Постанова 4811 № 461/5766/24

Справа № 461/5766/24 Головуючий у 1 інстанції: Головатий А.П. Провадження № 22-ц/811/1319/25 Доповідач в 2-й інстанції: Мікуш Ю. Р. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 01 вересня 2025 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Головуючої судді Мікуш Ю.Р., Cуддів: Приколоти Т.І.,Савуляка Р.В., Cекретар Іванова О.О. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в м.Львові без повідомлення учасників цивільну справу №461/5766/24 за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 ОСОБА_2 на рішення Миколаївського районного суду Львівської області від 13 березня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Держави України в особі Головного управління Національної поліції у Львівській області, Державної казначейської служби України,- про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок незаконних дій органу держави в с т а н о в и в : 05 липня 2024 року представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Держави України в особі Головного управління Національної поліції у Львівській області, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок незаконних дій органу держави, в якому просить стягнути з держави Україна в особі Державної казначейської служби України на його користь моральну шкоду в розмірі 35540 гривень. Позовна заява мотивована тим, що 01 червня 2023 відносно ОСОБА_1 було складено протокол про вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП . Постановою Миколаївського районного суду Львівської області від 13 вересня 2023 року у справі №447/1833/23 провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП щодо нього закрито у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення. Внаслідок незаконного складення протоколу про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 завдано моральної шкоди, яка полягала у негативних емоціях, тривозі, стресі, переживанні, емоційному напруженому стані, який викликаний страхом осуду зі сторони рідних та знайомих, а також приниженні гідності і втратою авторитету серед оточуючих. Просить позов задоволити. Рішенням Миколаївського районного суду Львівської області від 13 березня 2025 року відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до Держави України в особі Головного управління Національної поліції у Львівській області, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок незаконних дій органу держави. Рішення суду оскаржив представник ОСОБА_1 ОСОБА_2 . Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду є незаконним, необгрунтованим та таким, що ухвалене за відсутності встановлення усіх обставин, які мають значення для справи. Судом не було враховано норми ст.ст. 2, 4 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду». Судом проігноровано висновки Верховного Суду в подібних справах. Верховний Суд 05 лютого 2020 року у своїй постанові у справі №640/16169/17 зазначив, що здійснення провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності, яка в подальшому закрита судом за відсутністю складу адміністративного правопорушення, свідчить про незаконні дії посадових осіб, які ініціювали та здійснювали вказане провадження (складання протоколу, затримання особи, отримання пояснень та інше). Відшкодування моральної шкоди провадиться незалежно від того чи застосувались з боку держави будь-які заходи примусу, чи було понесено особою витрати на погашення штрафу, накладеного судом. Судом проігноровано той факт, що наявність постанови про закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення у зв`язку з відсутністю в діях особи складу адміністративного правопорушення є доказом незаконності дій суб`єкта владних повноважень щодо здійснення провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно позивача. Зазначає, що стороною позивача було доведено факт завдання йому моральної шкоди, оскільки сам факт порушення відповідачем прав особи тягне для потерпілого суб`єкта негативні наслідки психо-емоційного характеру. Просить рішення Миколаївського районного суду Львівської області від 13 березня 2025 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити повністю. 01 травня 2025 року через підсистему «Електронний суд» представник Головного управління Національної поліції у Львівській області Паїк М.В. подала до Львівського апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу. У відзиві зазначає, що позивачем не доведено факту завдання йому моральної шкоди. Просить апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а оскаржуване рішення без змін. Відповідно до ч.1ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Враховуючи те, що ціна позову у даній справі менша тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, апеляційна скарга підлягає розгляду без повідомлення учасників справи. За змістом ч.2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Згідно з ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з наступних підстав. Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Матеріалами справи та судом встановлено, що 01 червня 2023 року відносно ОСОБА_1 було складено протокол серії ААД №474919 про вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП. Постановою Миколаївського районного суду Львівської області від 13 вересня 2023 року у справі №447/1833/23 провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП закрито у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення. Постанова Миколаївського районного суду Львівської області від 13 вересня 2023 року у справі №447/1833/23 набрала законної сили 26.09.2023, що підтверджується копією постанови , долученої до матеріалів справи. Ухвалюючи оскаржуване рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд виходив з тих підстав, що зі сторони позивача не було надано суду доказів в обґрунтування позовних вимог та не надано об`єктивних та переконливих доказів на підтвердження факту заподіяння йому моральної шкоди, яка б перебувала у причинному зв`язку з діями відповідача. З висновками суду першої інстанції колегія суддів погоджується. Відповідно до ч. ч. 1 та 2 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, відшкодування моральної (немайнової) шкоди. Статтею 56 Конституції України передбачено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень. У статті 23 ЦК України встановлено право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав та законних інтересів. Відповідно до частини другої цієї статті моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Загальні підстави відповідальності за завдану моральну шкоду передбачені ст. 1167 ЦК України, відповідно до якої шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини. Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а сааме у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт. У пункті 32 постанови Великої Палати Верховного Суду від 03 вересня 2019 року у справі № 916/1423/17 вказано, що застосовуючи статті 1173, 1174 ЦК України, суд має встановити: по-перше, невідповідність рішення, дії чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування чи відповідно їх посадової або службової особи вимогам закону чи іншого нормативного акта; по-друге, факт заподіяння цим рішенням, дією чи бездіяльністю шкоди фізичній або юридичній особі. За наявності цих умов є підстави покласти цивільну відповідальність за завдану шкоду саме на державу, Автономну Республіку Крим або орган місцевого самоврядування. У постанові Верховного Суду від 22 січня 2025 року за № 335/6977/22 зазначено: «Велика Палата Верховного Суду з огляду на мотиви, наведені у цій постанові, не може погодитися з висновками судів першої та апеляційної інстанції про те, що факт закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення за відсутності події та складу такого порушення презюмує завдання позивачу моральної шкоди, а також з висновками апеляційного суду щодо застосування до спірних правовідносин Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду. Переглядаючи справу в касаційному порядку, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що у разі відповідності протоколу про адміністративне правопорушення вимогам закону та вчинення працівниками патрульної поліції під час складання протоколу всіх дій згідно із законом та в межах їхніх повноважень, факт закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення за відсутністю складу правопорушення, не є фактом, який підтверджує протиправність дій патрульних поліцейських щодо складання такого протоколу. При невстановленні під час розгляду справи про адміністративне правопорушення невідповідності дій (бездіяльності) працівників патрульної поліції щодо складання протоколу, які мали наслідком закриття справи про адміністративне правопорушення, дії патрульного поліцейського щодо складення протоколу про адміністративне правопорушення у разі подальшого закриття справи у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення можуть бути підставою для відшкодування шкоди державою лише у тому випадку, якщо закриття справи у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення відбулося через очевидну невідповідність протоколу вимогам закону або внаслідок інших протиправних дій працівників патрульної поліції під час оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення, або які мають ознаки свавільності». У постанові Верховного Суду від 21 жовтня 2020 року за № 312/262/18 зроблено висновок: «Встановивши, що позивач не надав належних та допустимих доказів незаконності дій відповідачів, оскільки жодного адміністративного стягнення, передбаченого КУпАП, до нього застосовано не було, а складання протоколу про адміністративне правопорушення не є притягненням особи до адміністративної відповідальності, так як відповідно до ст. ст. 283, 284 КУпАП таке питання може бути вирішено лише судом, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позову. При цьому сам факт закриття справи про адміністративне правопорушення не тягне обов`язковий наслідок цивільно-правового характеру і не може бути доказом того, що дії та бездіяльність відповідачів заподіяли позивачу моральної шкоди.» Так, у спірних правовідносинах шкода відшкодовується на загальних підставах, визначених статтею 1174 ЦК України, а тому обов`язковою умовою для покладення відповідальності на державу за дії (бездіяльність) посадових осіб відповідача у виді відшкодування шкоди є встановлення протиправності у діях працівників патрульної поліції під час складання протоколу про адміністративне правопорушення. З огляду на приписи Закону України «Про Національну поліцію», Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність» патрульна поліція не є органом, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, тому на правовідносини щодо складання протоколів у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, не поширюються правила ст. 1176 ЦК України та Закону № 266/94-ВР. Для покладення відповідальності на державу за дії (бездіяльність) посадових осіб органів державної влади у виді відшкодування шкоди обов`язковою є наявність трьох елементів (умов): неправомірний характер дії (бездіяльності) цього органу (посадових або службових осіб), наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями (бездіяльністю) і заподіяною шкодою. Водночас наявність вини посадових осіб органів державної влади не є обов`язковою умовою такого виду відповідальності. Тягар доведення наявності зазначених трьох умов покладається на позивача, який звернувся до суду з позовом про відшкодування шкоди на підставі ст. ст. 1173, 1174 ЦК України. Встановлення протиправності у діях працівника патрульної поліції під час складання протоколу про адміністративне правопорушення, є обов`язковою умовою для покладення відповідальності на державу за дії (бездіяльність) посадових осіб органів державної влади у виді відшкодування шкоди. У разі відповідності протоколу про адміністративне правопорушення вимогам закону та вчинення працівниками патрульної поліції під час складання протоколу всіх дій згідно із законом та в межах їхніх повноважень, факт закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення за відсутністю складу правопорушення не є фактом, який підтверджує протиправність дій патрульних поліцейських щодо складання такого протоколу. Дії патрульного поліцейського щодо складення протоколу у разі подальшого закриття справи у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення можуть бути підставою для відшкодування шкоди державою лише у тому випадку, якщо закриття справи у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення відбулося через очевидну невідповідність протоколу вимогам закону або внаслідок інших протиправних дій працівників патрульної поліції під час оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення, або які мають ознаки свавільності. Постановою Миколаївського районного суду Львівської області від 13 вересня 2023 року у справі №447/1833/23 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП не встановлено невідповідності складеного протоколу про адміністративне правопорушення вимогам закону, а також протиправності дій патрульного поліцейського на момент складання протоколу. Враховуючи відсутність у матеріалах справи доказів неправомірності дій працівника патрульної поліції під час складання протоколу про вчинення адміністративного правопорушення відносно ОСОБА_1 , колегія суддів зазначає про відсутність підстав для покладення відповідальності на державу за дії (бездіяльність) посадових осіб у виді відшкодування позивачу завданої моральної шкоди. Доводи апеляційної скарги не містять посилання на докази, які б спростовували висновки суду і впливали на їх законність, а зводяться до переоцінки доказів і незгоди скаржника з висновками суду щодо їх оцінки стосовно встановлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом. Враховуючи те, що судом першої інстанції правильно встановлено фактичні обставини справи, вірно застосовано матеріальний закон та дотримано процедуру розгляду справи, встановлену ЦПК України, ухвалено справедливе рішення, тому підстав для його зміни чи скасування колегія суддів не вбачає. Враховуючи те, що доводи апеляційних скарг не спростовують висновків суду першої інстанції, підстав для скасування оскаржуваного рішення колегія суддів не вбачає. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення ( ч.5 ст.268 ЦПК України). Керуючись ст.ст. 374 ч.1 п. 1; 375; 383; 384; 389-391 ЦПК України,- суд апеляційної інстанції у х в а л и в: Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 ОСОБА_2 залишити без задоволення. Рішення Миколаївського районного суду Львівської області від 13 березня 2025 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, встановлених п.2 ч.3 ст. 389 ЦПК України. Повний текст постанови складено 05 вересня 2025 року. Головуюча суддя Ю.Р.Мікуш Судді: Т.І.Приколота Р.В.Савуляк