Постанова 4824 № 753/11402/20

справа № 753/11402/20 головуючий у суді І інстанції Коренюк А.М. провадження № 22-ц/824/14951/2021 суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Березовенко Р.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 02 грудня 2021 року м. Київ Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах: головуючого судді -Березовенко Р.В., суддів:Лапчевської О.Ф., Нежури В.А., розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , поданою представником - ОСОБА_2 , на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 26 серпня 2021 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта», Приватного підприємства «Авен-Єзер», третя особа - ОСОБА_3 , про відшкодування матеріальних збитків, завданих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, - В С Т А Н О В И В: У липні 2020 року ОСОБА_1 зверенувся до суду з позовом до ПАТ «НАСК «Оранта», ПП «Авен-Єзер», третя особа - ОСОБА_3 , про відшкодування матеріальних збитків, завданих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди. Позовні вимоги обгрунтовані тим, що 16.02.2020 року о 13 год. 55 хв. на вулиці Старобориспілська (перехрестя з вулиці Ташкентська) в місті Києві сталася дорожньо-транспорта пригода, при якій ОСОБА_3 , керуючи автомобілем «Богдан», д.н.з. НОМЕР_1 , в порушення вимог п.10.1 ПДР України, перед початком руху не впевнився в безпечності руху, внаслідок чого спричинив зіткнення з автомобілем «Лексус», д.н.з. НОМЕР_2 , що призвело до пошкодження належного йому автомобіля «Лексус», д.н.з. НОМЕР_2 . Постановою Дарницького районного суду м. Києві від 03.03.2020 року, яка набула чинності, ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КпАП України, із накладенням адміністративного стягнення - штрафу. На час ДТП ОСОБА_3 був працівником ПП «Авен-Єзер» (водієм) й автомобіль, яким керував ОСОБА_3 «Богдан», д.н.з. НОМЕР_1 , належав вказаному підприємству. Відповідальність власника ТЗ «Богдан», д.н.з. НОМЕР_1 , на час ДТП була застрахована в ПАТ «НАСК «Оранта» згідно полісу обов`язкового страхування цивільно-проавової відповідальніості власників наземних транспортних засобів АО/5644326, який виплатив йому 55 169 грн. 79 коп., згодом - 6 561 грн. 19 коп., а всього - 61 730 грн. 98 коп. Проте,він не погодився із вказаною виплатою, проведеною страховиком відповідача, й замовив автотоварознавче експертне дослідження. Відповідно до висновку № 2765 від 16.03.2020 року матеріальний збиток заподіяний пошкодженням автомобіля «Лексус», д.н.з. НОМЕР_2 , складає 59 734 грн. 96 коп., а вартість відновлювального ремонту - 147 182 грн. 65 коп. Відповідно до рахунку від 05.03.2020 року ТОВ «Саміт моторз Україна» вартість відновлювального ремонту вказаного автомобіля склала 147 182 грн. 65 коп. Сума стягнення, зважаючи на визначений розмір відновлювального ремонту, становить 8 003 грн. 98 коп. недоплачена страховиком сума відшкодування та 105 172 грн. 17 коп., кошти, що підлягають стягненню із роботодавця особи, яка завдавала шкоди. Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 26 серпня 2021 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта», Приватного підприємства «Авен-Єзер», третя особа - ОСОБА_3 , про відшкодування матеріальних збитків, завданих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди відмовлено. Не погодившись із вказаним судовим рішенням позивач, ОСОБА_1 , через представника - ОСОБА_2 , подав апеляційну скаргу. В апеляційній скарзі апелянт, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуально права та невідповідність висновків суду обставинам справи, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, просив рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги повністю. При цьому, зазначає, що не погоджується з розрахунком страховика і розміром відшкодованої шкоди, яка не відповідає висновку експертного дослідження. Вважає, що різниця вартості матеріального збитку і вказана у висновку експерта підлягає стягненню зі страховика. Визначена франшиза є недоплаченою. На момент вчинення ДТП, транспортний засіб належав позивачу, тому він має право на відшкодування завданої йому шкоди, незалежно від того, кому належить майно на момент розгляду справи. Вказує, що судом першої інстанції не враховано висновки Верховного Суду щодо стягнення збитків. В ухвалі про відкриття апеляційного провадження сторонам було надано строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу. 18 жовтня 2021 року до суду надійшов відзив Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта», поданий представником - Негрич С.Ю., згідно якого відповідач просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. При цьому зазначає, що НАСК «Оранта» належним чином виконало свої зобов`язання, забезпечивши у встановленому порядку проведення огляду, щодо якого претензій чи зауважень не надходило, виплативши страхове відшкодування в повному обсязі. Позивачем не надано документів на підтвердження проведення ремонту пошкодженого автомобіля. 16.06.2020 року пошкоджений транспортний засіб був відчужений, а тому стягнення додаткових витрат у зв`язку з відновлювальним ремонтом є незаконним та необґрунтованим. 21 жовтня 2021 року до суду надійшов відзив ОСОБА_3 , поданий представником - адвокатом Лобуренком С.В., згідно якого просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги. Вважає, що суд першої інстанції дослідивши належним чином надані докази та встановивши дійсні фактичні обставини, дійшов правильного висновку про відмову в задоволенні позову. Позивачем не доведено розмір і оплату проведеного ремонту автомобіля. Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України. Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Враховуючи викладене, зважаючи на ціну позову 116 295,35 грн. та обставини справи, дана категорія справ не підпадає під процесуальну заборону передбачену ч.4 ст. 274 ЦПК України, тому апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження відповідно до приписів ч. 13 ст. 7 ЦПК України, без повідомлення учасників справи. Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного. Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Відповідно до ст. 263 ЦПК Українирішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судом першої інстанції встановлено, що 16.02.2020 року о 13 год. 55 хв. на вулиці Старобориспілська (перехрестя з вулиці Ташкентська в місті Києві) сталася дорожньо-транспорта пригода, при якій ОСОБА_3 , керуючи автомобілем «Богдан», д.н.з. НОМЕР_1 , в порушення вимог п.10.1 ПДР України, перед початком руху не впевнився в безпечності, внаслідок чого спричинив зіткнення з автомобілем «Лексус», д.н.з. НОМЕР_2 , що призвело до пошкодження належного на час ДТП автомобіля позивачу. Постановою Дарницького районного суду м. Києві від 03.03.2020 року, яка набула чинності, ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КпАП України, із накладенням адміністративного стягнення - штрафу. На час ДТП ОСОБА_3 був працівником ПП «Авен-Єзер» (водієм) й автомобіль, який керував ОСОБА_3 «Богдан», д.н.з. НОМЕР_1 , належав вказаному підприємству, що визнається відповідачем та третьою особою. Відповідальність власника ТЗ «Богдан», д.н.з. НОМЕР_1 , на час ДТП була застрахована в ПАТ «НАСК «Оранта» згідно полісу обов`язкового страхування цивільно-проавової відповідальності власників наземних транспортних засобів АО/5644326 від 19.09.2019 року зі строком дії 6 місяців - з 15.12.2019 року по 14.06.2020 року, з лімітом по майновому відшкодування - 100 000 грн., франшиза - 510 грн. ПАТ «НАСК «Оранта» виплатило позивачу 62 041 грн. 19 коп. страхового відшкодування, що підтверджується двома платіжними дорученнями: від 07.04.2020 року - 55 447 грн. 03 коп. та від 01.07.2020 року - 6 594 грн. 16 коп., наданими на підтвердження ПАТ «НАСК «Оранта», а всього - 62 041 грн. 19 коп.. Така виплата проведена ПАТ «НАСК «Оранта» на підставі Звіту № 22337 від 04.06.2020 року, проведеного ТОВ «Гарант-Асістанс» на замовлення ПАТ «НАСК «Оранта», яким визначено матеріальний збиток, завданий автомобілю «Лексус», д.н.з. НОМЕР_2 , у розмірі 62 551 грн. 19 коп. При визначенні матеріального збитку оцінювачем визначений коефіцієнт фізичного зносу пошкодженого автомобіля 0,70, зважаючи на вік автомобіля (2007). Висновком зазначено, що вартість відновлювального ремонту вказаного автомобіля з урахування коефіцієнтуфізичного зносу 0,70 становить 62 551 грн. 19 коп. Тобто, за висновком оцінювача ТОВ «Гарант-Асістанс, як матеріальний збиток, завданий автомобілю «Лексус», д.н.з. НОМЕР_2 , визначений у розмірі 62 551 грн. 19 коп., так й вартість відновлювального ремонту вказаного автомобіля з урахування коефіцієнт фізичного зносу 0,70 становить 62 551 грн. 19 коп. Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, виходив з того, що відповідно до полісу обов`язкового страхування цивільно-провової відповідальності власників наземних транспортних засобів АО/5644326, розмір франшизи склав 551 грн., відповідно ПАТ «НАСК «Оранта» виплатило позивачу вартість відновлювального ремонту автомобіля з урахування коефіцієнт фізичного зносу та за вирахуванням суми франшизи - 551 грн., та навіть й у більшій сумі - 62 041 грн. 19 коп. (на 521 грн.) (62 551 грн. 19 коп. - 510 грн. = 61 520 грн. 00 коп.), й оскілки позивач не надав ПАТ «НАСК «Оранта» у відповідності до ст. 36 вказаного Закону документів про підтверджений факт проведеного ремонту, й такий ремонт на час розгляду справи позивачем не проведений, що ним визнається, ПАТ «НАСК «Оранта» виплатило страхове відшкодування позивачу без ПДВ, й враховуючи, що така сума виплачена надмірно, пістав для стягнення з відповідача суми франшизи немає. Цю встановлену обставину суд прийняв до уваги при вирішенні питання щодо наявності підстав стягнення з відповідача ПП «Авен-Єзер» суми франшизи за наслідком виплаченого ПАТ «НАСК «Оранта» страхового вішкодування. При цьому суд першої інстанції врахував, що розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі. Вартість ремонту автомобіля з урахуванням ПДВ виплачується страховою компанією або стягується судом після надання документів про такі витрати. Судам у таких випадках слід з`ясовувати наявність двох обставин: 1) фактичне здійснення ремонту автомобіля; 2) чи є виконавець робіт з ремонту автомобіля платником ПДВ. Суд першої інстанції встановив, що позивач документально не підтвердив розмір і оплату проведеного ремонту автомобіля, вартість якого визначена виконавцем робіт (СТО) з урахуванням ПДВ, а тому дійшов висновку, що у страховика у зв`язку з настанням страхового випадку не виник обов`язок відшкодувати позивачу шкоду в межах ліміту його відповідальності за страховим випадком і в межах суми фактичних затрат, право на вимогу якої могло перейти до позивача у зв`язку з фактичним понесенням витрат на оплату ремонту автомобіля, але виходячи з вартості відновлювального ремонту автомобіля з урахуванням коефіцієнта зносу деталей, ПДВ та з вирахуванням франшизи. Поряд з цим, суд першої інстанції виходив з того, що позивач просить стягнути 105 172 грн. 17 коп. - різницю між вартістю відновлювального ремонту вказаного автомобіля 147 182 грн. 65 коп. і виплаченим страховиком страховим відшкодуванням - 61 730 грн. 98 коп. та суми, що він має сплатити - 8 003 грн. 98 коп. (147 182 грн. 65 коп. - (61 730 грн. 98 коп. + 8 003 грн. 98 коп.) = 105 172 грн. 17 коп., на підставі положення ч.1, п.1 ч.2 ст. 22, ч.2 ст. 1192, ст. 1194, ч.1 ст. 1172 ЦК України, суд вважав відсутніми підстави для задоволення позову й у цій частині, адже, зважаючи на відчудження позивачем 16.06.2020 року автомобіля, який був пошкоджений, що ним визнається, тобто до подачі позичем цього позову до суду 10.07.2020 року, позивач, як не поніс, так й не понесе витрати на відновлювальний ремонт вказаного автомобіля у визначеному розмірі, за таких підстав у задоволенні позову й до ПП «Авен-Єзер» необхідно відмовити уцілому. Отже, з`ясувавши обставини справи, суд першої інстанції дійшов висновку, що встановлена судом обставина про відчудження позивачем пошкодженого автомобіля до подачі позову до суду, з урахуванням підстави звернення позивача до суду, яка ґрунтується саме на відшкодуванні вартості відновлювального ремонту вказаного автомобіля, який не відновлювався після ДТП (позивач такі витрати не поніс, що ним визнається), й не буде позивачем відновлюватися з підстав вибуття з його володіння, є підставою для відмови у задоволенні позову вцілому. Оцінюючи висновки суду першої інстанції колегія суддів виходить з наступного. Згідно з вимогами ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч. 1 ст. 13 ЦПК України). Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. За правилами ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Конституцією України,Цивільним кодексом України, Законом України "Про страхування", цим та іншими законами України і нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них. Якщо норми цього Закону передбачають інше, ніж положення інших актів цивільного законодавства України, то застосовуються норми цього Закону (п.2.1 ст. 2 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»). Відповідно до п.36.4 ст. 36 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (в редакції чинній на момент скоєння ДТП) виплата страхового відшкодування здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна, сплатили страхове відшкодування за договором майнового страхування, лікування потерпілих та інші послуги, пов`язані з відшкодуванням збитків. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі. Вартість ремонту автомобіля з урахуванням ПДВ виплачується страховою компанією або стягується судом після надання документів про такі витрати. Утаких випадках слід з`ясовувати наявність двох обставин: 1) фактичне здійснення ремонту автомобіля; 2) чи є виконавець робіт з ремонту автомобіля платником ПДВ. Судпершої інстанції встановив, що позивач документально не підтвердив розмір і оплату проведеного ремонту автомобіля, вартість якого визначена виконавцем робіт (СТО) з урахуванням ПДВ. А відтак, вірним є висновок суду першої інстанції, що у страховика в зв`язку з настанням страхового випадку не виник обов`язок відшкодувати позивачу шкоду в межах ліміту його відповідальності за страховим випадком і в межах суми фактичних затрат, право на вимогу якої могло перейти до позивача у зв`язку з понесенням фактичних витрат на оплату ремонту автомобіля, але виходячи з вартості відновлювального ремонту автомобіля з урахуванням коефіцієнта зносу деталей, ПДВ та з вирахуванням франшизи. Така правовапозиція викладена у постанові Верховного Суду від 06 липня 2018 року у справі № 924/675/17 і на думку колегії суддів була вірно застосована у даній справі. Відповідно до абз. 2 п. 36.2 ст.36 Закону України № 1961-IV, якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому, згідно п. 36.2 ст. 36 Закону України № 1961-IV доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту. Сума податку на додану вартість виплачується страховою компанією в разі: 1) виплати страхового відшкодування безпосередньо погодженим з потерпілим особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна; 2) отримання документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту. Обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників (ст. 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»). Суб`єктами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є страхувальники та інші особи, відповідальність яких застрахована, страховики, Моторне (транспортне) страхове бюро України (далі - МТСБУ), потерпілі (ст. 4 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»). Відповідно до ст.9 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхова сума - це грошова сума, у межах якої страховик зобов`язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування. Статтею 22.1 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено, що при настанні страхового випадку, страховик відповідно до лімітів відповідальності відшкодовує оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи. Апеляційним судом встановлено, що позивач, не погодившись із страховою виплатою ПАТ «НАСК «Оранта», замовив автотоварознавче експертне дослідження. Відповідно до Висновку № 2765 від 16.03.2020 року ТОВ «СЗУ Україна» матеріальний збиток заподіяний пошкодженням автомобіля «Лексус», д.н.з. НОМЕР_2 , складає 59 734 грн. 96 коп., а вартість відновлювального ремонту без урахування коефіцієнта фізичного зносу - 147 182 грн. 65 коп., а з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу 69 734 грн. 96 коп. (а.с.18-21) Відповідно до рахунку від 08.07.2020 року, дійсного до 11.07.2020 року,ТОВ «Саміт моторз Україна» вартість відновлювального ремонту вказаного автомобіля становить 174 907, 13 грн. (а.с. 34) Позивач вважає, що сума стягнення, зважаючи на визначений розмір відновлювального ремонту, становить 113 176 грн. 15 коп. (174907 грн. 13 коп. - 61 730 грн. 98 коп. = 113 176 грн. 15 коп.), яка підлягає стягненю зі страховика. З роботодавця винуватця ДТП ОСОБА_3 - ПП «Авен-Єзер» у відповідності до ч.1 ст. 1172 ЦК України позивач вважає підлягає стягненню шкода в сумі 105 172 грн. 17 коп. - як різниця між вартістю відновлювального ремонту вказаного автомобіля 147 182 грн. 65 коп. і виплаченою старовиком страховим відшкодуванням - 61 730 грн. 98 коп. та суми, що він має сплатити - 8 003 грн. 98 коп. (147 182 грн. 65 коп. - (61 730 грн. 98 коп. + 8 003 грн. 98 коп.) = 105 172 грн. 17 коп.. Проте, в ході розгляду справи судом першої інстанції було безспірно встановлено, що пошкоджений внаслідок ДТП належний позивачу автомобіль «Лексус», д.н.з. НОМЕР_2 , відчуджений і будь-який відновлювальний ремонт вказаного автомобіля позивачем не проводився. Реєстрація відчудження здійснена у Територіальному сервісному центрі МВС України № 8046, до подання позивачем позову до суду. Відповідно до ч.1, п.1 ч.2 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Розмір збитків, відповідно до ч.2 ст. 1192 ЦК України, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі. Відповідно до ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). Юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків (ч.1 ст. 1172 ЦК України). Отже, висновок суду про те, що відчудження позивачем пошкодженого автомобіля без проведення будь-якого відновлювального ремонту, з урахуванням підстави звернення позивача до суду, яка ґрунтується саме на відшкодуванні вартості відновлювального ремонту вказаного автомобіля, який не відновлювався після ДТП, й не буде позивачем відновлюватися з підстав вибуття з його володіння, є підставою для відмови у задоволенні позову, колегія суддів вважає обґрунтованим, законним та таким, що відповідає зазначеним вище положенням законодавства та правовим висновкам Верховного Суду. Доводи апеляційної скарги вказаних висновків суду не спростовують. Посилання апелянта на правові позиції Верховного Суду в інших справах не можуть бути застосовані у даному випадку, оскільки стосуються відмінних правовідносин та обставин справи. При цьому, апеляційний суд критично розцінює доводи апелянта які зводяться до того, що оцінка (висновок експерта, спеціаліста) розміру вартості відновлювального ремонту автомобіля є самостійною підставою для задоволення позову без наявності доказів про фактичне здійснення ремонту автомобіля, оскільки вони суперечать вимогам діючого законодавства, яке регулює дані правовідносини. Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги є недоведеними та необґрунтованими, а отже, задоволенню не підлягають. Обґрунтовуючи судове рішення, крім іншого, колегія суддів приймає до уваги вимоги ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини зазначені в рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torijav. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 2958, про те, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Крім того, колегія суддів враховує правовий висновок Верховного Суду № 524/3490/17-ц від 27.03.2019 року, згідно якого: «Із урахуванням того, що доводи касаційної скарги є ідентичними доводам позовної заяви та апеляційної скарги заявника, яким судами надана належна оцінка, Верховний Суд доходить висновку про відсутність необхідності повторно відповідати на ті самі аргументи заявника. При цьому судом враховано усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразова відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення у справі Руїз Торія проти Іспанії). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною, більше того, воно дозволяє судам вищих інстанції просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх». За таких обставин, переглядаючи справу, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, з`ясував усі обставини справи, на які сторони посилалися, як на підставу своїх вимог і заперечень, і з урахуванням того, що відповідно до ст.2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, ухвалив законне та обґрунтоване рішення про відмову у задоволенні позову, з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, колегією суддів розцінюються критично і до уваги не приймаються, оскільки зводяться лише до переоцінки доказів, яким судом першої інстанції надано належну правову оцінку та тлумачення норм права на розсуд апелянта, однак при цьому не ґрунтуються на нормах діючого законодавства та жодним чином не спростовують висновків суду, викладених в рішенні. Таким чином, доводи апеляційної скарги про незаконність та необґрунтованість оскаржуваного судового рішення, порушення судом норм матеріального та процесуального права при його ухваленні, на переконання апеляційного суду, не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим, судом додержано вимоги матеріального та процесуального права, а тому, судове рішення відповідно до ст. 375 ЦПК України необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують. Керуючись ст.ст. 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Київський апеляційний суд,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником - ОСОБА_2 залишити без задоволення. Рішення Дарницького районного суду міста Києва від 26 серпня 2021 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках, передбачених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України. Головуючий: Р.В. Березовенко Судді: О.Ф. Лапчевська В.А. Нежура