Постанова 4824 № 756/1085/21

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 756/1085/21 Головуючий 1 інстанція - Коренюк А.М. Провадження №22/824/12837/2021 Доповідач 2 інстанція - Суханова Є.М. П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 23 грудня 2021 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах: головуючого судді: Суханової Є.М., суддів: Сушко Л.П., Олійник В.І. розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Оболонського районного суду міста Києва від 29 червня 2021 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» до ОСОБА_1 про стягнення суми страхового відшкодування,- В С Т А Н О В И В : Представник позивача ПАТ «Національна акціонерна страхова компанія «ОРАНТА» Житєньова В.В. звернулася до Оболонського районного суду м. Києва з даним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що 14.12.2019 року між ОСОБА_1 та НАСК «ОРАНТА» укладений Договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (Поліс АО 6604817), яким було застраховано цивільну відповідальність володільця забезпеченого транспортного засобу «Хюндай», д.н. НОМЕР_1 . 03.08.2020 року о 13 год. 25 хв. на А/д Т-22-16 сталася автопригода за участю забезпеченого транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 та автомобіля «Тойота», д.н. НОМЕР_2 . Винною особою у даному ДТП визнано ОСОБА_1 згідно з постановою Вишгородського районного суду міста Києва по справі № 363/3715/20 від 30.10.2020 року. Відповідно до Дослідження № АА 5222 МЕ-2 від 29.09.2020 року, ремонтної калькуляції, страхового акту №ОЦВ-СП-20-32-31-31974/1 та розрахунку суми страхового відшкодування розмір страхового відшкодування виплаченого власнику транспортного «Тойота», д.н. НОМЕР_1 склав 127 500 грн. 00 коп. та була виплачена 12.10.2020 року, згідно платіжного доручення №48602. З огляду на зазначене, представник позивача ПАТ «Національна акціонерна страхова компанія «ОРАНТА» Житєньова В.В. просила стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «НАЦІОНАЛЬНА АКЦІОНЕРНА СТРАХОВА КОМПАНІЯ «ОРАНТА» суму страхового відшкодування в розмірі 127 500 , 00 грн. та судовий збір в розмірі 2270,00 грн. Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 29 червня 2021 року Позовну заяву Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» до ОСОБА_1 , про стягнення суми страхового відшкодування - задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_3 ; останнє відоме місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» (код ЄДРПОУ 00034186; місцезнаходження за адресою: 02081, м. Київ, вул. Здолбунівська, 7-Д) суму страхового відшкодування у розмірі 127 500 (сто двадцять сім тисяч п`ятсот) гривень 00 (нуль) копійок. Стягнуто з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_3 ; останнє відоме місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» (код ЄДРПОУ 00034186; місцезнаходження за адресою: 02081, м. Київ, вул. Здолбунівська, 7-Д) витрати по сплаті судового збору у розмірі - 2270 (дві тисячі двісті сімдесят) гривень 00 (нуль) копійок. Не погоджуючись з рішенням суду ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, вважає, що рішення ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, при цьому суд не повно з`ясував усі фактичні обставини справи та не дослідив і не надав належної оцінки наявним в матеріалах справи доказам, не сприяв повному, об`єктивному та неупередженому її розгляду, а тому рішення суду не відповідає фактичним обставинам справи, є незаконним та необгрунтованим. Суд першої інстанції прийняв та розглянув позовну заяву особи, у якої відсутня цивільна процесуальна дієздатність за законом, а також неправильно застосував норми матеріального права, помилково ототожнив права юридичної особи з правами відокремленого підрозділу юридичної особи. Окрім того, вимоги позивача викладені в позовній заяві з посиланням на Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» є безпідставними, оскільки позивачем не надано доказів, що дорожньо-транспортна пригода, яка сталася 03 серпня 2020 року, є безпосереднім наслідком невідповідності технічного стану та обладнання транспортного засобу відповідача Hyundai «130», реєстраційний номер « НОМЕР_1 » існуючим вимогам правил дорожнього руху. Просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове про відмову в задоволенні позову. Представником позивача ПАТ «Національна акціонерна страхова компанія «ОРАНТА» Житєньовим В.В. подано відзив на апеляційну скаргу. Зазначає, що між ПАТ НАСК «Оранта» та ОСОБА_1 виникли договірні правовідносини, що випливають з права страхової компанії пред`явити регресний позов до винної особи в зв`язку з невідповідністю технічного стану та обладнання транспортного засобу «Хюндай», д.н. НОМЕР_1 , належного відповідачу, що призвело до ДТП 03.08.2020 року. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції залишити без змін. Відповідно до ч.1 ст.368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України. Відповідно до ч.1. ст.369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Згідно ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Враховуючи вищевикладене, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи. Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав. Частина перша статті 15 Цивільного кодексу України закріплює право кожної особи на захист свого права в разі його порушення, невизнання або оспорювання. Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Разом з тим, вимогами цивільного процесуального законодавства суд зобов`язаний установити: чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси позивача; у чому полягає таке порушення прав; якими доказами воно підтверджується. Залежно від встановленого суд повинен вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні. Згідно зі ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Згідно зі ст. 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову. При ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог. Судом першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 03.08.2020 року о 13 годині 25 хвилин, ОСОБА_1 керуючи власним автомобілем "Хюндай", номерний знак НОМЕР_1 , на 16 кілометрі +410 метрів автодороги Г.Пристань З.Порт, гр. ОСОБА_1 , в порушення п. 2.3 (а) Правил дорожнього руху, перед виїздом не забезпечив технічний стан т/з, у зв`язку із чим відбулось розірвання шини та т/з винесло на смугу зустрічного руху, де сталось зіткнення з автомобілем "Тойота Прадо", д.н.з. НОМЕР_2 , який рухався у зустрічному напрямку, внаслідок чого автомобілі отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками, чим порушив, тобто вчинив правопорушення, передбачене ст.124 КпАП України. Згідно постанови Вишгородського районного суду Київської області від 30.10.2020 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушення передбаченого ст. 124 КпАП та застосовано до нього адміністративне стягнення (а.с. 5). Постанова Вишгородського районного суду Київської області від 30.10.2020 року набрала законної сили. Згідно з ч. 6 ст. 82 ЦПК України постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, що набрала законної сили є обов`язковою для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалено постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою. Згідно рішення Європейського суду з прав людини від 25 липня 2002 року у справі за заявою № 48553 / 99 «Совтрансавто - Холдинг» проти України», а також згідно рішення Європейського суду з прав людини від 28 жовтня 1999 року у справі за заявою № 28342/95 «Брумареску проти Румунії» встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь - якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів. Таким чином, винуватцем дорожньо-транспортної пригоди, яка трапилась 30.10.2020 року за участю автомобілів "Хюндай", номерний знак НОМЕР_1 та "Тойота Прадо", д.н.з. НОМЕР_2 , є ОСОБА_1 . Як убачається, 14.12.2019 року між ОСОБА_1 та НАСК «ОРАНТА» був укладений Договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, оформлений полісом № АО 6604817, предметом якого є страхування цивільно-правової відповідальності водія транспортного засобу марки «Хюндай», д.н. НОМЕР_1 , згідно якого страхова сума за шкоду, заподіяну майну, становить 130 000 грн., франшиза становить 2 500 грн., зі строком дії до 19.12.2020 року включно (а.с.6). Пунктом 33-1.1. ст.33-1 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхувальник, інша особа, відповідальність якої застрахована, водій транспортного засобу, причетного до дорожньо-транспортної пригоди, особа, яка має право на отримання відшкодування (потерпілий), зобов`язані сприяти страховику та МТСБУ в розслідуванні причин та обставин дорожньо-транспортної пригоди, а саме: надати для огляду належний їй транспортний засіб або інше пошкоджене майно, повідомити страховика (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) про всі відомі їй обставини та надати для огляду та копіювання наявні у неї документи щодо цієї дорожньо-транспортної пригоди протягом семи робочих днів з дня отримання нею відповідної інформації або документа. Якщо зазначені особи з поважних причин не мали змоги виконати ці дії, вони мають підтвердити це документально. 06.08.2020 року власник автомобіля "Тойота Прадо", д.н.з. НОМЕР_2 ОСОБА_2 звернувся до позивача з повідомленням про ДТП, яка мала місце 03.08.2020 року за участі автомобілів «Хюндай» та «Тойота» (а.с.9). Відповідно до п.35.1. ст.35 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) заяву про страхове відшкодування. Так, відповідно до заяви про страхове відшкодування, 06.08.2020 року власник автомобіля "Тойота Прадо", д.н.з. НОМЕР_2 ОСОБА_2 звернувся до позивача з вимогою виплатити страхове відшкодування за шкоду, заподіяну в результаті пошкодження транспортного засобу «Тойота Прадо» державний номерний знак НОМЕР_2 , з вини ОСОБА_1 водія транспортного засобу "Хюндай", номерний знак НОМЕР_1 , відповідно до калькуляції, складеній у відповідності до вимог п. 36.2 ст. 36 Закону України «Про ОСЦПВВНТЗ», спеціалістом (або уповноваженою особою) страховика з способом, розміром визначення страхового відшкодування згоден (а.с.10). 14.08.2020 року був здійснений огляд пошкодженого майна, а саме, транспортного засобу «Тойота Прадо» державний номерний знак НОМЕР_2 та складено представником НАСК «Оранта» Новоселецьким В.А. протокол (Акт) та додаток до нього (а.с.121-122). Відповідно до витягу з Реєстру атестованих судових експертів Міністерства юстиції України (а.с.138), на період огляду транспортного засобу «Тойота Прадо» державний номерний знак , свідоцтво експерта Новоселецького В.А. діяло. Відповідно до ремонтної калькуляції № НОМЕР_2 від 25.08.2020 вартість ремонту транспортного засобу «Тойота Прадо» державний номерний знак НОМЕР_2 становить 420 994,85 грн. (а.с.18-22). Згідно ст. 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки. З урахуванням зазначеного, за фактом вчинення зазначеної вище дорожньо-транспортної пригоди було складено страховий акт №ОЦВ-СП-20-32-31974/1 від 29.09.2020 та розрахункок суми страхового відшкодування від 28.09.2020 року сума страхового відшкодування до виплати ОСОБА_2 , становить 127 500 грн. (а.с. 8, 24). Як убачається із матеріалів справи, сума страхового відшкодування у розмірі 127 500,00 грн була виплачена позивачем ОСОБА_2 у повному обсязі, що підтверджується платіжним дорученням №48602 від 12.10.2020 року (а.с. 7). 03.12.2020 року спеціалістами ТОВ «Гарант-АСІСТАНС» було визначено вартість матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу марки «Тойота Прадо» державний номерний знак № НОМЕР_2 , в результаті його пошкодження при ДТП який складає 169512,41 грн., про що складено дослідження № АА 5222 МЕ-2 від 03.12.2020 року. (а.с.12-17). Водночас, оскільки страхове відшкодування було виплачено ОСОБА_2 на підставі ремонтної калькуляції № АА 5222 МЕ від 25.08.2020 року та відповідно до страхового акта №ОЦВ-СП-20-32-31974/1 від 29.09.2020 року, розрахунку суми страхового відшкодування від 28.09.2020 року, суд першої інстанції не надав оцінку дослідженню № АА 5222 МЕ-2, яке було проведено вже після виплати страхового відшкодування ОСОБА_2 . 06.11.2020 року за №3390-03-06/ позивач звернувся до відповідача з заявою про виплату (страхового) відшкодування в порядку регресу у розмірі 127 500,00 грн., на що останнім була направлена відповідь на заяву, що він не вбачає причинного зв`язку із скоєним ДТП та незабезпеченням технічного стану транспортного засобу, у зв`язку із чим відбулося розірвання шини (а.с. 25-33). 10.12.2020 року за №33-90-03-06/3526 позивач звернувся до відповідача з вимогою про сплату (страхового) відшкодування в порядку регресу у розмірі 127 500,00 грн, яка залишена без задоволення (а.с.34-35). На момент розгляду справи відповідач не сплатив зазначену суму страхового відшкодування. В зв`язку з наведеним позивач набув права вимоги в порядку регресу до відповідача про стягнення сплаченого страхового відшкодування з підстав, передбачених пп. «г» п. 38.1.1 ст. 38 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ч. 1 ст. 1191 ЦК України. Відповідно до ч.1 ст. 1167 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Відповідно до ч.2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Відповідно до п.1 ч.1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою. Згідно із ч.1 ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом. Відповідно до пп. «г» п. 38.1.1 ст. 38 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо - транспортну пригоду, якщо дорожньо-транспортна пригода визначена в установленому порядку безпосереднім наслідком невідповідності технічного стану та обладнання транспортного засобу існуючим вимогам Правил дорожнього руху. Враховуючи те, що водій забезпеченого транспортного засобу ОСОБА_1 спричинив ДТП внаслідок незабезпечення технічного стану автомобіля існуючим вимогам ПДР, завдана ним шкода потерпілому ним не відшкодована, позовні вимоги підлягають задоволенню, як такі що ґрунтуються на Законі, Договорі, підтверджені належними та допустимими доказами. Вирішуючи даний спір суд першої інстанції врахуваввисновки Верховного Суду, викладені у постанові від 06.05.2020 року у справі №330/630/19 з чим погоджується і суд апеляційної інстанції. Заперечення апелянта з приводу того, що суд першої інстанції прийняв та розглянув позовну заяву від особи, яка не мала права її подавати та підписувати, через відсутність цивільної процесуальної дієздатності, апеляційний суд відхиляє, оскільки в матеріалах справи містяться належні та допустимі докази того, що позовна заява подана та підписана особою, яка мала на це відповідні повноваження. Окрім того, доводи апеляційної скарги з приводу відсутності доказів, якими підтверджувалася б вина ОСОБА_1 у порушенні вимог п.2.3. (а) Правил дорожнього руху апеляційний суд також не приймає до уваги, оскільки згідно постанови Вишгородського районного суду від 30.10.2020 року, встановлено вину останнього у порушенні вищевказаних вимог ПДР та притягнуто до відповідальності за ст. 124 КУпАП у виді штрафу. Вказана постанова набрала законної сили. Таким чином, повно та всебічно дослідивши матеріали справи та зібрані у ній докази, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, апеляційний суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та таким, що підлягають до задоволення у повному обсязі. Отже, доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди апелянтаз висновком суду щодо їх оцінки. Рішення постановлене з дотриманням вимог матеріального і процесуального права, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду залишити без змін. Відповідно до п.1 ч.1 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Відповідно до вимог ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 5, 10-13, 77-82, 263, 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Оболонського районного суду м. Києва від 29 червня 2021 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів до суду касаційної інстанції. Повна постанова складена 23 грудня 2022 року Головуючий Є.М. Суханова Судді: В.І. Олійник Л.П. Сушко