Постанова 4824 № 753/21104/21

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 23 лютого2023 року м. Київ Унікальний номер справи № 753/21104/21 Апеляційне провадження № 22-ц/824/2284/2023 Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Левенця Б.Б., суддів - Борисової О.В., Ратнікової В.М., за участю секретаря судового засідання - Гаврюшенко К.О. розглянувши у відкритому судовому засіданніапеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «ОРАНТА» на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 19 вересня 2022 року, ухвалене під головуванням судді Курічової В.М., по справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «ОРАНТА» про стягнення суми страхового відшкодування, - в с т а н о в и в : У жовтні 2021 року позивачі звернулися до суду з вказаним позовом, на обґрунтування якого зазначали, що ОСОБА_1 є власником автомобіля DAF XF 105.410, р.н. НОМЕР_1 , а ОСОБА_2 є власницею напівпричіпу KRONE SPD 27, р.н. НОМЕР_2 . 19 грудня 2019 року на 14 км а/д Миколаїв - Благовіщенськ сталась ДТП за участю зазначеного автомобіля з напівпричепом під керуванням водія ОСОБА_3 та автомобіля ГАЗ-2705 р.н. НОМЕР_3 під керуванням водія ОСОБА_4 , внаслідок якого автомобіль та напівпричіп позивачів отримали значні механічні пошкодження. Цивільно-правова відповідальність власника автомобіля ГАЗ-2705 р.н. НОМЕР_3 та осіб, які на законних підставах керували даним автомобілем, була застрахована в ПАТ «НАСК «ОРАНТА». 22 грудня 2019 року було направлено в ПАТ «НАСК «ОРАНТА» повідомлення про ДТП та про пошкодження автомобілів. 20 лютого 2020 року позивачі одним листом звернулися до ПАТ «НАСК «ОРАНТА» із заявами про виплату їм страхового відшкодування, за якими відповідачем заведено страхові справи № 20-14-20162 та № 121-32-48625, проте, страховик рішення про виплату страхового відшкодування не прийняв у зв`язку з відсутністю постанови суду у справі про адміністративне правопорушення. Постановою Голованівського районного суду Кіровоградської області від 29 грудня 2020 року у справі № 386/691/20 ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, постанова набрала законної сили 11 січня 2021 року. 22 березня 2021 року після набрання законної сили вказаною постановою позивачі направили відповідачу доповнення до заяв про виплату їм страхового відшкодування, у яких зазначили обґрунтування вимог про здійснення страхового відшкодування та додали документи на підтвердження розміру завданої шкоди і копію зазначеної постанови суду про визнання ОСОБА_4 у скоєнні ДТП. Проте відповідачем відмовлено у виплаті страхових відшкодувань на підставі п. 37.1.4. ст. 37 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», посилаючись на пропуск строків звернення із заявами про виплату страхових відшкодувань. Позивачі вважають, що вказана норма не може бути застосована як підстава для відмови у виплаті страхового відшкодування, оскільки позивачі зверталися до ПАТ «НАСК «ОРАНТА» із заявами про виплату страхового відшкодування в строк - 20 лютого 2020 року, проте, станом на цю дату ОСОБА_4 ще не був визнаний винним у скоєнні ДТП. Враховуючи, що після отримання повідомлення про ДТП представник відповідача не прибув для огляду транспортних засобів, 21 січня 2020 року відповідно до п. 34.3 ст. 34 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», позивачі самостійно обрали експерта-автотоварознавця для визначення розміру завданої їм шкоди. При цьому позивачі надіслали на адресу відповідача та ОСОБА_4 повідомлення про те, що 05 лютого 2020 року відбудеться огляд транспортних засобів з метою визначення розміру шкоди. 05 лютого 2020 року запрошений потерпілими експерт у присутності представника відповідача В. Міщенко, а також водія ОСОБА_4 , оглянув транспортні засоби позивачів. Враховуючи вищезазначене, позивачі просили: - стягнути з ПАТ «НАСК «ОРАНТА» на користь ОСОБА_1 грошові кошти у сумі 103 111,07 грн.; - стягнути з ПАТ «НАСК «ОРАНТА» на користь ОСОБА_2 грошові кошти у сумі 92 091,74 грн. (т. 1 а.с. 1-8). У лютому 2022 року відповідач подав відзив на позовну заяву, згідно з яким просив відмовити в задоволенні позовних вимог повністю. У відзиві зазначив, що позивачі не мали права залучати для проведення огляду пошкоджених транспортних засобів та проведення оцінки завданої матеріальної шкоди власного експерта, оскільки повідомлення про ДТП від потерпілих, подане представником позивачів - адвокатом Толпегіним А.В. надійшло на адресу ПАТ «НАСК «ОРАНТА» 23 січня 2020 року. При цьому, позивачі запросили представника відповідача для проведення огляду, призначивши час огляду на 04 лютого 2020 року, а пізніше сторони узгодили іншу дату огляду - 05 лютого 2020 року. Тому ПАТ «НАСК «ОРАНТА» направило свого експерта для огляду пошкоджених транспортних засобів з дотриманням строків, встановлених п. 34.3 ст. 41 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Вказував, що 20 лютого 2020 року до страховика подано не заяву про виплату страхового відшкодування, а лист від потерпілого ОСОБА_1 з вкладеним до нього двох аркушів: повідомлення про ДТП від водіїв, що були учасниками ДТП, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . Доказів, що це була саме заява про страхове відшкодування, позивачі не надали. Від ОСОБА_2 не надходило заяв про виплату страхового відшкодування, а лише отримано доповнення до неіснуючої заяви. ДТП сталося 19 грудня 2019 року, тому останнім днем для подання заяв про виплату страхового відшкодування було 19 грудня 2020 року. Проте позивачі, як особи, які мають право на виплату страхового відшкодування, не звертались до відповідача з заявами про виплату страхового відшкодування у встановлений законом строк, а лише 22 березня 2021 року звернулись з доповненнями до заяви про виплату страхового відшкодування, що свідчить про навмисне видавання позивачами одного документу за інший. Отже, керуючись п.п. 37.1.4 п. 37.1 ст. 37 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» відповідач законно відмовив позивачам у здійсненні страхового відшкодування (т. 1 а.с. 82-87). Представник позивачів - адвокат Толпегін А.В. подав відповідь на відзив, в якому просив визнати аргументи, які викладені у відзиві такими, що не спростовують позовні вимоги, оскільки вважає їх безпідставними та необґрунтованими. Просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі (т. 1 а.с. 117-120). Відповідач подав письмові пояснення щодо відповіді на відзив, згідно з яким просив відмовити в задоволенні позовних вимог повністю, зазначивши, що позивачами порушено процедуру отримання страхового відшкодування, яка передбачена Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (т. 1 а.с. 127-130). Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 19 вересня 2022 року позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ПАТ «НАСК «ОРАНТА» про стягнення суми страхового відшкодування - задоволено повністю. Стягнуто з ПАТ «НАСК «ОРАНТА» на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди страхову виплату у розмірі 98 411,07 грн., 4 700,00 грн. на відшкодування витрат за проведення експертного дослідження, судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1 031,11 грн., разом до стягнення - 104 142,18 грн. Стягнуто з «НАСК «ОРАНТА» на користь ОСОБА_2 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди страхову виплату у розмірі 85 691,74 грн., 7 400,00 грн. на відшкодування витрат за проведення експертного дослідження, судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 920,92 грн., разом до стягнення - 94 012,66 грн. (т. 2 а.с. 6-17). Не погодившись з рішенням районного суду, 18 жовтня 2022 року представник ПАТ «НАСК «ОРАНТА» - Лінкевич О.В. звернулась до суду з апеляційною скаргою, в якій просила рішення суду скасувати та постановити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог (т. 2 а.с. 20-27). В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначала, що рішення суду не відповідає дійсним обставинам справи, оскільки суд першої інстанції не дослідив належним чином докази у справі, а саме заяви та повідомлення про страхове відшкодування, не визначив юридичне значення цих двох різних документів, що позбавило відповідача права на справедливий судовий розгляд. Звертала увагу на те, що представник позивача - ОСОБА_5 звернувся до відповідача 20 січня 2020 року з повідомленням про прибуття на огляд експертом пошкоджених транспортних засобів, доповнення до заяви про виплату страхового відшкодування датоване 18 березня 2021 року. Тобто позивачами порушено строки звернення до відповідача з заявами про виплату страхового відшкодування протягом одного року, що є підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування. У відзиві на апеляційну скаргу представник позивачів - ОСОБА_5 просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду залишити без змін (т. 2 а.с. 44-47). З огляду на положення ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційних скарг. У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 , представник позивачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 - адвокат Толпегін А.В. заперечували проти доводів апеляційної скарги і просили її відхилити, оскаржуване рішення залишити без змін. Інші особи,які берутьучасть усправі досуду неприбули, прочас тамісце розгляду справи були сповіщені на зазначені ними поштові адреси, адреси електронної пошти та телефонограмами із забезпеченням технічної фіксації таких повідомлень, тобто належним чином, про що у справі є докази (т. 2 а.с. 42-43). Представник ПАТ «НАСК «ОРАНТА» - Лінкевич О.В. подала письмову заяву в якій підтримала апеляційну скаргу і просила її задовольнити, розгляд справи провести за відсутності представника ПАТ «НАСК «ОРАНТА» (т. 2 а.с. 56-65). Виходячи з положень ст. 13 ЦПК України кожна сторона розпоряджається своїми правами на власний розсуд, у т.ч. правом визначити свою участь в тому чи іншому судовому засіданні. Явка до суду апеляційної інстанції не є обов`язковою. Поряд з цим, Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово наголошував, що національні суди мають організовувати судові провадження таким чином, щоб забезпечити їх ефективність та відсутність затримок (див. рішення ЄСПЛ від 02.12.2010 у справі «Шульга проти України», № 16652/04). Зважаючи на вимоги ч.ч. 9, 11 ст. 128, ч. 5 ст. 130, ч. 2 ст. 372 ЦПК України колегія суддів визнала повідомлення належним, а неявку такою, що не перешкоджає апеляційному розглядові справи. Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду, колегія суддів дійшла висновку, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 19 грудня 2019 року на 14 км а/д Миколаїв - Благовіщенськ сталася ДТП за участю автомобіля DAF XF 105.410, р.н. НОМЕР_1 з напівпричепом KRONE SPD 27, р.н. НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_3 та автомобіля ГАЗ-2705 р.н. НОМЕР_3 під керуванням водія ОСОБА_4 (т. 1 а.с. 15-18, 20). ОСОБА_1 є власником автомобіля DAF XF 105.410 р.н. НОМЕР_1 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4 (т. 1 а.с. 10). ОСОБА_2 є власницею напівпричепу KRONE SPD 27 р.н. НОМЕР_2 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_5 (т. 1 а.с. 13). На момент вчинення дорожньо-транспортної пригоди відповідальність власника автомобіля ГАЗ-270520, р.н. НОМЕР_3 та осіб, які на законних підставах керували зазначеним автомобілем, була застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів у ПАТ «НАСК «ОРАНТА» (поліс № АО5211129), ліміт відповідальності страховика за шкоду, завдану майну, становив 100 000,00 грн. на одного потерпілого, франшиза - 1 000,00 грн. (т. 1 а.с. 14, 233). 19 грудня 2019 року водій ОСОБА_3 направив ПАТ «НАСК «ОРАНТА» повідомлення про ДТП, яка сталася 19 грудня 2019 року о 12.30 год., а/д Миколаїв - Благовіщенськ (отримано відповідачем 08 січня 2020 року) (т. 1 а.с. 94). 20 грудня 2019 року водій ОСОБА_4 повідомив ПАТ «НАСК «ОРАНТА» про ДТП, яка сталась 19 грудня 2019 року о 12.30 год, а/д Миколаїв - Благовіщенськ (отримано відповідачем 20 грудня 2019 року) (т. 1 а.с. 88). 20 січня 2020 року представник позивачів - адвокат Толпегін А.В., як представник власників пошкоджених транспортних засобів, направив ПАТ «НАСК «ОРАНТА» повідомлення про те, що 19 грудня 2019 року сталася ДТП, з метою встановлення розміру матеріальної шкоди, завданої власникам автомобілів запропоновано направити представника страхової компанії 04 лютого 2020 року. Повідомлення отримано ПАТ «НАСК «ОРАНТА» 23 січня 2020 року (т. 1 а.с. 89). 05 лютого 2020 року представником ПАТ «НАСК «ОРАНТА» Міщенком В.В. складено протокол (акт) огляду пошкодженого транспортного засобу DAF XF 105.410, р.н. НОМЕР_1 (т. 1 а.с. 91-92). Згідно з листом ПАТ «НАСК «ОРАНТА» № 09-02-09/674 від 20 січня 2020 року, направленим на адресу водіїв ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , повідомлено останніх, що немає правових підстав для здійснення виплати страхового відшкодування за заявленою подією, оскільки на вказаний час не встановлена вина водія ГАЗ 2705, р.н. НОМЕР_3 у ДТП, яка сталась 19 грудня 2019 року (т. 1 а.с. 207). 20 лютого 2020 року ОСОБА_1 направив засобами поштового зв`язку на адресу ПАТ «НАСК «ОРАНТА» повідомлення про ДТП, яке отримано представником відповідача 24 лютого 2020 року (т. 1 а.с. 211-212). Згідно з постановою Голованівського районного суду Кіровоградської області від 10 березня 2020 року у справі № 386/4/20 провадження про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_3 за ст. 124 КУпАП закрито у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення (т. 1 а.с. 15-18). Постановою Голованіського районного суду Кіровоградської області від 29 грудня 2020 року у справі № 386/691/20 провадження про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_4 за ст. 124 КУпАП закрито на підставі п. 7 ст. 247 КУпАП, у зв`язку із закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених ст. 38 КУпАП. За змістом постанови, суд дійшов висновку, що ОСОБА_4 порушив п. 10.1 ПДР України, тобто вчинив адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст. 124 КУпАП (т. 1 а.с. 20). 26 лютого 2020 року представником страховика проведено дослідження № НОМЕР_1 із попереднього визначення розміру завданого матеріального збитку власнику автомобіля DAF XF 105.410, р.н. НОМЕР_1 , за результатами якого цей збиток складає 94 676,98 грн. (т. 1 а.с. 222-224). 28 лютого 2020 року судовий експерт Печериця Г.В. склав висновок № 854 експертного автотоварознавчого дослідження з визначення величини матеріального збитку, завданого власнику автомобіля DAF XF 105.410, р.н. НОМЕР_1 внаслідок ДТП, за результатами якого вартість матеріального збитку складає 99 411,07 грн. (т. 1 а.с. 21-33). 16 березня 2020 року судовий експерт Печериця Г.В. склав висновок № 855 експертного автотоварознавчого дослідження з визначення величини матеріального збитку, завданого власнику напівпричепу KRONE SPD 27, р.н. НОМЕР_2 внаслідок ДТП. Згідно з висновком вартість матеріального збитку становить 149 040,20 грн. (т. 1 а.с. 34-45). 06 квітня 2020 року судовий експерт Печериця Г.В. склав висновок №855-1 експертного автотоварознавчого дослідження з визначення вартості утилізації напівпричепу KRONE SPD 27, р.н. НОМЕР_2 внаслідок ДТП. За результатами дослідження вартість утилізації напівпричепу становить 63 348,46 грн. (т. 1 а.с. 48-54). 19 березня 2021 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 направили до ПАТ «НАСК «ОРАНТА» доповнення до заяви про виплату страхового відшкодування, які отримані відповідачем 22 березня 2021 року, та просили виплатити суми страхового відшкодування ОСОБА_1 у розмірі 104 111,07 грн., а ОСОБА_2 у розмірі 93 091,74 грн. (т. 1 а.с. 99-102, 104-108). Згідно відповіді ПАТ «НАСК «ОРАНТА» № 09-02-22/1-04/3226 від 25 березня 2021 року ОСОБА_1 повідомлено про відмову у здійсненні виплати страхового відшкодування за пошкоджений транспортний засіб DAF XF 105.410, р.н. НОМЕР_1 на підставі ст. 37.1 та 37.1.4 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв`язку з неподанням заяви про страхове відшкодування впродовж одного року. ДТП сталася 19 грудня 2019 року, а з заявою ОСОБА_1 звернувся 22 березня 2021 року (т. 1 а.с. 103). Згідно з листом ПАТ «НАСК «ОРАНТА» № 09-02-22/1-04/3629 від 08 квітня 2021 року, повідомлено ОСОБА_2 , про відмову у здійсненні виплати страхового відшкодування за пошкоджений транспортний засіб KRONE SPD 27, р.н. НОМЕР_2 внаслідок ДТП на підставі ст. 37.1 та 37.1.4 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв`язку з неподанням заяви про страхове відшкодування впродовж одного року. Зазначено, що ДТП сталася 19 грудня 2019 року, а з заявою ОСОБА_2 звернулася 23 березня 2021 року (т. 1 а.с. 109). Частиною 1 ст. 1166 ЦК України визначено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. За змістом статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою. Відповідно до ст. 5 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (тут і далі - у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу. Страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів (ст. 1 Закону України «Про страхування»). За договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (ст. 979 ЦК України). Згідно з п. 9.4 ст. 9 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхові виплати за договорами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності обмежуються страховими сумами, які діяли на дату укладення договору та зазначені в договорі страхування. Відповідно до положень п. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи. Згідно зі статтями 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством. Відновлювальний ремонт (або ремонт) - комплекс операцій щодо відновлення справності або роботоздатності КТЗ чи його складника(ів) та відновлення їхніх ресурсів. Ремонт здійснюється методами відновлення чи заміни складових частин (п. 1.6 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затверджених наказом Міністерства юстиції та Фонду державного майна від 24.11.03р. № 142/5/2092), а відповідно до п. 2.3 Методики вартість відновлювального ремонту дорожнього транспортного засобу - це грошові витрати, необхідні для відновлення пошкодженого, розукомплектованого колісного транспортного засобу. Якщо для відновлення пошкодженого у дорожньо-транспортній пригоді транспортного засобу ремонт здійснюється методом заміни складових частин, що були пошкоджені, на нові, страховик за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності відшкодовує не повну вартість цих складових частин, а з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу складників аварійно-пошкодженого транспортного засобу. Аналогічна правова позиція міститься і в постанові Верховного Суду від 04 березня 2020 року у справі № 331/6395/18. У пп. 33.1.4 п. 33.1 ст. 33 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що у разі настання дорожньо-транспортної пригоди, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), водій транспортного засобу, причетний до такої пригоди, зобов`язаний: невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання дорожньо-транспортної пригоди, письмово надати страховику, з яким укладено договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого МТСБУ зразка, а також відомості про місцезнаходження свого транспортного засобу та пошкодженого майна, контактний телефон та свою адресу. Якщо водій транспортного засобу з поважних причин не мав змоги виконати зазначений обов`язок, він має підтвердити це документально. Водії та власники транспортних засобів, причетних до дорожньо-транспортної пригоди, власники пошкодженого майна зобов`язані зберігати пошкоджене майно (транспортні засоби) у такому стані, в якому воно знаходилося після дорожньо-транспортної пригоди, до тих пір, поки його не огляне призначений страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) представник (працівник, аварійний комісар або експерт), а також забезпечити йому можливість провести огляд пошкодженого майна (транспортних засобів) (п. 33.3 ст. 33 вказаного Закону). Згідно з п. 34.1 ст. 34 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»страховик зобов`язаний протягом двох робочих днів з дня отримання повідомлення про настання події, що містить ознаки страхового випадку, розпочати її розслідування, у тому числі здійснити запити щодо отримання відомостей, необхідних для своєчасного здійснення страхового відшкодування. Протягом 10 робочих днів з дня отримання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) зобов`язаний направити свого представника (працівника, аварійного комісара або експерта) на місце настання страхового випадку та/або до місцезнаходження пошкодженого майна для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків (п. 34.2 вказаного Закону). Якщо представник страховика (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) не з`явився у визначений строк, потерпілий має право самостійно обрати аварійного комісара або експерта для визначення розміру шкоди. У такому разі страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) зобов`язаний відшкодувати потерпілому витрати на проведення експертизи (дослідження) (п. 34.3 ст. 34 вказаного Закону). Згідно з п. 35.1 ст. 35 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) заяву про страхове відшкодування. Страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв`язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку (п. 36.1 ст. 36 вказаного Закону). Пунктом 37.1.4 ст. 37 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) є неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, якщо шкода заподіяна майну потерпілого, і трьох років, якщо шкода заподіяна здоров`ю або життю потерпілого, з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди. Відповідно до п. 36.7 ст. 36 цього Закону рішення страховика (МТСБУ) про здійснення або відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) може бути оскаржено страхувальником чи особою, яка має право на відшкодування, у судовому порядку. Як було встановлено, факт настання страхового випадку сторонами не спростовується і підтверджується постановою Голованівського районного суду Кіровоградської області від 10 березня 2020 року у справі № 386/4/20 та постановою Голованіського районного суду Кіровоградської області від 29 грудня 2020 року у справі № 386/691/20, якою водія ГАЗ-2705 р.н. НОМЕР_3 ОСОБА_4 визнано винним у скоєнні ДТП 19 грудня 2019 року. Про настання ДТП було письмово повідомлено ПАТ «НАСК «ОРАНТА» водієм DAF XF 105.410, р.н. НОМЕР_1 ОСОБА_3 - 19 грудня 2019 року, а представником позивачів (власниками автомобіля з причепом) - адвокатом Толпегіним А.В. - 20 січня 2020 року (т. 1 а.с. 89, 94). Тобто позивачами у відповідності до вимог ст. 33 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» здійснено дії щодо невідкладного повідомлення страховика про настання страхового випадку. У матеріалах справи відсутні докази, що протягом двох робочих днів з дня отримання повідомлення про настання події, що містить ознаки страхового випадку, страховик розпочав її розслідування. Оскільки протягом 10 робочих днів з дня отримання повідомлення про ДТП страховик не направив свого представника на місце настання страхового випадку та/або до місцезнаходження пошкодженого майна для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків, позивачі скористалася правом, передбаченим п. 34.3 ст. 34 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», і самостійно обрали експерта-автотоварознавця для визначення розміру завданої їм шкоди. При цьому позивачі надіслали на адресу відповідача та ОСОБА_4 повідомлення про те, що 05 лютого 2020 року відбудеться огляд транспортних засобів з метою визначення розміру шкоди. Як на підставу відмови у задоволенні позову відповідач керуючись п. 37.1.4 ст. 37Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» посилався на те, що позивачами порушено строки звернення до відповідача з заявами про виплату страхового відшкодування протягом одного року. У свою чергу позивачі зазначали, що звертались до відповідача 20 лютого 2020 року саме з заявами з метою отримати страхове відшкодування, згідно з якими ОСОБА_1 просив здійснити страхову виплату за шкоду, завдану автомобілю DAF XF 105.410, р.н. НОМЕР_1 , а ОСОБА_2 просила здійснити страхову виплату за шкоду, завдану напівпричепу KRONE SPD 27, р.н. НОМЕР_2 . На підтвердження вказаних обставин у матеріалах справи містяться копія конверта зі штрихкодовим ідентифікатором № 5320702107310 (відправлений відповідачу від імені потерпілої ОСОБА_2 21.01.2020) (т. 1 а.с. 90), та копія конверта зі штрихкодовим ідентифікатором № 5320702131106 (відправлений відповідачу від імені потерпілого ОСОБА_1 20 лютого 2020 року (т. 1 а.с. 98), які представник відповідача додав до відзиву, пояснивши, що у цих конвертах надійшли лише два повідомлення про ДТП від потерпілих, які були отримані 24 лютого 2020 року і зареєстровані відповідачем 25 лютого 2020 року. Однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними. Тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Відповідно до частини ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2021 року у справі № 147/66/17 (провадження № 14-95цс20) вказано, що «у страховика (МТСБУ) обов`язок здійснити страхове відшкодування (регламентну виплату) не виникає і тоді, коли має місце неналежна поведінка й з боку потерпілого, а саме: невиконання обов`язків, визначених Законом № 1961-IV, якщо це призвело до неможливості страховика (МТСБУ) встановити факт ДТП, причини та обставини її настання або розмір заподіяної шкоди (підпункт 37.1.3 пункту 37.1 статті 37 Закону № 1961-IV); неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року з моменту ДТП, якщо шкода заподіяна майну потерпілого, і трьох років з моменту ДТП, якщо шкода заподіяна здоров`ю або життю потерпілого (підпункт 37.1.4 пункту 37.1 статті 37 Закону № 1961-IV). Отже, закон з огляду на принцип добросовісності визначає, що якщо потерпілий недобросовісно реалізовує право на отримання відшкодування завданої йому під час експлуатації наземного транспортного засобу шкоди, не виконує покладені на нього Законом № 1961-IV обов`язки, він має нести тягар негативних наслідків власної поведінки. Аналізуючи зазначені норми законодавства, слід дійти висновку, що законодавство у страхових правовідносинах передбачає здійснення прав та обов`язків з дотриманням принципу добросовісності всіма учасниками цих правовідносин і не дотримання цього принципу може мати наслідком відмову в захисті порушеного права, зокрема в праві на відшкодування шкоди при недобросовісній поведінці особи взагалі, та звільняє страховика від обов`язку відшкодування шкоди при недобросовісній поведінці винної особи та потерпілого. Разом з тим у порушення принципу пропорційності законом не встановлено механізму захисту права осіб (поновлення права), які добросовісно виконують покладені на них обов`язки, якщо шкода не відшкодована не з їхньої вини. Тому тлумачення права щодо відшкодування шкоди за наслідками страхового випадку за Законом № 1961-IV, має здійснюватися з огляду на добросовісне виконання зобов`язань та поведінки всіх учасників (добросовісна чи недобросовісна поведінка/дії) та пропорційність інтересів усіх учасників цих правовідносин. Закон передбачає, що потерпілий, який володіє правом на майнове відшкодування заподіяної йому шкоди, повинен вчинити ряд активних дій, які б свідчили про його волевиявлення щодо здійснення цього права. Вказані активні дії потерпілого закон пов`язує, зокрема, із поданням заяви про страхове відшкодування впродовж визначеного законом строку (підпункт 37.1.4 пункту 37.1 статті 37 Закону № 1961-IV), зі сприянням у визначенні характеру та розміру збитків (пункт 331.1статті 331 Закону № 1961-IV). Відтак право потерпілого на отримання відшкодування завданої йому шкоди шляхом виконання страховиком узятих на себе зобов`язань не є безумовним, а пов`язується з поданням до такого страховика заяви про здійснення страхової виплати (відшкодування), що у свою чергу законодавець обмежує річним строком з моменту скоєння відповідної ДТП (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 910/7449/17 (провадження № 12-104гс18)). В іншій постанові Великої Палати Верховного Суду зроблено висновок, що зазначений у підпункті 37.1.4 пункту 37.1 статті 37 Закону № 1961-IV річний строк є преклюзивним і поновленню не підлягає (постанова Великої Палати Верховного Суду від 11 грудня 2019 року у справі № 465/4287/15 (провадження № 14-406цс19). Поняття «преклюзивні строки» здійснення регулятивного суб`єктивного права (строк подання заяви про страхове відшкодування до страховика) не є тотожним поняттю «позовна давність» (строк захисту порушеного права особи). Підпункт 37.1.4 пункту 37.1 статті 37 Закону № 1961-IV визначає наслідком пропуску потерпілою особою річного строку подання заяви до страховика про страхове відшкодування, право страховика на відмову у виплаті регламентних виплат. Разом з тим, ані Закон №1961-IV, ані ЦК України, ані будь-який інший закон не передбачає в цьому випадку припинення взагалі права потерпілою особи на отримання відшкодування або на задоволення позову як, наприклад, передбачено ЦК України при пропуску позовної давності. Водночас ЦК України передбачається також поновлення, зупинення, переривання позовної давності (статті 263-264, стаття 267 ЦК України). Сплив строку, протягом якого потерпіла особа може реалізувати своє регулятивне суб`єктивне право (у цьому випадку протягом одного року) за рахунок страховика (страхової компанії), призводить до неможливості отримання страхового відшкодування від особи, що застрахувала відповідальність винної в ДТП особи в позасудовому порядку. Однак, законодавством не передбачено в цьому випадку припинення взагалі права на відшкодування шкоди, ані у повному обсязі, ані в обсязі страхового відшкодування. Тоді як згідно із частиною четвертою статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявила сторона у спорі, є підставою для відмови в позові. Крім того, немає підстав вважати, що річний строк звернення з заявою про виплату страхового відшкодування є спеціальним строком позовної давності, передбаченим статтею 258 ЦК України, оскільки це суперечить змісту зазначеної норми, яка не передбачає встановлення спеціальної позовної давності в інших випадках, ніж випадки, передбачені в цій норми. З огляду на те, що пропуск річного строку звернення із заявою до страховика (страхової компанії) не зазначений у законодавстві (стаття 12 ЦК України) як підстава для припинення матеріального права, цей строк не може бути розцінений як преклюзивний і такий, що припиняє існуюче право на отримання відшкодування шкоди в розмірі регламентних виплат взагалі. Аналізуючи норми законодавства стосовно добросовісної поведінки всіх учасників правовідносин (стаття 13 ЦПК України) та принципу повного відшкодування шкоди (стаття 1166 ЦК України), Велика Палата Верховного Суду з огляду на відсутність норми закону, що передбачає припинення в цьому випадку цивільного права на відшкодування, та з урахуванням із загального права особи на захист права в суді (стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод) дійшла висновку, що при добросовісній поведінці потерпілої особи та доведеності, що річний строк пропущено через незалежні від потерпілої особи причини, особа може отримати таке відшкодування, пред`явивши вимогу до страховика (страхової компанії) в судовому порядку протягом строку позовної давності.». Як встановлено судом, про настання ДТП було повідомлено ПАТ «НАСК «ОРАНТА» невідкладно протягом трьох робочих днів. Позивачі ОСОБА_2 21 січня 2020 року, а ОСОБА_1 20 лютого 2020 року (т. 1 а.с. 90, 98) звернулися до ПАТ «НАСК «ОРАНТА» з письмовими заявами, які направили поштовими листами, після отримання яких відповідач завів страхові справи № 20-14-20162 та № 121-32-48625, проте страховик рішення про виплату страхового відшкодування не прийняв через відсутність постанови суду у справі про адміністративне правопорушення. Протягом 10 робочих днів з дня отримання повідомлення про ДТП страховиком не направлено свого представника для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків, тому позивачами самостійно залучено експерта для визначення розміру збитків. Вину водія ГАЗ-2705 р.н. НОМЕР_3 ОСОБА_4 у порушенні ПДР та скоєнні ДТП встановлено постановою Голованівського районного суду Кіровоградської області від 29 грудня 2020 року у справі № 386/691/20, тобто більше, ніж через рік з дня настання ДТП. 18 березня 2021 року ОСОБА_2 та ОСОБА_1 направили відповідачу доповнення до заяви про виплату страхового відшкодування у зв`язку з пошкодженням автомобіля та напівпричепа, до яких, крім раніше поданих документів, додали, окрім іншого, копію постанови про притягнення ОСОБА_4 до адміністративної відповідальності, оновлені реквізити для зарахування коштів по страховому випадку, а також документи, що підтверджують проведення експертних автотоварорзнавчих досліджень транспортних засобів та здійснення витрат у зв`язку з цим (т. 1 а.с. 166-169, 214-216). Колегія суддів відхилила доводи скарги, що позивачі не подавали заяви про страхове відшкодування, яке не містило обов`язкової інформації та підтверджуючих документів для здійснення виплати страхового відшкодування, оскільки у ст. 37 Закону № 1961-IV втілено загальний принцип недопустимості формального підходу до вирішення питання про здійснення або нездійснення компенсації і надання пріоритету зовнішній формі юридично значущих дій або бездіяльності над їх змістом і наслідками, і апеляційний суд встановив, що відповідач не вчинив дій щодо розслідування вказаних заяв потерпілих, у тому числі здійснення запитів для отримання відомостей, необхідних для своєчасного здійснення страхового відшкодування. За таких обставин апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції, що позивачі звернулись до відповідача із заявами про страхове відшкодування; відсутні обставини, що вказують на неможливість страховика встановити факт ДТП, причини та обставини її настання або розмір заподіяної шкоди; позивачі запрошували представника страхової для огляду пошкоджених транспортних засобів, надали відповідачу висновки експертних автотоварознавчих досліджень щодо визначення вартості матеріального збитку, тобто поведінка позивачів як потерпілих є добросовісною, у зв`язку з чим позов обґрунтовано задоволено. 28 лютого 2020 року судовий експерт Печериця Г.В. склав висновок № 854 експертного автотоварознавчого дослідження з визначення величини матеріального збитку, завданого власнику автомобіля DAF XF 105.410, р.н. НОМЕР_1 внаслідок ДТП, за результатами якого вартість матеріального збитку з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу складає 99 411,07 грн. Вартість експертизи оплачена ОСОБА_1 у розмірі 4 700,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням (т. 1 а.с. 21-33). Враховуючи вказане, позивач ОСОБА_1 просив стягнути на його користь 103 111,07 грн. (99 411,07 грн. - 1 000,00 грн. франшизи + 4 700,00 грн.). 16 березня 2020 року судовий експерт Печериця Г.В. склав висновок № 855 експертного автотоварознавчого дослідження з визначення величини матеріального збитку, завданого власнику напівпричепу KRONE SPD 27, р.н. НОМЕР_2 внаслідок ДТП. Згідно з висновком ринкова вартість напівпричепу становить 149 040,20 грн., вартість відновлювального ремонту 564 108,90 грн., вартість матеріального збитку становить 149 040,20 грн. Вартість експертизи оплачена ОСОБА_2 у розмірі 4 700,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням (т. 1 а.с. 34-45). 06 квітня 2020 року судовий експерт Печериця Г.В. склав висновок №855-1 експертного автотоварознавчого дослідження з визначення вартості утилізації напівпричепу KRONE SPD 27, р.н. НОМЕР_2 внаслідок ДТП. За результатами дослідження встановлено, що вартість утилізації напівпричепу становить 63 348,46 грн. Експертиза оплачена ОСОБА_2 у сумі 2 700,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням (т. 1 а.с. 48-54). Враховуючи вказане, позивач ОСОБА_2 просила стягнути на її користь 92 091,74 грн. (149 040,20 грн. - 63 348,46 грн. - 1 000,00 грн. франшизи + 4 700,00 грн. + 2 700,00 грн.). З наданих висновків вбачається, що витрати на відновлювальний ремонт напівпричепу KRONE SPD 27, р.н. НОМЕР_2 перевищує його вартість до ДТП. За змістом ст. 30 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з звітом (актом) чи висновком про оцінку, виконаним оцінювачем або експертом відповідно до законодавства, витрати на відновлювальний ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди. Якщо транспортний засіб вважається знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, а також витрати на евакуацію транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди (п. 30.2 ст. 30 Закону). Про передачу залишків пошкодженого транспортного засобу відповідач у цій справі не заявляв. Таким чином, розмір відшкодування, що належить власниці напівпричепу KRONE SPD 27, р.н. НОМЕР_2 у зв`язку із пошкодженням транспортного засобу, становить 85 691,74 грн. (149 040,20 грн. - 63 348,46 грн.). Відповідно до п. 34.3 ст. 34 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» позивачі мають право на відшкодування витрат на проведення експертиз (досліджень). Отже, правильним є висновок суду про стягнення з відповідача на користь позивачів в рахунок відшкодування матеріальної шкоди у межах ліміту відповідальності страховика щодо кожного з потерпілих (з урахуванням франшизи 1 000,00 грн.) на користь ОСОБА_1 - у розмірі 98 411,07 грн., на користь ОСОБА_2 - у розмірі 85 691,74 грн. Переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що судове рішення ухвалене з додержанням вимог матеріального і процесуального права, а наведені в апеляційній скарзі доводи не відносяться до тих підстав, з якими закон пов`язує можливість скасування чи зміни оскаржуваного рішення, і висновків суду не спростовують, тому у задоволенні скарги слід відмовити на підставі ст. 375 ЦПК України. На підставі ст. 141 ЦПК України понесені апелянтом судові витрати в суді апеляційної інстанції мають бути віднесені на його рахунок. З огляду на положення частини 3 статті 389 ЦПК України судові рішення у малозначних справах касаційному оскарженню не підлягають, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України. Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд - п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «ОРАНТА» - залишити без задоволення. Рішення Дарницького районного суду міста Києва від 19 вересня 2022 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили негайно з моменту прийняття і оскарженню в касаційному порядку до Верховного Суду не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України. Дата складання повного судового рішення - 24 лютого 2023 року. Судді Київського апеляційного суду: Б.Б. Левенець О.В. Борисова В.М. Ратнікова