Ухвала КЦС ВС № 490/503/20

Ухвала Іменем України 18 травня 2023 року м. Київ справа № 490/503/20 провадження № 61-7172ск23 Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Погрібного С. О., Ступак О. В., учасники справи: позивач - ОСОБА_1 , відповідач - ОСОБА_2 , третя особа - приватний нотаріус Миколаївського міського нотаріального округу Миколаївської області Біцюк Тетяна Євгенівна, розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Миколаївського апеляційного суду від 31 березня 2023 рокуу складі колегії суддів: Яворської Ж. М., Базовкіної Т. М., Царюк Л. М., ВСТАНОВИВ: У січні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа - приватний нотаріус Миколаївського міського нотаріального округу Миколаївської області Біцюк Т. Є., про визнання договору довічного утримання недійсним. Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 02 лютого 2022 року у задоволенні позову відмовлено. Не погоджуючись із таким рішенням суду першої інстанції 31 січня 2023 року ОСОБА_1 подав на нього апеляційну скаргу, одночасно звернувшись із заявою про поновлення пропущеного процесуального строку на подання даної апеляційної скарги. Ухвалою Миколаївського апеляційного суду від 02 лютого 2023 року витребувано матеріали цивільної справи № 490/503/20 із суду першої інстанції. Ухвалою Миколаївського апеляційного суду від 20 лютого 2023 року наведені ОСОБА_1 причини пропуску строку на апеляційне оскарження рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 02 лютого 2022 року визнано неповажними. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 02 лютого 2022 року залишено без руху та надано строк, який не може перевищувати десяти днів з моменту отримання копії даної ухвали для усунення зазначених в цій ухвалі недоліків, а саме: надати заяву про поновлення пропущеного процесуального строку із зазначенням інших поважних причин такого пропуску. Копію вищезазначеної ухвали 21 лютого 2023 року направлено ОСОБА_1 на адресу вказану ним в апеляційній скарзі та отримано ним 01 березня 2023 року. Ухвалою Київського апеляційного суду від 14 березня 2023 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження, з посиланням на положення частини четвертої статті 357 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України). Апеляційний суд, виходив з того, що ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу на рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 02 лютого 2022 року поза межами строку на апеляційне оскарження, при цьому на виконання вимог ухвали від 20 лютого 2023 року не подав клопотання про поновлення такого строку із зазначенням поважних причин пропуску строку. У травні 2023 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Миколаївського апеляційного суду від 31 березня 2023 року, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить оскаржуване судове рішення скасувати та направити справу для продовження розгляду до апеляційного суду. Касаційна скарга обґрунтована тим, що апеляційний суд безпідставно відмовив у відкритті апеляційного провадження, поза увагою суду стали обставини, на які він посилався при поданні апеляційної скарги. Згідно з положеннями частини четвертої статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення. Відповідно до частини шостої статті 394 ЦПК України ухвала про відмову у відкритті касаційного провадження повинна містити мотиви, з яких суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження. Вивчивши касаційну скаргу ОСОБА_1 , зміст ухвали Миколаївського апеляційного суду від 31 березня 2023 року, Верховний Суд дійшов висновку, що скарга є необґрунтованою, а наведені в ній доводи не дають підстав для висновків щодо незаконності та неправильності зазначеного судового рішення. Такого висновку Суд дійшов з огляду на таке. У статті 129 Конституції України однією із засад судочинства проголошено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом. Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови реалізації процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та їх гарантій. Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України). Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина четверта статті 12 ЦПК України). Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (частина третя статті 13 ЦПК України). Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, у тому числі, у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи. Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час розгляду судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів. Вирішуючи питання відкриття апеляційного провадження, апеляційний суд зазначив, що посилання ОСОБА_1 на введення воєнного стану на території України, ракетні обстріли, та на відключення електропостачання, як на підставу пропуску строків на подання апеляційної скарги на рішення суду, не може бути поважною причиною для поновлення строку на подання апеляційної скарги без зазначення конкретних обставин, які унеможливили своєчасне звернення до суду з апеляційною скаргою, та без надання відповідних доказів того, як саме введення воєнного стану обумовило пропуск строку на подання апеляційної скарги, у зв`язку з чим ухвалою від 20 лютого 2023 року визнав наведені підстави неповажними та залишив апеляційну скаргу без руху з наданням строку для усунення недоліків, зокрема, вказати інші поважні причини для поновлення строку та надати докази на підтвердження таких. Копію вказаної ухвали направлено поштовим зв`язком судом апеляційної інстанції за адресою, вказаною ОСОБА_1 в апеляційній скарзі, яку останній отримав 01 березня 2023 року, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення. Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, суд апеляційної інстанції констатував, що ОСОБА_1 у відведений термін не виконано вимог ухвали від 20 лютого 2023 року, не подано клопотання про поновлення такого строку із зазначенням інших поважних причин пропуску строку, відтак є підстави для застосування частини першої статті 358 ЦПК України. Доводи касаційної скарги фактично були предметом оцінки апеляційного суду в ухвалі від 20 лютого 2023 року, яка не є предметом касаційного оскарження, і які суд визнав неповажними. Натомість заявник, впродовж встановленого в ухвалі строку, не скористався своїм правом на звернення з заявою про поновлення строку на касаційне оскарження із зазначенням нових підстав, які б могли бути предметом оцінки судом апеляційної інстанції. При цьому факт отримання ухвали від 20 лютого 2023 року ОСОБА_1 не спростовує. Питання про поновлення строку для вчинення процесуальної дії вирішується судом у кожному конкретному випадку залежно від обставин справи та обґрунтованості доводів сторони належними і допустимими доказами на підтвердження наявності передбачених законом обставин, а також на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. Вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервалу часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (§ 27 рішення ЄСПЛ від 26 квітня 2007 року у справі «Олександр Шевченко проти України», та «Трух проти України» (ухвала) від 14 жовтня 2003 року). Статтею 44 ЦПК України закріплено обов`язок особи, яка бере участь у справі, добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки. Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь у справі на всіх етапах розгляду, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання (рішення Європейського суду прав людини від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа проти Іспанії»). Європейський суд з прав людини вказав, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки (рішення у справі «Каракуця проти України», заява № 18986/06, від 16 лютого 2017 року). Оскільки правильне застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права при вирішенні питання про відкриття апеляційного провадження є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, колегія суддів вважає, що касаційна скарга є необґрунтованою та у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити. Керуючись частинами четвертою, п`ятою і шостою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ: У відкритті касаційного провадженняу справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - приватний нотаріус Миколаївського міського нотаріального округу Миколаївської області Біцюк Тетяна Євгенівна, про визнання договору довічного утримання недійсним, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Миколаївського апеляційного суду від 31 березня 2023 року відмовити. Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу. Ухвала оскарженню не підлягає. Судді:І. Ю. Гулейков С. О. Погрібний О. В. Ступак