Постанова Одеський апеляційний суд № 523/4473/25

Номер провадження: 22-ц/813/1410/26 Справа № 523/4473/25 Головуючий у першій інстанції Шенцева О. П. Доповідач Лозко Ю. П. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 30.04.2026 року м. Одеса Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: головуючого - Лозко Ю.П., суддів: Карташова О.Ю., Назарової М.В., розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 03 вересня 2025 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо транспортної пригоди встановив: 19 березня 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним вище позовом у якому просив стягнути з ОСОБА_2 матеріальну шкоду у розмірі 3200 грн, моральну шкоду в сумі 10000 грн. Позов обґрунтовано тим, що 18 вересня 2024 року о 09:45 год за адресою АДРЕСА_1 , відповідач ОСОБА_2 , керуючи транспортним засобом не врахував дорожніх обставин, не дотримався безпечної дистанції та скоїв зіткнення з транспортним засобом, яким керував позивач, внаслідок ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження, чим порушив вимоги п.12.1, 13.1 ПДР. Постановою Біляївського районного суду Одеської області ОСОБА_2 притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП. На момент ДТП цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 була застрахована у ПрАТ «СК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» згідно полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів ЕР-223248061, згідно з яким франшиза становить 3200 грн. Страхова компанія сплатила на його користь страхове відшкодування у розмірі 17972 грн, та повідомила, що обов`язок зі сплати франшизи покладається саме на ОСОБА_2 . Посилаючись на викладене вище, позивач просив стягнути з відповідача матеріальну шкоду у розмірі 3200 грн та моральну шкоду в сумі 10000 грн. 03 вересня 2025 року ОСОБА_1 подав заяву у якій зазначив, що відмовляється від частини позовних вимог про стягнення матеріальної шкоди у розмірі 3200 грн та наполягає на задоволенні позову про стягнення моральної шкоди в сумі 10000 грн. Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 03 вересня 2025 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 1000 грн. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення Приморського районного суду м. Одеси від 03 вересня 2025 року та ухвалити нове судове рішення, яким стягнути з ОСОБА_2 на його користь моральну шкоду у розмірі 10000 грн, посилаючись на те, що суд першої інстанції не надав належної правової оцінки його поясненням, які він надав в судовому засіданні в частині обґрунтування моральної шкоди, зокрема про те, що йому спричинено моральну шкоду, яка полягає у глибоких психологічно-душевних стражданнях з приводу неможливості експлуатації пошкодженого транспортного засобу, який використовувався ним у повсякденному житті. Зважаючи на стан його здоров`я (захворювання ніг), автомобіль використовувався ним, як засіб пересування. Пошкодження транспортного засобу безпосередньо вплинуло на його звичайний ритм життя, оскільки він став значно ускладненим, що призвело до постійних душевних переживань та тривог, оскільки він постійно відчував дискомфорт та обтяження, оскільки був вимушений докладати додаткових надмірних зусиль, щоб забезпечити його звичні житті потреби. Унаслідок пошкодження майна йому заподіяні психологічні страждання, які потягли за собою вкрай негативні наслідки для його самопочуття і здоров`я. Посилається також і на те, що заявлена ним до стягнення сума моральної шкоди буде спрямована на відновлення пошкодженого транспортного засобу, оскільки отриманий від страхової компанії розмір страхового відшкодування є недостатнім. Днем вручення судового рішення є день: вручення судового рішення під розписку; отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи (п.1,2 ч.6 ст. 272 ЦПК України). Відповідач ОСОБА_2 отримав під розписку копію ухвали Одеського апеляційного апеляційного суду від 08 грудня 2025 року про відкриття апеляційного провадження разом з апеляційною скаргою. Третя особа Страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» отримало у електронний кабінет копію апеляційної скарги та ухвали Одеського апеляційного суду від 08 грудня 2025 року про відкриття апеляційного провадження, що підтверджується довідками про доставку електронного документу. Правом подачі відзиву на апеляційну скаргу відповідач та третя особа не скористалися. Згідно із ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Пунктом 1 частини 6 статті 19 ЦПК України визначено, що малозначними є справи у яких ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 01 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга (частина дев`ята статті 19 ЦПК України). Положеннями п.1 ч.1 ст.176 ЦПК України передбачено, що ціна позову визначається у позовах про стягнення грошових коштів сумою, яка стягується. Відповідно до ч.1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Ухвалою Одеського апеляційного суду від 29 квітня 2026 року, розгляд цієї справи призначено в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи, з огляду на те, що позовні вимоги мають виключно майновий характер, та справа є малозначною в силу вимог закону, оскільки ціна позову (10000 грн) не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (90840 грн). Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Оскаржуване рішення суду відповідає наведеним вище вимогам закону, з огляду на таке. Судом встановлено, що 18 вересня 2024 року о 09:45 год. за адресою: Одеська область, Одеський район, с. Усатове по вул. Грушевського, 140, водій ОСОБА_2 , керуючи транспортним засобом ГАЗ, державний номерний знак НОМЕР_1 , не обрав безпечної швидкості руху, не врахував дорожніх обставин, не дотримався безпечної дистанції та скоїв зіткнення з транспортним засобом Mercedes, державний номерний знак НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_1 , який зупинився попереду нього, внаслідок ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження, завдано матеріальний збиток. Постановою Біляївського районного суду Одеської області від 30 жовтня 2024 року ОСОБА_2 притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП. На момент ДТП цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 була застрахована у СК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» на підставі полісу обов`язково страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів ЕР-223248061. СК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» сплатила на користь позивача страхове відшкодування у розмірі 17972 грн. Під час розгляду справи, відповідач сплатив на користь позивача грошові кошти у розмірі 3200 грн, в рахунок відшкодування матеріальної шкоди, заявленої ОСОБА_1 до стягнення. Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем не доведено підстав позову про відшкодування завданої відповідачем моральної шкоди у заявленому ним розмірі, а також тих обставин, що після дорожньо транспортної пригоди він не мав можливості використовувати транспортний засіб за призначенням, що вплинуло на звичайний уклад його життя. Водночас під час дорожньо транспортної пригоди та в подальшому, позивач зазнав немайнових втрат, а дорожньо транспортна пригода є подією, яка безумовно викликає негативні емоції, тому з огляду на наявність причинного зв`язку між діями відповідача та наслідками у вигляді немайнових, моральних втрат позивача, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача моральної шкоди у розмірі 1000 грн, що буде відповідати засадам розумності, виваженості та справедливості. З такими висновками суду погоджується колегія суддів, з огляду на таке. Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я (частина перша та пункт 1 частини другої статті 23 ЦК України). Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (частина третя статті 23 ЦК України). Відповідно до частини першої статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Моральна шкода може полягати як у фізичному болю та стражданнях, так і у душевних переживаннях, які фізична особа зазнала внаслідок протиправної поведінки щодо неї. Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. Розмір відшкодування моральної шкоди законодавством не встановлений. Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частини четвертої статті 263 ЦПК України). Гроші виступають еквівалентом моральної шкоди. Грошові кошти, як загальний еквівалент всіх цінностей, в економічному розумінні "трансформують" шкоду в загальнодоступне вираження, а розмір відшкодування "обчислює" шкоду. Розмір визначеної компенсації повинен, хоча б наближено, бути мірою моральної шкоди та відновленого стану потерпілого. При визначенні компенсації моральної шкоди складність полягає у неможливості її обчислення за допомогою будь-якої грошової шкали чи прирівняння до іншого майнового еквіваленту. Тому грошова сума компенсації моральної шкоди є лише ймовірною, і при її визначенні враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставин, які мають істотне значення, вимоги розумності і справедливості (див. постанову Верховного Суду від 25 травня 2022 року у справі N 487/6970/20 (провадження N 61-1132св22). Тлумачення статті 23 ЦК України свідчить, що вона є нормою, яка має поширюватися на будь-які цивільно-правові відносини, в яких тій чи іншій особі було завдано моральної шкоди. Це, зокрема, підтверджується тим, що законодавець вживає формулювання "особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав". Тобто можливість стягнення компенсації моральної шкоди ставиться в залежність не від того, що це передбачено нормою закону або положеннями договору, а від порушення цивільного права особи (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 червня 2022 року у справі N 569/20510/19). Абзац другий частини третьої статті 23 ЦК, у якому вжитий термін "інші обставини, які мають істотне значення" саме тому і не визначає повний перелік цих обставин, що вони можуть різнитися залежно від ситуації кожного потерпілого, особливості якої він доводить суду. Обсяг немайнових втрат потерпілого є відкритим, і в кожному конкретному випадку може бути доповнений обставиною, яка впливає на формування розміру грошового відшкодування цих втрат. Розмір відшкодування моральної шкоди перебуває у взаємозв`язку з фізичним болем, моральними стражданнями, іншими немайновими втратами, яких зазнала потерпіла особа, а не із виключністю переліку та кількістю обставин, які суд має врахувати (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 29 червня 2022 року у справі N 477/874/19 (провадження N 14-24цс21)). Отже, моральну шкоду розуміють як втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами розумності, справедливості та співмірності. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатнім для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення. Наведене узгоджується із висновками, зробленими Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 15 грудня 2020 року у справі N 752/17832/14-ц. У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 червня 2020 року у справі N 455/1076/16-ц, вказано, що "тлумачення статей 11 та 1167 ЦК України дозволяє зробити висновок, що за загальним правилом підставою виникнення зобов`язання про компенсацію моральної шкоди є завдання моральної шкоди іншій особі. Зобов`язання про компенсацію моральної шкоди виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом - моральною шкодою; вина особи, яка завдала моральної шкоди. Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, N 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року). Як свідчить тлумачення статті 23 ЦК України при визначені розміру компенсації моральної шкоди враховуються вимоги розумності і справедливості". Основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема, змагальність сторін та диспозитивність (пункт 4 та 5 частини третьої статті 2 ЦПК України). Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (частина перша, третя статті 13 ЦПК України). Згідно з частинами першою-третьою статті 12, частинами першою п`ятою, шостою статті 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі N 129/1033/13-ц). З урахуванням принципів розумності та справедливості, характеру порушення прав позивача, колегія суддів вважає, що судом вірно визначено розмір грошової компенсації моральної шкоди, завданої фізичній особі у зв`язку з протиправним пошкодженням майна ОСОБА_1 , що становить 1 000 грн. Суд першої інстанції, з висновками якого погоджується колегія суддів, обґрунтовано виходив із того, що матеріали справи не містять доказів на підтвердження тих обставин, що внаслідок ДТП транспортний засіб позивача зазнав таких механічних пошкоджень, що призвели до неможливості його експлуатації та використання за цільовим призначенням. Також є обґрунтованими висновки суду про недоведеність позивачем обставин щодо погіршення стану його здоров`я, унаслідок пошкодження майна, оскільки додані до апеляційної скарги медичні документи такі обставини не підтверджують. Доводи скаржника про те, що частину грошових коштів, заявлених ним на відшкодування завданої відповідачем моральної шкоди він має намір витратити на ремонт автомобіля є безпідставними, оскільки під час розгляду судом справи, позивач заявив про відсутність претензій до відповідача стосовно відшкодування матеріальної шкоди. Установивши, що внаслідок ДТП, яка сталася з вини відповідача, позивач ОСОБА_1 зазнав психологічних хвилювань та стресу, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про заподіяння позивачу моральних страждань та наявність правових підстав для відшкодування відповідачем моральної шкоди, у вказаному вище розмірі, з урахуванням засад розумності та справедливості. Інші доводи апеляційної скарги за своїм змістом та суттю є обґрунтуванням позовних вимог, і зводяться до суб`єктивного тлумачення скаржником норм права та незгоди з висновками суду стосовно встановлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки суду, яким надано належну правову оцінку. Підсумовуючи наведене, колегія суддів вважає вірними та обґрунтованими висновки суду з якими не погоджується скаржник. Доказів які б спростували правильні висновки суду скаржником не надано. Порушень судом норм процесуального права колегією суддів не встановлено. Отже доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи. За таких обставин колегія суддів вважає, що відсутні підстави для скасування оскаржуваного рішення суду, з мотивів наведених у апеляційній скарзі. У відповідності ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З огляду на викладене колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу потрібно залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду без змін, оскільки доводи апеляційної скарги правильних висновків суду не спростовують. Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 03 вересня 2025 рокузалишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і оскарженню у касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України. Головуючий Ю.П. Лозко Судді: О.Ю. Карташов М.В. Назарова