Постанова 4855 № 580/3690/23

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 580/3690/23 Суддя (судді) першої інстанції: Сергій КУЛЬЧИЦЬКИЙ ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 11 грудня 2023 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого - судді Мєзєнцева Є.І., суддів - Епель О.В., Файдюка В.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2023 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Черкаській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії, ВСТАНОВИВ : ОСОБА_1 звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Черкаській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області в якому просив: - визнати протиправною бездіяльність Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Черкаській області правонаступником якого є Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, яка полягає у неприйнятті рішення про надання страхової виплати (одноразової грошової допомоги), передбаченої пунктом 3 "Порядку здійснення страхових виплат у разі захворювання або смерті медичних працівників у зв`язку з інфікуванням гострою респіраторною хворобою COVID-19, спричиненою коронавірусом SARS-CoV-2, та визначення їх розмірів", затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 17 червня 2020 року № 498 позивачу, як члену сім`ї його батька ОСОБА_2 - медичного працівника, померлого у зв`язку з інфікуванням гострою респіраторною хворобою COVID-19, спричиненою коронавірусом SARS-CoV-2; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, яке є правонаступником Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Черкаській області, призначити і виплатити позивачу страхову виплату (одноразову грошову допомогу), передбачену пунктом 3 "Порядку здійснення страхових виплат у разі захворювання або смерті медичних працівників у зв`язку з інфікуванням гострою респіраторною хворобою COVID-19, спричиненою коронавірусом SARS-CoV-2, та визначення їх розмірів", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 червня 2020 року № 498, як члену сім`ї його батька ОСОБА_2 - медичного працівника, померлого у зв`язку з інфікуванням гострою респіраторною хворобою COVID-19, спричиненою коронавірусом SARS- CoV-2. Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2023 року адміністративний позов задоволено повністю. В апеляційній скарзі Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Позивачем було подано відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого зазначено, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, а тому відсутні підстави для його скасування. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку. Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_2 працював лікарем акушером-гінекологом у Комунальному некомерційному підприємстві «Золотоніська багатопрофільна лікарня» Золотоніської міської ради. У матеріалах справи наявний акт від 20.05.2022 спеціального розслідування гострого професійного захворювання, що сталося 23.11.2021, зі смертельним наслідком ІНФОРМАЦІЯ_1 о 00:25, в Комунальному некомерційному підприємстві «Золотоніська багатопрофільна лікарня» Золотоніської міської ради. У цьому акті зазначений висновок комісії: «Гостре професійне захворювання, що сталося 23.11.2021, зі смертельним наслідком ІНФОРМАЦІЯ_1 о 00 год 25 хв з лікарем акушером-гінекологом пологово-гінекологічного відділення КНП «Золотоніська багатопрофільна лікарня» Золотоніської міської ради ОСОБА_2 визнано пов`язаним з виробництвом відповідно до підпункту 1 пункту 52 «Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 квітня 2019 року №

337. Комісією складається акт за нормою Н-1/П та береться на облік КНП «Золотоніська багатопрофільна лікарня» Золотоніської міської ради. Члени комісії зі спеціального розслідування гострого професійного захворювання мали зустріч з сином потерпілого ОСОБА_1 , з метою надання роз`яснень щодо його прав у зв`язку зі смертю батька внаслідок гострого професійного захворювання відповідно до законодавства України та інформування про хід розслідування». Відповідно до свідоцтва про смерть від 28.12.2021 ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що зроблено відповідний актовий запис №

824. Син померлого, ОСОБА_1 , звернувся із заявою від 01.06.2022 до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Черкаській області, в якій просив розглянути документи щодо виплати разової допомоги відповідно до ст. 39 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб". Позивачем до заяви додано копії документів, які передбачені пунктом 7 Порядку здійснення страхових виплат у разі захворювання або смерті медичних працівників у зв`язку із інфікуванням гострою респіраторною хворобою COVID-19, спричиненою коронавірусом SARS-CoV-2, та визначення їх розмірів», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.06.2020 № 498 в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 11.08.2021 №

836. У відповідь позивач отримав від відповідача лист за вих. № 3-11-897 від 10.06.2022, яким йому було відмовлено у виплаті одноразової допомоги у зв`язку із відсутністю в Управління підстав вважати позивача належним до складу сім`ї померлого медичного працівника та особою, яка має право на страхову виплату. Відмова відповідача була мотивована тим, що правовий статус позивача не відповідає статусу дитини в розумінні ч. 1 ст. 6 Сімейного кодексу України, оскільки він є повнолітньою особою, а отже Управління вважало, що позивачем не надані документи, що підтверджують його належність до складу сім`ї померлого медичного працівника. Водночас, у своєму листі Управління рекомендувало позивачу звернутися до суду із заявою про встановлення факту родинних відносин із ОСОБА_2 . 27.06.2022 позивач надав Управлінню виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Черкаській області довідку Виконавчого комітету Золотоніської міської ради № 707 від 22.06.2022, якою підтверджується факт спільного проживання позивача разом з його батьком. У відповідь відповідач надіслав позивачу лист за вих. № 08-07-1022 від 30.06.2022, у якому повідомив про долучення наданої позивачем довідки до матеріалів справи про страхові виплати, а також вказав, шо зважаючи на вичерпний перелік документів, необхідних для призначення страхових виплат, лише після надання позивачем документа, передбаченого абз. 9 пункту 7 Порядку № 498 Управління розгляне справу про призначення страхових виплат та прийме відповідне рішення. Враховуючи відмову відповідача у виплаті одноразової допомоги (страхової виплати), позивач звернувся до Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області із відповідною заявою про встановлення факту наявності у позивача статусу члена сім`ї його померлого батька в порядку окремого провадження, що передбачено ст. 293 Цивільного процесуального кодексу України. Ухвалою Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 26.08.2022 у справі № 695/1804/22 (номер провадження 2-0/695/51/22) заява позивача про встановлення факту в порядку окремого провадження була залишена без розгляду на підставі ч. 6 ст. 294 Цивільного процесуального кодексу України з правом звернення до суду у порядку позовного провадження. 06.09.2022 позивач звернувся до Соснівського районного суду м. Черкаси із позовною заявою до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Черкаській області про встановлення факту наявності у позивача статусу члена сім`ї його померлого батька. 08.09.2022 суддею Соснівського районного суду м. Черкаси Марцішевською О.М. постановлено ухвалу у справі № 712/6951/22 (номер провадження 2/712/2329/22), якою у відкритті провадження по справі відмовлено на підставі п. 1 ч. 1 ст. 186 Цивільного процесуального кодексу України та роз`яснено про право звернення до суду в порядку адміністративного судочинства. На вищевказану ухвалу у справі № 712/6951/22 позивачем було подано апеляційну скаргу, яка була задоволена постановою Черкаського апеляційного суду від 02 листопада 2022 року у справі № 712/6951/22, у результаті чого ухвалу Соснівського районного суду м. Черкаси від 08 вересня 2022 року було скасовано, матеріали справи направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції. Касаційний цивільний суд Верховного Суду постановою від 15.02.2023 у справі № 712/6951/22 вирішив постанову Черкаського апеляційного суду від 02 листопада 2022 року скасувати, а ухвалу Соснівського районного суду м. Черкаси від 08 вересня 2022 року залишити в силі. Вважаючи протиправним рішення відповідача про відмову у призначенні виплати ОСОБА_1 , як члену сім`ї медичного працівника ОСОБА_2 , смерть якого настала внаслідок COVID-19, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом. Відповідно до статті 39 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб" від 06.04.2000 № 1645-ІІІ захворювання на інфекційні хвороби медичних та інших працівників, що пов`язані з виконанням професійних обов`язків в умовах підвищеного ризику зараження збудниками інфекційних хвороб (надання медичної допомоги хворим на інфекційні хвороби, роботи з живими збудниками та в осередках інфекційних хвороб, дезінфекційні заходи тощо), належать до професійних захворювань. Зазначені працівники державних і комунальних закладів охорони здоров`я та державних наукових установ підлягають обов`язковому державному страхуванню на випадок захворювання на інфекційну хворобу в порядку та на умовах, установлених Кабінетом Міністрів України. Держава забезпечує страхові виплати в таких розмірах медичним працівникам державних і комунальних закладів охорони здоров`я: 1) у разі встановлення групи інвалідності внаслідок захворювання на коронавірусну хворобу (COVID-19) протягом одного року з дня захворювання, за умови, що таке захворювання пов`язане з виконанням професійних обов`язків в умовах підвищеного ризику зараження, - залежно від встановленої працівнику групи інвалідності та ступеня втрати професійної працездатності, але не менше 300-кратного розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому встановлено групу інвалідності; 2) у разі смерті працівника - у 750-кратному розмірі прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року. Розмір та порядок здійснення страхових виплат, передбачених пунктом 1 частини другої цієї статті, визначаються Кабінетом Міністрів України. У разі настання обставин, передбачених пунктом 1 частини другої цієї статті, страхова виплата призначається і виплачується працівникові протягом одного місяця з дня виникнення права на страхову виплату. У разі настання обставин, передбачених пунктом 2 частини другої цієї статті, страхова виплата призначається і виплачується разова та в рівних частинах членам сім`ї, батькам та утриманцям померлого працівника протягом одного місяця з дня виникнення права на страхову виплату. Члени сім`ї та батьки померлого працівника визначаються відповідно до Сімейного кодексу України. Кабінетом Міністрів України постановою від 17 червня 2020 року № 498 «Деякі питання надання страхових виплат у разі захворювання або смерті медичних працівників у зв`язку з інфікуванням гострою респіраторною хворобою COVID-19, спричиненою коронавірусом SARS-CoV-2» затверджено Порядок здійснення страхових виплат у разі захворювання або смерті медичних працівників у зв`язку з інфікуванням гострою респіраторною хворобою COVID-19, спричиненою коронавірусом SARS-CoV-2, та визначення їх розмірів (далі - Порядок № 498), та Порядок використання фінансової допомоги Фондом соціального страхування України для проведення страхових виплат у разі захворювання або смерті медичних працівників у зв`язку з інфікуванням гострою респіраторною хворобою COVID-19, спричиненою коронавірусом SARS-CoV-2. Порядок здійснення страхових виплат у разі захворювання або смерті медичних працівників у зв`язку з інфікуванням гострою респіраторною хворобою COVID-19, спричиненою коронавірусом SARS-CoV-2, та визначення їх розмірів, визначає механізм надання Фондом соціального страхування України страхових виплат медичним працівникам державних і комунальних закладів охорони здоров`я у разі їх захворювання на гостру респіраторну хворобу COVID-19, спричинену коронавірусом SARS-CoV-2, та членам їх сімей у разі смерті медичного працівника внаслідок інфікування такою хворобою, передбачених статтею 39 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб", а також розміри таких страхових виплат. Факт смерті медичного працівника з причин, пов`язаних з його інфікуванням COVID-19 під час виконання професійних обов`язків в умовах підвищеного ризику зараження, встановлюється комісією (спеціальною комісією) з розслідування (спеціального розслідування), що проводиться відповідно до Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 337 від 17.04.2019 та оформляється актом розслідування (спеціального розслідування) нещасного випадку, гострого професійного захворювання (отруєння), аварії, що стався (сталося/сталася), за встановленою формою (п. 6 Порядку № 498). Згідно пункту 3 Порядку у разі смерті медичного працівника, що настала внаслідок його інфікування гострою респіраторною хворобою COVID-19, спричиненою коронавірусом SARS-CoV-2, під час виконання професійних обов`язків в умовах підвищеного ризику зараження, членам сім`ї, батькам, утриманцям померлого медичного працівника (далі - особи, які мають право на виплату) проводиться виплата в розмірі 750-кратного розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого на 1 січня календарного року. Члени сім`ї та батьки померлого медичного працівника визначаються відповідно до Сімейного кодексу України. У разі відсутності документів, що підтверджують належність до складу сім`ї померлого медичного працівника або перебування на його утриманні, статус члена сім`ї або факт утримання встановлюється в судовому порядку. Страхова виплата, передбачена пунктом 3 Порядку № 498, призначається і виплачується органами Фонду разово, у рівних частинах особам, які мають право на виплату, протягом одного місяця з дня виникнення права на одноразову допомогу. Право на одноразову допомогу виникає з дня прийняття органом Фонду заяви (заяв) та документів, визначених пунктом 7 Порядку №

498. Відповідно до пункту 7 Порядку № 498 для отримання одноразової допомоги особи, які мають право на виплату, звертаються до органу Фонду за зареєстрованим місцем проживання/перебування померлого медичного працівника та подають: 1) заяви кожної особи, яка має право на виплату, або уповноваженого представника про призначення одноразової допомоги із зазначенням інформації про неотримання виплати в іншому органі Фонду за формою, затвердженою виконавчою дирекцією Фонду (за малолітніх або неповнолітніх осіб заяву подає один із батьків або опікун чи піклувальник); 2) копію свідоцтва про смерть медичного працівника (із пред`явленням оригіналу); 3) копії паспорта громадянина України та реєстраційних номерів облікової картки платника податків із пред`явленням оригіналів (копії засвідчуються підписом працівника органу Фонду); 4) копію свідоцтва про народження медичного працівника (у разі виплати грошової допомоги батькам медичного працівника); 5) копію свідоцтва про шлюб (у разі виплати грошової допомоги дружині (чоловікові) медичного працівника); 6) копію свідоцтва про народження дитини (дітей) або відповідне рішення суду (у разі виплати грошової допомоги дитині); 7) примірник акта розслідування (спеціального розслідування) нещасного випадку, гострого професійного захворювання (отруєння), аварії за встановленою формою; 8) рішення суду про встановлення факту нещасного випадку, факту перебування на утриманні, утримання із заробітної плати (доходу) аліментів, установлення статусу члена сім`ї (за наявності рішення суду з цих питань); 9) довідку роботодавця про утримання із заробітної плати (доходу) померлого медичного працівника на користь особи, яка має право на утримання, аліментів відповідно до закону або рішення суду (у разі такого утримання); 10) інформацію про рахунки, відкриті в банківських установах для перерахування коштів. Отже, системний аналіз наведеного правового регулювання свідчить на користь висновку, що у разі смерті медичного працівника, що настала внаслідок його інфікування гострою респіраторною хворобою COVID-19, проводиться виплата в розмірі 750-кратного розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб членам сім`ї такого медичного працівника, належність яких до сім`ї визначається відповідно до Сімейного кодексу України і встановлюється такий факт відповідним рішенням суду лише за наявності такого рішення з цього питання. Таким чином, аргументи відповідача стосовно того, що Фонд соціального страхування України не наділений повноваженнями встановлювати належність осіб до складу членів сім`ї померлого медичного працівника, а такий факт встановлюється виключно у судовому порядку, є підміною понять, яка призводить до помилки у застосуванні норми права. Так, належність до складу членів сім`ї визначається виключно відповідно до приписів Сімейного кодексу України, зважаючи на що повноваження органу соціального страхування України у Черкаській області обумовлюються перевіркою обставин, що підтверджують ознаки сім`ї, визначені у Сімейному кодексі Україні. Вимога про встановлення цього факту у судовому порядку не може ґрунтуватись на положеннях пп. 8 пункту 7 Порядку № 498, оскільки законодавець передбачає надання такого рішення суду про встановлення статусу члена сім`ї лише за наявності такого рішення, яке є наслідком вирішення цивільного спору між відповідними фізичними особами. У свою чергу, Фонд у спірних правовідносинах діє як суб`єкт владних повноважень, реалізуючи владні управлінські функції щодо здійснення страхової виплати, з обов`язковим дотриманням матеріально-правових засад його діяльності, визначених ч. 2 ст. 2 КАС України, а не як суб`єкт цивільних відносин, вступаючи відповідно у цивільний спір про належність особи до складу певної сім`ї. Повертаючись до законодавчого регулювання визначення питання сім`ї, суд наголошує на тому, що згідно частини другої та четвертої статті 3 Сімейного кодексу України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства. У пункті 6 рішення Конституційного Суду від 03.06.1999 № 5-рп/99 зазначено, що до членів сім`ї належать особи, які постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Ними можуть бути не тільки близькі родичі, а й інші особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв`язках. Обов`язковою умовою для визнання їх членами сім`ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт і т.п. Отже, для висновку про належність позивача до членів сім`ї ОСОБА_2 як умови для отримання страхової виплати є підтвердження підстав створення сім`ї та обставин спільного проживання, пов`язаності спільним побутом та наявності взаємних прав і обов`язків. Так, з копії свідоцтва про народження ОСОБА_1 підтверджується те, що батьком позивача є ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Копією паспорта ОСОБА_1 підтверджується, що він зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 . В акті від 20.05.2022 спеціального розслідування гострого професійного захворювання, що сталося 23.11.2021, зі смертельним наслідком ІНФОРМАЦІЯ_1 о 00:25, в Комунальному некомерційному підприємстві «Золотоніська багатопрофільна лікарня» Золотоніської міської ради, у розділі «Відомості про потерпілого» зазначено, що місцем проживання та реєстрації ОСОБА_2 була адреса: АДРЕСА_1 . У довідці виконавчого комітету Золотоніської міської ради від 22.06.2022 № 707, виданої ОСОБА_1 , 1985 р.н., зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , зазначено, що ОСОБА_1 постійно до дня смерті проживав разом із своїм батьком ОСОБА_2 , 1953 р.н., який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , батько з сином вели спільне господарство і син поховав померлого за власний рахунок. Таким чином, зазначені документи підтверджують, що ОСОБА_1 , є кровним родичем ОСОБА_2 , який проживав спільно з померлим. Ці ознаки беззаперечно вказують на належність позивача до членів сім`ї померлого медичного працівника відповідно до Сімейного кодексу України. Підстави встановлювати у цивільному процесі факт наявності у позивача статусу члена сім`ї ОСОБА_2 відсутні, оскільки позивач має докази, безпосередньо визначені Сімейним кодексом України, які підтверджують факт його належності до сім`ї ОСОБА_2 , що виключає наявність спору з цього питання та вирішення його у порядку цивільного судочинства. Усі ці документи були надані позивачем при зверненні до відповідача. Натомість, відповідач, відмовляючи у виплаті разової допомоги, передбаченої ст. 39 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб", обмежився необґрунтованим твердженням, що позивачем не надано підтверджуючих документів, які б відповідали вимогам частини другої та четвертої статті 3 Сімейного кодексу України. При цьому, яких документів на виконання зазначених правових норм Сімейного кодексу України позивачем надано не було та якими мали бути такі документи, відповідач не зазначив. Враховуючи правові положення Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб", Порядку № 498, Сімейного кодексу України, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність у Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, яке є правонаступником Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Черкаській області правових підстав для призначення та виплати члену сім`ї ОСОБА_2 ОСОБА_1 страхової виплати, передбаченої Законом № 1645-ІІІ. Обставин щодо наявності будь-яких інших законних підстав, які б перешкоджали позивачу позитивно вирішити питання про отримання страхової виплати, відповідачем наведено не було. За наведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог у повному обсязі. Решта тверджень та посилань сторін судовою колегією апеляційного суду не приймається до уваги через їх неналежність до предмету позову або непідтвердженість матеріалами справи. При цьому, колегія суддів зазначає, що згідно з п.

30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя . Однак, згідно з п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Ruiz Torija v. Spain" від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи. За правилами ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - ПОСТАНОВИВ : Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області залишити без задоволення, а рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2023 року - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає. Головуючий суддя Є.І.Мєзєнцев cуддя О.В.Епель суддя В.В.Файдюк