Постанова 4804 № 225/591/20

Єдиний унікальний номер 225/591/20 Номер провадження 22-ц/804/3326/20 ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 02 грудня 2020 року м. Бахмут справа № 225/591/20 провадження № 22-ц/804/3326/20 Донецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ : головуючого Хейло Я.В. суддів Мірута О.А., Тимченко О.О. за участю секретаря Цимбал Д.А. учасники справи: позивач ОСОБА_1 позивач ОСОБА_2 відповідач Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Донецького апеляційного суду в місті Бахмут цивільну справу за апеляційною скаргою Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області на рішення Дзержинського міського суду Донецької області від 08 вересня 2020 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області про стягнення одноразової допомоги (суддя Соляник А.В.), ухваленого в приміщенні суду в місті Слов`янськ Донецької області, - ВСТАНОВИВ: КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ У січні 2020 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулись до Дзержинського міського суду Донецької області з позовом до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області про стягнення одноразової допомоги. Позов мотивовано тим, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьками ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження. ОСОБА_3 з 06 грудня 2016 року працював в Товаристві з обмеженою відповідальністю «Укргєосервіс» підземним гірничим робітником очисного вибою 5 розряду з повним робочим днем на підземній роботі. ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 трагічно загинув внаслідок нещасного випадку на виробництві під час виконання своїх трудових обов`язків. По факту смерті ОСОБА_3 проводиться спеціальне розслідування нещасного випадку по наслідках якого складено Акт по формі Н-1/П (тимчасовий) про нещасний випадок пов`язаний з виробництвом від 21.10.2019 року. У зв`язку зі смертю ОСОБА_3 на виробництві, 05 грудня 2019 року батьками потерпілого до структурного підрозділу Управління Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування в Донецькій області було подано заяву про призначення страхових виплат в зв`язку із загибеллю їх сина від нещасного випадку на виробництві, до якої було додано визначений нормами законодавства пакет документів, але на час звернення до суду з позовом відповідачем страхові виплати не призначені і будь-якого рішення Фонду з цього приводу позивачі не отримали. Просили стягнути з Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування в Донецькій області на їх користь одноразову допомогу внаслідок загибелі сина - ОСОБА_3 від нещасного випадку на виробництві, що стався з ним ІНФОРМАЦІЯ_3 в ТОВ «Укргєосервіс», в розмірі 200700,00 грн; одноразову допомогу внаслідок загибелі їх сина - ОСОБА_3 від нещасного випадку на виробництві, що стався з ним ІНФОРМАЦІЯ_3 в ТОВ «Укргєосервіс», в розмірі 40140,00 грн кожному та зобов`язати відповідача призначити їм щомісячні страхові виплати. КОРОТКИЙ ЗМІСТ РІШЕННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ Рішенням Дзержинського міського суду Донецької області від 08 вересня 2020 року позовні вимоги задоволено. Стягнуто з Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування в Донецькій області на користь ОСОБА_1 , ОСОБА_2 одноразову допомогу внаслідок загибелі їх сина - ОСОБА_3 від нещасного випадку на виробництві, що стався з ним ІНФОРМАЦІЯ_3, в розмірі 200700,00 грн. Стягнуто з Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування в Донецькій області на користь ОСОБА_1 , ОСОБА_2 одноразову допомогу внаслідок загибелі їх сина - ОСОБА_3 від нещасного випадку на виробництві, що стався з ним ІНФОРМАЦІЯ_3, в розмірі 40140,00 грн кожному. Зобов`язано Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування в Донецькій області призначити та виплачувати ОСОБА_1 , ОСОБА_2 щомісячні страхові виплати внаслідок загибелі їх сина - ОСОБА_3 від нещасного випадку на виробництві, що стався з ним ІНФОРМАЦІЯ_3 в ТОВ «Укргєосервіс». КОРОТКИЙ ЗМІСТ ВИМОГ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ У апеляційній скарзі відповідач просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити. УЗАГАЛЬНЕННЯ ДОВОДІВ ОСОБИ, ЯКА ПОДАЛА АПЕЛЯЦІЙНУ СКАРГУ В апеляційній скарзі позивач посилається на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи. Звертає увагу, що суд не перевірив факту проживання однією сім`єю загиблого з його батьками, не встановив чи відносились позивачі до складу сім`ї загиблого, чи перебували на його утриманні та відповідно чи є передбачені законом підстави для виплати їм як одноразової допомоги так ї призначення щомісячних страхових виплат. Довідка Щербинівської селищної ради №2909 від 12.11.2019 року про проживання загиблого ОСОБА_3 разом із батьками за однією адресою не може прийматись судом в якості належного доказу, оскільки її складено після смерті ОСОБА_3 . Зазначає, що суд дійшов передчасного висновку про стягнення на користь позивачів грошових виплат, оскільки судом не встановлено права позивачів на отримання таких виплат. Посилається на статті 27, 31 ЦПК України та зазначає, що даний спір повинен розглядатись за місцезнаходженням відповідача або страхувальника, тобто судом порушено правила підсудності та справу слід направити для розгляду за підсудністю за місцезнаходженням страхувальника до міста Маріуполь. Також посилається на пункт 34 Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві, затверджений Постановою КМУ від 17.04.2019 №337, та зазначає, що на час розгляду справи рішення щодо визнання випадку загибелі ОСОБА_3 таким, що пов`язаний з виробництвом не приймалось, акт про нещасний випадок форми Н-1/П має тимчасовий характер. УЗАГАЛЬНЕННЯ ДОВОДІВ ТА ЗАПЕРЕЧЕНЬ ІНШІХ УЧАСНИКІВ СПРАВИ Відзив на апеляційну скаргу позивачами не подано. Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, причину не повідомив, про день та час розгляду справи повідомлений належним чином. Позивач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилась, причину не повідомила, про день та час розгляду справи повідомлена належним чином. Представник позивачів адвокат Саєнко О.М. у засіданні апеляційного суду проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив її відхилити, рішення суду залишити без змін. Представник відповідача Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області в судове засідання не з`явився, надіслав суду заяву, в якій просить відкласти розгляд справи у зв`язку із перебування представника фонду Гузенко Р.О. у черговій відпустці. Відповідно до частини 2 статті 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Апеляцйний суд вважає можливим розглянути справу у відсутність представника відповідача Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області, оскільки управління належним чином повідомлено про час та місце розгляду справи, за їх клопотанням ухвалою суду від 18 листопада 2020 року було призначено розгляд справи у режимі відеоконференції, фонд є юридичною особою, має штат працівників та має можливість забезпечити участь у справі іншого представника, крім того, що перебуває у черговій відпустці. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ Судом встановлено, що ОСОБА_3 є рідним сином ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Відповідно до копії паспорта громадянина України серії НОМЕР_1 ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 . У цьому ж паспорті також зазначено, що 12.10.1981 року Відділом ЗАГСу Щербинівської селищної ради м. Дзержинська Донецької області між ним та ОСОБА_4 зареєстровано шлюб. Відповідно до копії паспорта громадянина України серії НОМЕР_2 ОСОБА_2 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 . У даному паспорті також зазначено, що 12.10.1981 року Щербинівський РАГС м. Дзержинська Донецької області зареєстрував мж нею та ОСОБА_1 шлюб. Згідно свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_3 , виданим Виконавчим комітетом Щербинівської селищної ради м. Дзержинська Донецької області, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 12 жовтня 1981 року уклали шлюб. Відповідно до копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 від 12.08.1982 року ОСОБА_3 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьком якого є ОСОБА_1 , матір`ю - ОСОБА_2 . Згідно з довідкою №2909 від 12.11.2019 року, виданою селищною головою Щербинівської селищної ради м.Торецька Донецької області ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на момент смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , разом з ним за вказаною адресою мешкали його батьки: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 . Судом також досліджено копію Пенсійного посвідчення № НОМЕР_5 , виданого 24.01.2007 року ОСОБА_2 довічно та копію Посвідчення серії НОМЕР_6 виданого 12.02.1996 року , відповідно до якого ОСОБА_1 , як його пред`явник, має право на пільги, встановлені законодавством України про ветеранів праці. Постановами Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області від 24.12.2019 року №0533/5792/5792.2/1 ОСОБА_2 , ОСОБА_1 відмовлено у призначенні страхових виплат після смерті ОСОБА_3 (а.с.41-44). ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ Апеляційна скарга Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області підлягає частковому задоволенню з наступних підстав. МОТИВИ З ЯКИХ ВИХОДИВ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД, ТА ЗАСТОСОВАНІ НОРМИ ПРАВА Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Згідно з частиною першою, другою та п`ятою стаття 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Вказаним вимогам закону оскаржуване судове рішення в повній мірі не відповідає. Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що факт проживання однією сім`єю позивачів з загиблим підтверджено належними та допустимими доказами, на протязі останнього часу загіблий проживав з ними у одному помешканні, батьки та син мали відносно один одного рівні права та обов`язки, кожний з яких піклувався в своїй мірі один про одного, а тому на підставі статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» позивачі мають право на отримання як одноразової допомоги та і щомісячних страхових виплат. Колегія суддів апеляційного суду з таким висновком суду першої інстанції погоджується частково з наступних підстав. Законодавство про соціальне страхування складається із Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, Кодексу законів про працю України, Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування», інших законодавчих актів та прийнятих відповідно до них інших нормативно-правових актів. Відповідно до статті 36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» страховими виплатами є грошові суми, які Фонд виплачує застрахованому чи особам, які мають на це право, у разі настання страхового випадку. До складу таких грошових сум, зокрема, входить страхова виплата в установлених випадках одноразової допомоги членам сім`ї потерпілого. За змістом пункту 2 частини 7 статті 36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» право на отримання після смерті потерпілого страхової допомоги виникає у випадку належності особи до складу його сім`ї. Згідно із частиною 6 статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» у разі смерті потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві виплачується одноразова допомога його сім`ї у сумі, що дорівнює 100 розмірам прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на день настання права на страхову виплату, та одноразова допомога кожній особі, яка перебувала на його утриманні, а також на його дитину, яка народилася протягом не більш як десятимісячного строку після смерті потерпілого, у сумі, що дорівнює 20 розмірам прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на день настання права на страхову виплату. Відповідно до частини 1 статті 41 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування», у разі смерті потерпілого право на одержання щомісячних страхових виплат мають непрацездатні особи, які перебували на утриманні померлого або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання. За змістом зазначених норм законодавства право на отримання після смерті потерпілого вказаних виплат виникає за наявності двох обставин належності до складу сім`ї потерпілого, з урахуванням відповідних положень Сімейного кодексу України, та факту перебування на його утриманні. Відповідно правового змісту положень статей 12, 81, 82 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Предметом даного спору є право батька та матері, як членів сім`ї загиблого ОСОБА_3 , що загинув внаслідок нещасного випадку на підприємстві, відповідно до частини 6 статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» на одноразову допомогу як члена його сім`ї у сумі, що дорівнює 100 розмірам прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на день настання права на страхову виплату, та становить 200700 грн.та отримання щомісячних страхових виплат. Згідно з частиною 2 статті 3 Сімейного кодексу України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Відповідно до частини 4 статті 3 СК України сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства. Отже, під «членом сім`ї» розуміється особа, що перебувала з потерпілим у правовідносинах, природа яких визначається кровними (родинними) зв`язками або шлюбними відносинами, постійним проживанням, веденням спільного господарства, про утворення особами сім`ї можуть свідчити і інші обставини, якщо це не суперечить моральним засадам суспільства. Пунктом 6 Рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року N 5-рп/99 встановлено, що до членів сім`ї належать особи, що постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Ними можуть бути не тільки близькі родичі, але й інші особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв`язках. Обов`язковою умовою для визнання їх членами сім`ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт і т. п. Судом першої інстанції встановлено, що позивач ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 . Позивач ОСОБА_2 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 . Згідно з довідкою №2909 від 12.11.2019 року, виданою селищною головою Щербинівської селищної ради м.Торецька Донецької області ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на момент смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , разом з ним за вказаною адресою мешкали його батьки: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 . Довідка №2909 від 12.11.2019 року Щербинівської селищної ради міста Торецька Донецької області, всупереч доводів апеляційної скарги відповідача про те, що вона складена після смерті ОСОБА_3 , - на думку апеляційного суду є належним та допустимим доказом у справі, оскільки відповідно до частини 1 статті 77 ЦПК України містить інформацію щодо предмета доказування. Місцем проживання фізичної особи згідно з частиною першою статті 29 ЦК України є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово. За змістом Закону Україну «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» місце фактичного проживання особи не залежить від місця її реєстрації. Місцем проживання особи може бути будь-яке житлове приміщення, в якому особа проживає постійно або тимчасово, яке належить цій особі на праві власності або праві користування, що визнається власником жилого приміщення. Отже, місце проживання і місце реєстрації не є тотожними з урахуванням пункту 10 частини 1 статті 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в України», згідно з якою реєстрація - це лише внесення інформації до реєстру територіальної громади, документів, до яких вносяться відомості про місце проживання/перебування особи, із зазначенням адреси житла/місця перебування із подальшим внесенням відповідної інформації до Єдиного державного демографічного реєстру в установленому Кабінетом Міністрів України. При цьому, громадянам України, а також іноземцям та особам без громадянства, які на законних підставах перебувають в Україні гарантується свобода пересування та вільний вибір місця проживання. Суд першої інстанції, дослідивши надані докази, дійшов висновку, що загиблий ОСОБА_3 та його батьки мешкали однією родиною, постійно проживали в одному помешканні, мали відносно один одного рівні права та обов`язки. За приписами статті 315 ЦПК України суд вправі встановлювати факти, що мають юридичне значення, у тому числі факт перебування фізичної особи на утриманні, а також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення. Як передбачено частинами 1 та 3 статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (частина 1 статті 5 ЦПК України). Стаття 15 ЦК України визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язано із позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи. Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту. Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається з двох елементів: предмету і підстави позову. Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача. Підстава позову - це факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу. Позивачем є особа, яка подала позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. При цьому, позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи, і в залежності від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту. Вирішуючи спір, суд надає об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до суду, а також визначає, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача. До такого висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові від 12 лютого 2020 року у справі №265/19735/18. Частиною 2 статті 264 ЦПК України передбачено, що при ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог. З матеріалів справи вбачається, що з вимогами про встановлення факту проживання однією сім`єю з ОСОБА_3 та знаходження на час смерті на утриманні померлого ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не зверталась, вказаний факт судом не встановлювався в іншій будь-якій справі. А отже суд першої інстанції вийшов за межі позовних вимог, встановивши даний факт. Таким чином, за відсутності встановлення факту проживання однією сім`єю між позивачами та померлим ОСОБА_3 та встановлення факту перебування на утриманні померлого ОСОБА_3 у управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області не було законних підстав призначати одноразову допомогу на сім`ю або як утриманцям померлого , а суду першої інстанції - стягувати ці суми. Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає, що оскільки факт проживання однією родиною та факт перебування на утриманні відповідно до вимог закону встановлений не був, позовін вимоги є передчасними, позивачам слід відмовити у позові про стягнення одноразової допомогу на сім`ю, одноразової допомоги , як утриманцям померлого, оскільки такі вимоги є похідними від встановлення факту проживання однією сім`єю та знаходження на утриманні. Таким чином, суд першої інстанції, порушивши норми процесуального права і неправильно застосувавши норми матеріального права, дійшов помилкового висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог в цієї частині. Що стосується позовних вимог про зобов`язання нарахування шомісячних страхових виплат, то право на такі виплати відповідно до ч.1 ст.41 Закону України «Про загальнообов`язове державне соціальне страхування» мають непрацездатні особи, які перебували на утриманні померлого або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання. Такими непрацездатними особами є: 1) діти, які не досягли 16 років; діти з 16 до 18 років, які не працюють, або старші за цей вік, але через вади фізичного або розумового розвитку самі не спроможні заробляти; діти, які є учнями, студентами (курсантами, слухачами, стажистами) денної форми навчання, - до закінчення навчання, але не більш як до досягнення ними 23 років; 2) особи, які досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", якщо вони не працюють; 3) особи з інвалідністю - члени сім`ї потерпілого на час інвалідності; 4) неповнолітні діти, на утримання яких померлий виплачував або був зобов`язаний виплачувати аліменти; 5) непрацездатні особи, які не перебували на утриманні померлого, але мають на це право. Судом встановлено , що позивачі досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", не працюють, отримують пенсію та на час загибелі сина мали право на утримання від нього в розумінні положень ст.202 СК України, а отже мають право і на отримання щомісячних страхових у разі його смерті. Доводи апеляційної скарги відповідача стосовно того, що складний за формою Н-1 акт від 1 серпня 2019 року за фактом смерті на виробництві ОСОБА_3 не є підставою для призначення страхових виплат на користь позивачів не заслуговують на увагу виходячи з наступного. Відповідно до пункту 1 Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві, затвердженого Постановою КМУ від 17.04.2019 року №337 (далі - Порядок №337) цей Порядок визначає процедуру проведення розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві, що сталися з особами, визначеними частиною першою статті 35 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування". Відповідно до пункту 37 Порядку №337 у разі продовження строку спеціального розслідування нещасного випадку та/або гострого професійного захворювання (отруєння) за наявності обставин, за яких нещасний випадок та/або гостре професійне захворювання (отруєння) визнаються пов`язаними з виробництвом, спеціальною комісією протягом 10 робочих днів після продовження строку спеціального розслідування у разі потреби можуть бути складені та підписані тимчасові акти за формою Н-1 на потерпілого (потерпілих) для здійснення страхових виплат, що затверджуються керівником органу, який утворив спеціальну комісію. У верхньому правому куті першого аркуша тимчасового акта з лицьового боку ставиться позначка "Тимчасовий". Примірник затвердженого тимчасового акта надсилається роботодавцем в установленому порядку потерпілим (членам їх сімей чи уповноваженим ними особам), робочому органу Фонду та долучається до матеріалів розслідування. Після завершення спеціального розслідування складається акт за формою Н-1, у розділі 8 якого зазначається про скасування тимчасового акта за формою Н-1 і втрату ним чинності. Складений після завершення спеціального розслідування акт за формою Н-1 не скасовує документи, що видані іншими організаціями на підставі тимчасового акта за формою Н-1. Отже, пунктом 37 Порядку №337 прямо передбачено, що тимчасовий акт за формою Н-1 складається з метою здійснення страхових виплат та за наявності обставин, за яких нещасний випадок визнається пов`язаним з виробництвом. За висновком комісії, відповідно до акту форми Н-1/П, нещасний випадок з ОСОБА_3 визнано таким, що пов`язаний з виробництвом, підписаний всіма членами комісії , в тому числі і представником відповідача без зауважень (а.с. 19). Факт, що замість тимчасового акту за формою Н-1 не було складено постійного акту цієї форми, відповідно вимог Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві, затвердженого Постановою КМУ від 17.04.2019 року №337 не свідчить про його недійсність та відповідно не є перешкодою у призначенні щомісячних страхових виплат на користь позивачів, у зв`язку зі смертю їх сина ОСОБА_3 під час виконання ним трудових обов`язків. Доводи щодо порушення судом першої інстанції правил територіальної підсудності також не заслуговують на увагу , оскільки відповідно до частини 3 статті 28 ЦПК України, позови пов`язані з відшкодуванням шкоди, заподіяної каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи, чи шкоди, заподіяної внаслідок вчинення злочину, можуть пред`являтись також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача або за місцем заподіяння шкоди. Відповідно до пункту 4 частини першої статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Встановлені судом обставини, а також наявні в матеріалах справи докази дають підстави для часткового задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваного судового рішення в частині задоволення позовних вимог про стягнення на користь позивачів одноразової допомоги з ухваленням нового судового рішення про відмову в задоволенні цієї частини позовних вимог. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року; SERYVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909|04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ Відповідно до пункту 4 частини першої статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Керуючись статтями 367, 374, 376, 382 ЦПК України, апеляційний суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області задовольнити частково. Рішення Дзержинського міського суду Донецької області від 08 вересня 2020 року в частині стягнення на користь ОСОБА_1 , ОСОБА_2 одноразової допомоги у зв`язку із загибеллю сина - ОСОБА_3 скасувати. У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області про стягнення одноразової допомоги у зв`язу із загибеллю сина ОСОБА_3 у розмірі 200700 грн. та 40140 грн. відмовити. В іншій частині рішення суду залишити без зміни. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий Я.В. Хейло Судді: О.А. Мірута О.О. Тимченко