Постанова 4818 № 636/1198/16-ц

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ Справа № 636/1198/16-ц Головуючий суддя І інстанції Карімов І. В. Провадження № 22-ц/818/360/23 Суддя доповідач Яцина В.Б. Категорія: про тимчасову заборону у праві виїзду за кордон ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 12 липня 2023 року м. Харків. Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого Яцина В.Б., суддів колегії Бурлака І.В., Мальованого Ю.М., за участю секретаря судового засідання Зінченко М.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Савчака Ярослава Олеговича на ухвалу Чугуївського міського суду Харківської області від 15 червня 2018 року, у справі № 636/1198/16-ц, за поданням старшого державного виконавця Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Печенізькому, Чугуївському районах та місту Чугуєву Головного територіального управління юстиції у Харківській області про тимчасову заборону у праві виїзду за кордон відносно ОСОБА_1 В С Т А Н О В И В: Старший державний виконавець Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Печенізькому, Чугуївському районах та місту Чугуєву Головного територіального управління юстиції у Харківській області - Погрібна Т.С. за погодженням начальника вказаного відділу - Кононенко Р.В. 18 квітня 2018 року звернулась до суду з поданням про тимчасову заборону у праві виїзду за кордон без вилучення паспорта громадянина України для виїзду за кордон відносно боржника ОСОБА_1 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , та зареєстрований в АДРЕСА_1 , за яким закріплений РНОКПП НОМЕР_1 , на термін - до виконання зобов`язань, покладених на нього судовими рішеннями. В поданні старший державний виконавець посилається на те, що на виконанні в Міжрайонному відділі державної виконавчої служби по Печенізькому, Чугуївському районах та місту Чугуєву Головного територіального управління юстиції у Харківській області знаходиться зведене виконавче провадження за № 54472195 з виконання: - виконавчого листа № 2-3023/10, виданого Чугуївським міським судом Харківської області від 02.08.2016 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТВБВ №10020/0449 філії ХОУ ФАТ «Державний ощадний банк України» заборгованості за кредитним договором в розмірі 72520,10 грн.; - виконавчого листа № 636/1198/16-ц, виданого Чугуївським міським судом Харківської області від 02.08.2016 року про стягнення ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованості за кредитним договором у розмірі 14871,11 грн.; - виконавчого листа № 636/1198/16-ц, виданого Чугуївським міським судом Харківської області від 02.08.2016 року про стягнення ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» судових витрат у розмірі 1378 грн.; Однак, на момент звернення з даним поданням до суду, зазначені судові рішення боржником не виконані, він не здійснює будь-яких дій для їх виконання, а також ухиляється від їх виконання. Ухвалою Чугуївського міського суду Харківської області від 15 червня 2018 року подання державного виконавця Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Печенізькому, Чугуївському районах та місту Чугуєву Головного територіального управління юстиції у Харківській області про тимчасову заборону у праві виїзду за кордон відносно ОСОБА_1 задоволено. Тимчасово заборонено у праві виїзду за кордон ОСОБА_1 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого в АДРЕСА_1 , за яким закріплений РНОКПП НОМЕР_1 , без вилучення паспорту громадянина України для виїзду за кордон - до виконання зобов`язань, покладених на нього судовими рішеннями. Виконання ухвали покладено на Адміністрацію Державної прикордонної служби України. Зобов`язано Адміністрацію Державної прикордонної служби України здійснити контроль стосовно тимчасової заборони у праві виїзду за кордон відносно ОСОБА_1 . Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, представник ОСОБА_1 - адвокат Савчак Я.О. 15 грудня 2022 року звернувся з апеляційною скаргою, з посиланням на порушення судом норм процесуального права просить ухвалу скасувати, та - відмовити у задоволенні подання. Апеляційна скарга мотивована тим, що апелянт не може вважатися винним в ухиленні, поки не буде доведено протилежне. При цьому сама по собі відсутність добровільного неповернення коштів не свідчить про ухилення від виконання рішення суду. Вказує, що апелянт не повідомлявся про дату та час розгляду даного подання, а тому не міг довести відсутність з його боку ухилення, а державна виконавча служба навпаки знала про розгляд справи, однак у судове засідання її представники не з`явились та просили розглядати подання без їх присутності, а у судовому засіданні не доводилось існування факту ухиляння від виконання зобов`язань апелянта. Зазначає, що законом передбачено юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявність факту невиконання зобов`язань, а за ухилення від їх виконання. У зв`язку з чим з метою всебічного і повного з`ясування всіх обставин справи, встановлення дійсних прав та обов`язків учасників спірним правовідносин, суд не з`ясував, чи дійсно апелянт свідомо не виконував належні до виконання зобов`язання в повному обсязі чи частково. Звертає увагу, що належних, допустимих та достатніх доказів на підтвердження факту свідомого ухилення апелянта від виконання своїх зобов`язань, матеріали справи не містять. Крім того, судом не врахована та обставина, що державним виконавцем не обґрунтовано необхідність застосування додаткового заходу впливу з метою забезпечення належного виконання апелянтом рішення суду у вигляді тимчасового обмеження виїзду за межі України. Вказує, що апелянт є людиною з інвалідністю третьої групи, та через заборону виїзду за кордон позбавлений можливості отримати лікування за кордоном. Ухвалою Харківського апеляційного суду від 16 січня 2023 року було поновлено процесуальний строк на апеляційне оскарження згаданої ухвали та відкрито апеляційне провадження. Колегія суддів, заслухала доповідь судді-доповідача, розглянула справу за відсутності учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, які не з`явилися у судове засідання, що відповідно до ст. 372 ЦПК України не перешкоджає її розгляду. Відповідно до ст.ст. 367, 368 ЦПК України колегія суддів перевірила законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги і вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. У статті 263 ЦПК України визначено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Вказаним вимогам ухвала суду першої інстанції відповідає. Ухвала суду мотивована тим, що боржник будучи обізнаним про стягнення з нього заборгованості, не вчиняє дій щодо виконання судового рішення, боржник в будь-який момент може виїхати за межі України, що в свою чергу може ускладнити, а також зробити неможливим виконання судових рішень, а тому є допустимим тимчасове обмеження виїзду за межі України боржника. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного. Судом першої інстанції встановлено, що постановами державного виконавця Чугуївського міськрайонного ВДВС ГТУЮ у Харківській області - Кряковцевої А.С. від 26.09.2016 року було відкрито виконавче провадження № 52322750 за виконавчим листом за № 2-3023/10, який був виданий Чугуївським міським судом Харківської області 27.12.2010 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТВБВ №10020/0449 філії ХОУ ФАТ «Державний ощадний банк України» заборгованості за кредитним договором в розмірі 72520,10 грн. Також, постановами вказаного державного виконавця від 16.09.2016 року відкриті виконавчі провадження: - № 52225654 з виконання виконавчого листа № 636/1198/16-ц, виданого Чугуївським міським судом Харківської області від 02.08.2016 року про стягнення ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованості за кредитним договором у розмірі 14871,11 грн.; - № 52225703 з виконання виконавчого листа № 636/1198/16-ц, виданого Чугуївським міським судом Харківської області від 02.08.2016 року про стягнення ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» судових витрат у розмірі 1378 грн. Постановою старшого державного виконавця міжрайоного відділу виконавчої служби по Печенізькому, Чугуївському районах та місту Чугуєву Головного територіального відділу управління юстиції у Харківській області Погрібною Т.С. в межах виконавчого провадження № 52225654 було накладено арешт на належний боржнику легковий автомобіль АЗЛК 1975 року випуску, ДНЗ НОМЕР_2 (а.с. 71-72). Постановою від 09.08.2017 року старшого державного виконавця Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Печенізькому, Чугуївському районах та місту Чугуєву Головного територіального управління юстиції у Харківській області - Погрібною Т.С. було об`єднані виконавчі провадження № 52225654 та 52225703 у зведене виконавче провадження за № 54472195, до якого, згідно постанови зазначеного державного виконавця від 10.08.2017 року, було приєднано виконавче провадження за № 52322750. При цьому старший державний виконавець Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Печенізькому, Чугуївському районах та місту Чугуєву Головного територіального управління юстиції у Харківській області Погрібна Т.С. двічі викликала боржника ОСОБА_1 у зв`язку з невиконанням виконавчих документів, останні раз 12.03.2018 з вимогами про надання пояснень за фактом невиконання, повідомити про заходи, що вживаються з метою його виконання, достовірні дані про доходи та місце роботи, наявні грошові кошти та про належне йому майно, зокрема яке перебуває у спільній власності, у заставі чи у інших осіб, а також - про майнові права, на які може бути звернено стягнення, копії паспорта громадянина України та паспорта громадянина України для виїзду за кордон, довідку про склад сім`ї (а.с .74, 78). Крім того, згідно інформації з Головного центру обробки спеціальної інформації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у грудні 2017 року виїжджав з України на 9 днів через аеропорт Бориспіль (а.с. 80). Згідно відомостей з єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна 10.06.2011 за № 11276937 на підставі постанови від 10.06.2011 державного виконавця ВП № 24829627 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТВБВ № 10020/0449 філії ХОУ ВАТ "Державний ощадний банк України» заборгованості за кредитним договором в сумі 72520,10 грн. був накладений арешт на нежитлову будівлю за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 82). Також, постановами старшого державного виконавця від 09.08.2017 року накладено арешт на транспортний засіб боржника - АЗЛК 412, державний номерний знак НОМЕР_2 та оголошено розшук цього транспортного засобу. Пунктом 19 ч. 3 ст. 18 Закону України Про виконавче провадження передбачено, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов`язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів. Згідно ст. 441 ЦПК України, тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення. Тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України застосовується в порядку, визначеному цим Кодексом для забезпечення позову, із особливостями, визначеними цією статтею. Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), якщо така особа ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на неї відповідним рішенням, на строк до виконання зобов`язань за рішенням, що виконується у виконавчому провадженні. Ухвала про тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути постановлена судом за місцем виконання відповідного рішення за поданням державного або приватного виконавця. Суд негайно розглядає таке подання без повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного (приватного) виконавця. Суд може скасувати тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України за вмотивованою заявою боржника. Відповідно до статті 13 Загальної декларації прав людини кожна людина має право вільно пересуватися й обирати собі місце проживання в межах любої держави. Кожна людина має право залишати будь-яку країну, включаючи свою власну, і повертатися у свою країну. Статтею 33 Конституції України встановлено, що кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України за винятком обмежень, які встановлюються законом. Закон України "Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України" регулює порядок здійснення права громадян України на виїзд з України і в`їзд в Україну, порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок, визначає випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України і встановлює порядок розв`язання опорів у цій сфері. Статтею 6 даного Закону встановлено вичерпний перелік підстав для тимчасових обмежень у праві виїзду громадян України за кордон, зокрема, коли громадянин України ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням, рішенням іншого органу (посадової особи), - до виконання зобов`язань. Відповідно до статті 2 протоколу № 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (ратифікованого Законом України від 11 вересня 1997 року) та статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" в демократичному суспільстві заходи щодо обмеження свободи пересування повинні бути достатньо виправдані суспільними інтересами. Відтак, дотримання судами процесуального законодавства при ухваленні судових рішень з питань, що пов`язані з обмеженням конституційних прав і свобод громадян, зокрема - щодо обмеження їх у праві виїзду за межі України, є визначальним з огляду на дотримання законних прав людини і громадянина. Як вбачається з вище наведеного, законодавством встановлено юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявності факту невиконання зобов`язань, а при ухиленні боржника від їх виконання. Право державного виконавця на звернення з поданням до суду про тимчасове обмеження права виїзду за межі України виникає винятково у випадку доведення фактів умисного ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням суду зобов`язань. Поряд з цим, про ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням обов`язків у виконавчому провадженні у даному випадку свідчить тривале невиконання ним своїх обов`язків, передбачених ч.6 ст.12 Закону України "Про виконавче провадження", зокрема, утримання від вчинення дій, які унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення; не надання у строк, встановлений державним виконавцем, достовірних відомостей про свої доходи та майно, у тому числі про майно, яким він володіє спільно з іншими особами, про рахунки у банках чи інших фінансових установах; своєчасна явка за викликом державного виконавця; письмове повідомлення державному виконавцю про майно, що перебуває в заставі або в інших осіб, а також про кошти та майно, належні боржникові від інших осіб. Як випливає з аналізу наведених положень закону, підставою обмеження особи у праві виїзду за межі України є не лише наявність невиконаних зобов`язань, покладених на боржника - фізичну особу судовим рішенням, а також винна поведінка цієї особи, яка полягає в ухиленні від виконання таких зобов`язань, яку правильно встановив суд першої інстанції. З матеріалів справи вбачається, що у боржника наявне майно, що належить йому на праві приватної власності у вигляді транспортного засобу - АЗЛК 412, державний номерний знак НОМЕР_2 на який накладено арешт виконавцем проте оголошено розшук цього транспортного засобу. Відповідно до відповіді з Пенсійного фонду України від 15.01.2018 року, інформація про останнє місце роботи та про отримання пенсії боржника - відсутня. Згідно відповіді з Державної фіскальної служби України від 16.01.2018 року, інформація стосовно ОСОБА_1 щодо сум доходу та сум утриманого податку в ДРФО - відсутня, а також він не перебуває на обліку в органах ДПС, але є наявність номеру рахунку у банку. Разом з цим, до подання додано завірену копію акту, складеного від 08.02.2018 року державним виконавцем Міжрайонного ВДВС по Печенізькому, Чугуївському районах та місту Чугуєву Головного територіального управління юстиції у Харківській області - Погрібною Т.С. про те, що за адресою: АДРЕСА_1 , перевірити майновий стан боржника не виявилося можливим у зв`язку з відсутністю боржника. З наданої копії витягу бази даних «Відомості про осіб, які перетнули державний кордон України» Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби від 21.02.2018 року вбачається, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , здійснював перетинання державного кордону України (в`їзд та виїзд) в грудні 2017 року на пункті пропуску Бориспіль-D. Судом було встановлено, що станом на час розгляду подання рішення суду не виконане, боржником жодних коштів після відкриття виконавчого провадження на користь стягувача не сплачено, що вказує на ухилення боржника від виконання рішення суду. Апелянт всупереч свого процесуального обов`язку не довів належними доказами іншого та не спростував цей висновок суду. Таким чином колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що боржник суму боргу добровільно не сплатив, хоча у нього є для цього така можливість за рахунок вищевказаного майна, пояснення про причини невиконання рішення суду державному виконавцю не надав, адресу фактичного проживання приватному виконавцю не вказав, заходів щодо відчуження майна для погашення заборгованості не вчинив, виїжджав за межі кордону України, що свідчить про ухилення від виконання рішення суду. Перевіряючи аргументи скарги, апеляційним судом встановлено, що боржником рішення суду дотепер не виконується. Боржником не надано ні суду першої інстанції, ні апеляційному інстанції суду належних і допустимих документальних доказів виконання рішення суду та наявності підстав скасування обмеження у праві виїзду за межі України. У сенсі положень частини 1 статті 441 ЦПК України застосоване судом тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України є заходом забезпечення виконання судового рішення, з огляду на що наявність невиконаного зобов`язання (невиконаного судового рішення) має наслідком відсутність підстав для скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України. Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд. Також у справі «Горнсбі проти Греції» Європейський суд з прав людини зазначив, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватись як складова частина судового розгляду. Відповідно до ч.4 ст.441 ЦПК України ухвала про тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути постановлена судом за місцем виконання відповідного рішення за поданням державного або приватного виконавця. Суд негайно розглядає таке подання без повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного (приватного) виконавця. Оскільки чинним законодавством не передбачено повідомлення сторін про час та місце розгляду подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України суд апеляційної інстанції відхиляє посилання апелянта на те, що його не було повідомлено про час та місце розгляду подання. Доводи скарги про те, що боржник не повідомлявся про судове засідання - спростовуються зворотною розпискою, яка свідчить про те, що він завчасно у травні 2018 року отримав відповідну судову повістку у судове засідання на 15.06.2018 (а.с. 87). З урахуванням наведеного, колегія суддів апеляційного суду вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для застосування до боржника обмеження виїзду за межі України, яке є пропорційним легітимній меті забезпечення права на справедливий суд, яке включає право на виконання рішення суду впродовж розумного строку. Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права, та не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновки, які обґрунтовано викладені у мотивувальній частині ухвали суду першої інстанції За таких обставин апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу відповідно до ст. 375 ЦПК України слід залишити без задоволення, а оскаржене рішення суду - без змін. Керуючись ст. 367, 374, 375, 381 - 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд, П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Савчака Ярослава Олеговича - залишити без задоволення. Ухвалу Чугуївського міського суду Харківської області від 15 червня 2018 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає. Повний текст постанови виготовлено 13 липня 2023 року. Головуючий В.Б. Яцина. Судді І.В.Бурлака. Ю.М.Мальований.