоди, заподіяної майну фізичної особи, можуть пред`являтися за місцем заподіяння шкоди, тобто за місцем залиття квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , яка знаходиться у Київському районі м. Харкова. Таким чином місце знаходження зазначеного нерухомого майна, щодо якого виникли спірні правовідносини, до яких застосовуються виключна підсудність, знаходиться на території, на яку не поширюється юрисдикція Харківського районного суду Харківської області. У справі № 462/7217/18 Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду у постанові від 11 липня 2019 року, установивши, що позивач звернувся до Залізничного району м. Львова з позовом, предметом спору якого, серед іншого, є договір про відступлення права вимоги за іпотечним договором, об`єктом якого є нерухоме майно, а саме овочесховище та їдальня, адреса місцезнаходження яких за адміністративним поділом віднесена до Залізничного району м. Львова, погодився з висновками судів попередніх інстанцій про відкриття провадження у справі та віднесення за критеріями територіальної юрисдикції справи до компетенції Залізничного районного суду м. Львова. Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду зазначив, що правила статті 30 ЦПК Українипро виключну підсудність застосовуються до позовів, що виникають із приводу нерухомого майна (наприклад, звернення стягнення на нерухоме майно, передане в заставу іпотечне майно, передача іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки, визнання договору іпотеки недійсним тощо). Таким чином, виключна підсудність застосовується до тих позовів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, тобто спір може стосуватися як правового статусу нерухомого майна, так і інших прав та обов`язків, що пов`язані із нерухомим майном. Враховуючи викладене, предмет позову, а також беручи до уваги що відсутні підстави для застосування альтернативної підсудності - за місцем проживання або місцезнаходження відповідача, передбачені статтею 27 ЦПК України, суд вважає необхідним передати цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди за підсудністю до Київського районного суду м. Харкова, за правилами виключної територіальної юрисдикції якого вона належить. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 31 ЦПК України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності ) іншого суду. Згідно ч. 3 ст. 31 ЦПК України передача справи на розгляд іншого суду за встановленою цим Кодексом підсудністю з підстави, передбаченої п. 1 частини першої цієї статті, здійснюється на підставі ухвали суду не пізніше п`яти днів після закінчення строку на її оскарження, а в разі подання скарги - не пізніше п`яти днів після залишення її без задоволення. За таких обставин, ухвала Харківського районного суду Харківської області від 15 червня 2023 рокупро передачу справи за підсудністю до Київського районного суду м. Харкова є такою, що винесена з дотриманням норм процесуального права. Доводи скаржника про те, що справу необхідно направити до Харківського районного суду Харківської області, є неприйнятними, з огляду на вищевикладене. Враховуючи те, що ухвалу суду першої інстанції постановлена з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, доводи скарги цього висновку не спростовали, тому відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін. Оскільки в задоволенні апеляційної скарги необхідно відмовити, підстави для відшкодування судових витрат, понесених під час апеляційного розгляду справи, відсутні. Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, 381-384, 389 ЦПК України, суд апеляційної інстанції постановив: Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Прасолова Ігоря Вадимовича залишити без задоволення. УхвалуХарківського районного суду Харківської області від 15 червня 2023 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Повний текст постанови складено 22 січня 2024 року. Головуючий В.Б. Яцина. Судді Ю.М.Мальований. Н.П.Пилипчук.