Постанова Дніпровський апеляційний суд № 201/7351/25

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/1626/26 Справа № 201/7351/25 Суддя у 1-й інстанції - Федоріщев С.С. Суддя у 2-й інстанції - Макаров М. О. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 25 червня 2026 року м. Дніпро Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі: головуючого судді Макарова М.О. суддів Городничої В.С., Пищиди М.М. розглянувши в порядку спрощеного провадження у м. Дніпрі цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» на рішення Соборного районного суду міста Дніпра від 24 вересня 2025 року за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» про стягнення відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, - В С Т А Н О В И Л А : У червні 2025 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ПАТ «НАСК «Оранта» про стягнення відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди. Позов обґрунтовано тим, що 12 вересня 2024 року по вул. Лазаряна, буд. 4, в м. Дніпрі з вини водія ОСОБА_3 , який керував транспортним засобом автомобілем «Renault KANGOO», д.р.н. НОМЕР_1 , сталась дорожньо-транспортна пригода, внаслідок чого належний позивачу автомобіль «OPEL AMPERA-E», д.р.н. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_4 , зазнав механічних пошкоджень, а позивач - матеріальних збитків. Вказані обставини встановленні постановою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 08 листопада 2024 року у справі № 201/11928/24, якою встановлена вина водія ОСОБА_3 у вчиненій ДТП. Згідно з полісом ОСЦПВВНТЗ № ЕР/219611497 цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу «Renault KANGOO», д.р.н. НОМЕР_1 , на момент ДТП була застрахована в ПАТ «НАСК «Оранта». На заяву позивача про виплату від 12 вересня 2024 року відповідачем була здійснена страхова виплата у загальній сумі 31 187,20 грн, що не відповідає, на думку позивача, розміру шкоди, заподіяної внаслідок ДТП. Відповідно до висновку експерта Дроздова Ю.В. № 5209/24 від 01 жовтня 2024 року, складеного на замовлення позивача, вартість матеріального збитку, заподіяного власнику колісного транспортного засобу - автомобілю «OPEL AMPERA-E», д.р.н. НОМЕР_2 , пошкодженого ДТП, складає 113 359,59 грн, а з урахуванням втрати товарної вартості - 118 359,59 грн. При цьому 03 грудня 2024 року відповідач виплатив страхове відшкодування в сумі 31 187,23 грн на рахунок СТО, не узгодивши його розмір із позивачем. Рішенням Соборного районного суду міста Дніпра від 24 вересня 2025 року, позов ОСОБА_2 задоволено, стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» на користь позивачки недоплачене страхове відшкодування в розмірі 79672,36 грн., судовий збір в сумі 1211,20 грн. та витрати на автотоварознавчу експертизі в розмірі 4070,00 грн. Рішення суду мотивовано наявністю правових підстав для задоволення позову з огляду на доведеність заявленого позивачем ОСОБА_2 до стягнення розміру матеріальної шкоди, завданої їй внаслідок пошкодження автомобіля в ДТП, яке ґрунтується на результатах висновку експерта Дроздова Ю.В. № 5209/24 від 01 жовтня 2024 року. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ПАТ «НАСК «Оранта» подало апеляційну скаргу, посилаючись на невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, а також на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, а тому просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі. Апеляційній скарзі представник відповідача вказував на помилкове врахування експертом Дроздовим Ю.В. втрати товарної вартості при складанні висновку товарознавчої експертизи з визначення вартості матеріального збитку, заподіяного власнику КТЗ, а також взагалі на відсутність у позивача права замовляти проведення відповідної експертизи. Разом з тим розмір заподіяної шкоди повинен відшкодовувати винуватець ДТП, яка при цьому має бути зменшена на суму ПДВ. Позивач ОСОБА_2 , скориставшись своїм правом, передбаченим ст. 360 ЦПК України, через свого представника - адвоката Демарчука М.В. подала відзив на апеляційну скаргу, в якому вважає рішення суду першої інстанції законним, обґрунтованим та таким, що відповідає обставинам, встановленим судом. При цьому суд першої інстанції правильно дослідив та надав оцінку доказам у справі, тому доводи апеляційної скарги є безпідставними, помилковими та неспроможними, які жодним чином не спростовують висновків суду першої інстанції. У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача вказував, що стороною позивача доведено розмір заподіяної шкоди, а висновок експерта Дроздова Ю.В. є належним, допустимим і достатнім доказом, на підтвердження розміру заподіяної шкоди майну. Водночас звіт оцінювача ОСОБА_5 є неповним та необ`єктивним, а оцінювач не несе ніякої відповідальності за складений ним висновок. Також представник позивача звертає увагу на те, що винуватець ДТП не може нести відповідальність, якщо розмір шкоди не перевищує ліміт відповідальності страховика. Таким чином, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, на законність судового рішення не впливають, ґрунтуються на неправильному тлумаченні норм матеріального та процесуального права та зводяться до переоцінки встановлених судом доказів, у зв`язку з чим представник позивача просить апеляційну скаргу ПАТ «НАСК «Оранта» залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції - без змін. Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Згідно з п. 1 ч 1 ст. 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи. У відповідності до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Частиною першою ст. 369 ЦПК України передбачено, що апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Враховуючи вищевикладене, розгляд справи здійснено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи. Відповідно до ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Згідно з вимогами ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У відповідності до положень ч. 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Вивчивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне. Судом встановлено, що 12 вересня 2024 року ОСОБА_3 керуючи автомобілем «Рено», д/н НОМЕР_3 , під час руху в районі буд. № 4 по вул. Лазаряна в м. Дніпрі, де черговість проїзду не обумовлена правилами дорожнього руху, не надав переваги у русі та скоїв зіткнення при перетинанні траєкторії руху з автомобілем «Опель», д/н НОМЕР_4 , під керуванням водія ОСОБА_4 , який наближався з правого боку. Своїми діями ОСОБА_3 порушив п. 10.11 Правил дорожнього руху України, спричинивши матеріальний збиток та механічні пошкодження зазначеним транспортним засобам. Внаслідок вказаної ДТП пошкоджено автомобіль «OPEL AMPERA-E», д.р.н. НОМЕР_2 , що згідно зі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_5 належить позивачу ОСОБА_2 , чим останній завдані матеріальні збитки. Постановою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 08 листопада 2024 року у справі № 201/11928/24, яка набрала законної сили 19 листопада 2024 року, ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та підставі ст. 22 КУпАП його звільнено від адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП за малозначністю вчиненого правопорушення, обмежившись усним зауваженням, провадження у справі закрито. Таким чином, в силу положень ч. 6 ст. 82 ЦПК України, зазначена постанова Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 08 листопада 2024 року має преюдиційне значення при розгляді цієї цивільної справи. Цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу «Renault KANGOO», д.р.н. НОМЕР_1 , якого визнано винуватим у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди, на момент ДТП була застрахована в ПАТ «НАСК «Оранта», що підтверджується полісом ОСЦПВВНТЗ № ЕР/219611497. 12 вересня 2024 року представник ОСОБА_2 - ОСОБА_6 направив ПАТ «НАСК «Оранта» засобами електронного зв`язку повідомлення про ДТП, заяву про виплату страхового відшкодування, запрошення на проведення експертизи та інші документи. 07 жовтня 2024 року представник ОСОБА_2 - ОСОБА_6 направив ПАТ «НАСК «Оранта» засобами електронного зв`язку рахунок з СТО ФОП ОСОБА_7 , виписку з ЄДРЮОФОП ФОП ОСОБА_7 , витяг з Реєстру платників єдиного податку ФОП ОСОБА_7 , довідку про відкриття рахунку. 03 грудня 2024 року ПАТ «НАСК «Оранта» виплатило страхове відшкодування в сумі 31 187,23 грн на рахунок СТО - ФОП ОСОБА_7 . На замовлення позивача судовим експертом Дроздовим Ю.В. 01 жовтня 2024 року складено висновок № 5209/24 товарознавчої експертизи по визначенню вартості матеріального збитку заподіяного власнику КТЗ, згідно з яким вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу замінюваних складових частин (розрахованого в порядку, встановленому законодавством), колісного транспортного засобу автомобіль «Opel Ampera-E», реєстраційний номерний знак НОМЕР_2 , пошкодженого внаслідок ДТП, складає 113 359,49 грн. При цьому, вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу замінюваних складових частин (розрахованого в порядку, встановленому законодавством), колісного транспортного засобу автомобіль «Opel Ampera-E», реєстраційний номерний знак НОМЕР_2 , без урахування складової ПДВ, становить 98 111,93 грн. Також, відповідно до вказаного висновку експерта № 5209/24 від 01 жовтня 2024 року вартість матеріального збитку (з урахуваннями втрати товарної вартості), заподіяного власнику колісного транспортного засобу автомобілю «Opel Ampera-E», реєстраційний номерний знак НОМЕР_2 , пошкодженого внаслідок ДТП, складає - 118 359,59 грн. За складення вказаного висновку позивачем сплачено 4 070,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 0.0.3959795836.1 від 22 жовтня 2024 року. 06 грудня 2024 року представником позивача на адресу Національного банку України направлено скаргу на дії страхової компанії щодо недоплати страхового відшкодування та останній листом від 27 грудня 2024 року повідомив, що за результатами розгляду наданих Страховою компанією документів встановлено, що страховиком розраховано страхове відшкодування на підставі звіту, складеного оцінювачем ФОП ОСОБА_5 № 69-D/15/87 від 04 жовтня 2024 року, відповідно до якого вартість відновлювального ремонту транспортного засобу з урахуванням зносу та податку на додану вартість складає 33 687,23 грн. Розмір страхового відшкодування визначено наступним чином: 33 687,23 грн -2 500,00 грн (франшиза) = 31 187,23 грн. Окрім цього, НБУ повідомив, що він не наділений повноваженнями зобов`язувати страхові компанії виплачувати (доплачувати) страхове відшкодування та перевіряти дотримання оцінювачами вимог Закону України «Про оцінку майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні». Також, 06 грудня 2024 року представник позивача Губа А.О. звернувся до ПАТ «НАСК «Оранта» шляхом направлення запиту-вимоги стосовно надання документів, на підставі яких встановлювався розмір заподіяної шкоди та вимога щодо доплати страхового відшкодування на підставі висновку експерта Дроздова Ю.В. № 5209/24 від 01 жовтня 2024 року, складеного на замовлення представника позивача, але ПАТ «НАСК «Оранта» повідомила про відсутність підстав для доплати страхового відшкодування та документи, на підставі яких було здійснено розрахунок розміру заподіяної шкоди, не направила. Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із доведеності позивачем своїх вимог та відсутності належних доказів відповідача на спростування обґрунтувань позивача. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення позову в повному обсязі та для стягнення з відповідача на користь позивача суми недоплаченого страхового відшкодування, витрат позивача на оплату вартості проведеної товарознавчої експертизи та витрат зі сплати позивачем судового збору, виходячи з наступних підстав. Відповідно до ст. ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Згідно зі ст. 11 ЦК України підставою для виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, акти цивільного законодавства, а також завдання майнової (матеріальної) шкоди іншій особі. У відповідності до ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є в тому числі діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого. Статтею 1188 ЦК України визначено, що шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою. При цьому нормою ст. 1166 ЦК України встановлено, що майнова шкода, завдана неправомірними діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Положеннями ст. 22 ЦК України закріплено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. До збитків належать і витрати, яких особа зазнала зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Збитки відшкодовуються в повному обсязі, якщо інше не встановлено законом або договором. До сфери обов`язкового страхування відповідальності належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно зі спеціальним Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин. Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» метою здійснення обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності визначає забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок ДТП, а також захист майнових інтересів страхувальників. Положеннями ст. ст. 3, 5 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст. ст. 979, 980 ЦК України передбачено, що обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників (страхувальників) наземних транспортних засобів здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників. Об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу. Відповідно до вимог ст. 6 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком є ДТП, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого. У відповідності до приписів Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (статті 9, 22- 31, 35, 36) настання страхового випадку (скоєння ДТП) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми. Страховим відшкодуванням у цих межах покривається оцінена шкода, заподіяна внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи, в тому числі й шкода, пов`язана зі смертю потерпілого. Сторонами договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є страхувальник та страховик. При цьому договір укладається з метою забезпечення прав третіх осіб (потерпілих) на відшкодування шкоди, завданої цим третім особам унаслідок скоєння дорожньо-транспортної пригоди за участю забезпеченого транспортного засобу. Статтею 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що у страховика в разі настання страхового випадку (пошкодження транспортного засобу) виникає обов`язок відшкодувати потерпілому витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу. Тобто саме на страховика покладається обов`язок щодо відшкодування матеріального збитку з урахуванням зносу. За змістом статей 28, 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» різновидом шкоди, заподіяної в результаті ДТП майну потерпілого, є шкода, пов`язана з пошкодженням транспортного засобу. У зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи. Згідно з приписами ст. 21 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» на території України забороняється експлуатація транспортного засобу (за винятком транспортних засобів, щодо яких не встановлено коригуючий коефіцієнт в залежності від типу транспортного засобу) без поліса обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, чинного на території України, або поліса (сертифіката) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, укладеного в іншій країні з уповноваженою організацією із страхування цивільно-правової відповідальності, з якою МТСБУ уклало угоду про взаємне визнання договорів такого страхування. Стаття 990 ЦК України визначає, що страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката). Страховий акт (аварійний сертифікат) складається страховиком або уповноваженою ним особою у формі, що встановлюється страховиком. Статтею 988 ЦК України передбачено, що страховик зобов`язаний, зокрема, протягом двох робочих днів, як тільки стане відомо про настання страхового випадку, вжити заходів щодо оформлення всіх необхідних документів для своєчасного здійснення страхової виплати страхувальникові; у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором. Страхова виплата за договором майнового страхування і страхування відповідальності (страхове відшкодування) не може перевищувати розміру реальних збитків. Інші збитки вважаються застрахованими, якщо це встановлено договором. Договором страхування можуть бути встановлені також інші обов`язки страховика. Відповідно до положень ст. 999 ЦК України законом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров`я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов`язкове страхування). До відносин, що випливають із обов`язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства. Колегія суддів зауважує, що суд першої інстанції правильно взяв до уваги дані висновку товарознавчої експертизи № 5209/24 від 01 жовтня 2024 року, складеного судовим експертом Дроздовим Ю.В. для визначення вартості матеріального збитку, заподіяного власнику КТЗ, згідно з яким вартість вартість матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу автомобіль «Opel Ampera-E», реєстраційний номерний знак НОМЕР_2 , пошкодженого внаслідок ДТП, становить 113 359,49 грн (із втратою товарної вартості 118 786,79 грн). Натомість суд обґрунтовано відхилив надані відповідачем дані, що містяться у Звіті № 69-D/15/87 від 04 жовтня 2024 року про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу, складеного оцінювачем ОСОБА_5 . Саме висновок судового експерта Дроздова Ю.В. № 5209/24, складений 01 жовтня 2024 року, відповідає вимогам Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України і Фонду держмайна України № 142/2092 від 24 листопада 2003 року (у редакції на час виникнення спірних правовідносин), де п. п. 2.4, 8.3 передбачено, що вартість збитку, яка завдана колісному транспортному засобу і яка підлягає відшкодуванню, визначається з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу автомобіля. Порядок розрахунку розміру шкоди, пов`язаної з пошкодженням транспортного засобу, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, встановлений законодавчо, регламентується Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та Методикою товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затверджений наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України 24 листопада 2003 року № 142/2092 (у редакції наказу Міністерства юстиції України, Фонд держаного майна України від 24 липня 2009 року № 1335/5/1159), зареєстрований в Міністерстві юстиції України 24 листопада 2003 року № 1074/839. Механізм оцінки (визначення вартості) колісних транспортних засобів, а також вимоги до оформлення результатів оцінки, оціночні процедури визначення вартості КТЗ визначені у Методиці, яка застосовується, серед іншого, з метою визначення матеріальних збитків, завданих власнику в разі пошкодження КТЗ, визначення вартості відновлювального ремонту КТЗ. Згідно з п. 2.4 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, вартість матеріального збитку (реальні збитки) визначається як вартісне значення витрат, яких зазнає власник у разі пошкодження або розукомплектування КТЗ, з урахуванням фізичного зносу та витрат, яких зазнає чи може зазнати власник для відновлення свого порушеного права користування КТЗ (втрати товарної вартості). Відповідно до п. 1.3 вказаної Методики, вимоги Методики є обов`язковими під час проведення автотоварознавчих експертиз та експертних досліджень судовими експертами науково-дослідних інститутів судових експертиз Міністерства юстиції України, експертами науково-дослідних експертно-криміналістичних центрів Міністерства внутрішніх справ України, експертами інших державних установ, суб`єктами господарювання, до компетенції яких входить проведення судових автотоварознавчих експертиз та експертних досліджень,а також всіма суб`єктами оціночної діяльності під час оцінки КТЗ у випадках, передбачених законодавством України або договорами між суб`єктами цивільно-правових відносин. Тому з урахуванням вимог п. 1.3 даної Методики суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що будь-який розрахунок матеріального збитку без урахуванням вимог Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів буде суперечити наведеному в п. 2.4. Методики поняттю вартості матеріального збитку. Однією з головних вимог, передбачених Методикою, є особистий огляд колісних транспортних засобів оцінювачем (експертом), про що зазначено в п. 5.1 Методики. Відповідно до п. 5.5 Методики під час технічного огляду КТЗ оцінювач (експерт) повинен: а) перевірити відповідність ідентифікаційних даних КТЗ записам у наданих документах; б) перевірити укомплектованість КТЗ, установити комплектність, наявність додаткового обладнання; в) установити пробіг за одометром; г) зафіксувати інформативні ознаки раніше виконаного відновлювального ремонту КТЗ; ґ) установити характер і обсяги пошкоджень на момент огляду та інші ознаки, які характеризують технічний стан КТЗ, з обов`язковою їх фіксацією шляхом фотографування. Згідно з п. п. 8.1, 8.5 вказаної Методики для визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику КТЗ, застосовуються витратний підхід і метод калькуляції вартості відновлювального ремонту. Калькуляція вартості відновлювального ремонту складається за результатами технічного огляду КТЗ. Якщо КТЗ на момент технічного огляду відновлено повністю або частково, то калькуляція відновлювального ремонту не складається, а надається повідомлення замовнику оцінки про неможливість проведення дослідження. За результатами оцінки оцінювач складає звіт про оцінку КТЗ. У разі проведення судової автотоварознавчої експертизи за результатами здійснення відповідних досліджень експерт складає висновок експерта. У разі виконання судовим експертом відповідно до ч. 6 ст. 13 Закону Україні «Про судову експертизу» оцінки на договірних засадах з питань, що становлять інтерес для юридичних і фізичних осіб, він складає висновок експертного дослідження з урахуванням особливостей його оформлення згідно із законодавством (п. 4.3 Методики). Наведені вище норми Методики, вказують на те, що результати огляду траспортного засобу оформлюються оцінювачем (експертом) відповідним документом: звітом про оцінку майна (якщо він складається оцінювачем), експертним дослідженням або висновком експерта (якщо складається судовим експертом). Необхідно зауважити, що відповідно п. 5.1 розділу Методики технічний огляд КТЗ оцінювачем (експертом) являє собою початковий етап дослідження, який дає змогу органолептичними методами визначити ідентифікаційні дані КТЗ; його комплектність; укомплектованість; технічний стан, обсяг і характер пошкоджень; пробіг за одометром, інші показники на момент технічного огляду, необхідні для оцінки майна. Визначення матеріального збитку чи вартості КТЗ без його огляду особисто експертом, який складає висновок, можливе тільки за рішенням органу (особи), який (яка) призначив (ла) експертизу (залучив(ла) експерта), у разі надання ним даних, необхідних для проведення дослідження. Пунктом 5.2 розділу Методики передбачено, що у разі потреби виклик заінтересованих осіб для технічного огляду із зазначенням дати, місця та часу проведення огляду КТЗ (після їх узгодження з виконавцем дослідження) здійснюється замовником дослідження шляхом вручення відповідного виклику під розписку особі, що викликається, або телеграмою з повідомленням про її вручення адресату. У разі відсутності в установлений час на місці огляду осіб, що викликалися, огляд проводиться без їх участі, про що зазначається у звіті (акті), висновку. Пунктом 5.7 розділу Методики передбачено, що після закінчення дослідження КТЗ оцінювач (експерт) у разі потреби ознайомлює заінтересованих осіб, залучених до технічного огляду КТЗ, з його результатами. Тобто визначення матеріального збитку чи вартості КТЗ без його особистого огляду можливо лише експертом (а не оцінювачем, як зроблено відповідачем), який складає висновок, і тільки за рішенням органу (особи), який (яка) призначив (ла) експертизу (залучив(ла) експерта), крім цього зазначено, що з метою дотримання п. 5.5 Методики оцінювач зобов`язаний установити характер і обсяги пошкоджень на момент особистого огляду та інші ознаки, які характеризують технічний стан КТЗ, з обов`язковою їх фіксацією шляхом фотографування. Натомість, як вбачається з тексту звіту оцінювача ОСОБА_5 № 69-D/15/87 від 04 жовтня 2024 року про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного траспортного засобу, складеного на замовлення відповідача, експертиза була проведена без огляду досліджуваного автомобіля, в якості вихідних даних експертом використовувались надані замовником (відповідачем) вихідні дані. Та обставина, що експерт відповідача не здійснював особистий огляд автомобіля позивача для проведення відповідної експертизи підтверджується і змістом протоколу технічного огляду КТЗ, який складався ОСОБА_8 як представником страховика (відповідача), в той час як експертиза на замовлення відповідача проведена оцінювачем ОСОБА_5 . Таким чином, враховуючи положення п. 5.1 Методики, яка є обов`язковою для врахування всіма експертами та суб`єктами оціночної діяльності (п. 1.3 Методики), колегія суддів повністю погоджується з тим, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на підставі вихідних даних, зазначених у висновку експерта № 5209/24 від 01 жовтня 2024 року, складеного на замовлення позивача. Отже, саме вихідні дані у висновку експерта, складеного на замовлення позивача, на відміну від вихідних даних у звіті оцінювача, підготовленого на замовлення відповідача, сприймаються судом як достовірні, обґрунтовані та такі, що зібрані з дотриманням встановленого законом порядку. Як встановлено судом першої інстанції, при виплаті страхового відшкодування страхова компанія (відповідач) керувалась звітом про оцінку вартості (розміру збитків), заподіяного пошкодження транспортного засобу, складеним ФОП ОСОБА_5 , що суперечить вимогам п. п. 1.3, 5.1, 5.5, 8.1, 8.5 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, оскільки оцінювач, який складав звіт про оцінку збитку, особисто не оглядав пошкоджений транспортний засіб. Доказів на підтвердження наявності у вказаного оцінювача свідоцтва судового експерта, яке надавало б йому право складати висновки експертного дослідження без особистого огляду об`єкта дослідження, не надано як суду першої інстанції, так і при розгляді апеляційної скарги, а тому саме висновок судового експерта Дроздова Ю.В., який наданий з боку позивача, відповідає вищевказаним нормативним актам та складений у відповідності до вимог, що в них зазначені, який є судовим експертом та несе кримінальну відповідальність за ст. 384 КК України. Колегія суддів наголошує, що апелянтом не спростовано встановлених судом обставин належними та допустимими доказами, а посилання на те, що у позивача не було права замовляти проведення експертного дослідження та визначення розміру збитків, яких вона зазнала внаслідок ДТП, колегією суддів до уваги не береться з підстав наявності передбаченого п. 34.4 ст. 34 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» права потерпілої особи на самостійне залучення експерта або юридичних осіб, у штаті яких є експерти, для визначення розміру школи. Колегія суддів зауважує, що відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених статтею 37 Закону), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. При цьому в останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. Разом з тим покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»). Крім того, колегія суддів відзначає, що відповідач як суду першої інстанції, так і апеляційному суду не надав доказів узгодження з позивачем визначеного ними розміру страхового відшкодування, що свідчить про правомірність та своєчасність звернення позивача до незалежного експерта із заявою про проведення товарознавчої експертизи та надання висновку експерта щодо вартості матеріальних збитків, що спростовує доводи апелянта про відсутність необхідності у позивача звертатись за отриманням висновку експерта. Водночас цей висновок складений за особистим оглядом пошкодженого транспортного засобу експертом відповідно до ст. 7 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» та у відповідності до Методики, як це правильно встановлено судом першої інстанції та прийнято за належний та достатній доказ у справі. З огляду на викладене, апеляційний суд відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що розмір заподіяної шкоди повинен відшкодовувати винуватець ДТП, як неспроможні та помилкові. Уклавши договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страховик на випадок виникнення деліктного зобов`язання бере на себе у межах суми страхового відшкодування виконання обов`язку страхувальника, який завдав шкоди. Відповідний правовий висновок зробив Верховний Суд у своїй постанові від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц. Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідач має відшкодувати власнику пошкодженого внаслідок ДТП автомобіля ( позивачу) матеріальні збитки в сумі 79 672,36 грн. Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони на інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Таким чином, обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом. Сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. В іншому випадку, за умови недоведеності тих чи інших обставин, суд вправі винести рішення у справі на користь протилежної сторони. Таким чином, доказування є юридичним обов`язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі. Процесуальний закон містить вимоги до доказів, на підставі яких суд встановлює обставини справи, а саме: докази повинні бути належними, допустимими, достовірними, а у своїй сукупності - достатніми. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а зводяться до невірного тлумачення норм матеріального права та переоцінки доказів. Вирішуючи спір, суд першої інстанції в повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Отже, з урахуванням вищезазначеного та на підставі належним чином оцінених доказів, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, а тому при вирішенні справи судом першої інстанції не було допущено неправильного застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, у зв`язку з чим доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду. У відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Згідно з положеннями ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального законодавства, у зв`язку із чим апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - залишенню без змін. Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції. Оскільки апеляційна скарга залишена без задоволення, підстави для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, відсутні. Керуючись ст. ст. 259, 367, 374, 375 ЦПК України, колегія суддів, - П О С Т А Н О В И Л А : Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» залишити без задоволення. Рішення Соборного районного суду міста Дніпра від від 24 вересня 2025 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Повний текст постанови складено 25 червня 2026 року. Головуючий суддя М.О. Макаров Судді В.С. Городнича М.М. Пищида