Постанова 4824 № 753/103/23

П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 15 січня 2024 року м. Київ Справа №753/103/23 Апеляційне провадження №22-ц/824/5314/2024 Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача Соколової В.В. суддів: Нежури В.А., Поліщук Н.В. розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дарницького районного суду міста Києва ухваленого під головуванням судді Трусової Т.О., 21 березня 2023 року в м. Києві, у справі за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції, третя особа: інспектор Управління патрульної поліції в м. Києві Щербина Максим Сергійович, про відшкодування моральної шкоди, В С Т А Н О В И В У січні 2023 року позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом, в якому просив стягнути з Держава Україна за рахунок бюджетних коштів асигнувань Департаменту патрульної поліції моральну шкоду у розмірі 24000 грн, яку він зазнав внаслідок протиправних дій інспектора Управління патрульної поліції в м. Києві старшого лейтенанта поліції 7 роти 3 батальйону Щербини Максима Сергійовича щодо незаконного притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності. Позовні вимоги мотивовані тим, що 20 квітня 2021 року старшим лейтенантом поліції 7 роти 3 батальйону Управління патрульної поліції в м. Києві Щербиною М.С. було винесено постанову серії ЕАН № 4096729 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності шляхом накладення на нього адміністративного стягнення у розмірі 42,00 грн. Разом з тим, рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 11 червня 2021 року у справі №753/9317/21, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 серпня 2021 року, задоволено позов ОСОБА_1 , скасовано постанову інспектора Управління патрульної поліції в м. Києві старшого лейтенанта поліції 7 роти 3 батальйону Щербини М.С. від 20 квітня 2021 рок серії ЕАН № 4096729 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.126 КУпАП у виді штрафу у розмірі 425, 00 грн, а провадження у справі закрито. За вказаних обставин, а також посилаючись на те, що у зв`язку із закриттям провадження у справі про адміністративне правопорушення у нього виникло право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», позивач звернувся до суду з даним позовом, який просив задовольнити у повному обсязі. Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 21 березня 2023 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції, третя особа: інспектор Управління патрульної поліції в м. Києві Щербина Максим Сергійович, про відшкодування моральної шкоди - відмовлено. Рішення суду мотивовано тим, що позивачем не доведено незаконність (протиправність) рішень, дій чи бездіяльності працівника органу поліції про притягнення його до адміністративної відповідальності, як обов`язкової умови для відшкодування державою шкоди, у тому числі і моральної (а.с. 65-68). В апеляційній скарзі, позивач, посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог. В обґрунтування доводів апеляційної скарги позивач вказує на те, що висновки суду першої інстанції про недоведеність незаконності (протиправності) рішень, дій чи бездіяльності працівника органу поліції при притягненні позивача до адміністративної відповідальності, як обов`язкової умови для відшкодування державою моральної шкоди, спростовуються висновками, які були викладені судами першої та апеляційної інстанції у справі № 640/33679/20, в якій позивач окремо оскаржував дії патрульного поліцейського, що призвели до винесення протиправної постанови про притягнення його до адміністративної відповідальності. При цьому, позивач зазначає, що посилання суду першої інстанції на висновки Верховного Суду у справі № 312/262/18 є безпідставними, оскільки у тій справі предметом дослідження був протокол, який не тягне обов`язковий наслідок цивільно-правового характеру, а у даній справі предметом дослідження є постанова, котра безпосередньо встановлює цивільно-правову відповідальність і, в разі винесення її з порушенням діючого законодавства, неминуче завдає шкоди правам і інтересам особи. Також, вказує, що у зв`язку із закриттям провадження у справі про адміністративне правопорушення у нього виникло право на відшкодування шкоди у розмірах і в порядку, передбачених Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду». У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, посилаючись на те, що позивачем належним чином не обґрунтовано, з чого він виходив при визначенні розміру суми компенсації за спричинену йому моральну шкоду, не довів, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, не надав суду жодних доказів, якими б підтверджувався б факт заподіяння йому моральних страждань відповідачем. У відповіді на відзив позивач зазначив, що здійснення провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності, яка в подальшому закрита судом за відсутністю складу адміністративного правопорушення, свідчить про незаконні дії посадових осіб, які ініціювали та здійснювали вказане провадження (складання протоколу, отримання пояснень та інше). У порядку ч.1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Згідно з ч.13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заслухавши доповідь судді, вивчивши та дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів виходить з такого. Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 20 квітня 2021 року інспектором УПП в м. Києві старшим лейтенантом Щербиною М.С. винесено постанову серії ЕАН № 4096729 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП та накладено на нього адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 425,00 грн (а.с. 9). У постанові зазначено, що 20 квітня 2021 року о 15 год. 05 хв. ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом HYUNDAI IONIQ, державний номерний знак НОМЕР_1 , здійснив зупинку на в`їзді у двір за адресою: м. Київ, вул. Хрещатик, 32, чим порушив пункт 15.9 (и) ПДР України, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 122 КУпАП, та у подальшому відмовився пред`явити посвідчення водія, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу та поліс ОСЦПВ, чим порушив пункт 2.4 ПДР України, за що передбачена відповідальність за ч.1 ст. 126 КУпАП. Не погодившись із вказаною постановою, ОСОБА_1 оскаржив її до суду (справа №753/9317/21). Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 11 червня 2021 року у справі №753/9317/21, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 серпня 2021 року, задоволено позов ОСОБА_1 , скасовано постанову інспектора Управління патрульної поліції в м. Києві старшого лейтенанта поліції 7 роти 3 батальйону Щербини М.С. від 20 квітня 2021 рок серії ЕАН № 4096729 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП у виді штрафу у розмірі 425,00 грн, а провадження у справі закрито (а.с. 10-14). Зі змісту вказаних рішень вбачається, що підставою для скасування постанови стало ненадання відповідачем доказів на підтвердження правомірності складання оскаржуваної постанови та недоведеність факту порушення позивачем Правил дорожнього руху. Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. У ст. ст. 55, 56 Конституції України закріплено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень. В силу ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди. Відповідно до положень ч.ч. 1, 2 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Як передбачено ч. 1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини. Якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт, то моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала (пункт 2 частини другої статті 1167 ЦК України). Шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду. Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом (ч. ч. 1,2 ст. 1176 ЦК України). На підставі п. 2 ч. 1 ст. 1 цього Закону в особи виникає право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок незаконного накладення штрафу. Відповідно до п.4 ст. 2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадку, зокрема закриття справи про адміністративне правопорушення. Як зазначає Європейський суд з прав людини, практика якого згідно з ч.4 ст.10 ЦПК України є джерелом права, деякі форми моральної шкоди, включаючи емоційні пригніченість та страждання, за самою їх природою не завжди можуть бути підтверджені якимось конкретним доказами (п.52 рішення в справі «Ракевич проти Росії» від 28.10.2003р., п.96 рішення в справі Abdulaziz, Cabales and Balkandali v. the United Kingdom від 28.05.1985р.). В порядку ч.4 ст. 263 ЦПК України При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Верховний Суд неодноразово висловлював правову позицію щодо відшкодування моральної шкоди заподіяної діями працівників поліції при розгляді справ про адміністративне правопорушення. Зокрема, Верховним Судом вказано на те, що здійснення провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності, яка в подальшому закрита судом за відсутністю складу адміністративного правопорушення, може свідчити про незаконні дії посадових осіб, які ініціювали та здійснювали вказане провадження (складання протоколу, отримання пояснень та інше). Подібні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 10 жовтня 2019 року у справі № 569/1799/16-ц, від 05 лютого 2020 року у справі № 640/16169/17, від 22 липня 2020 року у справі № 303/7352/18 та , 26 січня 2022 року у справі № 953/6561/20, від 26 квітня 2023 року у справі № 227/4691/21, та інш. У постановах Верховного Суду від 26 січня 2022 року у справі № 953/6561/20 та від 29 листопада 2023 року у справі № 227/4692/21 зазначено, що: «у справі, яка переглядається, підставою для відшкодування шкоди є закриття справи про адміністративне правопорушення у зв`язку із відсутністю події і складу адміністративного правопорушення. Разом із тим, це не спростовує того, що такими діями позивачу завдано моральної шкоди, оскільки закриття справи про адміністративне правопорушення через відсутність його складу свідчить про те, що позивача притягнуто до адміністративної відповідальності незаконно, а, крім того, відшкодування здійснюється незалежно від вини. Відшкодування моральної шкоди провадиться незалежно від того, чи застосувались з боку держави будь-які заходи примусу, чи було понесено особою витрати на погашення штрафу, накладеного судом». Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. У Постанові Верховного Суду від 25 травня 2022 року у справі №487/6970/20 роз`яснено, що гроші виступають еквівалентом моральної шкоди. Грошові кошти, як загальний еквівалент всіх цінностей, в економічному розумінні «трансформують» шкоду в загальнодоступне вираження, а розмір відшкодування «обчислює» шкоду. Розмір визначеної компенсації повинен, хоча б наближено, бути мірою моральної шкоди та відновленого стану потерпілого. При визначенні компенсації моральної шкоди складність полягає у неможливості її обчислення за допомогою будь-якої грошової шкали чи прирівняння до іншого майнового еквіваленту. Тому грошова сума компенсації моральної шкоди є лише ймовірною, і при її визначенні враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставин, які мають істотне значення, вимоги розумності і справедливості. У Постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 червня 2022 року у справі № 477/874/19 наведено наступний правовий висновок. Абзац другий частини третьої статті 23 ЦК України, у якому вжитий термін «інші обставини, які мають істотне значення» саме тому і не визначає повний перелік цих обставин, що вони можуть різнитися залежно від ситуації кожного потерпілого, особливості якої він доводить суду. Обсяг немайнових втрат потерпілого є відкритим, і в кожному конкретному випадку може бути доповнений обставиною, яка впливає на формування розміру грошового відшкодування цих втрат. Розмір відшкодування моральної шкоди перебуває у взаємозв`язку з фізичним болем, моральними стражданнями, іншими немайновими втратами, яких зазнала потерпіла особа, а не із виключністю переліку та кількістю обставин, які суд має врахувати. У Постанові Верховного Суду від 14 грудня 2022 року у справі №201/7848/21 Верховний Суд вказав на те, що суди попередніх інстанцій не врахували висновки Верховного Суду щодо відшкодування шкоди у разі здійснення провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності, яка в подальшому закрита судом за відсутністю складу адміністративного правопорушення та дійшли помилкового висновку про те, що факт закриття справи про адміністративне правопорушення не тягне обов`язковий наслідок цивільно-правового характеру і не може бути доказом того, що дії та бездіяльність відповідачів заподіяли позивачу моральну шкоду без належного встановлення фактичних обставин справи. Пункт 4 частини першої статті 2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» передбачає, що право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадку, зокрема, закриття справи про адміністративне правопорушення. Закриття судом справи про адміністративне правопорушення за відсутністю його складу свідчить про те, що позивача притягнули до адміністративної відповідальності незаконно, у зв'язку з чим відшкодування шкоди здійснюється незалежно від вини. У постанові Верховного Суду від 20 січня 2021 року в справі № 197/1330/14-ц вказано, що «причинний зв`язок між протиправним діянням заподіювача шкоди та шкодою, завданою потерпілому, є однією з обов`язкових умов настання деліктної відповідальності. Визначення причинного зв`язку є необхідним як для забезпечення інтересів потерпілого, так і для реалізації принципу справедливості при покладенні на особу обов`язку відшкодувати заподіяну шкоду. Причинно-наслідковий зв`язок між діянням особи та заподіянням шкоди полягає в тому, що шкода є наслідком саме протиправного діяння особи, а не якихось інших обставин. Проста послідовність подій не повинна братися до уваги. Об`єктивний причинний зв`язок як умова відповідальності виконує функцію визначення об`єктивної правової межі відповідальності за шкідливі наслідки протиправного діяння. Заподіювач шкоди відповідає не за будь-яку шкоду, а тільки за ту шкоду, яка завдана його діями. Відсутність причинного зв`язку означає, що шкода заподіяна не діями заподіювача, а викликана іншими обставинами. При цьому причинний зв`язок між протиправним діянням заподіювача шкоди та шкодою має бути безпосереднім, тобто таким, коли саме конкретна поведінка без якихось додаткових факторів стала причиною завдання шкоди. Правовою підставою цивільно-правової відповідальності за відшкодування шкоди, завданої рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, є правопорушення, що включає як складові елементи: шкоду, протиправне діяння особи, яка її завдала, причинний зв`язок між ними. Шкода відшкодовується незалежно від вини. Обов`язок доведення наявності шкоди, протиправності діяння та причинно-наслідкового зв`язку між ними покладається на позивача. Відсутність однієї із цих складових є підставою для відмови у задоволенні позову». Отже, визначальним у вирішенні такої категорії спорів є доведення усіх складових деліктної відповідальності на підставі чого суди першої та апеляційної інстанцій встановлюють наявність факту заподіяння позивачу посадовими особами органів державної влади моральної шкоди саме тими діями (бездіяльністю), які встановлені судом (суддею). У постанові Верховного Суду від 10 листопада 2021 року у справі №346/5428/17 та від 14 вересня 2022 року у справі № 415/1009/21 зазначено, що «кошти державного бюджету належать на праві власності державі. Отже, боржником у зобов`язанні зі сплати коштів державного бюджету є держава Україна як учасник цивільних відносин (частина друга статті 2 ЦК України). Відповідно до частини першої статті 170 ЦК України держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом. Резолютивні частини рішень не повинні містити відомостей про суб`єкта його виконання, номери та види рахунків, з яких буде здійснено безспірне списання. Тобто кошти на відшкодування шкоди державою підлягають стягненню з Державного бюджету України. У таких справах резолютивна частина судового рішення не повинна містити відомостей про суб`єкта його виконання, номери та види рахунків, з яких буде здійснено стягнення коштів. Відповідно до вимог ст.ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Частиною 2 ст.78 ЦПК України встановлено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. За змістом ст. ст. 76, 77 ЦПК України, суд встановлює наявність або відсутність обставин, котрими обґрунтовують свої вимоги і заперечення сторони, на підставі доказів, які містять інформацію щодо предмета доказування. Також, згідно роз`яснень, які містяться в п. 26 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» від 12 червня 2009 року, предметом доказування є факти, якими обґрунтовуються заявлені вимоги чи заперечення або мають інше юридичне значення для вирішення справи (причини пропуску позовної давності тощо) і підлягають встановленню при ухваленні рішення. Як вже зазначалося вище, позивач обґрунтовує завдання йому шкоди протиправністю дій відповідача, що виразилися у складенні постанови про адміністративне правопорушення. Обставини незаконності постанови про адміністративне правопорушення встановлені судовими рішеннями у адміністративній справі, які набрали законної сили, а отже в межах даної ці обставини доказуванню не підлягають. Усталена судове практика суду касаційної інстанції вказує на те, що закриття справи про адміністративне правопорушення через відсутність його складу свідчить про те, що позивача притягнуто до адміністративної відповідальності незаконно, такими діями позивачу завдано моральної шкоди, а, крім того, відшкодування здійснюється незалежно від вини та від того, чи застосувались з боку держави будь-які заходи примусу, чи було понесено особою витрати на погашення штрафу. Отже суд першої інстанції, в супереч положенням ч.4 ст.263 ЦПК України, не врахував висновки Верховного Суду щодо відшкодування шкоди у разі здійснення провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності, яка в подальшому закрита судом за відсутністю складу адміністративного правопорушення та дійшли помилкового висновку про те, що факт закриття справи про адміністративне правопорушення не тягне обов`язковий наслідок цивільно-правового характеру і не може бути доказом того, що дії та бездіяльність відповідачів заподіяли позивачу моральну шкоду без належного встановлення фактичних обставин справи. У справі, що переглядається судом встановлено, що моральні страждання позивача виявились у душевних переживаннях та у хвилюванні через ухвалення незаконного рішення працівником поліції, а також позивач був змушений докладати додаткових зусиль для поновлення своїх прав, оскільки, з матеріалів справи встановлено, що дійсно позивачу довелось докладати зусиль для відновлення своїх порушених прав, шляхом звернення до суду із позовом про скасування неправомірного рішення. Апеляційний суд відхиляє посилання позивача на те, що він був змушений користуватися послугами адвоката для захисту своїх прав, оскільки з матеріалів справи вбачається, що при розгляді адміністративної справи № 753/39317/21 судом першої та апеляційної інстанцій були ухвалені додаткові судові рішення, якими було вирішено питання стягнення витрат на правову допомогу. При визначенні грошової компенсації моральної шкоди, з урахуванням засад розумності та справедливості, апеляційний суд враховуючи обсяг вимушених змін у житті позивача, час та зусилля необхідні для відновлення попереднього стану вважає, що розмір грошової компенсації моральної шкоди в сумі 1000,00 грн буде достатнім, а визначений позивачем розмір моральної шкоди у 24000,00 грн не є доведеним належним чином. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги позивача знайшли своє підтвердження частково, тому апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню частково. Суд першої інстанції допустив порушення норм процесуального права, які згідно з положеннями ст.376 ЦПК України, є обов`язковою підставою для його скасування та ухвалення нового судового рішення. Вказане, у свою чергу, дає підстави апеляційному суду для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про часткове задоволення позовних вимог. В порядку ч.ч. 1,2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Положення ч.13 цієї норми законодавства вказують на те, що якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Враховуючи, що позивач був звільнений від сплати судового збору, а відповідачем у справі фактично є держава в особі уповноваженого органу, то ці витрати відносяться за рахунок держави. При звернені до суду з позовом та з апеляційною скаргою, позивачем здійснено заяву в порядку ч.8 ст. 141 та ст. 246 ЦПК України щодо подання доказів про понесені витрати у зв`язку з отриманням правової допомоги після ухвалення судового рішення. Тому вказане питання не підлягає вирішенню під час ухвалення даного судового рішення, а буде вирішено у разі здійснення позивачем відповідних процесуальних дій. Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 381- 384 ЦПК України, суд апеляційної інстанції П О С Т А Н О В И В Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково. Рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 21 березня 2023 року - скасувати та ухвалити нове судове рішення. Позовні вимоги ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції, третя особа: інспектор Управління патрульної поліції в м. Києві Щербина Максим Сергійович, про відшкодування моральної шкоди - задовольнити частково. Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди 1000 (одну тисячу) гривень. В іншій частині позовні вимоги залишити без задоволення. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та, відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України, оскарженню не підлягає. Суддя-доповідач: В.В. Соколова Судді: В.А. Нежура Н.В. Поліщук