Постанова Кропивницький апеляційний суд № 404/6765/21

ПОСТАНОВА Іменем України 29 грудня 2023 року м. Кропивницький справа № 404/6765/21 провадження № 22-ц/4809/176/23 Кропивницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: Карпенка О. Л. (головуючий, доповідач), Єгорової С. М., Чельник О. І., учасники справи: позивач - ОСОБА_1 , відповідач - Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Комунальне підприємство «Електротранс» Кропивницької міської ради, розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якого діє представник - адвокат Березовська Ірина Анатоліївна на рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда (суддя Мохонько В. В.) від 20.09.2022, ВСТАНОВИВ: 1.Короткий зміст позовних вимог 08.09.2021 ОСОБА_1 звернувся до Кіровського районного суду м. Кіровограда з позовом до Публічного акціонерного товариства «Національної акціонерної страхової компанії «Оранта», вказавши третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Комунальне підприємство «Електротранс» Кропивницької міської ради (далі - КП «Електротранс»), про відшкодування матеріальної шкоди в розмірі 34603,00 грн. Позов обґрунтовано тим, що 30.04.2021 через обрив контактного проводу електромережі КП «Електротранс» по вул. Короленка у м. Кропивницькому було пошкоджено належний позивачу транспортний засіб VW Golf реєстраційний номер НОМЕР_1 . Вказана пригода сталася за участі тролейбуса, який належить КП «Електротранс». Факт даної пригоди був зареєстрований працівниками поліції. Пошкодженням автомобіля у ДТП позивачу завдано майнової шкоди на суму 34306,00 грн, що відповідає вартості відновлювального ремонту транспортного засобу. З метою отримання відшкодування завданої майнової шкоди, позивач звернувся до КП «Електротранс» на що отримав лист-відповідь з якого вбачається, що КП «Електротранс» уклало з ПАТ НАСК «Оранта» договір страхування цивільно-правової відповідальності перед третіми особами за умовами якого страховик має нести відповідальність за наслідки дорожньо-транспортної пригоди. КП «Електротранс» своєчасно повідомив НАСК «Оранта» про настання події, а позивач подав страховику заяву про відшкодування завданої йому матеріальної шкоди, але той висунув вимогу надати йому судове рішення про стягнення з КП «Електротранс» відшкодування завданої шкоди, як умови виплати страхового відшкодування. Як на правову підставу своїх вимог, позивач послався на норми Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (Закон № 1961-VІ). 2.Короткий зміст рішення суду Рішенням Кіровського районного суду м. Кіровограда від 20.09.2022 у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ПАТ НАСК «Оранта», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Комунальне підприємство «Електротранс» Кропивницької міської ради, про відшкодування матеріальної шкоди відмовлено. Суд першої інстанції дійшов висновку, що позов є безпідставним через ненадання страховику, відповідачу по справі, документів, передбачених договором страхування, які є необхідними для підтвердження настання страхового випадку. Тому у відповідача не виникло зобов`язання щодо виплати страхового відшкодування позивачу. 3.Короткий зміст вимог і доводів апеляційної скарги Позивач ОСОБА_1 , від імені якого діє представник - адвокат Березовська Ірина Анатоліївна, подав апеляційну скаргу у якій просив скасувати рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 20.09.2022 та ухвалити нове судове рішення, яким стягнути НАСК «Оранта» на свою користь 34603,00 грн. В обгрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначив, що висновок суду першої інстанції щодо ненадання позивачем документів, передбачених п. 2.7. договору добровільного страхування є помилковим так, як на виконання підпункту 2.7.1.2 цього договору позивач надав постанову Кіровського районного суду м. Кіровограда від 07.06.2021 про притягнення до адміністративної відповідальності працівника КП «Електротранс», але суд це судове рішення до уваги не взяв. До того ж суд не вказав, якого саме документа, передбаченого умовами договору страхування, не надав позивач. Посилання відповідача на п. 2.7.1.2 договору страхування та відсутність судового рішення, яке набрало законної сили протягом строку дії договору, згідно з яким зобов`язано страхувальника відшкодувати завдану шкоду, є неприйнятним так, як фактично нівелюється право потерпілого на страхове відшкодування, на яке позивач має право відповідно до Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (закон № 1961-VІ), оскільки зобов`язаний разом з іншими документами надати страховику судове рішення, яким в судовому порядку уже має бути вирішене питання відшкодування шкоди з відповідальної за завдану шкоду особи. НАСК «Оранта» порушило ряд норм Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (Закон № 1961-VІ) та протиправно відмовило позивачу в страховому відшкодуванні. Суд першої інстанції допустив порушення норм матеріального права та, як наслідок, ухвалив незаконне рішення. 4.Узагальнені доводи і заперечень інших учасників справи Згідно з ч. 1 ст. 360 ЦПК України учасники справи мають право подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі протягом строку, встановленого судом апеляційної інстанції в ухвалі про відкриття апеляційного провадження. Відповідач ПАТ «НАСК «Оранта» у відзиві на апеляційну скаргу висловив заперечення проти вимог та доводів апелянта, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції. Звернув увагу суду, що договір між ним і КП «Електротранс» було укладено відповідно до норм Закону України «Про страхування». Договором узгоджено умови за яких у страховика виникає обов`язок відшкодувати завдану страхувальником шкоду. Він також наголосив, що постанову Кіровського районного суду м. Кіровограда від 07.06.2021, про яку веде мову апелянт, йому надано після розгляду звернень позивача про виплату страхового відшкодування. Позивач відмовився в суді першої інстанції на заміну відповідача у справі. Від третьої особи КП «Електротранс» відзив на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції не надійшов. Відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції (ч. 3 ст. 360 ЦПК України). 5.Розгляд справи в суді апеляційної інстанції Відповідно до ч. 1. ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 176 ЦПК України у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, чи оспорюванню сумою за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку. Ціна позову у цій справі становить 34306,00 грн, що менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, предметом спору є відшкодування матеріальної шкоди за договором страхування, що не належить до категорії спорів, які відповідно до ч. 4 ст. 274 ЦПК не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження. З огляду на це справа переглядається судом апеляційної інстанції за наявними у ній матеріалами без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) та без проведення судового засідання і його фіксування за допомогою звукозаписувального технічного засобу (ч. 13 ст. 7, ч. 2 ст. 247 ЦПК України). Крім того, згідно з ч. 4, ч. 5 ст. 268 та ст. 383 ЦПК України, постанова не проголошується, а датою її ухвалення є дата складання повного тексту судового рішення. 6.Суд першої інстанції встановив такі носпорювані обставини справи: Позивач ОСОБА_1 є власником колісного транспортного засобу - автомобіля марки Vоlkswagen модель «Golf» реєстраційний номер НОМЕР_1 . Постановою Кіровського районного суду м. Кіровограда від 07.06.2021 у справі № 404/3630/21, якою ОСОБА_2 , провідного інженера технічного відділу КП «Електротранс» міської ради м. Кропивницького, визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 140 КУпАП та притягнуто до відповідальності, встановлено таке: 30.04.2021 о 16 год. 15 хв. ОСОБА_2 , перебуваючи на посаді провідного інженера відділу КП «Електротранс» міської ради м. Кропивницького, порушив правила, норми і стандарти, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху при утриманні спеціальної частини контактної мережі, ст. ст. 6, 9, п. 2.3 ст. 12 Закону України «Про дорожній рух» та п. 1.5. ПДР України, внаслідок чого відбувся її обрив, що призвело до ДПТ по вул. Жадова, 28-а, у м. Кропивницькому за участю транспортного засобу «Volkswagen» реєстраційний номер НОМЕР_1 , який отримав механічні пошкодження. Станом на дату настання дорожньо-транспортної пригоди був чинним укладений між ПАТ НАСК «Оранта» і КП «Електротранс» Міської ради міста Кропивницькогодоговір добровільного страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів серія УБ №1486944 від 24.11.2020 за умовами якого застраховано цивільно-правову відповідальність страхувальника КП «Електротранс» Міської ради міста Кропивницького, пов`язану з виконанням ним діяльності пасажирського наземного транспоту міського та приміського сполучення. 20.05.2021 ОСОБА_1 звернувся до директора КП «Електротранс» із заявою про компенсацію вартості ремонту пошкодженого транспортного засобу. 27.05.2021 директор КП «Електротранс» надав відповідь ОСОБА_1 , повідомивши його про те, що за договором обов`язкового (добровільного) страхування цивільно-правова відповідальність власника наземних транспортних засобів серія УБ №1486944, контактна мережа підприємства застрахована ПАТ НАСК «Оранта». Позивач звернувся до департаменту врегулювання ПАТ НАСК «Оранта» із заявами про відшкодування вартості ремонту пошкодженого транспортного засобу. 28.05.2021 та 17.08.2021 ПАТ НАСК «Оранта» надала позивачу відповіді за вих. № 1-04/5094 та № 09-02-17/1-04/7291 у яких повідомила, що для подальшого розгляду справи про прийняття остаточного рішення страховику рекомендовано отримати наступні документи: рішення суду, що набрало законної сили протягом строку дії договору і згідно з яким зобов`язано страхувальника (КП «Електротранс» Міської ради міста Кропивницького) відшкодувати заподіяну шкоду.

7. Позиція апеляційного суду щодо апеляційної скарги Відповідно до ч. 1, 4 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Відповідно до частин 1, 2, 4 та 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Переглянувши справу в межах доводів та вимог апеляційної скаргиза наявними у ній доказами, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції не відповідає зазначеним нормам закону. Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. 8.Мотиви ухваленого апеляційним судом рішення 8.1.Застосовні до правовідносин сторін норми права та їх джерела Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі (п. 3 ч. 2 ст. 11 ЦК України). Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання (ч. 1 ст. 15 ЦК України). Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 16 ЦК України). За змістом п. 8 ч. 2 ст. 16, ч. 1 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільних прав, має право на їх відшкодування та інші способи відшкодування майнової шкоди. Згідно зі ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала (частина перша). Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків (ч. 1 ст. 1172 ЦК України). Джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб (ч. 1 ст. 1187 ЦК України). Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку (ч. 2 ст. 1187 ЦК України). Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (п. 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України). Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі (абз. 2 ч. 1 ст. 1192 ЦК України). Згідно зі ст. 1194 ЦК України, у редакції на час виникнення спірних правовідносин, особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). За договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (ст. 979 ЦК України у редакції на час виникнення спірних правовідносин). Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 980 ЦК України, у редакції на час виникнення спірних правовідносин, предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов`язані з відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності). Страховик зобов`язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором (п. 3 ч. 1 ст. 988 ЦК України у редакції на час виникнення спірних правовідносин). Страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів (ст. 1 Закону України «Про страхування» у редакції Закону № 85/96-ВР, чинного на час виникнення спірних правовідносин, далі - Закон № 85/96-ВР). За змістом ст. 999 ЦК України та ст. 5 Закону № 85/96-ВР вбачається, що страхування може бути добровільним або обов`язковим. Добровільне страхування - це страхування, яке здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком. Загальні умови і порядок здійснення добровільного страхування визначаються правилами страхування, що встановлюються страховиком самостійно відповідно до вимог цього Закону. Конкретні умови страхування визначаються при укладенні договору страхування відповідно до законодавства (ч. 1 ст. 6 Закону № 85/96-ВР). Згідно з п. 15 ч. 3 ст. 6 Закону № 85/96-ВР одним із видів добровільного страхування є страхування відповідальності перед третіми особами (іншої, ніж передбачена пунктами 12 - 14 цієї статті). Страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов`язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій особі (ч. 2 ст. 8 Закону № 85/96-ВР). Страхова сума - грошова сума, в межах якої страховик відповідно до умов страхування зобов`язаний провести виплату при настанні страхового випадку. Страхова виплата - грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку. Розмір страхові суми та (або) страхової виплати визначається за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством. Страхова сума може бути встановлена по окремому страховому випадку, групі випадків, договору страхування у цілому. Страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страховик (ч. 1. 2, 4, 5, 16, 17 ст. 9 Закону № 85/96-ВР). Здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника йог правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта, що складається страховиком або уповноваженою ним особою у формі, визначеній страховиком (ч. 1 ст. 25 Закону № 85/96-ВР). Частинами 1, 2 ст. 991 ЦК України та ст. 26 Закону № 85/96-ВР передбачено підстави для відмови страховика від здійснення страхової виплати або страхового відшкодування, зокрема: 1) навмисних дій страхувальника або особи, на користь якої укладено договір страхування, якщо вони були спрямовані на настання страхового випадку; 2) вчинення страхувальником або особою, на користь якої укладено договір страхування, умисного кримінального правопорушення, що призвело до страхового випадку; 3) подання страхувальником завідомо неправдивих відомостей про об`єкт страхування або про факт настання страхового випадку; 4) одержання страхувальником повного відшкодування збитків за договором майнового страхування від особи, яка їх завдала; 5) несвоєчасного повідомлення страхувальником без поважних на те причин про настання страхового випадку або створення страховикові перешкод у визначенні обставин, характеру та розміру збитків; 6) наявності інших підстав, встановлених законом. Договором страхування можуть бути передбачені також інші підстави для відмови у здійсненні страхових виплат, якщо це не суперечить закону. 8.2.Оцінка аргументів учасників справи та висновків суду першої інстанції У справі, яка переглядається в апеляційному порядку, спір виник між позивачем, власником транспортного засобу, пошкодженого з вини працівника КП «Електротрас», та страховиком, який уклав з КП «Електротранс» договір добровільного страхування відповідальності перед третіми особами, щодо виплати страхового відшкодування. На підставі преюдиційного судового рішення, постанови Кіровського районного суду м. Кіровограда від 07.06.2021 у справі № 404/3630/21, встановлено, що 30.04.2021 о 16 год. 15 хв. ОСОБА_2 , провідний інженер відділу КП «Електротранс» міської ради м. Кропивницького, порушив правила, норми і стандарти, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху при утриманні спеціальної частини контактної мережі, ст. ст. 6, 9, п. 2.3 ст. 12 Закону України «Про дорожній рух» та п. 1.5. ПДР України, внаслідок чого відбувся її обрив, що призвело до дорожньо-транспортної пригоди по вул. Жадова, 28-а, у м. Кропивницькому за участю транспортного засобу «Volkswagen» реєстраційний номер НОМЕР_1 , який отримав механічні пошкодження. Власником колісного транспортного засобу - автомобіля марки Vоlkswagen модель «Golf» реєстраційний номер НОМЕР_1 на час дорожньо-транспортної пригоди був ОСОБА_1 . Згідно з протоколом (актом) огляду транспортного засобу, складеного 06.05.2021 представником НАСК «Оранта» Турчин О. Г. і потерпілим ОСОБА_1 , транспортний засіб марки Vоlkswagen модель «Golf» реєстраційний номер НОМЕР_1 має механічні пошкодження деталей: капот, скло вітрового вікна, панель даху, рейлінги (а. с. 16). Станом на дату настання дорожньо-транспортної пригоди, тобто станом на 30.04.2021, був чинним укладений між ПАТ НАСК «Оранта» і КП «Електротранс» Міської ради міста Кропивницькогодоговір добровільного страхування відповідальності перед третіми особами серія УБ №1486944 від 24.11.2020 (а. с. 72 - 80, далі - Договір страхування). Згідно з п. 1.2., п.п. 2.1.2. Договору страхування застрахованою є цивільно-правові відповідальність страхувальника, пов`язана з виконанням ним діяльності з використанням пасажирського наземного транспорту міського та приміського сполучення. Відповідно до п. 1.4. Договору страхування страховим випадком визнаються такі події: 1)смерть або заподіяння шкоди третіх осіб (п.п. 1.4.1. Договору); 2)пошкодження або знищення майна третіх осіб (п.п. 1.4.2. Договору); 3)заподіяння третім особам протягом строку дії Договору та підтверджується рішенням суду, що набрало законної сили протягом строку дії Договору і згідно з яким зобов`язано Страхувальника відшкодувати шкоду, завдано третім особам (п.п. 1.4.6. Договору). Зі змісту п. 3 розділу ІІІ Правил експлуатації трамвая і тролейбуса, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 03.02.2020 № 36 і зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 17.04.2020 за № 353/34636, вбачається, що роботи пов`язаних з рухом електричного транспорту, експлуатацією та ремонтом електроустановок, перебуванням на висоті, на проїзній частині вулиць та трамвайних коліях є джерелом підвищеної небезпеки. Таким чином, внаслідок обриву спеціальної частини контактної мережі електротранспорту, яка сталася через порушення провідним інженером відділу КП «Електротранс» міської ради м. Кропивницького ОСОБА_2 правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху при утриманні спеціальної частини контактної мережі, ст. ст. 6, 9, п. 2.3 ст. 12 Закону України «Про дорожній рух» та п. 1.5. ПДР України було завдано механічних пошкоджень належному на праві власності ОСОБА_1 автомобілю та спричинило матеріальну шкоду його власнику. Відповідно до ст. 1172, 1187 ЦК України у КП «Електротранс» виникло зобов`язання відшкодувати завдану позивачу по справі майнову шкоду. Проте КП «Електротранс» добровільно застрахувало свою відповідальність перед третіми особами, уклавши відповідний Договір страхування з ПАТ НАСК «Оранта», відповідачем по справі, а тому, відповідно до ст. 1194 ЦК України, на випадок виникнення деліктного зобов`язання страхувальника саме страховик бере на себе, у межах суми страхового відшкодування, виконання обов`язку страхувальника, який завдав шкоди. Тому, вирішення цієї справи залежить від того, чи згідно з цим Договором страхування або законом у страховика виник обов`язок з виплати страхового відшкодування у межах ліміту його відповідальності. Правовідносини, які виникли між сторонами по справі, регламентуються нормами ЦК України, Закону України «Про страхування» та умовами Договору страхування від 24.11.2020. Суд першої інстанції помилково керувався нормами Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», який регулює відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів та є формою обов`язкового страхування в розумінні ст. 999 ЦК України та ст. 5, ст. 7 Закону № 85/96-ВР. Водночас КП «Електротранс» уклав з відповідачем по справі договір, який є формою добровільного страхування в розумінні ст. 5, ч. 1, п. 15 ч. 3 ст. 6 Закону № 85/96-ВР. На це вказав суду відповідач у відзиві на позовну заяву, але суд першої інстанції на цей аргумент уваги не звернув, що потягло помилкове застосування закону, який не підлягає застосуванню до правовідносин сторін. Таку ж помилку допустив позивач, визначаючи правову підставу свого позову. Проте, з огляду на принцип «суд знає закон» (jura novit curia), згідно з яким під час розгляду справи суд має самостійно здійснити правильну правову кваліфікацію відносин сторін та застосувати для прийняття рішення ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, а тому така помилка з боку позивача не має наслідком відмову в позові. Щодо страхових ризиків і страхового випадку, то, як вже зазначав вище апеляційний суд, згідно з п. 1.4. Договору страхування страховими ризиками є такі події (кожна з них самостійно): смерть або заподіяння шкоди третіх осіб (п.п. 1.4.1. Договору); пошкодження або знищення майна третіх осіб (п.п. 1.4.2. Договору); заподіяння третім особам протягом строку дії Договору та підтверджується рішенням суду, що набрало законної сили протягом строку дії Договору і згідно з яким зобов`язано Страхувальника відшкодувати шкоду, завдано третім особам (п.п. 1.4.6. Договору). Крім того, відповідно до п. 2.2.3. Договору страхування подія, зокрема пошкодження або знищення майна третьої особи, визнається страховим випадком за наявності і сукупності таких ознак: наявності причинно-наслідкового зв`язку між дією або бездіяльністю страхувальника і заподіяною ним шкодою (п.п. 2.2.3.1. Договору), подія призвела до обґрунтованої, доведеної у судовому порядку шкоди майну третіх осіб (п.п. 2.2.3.2. Договору), пред`явлені третіми особами вимоги про відшкодування завданої страховиком шкоди заявлені у відповідності та на підставі норм чинного законодавства, що діють на території дії договору страхування (п. 2.2.3.3. Договору). У цій справі наявність причинно-наслідкового зв`язку між дією або бездіяльністю працівника страхувальника і заподіяною ним шкодою встановлена і доведена постановою Кіровського районного суду м. Кіровограда від 07.06.2021 у справі № 404/3630/21 (а. с. 103). Вимоги потерпілого ОСОБА_1 про страхове відшкодування пред`явлені ним страховику 20.06.2021 у відповідності та на підставі чинних на той час норм ЦК України та Закону України «Про страхування», зміст яких наведено вище за текстом цієї постанови (а. с. 84). Отже, колегія суддів апеляційного суду вважає, що подія, яка сталася 30.04.2021, а саме обрив спеціальної частини контактної КП «Електротранс» міської ради м. Кропивницького, що спричинив механічні пошкодження транспортного засобу «Volkswagen» реєстраційний номер НОМЕР_1 , який належить позивачу по справі, тобто пошкодження майна третьої особи, має ознаки страхового випадку, передбаченого підпунктом 1.4.2. Договору страхування, підтвердженого відповідно до умов п. 2.2.3. Договору страхування. Висновок суду першої інстанції, який став на позицію відповідача, про те, що у відповідача не виникло зобов`язання щодо виплати страхового відшкодування позивачу через ненадання йому документів, передбачених договором страхування, які є необхідними для підтвердження настання страхового випадку, а саме рішення суду, яке набрало законної сили протягом строку дії Договору і згідно з яким зобов`язано КП «Електротранс» відшкодувати завдану шкоду, є помилковим з огляду на таке. Пунктом 2.7. Договору страхування визначено перелік документів, необхідних для підтвердження настання страхового випадку та визначення розміру збитку, а також розрахунку страхового відшкодування, які страхувальник повинен надати страховику, а саме: п.п. 2.7.1.1 письмову заяву про настання події, що призвела до збитків, п.п. 2.7.1.2 рішення суду, що набрало законної сили, відповідно до якого Страхувальник зобов`язаний відшкодувати збитки завдані третім особам; або письмове повідомлення страхувальника разом із платіжним дорученням або іншими документами, що підтверджують відшкодування збитків Страхувальником у добровільному порядку, за попередньої згоди Страховика; або рішення керівного чи державного органу (уповноваженого органу), уповноваженої посадової особи, яка накладає на Страхувальника санкції (грошово-матеріальне стягнення) з метою притягнення його до відповідальності, яка передбачена законодавством України; висновок про причини настання і характер збитків від компетентних органів; п.п. 2.7.1.3 документи, що підтверджують розмір заподіяної шкоди третім особам; п.п. 2.7.1.4 акт огляду пошкодженого майна третьої особи, підписаний представником Страховика; п.п. 2.7.1.5 висновок експертної організації із зазначенням у грошовому вираженні розміру збитків, заподіяних майну третьої особи; п.п. 2.7.1.6 виписку з медичної картки третьої особи, як стаціонарного хворого з визначенням характеру отриманих трав особою і каліцтв, діагнозу, періоду лікування; п.п. 2.7.1.7 листок непрацездатності третьої особи; п.п. 2.7.1.8 сплачені третьою особою рахунки за лікування; п.п. 2.7.1.9 довідку МСЕК (у випадку встановлення інвалідності); п.п. 2.7.1.10 постанову про порушення або відмову в порушенні кримінальної справи за фактом заподіяння шкоди життю та здоров`ю третьої особи; п.п. 2.7.1.11 свідоцтво про право на спадщину; п.п. 2.7.1.12 документи, що посвідчують особу третьої особи, право володіння пошкодженим або знищеним майном, законність її прав на одержання відшкодування (документи про вступ у спадщину й т. ін.); п.п. 2.7.1.13 інші документи, необхідні для настання страхового випадку, розміру заподіяних збитків, законності пред`явлених вимог. Аналіз змісту умов п. 1.4 Договору страхування, яким визначено страхові ризики та події які можуть вважатися страховими випадками, у порівняні з п. 2.7 цього ж Договору, який визначає перелік підтверджуючих документів, які мають бути надані страховику, дають підстави вважати, що в п. 2.7 наведено загальний перелік документів, якими можуть бути підтверджені всі страхові випадки при настанні яких виникає обов`язок страховика виплатити страхове відшкодування, без розподілу відносно кожного з обумовлених у п. 1.4 Договору окремих випадків. Колегія суддів апеляційного суду вважає, що суд першої інстанції неправильно витлумачив умови Договору страхування та не дав належної кваліфікації події, яка сталася 30.04.2021, як одного зі страхових випадків, передбачених підпунктами 1.4.1., 1.4.2., 1.4.6. цього Договору, а саме випадку, передбаченого п. 1.4.2 Договору. Немає підстав вважати, що при настанні будь-якої із подій, передбачених підпунктами 1.4.1., 1.4.2., 1.4.6. Договору страхування, страховику повинні бути надані всі документи, передбачені підпунктами 2.7.1.1 - 2.7.1.13 Договору. Так, наприклад, не можна розумно пояснити, що на випадок смерті або заподіяння шкоди здоров`ю третіх осіб (п.п. 1.4.1 Договору) для підтвердження страхового випадку страховику має бути надано акт огляду пошкодженого майна третьої особи, підписаний представником страховика (п.п. 2.7.1.4 Договору). Передбачене п.п. 2.7.1.2 Договору страхування рішення суду, що набрало законної сили, відповідно до якого Страхувальник зобов`язаний відшкодувати збитки завдані третім особам, яке відповідач вимагав надати йому, як умову виплати страхового відшкодування позивачу, відповідає страховому випадку, передбаченому п.п. 1.4.6 Договору - заподіяння третім особам протягом строку дії Договору та підтверджується рішенням суду, що набрало законної сили протягом строку дії Договору і згідно з яким зобов`язано Страхувальника відшкодувати шкоду, завдано третім особам. Однак, колегія суддів апеляційного суду вважає, що позивач звернувся до відповідача про виплату страхового відшкодування внаслідок настання страхового випадку, передбаченого п.п. 1.4.2 Договору страхування, тобто пошкодження майна третіх осіб, а не передбаченого п.п. п.п. 1.4.6 цього Договору.Отже, страховик не мав підстав вимагати надання йому рішення суду, що набрало законної сили, відповідно до якого КП «Електротранс» зобов`язаний відшкодувати збитки завдані ОСОБА_3 . Крім того, як правильно зазначив апелянт, на виконання п.п. 2.7.1.2 Договору страхування ним надано висновок про причини настання і характер збитків від компетентного органу - постанову Кіровського районного суду м. Кіровограда від 07.06.2021 у справі № 404/3630/21 (а. с. 103). Копію цього судового рішення позивач подав до суду 20.09.2022, пояснивши у своїй заяві про прийняття доказу причини неможливості подання його раніше (а. с. 102). Суд першої інстанції прийняв цей доказ. Бувши ознайомленим з цим доказом, відповідач мав можливість ухвалити рішення щодо виплати страхового відшкодування позивачу до ухвалення рішення судом першої інстанції, тим самим виконавши своє зобов`язання за договором, але цього він не зробив. Про відмову надати інші, передбачені Договором страхування або законом документи, необхідні для виплати страхового відшкодування позивачу внаслідок настання страхового випадку, передбаченого п.п. 1.4.2 Договору, відповідач не заявляв. Колегія суддів вважає, що у цій справі факт настання страхового випадку, передбаченого п.п. 1.4.2 Договору страхування, з яким пов`язується виникнення обов`язку відповідача, як страховика, здійснити виплату страхового відшкодування позивачу підтверджено належними, допустимими, достовірними і достатніми доказами. Передбачених частинами 1, 2 ст. 991 ЦК України та ст. 26 Закону № 85/96-ВР підстав для відмови страховика у здійсненні страхового відшкодування судом не встановлено. Також не встановлено передбачених п. 2.10. Договору страхування підстав для відмови у здійсненні страхового відшкодування, зокрема, не встановлено передбаченої п.п. 2.10.1.9 відмови надати страховику необхідні документи відповідно до умов п. 2.7.1 Договору. Безпідставне невиконання відповідачем свого зобов`язання здійснити страхове відшкодування завданої позивачу майнової шкоди в межах страхового ліміту є порушенням договору та вимог закону і дає підстави позивачу вимагати захисту свого порушеного права. При цьому, пред`являючи вимоги до відповідача, позивач правильно виходив з того, що відповідно до ст. 1194 ЦК України КП «Електротранс», який застрахував свою відповідальність, зобов`язаний сплатити лише різницю між страховим відшкодуванням та фактичним розміром завданої шкоди. Можливість виплати страхового відшкодування за завдану шкоду безпосередньо третій особі передбачена п.п. 2.8.7 Договору страхування. Щодо розміру завданої позивачу шкоди та страхового відшкодування від відповідача, на яке він має право. Колегія суддів апеляційного суду вже вказувала, що згідно з протоколом (актом) огляду транспортного засобу, складеного 06.05.2021 представником НАСК «Оранта» Турчин О. Г. і потерпілим ОСОБА_1 , транспортний засіб марки Vоlkswagen модель «Golf» реєстраційний номер НОМЕР_1 має механічні пошкодження деталей: капот, скло вітрового вікна, панель даху, рейлінги (а. с. 16). Згідно з калькуляцією вартості відновлювального ремонту автомобіля марки Vоlkswagen модель «Golf» реєстраційний номер НОМЕР_1 , що включає відновлювальний ремонт капота, панелі даху та рейлінгів) становить 16180,00 грн (а. с. 91). Згідно з рахунком № РRCS0006438 від 21.07.2021, виставленим ТОВ «ПОРТ ОЛВІ», а також квитанції від 21.07.2021 ОСОБА_1 сплатив за скло вітрового вікна та його заміну 18126,31 грн (а. с. 90). Таким чином розмір завданих позивачу в ДТП збитків (витрати, які він зробив та мусить зробити для відновлення свого порушеного права) становить 34306,31 грн. Підпунктом 2.8.6 Договору страхування передбачено, що у разі пошкодження майна третіх осіб розмір страхового відшкодування визначається у розмірі витрат на відновлення з урахуванням ступеня, характеру пошкодження, зафіксованих у відповідному акті огляду знищеного або пошкодженого майна, але не більше від суми необхідної для придбання подібного за функціональними та вартісними характеристиками майнового об`єкта і розміру ліміту зобов`язань страхувальника, визначеного Договором. Згідно з п. 1.5. Договору страхування страхова сума (агрегатний ліміт, тобто гранична сума страхового відшкодування, що може бути виплачене за всіма страховими випадками, які сталися протягом усього строку страхування, грн) становить 900000,00 грн, а згідно з п.п. 1.6.4 Договору субліміт зобов`язань щодо сплати страхового відшкодування за кожним окремим випадком нанесенню шкоди майну третіх осіб становить 15000,00 грн. Франшиза за договором становить 0,0 % від страхової суми (п. 1.7. Договору). З огляду на встановлений Договором страхування в межах страхової суми субліміт відповідальності страховика за кожен окремий випадок заподіяння шкоди майну третіх осіб з відповідача на користь позивача підлягає стягненню страхове відшкодування в сумі 15000,00 грн. Отже, позов підлягає задоволенню частково. При цьому позивач не позбавлений можливості пред`явити решту своїх вимог КП «Електротранс». 9.Загальний висновок суду за результатами розгляду апеляційної скарги Положеннями п. 2 ч. 1 ст. 374, ч. 1 ст. 376 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи (ч. 1, ч. 2 ст. 376 ЦПК України). Доводи позивача ОСОБА_1 , викладені в апеляційній скарзі, щодо недоліків оскаржуваного рішення суду першої інстанції знайшли своє підтвердження під час апеляційного перегляду справи. Суд першої інстанції не дотримався загальних вимог процесуального права, не перевірив належним чином доводів сторін, неповно встановив обставини справи, невірно визначив відповідні до них правовідносини, неправильно застосував норми матеріального права, зрештою неправильно вирішив спір, а тому оскаржуване рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення. 10.Про судові витрати Одним із принципів цивільного судочинства, закріплених у п. 12 ч. 3 ст. 2 ЦПК України, є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення. Згідно з ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та судових витрат, пов`язаних з розглядом справи. За правилами ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (ч. 3 ст. 133 ЦПК України). Відповідно до частин 1 - 3 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. У цій справі судові витрати позивача, на користь якого ухвалено рішення, складаються з витрат по сплаті судового збору за подання до суду позовної заяви та апеляційної скарги, а також витрат на професійну правничу допомогу. Так за подання до суду позовної заяви позивач сплатив судовий збір в сумі 908,00 грн (а. с. 7). За подання апеляційної скарги позивач сплатив судовий збір у розмірі 1489,50 грн (а. с. 120), а всього - 2397,50 грн. Крім того, в позовній заяві позивач вказав, що очікувані витрати на професійну правничу допомогу становитимуть 2000,00 грн. До суду позивач надав: договір про надання правничої допомоги від 03.09.2021, укладений між ним і АО «ЮРФАВОР» згідно з п. 1.1 та п. 5.1 якого адвокатське об`єднання зобов`язалося скласти в інтересах клієнта позовну заяву до НАСК «Оранта», третя особа - КП «Електротранс» про відшкодування матеріальної шкоди, вартість правничої допомоги становить 2000,00 грн (а. с. 11); акт виконаних робіт від 07.09.2021 (а.с. 12); платіжне доручення від 06.09.2021 про сплату ОСОБА_1 2000,00 грн АО «ЮРФАВОР» згідно з договором про надання правничої допомоги від 03.09.2021 (а.с. 13). В апеляційній скарзі позивач просив стягнути з відповідача компенсацію його витрат на професійну правничу допомогу, яку йому надає адвокат АО «ЮРФАВОР» в сумі 4500,00 грн. На підтвердження цього він надав суду: договір про надання правничої допомоги від 12.10.2021, укладений між ним і АО «ЮРФАВОР» згідно з п. 1.1 та п. 5.1 якого адвокатське об`єднання зобов`язалося скласти в інтересах клієнта апеляційну скаргу на рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 20.09.2022 у справі № 404/6765/21, вартість правничої допомоги становить 4500,00 грн (а. с. 130); квитанцію від 18.10.2022 про сплату ОСОБА_1 4500,00 грн АО «ЮРФАВОР» згідно з договором про надання правничої допомоги від 12.10.2022 (а.с. 129). Загалом витрати позивача на професійну правничу допомогу становлять 6500,00 грн. Відповідач не заявляв про не співмірність витрат позивача на правничу допомогу адвоката. Принцип розподілу судового збору закріплений у ч. 1 ст. 141 ЦПК України, а саме: судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, полаються, у разі часткового задоволення позову, на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України). Враховуючи, що апеляційний суд частково задовольняє вимоги позивача, у розмірі 43,7% від ціни позову (15000 х 100 / 34306 = 43,7%), то судові витрати розподіляються між сторонами пропорційно. Тому, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню компенсація за: судовий збір - 2397,5 / 100 х 43,7 = 1047,70 грн, витрати на професійну правничу допомогу - 6500 / 100 х 43,7= 2840,50 грн. Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 382 - 384 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ: Вимоги апеляційної скарги ОСОБА_1 , від імені якого діє представник - адвокат Березовська Ірина Анатоліївна, задовольнити частково. Рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 20.09.2022 скасувати і ухвалити нове судове рішення. Позовні вимоги ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства Національної акціонерної страхової компанії «Оранта», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Комунальне підприємство «Електротранс» Кропивницької міської ради, про відшкодування матеріальної шкоди задовольнити частково. Стягнути з Публічного акціонерного товариства Національної акціонерної страхової компанії «Оранта» (код юридичної особи у ЄДР 00034186, місцезнаходження: м. Київ, вул. Здолбунівська, 7-Д) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) страхового відшкодування за завдану матеріальну шкоду в сумі 15000 (п`ятнадцять тисяч) грн 00 коп. Стягнути з Публічного акціонерного товариства Національної акціонерної страхової компанії «Оранта» (код юридичної особи у ЄДР 00034186, місцезнаходження: м. Київ, вул. Здолбунівська, 7-Д) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) компенсацію за сплачений судовий збір в сумі 1047 (одна тисяча сорок сім) грн 70 коп. та за професійну правову допомогу в сумі 2840 (дві тисячі вісімсот сорок) грн. 50 коп. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Головуючий О. Л. Карпенко Судді: ( С. М. Єгорова О. І. Чельник