Постанова 4824 № 758/10746/22

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Апеляційне провадження № 22-ц/824/30/2024 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 15 січня 2024року місто Київ справа № 758/10746/22 Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді: Борисової О.В. суддів: Левенця Б.Б., Ратнікової В.М. розглянув в порядку письмового позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_1 на рішення Подільського районного суду міста Києва від 17 серпня 2023 року, ухвалене під головуванням судді Будзан Л.Д., повний текст рішення складено 22 серпня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у місті Києві про відшкодування моральної шкоди,- В С Т А Н О В И В: У листопаді 2022 року позивач звернувся до Подільського районного суду міста Києва з позовом до відповідача, в якому просив стягнути на його користь з Державного бюджету України шляхом списання Державною казначейською службою України з Єдиного казначейського рахунку на відшкодування моральної шкоди 7000 грн. В мотивування вимог посилався на те, що його неодноразово незаконно було притягнуто працівниками Подільського УП ГУНП у місті Києві до адміністративної відповідальності за ст.183 КУпАП. Вказував, що постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 31 серпня 2022 року визнано протиправною та скасовано постанову по справі про адміністративне правопорушення серії ГАА №296832 від 18 березня 2020 року про притягнення його до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст.183 КУпАП, складену працівником Подільського УП ГУНП у м. Києві. Зазначав, що рішенням Подільського районного суду міста Києва від 25 січня 2022 року скасовано постанову серії ГАА №953324 від 16 січня 2021 року про притягнення його до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст.183 КУпАП, складену працівником Подільського УП ГУНП у м. Києві. Позивач вважає, що дії працівників поліції щодо складання протоколів про адміністративні правопорушення та притягнення у подальшому його до адміністративної відповідальності з накладенням адміністративного стягнення є протиправними та завдали йому моральних страждань, оскільки у зв`язку з притягненням до адміністративної відповідальності у позивача могли виникнути у подальшому проблеми з працевлаштуванням, незаконне притягнення до адміністративної відповідальності завдало останньому душевних хвилювань. Посилався на те, що протиправні дії працівників поліції призвели до порушення його нормальних життєвих зв`язків, погіршення відносин з оточуючими, що призвело до зміни звичайного способу життя, нервового напруження, порушення сну, тривожності, переживань, у зв`язку з чим, позивач вимушений звернутись до суду за захистом порушених прав. Рішенням Подільського районного суду міста Києва від 17 серпня 2023 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. Не погоджуючись з рішеннями суду першої інстанції, позивач ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосування норм матеріального і порушення норм процесуального права, неповне з`ясування всіх обставин справи, просив рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким позов задовольнити в повному обсязі. На обґрунтування доводів апеляційної скарги посилався на те, що судом першої інстанції не було взято до уваги, що йому було завдано моральної шкоди, оскільки закриття справ про адміністративне правопорушення через відсутність його складу свідчить про те, що позивача притягнуто до адміністративної відповідальності незаконно, у цьому випадку застосуванню підлягає Закон України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду». Вказував, що суд першої інстанції помилково прийшов до висновку про відсутність елементів складу цивільного правопорушення, зокрема протиправності дій поліції, так як вказані протиправні дії фактично встановлені судовими рішеннями при прийнятті рішень про закриття справ через відсутність в діях позивача складу адміністративного правопорушення. Зазначав, що під час прийняття рішення суд першої інстанції не врахував динаміку стану здоров`я позивача до судових процесів та під час судових процесів. Посилався на те, що суд першої інстанції не врахував, що моральна шкода - це страждання, які зазначає особа, зокрема, внаслідок протиправних дій щодо неї. 24 жовтня 2023 року від відповідача до Київського апеляційного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній вказував, що апеляційна скарга є безпідставною, а її доводи не спростовують висновків суду першої інстанції. Зазначав, що скасування постанов про притягнення позивача до адміністративної відповідальності не є безумовною підставою для відшкодування моральної шкоди. Вважає, що позивачем не доведено належними доказами як сам факт заподіяння йому моральної шкоди, так і факт настання негативних наслідків у зв'язку з діями чи бездіяльністю уповноважених осіб відповідача. 24 листопада 2023 року від позивача до Київського апеляційного суду надійшли заперечення на відзив на апеляційну скаргу, в яких ОСОБА_1 вказував на те, що внаслідок незаконних дій уповноваженої особи відповідача, він зазнав душевних страждань у зв`язку із притягнення його до адміністративної відповідальності за адміністративне правопорушення, яке він не вчиняв. Внаслідок ініціювання провадження у справі про адміністративне правопорушення він зазнав душевних страждань пережитих внаслідок відвідування судових інстанцій; душевних страждань внаслідок постійного стресу; душевних страждань у зв`язку із приниженням його честі та гідності як людини. Зазначав, що йому були спричинені моральні страждання, що безумовно змінили його нормальний життєвий ритм. У порядку ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Згідно з ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Тому, розгляд справи здійснюється без виклику сторін в порядку письмового провадження. Заслухавши доповідь судді-доповідача, з`ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав. Згідно вимог ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не було доведено належними і допустимими доказами як самого факту заподіяння моральної шкоди, так і настання негативних наслідків саме у зв`язку з діями чи бездіяльністю уповноважених осіб відповідача, тобто причинно - наслідкового зв`язку. Також вказував на те, що сам факт скасування постанов про притягнення позивача до адміністративної відповідальності не тягне обов`язковий наслідок цивільно-правового характеру і не може бути доказом того, що дії та бездіяльність відповідача заподіяли позивачу моральної шкоди. Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з наступних підстав. Як вбачається з матеріалів справи, 18 березня 2020 року працівниками Подільського УП ГУНП у м. Києві відносно ОСОБА_1 винесено постанову серії ГАА № 296832 від 18 березня 2019 року про притягнення останнього до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст.183 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу у розмірі 51 грн. 16 січня 2021 року відносно ОСОБА_1 поліцейським Подільського УП ГУНП у м. Києві винесено постанову серії ГАА №953324 про притягнення останнього до адміністративної відповідальності за ст.183 КУпАП у вигляді штрафу у розмірі 102 грн. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 31 серпня 2022 року у справі №758/6247/20 рішення Подільського районного суду міста Києва від 12 серпня 2021 року скасовано та ухвалено нове. Адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано протиправною та скасовано постанову у справі про адміністративне правопорушення серії ГАА № 296832 від 18 березня 2020 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст.183 КУпАП. Закрито справу про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 , у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення. Рішенням Подільського районного суду міста Києва від 25 січня 2022 року у справі №640/3475/21 позов ОСОБА_1 до Подільського УП ГУНП у м. Києві про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення задоволено. Скасовано постанову серії ГАА №953324 від 16 січня 2021 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст.183 КУпАП у виді штрафу у розмірі 102 грн. Вказаним рішенням у справі №640/3475/21 було встановлено, що факт вчинення ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ст.183 КУпАП є недоведеним. Відповідно до частин першої та другої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема і відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, а також відшкодування моральної (немайнової шкоди). Звертаючись до суду з даним позовом, позивач зазначав, що підставою для відшкодування моральної шкоди, є, зокрема, незаконне притягнення його до адміністративної відповідальності за ст.183 КУпАП та закриття справ про адміністративне правопорушення у зв`язку з відсутністю складу адміністративних правопорушень. Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно зі статтями 55, 56 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень. Відповідно до частин першої, другої статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду передбачені статтями 1166, 1167 ЦК України, відповідно до яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини. Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 ЦК України. Ці підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу. Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме: у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт. Відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 цього Кодексу). Правовою підставою цивільно-правової відповідальності за відшкодування шкоди, завданої рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, є правопорушення, що включає як складові елементи: шкоду, протиправне діяння особи, яка її завдала, причинний зв'язок між ними. Шкода відшкодовується незалежно від вини. Згідно з пунктом 2 частини першої статті 1 Закону України від 01 грудня 1994 року № 266/94-ВР «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» визначено, що відшкодуванню підлягає шкода, завдана громадянинові внаслідок незаконного застосування адміністративного арешту чи виправних робіт, незаконної конфіскації майна, незаконного накладення штрафу. Відповідно до пункту 4 частини першої статті 2 Закону № 266/94-ВР право на відшкодування шкоди у розмірах і у порядку, передбачених цим Законом, виникає, зокрема, у випадку закриття справи про адміністративне правопорушення. Згідно з пунктом 5 статті 3 Закону № 266/94-ВР у наведених у статті 1 цього Закону випадках громадянинові відшкодовується моральна шкода. Тобто, здійснення провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності, яка в подальшому закрита судом за відсутністю складу адміністративного правопорушення, свідчить про незаконні дії посадових осіб, які ініціювали та здійснювали вказане провадження (складання протоколу, отримання пояснень та інше). Відшкодування моральної шкоди провадиться незалежно від того, чи застосувались з боку держави будь-які заходи примусу, чи було понесено особою витрати на погашення штрафу, накладеного судом. Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 жовтня 2019 року у справі № 569/1799/16-ц (провадження № 61-19000сво18), викладений правовий висновок про те, що на підставі пункту 2 частини першої статті 1 Закону № 266/94-ВР в особи виникає право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок незаконного накладення штрафу. Тобто, здійснення провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності, яка в подальшому закрита судом за відсутністю складу адміністративного правопорушення, свідчить про незаконні дії посадових осіб, які ініціювали та здійснювали вказане провадження (складання протоколу, отримання пояснень та інше). У справі, яка переглядається, підставою для відшкодування шкоди є закриття справи про адміністративне правопорушення у зв'язку із відсутністю події і складу адміністративного правопорушення. Разом із тим, це не спростовує того, що такими діями позивачу завдано моральної шкоди, оскільки закриття справи про адміністративне правопорушення через відсутність його складу свідчить про те, що позивача притягнуто до адміністративної відповідальності незаконно, а, крім того, відшкодування здійснюється незалежно від вини. Відшкодування моральної шкоди провадиться незалежно від того, чи застосувалися з боку держави будь-які заходи примусу, чи було понесено особою витрати на погашення штрафу, накладеного судом. У постанові Верховного Суду від 05 лютого 2020 року у справі № 640/16169/17 (провадження № 61-15393св18), зазначено, що здійснення провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності, яка в подальшому закрита судом за відсутністю складу адміністративного правопорушення, свідчить про незаконні дії посадових осіб, які ініціювали та здійснювали вказане провадження (складання протоколу, затримання особи, отримання пояснень та інше). Відшкодування моральної шкоди провадиться незалежно від того, чи застосувалися з боку держави будь-які заходи примусу, чи було понесено особою витрати на погашення штрафу, накладеного судом. Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, суди попередніх інстанцій не врахували, що дії працівників поліції щодо затримання позивача та складання щодо нього протоколів про адміністративне правопорушення, відповідно до положень пункту 4 частини першої статті 2 Закону № 266/94-ВР, є підставою для відшкодування позивачеві моральної шкоди, оскільки закриття судом справи про адміністративне правопорушення через відсутність його складу свідчить про те, що позивача притягнуто до адміністративної відповідальності незаконно, відшкодування такої шкоди здійснюється незалежно від вини. Зважаючи на наведене, висновок суду першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, про відсутність вини у діях працівників поліції при складанні протоколів про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 173, 185 КУпАП, є помилковими. Аналогічні правові висновки щодо застосування норм права в подібних правовідносинах викладені, зокрема в постановах Верховного Суду від 08 квітня 2020 року у справі №686/16847/17 (провадження №61-11590св18), від 01 липня 2020 року у справі №347/1977/17 (провадження №61-10582св18), від 22 липня 2020 року у справі №303/7352/18 (провадження №61-20524св19), від 02 вересня 2020 року у справі №591/1001/17 (провадження №61-39927св18), від 09 червня 2021 року у справі №726/837/20 (провадження №61-2647св21), від 29 вересня 2021 року у справі №166/1222/20 (провадження №61-9003св21), від 26 січня 2022 року у справі №953/6561/20 (провадження №61-922св21), від 07 вересня 2022 року у справі №289/2110/21 (провадження №61-5136св22), від 14 грудня 2022 року у справі №201/7848/21 (провадження №61-5118св22), від 29 листопада 2023 року у справі №227/4692/21 (провадження №61-2592св23, від 06 грудня 2023 року у справі №370/463/21 (провадження №61-10515св23). Оскільки рішеннями судів у справах №758/6247/20 та №640/3475/21 скасовано постанови серії ГАА №296832 від 18 березня 2020 року та серії ГАА №953324 від 16 січня 2021 року про притягнення позивача до адміністративної відповідальності у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративних правопорушень, передбачених ст.183 КУпАП, а відтак у ОСОБА_1 виникло право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду». Таким чином, суд першої інстанції на порушення частини четвертої статті 263 ЦПК України безпідставно не застосував до спірних правовідносин правовий висновок Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду, викладений у вищезгаданій постанові від 10 жовтня 2019 року у справі №569/1799/16-ц (провадження №19000сво18), та залишив поза увагою той факт, що закриття справи про адміністративне правопорушення через відсутність його складу свідчить про те, що позивача притягнуто до адміністративної відповідальності незаконно, а, крім того, відшкодування здійснюється незалежно від вини. Відшкодування моральної шкоди провадиться незалежно від того, чи застосувалися з боку держави будь-які заходи примусу, чи було понесено особою витрати на погашення штрафу, накладеного судом. Отже, враховуючи наведене, на думку колегії суддів, суд першої інстанції, допустив неправильне тлумачення закону, який регулює правовідносини, що виникають між суб'єктом владних повноважень та фізичною особою у випадку незаконного притягнення останньої до адміністративної відповідальності та дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог. Відтак, доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову знайшли своє підтвердження під час апеляційного перегляду справи. Доводи відповідача про те, що скасування постанов про притягнення позивача до адміністративної відповідальності не є безумовною підставою для відшкодування моральної шкоди, колегія суддів відхиляє, оскільки відшкодування моральної шкоди провадиться незалежно від того, чи застосувались з боку держави будь-які заходи примусу, чи були понесені особою витрати на погашення штрафу, накладеного судом. Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні з мінімальним розміром заробітної плати, суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати, що діє на час розгляду справи. Розмір відшкодування моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань, яких зазнав позивач, характеру немайнових витрат. Шкода, завдана громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду, підлягає відшкодуванню шляхом її стягнення за рахунок коштів Державного бюджету України. Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд має керуватися принципами поміркованості, розумності, справедливості, тобто розмір відшкодування шкоди у цьому випадку має бути не більш, аніж достатнім для розумного задоволення потреб потерпілої особи і не повинен призводити до її збагачення. Враховуючи наведені обставини, глибину та тривалість моральних страждань перенесених позивачем, щобезумовно призвело до порушення нормальних життєвих зв'язків останнього, та враховуючи заявлену до відшкодування суму за заподіяну моральну шкоду, колегія суддів дійшла висновку про наявність правових підстав для стягнення моральної шкоди у розмірі 2000 грн. При цьому, колегія суддів вважає, що заявлений позивачем розмір моральної шкоди 7000 грн. не відповідає вимогам розумності та справедливості, з урахуванням тих обставин, що були наведені вище та встановлені судом. Сутність компенсації моральної шкоди як способу захисту цивільних прав полягає у покладенні на правопорушника юридичного обов`язку компенсувати потерпілому втрати немайнового характеру внаслідок душевних і фізичних страждань, спричинених порушенням його блага і прав, а головна мета такої компенсації - надання можливості потерпілій особі за її допомогою відновити втрачену душевну рівновагу, певною мірою пом`якшити заподіяні переживання. У постановах Верховного Суду від 07 грудня 2022 року у справі №461/9982/19, від 25 січня 2023 року у справі №753/22826/19, зазначено, що резолютивні частини рішень не повинні містити відомостей про суб`єкта його виконання, номери та види рахунків, з яких буде здійснено безспірне списання. Тобто, кошти на відшкодування шкоди державою підлягають стягненню з Державного бюджету України. У таких справах резолютивна частина судового рішення не повинна містити відомостей про суб`єкта його виконання, номери та види рахунків, з яких буде здійснено стягнення коштів. Проте суди на це уваги не звернули та зробили помилковий висновок про стягнення коштів на відшкодування моральної шкоди безпосередньо з Державної казначейської служби України шляхом їх списання з єдиного казначейського рахунку. Подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 26 квітня 2023 року у справі №227/4691/21. Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , а саме стягнення з Державного бюджету України на користь позивача на відшкодування моральної шкоди 2000 грн., в задоволенні решти вимог слід відмовити. Керуючись ст.ст.367, 368, 374, 376, 381-383 ЦПК України, Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 - задовольнити частково. Рішення Подільського районного суду міста Києва від 17 серпня 2023 року скасувати та ухвалити нове судове рішення. Позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у місті Києві про відшкодування моральної шкоди - задовольнити частково. Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 на відшкодування моральної шкоди 2000 грн. В решті позовних вимог відмовити. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків зазначених в пункті 2 частини 3 статті 389 ЦПК України. Головуючий: Судді: