Постанова 4803 № 212/6605/20

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/6431/21 Справа № 212/6605/20 Суддя у 1-й інстанції - Вікторович Н. Ю. Суддя у 2-й інстанції - Зубакова В. П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 27 липня 2021 року м.Кривий Ріг Справа № 212/6605/20 Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді - Зубакової В.П., суддів - Барильської А.П., Бондар Я.М. секретар судового засідання: Євтодій К.С. сторони: позивачка - ОСОБА_1 , відповідач - Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області, розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку спрощеного позовного провадження,апеляційну скаргу відповідача Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області, на рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 20 квітня 2021 року, яке ухвалене суддею Вікторович Н.Ю. у місті Кривому Розі Дніпропетровської області та повне судове рішення складено 23 квітня 2021 року,- ВСТАНОВИВ: У вересні 2020 року ОСОБА_1 звернулась до Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області з позовом до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області про встановлення факту проживання однією сім`єю. Ухвалою Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 09 вересня 2020 року цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області про встановлення факту проживання однією сім`єю, передано за підсудністю на розгляд Дзержинському районному суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області. Постановою Дніпровського апеляційного суду від 21 грудня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Ухвалу Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 09 вересня 2020 року залишено без змін. Позов мотивовано тим, що мати позивачки ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , померла ІНФОРМАЦІЯ_2 внаслідок отриманого за життя професійного захворювання. Після смерті матері, 25.12.2008 року позивачка звернулася до Криворізького відділення управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області з заявою про призначення виплат на сім`ю в зв`язку зі смертю матері, але їй було відмовлено, оскільки вона не проживала разом із матір`ю на час її смерті однією сім`єю. Проте, не зважаючи на те, що позивачка із матір`ю були зареєстровані за різними адресами, мешкали вони однією сім`єю з 1997 року за адресою: АДРЕСА_1 , вели спільне господарство, мали спільний бюджет. В зв`язку з вищевикладеним, позивачка просила суд встановити факт її сумісного проживання однією сім`єю з її матір`ю ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в період з 1997 року по ІНФОРМАЦІЯ_2 , тобто по день смерті останньої. Рішенням Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 20 квітня 2021 року позов ОСОБА_1 до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області, в особі відокремленого підрозділу, - Криворізького відділення управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області про встановлення факту проживання однією сім`єю, задоволено. Встановлено факт сумісного проживання однією сім`єю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з її матір`ю ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в період з 1997 року по ІНФОРМАЦІЯ_2 , тобто по день смерті останньої. Не погоджуючись із рішенням суду, 14 травня 2021 року відповідач Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області звернулось до апеляційного суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду, відмовивши позивачці в задоволенні позовних вимог, посилається на те, що рішення суду ґрунтується на недоведених та нез`ясованих обставинах, які суд безпідставно визнав встановленими, рішення ухвалене з порушенням норм матеріального і процесуального права. Вказує, що позивачка зверталась до відповідача у грудні 2008 року щодо вирішення питання про отримання страхових виплат, проте 08.09.2009 року документи позивачці були повернуті, питання не розглядалось. На думку відповідача, звертаючись, саме з позовною заявою в 2020 році, позивачка, тим самим підтверджує що встановлення факту сумісного мешкання однією сім`єю з її померлою матір`ю необхідно їй для набуття права на отримання страхових виплат. А отже, станом на 2020 рік, пропустила строк позовної давності. Вважає, що на момент смерті матері позивачці було 35 років, вона була повнолітньою, дієздатною людиною, працювала тому, природно могла і повинна була надавати допомогу матері та батькові. Сумісне проживання позивачки та померлої матері не є доказом того, що вони були однією сім`єю, оскільки вона з чоловіком та дитиною на день смерті її матері мешкала окремо. Крім того, страхові виплати за життя ОСОБА_2 перераховувались за адресою: АДРЕСА_2 , ця обставина не була досліджена судом першої інстанції, не з`ясовано належність цієї адреси до мешкання померлої або позивачки. Відзив на апеляційну скаргу не надходив. Заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області - Бершадську Л.С., яка наполягала на доводах апеляційної скарги та просила її задовольнити, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог, доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав. Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що позивачка ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , є донькою померлої ОСОБА_2 (а.с.11). Прізвище позивачки при народженні « ОСОБА_3 » змінено на « ОСОБА_4 » 08.12.1990 року після реєстрації шлюбу з ОСОБА_5 , який було розірвано 21.07.1997 року (а.с.12, 13). Згідно свідоцтва про одруження серія НОМЕР_1 , виданого відділом реєстрації актів громадянського стану Саксаганського районного управління юстиції м. Кривого Рогу 26 жовтня 2001 року позивачка, на той час мала прізвище « ОСОБА_4 », зареєструвала шлюб з ОСОБА_6 , про що зроблено відповідний актовий запис № 721( а.с.14). Відповідно до висновку МСЕК від 10.05.2006 року ОСОБА_2 первинно встановлено втрату професійної працездатності у розмірі 80% та визнано особою з інвалідністю другої групи з 10.04.2006 року, безстроково (а.с.19). Матір позивачки - ОСОБА_2 , померла ІНФОРМАЦІЯ_5 (а.с.15-17). Згідно довідки про причинний зв`язок смерті з професійним захворюванням (отруєнням) або трудовим каліцтвом серія НОМЕР_2 від 25.01.2008 року встановлено причинний зв`язок смерті ОСОБА_2 з професійним захворюванням, яке встановлене у 2006 році (а.с.18). Після смерті матері, позивачка ОСОБА_1 25.12.2008 року звернулася до відповідача з заявою про призначення виплат на сім`ю у зв`язку зі смертю матері ОСОБА_2 , з якою вона проживала разом до дня її смерті (а.с.20). Листом № 04/32 від 08.01.2009 року їй було відмовлено у виплаті одноразової допомоги на сім`ю у зв`язку зі смертю матері з посиланням на те, що на час смерті ОСОБА_2 вони мешкали окремо, та заявниця ОСОБА_1 мала свою сім`ю. Отже, на час смерті ОСОБА_2 немає підстав вважати ОСОБА_1 членом її сім`ї, тому права на одноразову допомогу на сім`ю у зв`язку із смертю матері у позивачки немає (а.с.21). Зареєстроване місце проживання позивачки - АДРЕСА_3 з 05.11.2001 року (а.с.9). Відповідно до акту мешканців будинку АДРЕСА_4 , посвідченого ТОВ «Житлосервіс-КР», ОСОБА_1 з 1975 року по 2014 рік мешкала за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.22). Згідно заяви ОСОБА_1 від 10.03.2006 року на ім`я головного лікаря КУ «Міська лікарня №5» вбачається, що ОСОБА_1 просила обслуговувати її у поліклініці №5 за адресою її фактичного проживання: АДРЕСА_1 (а.с.24). Відповідно розпорядження Голови Дніпропетровської обласної державної адміністрації від 19 травня 2016 року №Р-223/0/3-16 «Про перейменування топонімів у населених пунктах області» вул. Подбєльського в м. Кривому Розі перейменовано на вул. Покровська. Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з обґрунтованості та доведеності позовних вимог, зокрема, відсутність реєстрації місця проживання позивачки за місцем проживання її матері не може бути доказом того, що вона не проживала разом із нею однією сім`єю, оскільки сама по собі відсутність такої реєстрації, згідно зі статтею 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», не є абсолютним підтвердженням цієї обставини та підтверджуються іншими належними і допустимими доказами, які були надані позивачкою, та оцінені судом. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду, так як їх суд першої інстанції дійшов на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилались, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтвердженими тими доказами, які були досліджені судом. Відповідно до ст.ст. 15,16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Відповідно до ч.6 ст.42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» - у разі смерті потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві виплачується одноразова допомога його сім`ї у сумі, що дорівнює 100 розмірам прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на день настання права на страхову виплату, та одноразова допомога кожній особі, яка перебувала на його утриманні, а також на його дитину, яка народилася протягом не більш як десятимісячного строку після смерті потерпілого, у сумі, що дорівнює 20 розмірам прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на день настання права на страхову виплату. Відповідно до частин другої, четвертої статті 3 СК України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства. Рішенням Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року № 5-рп/99, визначено, що до членів сім`ї належать особи, що постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Ними можуть бути не тільки близькі родичі, але й інші особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв`язках. Обов`язковою умовою для визнання їх членами сім`ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт тощо. Статтями 2, 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» передбачено, що реєстрація місця проживання та місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження. Місцем проживання є адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком понад шість місяців на рік. Згідно з частинами 1, 7 статті 36 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування", страховими виплатами є грошові суми, які Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України виплачує застрахованому чи особам, які мають на це право, у разі настання страхового випадку. Згідно із ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 62 цього Кодексу. Доказуванню підлягають обставини, щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Реалізація принципу змагальності в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є Конституційної гарантією (ст. 129 Конституції України), що передбачено і ст. 12 ЦПК України. На суд покладається обов`язок розгляду цивільної справи в межах заявлених сторонами вимог на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. За змістом ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи; ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко - і відеозаписів, висновків експертів. Відповідно до ч. 1 ст. 95 ЦПК України, письмовими доказами є будь-які документи, акти, довідки, листування службового або особистого характеру або витяги з них, що містять відомості про обставини, які мають значення для справи. Доводи апеляційної скарги відповідача про те, що сумісне проживання позивачки та померлої матері не є доказом того, що вони були однією сім`єю, оскільки вона з чоловіком та дитиною на день смерті її матері мешкала окремо, спростовується вищевикладеним. Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Зокрема, факт сумісного проживання однією сім`єю позиваки та її матері в період з 1997 року по 22 квітня 2007 року підтверджено письмовими доказами, які містяться у матеріалах справи та які були досліджені судом першої інстанції, показами свідків. Посилання відповідача у апеляційній скарзі про те, що страхові виплати за життя ОСОБА_2 перераховувались за адресою: АДРЕСА_2 , і ця обставина не була досліджена судом першої інстанції, не з`ясовано належність цієї адреси до мешкання померлої або позивачки, колегія суддів не бере до уваги, оскільки позивачка, звертаючись з позовом, зазначала, що за цієї адресою її матір була зареєстрована, проте ніколи там не проживала, а проживала за іншою адресою, що підтверджено матеріалами справи. Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України). При цьому відповідно до частин першої та п`ятої статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Водночас, згідно із частинами третьою, четвертою статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові. Частиною першою статті 48 ЦПК України передбачено, що сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Для цілей застосування частини третьої та четвертої статті 267 ЦК України поняття «сторона у спорі» може не бути тотожним за змістом поняттю «сторона у цивільному процесі»: сторонами в цивільному процесі є такі його учасники, як позивач і відповідач (частина перша статті 48 ЦПК України); тоді як сторонами у спорі є належний позивач і той належний відповідач, до якого звернута відповідна матеріально-правова вимога позивача. Матеріали справи не містять заяви відповідача Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області про застосування строку позовної давності. Отже, колегія суддів вважає, що не заслуговують на увагу посилання відповідача про те, що позивачкою пропущений строк позовної давності на встановлення факту проживання однією сім`єю. На підставі наведеного, висновки суду першої інстанції є обґрунтованими та узгоджуються з матеріалами справи, при встановленні зазначених фактів судом не було порушено норм цивільного процесуального законодавства й правильно застосовано норми матеріального права. Доводи апеляційної скарги, матеріали справи та зміст оскаржуваного судового рішення, не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, які передбачені нормами ЦПК України як підстави для скасування рішень. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). Отже, вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджуються письмовими доказами. За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального законодавства, у зв`язку із чим апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - залишенню без змін. Керуючись ст. 367, ч. 1 ст. 369, ст.ст. 374, 375, 382 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу відповідача Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області - залишити без задоволення. Рішення Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 20 квітня 2021 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Повне судове рішення складено 27 липня 2021 року. Головуючий: Судді: