Ухвала КЦС ВС № 755/831/23

УХВАЛА 20 грудня 2023 року м. Київ справа № 755/831/23 провадження № 61-17465ск23 Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Шиповича В. В., розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Бабікова Олена Сергіївна, на ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 10 квітня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 25 жовтня 2023 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Погуляйко Вікторія Анатоліївна, про розірвання договору довічного утримання, ВСТАНОВИВ: У січні 2023 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Погуляйко В. А., про розірвання договору довічного утримання. У квітні 2023 року представник позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 подав до суду заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1 , яка належить на праві власності ОСОБА_1 . Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 10 квітня 2023 року заяву представник позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 про забезпечення позову задоволено. Вжито заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1 , яка належить на праві власності ОСОБА_1 . Постановою Київського апеляційного суду від 25 жовтня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 10 квітня 2023 року залишено без змін. 07 грудня2023 року ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Бабікова О. С., звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 10 квітня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 25 жовтня 2023 року (повний текст якої складено 15 грудня 2023 року), ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви про забезпечення позову. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу, обґрунтовано тим, що судами першої та апеляційної інстанціїне наведено жодних мотивів та підстав для задоволення заяви про забезпечення позову, не обгрунтовано необхідності накладення арешту на спірне майно. Водночас, інтересів ОСОБА_1 не враховано взагалі, хоча право власності на спірну квартиру стосується його особисто. Згідно з частиною першою статті 394 ЦПК України питання про відкриття касаційного провадження (відмову у відкритті касаційного провадження) вирішується колегією у складі трьох суддів. Перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла наступного висновку. Відповідно до частин першої, другої статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Згідно з пунктами 1, 2, 10 частини першої, частини другої статті 150 ЦПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії; іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Відповідно до частини третьої статті 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Ці обставини є істотними і необхідними для забезпечення позову. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Необхідність застосування заходів забезпечення позову випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову. Подібні правові висновки сформульовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19), а також Верховним Судом у постановах від 13 грудня 2021 року у справі № 367/3765/20 (провадження № 61-549св21), від 12 січня 2022 року у справі № 568/525/21 (провадження № 61-14463св21), від 19 травня 2022 року у справі № 619/2293/21 (провадження № 61-15440св21). Судами встановлено, що позивач у справі ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . У померлого залишився правонаступник і спадкоємець ОСОБА_4 . Спір у цій справі стосується нерухомого майна - квартири АДРЕСА_1 . Виходячи із змісту договору про довічне утримання від 06 березня 2017 року, ОСОБА_1 є власником спірної квартири та набуває право на її відчуження після смерті позивача. Врахувавши вищезазначені обставини, а також те, що між сторонами виник спір щодо нерухомого майна - квартири АДРЕСА_1 , суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, дійшов достатньо обґрунтованого висновку про задоволення заяви про забезпечення позову. Суди попередніх інстанцій достатнім чином мотивували свої висновки, щодо забезпечення позову шляхом накладення арешту на спірне майно, оскільки невжиття зазначених заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду. Водночас апеляційним судом взято до уваги, що представником позивача подано до суду заяву про зміну предмету позову, в якій, крім позовних вимог про розірвання договору довічного утримання від 06 липня 2017 року, заявлені позовні вимоги про припинення права власності ОСОБА_1 на спірну квартиру та про скасування державної реєстрації права власності ОСОБА_1 на квартиру АДРЕСА_1 . Застосований судом першої інстанції захід забезпечення позову не є обтяжливим для відповідача та не порушує його права користування квартирою. Окрім того, заходи забезпечення позову є тимчасовими. Необхідно звернути увагу, що відповідач має можливість скористатись правами, передбаченими статтями 158, 159 ЦПК України. Враховуючи вказані обставини, колегія суддів вважає, що правильне застосовування судами положень статей 149, 150 ЦПК України не викликає розумних сумнівів. Частиною четвертою статті 394 ЦПК України визначено, що у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення. Згідно з частиною шостою статті 394 ЦПК України ухвала про відмову у відкритті касаційного провадження повинна містити мотиви, з яких суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження. З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що касаційна скарга ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Бабікова О. С., на ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 10 квітня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 25 жовтня 2023 року є необґрунтованою. Керуючись частинами першою, четвертою та шостою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ: У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Бабікова Олена Сергіївна, на ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 10 квітня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 25 жовтня 2023 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Погуляйко Вікторія Анатоліївна, про розірвання договору довічного утримання - відмовити. Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу. Ухвала суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. Судді: Є. В. Синельников О. М. Осіян В. В. Шипович